Зовнішня політика Болгарії після Першої світової війни (1919-1923 рр.)

Зрозумівши всю безплідність своїх зусиль звільнити країну від важких і принизливих для Болгарії умов Нейіського мирного договору, О. Стамболійський робить останній реальний зовнішньополітичний крок - зближення із сусідньою Югославією (Королівством СХС) і союзною з нею Францією, щоб з їх допомогою полегшити умови мирного договору і домогтися економічного виходу в Егейське море через Західну Фракію. Під його впливом уряд БЗНС йде на поступки Югославії й у березні 1923 р. підписує з нею так звану Нишську угоду з прикордонних питань, згідно з якою болгарський уряд зобов'язувався не підтримувати македонських четників (ВМРО), які боролися за приєднання македонських територій до Болгарії. Уряд Землеробської спілки зумів домогтися від югославського керівництва запевнянь у підтримці болгарських намірів, але тим самим посварився з ВМРО, що брала участь у державному перевороті 9 червня 1923 р.

Майже одночасно з підписанням болгаро-югославської угоди в березні 1923 р. болгарська дипломатія домоглася ще одного серйозного успіху - у результаті переговорів 21 березня була підписана сприятлива для Болгарії угода про репарації. Виплати за репараціями продовжилися з 37 до 60 років. Держави-переможниці відмовилися від самих категоричних своїх вимог до Болгарії і від планів військового тиску на неї.

Зовнішньополітичні успіхи уряду БЗНС, перед його насильницьким скасуванням, створювали сприятливі умови у відносинах між Землеробським режимом і Європою, однак О. Стамболійський, що зазіхнув у цей час на Тирновську конституцію і царські прерогативи, вже не міг розраховувати на розуміння і підтримку західних політиків і дипломатів, які за його спиною робили ставку на болгарського царя як гаранта стабільності в Болгарії.

Вивчення зовнішньої політики Болгарії після Першої світової війни (1919-1923 рр.) дозволило сформулювати рекомендації, увага до яких сприятиме оптимізації зовнішньополітичної діяльності сучасної України. Автором визначені перспективи подальшого вивчення зовнішньої політики Болгарії зазначеного періоду.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Парижская мирная конференция и принятие Болгарии в Лигу Наций // Грані. - Дніпропетровськ, 2003. - №5(31) Вересень-жовтень. - С. 26-29.

2. К вопросу о внешнеполитическом курсе крестьянского правительства в Болгарии (1919-1923 гг.) // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк, 2003. - №3/4(15/16). - С. 294-297.

3. Влияние молодежного фактора на внешнюю политику крестьянского правительства в Болгарии (1919-1923 гг.) // Український селянин. - Збірник наукових праць. - Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2003. - Вип.7. - С. 39-41.

4. Болгария в международной политике (1918-1939 г.) // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк, 2003. - №5/6(17/18). - С. 221-225.

Публікації, в яких додатково відображені результати дисертаційного дослідження:

1. Внешняя политика Болгарии в период обострения борьбы за власть и свержения правительства Земледельческого союза // Вступ до міжнародних відносин. - Вип.3. - Донецьк, 2003. - С. 118-125.

2. Германо-болгарские отношения после окончания первой мировой войны (1918-1923 гг.) // Немцы Приазовья и Причерноморья: история и современность (к 200-летию переселения). Материалы международной научной конференции. - Донецк, 2003. - С. 283-289.

3. Влияние молодежного фактора на внешнюю политику Болгарии (1919-1923 гг.). Материалы второй международной научно-практической конференции "Молодежь и государство". - Святогорск, 2003. - С. 132-134.

4. Украина во внешней политике Болгарского государства (1919-1923 г.) // Духовний розвиток як фактор морально-етичного формування особистості: Матеріали Міжвузівської обласної науково-практичної конференції 24 жовтня 2003 року. - Донецьк, ІПШІ "Наука і освіта", 2004. - С. 21-24.

АННОТАЦІЇ

Пекарєв І.М. Зовнішня політика Болгарії після Першої світової війни (1919-1923 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2004.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню зовнішньої політики Болгарії у 1919-1923 рр., її основним пріоритетам та перевагам. Проаналізовано характерні риси зовнішньої політики коаліційного уряду О. Стамболійського та основні напрямки нового курсу зовнішньої політики однопартійного уряду Болгарської землеробської народної спілки. Висвітлені дипломатичні зусилля уряду Землеробської спілки, які були пов'язані з нормалізуванням стосунків з державами-переможницями, та процес прийняття Болгарії до Ліги Націй. На основі ґрунтовної джерельної бази розглянуто суть нової зовнішньополітичної лінії поведінки Болгарії у ставленні до європейських і світових держав, особливо, держав-переможців.

Дисертант дійшов висновку, що зовнішня політика Болгарії після Першої світової війни складала сприятливі можливості для захисту національних прав і інтересів, підвищувала міжнародний і внутрішній авторитет уряду БЗНС. Усього цього не змогли собі тоді забезпечити інші переможені держави.

Ключові слова: Болгарія, зовнішня політика, уряд БЗНС, країни-переможниці, балканські країни, дипломатія, територіальна цілісність, національний суверенітет.

Пекарев И.М. Внешняя политика Болгарии после Первой мировой войны (1919-1923 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всеобщая история. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2004.

