Характеристика основних етапів історії України

Зміни в економіці виявилися у виникненні мануфактури з використанням найманої праці. В цілому в кінці XVII - XVIH ст. спостерігається криза феодально-кріпосницької системи, йде процес визрівання в надрах цієї системи елементів нового устрою.

42. Наступ російського царизму на українську автономію

В результаті укладення Переяславського договору (1654 р.) Україна увійшла до складу Російської держави на правах автономії. Про автономність України свідчила наявність власної території, своєрідного політико-адміністративного пристрою, української адміністрації з числа козацької старшини. Але, практично з моменту укладення договору Москва повела настання на українську автономію, прагнучи ввести на Україні своє пряме правління.

Після Андрусівського світу 1667 р. Україна поділена: Правобережжя відійшло до Польщі, Лівобережжі - Росії, де утворилася Гетьманщина, що зберігала деякий час автономію. Юрій Хмельницький підписав в 1659г. договір на умовах: російські гарнізони з воєводами могли розміщуватися у всіх крупних містах, козакам заборонялося вести війну і вступати у зовнішні відносини без дозволу пануючи.

Батуринські і Московські статті, підписані І. Брюховецьким укріпили позиції царизму на Україні. Глухівські статті, підписані Д. Багатогрішним, забороняли гетьманові здійснювати дипломатичні стосунки з іншими країнами, обмежували перехід селян в козаки.

За часів гетьмана І. Самойловіча (кінець XVII ст.) об'єм української автономії був вже дуже вузьким. Правда, в договорах, підписаних Самойловічем, містилися пункти, що розширювали привілеї козацької старшини.

Все це наслідок зміцнення феодальної абсолютистської, централізованої Московської держави.

43. Причини знищення Гетьманщини в II підлогу. XVIII ст.

У 1654 р., у момент укладення Переяславського договору Україна увійшла до складу Російської держави на правах автономії. Після Андрусівського світу 1667 р. Україна поділена: Правобережжя відійшло до Польщі, Лівобережжі - Росії, де утворилася Гетьманщина, що зберігала деякий час автономію. Царизм поступово обмежував автономні права України.

Особливе місце в системі заходів, що обмежували автономію України займали ті, які були прийняті в період царювання Петра I і Катерини П. Політичний курс, направлений на ліквідацію автономії, проводився в різних сферах. Але найбільш показовим є відношення царського уряду до інституту гетьманства на Україні. Події 1708-1709 рр., а саме перехід І.Мазепи на сторону шведів, прискорили процес поступової ліквідації гетьманства. У 1722г. після смерті гетьмана Скоропадського цар Петро I створив спеціальний орган для управління Україною Малоруську колегію. Цариця Ганна Іоаннова знов заборонила вибори. Останній гетьман України - Кирило Розумовський. У 1764 р. цариця Катерина П відмінила гетьманство, тепер уже остаточно Україна була перетворена в Малоруське генерал-губернаторське.

Український народ в II підлогу. XVII - Х ст. вів героїчну боротьбу за збереження автономії. Ліквідація гетьманства України: 1) з'явилася логічним результатом централизаторской, колонізаторської політики царизму на Україні; 2) існування автономії України було несумісне з процесом зміцнення абсолютистської монархії; 3) несприятлива зовнішньополітична обстановка.

44. Оцінка політичної діяльності гетьмана С. Мазепи

Гетьман Іван Степанович Мазепа - один з найбільш видатних і суперечливих політичних діячів України кінця XV11-- нач. XVIII ст.

Народився І.С.Мазепа в сім'ї українського шляхтича, був на службі і у польського короля, гетьмана Петра Дорошенко. Виконуючи першу дипломатичну місію, попав в полон до запоріжців, які видали Мазепу гетьманові Самойловичу. Що володіє тонким розумом і хорошими манерами, Мазепа стає довіреною особою Самойловича, а в 1687 р. сам стає гетьманом.

В період 1687--1708гг. проводив наступну політику: 1. Відстоюючи інтереси України в цілому підтримував хороші стосунки з Москвою. Довіра пануючи Петра I Мазепа зумів завоювати визнавши одним з перших його влада. 2. Укріпив позиції козацької старшини, роздаючи їй дарчі землі. 3. Не забував він і про власні інтереси. Мазепа став одним з найкрупніших землевласників Європи. 4. Він відкрив школи, бібліотеки, видавництва, побудував ряд церков, нові корпуси для Києво-Могилянської академії.

