Геодезичне забезпечення потреб містобудівного кадастру

Висотні державні геодезичні мережі (ДГМ)України встановлюють єдину геодезичну системи висот на території держави. Вони служать висотною основою топографічних знімань усіх масштабів, а також для вирішення різноманітних інженерних, наукових завдань та завдань оборони країни.

Висотні ДГМ України діляться на нівелірні мережі І, ІІ, ІІІ і ІV класів. Висоти пунктів нівелірних мереж в Україні визначаються в Балтійській системі висот 1977 року, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока. Закріплений нуль Кронштадтського футштока на бронзовій плиті, що знаходиться в одному з биків моста, розташованого в Кронштадті (район Санкт-Петербурга) на Фінській затоці.

Лінії нівелювання І і ІІ класів є головною висотною основою України. Вони були прокладені за спеціально розробленими програмами і схемами і призначені для розв'язання таких наукових завдань: вивчення фігури Землі, геодинамічних явищ, сучасних вертикальних рухів земної поверхні та ін.

Проектування нівелірних робіт

Складають проект нівелірних ліній на картах масштабів 1:200000, 1:100000, 1:50000 і більших. На карту наносять усі пункти ДГМ, нівелювання яких було виконано раніше і які знаходяться від ліній, які проектуються, на віддалі до 3 км.

При проектуванні ліній нівелювання дотримуються вимог “Основних положень створення ДГМ України” та інших чинних документів, які регламентують роботи, для яких нівелірні лінії створюються .

Лінії нівелювання І і ІІ класів проектують переважно вздовж автомобільних доріг та залізниць, а при їх відсутності -- вздовж ґрунтових доріг, стежок, берегів річок, тобто вздовж найбільш сприятливих для даного району ґрунтовими умовами трас з найменш складним рельєфом.

На карту в умовних знаках наносяться запроектовані нівелірні знаки, якими лінії нівелювання мають бути закріплені не рідше, ніж через 5 км (по трасі), а у важкодоступних районах відстань між ними може бути збільшена до 7 км. На всіх лініях нівелювання I і II класів не рідше, ніж через 60 км, а також у вузлових точках, поблизу морських, основних річкових та озерних рівневих постів проектують закладання фундаментальних реперів. В сейсмоактивних районах фундаментальні репери проектуються не рідше, ніж через 40 км.

При проектуванні нівелірних ліній необхідно враховувати норми щільності пунктів та реперів ДГМ, які регламентуються “Основними положеннями...” 1998 р., а саме:

для знімань в масштабі 1:25000 і 1:10000 -- 1 репер на трапецію масштабу 1:10000;

для знімань в масштабі 1:5000 -- 1 репер на 10-15 км²;

для знімань в масштабі 1:2000 і більших -- 1 репер на 5-7 км².

Для забезпечення об'єктів, що підлягають топографічному зніманню, необхідною щільністю пунктів висотної ДГМ, крім запроектованих на цих об'єктах реперів нівелювання усіх класів, до висотних мереж І, ІІ, ІІІ і ІV класів включають частину існуючих або запроектованих пунктів планової ДГМ 2 і 3 класів і пунктів планових мереж згущення 4 класу, 1 і 2 розрядів, якщо вони закріплені або на яких запроектоване закріплення центрами, які відповідають вимогам, що ставляться до нівелірних знаків (типів У10П, У20П, У30П, 140П, 160 тощо ). Причому класи планових і висотних мереж можуть не співпадати. Наприклад, пункт тріангуляції 2 класу може бути одночасно пунктом висотної мережі ІІІ класу. І навпаки, пункт тріангуляції 3 класу може бути одночасно пунктом висотної мережі ІІ класу.

Які ж пункти планових ДГМ і мереж згущення включають у висотні ДГМ? В основному, ті пункти, які знаходяться на віддалях до кількасот метрів від ліній нівелювання і до яких є зручний підхід та можливість прокладання ходів на щільних ґрунтах.

