Культурно-просвітницька діяльність Києво-Печерської лаври в другій половині XVII-XVIII століття

- Період московської цензури (1718 - 1786). Зясовано, що знищена пожежею 1718р. друкарня Києво-Печерської лаври продовжувала свою діяльність в нових, надзвичайно складних історичних умовах. Вихід у світ "Місяцеслова"(1718), в якому Лавра, назвавшись ставропігією Константинопольського патріарха, заявила про свою давню свободу друку, викликав низку репресій з боку московської світської і духовної влади. Денаціоналізаційні укази Синоду змушували Лавру друкувати тільки богослужбові книги, попередньо звірені і ототожнені з виданнями московського друку. Це привело до різкого обмеження репертуару книг (якщо в ХУІІ - на початку ХУІІІ ст. друкарня видала близько 60 книг на світську тематику, то в даний період їх кількість становила 27 видань, з яких 12 - календарі), значного скорочення книг, виданих іноземними мовами (з 31 до 5) і відсутності у ХVІІІ ст. видань українською мовою (проти 30 в попередній період). Водночас, попри штрафи, погрози і конфіскації, Лавра послідовно намагалася відстояти права київського друкарства.

Окремо розглянуто питання ролі лаврських видань в процесі книгообміну українських земель, яке на сьогодні практично не досліджено. Проведений автором порівняльний аналіз показників видавничої діяльності українських друкарень за ХVІІ-ХVІІІ ст. свідчить, що друкарня Києво-Печерської лаври була найпотужнішим видавничим осередком українських земель, однак її питома вага була неоднаковою у різні періоди діяльності. Якщо в ХVІІ ст. Лавра видала 196 книг, що становило 25,8% всієї кількості видань на Україні і 45% видань православних друкарень, то у ХVІІІст. частка лаврського видавництва (485 видань) в загальноукраїнській книжковій продукції становить лише 14,2%. Натомість вона помітно зросла на фоні обсягу видань усіх православних друкарень - 74,5%, що було повязано як з новими умовами друку Києво-Печерської друкарні, так і з різким зростанням кількості видань римо-католицьких та уніатських друкарень. Прослідковуючи шляхи і форми розповсюдження книг лаврського друку, автор приходить до висновку, що їх значне поширення на території Правобережжя та Західної України, користування ними у середовищі інших (зокрема уніатської) конфесій, факти співробітництва і видавничі звязки українських друкарень (особливу увагу звернено на стосунки між Києвом і Почаєвом) обєктивно сприяли зміцненню культурно-освітніх звязків українських земель і надавали Києво-Печерській друкарні роль важливого консолідуючого загальнонаціонального осередку.

В розділі висвітлюється також роль печерських видань у розвитку російської освіти і культури. Підкреслюється, що київська лаврська друкована книга, як і українська в цілому, була важливим чинником і постійним джерелом культурних впливів України на Росію, посилювала інтерес до української літератури, сприяла розвитку проповідництва на інших форм культурно-релігійних стосунків. Водночас ставлення в Москві до української книжки досить часто залежало від ситуації при царському дворі, настроїв чи уподобань світських і духовних правлячих кіл. Розкрито шляхи і форми поширення книг лаврського друку в Російській державі, їх специфіку в різні історичні часи, наводяться кількісні дані та репертуар видань.

Зясовано, що книговидавнича діяльність Лаври сприяла активному залученню України в загальноєвропейський культурний процес. Поширення лаврських видань в Європі, що відбувалося у формі прямих і опосередкованих контактів із закордонними видавничими осередками, замовниками і покупцями книг, несло всім народам ідеї гуманізму і було важливим засобом зміцнення міжнародних культурних звязків.

Підсумовуючи розділ, автор зазначає, що у видавничій діяльності, зокрема періоду вільного друку, Києво-Печерська лавра зберегла яскравий національний характер і наполегливо відстоювала свої друкарські права в умовах денаціоналізаторської політики московських властей. Поширення лаврських видань в Україні, Російській державі і країнах Європи засвідчувало роль Лаври як важливого етноконсолідуючого чинника українських земель і авторитетного осередку міжнаціонального спілкування.