Мазепа не користувався популярністю серед низів народу; не мав він повної підтримки і біля козацтва. Він перейшов на сторону шведського короля Карла ХП напередодні Полтавської битви. Проте шведські війська програли і Мазепа був вимушений бігти за межі України. Помер він в 1709 р. на турецькій території.

І. Мазепа був справжнім політиком серед діячів України. Але, йдучи до незалежності України, він помилявся у виборі дороги.

45. Причини знищення Запорізької Січі 1775 р.

Запоріжжя продовжувало зберігати свою автономію в рамках Гетьманщини. У 1708 р., коли гетьман І. Мазепа перейшов на сторону Карла XII, з ним пішло біля 3-х тис. запоріжців. Тому в 1709 р. за наказом Петра I, Запорізька Січ була зруйнована, запорізьке військо пішло вниз по Дніпру і осіло на турецькій території. Коли їм було дозволено повернутися, вони заснували Нову Січ.

Другий раз, і вже остаточно, Запорізька Січ була зруйнована в 1775 р. при цариці Катерині П. Причини:

1. Спори, зіткнення з Росією за землі запоріжців. 2. ХУШ ст. - період найвищого розвитку феодальних стосунків в Росії. На Запоріжжі в цей час починають пробивати собі дорогу нові буржуазні стосунки. 3. У Запоріжжі бігли кріпосні селяни, запоріжці нерідка ставали на чолі народних повстань. Покінчити із Запоріжжям цариця вирішила після придушення народної війни під буттям на чолі Омеляна Пугачова.

4. Після відміни гетьманства /764 р. / Запоріжжя зберігало свою автономію. 5. Після перемоги Росії в російсько-турецькій війні Катерина прийшла до виводу, що впало значення Запоріжжя в охороні південних кордонів. Доручена ліквідація Січі була Потьомкіну.

Наслідки були остаточно знищені ознаки української державності; ліквідація Запорізької Січі прискорила процес занепаду українського козацтва.

46. Суспільно-політичні зміни в Україні в останній третині ХУШ ст.

У останній третині XVIII ст. в результаті централізаторської політики царського уряду на Україні були ліквідовані гетьманство /1764 р. / і Запорізька Січ /1775 г/. Вся повнота влади зосередилася в руках другої Малоруської колегії. На українських землях була введена загальнодержавна система адміністративно-територіального устрою. У 90-х роках 18в. до складу Російської імперії увійшла Правобережна Україна. Формування крупної земельної власності вело до посилення феодальної експлуатації селян. Крупні землевласники добивалися від царського уряду юридичного оформлення кріпака права Царським указом /1783 р. / Катерина II остаточно заборонила перехід від одного поміщика до іншого. Кріпацтво позбавило селян яких-небудь прав. В кінці XVIII ст. в середовищі козацтва йде глибоке соціально-економічне розшарування; старшина поступово перетворюється на феодалів, а більшість козаків по розмірах своїх маєтків мало чим відрізняються від селян. Поступово чисельність козаків скоротилася. Російська імперія: на українських землях своєрідний полковий адміністративний пристрій; вела кріпацтво; козацьке військо і козацьку старшину.

47.Особливості розвитку Правобережжя під владою Польщі

Посилення панщини, феодальне і національно-релігійне пригноблення викликало хвилю повстань. На початку 18 ст. виникла нова форма антифеодальної боротьби -- гайдамацьке рух. Серед гайдамак були: козацька біднота, селяни, городяни. Загони гайдамак діяли на всій території Правобережжя і користувалися широкою підтримкою населення.

У другій половині XVIII ст. гайдамацьке рух переріс в найбільше народно-визвольне повстання, що отримало назву Коліївщина. Весною 1768 р. його очолив запорізький козак Максим.

За декілька тижнів повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля. Гайдамаки звільняли селян від влади польських панів, ліквідовували панщину і інші феодальні повинності, захоплювали і спалювали панські маєтки і замки, всюди створювали органи селянсько-козацького самоврядності. Злякане розмахом Коліївщини, царський уряд наказав російським військам надати допомогу польській армії в ліквідації повстання. Табір повстанців під Уманню був оточений, і вони здалися Коліївщина потрясла польсько-шляхетський режим на Правобережній Україні, вона надовго залишилася в народній пам'яті і зіграла велику роль у формуванні визвольних тенденцій українського народу.