Решту пунктів планових ДГМ і мереж згущення, які не включені у висотні ДГМ, але також повинні мати висоти у Балтійській системі висот, включають у висотні мережі згущення, що створюють методами технічного або тригонометричного нівелювання.

Якщо при проектуванні нівелірних ліній виникає питання про їх відповідність необхідним технічним вимогам, обчислюється очікувана середня квадратична помилка відмітки точки, що знаходиться в найбільш слабкому місці нівелірної лінії. Встановлено, що найбільш слабке місце знаходиться на середині нівелірної лінії. Очікувана середня квадратична помилка М_L/2 відмітки точки, що знаходиться посередині нівелірної лінії III чи IV класу може бути обчислена за формулою:

де

m_вих -- середня квадратична помилка відмітки вихідних реперів, між якими запроектовано хід;

з -- випадкова середня квадратична помилка одного кілометра нівелювання;

L -- довжина ходу нівелювання .

Очікуване значення порівнюють з допустимим значенням, яке залежить від технічних вимог до робіт, для яких запроектовані нівелірні пункти служитимуть висотною основою.

Рекогностування ліній нівелювання

Як правило, пункти висотної знімальної мережі суміщають з пунктами планових мереж згущення 4 класу 1 і 2 розрядів і пунктами планових знімальних мереж. Отже, в проектуванні -додаткових пунктів висотної знімальної мережі нема необхідості. Важливо лише правильно запроектувати висотні ходи, які і охоплювали максимальну кількість пунктів при мінімальних довжинах ходів використовуючи автомобільні дороги, залізниці, грунтові дороги, береги річок, тощо, а при їх відсутності; ділянки з щільними грунтами.

Висотні знімальні мережі створюють, як правило, методом технічного нівелювання. В передгірських та гірських районах, якщо висота перерізу рельєфу при зніманнях дорівнює 2 або 5 м, дозволяється застосування тригонометричного нівелювання.

Висотні знімальні мережі проектують у вигляді окремих ходів, які опираються на пункти висотних державних геодезичних мереж або у вигляду систем з однією або кількома вузловими точками.

Довжини ходів технічного нівелювання не повинні перевищувати допустимих значень, що регламентуються табл.2.10 "Інструкції з топографічного знімання...". Ці значення залежать від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання.

Таблиця 2.10

2.3. Зміст і використання картографо-геодезичних матеріалів в кадастрових роботах

Для проведення робіт з кадастру необхідні високої якості картографо-геодезичні матеріали, які давали б можливість достатньо повно і детально відобразити кадастрову ситуацію. Для цієї мети необхідні заданого масштабу кадастрові та топографічні карти і плани, каталоги координат і інші матеріали, які задовольнили б відповідну точність визначення елементів та характеристик кадастрових об'єктів Наявність великої кількості територіальних одиниць з високою ціною земельних ділянок і густотою забудови обумовлює підвищені вимоги до точності відображення меж земельних ділянок, визначення їх площ, елементів і характеристик будівель та споруд.

Картографо-геодезичні матеріали кадастру включають кадастрові та топографічні карти і плани, схеми, креслення та набір тестових документів у вигляді таблиць, списків, реєстрів тощо. Зміст картографо-геодезичних матеріалів визначається сукупністю елементів кадастрових, топографічних планів, креслень, схем, які є відображенням властивостей кадастрових об'єктів чи явищ міського середовища.

Картографо-геодезичні матеріали кадастру використовують при вирішенні наступних завдань:

* прийняття управлінських рішень на рівні міських органів влади і комунальних служб;

* виконання графоаналітичних розрахунків для складання проектів міського цивільного і промислового будівництва;

* виконання проектних розробок обґрунтувань й удосконалення технічних рішень розвитку і реконструкцій вулично-дорожної та інженерно-технічної мережі;

* визначення об'ємів робіт, зокрема земельних, при будівництві і реконструкції об'єктів міського господарства;

* встановлення і визначення положення меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань, меж населених пунктів тощо;

* визначення площ кадастрових земельних ділянок та інших структурно-облікових одиниць;

* складання графічних додатків до правових та управлінських документів;

* планування природоохоронних та санітарно-гігієнічних заходів тощо.