Диссертация посвящена комплексному исследованию внешней политики Болгарии в 1919-1923 гг., ее основным приоритетам и преимуществам. В работе подчеркивается, что после окончания мировой войны державы-победители строили свои отношения с Болгарией методом диктата, навязав ей на Парижской мирной конференции несправедливый, унижающий национальное достоинство страны, Нейиский мирный договор.

В работе подчеркнуто, что процесс выработки, подписания и вступления в силу Нейиского договора, оформившего статус Болгарии как побежденной страны, совпало по времени со становлением и утверждением в Болгарии власти крестьянской партии - Болгарского земледельческого народного союза не имевшей опыта управления государством. К этому добавлялось то, что статус побежденной страны предполагал проведение особой, очень осторожной линии внешнеполитического поведения. И, наконец, самое важное - в целях обеспечения условий договора, подписанного с Болгарией в Нейи-сюр-Сен, в побежденную балканскую страну направлялась Межсоюзническая комиссия из представителей Франции, Великобритании и Италии, которая должна была выполнять функции работавшей в Париже Репарационной комиссии. В силу своей широкой компетенции этот орган, по сути, получал возможность фактически в неограниченных пределах осуществлять регламентацию внешнеполитической и хозяйственной деятельности государственной власти Болгарии.

Автор приходит к выводу, что важнейшими внешнеполитическими проблемами правительства БЗНС, в силу сложившихся после первой мировой войны условий, стали проблема экономического выхода в Эгейское море, что формально гарантировала ст.48 Нейиского мирного договора, проблема беженцев и проблема национальных меньшинств в соседних с Болгарией территориях. Разрешение всех вышеназванных внешнеполитических проблем правительство Болгарии, возглавляемое А. Стамболийским, считало самым важным, стремясь идти по пути формирования новой внешней политики. То, что эта политика действительно новая, постоянно звучало в речах и заявлениях А. Стамболийского и других представителей правительства БЗНС, однако во многом она хоть и отличалась от линии поведения предыдущих правительств, тем не менее была тесно зажата тисками Нейиского мирного договора, отступление от условий которого было просто невозможно.

В исследовании отмечено, что очерчивая и осуществляя новую внешнеполитическую линию поведения Болгарии после первой мировой войны правительство БЗНС вынуждено было сталкиваться с непреодолимыми препятствиями в виде диктата стран-победителей и ему ничего не оставалось как надеяться на "милость победителей", однако в период своего правления так ее и не дождаться. Западные лидеры явно демонстрировали неприятие Стамболийского и ассоциировавшегося с ним режима крестьянской партии в Болгарии. По некоторым сообщениям премьер-министр и министр иностранных дел Франции Р. Пуанкаре предлагал болгарам свою помощь в решении наиболее важных для нее вопросов. Для этого он считал целесообразным неофициальную поездку по Европе царя Бориса III, но без А. Стамболийского. Новая власть в лице БЗНС значительно ущемлявшая права монарха, сделала его фактически безмолвным соучастником деятельности земледельческого правительства, из-за чего, оставался нерешенным ряд внешнеполитических проблем.

Важнейшей особенностью исследуемого периода было то, что внешняя политика Болгарии в 1919-1923 гг., направляемая правительством Болгарии на решение, возникших в связи с поражением страны в мировой войне проблем, испытывала серьезные затруднения не только в силу обстоятельств, обусловленных договором в Нейи, отсутствием у него политического и дипломатического опыта, но и неприятием на Западе режима болгарской крестьянской партии. В работе отмечено, что страны-победители в это время особенно настойчиво придерживались линии на неукоснительное установление Версальской системы. По этой причине они фактически игнорировали предпринимавшиеся правительством БЗНС различного рода зондажи и ходы в этом направлении, что по сути низводило скорее до уровня имитации внешнеполитическую деятельность болгарской дипломатии нежели ее реальные результаты.

Ключевые слова: Болгария, внешняя политика, правительство БЗНС, страны-победители, балканские страны, дипломатия, территориальная целостность, национальный суверенитет.

Pekarev I.M. Foreign policy of Bulgaria after the First World War (1919-1923 years). - Manuscript.

The Dissertation for sciences candidate's degree history (specialty 07.00.02 - World History). - The Donetsk National University. - Donetsk, 2004.

The thesis is dedicated to a complex research of foreign policy of Bulgaria in 1919-1923, to its principal priorities and advantages. Characteristic traits of foreign policy of the coalition government of A. Stambolijsky and basic trends of a new course of foreign policy of the single-Party government of Bulgarian agricultural people's union have been analyzed.

Characteristic traits of the government of agricultural union, that have been bound up with normalization of relations with states-conquerors, and process of admission of Bulgaria to the League of Nations have been elucidated.

The essence of Bulgarian new foreign policy with respect to European and world states on the basis of solid grounds and sources, especially to the states conquerors, has been examined.

The author of the thesis has come to a conclusion that foreign policy of Bulgaria after the First World War created favorable opportunities for defense of national rights and interests, raised international and foreign authority of the government of BAPU. Another conquered states were not be able to ensure that to theirselves.

Key words: Bulgaria, foreign policy, government of BAPU, states-conquerors, Balkan states, diplomacy, territorial integrity, national sovereignty.

Размещено на Allbest.ru