48. Обмеження автономії Гетьманщині біля складі Росії біля І пів. 18 ст.

По закінченні Північної війни Петро I уживає заходів по ліквідації автономії У. Порі гетьмані був призначений резидент А. Ізмайлов. Біля м. Створюється Малоруська колегія (1722-1727 р.) на чолі з бригадиром С. Вельяміновим. Безуспішної виявилася робота створеної в 1728 році Кодифікуванням комісії, якої керував Генеральній обозний Я. Лизогуб (1675-1749). За 15 років діяльності вона створила важливий документ із 351 статті - «Права, за якими позиватися Малоросійський народ». Біля ньому конкретизувалися повноваження і межі автономності Біля в складі Російської імперії. Проте Сенат 12 років затягував розгляд цього положення, а в 1767 р. «Права... » відкинула ЕКАТЕРІНАІІ.

49. Три поділи Польщі. Завершення розподілу українських земель між Росією та Австрією

Біля другій половині XVIII ст. Польська держава переживала глибоку політичну й економічну кризу, пов'язаний із наростаючою феодальною анархією в державному керуванні, феодальними міжусобними війнами, що спустошили країну. Все це створювало умови для втручання сусідніх держав: Австрії, Пруссії і Росії в справи Польщі і її наступного поділу. З їхньої ініціативи відбулося 3 поділу Польщі - біля 1772, 1793 і 1795 р. - унаслідок чого польсько-литовські держави перестала існувати. До Росії по іншому поділі відійшла Правобережна Біля., а по третьому - Західна Волинь. Українці Галичині і Буковині в 1772 р. потрапили під владу Австро-Угорщині. Історія Біля вступила в нову еру.

50. Західноукраїнські землі наприкінці ХvІІІ - в першій половині ХХ ст.

Після буржуазно-демократичної революції в Австрійській імперії в 1848-49 р. р. почалася поступова ліквідація феодально-кріпосницьких стосунків.

У 1860 р. була прийнята федеральна Конституція, яка розділила законодавчу владу між імператором, рейхстагом і обласними сеймами. У 1860 р. влади Австрії пішли на створення дуалістичної держави - Австро-Угорщини. У грудні 1867 р. була прийнята нова Конституція - до федералізму. У ній декларувалися ідеї рівності народів, в установах, судах, школах.

Сталася ліквідація панщини в 1848 р. Селянство Галичини стало власником землі, долі і все більше цікавилося політикою, освітою і культурою.

Промисловий розвиток західноукраїнських земель був повільним. Цукрова, текстильна, шкіряна, машинобудівна, паперова промисловості не могли конкурувати з дешевими товарами розвинених районів імперії і переживали кризу. Розвивалася замість цього оброблювальні - нафтова, лісова, лісопилка, тютюнова, борошномельна, солеварна.

1848 р. знаменував переломний момент історії західних українців позволив почати роботу за соціальне і національне звільнення. Проте керівництво цим рухом узяло на себе духівництво, нав'язуючи українському суспільству позицію безумовної підтримки династії Габсбургів.

51. Охарактеризувати соціально-економічне положення України у складі Російської імперії в I половинах XIX ст.

У I половинах XIX ст. політична влада в імперії була зосереджена в руках абсолютного монарха.

У 1830 р. остаточно на українських землях встановлені імперські структури влади:

У господарському житті з освоєнням Півдня почався підйом - Україна ставала житницею Європи. Проте найголовнішою перешкодою розвитку економіки України було кріпацтво і його посилення в Південній Україні, свавілля поміщиків, що відібрали землю у селян. Опір селянства носив озброєний характер.

У перебігу XIX ст. населення України під владою Російської імперії виросло найбільшим був український і російський. Значну частину населення складали кримські татари, греки, німці, євреї, Молдавія, поляки, вірмени і ін.

У сільському господарстві західноукраїнських земель зберігалися феодальні пережитки, втрата селянами землі і їх розорення. Економічний стан селян ускладнювався високими виплатами за землю. Найбільш радикальним кроком з'явилося урочиста ліквідація панщини в 1848 р. Селянство Галичини стало власником землі, долі і все більше цікавилося політикою, освітою і культурою.

