Типи, умови та етапи формування дислокаційної тектоніки Сорокинської зони та її обрамлення

Рівень дислокаційних перетворень в ядерних частинах жорстких блоків відповідає найнижчим тектонофаціям у рамках даної структурно-реологічної обстановки.

В'язкорозломні зони етапу-3 формувались, швидше за все, у тектонофізично нерівновісних умовах та в декілька стадій: а) фундамент їх становлення закладений регіональним процесом тектонометаморфічної диференціації в умовах амфіболітової фації метаморфізму, б) на другій стадії дані структури функціонували як в'язкі зсуво-розтяги при зниженні Р-Т значень до умов епідот-амфіболітової фації метаморфізму. Зсувна компонента виражається у підсиленні вторинних монокліналей завдяки активному розгнейсуванні породи та у різнопорядковому будинуванні лейкократових складових макродиференціатів. Компонента розтягу фіксується у меланократових складових диференціатів, до них же приурочені тіні тиску. Створенню останніх сприяли жорсткі ядра. Такий розподіл деформаційних явищ відбувається завдяки різковідмінним в'язкісним властивостям складових в'язкорозломних зон етапу-3. У межі зазначених тіней тиску мігрує та накопичується рудна речовина. Тобто, дислокаційні процеси етапу-3 є рудоремобілізуючими, а окремі структури - рудоконцентраторами.

В'язкорозломні зони етапу-3 відображають найвищі ступені дислокаційних перетворень первинного субстрату в умовах гранулітової - епідот-амфіболітової фацій метаморфізму та є завершуючими у формуванні гібридної будови докембрійського фундаменту Центрального Приазов'я.

Межі дислокаційних макроструктур етапу-3 до утворень попередніх етапів є січними, але доволі поступовими. Усі структури даного етапу містять у різній мірі змінені рестити більш древніх утворень.

Дислокаційні структури мезозони етапу-4

Дислокаційні структури мезозони етапу-4 представлені в'язкими кліважними розломами та окремими зонами ізоклінальної кліважної складчастості, кліважної слайд-складчастості. Такі структури своїм походженням зобов'язані прояву в'язкої кліважної течії метаморфічних і гранітоїдних порід у термальних умовах, що відповідають епідот-амфіболітовій та зеленосланцьовій фаціям динамометаморфізму. Основу структурних парагенезисів таких розломів утворює в'язкий кліваж у супроводі мінеральних змін порід, що відповідають відзначеним фаціям. При формуванні різнопорядкових структур мезозони відбувається зміщення за схемою чистого зсуву в північно-західно - субширотному напрямку у супроводі розплющування частин прошарків (мікролітонів).

Усі виділені типи дислокаційних утворень мезозони просторово тяжіють до меланоскладових тектонометаморфічних макродиференціатів, що проявлені на південно-західних частинах макроструктур попереднього етапу, наслідуючи їх простягання та використовуючи як субстрат.

У речовинному відношенні дислокаційні структури даного етапу створюються різноманітними породними асоціаціями зеленосланцьової фації метаморфізму і за офіційно прийнятим стратиграфічним розчленуванням формально відповідають зеленосланцьовим складовим садової світи, також осипенківської та центральноприазовської серій.

Зони ізоклінальної кліважної складчастості та кліважної слайд-складчастості виділені у межах південно-західного крила Мангуського синклінорію. Вони розвинені як пакети складок, що нагадують пластові тіла. Падіння цих пакетів, частіше всього, співпадає з напрямком падіння площинних структурних елементів дислокаційних структур етапу-3. Такі пакети різняться за інтенсивністю стиснення складок. Вони чергуються. При цьому пакети низьких тектонофацій складені складочками відкритого типу з розмахом крил до перших метрів, а пакети високих тектонофацій представлені закритими, стисненими до ізоклінальних складками, розмах крилець яких не перевищує 10 см. Потужності таких пакетів варіюють у межах 0,5-1 м до 5-7 м.

Генетично такі структури є складками пластичної течії, що забезпечувалася кліважуванням.

