Рух неприєднання в системі міжнародних відносин (60-90-ті роки XX ст.)

У розділі приділена увага питанням зовнішньої заборгованості та спробам її вирішення. Дисертант довів, що фінансова політика країн-учасниць Руху неприєднання може бути адекватною тільки за умов раціонального використання інвестицій. В іншому випадку, нераціональне їх використання веде до росту заборгованості і фінансової нестабільності. На конкретних прикладах охарактеризовано спроби країн Азії, Африки та Латинської Америки вийти із стану боржників.

Четвертий розділ - “Країни-учасниці Руху неприєднання у науково-технічному і культурному співробітництві” - присвячений формам участі позаблокових країн у науково-технічній революції другої половини XX століття. Автором проаналізовано три етапи, які пройшли країни “третього світу” у процесі технічної і технологічної революції. Для кожного з них характерним є особливе і загальне. Зокрема, загальним було те, що у кінці 70-х років XX століття на позаблокові держави припадало тільки 4 відсотки світового науково-технічного потенціалу та 3% вчених. У той же час частка високо індустріальних країн становила відповідно - 96,0 і 97,0 відсотків. Друга загальна риса - це фінансова слабість, яка не дозволяла країнам Руху неприєднання виділяти кошти для модернізації промисловості і впровадження нової технології. Так, якщо у 70-80-х роках минулого століття розвинуті країни виділяли для розвитку науки і техніки 2,24% національного прибутку, то позаблокові держави тільки 0,43%.

Дисертант наголошує, що особливим в участі у науково-технічній революції був пошук інвесторів при фінансовій і технологічній допомозі яких можливо було реструктуризувати промисловість та фінансову систему. Доведено, що в ньому найбільший успіх мали країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, за що отримали назву “тигрів кінця XX століття”.

На основі документів конференцій голів держав і урядів країн-учасниць Руху неприєднання розкрито форми участі позаблокових держав у науково-технічній революції. Домінуючими були зв'язки у галузі промисловості, розробці високих технологій, підготовці висококваліфікованих кадрів для країн Неприєднання.

Для досягнення мети особливо важливе значення мали “Декларація з Ліми” та “План акцій для промислового розвитку і співробітництва”, прийнятих на Другій генеральній конференції ЮНЩО (м. Ліма, 1975 р.). Їх виконання сприяло підвищенню долі країн Азії, Африки та Латинської Америки у світовому промисловому виробництві. На кінець 80-х років вона становила 25 відсотків. Успіх визначили такі чинники, як ефективна технічна і технологічна політика, допомога міжнародних інституцій, активна участь у пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.

У досліджуваний період відбувся процес поглиблення культурних зв'язків між країнами-учасницями Руху неприєднання. Дані питання розглядалися як на рівні самітів Неприєднання, так і на міждержавних стосунках. Знаковими у цьому плані є рішення Другої конференції позаблокових держав (м. Каїр, 5-Ю жовтня 1964 р.), на якій була прийнята декларація “Співробітництво в галузі культури, науки і освіти”. Недивлячись на те, що її положення носили здебільшого декларативний характер, нею не були передбачені механізми розвитку культурних зв'язків, вона -- важливий етап у розумінні ролі і значення культурного елементу в політиці Неприєднання.

Поштовхом для поглиблення зв'язків у галузі культури стали рішення Четвертої конференції голів держав і урядів країн-учасниць Руху неприєднання (М. Алжир, 5-10 вересня 1973 р.).

Вивчення такого складного феномену, як вплив культурної співпраці позаблокових країн на стан Неприєднання в цілому, вимагало техніки дослідження, яка враховує передумови, механізми та їх наслідки.

Дисертант виділив три етапи у становленні культурного співробітництва: перший (1961-1974 рр.); другий (1975-1989 рр.); третій (90-ті роки). У кожному з них матеріал висвітлено у системній формі.