Промисловий розвиток західноукраїнських земель був повільним. 1848 р. знаменував переломний момент історії західних українців - позволив почати роботу за соціальне і національне звільнення

52. Причини і наслідки буржуазних реформ в Російській Україні в 60-х 19 століть

Поразка Росії в Кримській війні змусила правлячі круги провести буржуазне реформування в країні. У лютому 1861 р. царським маніфестом селяни оголошувалися вільними, проте зберігалася їх економічна залежність поміщика. Ця реформа відкрила перед селянами широкі можливості для підприємницької. Але в сільському господарстві зберігалися різні феодальні повинності. Капіталізація сільського господарства вела до розшарування селянства на заможних, середнього достатку і бідноти, яка складала більшість.

У 1866 р. уряд провів земську реформу, що сприяло формуванню місцевої адміністрації на виборній основі, певній самоврядності і децентралізації управління. Судова реформа 1864 р. зробила суд відкритим, незалежним. Реформи в системі освіти відкрили для нижчих шарів більший доступ до нього. Час служби скоротився з 25 років до 6 і військова повинність поширювалася на всі верстви населення.

Реформи відкрили для України епоху переходу від феодального до буржуазного суспільства. Проте вони були неповними і не торкнулися форми політичного устрою Росії - вона залишалася монархією.

52. Реформа 1861 р. та особливості її проведення

Заподій скасування кріпосного права: 1) кризу феодально-кріпосницького ладу в 1859-1861 р. досяг вищої крапки, що висловилася біля величезному відставанні Росії від країн Заходу, біля принизливій поразці в Кримській війні, біля рості селянських повстань; 2) необхідність зміцнення оборони країни після поразки в Кримської воїні, що було нездійсненно без капіталістичного перетворення країни; 3) кріпосницька Росія виглядала в очах Європи відсталою. Біля результаті; біля 1859-1861 р. біля Росії укладається революційна ситуація і у умовах, коли була ясна безперспективність кріпосницької системи, Олександр II для запобігання можливого революційного вибуху в Росії 19 лютого 1861 р. підписує «Маніфест» про скасування кріпосного права. Принципі скасування кріпосного права. Позитивне: а) селяни одержували особисті свободу, можливість вільно розпоряджатися своїм майном, виступати в суді, укладати догоди й ін.; би) селяни звільнялися із землею. Кріпосницькі риси: а) поміщики залишилися власниками більшості земель біля державі; б) у особисті користування селянин одержував тільки землі, на яких знаходилася його садиба з господарськими будівництвами; у) протягом 20 років; г) зберігалася община, як засіб суворого виконання селянами повинностей перед поміщиком; але поміщик давав селянинові землю в такій малій кількості, щоб економічно змусити селянина потрапити в нову економічну залежність.

Все ж реформа сприяла більш швидкому капіталістичному розвитку країни.

54. Проаналізувати хід і особливості промислового перевороту в Україні в 2 половинах XIX ст.

Буржуазні реформи 60-х років XIX ст., відміна кріпака права в Російській імперії створили умови для модернізації господарства України.

Промисловому перевороту присуши риси: слабкість внутрішнього ринку, недолік приватного капіталу, незначний прошарок приватних власників.

Першим на Україні розвивалося залізничне будівництво В 1866-71 р. р. прокладені перші дороги між Одесою і Балтою, в 70-і р. залізниці об'єднали українські міста і Україну з Москвою. Розвиток добувної (вугільною), металургійної і машинобудівної промисловості став характерною рисою індустріалізації України, До 1900г. -Данбасс давав 70 % всього вугілля Росії. В середині 80-х років - широкомасштабний видобуток залізняку в Кривому Розі. У 80-90-х будуються машинобудівні заводи Промисловий переворот мав свої особливості - це високі темпи індустріалізації. Другою рисою слід назвати переважаючу присутність в економіці іноземного капіталу.

Йшов нерівномірний обмін товарів в рамках загальноросійського ринку. Імперська політика ціноутворення вела до перекачування капіталів з України до Росії. Царська влада позбавила промислові круги України самостійності, можливості маневрування. У в результаті промислового перевороту Україна стала індустріально-аграрною.

55. Охарактеризувати єство і особливості українського національного відродження(ХХ- почало XX ст.)

Розвиток України в XIX- п. XX ст. супроводився значним духовним, культурним національним підйомом. Українська інтелігенція виступала як за національний розвиток, так і за соціальну справедливість, поширення в масах національної самосвідомості.

