Політичні відносини Японії та Європейського Союзу у 90-ті рр. ХХ ст. (на матеріалах англомовних джерел)

У свою чергу Китай, претендуючи на місце Японії у відносинах із США та Європою, вбачав у Токіо небажаного чинника, що заважав розвиткові сприятливого для Пекіна співробітництва з ЄС та США. Тому Китай намагався проводити політику, спрямовану на укріплення зв'язків з європейськими структурами, більшістю в економічній сфері. В цілому його вплив на відносини між ЄС та Японією можна визначити як незначний.

У висновках дисертації зроблено узагальнення з головних проблем дослідження. Зазначається, що:

- теоретичне підґрунтя зовнішньої політики Японії, базоване на світосприйнятті японської нації та її культурних особливостях, заклало такі підвалини, за котрими зовнішньополітична діяльність Японії здійснюється і здійснюватиметься, виходячи з її економічних пріоритетів і можливостей. Незважаючи на те, що в останнє десятиріччя ХХ ст. відбулася певна еволюція зовнішньополітичного курсу Японії на користь політичного чинника, її зовнішня політика була спрямована на вирішення міжнародних політичних питань виходячи із своїх власних економічних інтересів. У цьому зв'язку відносини із європейськими країнами та регіональними структурами не є виключенням, вони також підпорядковуються загальній стратегії розширення світового впливу Японії економічними засобами;

розробка спільної зовнішньої політики європейських країн щодо Японії відбувалася під впливом теоретичних підходів щодо азіатських країн, в тому числі і до Японії, вироблених на основі концепції європоцентризму, за якою розвиток істинних цінностей науки, культури, мистецтва, філософії міг відбуватися лише в Європі, та філософських поглядів Г. Гегеля, Л. фон Ранке, М. Вебера й інших прибічників європоцентризму. Спільна зовнішня політика Європейського Союзу проходила в 90-х рр. ХХ ст. стадію становлення. На цьому етапі Велика Британія, Франція та Німеччина посідали провідне місце в європейському об'єднанні держав і формували зовнішньополітичний курс ЄС. Тут кожна з країн спрямовувала свою політику до Японії у відповідності з своєю функціональною роллю в ЄС. Зокрема, відносини цих трьох країн з Японією, що склалися історично, кардинально визначили розвиток відносин Європейський Союз - Японія: Великобританія відігравала роль своєрідного посередника як між ЄС та США, так і між Японією та ЄС; Франція будувала політичне співробітництво, Німеччина - економічне. Разом це сформувало на початок ХХІ ст. вектори розвитку відносин Японії та ЄС і заклало фундаментальну базу для успішного тривалого співробітництва;

з кінця 50-х - початку 60-х років ХХ ст. Японія та Європейське Економічне Співтовариство почали налагоджувати співробітництво в економічній сфері, розширення і укріплення котрого стало одним з визначальних факторів у заснуванні на початку 1990-х років політичного партнерства. Цьому також сприяли розпад біполярної системи світу і переоформелння політичної карти світу. В ті часи Європа шукала своє місце на міжнародній арені, оскільки в кінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. країни-члени ЄЕС досягли такого рівня партнерства, коли виявилася потреба поставити інтеграційні процеси на якісно новий рівень і залучити до цих процесів вирішення питань у сфері зовнішньої політики, безпеки, законодавства. Японія також займалася пошуком нової ролі для себе. Тому початок 90-х років виявився найкращим моментом для становлення та ефективного розвитку двостороннього японо-європейського політичного діалогу;

офіційним відліком політичного співробітництва Японії та ЄС було підписання 18 червня 1991 р. Спільної Декларації про відносини між Європейським Співтовариством і його країнами-членами та Японією. Протягом першого етапу співробітництва, що тривало з 1991 по 1995 роки відбувалося становлення політичного партнерства, почали діяти вироблені у Спільній Декларації механізми співпраці. 1995 р. став переламним у двосторонніх відносинах, оскільки ЄС визнав Японію лідером АТР, а Японія визнала ЄС провідною європейською структурою. Відтоді і до 2001 р. тривав другий етап співробітництва, що характеризується підтримкою діалогу у вирішенні політичних двосторонніх і глобальних питань. На третьому етапі, що розпочався 2001 р. підписанням Плану дій японо-європейського співробітництва й досі триває, відбулося укріплення і розширення політичного діалогу. Японо-європейське політичне співробітництво розвивалося поступово, на постійній основі, планомірно, що пояснюється прагматичним, конструктивним і виваженим підходом обох сторін до побудови двосторонніх відносин;