В'язкий кліважний розлом простежено в Сорокинській тектонічній зоні. Він за кутами падіння та азимутом простягання згідно накладається на дислокаційні структури попереднього етапу, утворюючи в плані смугу шириною до 200 м. Даний розлом має контрастну і, крім того, зональну у тектонофаціальному відношенні внутрішню будову. Зокрема, його центральна частина уособлюється у вигляді практично самостійної підзони, потужністю до 20 м. Вона, до того ж, внаслідок порушення розломами наступних етапів, набуває статусу самостійного блочка. Останній маркується тектонофаціями ІХ-Х і має вторинно моноклінально-меланжеву будову. Крайові частини блочка підкреслюються спочатку різким, а потім поступовим зниженням за його межами інтенсивності кліважування та спадом тектонофацій від VІІІ до V. В'язкий кліваж у відзначеній підзоні надзвичайно інтенсивний і представлений сланцюватими формами з параметрами мікролітонів за a:c до 15. Він має динамометаморфічну природу: формується вторинними тонкошаруватими актиноліт-тремолітовими породами, часто із серепентин-хлоритом, а також біотит-мусковітовими, гранат-кумінгтоніт-біотитовими та іншими подібними сланцями, а за межами ділянки - серицит-хлорит-альбітовими сланцями.

Меланжева будова цієї частини в'язкого кліважного розлому зумовлена наявністю в сланцюватому матриксі тектонічних лінзоподібних тіл-будин звичайних та залізистих кварцитів, апліт-пегматоїдних порід та амфіболітів. В межах осьової частини в`язкого кліважного розлому мезозональні дислокації повністю знищили сліди попередньої сланцюватої тектоніки. За межами відзначеного осьового блочка кліваж набуває менш інтенсивних форм - товщина мікролітонів поступово зростає до 5-8 см. Він накладається на амфіболіти, сланці та мігматитоподібні сланці, але вже не супроводжується суттєвою динамометаморфічною зміною останніх.

До периферійних частин зазначених осьових блочків в'язких розломів мезозони приурочені досить відомі рудопрояви заліза й золота. Скоріш за все, дислокаційні явища етапу-4 супроводжувались, відносно процесів етапу-3, повторним перерозподілом рудної речовини. У межах високоінтенсивних, у тектонофаціальному відношенні, блочків етапу-4 відбувалося розвіювання рудних складових із деякою їх ремобілізацією зі субстрату (меланоскладових макроструктур етапу-3) та перенакопичення в тінях тиску. Останні є малопотужними в порівнянні з подібними їм за роллю в межах утворень етапу-3, звідси й порівняно більше рудонасиченими.

Дислокаційні структури епізони - 1 етапу-5

Дислокаційні структури епізони-1 представлені крихко-в'язкими розломами, крихко-кліважними зонками та окремими поодинокими мезосколами зі дзеркалами та боріздками ковзання. Усі вони формуються в умовах зниження температури граніт-метаморфічного середовища до умов нульового метаморфізму та не супроводжуються динамометаморфічними змінами порід.

Крихко-в'язкі розломи спостерігались у метаморфічних товщах Сорокинської зони та, дещо менш масштабні, в утвореннях темрюцької світи. Такі розломи майже поздовжньо накладаються на в'язкі розломи попередніх етапів і є відносно малопотужними (від перших до 25 м) зонами, які складаються з мілоніт-катаклазитового шва, що є крихкою компонентою порушення, та “сорочки” інтенсивно подрібнених (тектонічно брекчійованих) порід. Останні є в`язкою компонентою розломів даного типу, яка знаходить свій вираз у структурах катакластичної течії продуктів механічного руйнування. Для Сорокинської зони виділено близько п'яти таких порушень, із яких два проявлені на границі відзначеної осьової частини в'язкого кліважного розлому, підсилюючи її відокремлення в самостійний тектонічний блок.

Крихко-кліважні зонки та площини ковзання мають локальне розповсюдження в межах досліджуваної території. Зокрема, в Сорокинській зоні крихкий кліваж згідно, інколи з неузгодженням до 5, накладається на всі вище описані дислокаційні структури з тектонофаціальною інтенсивністю, яка коливається в досить широких межах.

В межах утворень темрюцької світи зафіксовані кліважні кінкбанди, що є результатом розвою кліважних зонок, потужностями в міліметри-перші сантиметри, по субстрату гнейсового складу. По таким зонкам відбувалось зміщення порід, для даного випадку - у північно-західному напрямку на досить незначні відстані за схемою простого зсуву, завдяки чому формуються коліноподібні структури. Розміри сторін, або крил таких утворень сягають 1-1,5 м.

