Соціально-економічний і політичний розвиток об’єднаної Німеччини

Зроблено висновок, що зовнішня політика об'єднаної Німеччини є функціонально різноманітною, вона охоплює весь спектр сучасних міжнародних відносин. Проте європейська інтеграція лишається головним пріоритетом ФРН. Після швидкого об'єднання Німеччини слід було домогтися вирішального позитивного результату в процесі об'єднання Європи. Необхідно було визначити нове місце об'єднаної Німеччини в новій системі міжнародних відносин, яка була повністю розбалансована в своїх геополітичному, військово-стратегічному та економічному вимірах. Причому ФРН стала надто великою, аби не відігравати жодної ролі у розстановці сил і водночас надто мала, аби самостійно врівноважувати геополітичні потуги розташовані навколо себе.

ФРН продовжує наполягати на перетворенні Європи у єдиний простір права, демократії і співробітництва в усіх зазначених сферах. В ідеалі європейська інтеграція має сприяти уникненню анархії в міжнародних відносинах та їхньому переведенню в площину договірної надійності внутрішньої політики. Адже кожне зовнішньополітичне рішення водночас є внутрішньополітичним рішенням. Встановлено, що об'єднання Німеччини завершило процес залучення до атлантичної цивілізації Центральної Європи і утворення єдиного західного простору. Впродовж 1990-2005 рр., об'єднана Німеччина була зацікавлена у завершенні процесу створення єдиного внутрішнього ринку ЄС, як передумови до формування економічного та валютного союзів (зона «євро»), докладала послідовні зусилля заради запровадження єдиного простору свободи, безпеки, правосуддя (шенгенський простір), проведення спільної зовнішньої та оборонної політики Євросоюзу, органічного входження до єдиної Європи нових держав. Федеративна Республіка Німеччина, відстоюючи ідею інтеграції різних швидкостей, пропонує побудову федеративної Європи. Адже створений відповідно до федеративної моделі монетарний союз потребує відповідної політично-правової форми державного устрою. Фактично Німеччина пропонує не лише розширення Європейського Союзу, а й зміцнення його інституційної структури. Зацікавленість Німеччини розширенням ЄС визначається міркуваннями економічної вигоди, геополітичних мотивів забезпечення безпеки, політичних мотивів гарантування стабільності миру і демократії в Європі.

Вперше у вітчизняній історіографії доведено факт поступового повороту зовнішньої політики ФРН від саксонської традиції пріоритетних зв'язків із Росією до прагматичної різної векторної політики на Сході Європи. історичний революція соціальний

Росія зацікавлена в розбудові німецько-центристського континенталізму на противагу американсько-британському атлантизму. Натомість атлантична система протистоятиме всім спробам побудови німецько-російського стратегічного союзу. Німеччина, зміцнюючи зв'язки з Росією, паралельно проводить політику створення на пострадянському просторі регіональних противаг Росії, аби не допустити відродження її монопольного впливу на геополітичному просторі колишньої Російської імперії. Водночас німецька еліта розуміє, що без співробітництва з Росією неможливо забезпечити безпеку Європи, а отже і Німеччини. Росія лишається для Німеччини важливим ринком збуту та джерелом сировини, вигідним місцем розміщення індустріальних виробництв.

Відповідно до авторського концептуального розуміння східноєвропейського напрямку зовнішньої політики ФРН доведено, що Україна може розраховувати на підтримку своїх ініціатив з боку ФРН лише в тому разі, якщо Німеччина матиме реальний виграш від цього. Економічні критерії членства України в ЄС вимагають наявності нормально функціонуючої ринкової економіки і спроможності країни претендента витримувати жорстку конкуренцію всередині Європейського Союзу. Адже інтенсивний розвиток процесу глобалізації руйнує структуру традиційних та патріархальних суспільств слаборозвинутих країн, неминуче перетворюючи їх на джерело дешевої робочої сили. Проте подібна модель європейської інтеграції навряд чи відповідатиме стратегічним інтересам України.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Українсько-німецьке співробітництво у контексті європейської інтеграції (90-ті рр. ХХ ст.). - К.: Інститут історії України НАН, 2000. - 86 с.;

2. Соціал-демократична партія у політичній історії Німеччини ХХ ст. - К.: Основні цінності, 2003. - 348 с. (рецензії на зазначену монографію: Віднянський С.В. Німецька соціал-демократія у дзеркалі історії // Вісник Дипломатичної академії Українию - 2004. - Вип. 10. - Ч.1. - с. 448-453;

3. Жарких Д. Німецький досвід як орієнтир // Наша газета. + №13. - 2004. - 2 квітня. - с. 3);

4. Об'єднана Німеччина: від «Боннської» до «Берлінської» республіки. - К.: Корпорація, 2006. - 447 с.

Размещено на Allbest.ru