партнерство Японії та ЄС у сфері безпеки просувалося повільно, оскільки ЄС знаходився у стадії становлення підходів до забезпечення колективної безпеки усієї структури та її країн-членів окремо. Водночас Японія повільно впроваджувала реформи у галузі безпеки та оборони. Спільними інтересами сторін у забезпеченні безпеки були: 1) стабільність в Росії, що є сусідом ЄС та Японії; 2) відносини із головним стратегічним партнером обох сторін - США; 3) питання забезпечення безпеки азіатського та європейського регіонів; 4) дієвість ООН як універсальної міжнародної організації;

позиції США, Китаю та Росії, як країн, що упродовж ХХ ст. визначали тенденції глобального розвитку, виявилися неоднозначними щодо японо-європейського політичного діалогу. США заохочував і сприяв розвитку відносин між Японією та ЄС. Росія та Китай ставилися стримано до розвитку партнерства між Токіо і Брюсселем, оскільки для Москви стратегічно невигідно бути оточеною двома могутніми сторонами, що успішно співпрацюють. Пекін хотів бачити себе на місці Токіо у зв'язках з ЄС і проводив політику, спрямовану на укріплення стосунків з європейськими структурами. В цілому Росія за рядом об'єктивних причин не могла впливати повною мірою на японо-європейський діалог, а вплив Китаю був незначним і обмежувався економічною сферою;

на кінець ХХ століття у світі набирав обертів процес побудови глобального суспільства. Тут провідна роль належала Японії, ЄС, США, Китаю та Росії, які приймали безпосередню і найважливішу участь у створенні нового міжнародного порядку, тому для України при розробці зовнішньополітичних стратегій на шляху до європейської інтеграції та східного вектору політики можуть стати корисними наступні аспекти японо-європейського співробтницва: 1) японо-європейське політичне співробітництво будувалося поступово на конструктивній основі, тобто йому не була притаманна різка зміна курсу, викликана подіями міжнародного характеру. З цієї точки зору Україна може будувати довготривале партнерство як з ЄС, так і з Японією, враховуючи фактори прагматизму, поступовості і далекоглядності; 2) економічний чинник партнерства ЄС та Японії став вирішальним у налагодженні подальшої співпраці, тому Україна має створювати сприятливі умови партнерства з Брюсселем і Токіо лише покладаючись на зміцнення економічних зв'язків; 3) сфера безпеки стала чітко окресленою в двосторонніх зв'язках між Японією та Європейським Союзом, отже Україна може приймати участь у цьому процесі на боці ЄС, завдяки участі у спеціальних програмах партнерства європейських організацій з країнами, що не входять до них; 4) оскільки Токіо і Брюссель визначили для себе сферою взаємного зацікавлення відносини із Росією та США, Україна, як країна, що знаходиться на перехресті геополітичних інтересів цих держав, може в цьому контексті співробітничати як з ЄС, так і з Японією.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Українсько-японські відносини на сучасному етапі // Вісник Київського інституту “Слов'янський університет”. - К., 1998. - №1. - С. 37-46 (у співавторстві із проф. Л.М. Гордієнком).

2. Невоєнні фактори європейської безпеки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 9. - К., Київський університет ім. Т.Г. Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 1999. - С. 59-95.

3. Основні напрямки співробітництва Японії та Європейського Союзу у галузі безпеки після холодної війни у 1990-2000 рр. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - НАНУ. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Подільський осередок. - Київ - Хмельницький. - 2002. - Т.8. Частина ІІ. - С. 225-249.

4. Теоретичні основи зовнішньої політики Японії як орієнтир у формуванні та визначенні зовнішньої політики України // Матеріали ІІІ Всесвітнього форуму українців 18-20 серпня 2001 р. - Київ, 2001. - С. 274-275.

5. Українсько-японські відносини на сучасному етапі // Матеріали третьої наукової конференції “Державотворення в Україні”. - Київ, Міжнародний інститут лінгвістики та права. - 1998. - С. 109-111.

