Чернігівський магістрат: статус, структура та основні напрями діяльності (друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст.)

До сфери відповідальності міського уряду належали нагляд за санітарним станом, ремонт мостів і гребель, утримання порому на р. Десні, протипожежна охорона та забезпечення в місті правопорядку. Саме у цій галузі магістрат досить ефективно співпрацював з полковою канцелярією. До організації протипожежної справи були безпосередньо залучені ремісничі цехи, які мали напоготові необхідний протипожежний інвентар. Втім, пожежі 1718 і 1750 рр. засвідчили недосконалість протипожежної охорони Чернігова. Забудоване переважно дерев'яними будинками місто і надалі потерпало від пожеж.

Четвертий розділ “Взаємини Чернігівського магістрату з представниками козацького та російського урядів” складається з двох підрозділів, в яких схарактеризовано взаємовідносини з гетьманським урядом і місцевою козацькою адміністрацією, а також стосунки з російським урядом і його представниками.

Чернігівський магістрат був безпосередньо підпорядкований гетьманському уряду, який неодноразово підтверджував чинність привілеїв на маґдебурзьке право та надавав місту оборонні універсали. Цілком реальне двовладдя призводило до конфліктних ситуацій, причому магістрату доводилося постійно захищати свої права від наступу на них козацької старшини. Протистояння між органами міщанської та козацької влади було зумовлено постійними порушеннями монопольних прав міщанства в економічній сфері, непорозуміннями з приводу розміщення на постій та забезпечення підводами військовослужбовців. Постійну напругу у взаєминах породжували також протекціоністська політика козацького уряду і протиправне заволодінням магістратською земельною власністю. Конфлікт між магістратом та полковою управою досягнув свого апогею у середині ХVІІІ ст. за полковника І. Божича. Спроби гетьманського уряду спрямувати відносини між ними у конструктивне русло не давали довготривалого позитивного результату.

Чернігівський магістрат протягом другої половини ХVІІ ст. доволі активно контактував з царським урядом. У 1655, 1660, 1666 та 1690 рр. місто отримало 4 конфірмаційні грамоти на маґдебурзьке право. Звертаючись до Москви, міський уряд намагався перш за все захистити свої права та привілеї від зазіхань з боку козацької старшини. На підставі українсько-російських угод у середині ХVІІ ст. в. Чернігові було розміщено російську військову залогу на чолі з воєводою, чисельність якої коливалась у залежності від обставин від 400 до 1300 вояків. У 1722 р. воєвод замінили коменданти, але надалі їхні функції перебрали на себе чернігівські полковники, яких почав призначати царський уряд. Російські військовослужбовці систематично порушували приписи маґдебурзького права, що також породжувало непорозуміння і гострі соціально-політичні конфлікти.

Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків:

Вивчення наукової літератури дає підстави стверджувати, що розглянута в дисертації проблема досі не була предметом спеціального дослідження, хоча окремі її аспекти знайшли відображення у працях вітчизняних істориків ХІХ - ХХ ст. Всебічний аналіз усього масиву використаних джерел, що складається з кількох документальних комплексів, підтвердив достатній рівень репрезентативності джерельної бази, що дозволяє вирішити поставлені у дисертації завдання.

Чернігів - одне з небагатьох міст Лівобережної України, яке протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. зберегло свій самоврядний устрій. Привілей Сигізмунда ІІІ від 27 березня 1623 р. на маґдебурзьке право протягом другої половини ХVІІ - першої половині ХVІІІ ст. був неодноразово конфірмований царськими грамотами та гетьманськими універсалами, що, однак, не гарантувало дотримання прав та привілегій міщанської спільноти Чернігова.

Структурною особливістю Чернігівського магістрату, як і усіх міських самоврядних установ Лівобережної України, була наявність однієї колегії - ради, що складалася з кільканадцяти обраних урядовців. Аналіз персонального складу війтів, бурмистрів та райців свідчить про те, що важелі міського управління перебували в руках представників досить вузького кола заможних міщанських родин Чернігова.

Законодавчі акти другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. визначили обсяг земельних володінь Чернігівського магістрату та рангових маєтностей його урядовців, які доводилось повсякчас оберігати від зазіхань з боку козацько-старшинської верхівки. Стагнація у господарському житті породжувала проблеми з наповненням міського бюджету, який аж до початку 80_х рр. ХVІІІ ст. залишався незбалансованим.

Діяльність Чернігівського магістрату була спрямована передусім на захист інтересів міщанської спільноти, чисельність якої протягом другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. залишалася відносно стабільною. Спираючись на приписи маґдебурзького права, магістрат виконував функції судової та нотаріальної установи, регулював діяльність ремісничих цехів, здійснював контроль за дотриманням правопорядку і санітарного стану, займався благоустроєм і протипожежною охороною міста. Однак у цілому міщанська громада Чернігова на чолі з міським урядом з об'єктивних причин не спромоглися повною мірою реалізувати закладені у самоврядному устрої можливості.

