Боротьба з безробіттям у Харкові в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст.

– Вивчення структури харківського безробіття показало, що приблизно половину абсолютної чисельності резервної армії праці Харкова протягом 20-х років становили жінки. Війна зробила багатьох жінок вдовами і вони стали єдиними годувальниками в сім'ї. У 20-і роки, під тиском матеріальних труднощів, вони намагалися конкурувати з чоловіками навіть за ті робочі місця, де робота жінкам не рекомендувалася за медичними показниками. Плинність жіночої робочої сили була набагато вищою, ніж чоловічої. Причиною цього було в основному небажання господарських керівників наймати жінок через обмеження, накладені охоронним трудовим законодавством.

– Дослідження вікового складу безробітних Харкова показало, що резервна армія праці 20-х років мала тенденцію до "омолодження": перманентно збільшилась чисельність підлітків, які бажали отримати роботу. Однак відсутність у переважної більшості підлітків кваліфікації й виробничого досвіду, надлишок дорослої робочої сили заважали залученню їх до виробничої діяльності, а їхні шанси отримати роботу були незначними.

– Державні та партійні чиновники часто пояснювали зростання темпів масового безробіття небажанням багатьох людей трудитися, прагненням зареєструватися на біржі тільки для того, щоб отримувати допомогу і мати пільги. Ці заяви робилися, щоб приховати дійсні причини безробіття.

– Важливою причиною безробіття в другій половині 20-х років була суперечність між зростаючими потребами економіки у кваліфікованих кадрах і наявністю великих резервів ненавченої робочої сили. Безробіття в другій половині 20-х років набуло структурного характеру і все більше ставало долею тих, хто не мав кваліфікації.

– Господарські керівники були зацікавлені в направленні на їх підприємства кадрів певної кваліфікації. Однак біржі, з міркувань збереження послідовності в черзі надання роботи безробітним, не завжди точно виконували кадрові заявки. У відповідь на це, під тиском господарських керівників, повноваження бірж були обмежені, а в середині 20-х років їх монополія на посередництво з питань наймання робочої сили була ліквідована, а біржі праці перетворено на добровільні бюро з найму. На початку 30-х років Харківська біржа праці була перетворена в управління кадрів, на яке покладалося завдання планового постачання міських підприємств робочою силою, а також планування й контролю підготовки робочих кадрів.

– Безробітним надавалася трудова та матеріальна допомога. Однак і в Харкові право на отримання допомоги мали далеко не всі безробітні. Потрібно було забезпечити хоча б невелику за чисельністю кваліфіковану робочу силу, розпорошення якої навіть за умов, коли її неможливо було забезпечити роботою, стало б у майбутньому національною катастрофою.

– Починаючи з 1929 року, у регулюванні безробіття державою відбулися зрушення в бік повернення до адміністративно-мобілізаційних заходів, вже апробованих у період воєнного комунізму. Форсована індустріалізація потребувала значної чисельності робочої сили, ціна на яку встановлювалася директивно на низькому рівні. Вчорашнє безробіття змінилося хронічним дефіцитом трудових ресурсів. З початку 1930-х років примус став постійно діючим фактором регулювання трудових відносин. На початку 30-х років було припинено виплату допомоги у зв'язку з безробіттям, закрито біржі праці, проголошено ліквідацію безробіття в СРСР, отже, й у Харкові. Поширення набули адміністративні заходи регулювання міграції населення, було запроваджено паспортну систему, більш жорстким стало трудове законодавство. Працездатне населення фактично прикріплювалось до своїх робочих місць.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

1. Прилуцька Л.А. Діяльність Харківської біржі праці щодо подолання безробіття у 20-і рр. ХХ ст. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - 2004. - № 641: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. - Вип. 7. - С. 113-117.

2. Прилуцька Л.А. Загальні характеристики безробіття в Україні на початковому етапі нової економічної політики // Збірник наукових праць. Сер. „Історія та географія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Х., 2005. - Вип. 18. - С. 99-103.

3. Прилуцька Л.А. Досвід проведення громадських робіт в місті Харків в роки непу // Збірник наукових праць. Сер. „Історія та географія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Х., 2006. - Вип. 24. - С. 199-204.

4. Прилуцька Л.А. Артілі з безробітних в м. Харкові у 1920-і роки // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наук. пр. - Харків, 2006. - Вип. 9. - С. 227-238.

АНОТАЦІЯ

Прилуцька Л.А. Боротьба з безробіттям у Харкові в 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі безробіття в Харкові у 20-х - на початку
30-х рр. ХХ ст. У дослідженні вперше узагальнені основні тенденції і особливості безробіття, регулювання робочої сили в Харкові, одному з найбільших індустріальних центрів республіки, у роки непу. Надано характеристику стану безробіття: аналізуються джерела та з'ясовуються причини безробіття, їхній взаємозв'язок; простежуються структурні зміни у складі безробітних; розкрито вплив соціально-економічних чинників на динаміку та структуру безробіття в Харкові. Комплексно досліджено питання організації та діяльності органів по боротьбі з безробіттям; з'ясовано досвід та ефективність застосування форм боротьби з безробіттям в 20-х - на початку 30 - х років, показано форми соціального захисту, роль соціального страхування безробітних Харкова у цей період.

Ключові слова: безробіття, ринок праці, біржі праці, соціальне страхування, артілі, громадські роботи.