Результати, отримані в ході аналізу, дисертантом включені у загальну схему дослідження, адже контекстуалістська концепція історіографічної рефлексії передбачає використання змінних, які не є монополією історичної науки. Саме тому, серед суто історичних методів дослідження найбільш доречним є історико-проблемний, а серед загальнонаукових -- систематизації і аналізу. Цих методів і притримувався автор.

У п'ятому розділі - “Україна у співробітництві з Рухом неприєднання (90-ті роки XX ст.)” - розглянуто і проаналізовано зміст багатовекторної зовнішньої політики нашої країни, її стремління до налагодження тісних політичних, економічних, науково-технічних і культурних зв'язків з позаблоковими державами. У концептуально-методологічному відношенні автор відштовхувався від положень, закріплених в Конституції, постановах Верховної Ради та "Основних напрямках зовнішньої політики України", які регулюють її зовнішньополітичну діяльність.

Доведено, що одним із пріоритетних напрямків зовнішньої політики нашої держави є пошук шляхів розвитку двосторонніх та багатосторонніх політичних, економічних, науково-технічних і культурних зв'язків з країнами Азії, Африки та Латинської Америки.

Визначені головні віхи становлення її співробітництва з країнами-учасницями Руху неприєднання, а саме:

1) активна зовнішньополітична діяльність України по встановленню дипломатичних відносин з афро-азіатськими та латиноамериканськими країнами (1992-1995 рр.);

2) участь в роботі наради міністрів закордонних справ позаблокових держав (м. Картахена, 14-16 травня 1996р.);

3) поглиблення зв'язків під час роботи Одинадцятої конференції голів держав і урядів країн-учасниць Руху неприєднання (м. Картахена, 18-20 жовтня 1996 рр.);

4) ініціативна діяльність делегації України під час наради міністрів закордонних справ (М.Делі, 7-8 квітня 1997 р.);

5) ефективна участь делегації України в роботі Дванадцятого саміту країн Неприєднання (м Дюрбан, 2-3 вересня 1998 р.).

Головним результатом цього періоду стало здобуття Україною статусу спостерігача, ініціативна участь в роботі Одинадцятої та Дванадцятої конференцій голів держав і урядів позаблокових країн, а також обрання нашої країни непостійним членом Ради Безпеки 00Н на період 2000-2001 років від Центральноєвропейського регіону. Із 171 голосу членів Генеральної Асамблеї 00Н 158 було віддано Україні, що є свідченням росту її іміджу, підтримки на міжнародній арені, в тому числі і країнами Руху неприєднання, більшість яких -- члени 00Н.

У розділі проаналізовано економічні концепції розвитку країн-учасниць Руху неприєднання, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, фінансову стабільність, ліквідацію безробіття, ріст внутрішнього валового продукту (ВВП) та розширення їх експортних можливостей. Мова йде, насамперед, про стабілізаційні програми Бразилії ("план Крузадо"), Аргентини - ("ортодоксального і неортодоксального типу"), вивчення і застосування яких має важливе значення для формування національно-державних інтересів України.

У шостому розділі - "Рух неприєднання у міжнародних відносинах (90-ті роки XX ст.)" - піддано аналізу і узагальненню діяльність Руху неприєднання у постхолодну добу та період глобалізації міжнародних відносин. Низька ефективність заходів Неприєднання протягом 80-х років зумовила нову тактику, викликану змінами, які сталися у 90-х роках минулого століття. Дисертант зупинився на причинах падіння активності позаблокових країн, зокрема і Руху неприєднання, взагалі у вирішенні міждержавних, регіональних і субрегіональних проблем. При цьому взято до уваги оцінку особливостей міжнародних відносин кінця XX століття і місця в них світових організацій Генеральним секретарем 00Н К.Аннаном, який зауважив "...на порозі XXI століття світ ввійшов у якісно відмінну стадію свого розвитку, яка характеризується формуванням нової інфраструктури відносин між державами та регіонами"'.

У дисертації розглянуті зміни, які сталися в Неприєднанні після зламу біполярного світу. На конкретних прикладах розкрито появу в цьому нових оцінок міжнародних відносин кінця XX століття.

