Вплив русифікаторської політики на економічне, соціальне і культурне життя України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття

Другий підрозділ "Протидія працівників освіти, науки та культури процесу русифікації" розглядає дії української інтелігенції як намагання протистояти цілеспрямованій політиці русифікації.

Зростання української інтелігенції, її активна участь у громадсько-політичному житті країни значно впливали на свідомість народних мас, у яких почали розвіюватися багато вірувань і поглядів, що склалися за тривалий час перебування України в межах Російської імперії. Під впливом діяльності інтелігенції на початку ХХ ст. виникла думка про можливість розчленування Росії на автономії.

Однак методи боротьби проти русифікації у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. свідчать про те, що її вели представники слабшої сторони з сильнішою. Це виявляється у відмові тривалий час із боку української інтелігенції від політичної боротьби за свої національні права та прагнення будь-що переконати царський уряд, що українці не прагнуть до сепаратизму. Крім того, таке негативне ставлення селян до представників інтелігенції створювало перешкоди на шляху до формування власних національних політичних лідерів. Переслідування представників української, насамперед політичної, еліти створювало також перешкоди на шляху до формування прошарку еліти суспільства, яка, маючи власні економічні інтереси, сприяла б створенню власної незалежної держави. Боротьба передової інтелігенції проти русифікації не була підтримана з боку вітчизняних виробників, які тоді ще не бачили економічних перспектив такої боротьби.

На перешкоді формуванню української національної еліти стояла також система освіти, яка була спрямована на боротьбу проти українських національних прагнень. Відсутність можливості без перешкод вивчати власну історію, офіційне перекручення і фальсифікація історії України як такої, аж до повного відкидання самої її можливості як власне історії окремої нації, не дозволяло повною мірою отримати знання про діяльність представників української політичної еліти минулого.

Спроби частини представників української інтелігенції продовжити боротьбу за українські національні прагнення за кордоном у вигнанні були спробами відчайдушної боротьби людей, чия воля не дозволяла їм змиритися зі своєю поразкою на Батьківщині. Думка про те, що можна за допомогою певної країни домогтися суверенітету власної держави, була і залишається хибною, якщо таку допомогу сприймати як стратегічний напрямок зовнішньої політики. З іншого боку, у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. було створено підґрунтя для подальшої політичної боротьби українців за свої національні інтереси.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного наукового дослідження авторка виносить на захист такі висновки і положення:

· Реформи 60-70-х років ХІХ ст. сприяли прискоренню економічного розвитку України, однак поглиблювали її русифікацію внаслідок значного припливу російських робітників.

· Колонізаторська політика Російської імперії проводилася і шляхом заохочення переселення представників інших національностей. В таких умовах українці мимоволі зазнавали русифікації.

· Російська економічна експансія призводила до поступового злиття господарських комплексів Росії й України. Система господарювання України не мала жодного замкнутого циклу виробництва, що посилювало її залежність від Росії.

· Система освіти Російської імперії була спрямована на русифікацію українців, зневажала українську мову та культуру.

· Загальноросійські політичні партії та суспільно-політичні організації негативно ставилися до національних прагнень українства, прагнучи зберегти "єдину і неподільну Росію".

· Українські національні традиції, мова та культура зберігалися в основному у середовищі українського селянства, традиціоналізм якого ставав мимоволі на заваді процесу русифікації.

· У містах процес русифікації проходив досить швидкими темпами. Економічна необхідність спілкування російською мовою для спільної господарської діяльності представників різних національностей призводила до швидкої русифікації українських міст.

· Міщани, в основному, зневажали українську мову, вважали її засобом спілкування селян. Така думка, поєднана з усвідомленням вищості міщанства над селянством, підживлювала русифікаційні процеси.

· Процесу русифікації сприяли загальноросійські засоби масової інформації, які у своїх повідомленнях прагнули формувати у населення стереотип "вищості" росіян над представниками інших національностей.

· Заборона вистав, друкування книжок українською мовою також сприяла культурному занепаду нації. Україна втрачала провідних діячів науки, культури та мистецтва, які за умови переслідування емігрували.

· Соціальні протиріччя між селянами і поміщиками та буржуазією заважали національному об'єднанню України, а українська ліберальна інтелігенція була надто слабкою, щоб об'єднати націю.

· Загалом політика русифікації була досить підступною з огляду на штучне розмежування інтересів українських суспільних верств щодо російського панування. Штучне створення економічних зон призводило до перекосів у розвитку вітчизняної економіки, яка поступово перетворювалася на придаток загальноросійської. Цій же меті було підкорене загарбання українського земельного фонду іноземними поміщиками та колоністами.

· Закони російського уряду, маючи на меті прискорену русифікацію краю, створювали серйозні перешкоди для українців у вивченні та використанні рідної мови.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Синявська Л. Русифікаторська політика російського самодержавства на території України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. - К.: АРТ-ЕК, 2005. - 176 с.

2. Синявська Л.І. Боротьба царизму проти українофільства у другій половині ХІХ ст. ?? Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 9. Серія: Історія: Зб. наук. праць. - Вінниця, 2005. - С. 56-60.

3. Синявська Л.І. Роль загальноросійських політичних партій та організацій у процесі русифікації в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. ?? Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2005. - №5. - С. 204-209.

4. Синявська Л.І. Правове й адміністративне забезпечення політики русифікації у другій половині ХІХ століття // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2006. - №2. - С. 227-233.