АННОТАЦИЯ

Прилуцкая Л.А. Борьба с безработицей в Харькове в 20-х - начало 30-х гг. ХХ ст.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2007.

Диссертация посвящена проблеме безработицы в Харькове в 20-х - начале 30-х гг. ХХ ст.

В исследовании впервые обобщены основные тенденции и особенности безработицы и регулирования рабочей силы в Харькове в годы нэпа. Показано, что переход к нэпу происходил в обстановке экономической и финансовой нестабильности; развитие рыночных отношений вызвало создание рынка труда и, как результат, возникновение безработицы. В первой половине 20-х годов существенное влияние на возникновение в Харькове массовой безработицы имели следующие факторы: голод, который вызвал уход населения из пострадавших регионов и оседание части из них в Харькове, демобилизация из рядов Советской Армии.

Комплексно исследованы вопросы организации и деятельности органов по борьбе с безработицей. Установлена связь между источниками и причинами возникновения безработицы в Харькове в начале 20-х годов; дана характеристика состояния безработицы в Харькове; определен удельный вес безработных в общей численности занятого населения города; раскрыт опыт и эффективность применения форм борьбы с безработицей в 20-х - начале 30-х годов, показан уровень жизни безработных Харькова в этот период.

Изучение темы безработицы в Харькове - первой столице УССР - позволило раскрыть тему борьбы с этим негативным явлением, особенности и специфику его формирования, функционирование органов учета рабочей силы и методов помощи безработным в масштабах Украины.

Исследование структуры харьковской безработицы свидетельствует о том, что она поразила все трудоспособные слои населения. Приблизительно половину абсолютной численности резервной армии труда 20-х годов составляли женщины. Изучение возрастных категорий безработных показало, что резервная армия труда имела тенденцию к “омоложению”: перманентно увеличилась численность подростков, которые хотели получить работу.

Показано, что в первой половине 20-х годов биржи получили монополию на посредничество в сфере трудовых отношений, решали задачи учета и регистрации безработных, направления их на работу. Часто работа предоставлялась без учета квалификации, носила сезонный или временный характер. Со средины 20-х годов ситуация на рынке труда в Харькове изменилась, расширение производства требовало все большего количества квалифицированных кадров. Монополия бирж на рынке труда сдерживала регулирование спроса и предложения квалифицированной рабочей силы. Со средины 20-х годов биржи труда переориентировались на потребности хозяйственников. Переход к политике ускоренной индустриализации, утверждение административно-командной системы управления народным хозяйством привели к сворачиванию рыночных отношений в сфере занятости, и как следствие - к ликвидации основного звена в системе регулирования рынка рабочей силы - бирж труда.

Изучены основные векторы политики в сфере занятости населения, основы социального страхования, в том числе в случае безработицы. Доказано, что размеры помощи по безработице, а также другие виды материальной помощи не могли в полной мере обеспечить материальные потребности безработных и членов их семей.

Установлено, что в годы нэпа были распространены два основных вида трудовой помощи - общественные работы и трудовые коллективы безработных. Общественные работы не требовали от их участников производственной квалификации, однако позволяли решать проблемы трудоемких, неквалифицированных и низкооплачиваемых работ.

Коллективы безработных, в отличие от общественных работ, имели более высокую форму организации временной занятости безработных. Указанная форма занятости помогала безработным сохранять свою производственную квалификацию. Трудовые коллективы оправдали себя как одна из рациональных и реальных мер по борьбе с безработицей.

Доказано, что с начала 1930-х годов принуждение стало постоянно действующим фактором регулирования трудовых отношений. Наличие дефицита квалифицированной рабочей силы разъяснялось как факт полной ликвидации безработицы. В начале 30-х годов была прекращена выплата помощи по безработице, закрыты биржи труда, провозглашена ликвидация безработицы в СССР, таким образом, и в Харькове. Безработица, ликвидированная административно-политическими методами, перешла в скрытую фазу. Были распространены административные меры регулирования миграции населения, введена паспортная система, ужесточилось трудовое законодательство. Трудоспособное население фактически прикреплялось к своим рабочим местам.

Ключевые слова: безработица, рынок труда, биржи труда, социальное страхование, артели, общественные работы.

SUMMARY

Prylutska L.A. Struggle against Unemployment in Kharkiv in the 20s - early 30s of XXth Century.

The thesis for Ph.D of History on speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2007.

The thesis is devoted to the problem of unemployment in Kharkiv in the 20s - early 30s of XXth century. In the research the presented the principal trends and distinctive features of unemployment, labour force management in Kharkiv, one of the biggest industrial centres of the republic during the New Economic Policy period have been first summarised. The characteristic of the situation with unemployment is proposed: the sources of unemployment are analysed, the causes of unemployment and their interrelation are clarified, the structural changes in the categories of unemployed are traced; the impact of social and economic factors on the dynamics and structure of unemployment in Kharkiv is revealed. A comprehensive analysis for organization and activities of the authorities for the struggle against unemployment has been made; the practices and the effectiveness of the struggle against unemployment in the 20s - early 30s of XXth century have been studied, the forms and standards of social protection, the role of the social assurance for Kharkiv unemployed during this period are shown.

Key words: unemployment, labour market, labour exchange, social assurance, artel (crew), public activities.

Размещено на Allbest.ru