Негативний загалом досвід співіснування у Чернігові станових за своєю природою міщанської та козацької управ наочно продемонстрував соціальну незбалансованість державної системи Гетьманщини, що неминуче підважувало її підмурки і послаблювало позиції у напруженому політичному протистоянні з сусідами. На прикладі Чернігова стає очевидним той факт, що спроби гетьманського уряду врегулювати стосунки між міщанською і козацькою спільнотами виявилися недостатньо ефективними.

Чернігову належало помітне місце у стратегії царського уряду на українському напрямі - місцева фортеця розглядалася як важливий військово-політичний форпост на терені Північного Лівобережжя. Постійні конфлікти між магістратом і полковою канцелярією, про які були добре поінформовані російські урядовці, породжували спокусу виступити в ролі своєрідного третейського судді й послабити у такий спосіб позиції гетьманського уряду. Як свідчить історія Чернігова другої половини ХVІІ - початку ХVІІІ ст., ця політика царату дала очікувані результати. Втім, після поразки повстання І. Мазепи російські урядовці помітно змінили ставлення до міщанської спільноти і досить зухвало демонстрували зверхність по відношенню до самоврядних інституцій Чернігова, як і решти міст Лівобережної України.

Історія Чернігівського магістрату загалом нараховує понад півтора століття, що дозволяє виокремити певні періоди його існування. Перший з них охоплює 20 - 40 рр. ХVІІ ст., коли було започатковано створення системи міського самоврядування під владою королівського уряду Речі Посполитої. Другий період припадає на другу половину ХVІІ ст., коли відбулося юридичне оформлення самоврядного статусу міста за нових соціально-політичних умов, розгорнулося суперечливе співробітництво магістрату з урядовими інстанціями Гетьманщини і Московського царства. Третій період охоплює першу половину ХVІІІ ст., коли особливо загострилося протистояння Чернігівського магістрату та Чернігівської полкової канцелярії, що негативно позначилося на розвитку міста. Нарешті, четвертий період (середина 60-х - перша половина 80-х рр. ХVІІІ ст.) був позначений спробами налагодження діалогу з новими урядовими установами і поступовим економічним зростанням.

Основні положення дисертації викладені у наступних публікаціях:

1. До питання про земельну власність Чернігівського магістрату (друга половина ХVII - XVIII ст.) // Сіверянський літопис. - 1999. - № 6. - С. 36-46.

2. Чернігівський магістрат: ґенеза, структура, функції (друга половина ХVII - XVIII ст.) // Сіверянський літопис. - 2000. - № 2. - С. 34-42.

3. До питання про становище та чисельність міщанства Чернігова (друга половина ХVIІ - XVIII ст.) // Історія України: маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. - К., 2000. - Вип. 11. - С. 43-49.

4. Документальні джерела з історії Чернігівського магістрату // Історія України: маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. - Київ - Донецьк, 2001. - Вип. 19. - С. 306-311.

5. Актові книги Чернігівського магістрату // Література та культура Полісся: Збірник наукових праць. - Ніжин, 2002. - Вип. 21 - С. 48-52.

6. Королівські привілеї, царські грамоти та гетьманські універсали Чернігівського магістрату // Місцеве самоврядування та статутне право в Україні. - Чернігів, 2003. - С. 53-60.

7. Урядовці Чернігівського магістрату (друга половина ХVІІ - ХVІІІ ст.) // Сіверянський літопис. - 2003. - № 1. - С. 29-39.

8. Історія архіву Чернігівського магістрату // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. - Вип. 27. - Серія: Історичні науки. - № 2. - Чернігів, 2004. - С. 27-32.

9. Чернігівський магістрат як судова установа // Література та культура Полісся: Збірник наукових праць. - Ніжин, 2005. - Вип. 29. - С. 64-70.

10. Стосунки Чернігівського магістрату з представниками російського уряду (друга половина ХVІІ - ХVІІІ ст.) // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. - Вип. 33. - Серія: Історичні науки. - № 3. - Чернігів, 2006. - С. 15-21.

Анотації

Доманова Г.С. Чернігівський магістрат: статус, структура та основні напрями діяльності (друга половина ХVІІ - ХVІІІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2007.

У дисертації уперше здійснено всебічне дослідження історії Чернігівського магістрату - органу міського самоврядування, що виник внаслідок надання місту магдебурзького права. Визначено структуру міського уряду на чолі з війтом, принципи обрання міських урядовців, формування канцелярії та допоміжного персоналу, окреслено територію, яка перебували під юрисдикцією Чернігівського магістрату. Схарактеризовано кількісний склад і соціально-економічне становище чернігівського міщанства. У роботі також проаналізовано основні напрями діяльності магістрату, його взаємини з урядовими установами Гетьманщини та Російської держави.