5. Синявська Л.І. Історичне районування України (історіографічний аналіз) // Вісник Черкаського університету. - Вип.12. - Черкаси, 1999. - С. 99-102.

6. Синявська Л.І. Марко Федорович Грушевський - дослідник Чигиринського краю ?? Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали Восьмих Всеукраїнських історичних читань: Зб. наук. статей. - Черкаси, 2001. - С. 51-54.

7. Синявська Л.І. Історія Середньої Наддніпрянщини в працях істориків-земляків (друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст.) // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. Переяслав-Хмельницький. ? 2000. - Вип. 10. - С. 149-156.

АНОТАЦІЇ

Синявська Л.І. Вплив русифікаторської політики на економічне, соціальне і культурне життя України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню впливу русифікаторської політики на економічне, соціальне і культурне життя України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

На основі всебічного аналізу широкого кола архівних матеріалів, наукових публікацій у дослідженні зроблено спробу комплексно визначити напрямки та методи русифікації як політики російського самодержавства, її різних аспектів в економічній, соціальній та культурній сферах життя України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Зроблено висновок, що вона була цілеспрямованою державною політикою Росії щодо Наддніпрянської України. Сюди входять і наміри зменшити економічний та політичний вплив українців в Російській імперії, підпорядкування економіки України російським інтересам, нехтування національними інтересами українців у соціальній та культурній сферах, в тому числі і в утвердженні української мови та культури. Практично політика русифікації включала весь комплекс заходів, спрямованих на перетворення України на російську провінцію.

Ключові слова: русифікаторська політика, економічні аспекти, міграція, загальноросійські партії в Україні, русифікація освіти та культури, селянський традиціоналізм.

Синявская Л.И. Влияние русификаторской политики на экономическую, социальную и культурную жизнь Украины второй половины XIX - начала XX века. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2006.

Диссертация посвящена исследованию разноаспектного влияния русификаторской политики на экономическую, социальную и культурную жизнь Украины второй половины XIX - начала XX века.

На основе всестороннего анализа широкого круга архивных материалов, научных публикаций в исследовании сделана попытка комплексно определить направления и методы русификации как политики российского самодержавия, её разных аспектов в экономической, социальной и культурной сферах жизни Украины во второй половине XIX - начале XX века. Украинский народ, один из многих славянских народов, переживших в XIX - начале XX века национальное возрождение. Однако, к сожалению, в то время этот процесс не завершился созданием независимого государства. Украина, разделённая между Австро-Венгерскою и Российской империями, находилась под гнётом обоих этих государств. В составе Российской империи находилось 90% всей украинской этнолингвистической территории и 85% всех украинцев. Украинцы, которые проживали в границах Российского государства, постоянно находились под гнётом царизма, который планомерно проводил политику русификации. Именно русификация была на первом плане в российско-украинских отношениях второй половины XIX - начала XX века.

Можно выделить несколько составных частей русификаторской политики в отношении Украины. Прежде всего, речь идёт об экономическом аспекте. Создание и реорганизация на Украине промышленных предприятий, проведение индустриализации проходили с целью улучшить экономическое состояние России в целом и не учитывали потребностей Украины. Следует отметить и социальный аспект русификации. Права и привилегии российского дворянства привлекли казацкую старшину, которая ещё в первой половине ХIX века русифицировалась. Русские выступали здесь, так сказать, в роли покровителей, которые по своему усмотрению дают права "младшим братьям". Таким образом, в социальном статусе российские господствующие слои автоматически становились выше украинских, что порождало соответствующие оценки и самооценки. Важным является также и культурный аспект русификации. Наступление русского языка было настолько сильным, что его влияние ощущается и сейчас. Неуважительное отношение к украинской культуре и даже полное отбрасывание её достижений вместе с отбрасыванием самого факта существования и развития украинской нации были в своё время предметом острых споров учёных, литераторов, деятелей искусства. Создание мифа превосходства русского языка, который преимущественно употреблялся и употребляется в городах, нанесло чувствительный удар по национальным интересам украинцев.

Ключевые слова: русификаторская политика, экономические аспекты, миграция, общероссийские партии на Украине, русификация образования и культуры, крестьянский традиционализм.

Synyavska L.I. The impact of russification policy on the economical, social and cultural life in Ukraine in the second half of the XIX and the beginning of the XX century. - Manuscript.

Thesis for the degree in historical sciences by specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kharkiv V.N. Karasin National University. - Kharkiv, 2006.

The dissertation is devoted to the study of multifold impact of russification policy on the economical, social and cultural life in Ukraine in the second half of the XIX and the beginning of the XX centur.

The comprehensive analysis of the wide circle of archive materials, scientific publications enables to make the attempt of complex defining the tendencies and methods in russification as a policy of Russian absolutism, its different aspects in the economical, social and cultural spheres of the life of Ukraine in the second half of the XIX and the beginning of the XX century. The conclusion is made that this policy was the purposeful state policy of Russia towards Naddnieper Ukraine. It comprised the intentions of diminishing the economical and political influence of Ukrainians in Russian empire, the submission of Ukrainian economy to Russian interests, ignoring the national possessions of Ukrainians in social and cultural spheres, as well as consolidation of Ukrainian language and culture. The policy of russification comprised the whole complex of measures directed towards the transformation of Ukraine into Russian province.

Key words: russification policy, economical aspects, migration, all-Russian parties in Ukraine, russification in culture and education, peasant traditionalism.

Размещено на Allbest.ru