Наслідки та значення промислового перевороту країн Західної Європи. Теорія селянського господарства та її розробка у Росії

Скасування кріпосного права відкрило перед Російською імперією перспективу утвердження ринкового господарства, яке було набагато ефективніше, ніж старе, кріпосницьке. Разом з Росією на шлях ринкових перетворень стали найбільш розвинуті національні райони імперії, у тому числі і Україна. В результаті, значно прискорилися темпи соціально-економічного розвитку України, відбувалася модернізація всіх сторін суспільного життя. В Російській імперії після ліквідації кріпосного права також проводилися реформи адміністративного управління, але в них був основний і головний недолік - вони не зачіпали основ політичного ладу. Самодержавство залишилось в недоторканному стані, Росія продовжувала залишатися «тюрмою народів».

Провівши земську, судову, військову, фінансову, освітню та інші реформи, тим самим заклавши основи громадянського суспільства, російський царизм не зробив останнього кроку - не проголосив конституції і не скликав парламент. Саме тому модернізація у Росії не мала системного характеру, що суттєво ускладнювало перехід суспільства до прогресивнішого, порівняно з феодалізмом капіталістичного способу наздоганяючої модернізації мав значні протиріччя:

- аграрна реформа, урізавши майже на 20% селянські наділи, водночас збільшила повинності селян та віддала їх у довгострокову кабалу державі;

- зміцнення общинних порядків, що проголошувалося реформою, вступало в суперечність з утвердженням громадянських прав селянства;

- демократична практика всестанової виборності до земств вступала у протиріччя з пануючим авторитарним режимом;

- самодержавство виходило за межі моделі створюваної ним правової держави;

- незавершеність, половинчатість реформ зумовили протиріччя між носіями влади та практично всіма верствами суспільства і, як наслідок - початок багатьох заворушень у різних місцях України.

Модернізаційні реформи в Росії стимулювали піднесення суспільного руху. Хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80-90-ті рр., значно ускладнила ситуацію. Консервативний Олександр III намагався відновити владу держави над громадянським суспільством, що формувалося ( була прийнята ціла низка циркулярів і законів, що підтверджували широкомасштабне відновлення позицій феодалізму в усіх сферах життя). Наприкінці ХIХ ст. в імперії визрівало масове невдоволення: селяни страждали від безземелля та грабіжницьких викупних платежів; робітники були обурені жахливими умовами праці та мізерною зарплатнею; молода буржуазія, опанувавши економічні висоти, рвалася до політичної влади і т.д. Починають активізуватися різні політичні сили: народники, соціал-демократи, ліберали та ін.

Після реформи 1861 р. Наддніпрянська Україна переживала добу бурхливого економічного зростання. Цей ріст визначався пореформеною економічною політикою царизму. Російський уряд розвивав неросійські регіони імперії, у тому числі Україну, виходячи виключно з інтересів імперії. Внаслідок цього в Україні прогресували тільки ті галузі промисловості, які не мали відповідних природних умов в Росії (цукрова), або ті, що постачали сировину та напівфабрикати для російської індустрії ( металургія, кам'яно-вугільна промисловість). Політикою цін, коли сировина коштувала дешево, а готові товари дорого, капітали викачувалися з України.

Значні зміни та зрушення сталися в пореформений період у сфері землеволодіння та землекористування. Капіталістична конкуренція та перетворення землі на товар стимулювали активний продаж поміщицької землі, внаслідок якого в другій половині ХIХ ст. відбулися докорінні зрушення в розподілі земельної власності ( сформувався досить високий рівень концентрації землі; відбувся докорінний перерозподіл земельної власності, що йшов по лінії переходу від становості до без становості, активного витіснення дворянського землеволодіння буржуазним; розпочалося значне зростання орендування землі і т. д.).

За період від 1860 р. до 1887 р. посівні площі зросли в 1,5 раза. З одного боку, це свідчення екстенсивного розвитку господарства, з іншого - показник такого прогресивного явища, як колонізація Півдня України. Водночас із зростанням посівних площ відбулися суттєві зміни у структурі посівів. Такі зрушення дали змогу пореформеній Україні перетворитися на потужний центр виробництва сільськогосподарської продукції. Вона відіграє дедалі помітнішу роль не лише на загальноімперському, а й на світовому ринку: її частка в експорті пшениці Російської імперії становила 90%.

Російські реформи 60-70-х рр. здійснювалися за моделлю наздоганяючої модернізації, якій притаманні ініціювання реформ «згори», вибіркове запозичення світових досягнень, пріоритетний розвиток окремих галузей, збереження багатоукладності в економічній сфері, поглиблення суспільних протиріч та посилення соціального напруження. Скасування кріпосного права і пов'язані з ним перетворення в українських землях - складовій Російської імперії - спричинили суперечливі тенденції та процеси: вони зумовлювали збереження землеволодіння поміщиків та прогресуючий занепад і деградацію їхніх маєтків, обезземелення та розшарування селянства, аграрне перенаселення, вимушені міграції, зростання протиріч між всестановою виборністю до земств і авторитарним режимом, між самодержавством і створюваною ним правовою державою тощо. Але, дивлячись на здобутки цих реформ ( реформи сформували нестанову приватну власність на землю, сприяли становленню ринку робочої сили, стимулювали розвиток підприємництва, розширювали сферу функціонування ринкових відносин, створювали передумови для становлення громадянського суспільства), я можу зробити висновок, що реформи 60-70-х рр. в Російський імперії все ж таки відкрили шлях до капіталістичного розвитку суспільства, вони заклали його основи. Звичайно, це не могло вийти безпомилково, і як в будь-якій сфері життя чи відносин, люди допускають помилки. Це був гігантський крок в перед, хоча із феодальними залишками. Як кажуть «первый блин комом», але цей млинець є першим, початковим. За ним будуть кращі.

Список використаних джерел

промисловий переворот селянська реформа

1. Лановик Б.Д. Матисякевич З.М. Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник/За ред. Б.Д. Лановика. - К.: Вікар, 1999. - 737 с. - (Вища освіта XXI століття).

2. Лукашевич Л.М. Європа і світ: історико-економічний огляд. - К.: МАУП, 1997. - 342 с.

3. Черкашина Н.К. Економічна історія: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 193 с.

4. Юхименко П.І. Економічна історія: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Вікар, 2006. - 341 с.

5. Економічна історія зарубіжних країн. Курс лекцій Н.І. Полетаєва, В.І. Голубовіч, Л.Ф. Шашкєвіч та інші, Під спільним ред. В. І. Голубовіча. - Мн. ІП «Екоперспектива», 1997.- 432 с.

6. Всеобщая история государства и права. Под редакцией К. И. Батыра, М., «Былина», 1995.

7. Макарчик В.С. Історія держави і права зарубіжних країн. К.:2000, стр. 19-25.

8. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн. Ірпінь, 2001. Ч.1. стр. 18.

9. Н. Полонська-Василенко. Історія України - К.: 1995 р. (2-й том, 3-тє видання).

10. О.Д. Бойко Історія України. - К.: ,,Академвидав”, 2005 р. (3-тє видання) - С.248-269.

11. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Харків. Право, 1999.

12. Ф.Г. Турченко. Історія України. Кінець 18-поч. 20 ст. - К.: ,,Генеза”, 1999 р. - С. 143-157.

13. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. К.:1994 стр. 8-29.

14. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К.: Вен турі, 1995. стр. 92-95.

Размещено на Allbest.ru