Розпад Радянського Союзу. Співдружність незалежних держав. Незалежні держави на пострадянському просторі

В останні роки стратегічні відносини Казахстану складаються із США. Величезні поклади нафти і газу в цій країні ставлять її у розряд особливих партнерів США. У відповідності з договором про розвиток співробітництва у військовій сфері американці створили авіаційну базу біля - Астани. Україна посідає четверте місце у списку головних експортерів товарів у Казахстан. Казахстанська сторона висловлює зацікавленість у розширенні своєї присутності на українському ринку нафтопродуктів.

Киргизія. Економічна політика президента і уряду характеризувалася ринковою спрямованістю. Спочатку ХХІ століття економіка країни розвивалася швидкими темпами. Однак залишалося багато проблем: незавершеність ринкових реформ несприятливі умови для підприємництва, корупція на всіх рівнях, низький рівень життя абсолютної більшості населення, обслуговування державного боргу перевищила річний ВВП.

На передостанніх президентських виборах, що відбулися 2000 р., президентом країни було обрано А. Акаєва, якій обіймав цю посаду з 1990 р. Останній період його президентства характеризувався гоніннями на опозиційні політичні сили і пресу, перерозподілом власності правлячим режимом в інтересах членів родини голови держави та його оточення.

У березні 2005 року противники влади після багатьох сутичок з міліцією захопили будівлю уряду. Більшість представників влади, у тому числі і президент, залишили столицю - Бішкек. Пізніше А. Акаєв підписав заяву про добровільне складання повноважень. Виконувачем обов'язків президента став К. Бакієв, один з лідерів опозиції. Ці події отримали назву “революція тюльпанів” (жовті тюльпани стали символом опозиції). На президентських виборах 2005 р. переміг К. Бакієв.

Пріоритетними для Киргизії є розвиток відносин з Росією, Китаєм та США. У киргизькому аеропорту ”Манас” створено американську військово-повітряну базу. У ході кампанії в Афганістані американські літаки, розміщені на цій базі, здійснювали патрулювання і бомбардування позицій талібів і терористів.

Зараз діє Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Киргизією. Між двома державами нема політичних розбіжностей. Вони активно підтримують одна одну о ООН і ОБСЄ.

Узбекистан. На початку ХХІ століття економіка Узбекистану динамічно розвивається. У країні законодавчо закріплено рівність всіх форм власності. Країна добилася зернової та енергетичної незалежності. Узбекистан за запасами золота посідає 4-е місце у світі, міді - 11-е, урана-8, володіє великими покладами нафти та газу.

Велика роль у економічному розвитку країни належить іноземним інвестиціям. Невирішені соціально-економічні проблеми: однобока сировинна спрямованість національної економіки, залишається високим рівень безробіття, не сягнули належного рівня медицинські і освітянські послуги, корупція на всіх рівнях.

Президентом країни з 1990 р. до сьогодення є И. Карімов. На внутрішньополітичне становище серйозний влив здійснює ісламський фактор. Ісламісти ставлять своїм завданням перебудову життя суспільства і держави на принципах Ісламу. У перші роки незалежності вплив ісламістів на всі сторони життя стрімко зростало. За цих обставин І. Карімов та його оточення обрали модель світського правління в державі й прагнуло нейтралізувати намагання ісламського духовенства грати домінуючу роль в Узбекистані. Керівництво країни повело рішучу боротьбу з ісламістами, які, в свою чергу, оголосили І. Карімову “священний джихад”. Боротьба з ісламським фундаменталізмом стала однією з ключових проблем влади Узбекистану. Створене 1996 р. і пов'язане з “Аль-Каідой” та іншими міжнародними терористичними організаціями “Ісламський рух Узбекистану”, не раз давало про себе знати замахами на життя відомих у країні людей і терористичними актами.

На початку ХХІ ст. Узбекистан став одним з опорних центрів у боротьбі проти міжнародного тероризму.

Таджикістан. У 1991 р. у Таджикистані почалася громадянська війна. Причина її - боротьба за владу між проросійським керівництвом республіки на чолі з президентом Е. Рахмоновим та ісламською опозицією на чолі з С. Нурі. Наслідки війни жахливі: з 5,6 млн. населення до 1993 р. країна втратила в бойових діях 20 тис. чоловік, загальна частина біженців перевищує 1,5 млн. чоловік. У 1997 р. укладено Московську угоду про припинення воєнних дій.

У 2006 р. діючій президент Е. Рахманов переміг на президентських виборах. Тепер за таджикськими законом, він, вперше обраний головою Таджикистану у 1994 р., може правити до 2013 р.