Першим центром відродження стала Слобожанщина, де в 1805 р. відкрився перший в Україні університет з друкарнею, видавництвом газет і журналів. У 1846 р. було утворено напівлегальне суспільство "Кирило-Мефодіївське суспільство". У його роботі активну участь брали Т. Шевченка, М Костомаров і ін. У 1847 г - власті суспільство розгромили. Створюються Громади, що займаються, в основному, культурно-освітньою діяльністю. Діячі Ст Антонович, О. Русов, П. Чубінський, М. Лисенко.

У 1900 г. створюють Революційну Українську партію. РУП - метою проголосила досягнення Україною незалежності, а на найближчий період - боротьбу за автономію.

Суспільно-політичне життя Західної України мало багато схожих рис з Російською Україною. Представники руху виступали за єдність українських земель, в 1868 р. створили товариство "Просвіта", пізніше "Літературне товариство ім. Т. Шевченка", "Наукове товариство ім. Т. Шевченка".

У 1890 р. І. Франко і його соратники створюють Російсько-українську радикальну партію. Її програма вимагала звільнення українського народу з соціалістичною орієнтацією.

56. Дати оцінку культури України в кінці XVIII - початку XX ст.

В кінці XVIII ст. посилюється процес національної самосвідомості українців і вирішальну роль в цьому процесі виграно вивчення національної історії.

Почався збір історичних документів. У 1822 р. видана чотиритомна "Історія Малоросії" Особливий інтерес викликав фольклор.

Публікація в 1798 р. Енеїди" І. Котляревського знаменувало появу української мови як літературного. Із створенням Харківського університету література отримала нову стимул-реакцію. Публікуються твори П. Гулака-Артемовського, Квітки-Основьяненка, який в 1834 р. опублікував "Малоруські повісті Грицька Основьяненко ". У 1840 р. вийшла перша збірка української поезії "Кобзар" Т, Шевченко, Його ідеї продовжили письменники І. Нечуй-Левицький, П. Мирний, М. Коцюбинський, Л. Українка, І. Стефаник і ін.

За століття з 70-х рр. ХУШ- по XX ст. число шкіл скоротилося майже в 10 разів. Із створенням в 1865 р. Одеського університету їх на Україні стало більше. Університети стали центрами науки, наукових досліджень.

У 1881 р. Марком Крапівніцким де створюється перший професійний український театр, в якому вже через рік було 100 акторів. 5 професійних труп виступали у всіх частинах імперії.

57. Проаналізувати процес формуванні і діяльності українських політичних партій на Україні на початку XX ст.

Розвиток капіталізму на Україні підсилив соціальні протиріччя, які вилилися в масові революційні рухи і завершилися вибухом демократичної революції в 1905 р.

І під впливом боротьби російських радикалів, протестує проти репресій 80-х років, молоді громадівці в 1900 р. створюють Революційну Українську партію. Партія проголосила себе захисником селянства.

У 1902 р. з РУП вийшла група націоналістів, яка створила шовіністичну партію на чолі з Н.Міхновським, а в 1903 р. вийшли соціалісти УСП, що створили.

Різне відношення руповців до форм союзу з російськими соціал-демократами привело до розколу РУП. В1904 року вийшла група на чолі с М. Меленевським, що оголосила себе Українським соціал-демократичним союзом.

У 1904 р. Виникають партії УДП (українську демократичну партію) і УРП (українську радикальну партію).

У Західній Україні а середині 70-х років формується радикальний революційно-демократичний рух, на базі якого в 1890 р. І. Франко і його соратниками створюється Російсько-українська радикальна партія. Її програма включала вимоги звільнення українського народу з соціалістичною орієнтацією.

58. Буржуазно-демократична революція в Росії

1905 ~ 1907 рр. у Російській імперії сталася буржуазно-демократична революція.

1905 р. - Маніфест, біля якому проголошувались різноманітні Свободі. Недоторканість особини, свобода слова, совісті, зборів і спілок. Ще раніше бачене Маніфест (1 січня 1905 р.) про скликання Державної Думі В цілому Дума була законодавчим органом при царі. Маніфестом від 20 лютого 1906 долі створювалась Державна Рада, яка складалась з представників духівництва, дворянства, торговців, промисловців і науковців.

Як для всієї держави, так і для України ця революція мала величезне значення. Був зроблений крок від абсолютної монархії до конституційної.