Планово-картографічні матеріали кадастру є просторовим базисом, який забезпечує планово-висотний зв'язок даних про обпекти і явища середовища у відповідних системах координат і висот на всіх рівнях представлення. Зміст кадастрової інформації відображається на планах, або в базах даних електронних засобів, масштаби яких встановлюються залежно від співвідношення елементів ситуації, рівня представлення даних кадастру і необхідної точності визначень. На кадастрових планах інформація зображується умовними знаками, в електронних засобах відповідними кодами і графічними засобами.

Збір та систематизація кадастрової інформації здійснюються за об'єктовим принципом. Дані об'єктового рівня реєструються в процесі кадастрового знімання в масштабі, що забезпечує наступне створення кадастрових планів усіх масштабів і рівнів. Згідно з нормативними документами кадастрове знімання міст здійснюється в масштабі 1:500-1:1000, сільських населених пунктів - у масштабі 1:2000. Кадастрові, топографічні плани створюються на всі об'єкти міського господарства. Обліковими кадастровими одиницями є: кадастрова ділянка, відрізок вулиці, перехрестя вулиць, площа тощо. На цих планах в умовних знаках показують межі міста, адміністративно-територіальних одиниць і їх коди, елементи і параметри кадастрових об'єктів (землі, будівлі, споруди, інженерні комунікації).

Кількість елементів і характеристик об'єктів, які показують на кадастрових планах різні, залежно від виду і призначення, об'єкта. Так, кадастрові плани міських земель у масштабі 1:500 створюють тільки по угіддях, для інженерних мереж - роздільно для кожного виду інженерних комунікацій (водовід, каналізація, електропостачання, зв'язок тощо). Кадастрові плани будівель і споруд створюють у масштабах 1:100, 1:200 (інвентаризація, поверхові плани), на яких показують розміри і внутрішнє розпланування квартир і будинків, матеріали стін, положення сантехнічних вузлів, інвентарний номер, площу (загальну, житлову) і т. ін.

Найнасиченішими є кадастрові плани масштабу 1:500 інженерних комунікацій. Крім обов'язкових елементів межі адміністративно-територіальних одиниць, облікових одиниць та їх кодів на планах вказують інформацію про назви вулиць, елементи гідрографії, залізниці, автодороги. будівлі та споруди. Показують також усі спеціальні характеристики комунікацій: призначення споруди, матеріал виготовлення, витрати, елементи, їх планове і висотне положення, розміри, коди(номери), пересічення з іншими комунікаціями тощо.

Кадастрові плани масштабів 1:1000- 1:2000 використовуються як базове знімання в міських і сільських населених пунктах. У цьому масштабі здійснюють знімання кварталів забудови, будівель і споруд, ділянок вулиць і доріг, інженерних комунікацій, зелених насаджень, рекреаційно-екологічних зон тощо. На кадастрових планах цього масштабу обов'язково показують межі територіально-адміністративних, одиниць та облікових кадастрових ділянок, перехрестя, площі, ділянки вулиць, елементи гідрографії, автомобільних доріг і залізниць, а також спеціальні характеристики об'єктів і явищ міського середовища, наприклад, тип і використання будівель та споруд, тип володіння тощо.

2.4 Точність картографо-геодезичних матеріалів і кадастрових планів

Картографо-геодезичні матеріали, що використовуються для створення систем кадастрів, повинні відповідати певним вимогам, основними з яких є: точність, достовірність інформації, зручність і наочність сприйняття, доступність. Точність, достовірність і насиченість інформацією визначаються масштабом і предметною специфікою кадастрових планів; зручність і наочність - системою умовних знаків і наповнюваністю інформацією про елементи і характеристики кадастрових об'єктів; наочність та зручність сприйняття залежать від насиченості деталями й елементами, можливістю і легкістю читання кадастрових планів та інших графічних документів.