У розділі доведено, що глобалізація - загальносвітовий процес. Ним охоплені і країни-учасниці Руху неприєднання. Викладений матеріал -свідчення того, що в умовах постхолодної доби жодна країна не в змозі вирішити будь-яку проблему ізольовано.

Дисертант приділив увагу еволюційним процесам у Русі неприєднання стосовно виконанню рішень Організації Об'єднаних Націй з питань дотримання прав людини. На основі аналізу рішень конференцій - при допомозі структурно-функціонального методу зроблено узагальнення, яке свідчить про те, що із зникненням "другого світу", тобто, соціалістичної системи, у міжнародних відносинах склалась ситуація, при якій діяльність Руху неприєднання об'єктивно не була вигідна наддержаві - США. Дисертант вважає, що саме тому її дипломатичні зусилля були спрямовані на припинення його діяльності, оскільки це суперечило глобальній економічній, інформаційній та науково-технічній стратегії Сполучених Штатів Америки. Незацікавленість США в діяльності Руху неприєднання привели до його саморозпуску на початку XXI століття;

- незважаючи на це, дослідження місця і ролі Руху неприєднання в системі міжнародних відносин другої половини XX століття має науково-практичне і пізнавальне значення, допомагаючи зрозуміти зміст повоєнних міждержавних відносин періоду "холодної війни" та постхолодної доби і ролі в них країн Азії, Африки та Латинської Америки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Рух неприєднання в контексті міжнародних відносин (60-90-ті роки XX ст.). - Ужгород: “Мистецька лінія”, 1997. - 208с. Рец.: Данилюк Дмитро. З Ужгорода -- до "чорного континенту". І не лише // Срібна Земля-фест (Ужгород). 1998. - 10-16 вересня.

2. Рух неприєднання: стан і перспективи розвитку (60-90-ті роки XX ст.). - Ужгород: ВАТ "Патент", 1998. - 192 с. Рец.: Поп 1.1. Рецензія на монографію Матьовки М.П. "Рух неприєднання:

стан і перспективи розвитку (60-90-ті роки XX ст.). - Ужгород: Патент, 1998. - 193 с. // Науковий вісник Ужгородського державного університету. - Сер. Історія. - Вип. 2. - Ужгород: Вид.во В.Падяка, 1998. - С. 198-200. Рец.: Задорожна Інга. Міжнародні відносини досліджують не тільки у столиці // Соціал-демократ (Ужгород). - 1999. - 23 січня.

3. Рух неприєднання: становлення та діяльність (видання друге доповнене і перероблене). - Ужгород: “Мистецька лінія”, 2001. - 252 с. Рец.: Вегеш М.М. Рецензія на монографію Матьовки М.П. "Рух неприєднання: становлення та діяльність (видання друге доповнене і перероблене) - Ужгород, 2001. - 252 с. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. -- Сер. Історія. -- Вип. 6. - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2002. - С. 213-214.

4. Військові конфлікти між країнами-членами Руху неприєднання: загальне і особливе. -Ужгород: ВАТ “Ліра”, 1999. - 34 с.

в) статті у наукових фахових виданнях:

5. Научно-техническое сотрудничество Югославии с развивающимися странами (70-80-е годьі) // Вопросьі новой й новейшей истории. - Респ.междувед.научн.сб. - Вмп. 34. - Киев: “Вища школа”, 1988.-С. 51-58.

6. Економічна політика молодих індустріальних країн-членів Руху неприєднання (70-90 рр.) // Науковий вісник Ужгородського державного університету. - Сер. Історія. - Вип. 2. - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 1998.-С. 119-124.

7. Рух неприєднання у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників/ Науковий вісник Ужгородського державного університету. -Сер. Історія. - Вип. 2. -Ужгород: Вид-во В. Падяка, 1998. - С. 125-130.

8. Головні напрямки діяльності Руху неприєднання в постхолодну добу/УНауковий вісник Ужгородського державного університету. - Сер. Історія. - Вип. 3. - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 1998.

-С. 98-101.