Дислокаційні утворення епізони-1 у вигляді площин та боріздок ковзання спостережені в межах товщ і темрюцької світи, і Сорокинської структури. Вони найчастіше проявлені по контактах різковідмінних за петрографічним складом порід, таких як кварцити та амфіболові сланці, чи гнейси.

Дислокаційні структури мезозони - 2 (локальної) етапу-6

Дислокаційні структури мезозони-2 розвинені в межах Сорокинської зони. Вони представлені локальними ділянками синметасоматичного в'язкого кліважування та механічного розсланцювання гідротермальнозмінених порід по раніш сформованим епізональним швам. Такому ж статусу за віковою й структурною належністю відповідають зони своєрідної пегматизації, що спостережені в балці Крутій та інших місцях. Дислокаційні перетворення даного етапу, порівняно з подібними процесами попередніх етапів, як правило, значно слабкіші. Але вони підсилюють меланжування попередніх етапів і, крім того, породжують появу нових тектонічних лінз за рахунок розлінзування масивних кварцових, кварц-мусковітових, тремолітитових та інших порід, як у межах крихко-в'язких, так і в'язких кліважних розломів.

Синметасоматичний кліваж є похідним зсувних деформацій, які відбувалися синхронно з метасоматичними перетвореннями порід. Структурну основу такого кліважу утворюють шви мікросколів та мікровідривів, що заповнені мінералами метасоматичного походження. Потужність швів кліважу даного типу становить декілька міліметрів-перші сантиметри та інколи досягає декількох десятків сантиметрів. Орієнтація зерен та лусочок синметасоматичних мінералів у мікророзривах відносно досконала тільки на границях швів, а в центральних частинах інколи зникає взагалі.

Синметасоматичний кліваж, скоріш за все, без перерви в часі змінюється кліважем механічного розсланцювання, що обумовлюється зниженням термальних значень. Виникнення такого кліважу забезпечується обертанням та переорієнтацією лусок слюдистих і будь-яких інших видовжених та плоских зерен при зсувних деформаціях уздовж поверхонь ковзання. При цьому утворюються мікрошви-зонки, які відрізняються від іншої частини породи за переважною орієнтацією відзначених мінералів. Ширина таких швів коливається від десятих часток міліметра до десятків сантиметрів і залежить від амплітуди мікрозміщень, зростаючи при збільшенні останньої.

Метасоматичні утворення даного етапу водночас є рудогенними та рудовмісними. Рудна речовина має подвійне джерело - привнесена глибинними флюїдами та вилучена з уміщуючих товщ. До таких утворень відноситься Сурозький рудопрояв золота.

Дислокаційні структури епізони - 2 етапу-7

Дислокаційні структури епізони-2 сформувалися в холодному, пружному середовищі. Вони представлені майже ідеальними крихкими розломами-швами, складеними борошнистими мілонітами. На дослідженій ділянці виділено один крупний такий розлом північно-східного простягання та серію подібних крихких мезотріщин такого ж простягання. Ці порушення являють собою зсуво-підкиди та зсуви, що накладаються на тектонічні утворення усіх попередніх дислокаційних етапів. Саме ці розломи і формують сьогоднішню блоковидну будову Центрально-Приазовського масиву.

ЗВ'ЯЗОК ЛОКАЛІЗАЦІЇ РУДОПРОЯВІВ ІЗ ПЕВНИМИ ТИПАМИ ДИСЛОКАЦІЙНИХ СТРУКТУР

Виконаний комплекс структурно-тектонофаціальних досліджень дозволяє уточнити структурний контроль відомих родовищ і проявів зруденіння, та прогнозувати аналогічні прояви в інших виділених тектонічних структурах. Структурний контроль зруденіння та послідовність рудоутворення узгоджуються з еволюційним рядом дислокаційних та речовинних перетворень докембрійського субстрату, про які йшлося в попередньому розділі даної роботи. Зокрема, відомі прояви зруденіння в дослідженому районі локалізуються: а) у межах подвійних південно-західних підзон в'язкорозломних зон етапу-3 субкатазони; б) на периферії в'язких розломів мезозони етапу-4, що розвиваються по меланопарам південно-західних підзон етапу-3; в) у метасоматичних та пегматитових утвореннях мезозони-2 етапу-6, які найчастіше приурочені до структур етапу-5 та до тих же меланопар південно-західних підзон етапу-3.