АНОТАЦІЯ

Микал. О.К. Політичні відносини Японії та Європейського Союзу у 90-ті рр. ХХ ст. (на матеріалах англомовних джерел) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено комплексному аналізу політичних відносин Японії та Європейського Союзу у 90-ті роки ХХ століття. На основі детального аналізу і проведення порівняння зовнішньополітичних доктрин і теорій розвитку співробітництва Японії та ЄС розкрито передумови започаткування японо-європейського політичного діалогу, виділено та окреслено основні етапи двостороннього партнерства.

Особливу увагу приділено дослідженню і визначенню спільних інтересів обох сторін у забезпеченні безпеки. Значне місце приділено аналізу ролі та впливу інших країн, зокрема США, Китаю, Росії на японо-європейське політичне партнерство.

Запропоновані у дисертації рекомендації й висновки можуть бути використані для розробки і налагодження більш ефективного та інтенсивного співробітництва України з Європейським Союзом та Японією.

Ключові слова: Європейський Союз, Японія, політичне співробітництво, економічний чинник, сфера безпеки, зовнішня політика.

АННОТАЦИЯ

Мыкал Е.К. Политические отношения Японии и Европейского Союза в 90-е гг. ХХ ст. (на материалах англоязычных источников). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН Украины. - Киев, 2003.

Диссертационное исследование посвящено комплексному анализу политических отношений Японии и Европейского Союза в 90-е гг. ХХ ст. На основе детального анализа и проведения сравнения внешнеполитических доктрин и теорий развития сотрудничества Японии и ЕС раскрыты предпосылки зарождения японо-европейского политического диалога, выделены и очерчены основные этапы двухстороннего партнерства.

Особое внимание уделено исследованию и определению общих интересов обоих сторон в обеспечении безопасности. Значительное место отведено анализу роли и влияния других стран, в частности США, Китая, России на японо-европейское политическое партнерство.

Предложенные в диссертации рекомендации и выводы могут быть использованы для разработки и установления более эффективного и интенсивного сотрудничества Украины с Европейским Союзом и Японией.

Ключевые слова: Япония, Европейский Союз, политическое сотрудничество, экономический фактор, сфера безопасности, внешняя политика.

ANNOTATION

Mykal O.K. Political Relations of Japan and European Union in 1990s (on the materials of Anglophone sources). - Manuscript.

Dissertation for the Degree of Candidate of Historical Sciences. Speciality 07.00.02. - World History. - M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2003.

The dissertation is dedicated to the complex analysis of the political relations of Japan and European Union in 1990s. Background and preconditions for Japan - European Union political dialogue establishment as well as main stages of bilateral partnership are defined in the thesis. The research is made on the basis of a detailed analysis and comparison of the foreign political doctrines and theories developed by both EU and Japan.

The stages of the EU-Japan political partnership are defined as follows. A step-by-step establishment of cooperation took place at the first stage (1991-1995). Due to certain reasons, i.e. unsolved problems in economic sphere, unclearly elaborated common foreign policy of lately established EU and moderate Japanese foreign policy, the cooperation was not comprehensive and developed with all haste. At the second stage (1995-2001) there were made certain steps that allowed both parties to foster cooperation and made agreements on political and global issues. Thus, European Union recognized Japan a leader of the Asian - Pacific region and Japan recognized the EU a leading European structure. Both parties are also the leaders of the Asian-European Meeting (ASEM) forums aiming at improvement relations between the European and Asian countries. Third stage (2001-ongoing) is characterized by enlargement of political cooperation and setting up a dialogue in security sphere.

Special attention is paid to the research and determination of common interests of both parties in security sphere: 1) stability in Russia that is a neighbour of the EU and Japan; 2) relations with the United States, the main strategic partner for both parties; 3) Asian and European regional security issues; 4) UNO activity as a universal international organization. A role and influence of other countries, in particular the USA, China, Russia, on the Japanese - European Union political partnership is reviewed in the dissertation.

Recommendations and conclusions contained in the thesis may be of use for elaboration and maintenance of more effective and intensive cooperation of Ukraine with the European Union and Japan.

Key words: Japan, European Union, political cooperation, economic factor, security sphere, foreign policy.

Размещено на Allbest.ru