9. Економічне співробітництво Індії, Єгипту та Югославії (60-ті роки): досягнення і прорахунки // Науковий вісник Ужгородського державного університету. - Сер. Історія. - Вип. 4. - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 1999.-С. 152-161.

10. Участь країн “третього світу” в науково-технічній революції (70-90-ті роки XX століття) //Науковий вісник Ужгородського державного університету. - Сер. Історія. - Вип. 5. - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2000.

-С. 158-165.

11. Позиція Руху неприєднання стосовно реформування Організації Об'єднаних Націй // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - Сер. Історія. - Вип. 6. -- Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2002. -С. 96-102.

12. Країни-учасниці Руху неприєднання у культурному співробітництві (друга половина XX ст.) // СаграІіса-Карпатика. - Вип. 8. Актуальні проблеми вітчизняної і зарубіжної історії та культури. -Ужгород: Два кольори, 2001. - С. 196-209.

13. Економічне співробітництво країн-учасниць Руху неприєднання Азіатсько-тихоокеанського регіону (60--90-ті роки XX ст.) // Саграїіса-Карпатика. - Вип. 10. Актуальні політичного та етнокультурного розвитку Карпатського регіону в ХІХ-ХХ століттях. -Ужгород: Два кольори, 2001. - С. 185-197.

14. Югославія напередодні розпаду (політичний аспект проблеми) // СаграІіса-Карпатика. - Вип. 11. Проблеми історії та етнографії України. - Ужгород: Два кольори, 2001. - С. 170-180.

15. “Третій світ” і проблема формування національно-державних інтересів України: методологія порівняльно-історичного аналізу // СаграІіса-Карпатика. - Вип. 12. Проблеми вітчизняної і зарубіжної історії. - Ужгород: Два кольори, 2001. -С. 145-158.

16. Розпад Югославії і Рух неприєднання / політичний аспект проблеми // СаграІіса-Карпатика. - Вип. 14. Проблеми вітчизняної і зарубіжної історії з найдавніших часів до наших днів. - Ужгород: УжНУ, 2002.-С. 197-204.

17. Матьовка М., Матьовка Л. Участь делегації України в роботі Дванадцятої конференції Руху неприєднання // СаграІіса-Карпатика. -Вип. 12. . Проблеми вітчизняної і зарубіжної історії. - Ужгород: УжНУ, 2001.-С. 134-144 (авт. 134-141).

18. Україна у співробітництві з Рухом неприєднання (90-ті роки XX століття) // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. -Вип. 10. - Київ: Інститут історії У країни НАН України, 2001. - С. 154-170.

19. Рух неприєднання: становлення і зміст // Історія України. - № 29-30. - Серпень 2001. - С. 7-8.

20. Особливості внутріполітичного розвитку Югославії (80-ті рр. XX ст.) // Питання історії нового та новітнього часу. - Вип. 7. - Чернівці:

“Рута”, 2000.-С. 314-318.

21. Політика Югославії по відношенню до Руху неприєднання (70-80-ті роки XX ст.) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. -№ 12. Історичні науки. Педагогічні науки. - Луганськ: Вид-во ЛДПУ, 2000. - С. 39-45.

22. Країни-учасниці Руху неприєднання в контексті багатовекторної зовнішньої політики України (кінець XX століття) // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Вип. 5. Історичні науки. - Луцьк: “Вежа”, 2001. - С. 56-60.

23. Роїіііса ехіета мийуесіогіаіа а Цсгаіпеі (АМП 90-8ЕС.ХХ) // Оемосгаїіа іп Еигора сепп-аіа §і сіє 8иО-Е8Т-а5рігаІіе зі геаіііаїе (8есо1е1е ХІХ-ХХ). - 8а1и Мате: Еаіїига. Мигеиіі 8а1магеап, 2001. - 8. 258-268.

24. Розпад СФРЮ: причини і наслідки/УДослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи. - Ужгород: “Патент”,

1998.-С. 197-204.