Одним з найважливіших параметрів кадастрової інформації є точність матеріалів і документів кадастру, яка залежить від середніх квадратичних помилок при кадастрових зніманнях, від помилок, які допускаються під час обробки результатів польових вимірювань чи дігіталізащї існуючих топографічних планів і карт, або при обробці аерофотознімків. Для кадастрових документів ( відомостей координат і висот межових точок, відомостей площ кадастрових ділянок і ін.) важливим параметром є середні квадратичні помилки представлених величин.

Масштаб картографо-геодезичних матеріалів визначає не тільки точність та наочність кадастрової інформації, але і трудомісткість, тривалість і вартість робіт з кадастрового знімання. Вибір масштабу знімальних робіт визначається необхідністю картографічного забезпечення кадастрових робіт у певному населеному пункті, цінністю кадастрових об'єктів, насиченістю території Інженерно-технічною та промисловою інфраструктурою, площею його території, станом топографо-геодезичного забезпечення тощо.

Отже, вибір масштабу картографо-геодезичних матеріалів залежить від багатьох факторів і рівнів представлення кадастрової інформації. Оскільки масштаб, передусім, визначає точність представлення основного (базового) рівня інформації, то виникає питання вибору так званого базового масштабу кадастрових знімань і вихідних кадастрових матеріалів .

Базовий масштаб кадастрового знімання - це співвідношення зображуваних на планах елементів з їх розмірами в натурі, що визначає всю сукупність робіт по збору і обробці кадастрових даних для їх відображення в графічному чи електронному вигляді, і яке забезпечує збір, систематизацію і обробку кадастрової інформації в будь-якому масштабі.

Основними вихідними матеріалами для складання кадастрових планів є топографічні карти і плани відповідних масштабів, а також матеріали аерофотознімань. Базовим масштабом топографічних знімань є масштаб 1:500, оскільки в процесі знімання можна одержати точні і повні дані для складання топопланів усього масштабного ряду. Сучасна технологія створення кадастрових планів передбачає використання одних і тих же вихідних матеріалів, зокрема аерофотознімків, для створення як топографічних, так і кадастрових планів, але з відповідною спеціальною для кожного плану інформацією.

Отже, як з принципової (основоположної) точки зору, так і з технологічного підходу базовим масштабом кадастрового знімання в населених пунктах можна прийняти масштаб 1:500.

Однак, при певних видах детальних кадастрових робіт даний масштаб не забезпечує необхідної точності. Так, наприклад, поверхові плани житлового фонду складають у масштабах 1:100, 1:200 в зв'язку з необхідністю детального відображення елементів будинків і квартир.

Для визначення площ цінних земельних ділянок у населених пунктах точність цього масштабу також не задовольняє вимог грошової оцінки землі. Наприклад, для прямокутної ділянки з високою ціною, площу необхідно визначити з точністю до І кв. м. Середня квадратична помилка для прямокутної ділянки m p буде дорівнювати :

, (2.2)

де m_t - середня квадратична помилка вимірювань, зокрема, координат; а і b - розміри ділянки. Звідси

(2.3)

Для ділянки, площею Р -- 600 кв. м (а=20 м, b--30 м), m_t =3см, а точність визначення координат опорних точок (межових пунктів) згідно з становить 10 см.

Отже, базовий масштаб кадастрових знімань, орієнтований тільки на створення планово-картографічних матеріалів кадастру, не може служити інтегральним критерієм: точності збору кадастрових даних, як це прийнято в топографії. Це обумовлює необхідність при обґрунтуванні вибору масштабу кадастрових знімань врахування інших спеціальних вимог, наприклад, точності визначення площ і встановлення положення межових точок земельних ділянок тощо.