Ключові слова: Чернігівський магістрат, маґдебурзьке право, міське самоврядування, козацька держава.

Доманова А.С. Черниговский магистрат: статус, структура и основные направления деятельности (вторая половина XVII - XVIII вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черниговский государственный университет имени Т.Г. Шевченко. - Чернигов, 2007.

В диссертации впервые в историографии осуществлено комплексное исследование истории Черниговского магистрата - органа городского самоуправления, возникшего в результате предоставления в 1623 г. магдебургского права.

Вследствие эвристического поиска в архивах и библиотеках Украины и России были выявлены и в значительной степени впервые введены в научный оборот новые документальные материалы по истории Черниговского магистрата. На основании актуализированных источников определены статус и структура магистрата, который состоял из одной коллегии - рады численностью 11 - 12 человек во главе с войтом. В состав магистратской старшины входили бурмистры, райцы, а также городской писарь, который ведал магистратской канцелярией. Выборы магистратской старшины происходили на основе голосования, а вновь избранный войт утверждался гетманским универсалом. Многочисленные документы свидетельствуют, что в своей повседневной деятельности вплоть до 80-х гг. ХVIII в. Черниговский магистрат испытывал серьезные финансовые трудности.

Юрисдикция Черниговского магистрата распространялась на мещанские усадьбы в самом городе, а также на территорию, отведенную на основании королевской грамоты 1625 г. Во владении магистрата находились сёла Петрушин, Киселевка, Свинь, Березанка, Хмельница, хутор Погорелки, а также паромная переправа на р. Десне, несколько мельниц, луга и озера. На протяжении второй половины XVII - XVIII вв. магистрат получил дополнительные земельные пожалования, но в большинстве своем все они вскоре отошли к казацкой старшине.

Установлено, что на протяжении второй половины XVII - XVIII вв. численность населения Чернигова оставалась достаточно стабильной, а в экономической жизни наблюдалась определенная стагнация, что было обусловлено как рядом факторов общеполитического характера, так и особенностями внутренней жизни города. В целом, мещанская община Чернигова не смогла в полной мере реализовать заложенные в магдебургском праве возможности.

В диссертации проанализированы основные направления деятельности Черниговского магистрата. В магистратском суде рассматривались как гражданские, так и уголовные дела. Апелляционной инстанцией на решения магистрата являлся Генеральный войсковой суд. Кроме того, магистрат занимался нотариальным оформлением актов, регистрировал куплю-продажу недвижимости, расписки, дарственные, духовные завещания представителей различных сословий.

Магистрат контролировал хозяйственную жизнь города, в его ведении находились ремесленные цехи, промыслы и торговые заведения. Он нёс ответственность за правопорядок, санитарное состояние, благоустройство, противопожарную охрану города.

Немаловажное место в истории Черниговского магистрата принадлежало взаимоотношениям с представителями казацкой власти и российского правительства. Чернигов был полковым центром, что обусловило вполне понятные проблемы в деятельности органа городского самоуправления. Гетманские оборонные универсалы защищали право черниговских мещан на самоуправление, но не могли полностью разрешить имеющиеся противоречия. Во второй половине XVII в. Чернигов получил 4 царские конфирмационные грамоты, которые подтверждали права и привилегии мещанского сообщества. В Чернигове размещались российские воинские подразделения во главе с воеводами, а впоследствии комендантами, что неоднократно приводило к конфликтам с городскими властями и требовало вмешательства со стороны высших органов власти Гетманщины и Российского государства.

В диссертации впервые разработана периодизация истории Черниговского магистрата, который сыграл заметную роль в жизни региона на протяжении второй половины ХVII - XVIII вв.

Ключевые слова: Черниговский магистрат, магдебургское право, городское самоуправление, казацкое государство.

Domanova H.S. Chernihiv Magistrate: status, structure and main direction of activity (2^nd half of XVII - XVIII cen.). - Manuscript.

Thesis for candidate's degree in history on speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Chernihiv State Pedagogical Taras Shevchenko University. - Chernihiv, 2007.

The comprehensive research of the history of Chernihiv Magistrate of the 2^nd half of XVII - XVIII cen. - body of city self-government, has been carried out in the thesis. The structure of the municipal government headed by viyt, the principles of municipal officials elections and also the forming of the chancellery, and the complement staff have been determined by this research. The territory that were under the Chernihive Magistrate's jurisdiction has been defined. There have been followed the changes in the number of the staff of Chernihiv middle classes society during the 2^nd half of XVII - XVIII cen. in this work. Also the main directions of the magistrate authorities activity and the relationships between the Magistrate and representatives of Cossack and Russian governments have been analysed.

Key words: Chernihiv Magistrate, Magdeburg Law, municipal self-government, Cossack State.

Размещено на Allbest.ru