Перша російська революція знищила закон про заборону української мови. Демократичні свободи створили умови для організаційного об'єднання українців. На початок 1906 р. налічувалося 17 українських газет. У містах створювалися громади або українські клуби, культурні організації "Просвіту", кооперативи, очолювані українськими діячами.

Основною метою діяльності української громади в Думах було досягнення автономії України, ухвалення законів про місцеву самоврядність, права української мови в школі, суд, про земельне питання, охорону праці.

Революція 1905 - 1907 рр. сприяла частковому дозволу аграрного питання - проведенню Столипінської реформи.

Найважливішим наслідком революційних подій 1905 - 1907 рр. на Україні з'явилася активізація діяльності політичних партій - ", УСДРП, УРДП.

59. Які зміни в соціально-економічному житті України зумовила аграрна реформа Столипіна?

Указом 9 листопада 1906 р. і законом 14 червня 1910 р. селянам дозволялося виходити з общини і закріплювати землю в приватну власність. Тим самим руйнувалося громадське землеволодіння. 2. Створення на селі хуторського і висівкового господарства.

Аграрна реформа Столипіна прискорила капіталізацію сільського господарства України.

Проте разом з прогресивними рисами аграрної реформи, що заглиблює розвиток капіталізму в сільському господарстві, вона мала негативні сторони, що обернулися лихом для частини селянства. Біднота, що не мала худоби, інвентарі, грошових коштів, не могла утримати виділені наділи і за безцінь продавало їх заможним селянам. З 1907 по 1911 рр. на Україні понад 84 тис. бідних селян продали свої наділи - 253 тис. десятини землі. З одного боку це вивільнило робочі руки для промисловості, з іншою загострило протиріччя між селянами і поміщиками. З 1910г. селянський рух знов посилюється, оскільки питання про поміщицьке землеволодіння не було вирішене.

Столипінська аграрна реформа була після відміни кріпака права в 1861 р. наступним кроком на дорозі перетворення феодальної монархії в буржуазну. Проте, в цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставлених цілей, оскільки реформа не встигла зруйнувати економічної основи феодальних стосунків -- поміщицьке землеволодіння.

60. Охарактеризувати положення України під час першої світової війни

У першій світовій війні положення українців було особливо обтяжливим і драматичним. Впродовж всієї війни Галіція служила ареною найбільших кровопролитних боїв на Східному фронті. Її населення переносило розруху, спустошення в результаті військових дій, а також жорстокої політики по відношенню до населення як російського командування, так і австрійського.

Українці вимушені були воювати один проти одного. У російській армії було 3,5 % млн. українських солдатів, в австрійській 250 тис. Вони боролися і вмирали за імперії, які ігнорували їх національні інтереси.

Царські власті закрили всі українські культурні центри, кооперативи, періодичні видання. Знов вводилося обмеження на вживання української мови.

Українці Австрії створили загальну українську Раду на чолі з авторитетним парламентським діячем К. Левицьким. Рада призвала всіх українців боротися за конституційну Австрію проти самодержавної Росії. Був створений легіон українських січових стрільців з 2,5 тис. чоловік.

Лютнева революція 1917 р. в Росії привела до падіння царського самодержавства. Влада перейшла до Тимчасового уряду. На місцях вона часто належала Радам робітників, солдатських і матроських депутатів. На Україні з'явився претендент на владу - Центральна Рада (Київ 17 березня 1917 г, голова - Грушевський).

У I Універсале (23 червня 1917 г) Винниченко декларував прагнення українських патріотів до автономії. 16 липня було прийнято II Універсал, пом'якшувальний окремі статті. Рада розглядалася як орган Тимчасового уряду на Україні.

7 листопада в Петрограді стався більшовицький переворот (Жовтнева революція). Тимчасовий уряд був повалений, Росія стала Радянською республікою. Рада не визнала більшовицький переворот в Росії. Своїм Ш Універсалом (20 листопада 1917 г) вона проголосила УНР. У відповідь на це більшовики 25 грудня 1917 р. проголосили в Харкові «Республіку Рад», а Рада оголошена контрреволюційним органом. Між УНР і прибічниками Радянської влади почалася непримиренна боротьба. Коли настання радянських загонів почало загрожувати Києву, Рада видала свій IV Універсал (22 січня 1918 р.), в якому проголошувалася незалежність УНР. Після цього Рада і уряд УНР бігли з Києва, здавши його більшовикам.