Рудна мінералізація в усіх типах відомих проявів представлена сульфідами, телуридами, арсенідами, сульфоарсенідами, оксидами, вольфраматами та золотом. Їх відносний кількісний розподіл у дислокаційних структурах різних етапів варіює, у той же час, від етапу до етапу, простежується збільшення концентрацій рудних компонентів. Зокрема, меланократові складові південно-західних підзон в'язкорозломних зон етапу-3, що є тінями тиску, спеціалізуються на залізисту та мідну мінералізацію й графіт. В той же час лейкократові складові таких підзон, для яких характерна присутність різнорідних кварцитів, як крайніх членів тектонометаморфічної диференціації, спеціалізуються на залізо- та рідкіснометальну мінералізацію і, що важливо, на золото. Вторинні монокліналі (північно-східні складові в'язкорозломних зон етапу-3) спеціалізуються на ставроліт. В'язкорозломні зони мезозони відзначаються підвищеним умістом золота і срібла та мінералів заліза, танталу й міді, а також спеціалізуються на азбест й вермикуліт. Дислокаційні структури етапів-5 та -6, із якими пов'язані метасоматити та пегматити, спеціалізуються на залізисту й золотоносну та тантал-, ніобій-, літій-мінералізацію відповідно.

Далі, у цьому розділі дисертаційної роботи, за даними попередніх дослідників, надається коротка характеристика відомих рудопроявів та родовищ, що приурочені до виділених типів дислокаційних структур.

ВИСНОВКИ

У дисертації з позицій тектонофаціального аналізу наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо типізації дислокаційних структур Сорокинської зони та її обрамлення, визначення супідрядності структур та послідовності їх формування у зв'язку з виявленням залежності між тим чи іншим типом структур із концентраціями корисних копалин.

Встановлено, що метаморфічні товщі Центрально-Приазовського синклінорію та Сорокинської зони є результатом тектонометаморфічних трансформацій докембрійського субстрату. Такі трансформації відбувались впродовж усієї докембрійської й фанерозойської тектонічної історії приазовської частини Українського щита та реалізувались за сім етапів. Дислокаційні перетворення відбувались на фоні, переважно, поступового зниження Р-Т значень середовища у супроводі зміни напрямків тектонічних напружень. Такі перетворення кожного з етапів (окрім п'ятого та сьомого) провокували поглиблення структурної та речовинної переробки субстрату, що супроводжувалось вивільненням рудної речовини. Завдяки такій переробці на ділянках накладення трансформацій сформувались складні, гібридні макроструктури, які об'єднують у собі мікро- та мезоструктурні парагенезиси усіх етапів еволюції структур. Такі гібридні макроструктури несуть тектонофації макрорівня, що відображають сумарну інтенсивність перетворень докембрійського субстрату. При цьому первинні парагенезиси, не рідко, є повністю знищеними з формуванням нових форм залягання із зовсім новим речовинним складом. Складні, гібридні дислокаційні структури макромасштабу формуючись послідовно у часі й просторі та накладаючись одна на одну створюють еволюційний речовинно-структурний макроряд, або гібридний дислокаційно-речовинний комплекс. Зазначений ряд є тектонофаціальним рядом макрорівня. Рудне навантаження у такому ряді (комплексі) займає чітко визначене місце: приурочене до меланопар південно-західних складових в'язкорозломних зон етапу-3, особливо на ділянках, задіяних повторними дислокаціями етапів-4 та -6.

Одержані результати можуть бути задіяними для картування докембрійських товщ Центрального Приазов'я та прогнозу й пошуків корисних копалин.

