Показові політичні процеси 20-х - початку 30-х років ХХ ст. та їх роль у винищенні української наукової інтелігенції

Цікаво, що певною мірою ці вигадки були недалекі від істини. Всього через 2 роки після процесу «СВУ» під час голодомору селяни Вертіївки та Дремайлівки об'єднувалися у збройні загони і вбивали хлібозаготівельників. І для цього зовсім непотрібною була якась зовнішня агітація або створення контрреволюційної організації. Більш того, селянські виступи набули такого розмаху, що для їх придушення працівники Ніжинського ДПУ навіть були змушені використати артилерію [12,120]. Ось, мабуть, чому на Ніжинщині зі всіх сел саме Вертіївка найбільше постраждала від репресій тих часів.

23 січня 1931 року трійкою при колегії ДПУ УСРР був засуджений до розстрілу за участь в контрреволюційній повстанській націоналістичній організації Зіновій Савич Зоценко - колишній унтер-офіцер лейб- гвардійського Волинського полку і Георгіївський кавалер 4-го ступеня, який до арешту 10 жовтня 1930 року працював секретарем виконкому Вертіївської сільради. А уродженці с. Вертіївки П.І. Дереза та М.О. Дудченко потрапили до концтаборів.

І не дивно, що коли в березні 1938 року на території Ніжинського району органами НКВС «була викрита і ліквідована антирадянська українська організація есерів» (начебто створена ще в 1930 р. за завданням ЦК УПСР вже згадуваним нами Ю. М. Гаврилеєм і з самого початку свого існування «міцно пов'язана з «СВУ») на лаві підсудних ми знову бачимо наших старих знайомих (продовжувачів справи Гаврилея) або вчителів (навіщо ж пропадати вже апробованому сценарію).

Втім, слід визнати, що тепер існувала суттєва відмінність від процесів минулих років - в березні-квітні 1938 року всі засуджені «злочинці» отримали вищу міру покарання - розстріл:

Павло Іванович Дереза, 1888 року народження, колишній член УПСР, директор клінкерного заводу в Ніжині;

Михайло Опанасович Дудченко, 1901 року народження, позапартійний, статист Ніжинського засолзаводу;

Сергій Федорович Проценко, 1906 року народження, уродженець Ніжина, позапартійний, освіта незакінчена вища - викладач фізики школи № 7 м. Ніжина;

Петро Кузьмич Дудченко - вчитель неповної середньої школи с. Вертіївки;

Іван Давидович Півторацький - завпед неповної середньої школи № 2 с. Вертіївки;

Микита Михайлович Носач - вчитель неповної середньої школи № 2 с. Вертіївки;

Степан Антонович Зоценко - вчитель співів у Вертіївській середній школі;

Іван Данилович Півторацький - вчитель Вертіївської неповної середньої школи;

Григорій Генварович Судьбин - вчитель Кунашівської середньої школи, уродженець с. Вертіївки;

Микита Герасимович Олексенко - бухгалтер вертіївського колгоспу;

Михайло Шлома - вчитель Бобрицької неповної середньої школи, уродженець с. Вертіївки та багато інших (якщо вірити місцевим старожилам, то в березні-квітні 1938 року на Ніжинщині було знищено більше 200 учасників контрреволюційної повстанської організації) [10,11].

Зараз всі ці люди реабілітовані за відсутністю складу злочину в їхніх діях. А про те, як фабрикувалися ці матеріали, нам дає реальне уявлення кримінальна справа Якова Кириловича Баутіна, до арешту 18 березня 1939 року - начальника 4-го відділу УНКВС Чернігівської області, засудженого 16 листопада 1940 року Військовим трибуналом військ НКВС до шести років виправно-трудових таборів згідно зі ст. 206-17 п. «А» КК УРСР за створення фіктивних справ і застосування незаконних методів ведення слідства, який лише з травня по жовтень 1938 року «створив власними руками 18 контрреволюційних повстанських формувань на Ніжинщині» та «з успіхом» їх викрив і знищив [10,11].

Цілком слушною, на наш погляд, є думка одного з учасників Харківського процесу «СВУ» К.Т. Туркала, якому пощастило вижити (він емігрував до США, де й помер у 1979 р.): «Я особисто, як один із підсудних ... рішуче, з цілковитою моральною відповідальністю заявляю, що формально організації СВУ не було, а її провокаційно сконструювало... московське ГПУ, щоб створити законну підставу для знищення верхівки української наукової інтелігенції того часу».

Важко не погодитись і з іншим його зауваженням про те, що фактично всі організатори процесу «СВУ» згодом були знищені: «Українське суспільство пояснювало це тим, що вони не склали політичного іспиту, бо перепровадили цей процес не так, як треба було. Отож і вийшла була ця справа шита білими нитками. Та й саме ГПУ - його склад - до 1940 року оновлено. Для чого тримати живих свідків?» [6,41-42].