25. Советско-югославское зкономическое сотрудничество: вопросьі периодизации // Народно-демократические революции й развитие славянских стран по пути социализма. Х Всесоюзная научная конференция историков-славистов. - ЗО января- 1 февраля 1885 г. Тезиси докладов й сообщений. - Харьков: Изд-во ХГУ им. А.М.Горького, 1985. -С. 66-67.

26. Советско-югославское зкономическое й научно-техническое сотрудничество (50-60-е годьі) // Формирование й развитие исторических связей й сотрудничества социалистических стран. Тезисьі докладов й сообщений. - Львов: Изд-во ЛГУ им. И.Франко, 1983. - С. 89-90.

27. Матьовка М., Матьовка Л. Права людини в рішеннях і документах конференцій голів держав і урядів країнчленів Руху неприєднання (60-80-ті роки)//Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24-25 лютого 1999 року. - Ужгород, Україна. - Ужгород,

1999. - С. 321-327 (авт. 321-325).

28. Позиция Югославии по вопросу перестройки международньїх зкономических отношений // Великий Октябрь й зарубежньїе славянские страньї. XI Всесоюзная научная конференция историков-славистов 27-29 января 1988 г. - Тезиси докладов й сообщений. - Минск:

“Университетское”, 1988. -С. 68.

29. АСЕАН: стан і перспективи регіонального співробітництва //Соціально-економічні та етнополітичні зміни в країнах Центральної і Південно-Східної Європи (друга половина 80-х-90-х років XX ст.). - Матеріали міжнародної наукової конференції 26-27 вересня 1996 року. -Ужгород: УжДУ, 1997. - С. 224-229.

30. 00Н і “Рух неприєднання”: етапи співробітництва // Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю Організації Об'єднаних Націй (8 грудня 1995 року). - Ужгород: УжДУ, 1997.-С. 97-103.

31. Стрельчук Н., Матьовка М. Косовський конфлікт: політичні реалії та наслідки // Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. - Т.1. - Чернівці: “Місто”, 2000. - С.115-124 (авт. 115-121).

АНОТАЦІЇ

Матьовка М.П. Рух неприєднання в системі міжнародних відносин (60-90-ті роки XX ст.). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Інститут історії України НАН України, Київ, 2002.

У дисертації комплексно досліджено місце та роль Руху неприєднання в системі міжнародних відносин другої половини XX століття. На основі критичного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури і введення до наукового обігу оригінальних джерел системно висвітлено взаємопов'язані проблеми: діяльності Руху неприєднання у даний період та значення для України співробітництва з ним. Встановлено, що він, з одного боку, результат дипломатії біполярного світу, тобто, активного ідейно-політичного, економічного, дипломатичного і шпигунсько-диверсійного протистояння колишнього СРСР і СІЛА та їх союзників, а з другого -амбіційності політичних діячів країн, яка могла реалізуватися тільки у Русі неприєднання. Визначені основні етапи його діяльності, в тому числі і по налагодженню співробітництва з Україною. Здійснено комплексний аналіз чинників, які визначили політику Руху неприєднання стосовно міжнародних організацій, форм його співробітництва на міждержавному та регіональному рівнях, зв'язків України з ним та їх вплив на формування її національно-державних інтересів.

Ключові слова: амбіційність, багатовекторність, етнічна група, етнополітика, інавгурація, імідж, консенсус, міжнародні відносини, позаблоковість. Рух неприєднання, саміт.

Матевка Н.П. Движение неприсоединение в системо международньїх отношений (60-90-е годьі XX в.). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Институт истории Украиньї НАН Украиньї, 2002.

В диссертации комплексно исследуется место й роль Движения неприсоединения в системо международньїх отношений второй половини XX века. На основе критического анализа отечественной й зарубежной литературьі, введення в научньїй оборот оригинальньїх источников системно освещеньї взаимосвязанньїе проблему: деятельности Движения неприсоединения в данньїй период, а также значение для Украиньї сотрудничества с ним.

Установлено, что оно, с одной стороньї, - следствие дипломатии бипояярного мира, то єсть, активного идейно-политического, зкономического, дипломатического й шпионско-диверсионного противостояния бьівшего СССР й США, а также их союзников, а с другой - личной амбициозности политических деятелей стран, которая могла реализоваться только в Движении неприсоединения.