З лютого 2000 р. у країні почали проводитися парламентські вибори на багатопартійній основі.

На початку ХХІ ст., попри руйнівні наслідки громадянської війни, у Таджикистані намітилося певне пожвавлення в економіці. Значну допомогу республіці надали Росія, США та різні міжнародні організації.

Найбільш привабливим аспектом для іноземних інвесторів є наявність у Таджикистані покладів різних корисних копалин. Число крупних родовищ яких наближається до 400.

Становище у соціальній сфері залишається складним. В останні роки керівництво країни вирішувало невідкладні проблеми, пов'язані з адаптацією у економіку країни біженців та бувши учасників збройних конфліктів. У країні спостерігається найвищій в СНД рівень безробіття, що складає, за неофіційними даними, до 30%.

Головним стратегічним союзником Таджикистану, гарантом його національної безпеки є Росія. Москва допомагає Е. Рахманову забезпечувати певну внутрішньополітичну стабільність. З боку Росії цій центральноазійській республіці було надано всебічна допомога в становленні національної армії, силових структур, укріпленні кордонів.

Антитерористична операція в Афганістані у жовтні 2001 р. значно активізувала відносини Таджикистану із США. У американському керівництві розуміють, що без економічних реформ, що покращать становище населення Таджикистану, привабливість радикальних ісламістських рухів для бідних людей, може тільки посилитися. У зв'язку з цим у Вашингтоні розглядаються різні варіанти надання різнобічної допомоги Душанбе.

Туркменістан. З 1990 до 2006 р. у країні склався режим особистої влади президента С. Ніязова. Ще 1999 р. Народна рада Туркменістану ухвалила рішення про надання президенту країни права виконувати свої повноваження без обмеження терміну, а у 2002 р. було прийнято рішення про те, що С. Ніязов залишається президентом країни пожиттєво.

Культ особи С. Ніязова не мав аналогів у сучасному світі. Його повний офіційний титул - Перший Президент Незалежної Нейтральної Республіки Туркменія Великий Сапармурат Туркменбаши (Туркменбаши - загальноприйнятий у країні псевдонім президента, що у перекладі значить “батько всіх туркмен”). Іменем С. Ніязова названо майже тисячу об'єктів на території Туркменістану. Його портрет прикрасив грошові знаки країни. У центрі Ашгабату споруджена на високому постаменті 18-метрова позолочена статуя Туркменбаши. С. Ніязова вважали “намісником Алаху”, а вивчення книги “Рухмана”, в якій викладено історичний шлях і національну ідею, є найважливішим обов'язком кожного з туркмен.

Наприкінці 2006 р. С. Ніязов помер. На початку 2007 р. новим президентом Турменістану було обрано Гурбангули Бердимуххамедова. Результати виборів були оголошені 14 лютого на засіданні Халк Маслахати (Народної ради). У цьому заході взяв участь Президент України В. Ющенко. Новообраний глава Турменістану пообіцяв дозволити вільне користування мобільними телефонами та Інтернетом.

Основу економіки країни складають видобуток та експорт природного газу. За обсягами його видобутку Туркменістан входить у четвірку світових лідерів. Туркменістан обрав надзвичайно обережний підхід у здійсненні економічних реформ, сподіваючись використовувати продаж газу, нафти й бавовни. Промислові о'єкти у газовій та нафтовій промисловості знаходяться під контролем держави. Масштаби приватизації і в інших галузях незначні.

Новий етап економічного підйому, обумовлений, перш за все, підвищенням цін на газ і нафту на світовому ринку і залученням нових закордонних інвестицій. Зростання ВВП, наприклад, в 2000 р. складав 17, 6%, що було найвищим показником у світі. За рівнем інвестицій на душу населення Турменістан вийшов на перше місце у СНД.

На фоні певних економічних успіхів головною проблемою країни залишається подолання злиднів. Рівень життя у столиці значно перевищує середній по країні. У важкому становищі перебувають багатодітні сім'ї, а їх у Туркменістані нараховується до 45%.

В останній час влада оголосила про безкоштовне виділення населенню електроенергії, води та харчової солі. Правда їх споживання суворо лімітовано (стосовно, наприклад, електроенергії - це 35 кіловат в місяць), а перевищення встановлених норм веде до крупних штрафних санкцій.

На міжнародній арені Туркменістан притримується принципу нейтралітету. Серед головних стратегічних партнерів Туркменістану сьогодні у Ашгабаті називають Туреччину та Іран.

пострадянський розпад єльцин путін

Размещено на Allbest.ru