Старообрядницькі общини південної Бессарабії у ХІХ – першій половині ХХ ст.: історико-конфесійний аспект

Доведено, що однією з умов збереження старообрядництва є існування чіткої релігійної організації. Білокриницька ієрархія, єпархії, церкви, монастирі, скити - це, передусім, осередки, за допомогою яких старообрядництво зміцнювалося та посилювалося. Завдяки зусиллям прибічників старої віри була започаткована старообрядницька ієрархія в Білій Криниці (1846 р.), заснована Ізмаїльська єпархія (1857 р.). Вперше зроблено всебічний аналіз виникнення Ізмаїльської єпархії, діяльності її єпископів в справі підтримки та зміцнення старообрядництва в регіоні.

Підкреслено, що культові споруди регіону функціонували за допомогою старообрядців з Росії та підтримки іноземних держав. Так, в румунські часи старообрядницькі церкви та монастирі отримували певну суму грошей для функціонування, з встановленням радянської влади це припинилося. Під час антирелігійної кампанії монастирі, як і деякі малочисельні церкви, були закриті. Їх майно в основному було зіпсовано, серед якого - старовинні книги та ікони. Деякі церкви, завдяки власним зусиллям, старообрядці змогли відстояти.

Життя старообрядців регламентувалося, переважно, релігійним календарем. Будь-які події вони співвідносили з релігійними святами. Церква відігравала в їх житті велику роль, чітке дотримання релігійних канонів було обов'язковим і вдома.

Паралельно з релігійними обрядами та звичаями розглянуті народні звичаї на матеріалах календарної обрядовості. Проаналізовано двовірство старообрядців, що, безперечно, характерно для усіх слов'янських народів. Отже, традиціоналізм старообрядництва зводиться не тільки до збереження “древлего благочестя” в способі життя та поглядів, а й до консервації багатьох звичаїв та уявлень, в яких дуже тісно переплетені язичницькі та християнські елементи. Це, на перший погляд, протиставляється канонам старообрядців щодо чіткого дотримання обрядів християнської церкви, яка весь час забороняла “язичницькі ігрища”, ворожіння тощо.

Сформульовано, що результати дослідження є основою для наукових розробок з історії України, релігієзнавства, краєзнавства, етнографії тощо, можуть стати у пригоді при створенні державних законів щодо релігійних громад.

Становище релігійних груп в країні взагалі, і старообрядницьких общин, зокрема, суттєво змінилося із здобуттям Україною незалежності. Старообрядці змогли відбудувати деякі закриті за радянських часів культові споруди, вільно відправляти та відвідувати богослужіння, відкривати недільні школи, відроджувати національні традиції тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Федорова А.І. Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) // Культура народів Причорномор'я. Науковий журнал. - 2002. - № 1 (май). - С. 131-134.

2. Федорова А.І. Старообрядницькі монастирі на півдні Бессарабії // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. - Ізмаїл, 2002. - Вип. 12. - С. 20-22.

3. Федорова А.І. Взаємовідносини старообрядців Південної Бессарабії з румунською владою та церквою // Сторінки історії: Зб. наук. пр. - Вип. 19. - К.: Політехніка, 2004. - С. 244-250.

4. Федорова А.І. Петро І та старообрядці // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Вип. 3. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - С. 104-106.

5. Федорова А.І. Утиски старообрядців за часів правління Софії та Петра І // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса, 2001. - Вып. 2(14). - С. 279-282.

6. Федорова А.І. Община старовірів-пилипівців м.Одеси та її взаємовідносини з радянською владою (деякі аспекти) // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Спецвипуск. - 2001(6). - Одеса: МП ЛАТСТАР, 2001. - С. 78-80.

7. Федорова А.І. До питання про заселення старообрядцями Південної Бессарабії та їх чисельність у ХІХ ст. // Археологія та етнологія Східної Європи: Матеріали і дослідження. - Т. 3. - Зб. наук. пр. - Одеса: Друк, 2002. - С. 238-239.

8. Федорова А.І. Новий рік у липован Українського Подунав'я // Науковий вісник. Гуманітарні науки: історія, соціологія, політологія, психологія, мистецтвознавство. - Київ-Одеса, 2002. - № 5. - С. 8-13.

9. Федорова А.І. Влада і релігія у ХVІІІ ст.: взаємовідносини царя Олексія Михайловича і боярині Ф.П. Морозової // Інтелігенція і влада. Зб. наук. пр. - Вип. 1(2). - Ч. 2. - Одеса: Астропринт, 2002. - С. 244-247.

10. Федорова А.І. Інститут місіонерства та старообрядці Подунавя // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: історія. - Вип. 1. - Одеса: Астропринт, 2003. - С. 67-73.

11. Федорова А.І. Особливості положення старообрядців Південної Бессарабії під владою Російської імперії (1812-1856 рр.) // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: історія. - Вип. 3. - Одеса: Астропринт, 2004. - С. 63-72.

12. Федорова А.И. Новогодние гадания липован Нижнего Подунавья ХХ ст. // Етнографічні дослідження населення України: Матеріали Першої Всеукраїнської етнологічної конференції студентів та молодих вчених. - Одеса, 1996. - С. 75-77.

13. Федорова А.И. Особенности масленичной обрядности липован Подунавья (первая половина ХХ в.) // Національні та етносоціальні процеси в Україні: матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих науковців. - Чернівці, 1996. - С. 188-191.

14. Федорова А.І. Липовани як представники однієї з етноконфесіональних груп України // Українознавство у навчально-виховному процесі вищого закладу освіти: Матеріали ювілейної науково-методичної міжвузівської конференції, 5-6 грудня 2000 року. - Одеса: Вид-во ОДПУ, 2001. - С. 128-131.

Размещено на Allbest.ru