Рассмотреньї вопросьі периодизации его деятельности, а также инициативьі по урегулированию воєнних конфликтов между внеблоковьіми странами, строительству нового международного экономического порядка (НМЭП). Доведено, что большинство их не были воплощены в жизнь, что свидетельствует о его политической слабости, отсутствия единства по важнейшим вопросам международных отношений. Это с особой силой проявилось в период глобализации политического и экономического сотрудничества.

Определены основные этапы его деятельности, в том числе и, по установлению сотрудничества с Украиной. Осуществлен комплексный анализ факторов, которые определили политику Движения неприсоединения по отношению к международным организациям, форм его сотрудничества на межгосударственном и региональном уровне связей Украины с ним и их влияние на формирование ее национально-государственных интересов.

Диссертант проанализировал документы всех Двенадцати конференций глав государств и правительств и пришел к Выводу, что страны - участницы Движения неприсоединения обсуждали широкий спектр вопросов как международного, так и регыонального значения, Лидеры афро-азиатских государств стремились с его помощью быть активным фактором в международных отношениях второй половины XX века. Они - инициаторы многих предприятий, направленных на расширение взаимосвязей, решение актуальных проблем, а также углубление политического, экономического, научно-технического и культурного сотрудничества. Дана оценка деятельности Движения неприсоединения в гуманитарной области. На конкретных примерах показано, что большинство решений внеблоковых стран остались на бумаге, что свидетельствует о его организационной слабости, разобщенности, различной оценки характера и перспектив развития международных отношений исследуемого периода.

Указано, что связи Движения неприсоединения с международными организациями, а также на уровне государств были наиболее эффективными в рамках Организации Объединенных Наций.

Одновременно исследована экономическая, соцыальная и гуманитарная деятельность ООН и вклад в нее внеблоковых государств. Кроме того, раскрыты процессы эволюции миротворческой деятельности Организации Объединенных нацый, а также позиция стран--членов Движения неприсоединения касательно ее реформирования.

Место и роль Движения неприсоединения в системе международных отношений во второй половине XX века не стали предметом изучения украинскими историками, за исключением отдельных аспектов, в работах В. Бруза, С. Виднянского, А. Мартынова, А. Ивченко, В. Литвина, Ю. Скорохода и др.

Автор также дает анализ большого массива югославской, индийской, европейской литературы, а также США по исследуемой проблеме.

Ключевые слова: амбициозность, многовекторность, глобализация, этническая группа, этнополитика, иммидж, инаугурация, консенсус, международные отношения, внеблоковость, Движение неприсоединение, саммит.

Matjovka M.P. Non-Aligned Movement in the System of International Relations (60-70 years of the XX th century) - Manuscript. A thesis submitted for a scientific degree of a Doctor of History on specialty 07.00.02 - World History. The Institute of Ukraine History of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

The place and the role of the Non-Aligned Movement in the system of international relations during the second half of XX ^th century were investigated in the complex. The interrelated problems such as: the activity of the Non-Aligned Movement during this period and the significance of Ukrainian co-operation with it, have been clarified on the ground of critical analyses of the home and foreign literature original and introduction of the original sources. It was defined that the Non-Aligned Movement was the result, on the one hand, of the bipolar word diplomatic, such as active ideological, political, economic, diplomatic and spy-diversion confrontation between the erstwhile USSR and the USA and their allies and, on the other hand, of the political leader's ambitions, which could be realized only in the Non-Aligned Movement.

The main stages of its activity were defined, as well as setting up of co-operation with Ukraine. The over-all analyses of the factors, which defined the policy of the Non-Aligned Movement toward international organizations, forms of its co-operation on the global and regional levels, relations with Ukraine and their influence on the formation of its national interests is provided.

Kew-words: ethnic group, multi-vector, ethno policy, inauguration, image, consensus, international relations, ambitiousness, non-aligned, the Non-Aligned Movement, summit.

Размещено на Allbest.ru