9 лютого 1918 р. представники Ради підписали в Бресті договір з Центральними державами. Німці і австрійці зобов'язалися надати УНР військову допомогу в обмін на постачання продовольства. В результаті більшовики відступили з України. Рада повернулася до Києва і формально відновила свою владу. Проте її політика викликала розчарування майже у всіх верствах населення. Німці передали владу генералові П. Скоропадському (29 квітня 1918г.).

Поразка й Ради була обумовлена відсутністю боєздатної армії і дієздатного адміністративного апарату і оскільки будівництво держави почалося до завершення процесу формування української нації.

28 квітня 1918г. німці розпустили Раду, а 29 квітня на з'їзді генерала П. Скоропадського проголосили гетьманом України. Він оголошувався главою законодавчої і старанної влади, а також верховним головнокомандуючим армії і флоту. Назву УНР замінили новим - Українська Держава. Уряд ліквідовував земельні комітети, відновив приватну власність на землю. Був відновлений дієздатний адміністративний апарат.

Гетьман намагався проводити політику українізації, але успіхи були лише у сфері освіти. Було випущено декілька мільйонів підручників, відкрито близько 150 українських гімназій, 2 університети, національний архів і Академія наук.

Але Скоропадського компрометувала залежність від німецьких окупантів. Діячі Ради його ненавиділи. Проти його режиму виступали більшовики.

14 листопада 1918 г призначений новий кабінет, і проголошений Акт Федерації з не більшовицькою Росією. Опозиція на чолі с В. Винниченко організувала Директорію і відкрито проголосила виступ проти гетьмана. 21 листопада повстанці оточили Київ. На той час Центральні держави програли війну Антанті, і 14 грудня німці покинули Київ, забравши з собою і Скоропадського.

Директорія УНР продовжувала почини Ради. Тому своєю декларацією 26 грудня 1918 р. відновила закони УНР.

Стався розкол між представниками парламентською демократією (Петлюра) і різновидом системи Рад (Винниченко). Петлюра хотів домовитися з країнами Антанти, а Винниченко з Радянською Росією. Тим часом Червона Армія вела настання на Україну з півночі. 22 січня 1919 г Директорія відсвяткувала об'єднання УНР із ЗУНР, яка виникла на обламаннях Австро-угорської імперії. Проте це було лише на папері. 2 лютого Директорія бігла з Києва до Вінниці. Столиця була захоплена більшовиками, які до червня встановили владу Рад на більшій частині України. У червні, проте, проти більшовиків виступила Добровольча армія генерала А. Денікіна. Вигнавши червоних з України, білі встановили тут свою диктатуру.

Директорія вважала головним противником білу і червону Росію і ради перемоги готова була укласти військово-політичний союз з Польщею. Але галичани головним противником вважали поляків і для звільнення Галичини були готові домовитися з Денікіним. В кінці листопада Армія УНР опинилася на Волині в оточенні більшовиків, білих і поляків. У цій ситуації Петлюра вирішив перекласти армію на партизанські форми боротьби.

Тим часом Червона Армія перейшла в настання проти білих, знову зайняла Київ і велику частину України. 22 квітня 1920 р. Петлюра підписав Варшавський договір з поляками, що обіцяли йому військову допомогу в боротьбі проти більшовиків. За це він продав полякам Західну Україну.

7 травня столиця України була зайнята поляками. Але вже на початку червня Червона Армія перейшла в контрнаступ, змусивши польські і петлюрівські частини бігти на захід. У вересні поляки завдали поразки більшовикам і скуповували Західну Україну. 12 жовтня 1920 р. Польща підписала Ризький договір про перемир'я з Радянською Росією і Радянською Україною, поставивши війська УНР в безвихідь. 21 листопада 1920 р. Армія УНР перейшла р. Збруч, і на польській території українські частки були роззброєні і інтерновані.

При всій серйозності внутрішніх недоліків українського національно-визвольного руху вирішальними в його поразці стали зовнішні причини. У Західній Україні поразка ЗУНР пояснювалася переважною силою поляків, озброєних Антантою. У Східній Україні дорогу до незалежності перегородила більшовицька Росія. І хоча більшовики своєю політикою "військового комунізму" відлягали імущі шари українського села, біднота була на їх стороні. За допомогою російських більшовиків і Червоної Армії прибічники Радянської влади добилися перемоги в громадянській війні.