При цьому виділені дислокаційні структури наступних етапів та структурно-реологічних обстановок:

дислокаційні структури катазони етапу-0-1 сформувалися в палеоархейський час. Вони проявлені в метаморфічних комплексах грануліт-амфіболітової фації західно- і центральноприазовської серій та представлені реліктами зон тектонічної синмігматичної смугастості. Такі релікти сягають розмірів у перші кілометри - перші десятки кілометрів. Структурний мезопарагенезис даних зон - мігматична смугастість північно-східного простягання. Такі структури різною мірою перероблені накладеною дислокаційною тектонікою наступних етапів та є фоновими як за морфологічними формами прояву, так і тектонофаціальними характеристиками, а також стосовно концентрацій рудної речовини;

дислокаційні структури катазони етапу-2 також є палеоархейськими. Вони проявлені в метаморфічних комплексах амфіболітової фації центральноприазовської серії та представлені лінійно-лінзовидними зонами кристалізаційно-сланцюватої та гнейсуватої течії (в'язкими розломами). Такі зони в довжину сягають перших десятків кілометрів, а в поперечнику - декількох кілометрів. Їх структурний парагенезис мезорівня представлений тіньовою смугастістю північно-східного простягання та накладеними кристалізаційною сланцюватістю, гнейсуватістю та порфиробластезом меридіонального напрямку. Розломи даного етапу є січними до більш древніх структур та, у свою чергу, зрізаються в'язкорозломними утвореннями субкатазони етапу-3;

дислокаційні структури субкатазони етапу-3 сформувалися в мезо- неоархеї. Вони відповідають Сорокинській зоні та її безпосередньому обрамленню, а також структурам другого рангу, що ускладнюють Мангуський синклінорій. Структури субкатазони представлені в'язкорозломними зонами північно-західного простягання, що розвиваються по субстрату, яким є утворення попередніх етапів. Такі зони мають довжину в декілька десятків км та ширину у перші км. Вони складені спектром структур другого рангу: а) підзонами вторинної мігматизації, б) своєрідними в'язкими шовними підзонами та в) жорсткими блоками. Структури вторинної мігматизації відображають початкові стадії перетворень етапу-3 та низькі ТФ субкатазони. Шовні підзони маркуються високими ТФ та є результатом інтенсивних трансформацій первинного субстрату. Жорсткі блоки являються своєрідними “серединними масивами”, що були слабо охоплені дислокаційними трансформаціями етапу-3. Кожна зі структур другого рангу, у свою чергу, сформована спектром структурно-речовинних парагенезисів третього і більш високого рангів. Зокрема, шовні підзони сформовані тектонометаморфічними диференціатами та вторинними монокліналями. Перші з них маркують ділянки змінних умов декомпресії, другі - стиснення-зсуву. Межі між тектонометаморфічними диференціатами та вторинними монокліналями є осьовими лініями в'язкорозломних зон, які трасуються жорсткими блоками. Шовні підзони опірюються структурами розтягу. Останні маркують ділянки відносно низьких тисків, або є тінями тиску в умовах в'язкозсувних деформацій даного етапу. Створенню зазначених тіней тиску в значній мірі сприяла наявність “серединних масивів”. До структур розтягу приурочені різноманітні рудопрояви.

В`язкорозломні зони етапу-3 можна назвати зонами макротектонічного розлінзування та будинажу, що кінематично є лівими зсуво-розтягами. Вони несуть найвищі ступені дислокаційних перетворень первинного субстрату та є завершуючими у формуванні високопластичних (своєрідних в'язких) форм прояву дислокаційної тектоніки докембрію Центрального Приазов'я;

дислокаційні структури мезозони етапу-4 сформувалися у палеопротерозойський час. Вони проявлені в товщах садової світи та у вигляді окремих зонок у межах товщ осипенківської і центральноприазовської серій. Структури мезозони представлені в'язкими кліважними розломами різних порядків. Такі структури своїм походженням зобов'язані прояву в'язкої кліважної течії метаморфічних порід у термальних умовах зеленосланцьової фації динамометаморфізму. Дислокакаційні утворення мезозони розвиваються по меланопарам тектонометаморфічних диференціатів макроструктур попереднього етапу, наслідуючи їх напрямок та використовуючи як субстрат. Речовинно дані структури виповнені різноманітними зеленосланцьовими утвореннями. До екзоконтактів в'язких розломів мезозони приурочені підвищені, відносно структур етапу-3, рудні концентрації зі значеннями, що відповідають рудопроявам та родовищам;

дислокаційні структури епізони-1 етапу-5 сформувалися у ранньому фанерозої. Вони представлені крихко-в'язкими розломами різних порядків. Такі розломи формуються в умовах зниження температури граніт-метаморфічного середовища до умов нульового метаморфізму та не супроводжуються динамометаморфічними змінами порід;