Закінчуючи нашу розповідь, слід зазначити, що й досі реабілітовані ще далеко не всі невинно постраждалі. Ось чому у наступних публікаціях необхідно спробувати повернути чесне ім'я іншим людям, безпідставно репресованим за злочини, яких насправді ніколи не було.

Джерела та література

репресія національний науковий еліта

1. Снєгірьов Г. «Набої для розстрілу (Ненько моя, ненько...)». - К.,1989. - 164 с.

2. Савцов В. Злочин, якого не було // Радянська Україна. - -12,13,16,19,26,27 вересня.

3. Опера СВУ - музика ГПУ. Спогади свідків. Збірник. Упорядник Ю.Хорунжий. - Кам'янськ-Шахтинський, 1992. - 152 с.

4. Сидоренко О. Суд на переконаннями // Репресоване відродження. -К.:Україна, 1993. - С.63-153.

5. Болабольченко А. СВУ - суд над переконаннями. - К.,1994. - 114 с.

6. Пристайко В.І., Шаповал Ю.І. Справа «Спілки визволення України»: невідомі документи і факти. Науково-документальне видання. - К.: Інтел, 1995. - 448 с.

7. Потебенько М.О. Протест // Літературна Україна. - 1989. - 31 серпня.

8. «Спілка визволення України». (Звинувального висновку в справі «СВУ»). - Харків: ДВУ, 1930. - 98 с.

9. Архів управління служби безпеки України по Чернігівській області. - ФП - 2901. Архівно-слідча справа № 107299 по звинуваченню Баран-Бутовича С.Г. (03.08.1938-23.03.1940).

10. Ткаченко В. Коса над Черніговом // Україна. - 1991. - № 24. - С.10-11.

11. Шмидт С. «Золотое десятилетие» советского краеведения // Отечество: Краеведческий альманах: Вып.1. - М., 1990.

12. Ткаченко В.В. 1933-й: хроніка голодного геноциду // Філософська і соціологічна думка. - 1991. - № 1. - С.112-123.

13. Ткаченко В.В. Історичне краєзнавство: Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе двадцятиріччя: Навч.посіб. - К.: Знання, 2007. - 215 с.

14. Червоний стяг (Чернігів). - 1930. - 3 березня.

15. Архів першого спецвідділу НКВС УСРР. - Слідчий фонд. - Справа № 802 по звинуваченню Федоренка П.К. (21.10.1930-15.10.1934).

16. Архів управління служби безпеки України по Чернігівській області. - ФП - 5291. - Архівно-слідча справа № 107286 по звинуваченню Федоренка П.К. (14.10.1938-11.10.1939).

17. Там само. - ФП - 4088. - Т.1. - Архівно-слідча справа № 420873 по звинуваченню Мороза П.І., Корогода А.Н. та ін.(07.03 1938-17.04.1938).

18. Там само. - ФП - 4088. - Т.3. - Архівно-слідча справа № 420873 по звинуваченню Шевеліва Б.М (07.03.1938-17.04.1938).

19. Вісті. - 1930. - 21 лютого.

20. Червоний стяг (Чернігів). - 1930. - 6 квітня.

21. Більшовик (Чернігів). - 1937. - 17 вересня.

22. Емельянов Ю.В. Сталин. Путь к власти. - М.: Вече, 2006.

23. Нікольський В. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження. - Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.01. - Донецьк, 2003.

24. Литвин Н. Політичні репресії проти наукової інтелігенції в радянській Україні в 1920 - 1930-х роках (ідеологічні аспекти проблеми). - Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 2006.

25. Михайлуца М.І., Бурундукова А.В. Репресії в вузах та технікумах Одеси. 1937 / 1938 навчальний рік // Збірник наукових матеріалів Одеської краєзнавчої конференції. - Одеса, 1996.

26. Михненко А.М. Новейшая история Донецкого бассейна (80-е гг. ХІХ века - 40-е гг. XX века). - Донецк: Сталкер, 1998.

27. ИвановаГ.М. История ГУЛАГа. 1918 - 1958: социально-экономический и политико-правовой аспекты. - М.: Наука, 2006.

28. Ченцов В. Політичні репресії в Радянській Україні в 20-ті роки. - Автореф. дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.01. - Дніпропетровськ, 2000.

29. Тарапон О. Становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції України в умовах українізації (1923 р. - початок 1930-х рр.) - Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 1999.

30. Ткаченко В. Терористичний акт чорнилом // Чернігівські відомості (Чернігів). - 1991. - 20-26 грудня.

Размещено на Allbest.ru