Племінні народи Балканського півострова у міжнародних відносинах кінця IV – першої половини ІІ століття до нашої ери

У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження. Елліністичний період посідає особливе місце в історії міжнародних відносин античності. Саме тоді сформувався комплекс умов, що зробили можливим вихід варварських народів Балканського півострова на міжнародну арену та їхню активну участь у подіях міжнародного масштабу як самостійних і рівноправних суб'єктів.

По-перше, це процеси суспільного розвитку, що відбувалися у племінному середовищі. Вони визначили активність варварів у воєнно-політичній сфері і спонукали їх до виходу на міжнародну арену. Племінні народи знаходилися на різних етапах розвитку. Спостерігається залежність між рівнем суспільного розвитку та інтенсивністю і формами залучення варварів у міжнародні відносини. Первісні племена на міжнародній арені в елліністичну добу не фігурували. Контакти народів на стадії воєнної демократії, з античними державами переважно зводилися до воєнних сутичок грабіжницького характеру. Ранньодержавні об'єднання - царства тавлантів, ардіеїв, дардан, одрисів, гетів, астів - в досліджуваний період виступали як самостійні суб'єкти, важливі союзники для елліністичних держав і Риму.

Фактором залучення варварів у міжнародні відносини був високий рівень розвитку військової справи. Це обумовило участь їх у воєнних конфліктах античних держав як союзників і найманців.

Обізнаності варварів з традиціями міждержавних стосунків сприяли контакти з грецькими колоніями. Для елліністичної доби специфікою було наростання інтенсивності взаємин між ними. Їх домінуючою формою для Фракії став варварський протекторат. Особливістю еллінських колоній в Іллірії був високий відсоток тут іллірійського населення і участь його у економічному і суспільному житті полісів. З кінця IV-ІІІ ст. до н. е. над більшістю адріатичних колоній була встановлена влада іллірійців.

Іллірія і Фракія мали винятково вигідне географічне розташування, значні природні та людські ресурси, що привертало до них увагу елліністичних держав і Риму і обумовило боротьбу за домінування в цих регіонах.

У силу зазначених чинників варварські народи Балкан з кінця IV ст. до н. е. опинилися в епіцентрі боротьби діадохів і елліністичних держав. Протягом елліністичної епохи спостерігається еволюція місця і ролі варварів у міжнародній політиці. На першому етапі - кінець IV - ІІІ ст. до н. е., залучення їх до міжнародних відносин визначалося боротьбою Сирії, Македонії та Єгипту за домінування в Східному Середземномор'ї. Це, перш за все, важливо для Фракії, яка стала ареною зіткнення інтересів спочатку діадохів, пізніше - елліністичних монархій. Водночас суб'єктами політичних контактів іллірійців виступали Македонія, Епір, а починаючи з другої половини ІІІ ст. до н. е., - держави Еллади. Упродовж перебігу воєнно-політичних подій елліністичні правителі були змушені враховувати факт присутності варварських народів і або залучати їх до союзу, або нейтралізувати за допомогою військової сили. На цьому етапі воєнно-політичні контакти варварів з елліністичними державами мали локальний і спорадичний характер. Спостерігається формування коаліцій, проте вони були нестійкими і нетривалими, тому що утворювалися для конкретної політичної ситуації, кожен з учасників відстоював свої інтереси. Після вирішення завдань такі союзи швидко втрачали значення і розпадалися. Спроби співпраці між варварами можна розглядати як виняток.

На другому етапі - кінець ІІІ - перша половина ІІ ст. до н. е. на Балканах з'явилася нова сила - Рим. Політична ситуація визначалася його боротьбою за домінування - Іллірійські та Македонські війни. Роль варварських народів у міжнародних відносинах характеризується наростанням інтенсивності їх контактів з елліністичними державами і Римом, залученням до боротьби Македонії та Риму як союзників великої кількості іллірійських, фракійських та кельтських народів. Зі свого боку, варвари також використовували суперечності між Македонією і Римом для послаблення опонентів та задоволення територіальних претензій. На відміну від попереднього етапу, союзи з варварами періоду римсько-македонських війн вирізнялися тривалістю, підтримувалися і у міжвоєнний період. У деяких випадках існування союзних домовленостей між Римом і варварами засвідчено впродовж декількох десятиліть, що дозволяє говорити про варварів як про “стратегічних союзників”. Новою також була узгодженість політики варварських об'єднань на міжнародній арені з метою спільного захисту своїх інтересів.