дислокаційні структури мезозони-2 етапу-6 формувалися з невеликою перервою у часі відносно структур етапу-5. У межах Сорокинської зони вони представлені локальними ділянками синметасоматичного в'язкого кліважування та механічного розсланцювання гідротермально змінених порід по раніш сформованим епізональним швам. Структури даного етапу характеризуються наявністю у їх межах родовищ заліза, золота та ін.;

дислокаційні структури епізони-2 етапу-7 сформувалися в холодному, пружному середовищі. За віком вони є близькими до сучасних. Дані структури представлені майже ідеальними крихкими розломами-швами, що накладаються на тектонічні утворення всіх попередніх дислокаційних етапів. Саме ці розломи і формують сьогоднішню блоковидну будову Центрально-Приазовського масиву.

CПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лукієнко О. І., Осьмачко Л. С. Дислокаційна тектоніка Сурозького золоторудного родовища з позицій тектонофаціального аналізу // Вісник КНУТШ. Сер. геологія. - 2001. - № 20. - С. 5-8.

2. Осьмачко Л. С., Таранюк О. П. Осипенкіський гранодіоритовий масив, як вторинно-дислокаційна структура // Вісник КНУТШ. Сер. геологія. - 2002. - № 21-22. - С. 86-88.

3. Осьмачко Л. С. Західне крило Центрально-Приазовської синформи - складна дислокаційна структура // Вісник КНУТШ. Сер. геологія. - 2003. - № 25. - С. 42-44.

4. Івахненко О. П., Осьмачко Л. С. Закономірності розподілу магнітних мінералів між ксенолітами, скіалітами та гранітоїдами докембрійського кристалічного фундаменту // Вісник КНУТШ. Сер. геологія. - 2000. - № 17. - С. 59-61.

5. Сухорада А., Попов С., Осьмачко Л., Віршило І., Іваненко Д., Кирієнок В., Бондар К., Івахненко О. Петромагнетизм золоторудних об'єктів Приазов'я - нові матеріали // Матер. наук. конф. професорсько-викладацького складу геологічного факультету 13-14 травня 1999 року. - Київ: Геологічний інститут Київського університету, 1999. - С. 52-53.

6. Заїка-Новацький Г., Осьмачко Л. Осіпенківська світа: стратиграфічний підрозділ, чи структурно-речовинний комплекс ? // Матер. наук. конф. професорсько-викладацького складу геологічного факультету 13-14 травня 1999 року. - Київ: Геологічний інститут Київського університету, 1999. - С. 8.

7. Заїка-Новацький Г., Осьмачко Л. Вулкано-тектонічний комплекс Середнього Наддніпров'я // Матер. наук. конф. професорсько-викладацького складу геологічного факультету 16-17 травня 2000 року. Актуальні проблеми геології України. - Київ, 2000. - С. 16.

8. Сухорада А., Попов С., Осьмачко Л., Віршило І., Іваненко Д., Кірієнок В., Бондар К., Івахненко О. Петромагнетизм золоторудних об'єктів Приазов'я - розвій робіт // Матер. наук. конф. професорсько-викладацького складу геологічного факультету 16-17 травня 2000 року. Актуальні проблеми геології України. - Київ, 2000. - С. 87.

9. Лукієнко О., Осьмачко Л. Структурно-реологічна еволюція сорокінської зони розломів у районі Сурозького золоторудного родовища (за даними тектонофаціальних досліджень) // Матер. наук. конф. професорсько-викладацького складу геологічного факультету 23-24 травня 2001 року. Актуальні проблеми геології України. - Київ, 2001. - С. 22-23.

10. Осьмачко Л. Етапи формування мігматитової товщі Центрального Приазов'я // Матер. наук. конф. професорсько-викладацького складу геологічного факультету 23-24 травня 2001 року. Актуальні проблеми геології України. - Київ, 2001. - С. 32.

11. Осьмачко Л. Осипенківський гранодіоритовий масив, як вторинна структура // Матер. наук. конф. професорсько-викладацького складу геологічного факультету 2002 року. Актуальні проблеми геології України. (Примірник не вийшов).

Размещено на Allbest.ru