Точність кадастрових планів характеризує похибки відображення геометричних параметрів і об'єктів, їх взаємного положення. Показник точності кадастрових планів має важливе значення, тому що висновок про можливість використання вихідних матеріалів, наприклад, топографічних планів, геологічних карт і ін.. оцінюється саме по цьому показнику. В деяких випадках критерій точності може бути єдиним і достатнім показником можливості і технологічності створення кадастрових планів.

Кількісне значення показника точності кадастрових планів можна встановити з відомого математичного співвідношення :

(2.4)

де т_к - середня квадратична помилка створення кадастрового плану, т_г - середня квадратична помилка побудови геодезичної опорної основи, т_т -- середня квадратична помилка зображення елементів середовища на топографічних, планах, т_об - середня квадратична помилка визначення положення елементів об'єктів і явищ міського середовища на кадастровому плані.

Наведений вираз характеризує загальну модель співвідношення точності складових кадастрового плану. Це співвідношення не враховує технологічні особливості створення плану, трудомісткість операцій та часово-економічні параметри. Виходячи з виразу, можемо розглянути реалізацію таких схем створення кадастрових планів.

Точність наявного топографічного плану даної території достатня для створення кадастрового плану, наприклад, шляхом дігіталізації чи тому подібне. Тоді приймаючи т_об= 0. одержимо:

(2.5)

Точність створюваного кадастрового плану повинна бути вищою ніж топографічного, тоді при т_т = 0,1 з (5.3) одержимо:

(2.6)

Отже, при відомій точності опорної геодезичної мережі можна розрахувати точність створення кадастрового плану, задаючись точністю окремих ланок технологічної схеми.

Співвідношення і поєднання величин середніх квадратичних помилок в окремих ланках схеми дає можливість у кожному конкретному випадку вибрати певну послідовність технологічних операцій для створення кадастрових планів.

2.5. Точність топографічних планів і геодезичне забезпечення обліку земель

Як бачимо, в комплексі робіт по створенню кадастру важливе місце посідають геодезичні і топографічні роботи, які виконуються з метою картографування населених пунктів й адміністративно-територіальних одиниць, встановлення та закріплення їх меж, інвентаризації земельних ділянок, житлового і промислового фонду, інженерних комунікацій, вивчення характеристик міського середовища. Вихідними матеріалами для ведення містобудівного кадастру є топографічні карти і плани різних масштабів, точність яких залежить від багатьох параметрів.

Точність планів, складених за матеріалами різних видів знімань (мензульного, тахеометричного, аерофотознімання), різна через різні технології і приладів, які використовуються при цих роботах. Але цю різницю у точності планів можна врахувати, звівши відмінності у точності до помилок в окремих елементарних технологічних ланках ( вимір кута, лінії, перевищення і т.ін.), які надалі можна порівнювати з графічною точністю.

Для одержання похибок положення контурних точок на плані помилки окремих елементів технологічного процесу можна прийняти незалежними і просумувати :

(2.7)

де т_т - середня квадратична помилка технологічного ланцюга;

т₁ т₂ і т д. - середні квадратичні помилки окремих елементів цього ланцюжка.

Так, для теодолітного чи мензульного знімання ці похибки приблизно однакові і досягають 0.4 мм в масштабі плану. Така ж приблизно точність планів складених за матеріалами аерофотознімання.

В інструкції вказується, що середні квадратичні помилки в положенні на карті, чітких контурів і предметів місцевості відносно пунктів планової знімальної основи не повинні перевищувати 0.5 мм при створенні карт рівнинної і горбистої місцевості з ухилами до 6°, і 0,7 мм - для гірських і високогірних районів.

Під точністю плану (карти) розуміють величину середньої квадратичної помилки положення контурної точки на плані відносно найближчого пункту планової геодезичної основи, враховуючи, що помилки положення пунктів знімальної основи с складовою частиною середньої квадратичної помилки положення контурної точки.

Похибка положення точки (пункту) m_t - двовимірна і визначається за формулою:

(2.8)

де т_х, т_у - помилки координат точки, тобто помилки положення точки по осях координат.