В результаті проведеного дослідження автор прийшов до ряду висновків, основні з яких виносяться на захист:

- Давній традиційний авторитет Печерського монастиря, його особливий статус патріаршої (згодом синодальної) ставропігії, наявність величезного господарства, певна правова і всебічна матеріальна підтримка монастиря з боку гетьманату дали Києво-Печерській лаврі можливість зіграти роль не тільки релігійного, а й важливого культурного осередку.

- Києво-Печерська лавра зазначеного періоду була визначним науково-освітнім центром, навколо якого гуртувалися представники української духовної та інтелектуальної еліти, і в своїй діяльності виходила далеко за рамки суто культової установи.

- Діяльність печерського чернецтва з вихованців Києво-Могилянської академії справила вагомий внесок в поширення освіти на українських землях. Лаврська чернеча школа з віковим моральним досвідом печерських святих-подвижників була важливим чинником формування освітнього і духовного рівня української національної еліти.

- Печерський монастир служив основним постачальником кадрів для розбудови Московської Церкви і поширення освіти в Російській державі та поза її межами. Працюючи в найвіддаленіших російських єпархіях, лаврські церковні і освітні діячі зберігали відчуття своєї етнічної, культурної і духовної приналежності.

- Друкарня Києво-Печерської лаври була найбільшим видавничим осередком на території українських земель і важливим етноконсолідуючим чинником українського народу. Видання Печерської друкарні, зокрема періоду вільного друку (1606-1718), служили національним інтересам і виступали складовою ідеологічної опори Української козацької держави.

- Книжкова продукція Києво-Печерської лаври справила значний вплив на культуру Російської держави і представляла Лавру авторитетним центром міжнародного духовного спілкування.

- Процес втрати української державності відбувався по суті паралельно з позбавленням самостійності Української Православної Церкви. Щодо Києво-Печерської лаври, як однієї з її головних інституцій, це привело до втрати права ставропігії, вільного друку у видавничій діяльності, різкого обмеження репертуару книг і русифікації видань.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

Статті:

Роль Київської Академії в зміцненні культурно-освітніх звязків українських земель у XVIII ст.// Український історичний журнал.- 1991.-№3.- С.55- 62 (0,8 д.арк.)

До історії Києво-Печерської лаври і Могилянської академії //Архіви України. - 1995. - №4 - 6. - С.96 - 109. (0,9 д.арк.)

Українські гетьмани і Києво-Печерська лавра // На чолі козацької держави (до 400-річчя від дня народження Б.Хмельницького): Збірник наукових праць Української державної академії водного господарства. - Вип.2. - Рівне, 1996. - С.189 - 211. (1 д. арк.)

Початок книгодрукування в Лаврі // Історія України.- 1999. - №7. (0,8д.арк.)

Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври у ХVІІІст.: умови, характер, особливості // Збірник наукових праць Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - Вип.3. - К., 1999. - С. 175-187. (0,45д.арк.)

Тези і матеріали наукових конференцій:

З історії формування бібліотеки Києво - Печерської лаври (на матеріалах архівних фондів)// Бібліотеки у розвитку історичної науки в Україні: Тези науково - практичної конференції.- Київ, 1994. - С.59 - 62.(0,2 д.арк.)

Просвітницька діяльність печерських ченців - вихованців Києво-Могилянської академії// Києво-Могилянська академія в історії України: Тези доповідей Міжнародної наукової конференції (до 380-річчя від заснування Києво-Могилянської академії) - Київ, 13-15 жовтня, 1995. - С.8 - 9. (0,1 д.арк.)

Монастирські фонди та науково-довідковий апарат до них// Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи: Наукові доповіді Всеукраїнської конференції. (Київ, 19 - 20 листопада 1996 року). - Частина друга. - С. 172 - 177. (0,6 д.арк.)

Українські гетьмани і Києво-Печерська лавра //Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали Пятих всеукраїнських історичних читань. - Київ - Черкаси, 1996. - С.210 - 213. (0,4 д.арк.)

Києво-Печерська лавра в системі державно-церковних відносин в Україні другої половини ХVІІ - ХVІІІст.// Історія релігій в Україні: Тези повідомлень VІ Міжнародного круглого столу.-Львів, 3-8 травня, 1996.- С.100 - 101.(0,1 д.арк.)

До питання про джерела до стосунків козацтва з Українською православною церквою у ХVІІІст.// Четвертий міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999р.- Історія. - Ч.1. - Одеса-Львів-Київ, 1999.- С.238-243. (0,35 д.арк.)

Размещено на Allbest.ru