Участь у воєнних конфліктах була основною, проте не єдиною формою вступу варварських народів до міжнародних відносин. Існували різноманітні невоєнні контакти між варварами і античними державами, що сприяло розвитку елементів дипломатії. Дипломатія варварів увібрала в себе традиції та звичаї племінного суспільства у відносинах з іншими народами, а також норми елліністично-римського міжнародного життя. За елліністичної доби у розвитку дипломатії варварів простежуються дві тенденції. По-перше, з періодами активізації діяльності елліністичних держав і Риму на Балканах збігаються періоди активізації міжплемінних стосунків; по-друге, урізноманітнюються форми дипломатичних контактів та посилюється інтенсивність їх використання, з'являються такі засоби урегулювання взаємин, як династичні шлюби, підписання мирних угод, посередництво, звернення до Риму як до арбітра у вирішенні суперечок.

Ще одним аспектом участі племінних народів у міжнародних відносинах було варварське найманство. Наприкінці IV - ІІ ст. до н. е. важливою характеристикою елліністичних армій стало кількісне збільшення варварських найманців, “розмивання” армії варварськими контингентами. Специфіка цього явища полягала в існуванні різноманітних його форм, серед яких переважали колективні. Присутність варварських найманців часто вирішувала перебіг воєнних дій.

Протягом кінця IV - першої половини ІІ ст. до н. е. у Середземномор'ї існувала багатополярна система міжнародних відносин. У цей час варварські народи виступали важливими суб'єктами міжнародної політики. Вони були потрібними союзниками для елліністичних держав для боротьби за домінування у різних регіонах, від їх позиції багато в чому залежав результат конфліктів. Проте з поразкою Македонії єдиною домінуючою силою у Середземномор'ї залишився Рим. В умовах однополярного світу проблема пошуку союзників перестала бути актуальною. З середини ІІ ст. до н. е. варварські народи втратили своє значення як суб'єкти міжнародної політики і стали об'єктом експансіоністської політики Риму.

Публікації автора за темою дисертації

1. Абрамова В.В. До питання про локалізацію політичного центру держави Дроміхета // Старожитності степового Причорномор'я і Криму. - Запоріжжя: ЗДУ, 2001. - Вип. ІХ. - С. 224-225.

2. Абрамова В.В. Політика Сирії по відношенню до Фракії в кінці IV - ІІ ст. до н. е. // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. - Вип. Х. - С. 182-192.

3. Абрамова В.В. Варварська дипломатія епохи еллінізму // Грані. - 2002. - №3. - С. 37-41.

4. Абрамова В.В. Варварські найманці в елліністичних арміях // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. - Запоріжжя: Просвіта, 2002. - Вип. ХV. - С. 205-210.

5. Абрамова В.В. Іллірійські племена у міжнародних відносинах кінця IV - ІІІ ст. до н. е. // Вісник Східноукраїнського національного університету імені В.Даля. Історичні науки. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2002. - №9. - С. 9-15.

6. Абрамова В.В. Проблема варварського протекторату в греко-фракійських відносинах кінця IV - ІІ ст. до н. е. // Грані. - 2002. - №1. - С. 41-44.

7. Абрамова В.В. Третя Македонська війна (участь племінних народів у міжнародних відносинах доби еллінізму) // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. - Запоріжжя: Просвіта, 2002. - Вип. ХIV. - С. 198-203.

8. Абрамова В.В. Военно-политические контакты иллирийских племен в конце IV - начале ІІІ вв. до н.э. // Проблемы истории и археологии Украины: Материалы международной научной конференции. - Харьков, 2001. - С. 54.

9. Абрамова В.В. Военное дело фракийцев эпохи эллинизма // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. - Одеса: Друк, 2002. - Т.3. - С. 116-117.

10. Абрамова В.В. І Македонська війна (участь племінних народів у міжнародних відносинах) // Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали конференції. Всесвітня історія. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. - С. 3-6.

11. Абрамова В.В. Варварська дипломатія епохи еллінізму: постановка проблеми // Сборник материалов научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых. - Запорожье: ЗГУ, 2003. - С. 5-9.

Размещено на Allbest.ru