Найправильніше помилки положення точки характеризуються еліпсом помилок, але при оцінці точності плану в середньому, помилки положення точки по осях координат рівноймовірні. тому точність положення точки можна характеризувати кругом помилок.

Для розрахунків точності значення т_х„ т_у у формулі приймають рівними і незалежними одна від одної. Тому

 (2.9)

де т_к - середня квадратична помилка координати точки. Тоді

(2.10)

Точність знімальної основи, в тому числі планових опознаків відносно пунктів державної геодезичної мережі і геодезичних мереж згущення, не повинні перевищувати на відкритій місцевості і забудованій території 0,2мм в масштабі плану і 0,3 мм - на місцевості, покритій лісом і чагарником. Висоти рельєфних точок відносно найближчих висотних опорних точок не повинні перевищувати .

§ 1/4 h при кутах нахилу земної поверхні до 2°;

§ 1/3 h при кутах нахилу 2-6°. для масштабів 1:5000, 1:2000, з перерізом рельєфу 1 м;

§ 1/3 h при кутах нахилу 2-10° для масштабів 1:1000. 1:500 з перерізом рельєфу 1.0-0,5 м;

При крутизні схилу більше ніж 6-10° для відповідних масштабів кількість горизонталей повинна відповідати різниш висот точок, визначених на перегинах схилів. Помилки рельєфу не повинні перевищувати 1/3 h, де h - висота перерізу рельєфу.

Середня квадратична помилка визначення координат пунктів поворотів меж і межових знаків не повинна перевищувати 0,10 м. Граничні похибки положення межових знаків і точок поворотів меж. відносно пунктів геодезичної основи, не повинні перевищувати значень:

0,1 м - у містах і селищах міського типу;

0,2 м - у сільських населених пунктах;

0,2 м - у сільських населених пунктах з хутірською забудовою і для земельних ділянок сільськогосподарських і водогосподарських підприємств у межах селища. Розмежування сільськогосподарських землеволодінь І землекористувань виконується з середньоквадратичною помилкою 0,5 мм в масштабі плану. При створенні кадастрових планів масштабу 1:2000 аеротопографічним методом координати планово-висотних опознаків визначаються з точністю 0,1 мм в масштабі плану, або 20 см на місцевості. Середні величини розбіжностей між координатами чітких контурних точок, взятих з аналітичного згущення фотограмметричних мереж І пунктами геодезичних мереж, не повинні перевищувати 0,5 мм в масштабі плану. При створенні кадастрових планів масштабу 1:2000 аеротопографічним методом координати планово-висотних опознаків визначаються з точністю 0.1 мм в масштабі плану, або 20 см на місцевості. По цих матеріалах координати точок поворотів меж земельних ділянок будуть визначатись з точністю топографічних планів масштабу 1:2000, або з абсолютною величиною від 20 до 100 см по відношенню до пунктів геодезичної мережі.

Основою для ведення кадастру є результати інвентаризаційних знімань. Вони є вихідними даними для обліку і систематизації даних, необхідних для впорядкування інформації про правове, господарське, економічне положення кадастрових об'єктів на даній території.

Інвентаризації підлягають як земельні ділянки, так і всі інженерні об'єкти, які розташовані на даній території.

Інвентаризацію земель проводять геодезичними методами, які включають координування зовнішніх меж населених пунктів, кутів повороту меж окремих ділянок, визначення площ цих ділянок і угідь. Використовуються наземні та дистанційні методи, зокрема. аерофотознімання. В проекті робіт здійснюють попередній розрахунок точності геодезичних вимірювань, особливо, у планово-висотній мережі, з метою забезпечення однозначного і точного визначення координат пунктів поворотів меж. Точність визначення координат межових пунктів згідно з m_t = 0.1 м. відносна помилка у визначенні площі - .

Результати кадастрових вишукувань оформляються у текстовій та графічній формі. Вони повинні забезпечувати повноту, однозначність та необхідну точність інформації, яка є основою для створення автоматизованих реєстраційно-інформаційних систем.

2.6 Інвентаризація земельних ділянок

Інвентаризація даних про земельні ділянки є складовою частиною робіт зі створення земельного кадастру. Інвентаризація земель - це одноразовий зсмеяьно-обліковий захід, у процесі якого одержують дані про правовий статус земель, їх просторове положення та економічний стан. Базовою одиницею при цьому є окрема ділянка, яка характеризується певним місце розташуванням та має чітко визначений господарський і правовий статус.

Роботи для інвентаризації земельних ділянок включають наступні етапи підготовчий; польовий; камеральний.

У процесі підготовчого етапу вивчають завдання на виконанні робіт; уточнюють список землекористувачів та землевласників, для яких виконують Інвентаризаційні роботи.

У землевласників та землекористувачів збирають та вивчають такі вихідні матеріали:

* документи на володіння землею (копії відводів, рішень місцевих органів влади про виділення земельної ділянки, акти на володіння землею);

* поштову та юридичну адреси, належність до міністерства чи відомства;

* виписку із статуту підприємства про профіль його виробництва;

* відомості про суміжних землекористувачів (назва, власник і т.д.)

* відомості про сторонніх землекористувачів і їх правовий статус;

* відомості про закріплення меж землекористувань (огорожа, будівлі, межові знаки);

* наявність і межі охоронних зон;

* матеріали попередніх інвентаризацій;

У службах населеного пункту вивчають наступні матеріали і одержують копії:

* книгу реєстрації землеволодінь і землекористувань;

* матеріали відводів та попередніх інвентаризацій;

* копії наявних планів населеного пункту в масштабах 1:500-1 10000 на ділянки інвентаризації;

* дані про опорну геодезичну мережу (схеми мережі, витяги з каталогів координат і карточок закладки пунктів, матеріали аерофотознімання).

В результаті підготовчих робіт визначаються об'єми робіт, схеми мереж згущення опорної мережі, технологію та організацію польових вимірювань.

Польові роботи розпочинають із натуральних обслідувань меж із сусідніми землевласниками чи землекористувачами на місцевості. З цією метою виконавець робіт разом із замовником та представниками суміжних землекористувань чи землеволодінь проводять узгодження і встановлення в натурі межі. В процесі цих робіт:

* встановлюють на місцевості межі і кути їх повороту;

* визначають характер закріплення меж (огорожа, стіна будівлі і т.д.);

* узгоджують місця закладки межових знаків;

* ведуть абрис, в якому вказують номери кутів повороту меж, проводять описи меж та сусідніх землеволодінь чи землекористувань.

При встановленні на місцевості меж між сусідніми землекористувачами можуть виникати розбіжності. Невирішені претензії фіксуються в протоколі розбіжностей, який підписує виконавець робіт та представники зацікавлених сторін. Встановлення меж у цьому випадку виконується по фактичному їх положенню. Все це вказується в акті встановлення та узгодження меж. За результатами робіт по встановленню та узгодженню меж складається акт.

Результати обстеження меж. зібрані матеріали про геодезичну мережу, копії планів на ділянки інвентаризації є вихідними для проектування мереж згущення опорної геодезичної основи. Геодезичні роботи в опорних геодезичних мережах розглянуто в наступному параграфі.

По закінченні польових вимірювань представляють такі матеріали:

* схеми опорної геодезичної мережі та вимірювань для координування межових точок;

* журнали кутових і лінійних вимірювань;

* абриси меж землеволодінь (земле користувань) і розташування окремих угідь;

* акти встановлення та погодження меле;

* картки закладки опорних та межових знаків і акти здачі цих пунктів на нагляд за їх схоронність.

В камеральних умовах за результатами польових вимірювань обчислюють координати і висоти пунктів опорної геодезичної мережі. Використовуючи одержані дані, як вихідні, вираховують координати межових пунктів. Обчислення координат пунктів геодезичної основи і межових точок виконується в системі координат населеного пункту, яка повинна мати зв'язок із загальнодержавною системою координат.