Теоретичні засади земельної реформи в Україні з позицій суспільного відтворення та російської воєнної агресії

Специфічними формами землекористування є також суперфіцій, емфітевзис та сервітут. Суперфіцій надає право на користування чужою земельною ділянкою для забудови, емфітевзис - для сільськогосподарських потреб, причому, зазвичай, на тривалий термін, а сервітут - для супутніх потреб, наприклад, для проїзду чи прогону худоби через неї. Головною відмінністю сервітуту від емфітевзису та суперфіцію є те, що він не підлягає відчуженню.

В умовах мораторію на продаж землі емфітевзис, який багато в чому нагадує довгострокову оренду (до 49 років), давав певну свободу власнику і користувачу земельної ділянки: першому - отримати всю суму плати за користування відразу (як і при продажу земельної ділянки), а другому - не залежати від зміни ціни оренди. Ми ж вважаємо, що найефективнішою формою землекористування (при збереженні загальнонародної власності на землю) була б довічна оренда землі у держави. В цьому випадку вона принципово не відрізнялася б від «трудової» форми власності на землю (тих, хто на ній працює), бо держава в рамках підтримки агровиробників могла б і не брати з них орендної плати, а в якості земельного податку вилучати лише диференціальну ренту.

За такої форми землекористування як довічна оренда земля могла б виступати і як актив (ресурс, фактор виробництва), що використовується для кредитування виробників, тобто як застава. І як актив вона впливала б на характер виробничих земельних відносин.

Виробничі земельні відносини - це відносини щодо використання землі як основного фактору виробництва для ведення сільського господарства та здійснення будь-якої підприємницької діяльності.

Земля як актив і джерело багатства відіграє особливу роль у процесах суспільного відтворення і на цьому загострювали увагу представники різних економічних шкіл. Так, фізіократи (Ф. Кене і А. Тюрго) на противагу меркантилістам, які основним джерелом багатства бачили сферу обігу (торгівлю), таким джерелом в теорії факторів виробництва вважали природу, зокрема природні властивості землі, а джерелом доданої вартості, яку вони ототожнювали з рентою, - сільськогосподарську працю. Причому А. Тюрго в додатковій вартості агропродукції виокремлював ренту від прибутку власника капіталу та підприємницького доходу у вигляді відшкодування праці та ризику [7, с. 66]

Французькі економісти першої половини XIX ст. Ж.-Б. Сей і Ф. Бастіа, які стояли біля витоків класичної політичної економії, у теорії трьох факторів виробництва землю розглядали як один із таких факторів поряд із працею та капіталом Вони вважали, що всі ці фактори беруть рівноправну участь у створенні вартості й «створюють» її відповідну частину: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту.

Близької точки зору дотримувався й один із фундаторів класичної політичної економії, зокрема теорії трудової вартості, В. Петті. У праці «Трактат про податки і збори» він її сформулював таким чином: «Праця - батько і найбільш активний принцип багатства, земля - його мати». Розвиваючи цю точку зору, К. Маркс писав, що «загальним засобом праці є... земля, тому що вона дає робітникові locus standi [місце, на якому він стоїть], а його процесові - сферу діяння (field of employment)» [2, c. 178].

К. Маркс вважав, що земля виступає не тільки в якості фактора виробництва, але і капіталу, без якого неможливий сам процес праці. Він виходив з того, що земля не має власної вартості і тому не повинна відображатися у доданій вартості кінцевих продуктів економічної діяльності, а відображатися мають лише витрати праці.

Іншої точки зору (з позицій енергетичної теорії) дотримуються представники школи фізичної економії. Так, М. Руденко у праці «Енергія прогресу» (1996) писав, що праця є лише провідником, а не джерелом доданої вартості. Таким джерелом є сонячна енергія, яку людство використовує у вигляді органічного палива, енергії гумусного шару та нової енергії сонця. Таким чином, земля - це природний актив, що має властивості функціонального капіталу, який приносить додаткову вартість, а тому він має відображатися у вартості кінцевих продуктів.

Цю особливість землі слід обов'язково враховувати при проведенні земельної реформи в Україні, бо якщо значні земельні масиви держави перестануть бути її активом - перейдуть у приватну власність, в т. ч. й іноземним власникам (що є найгіршим варіантом їх обігу), то в цьому випадку і абсолютна і диференціальна ренти, і додаткова вартість у вигляді прибутку не надходитимуть до державного бюджету і це з великою ймовірністю нарощуватиме державний борг.

К. Маркс звертав увагу ще й на те, що земля, як оборотний капітал, має здатність до зношення, тому його погляди були сфокусовані й на необхідності раціонального використання та збереження земельних ресурсів [12, с. 155]. Однак закону спадної родючості ґрунту, ключові положення якого були вперше були сформульовані фізіократом А. Тюрго, він не дотримувався. Натомість в межах класичної політичної економії дію цього закону підтримував Д. Рікардо, хоча змістовно закон відповідає маржиналістській традиції. Згідно з ним, кожне додаткове вкладення праці й капіталу в обробіток землі з певного моменту супроводжується зниженням урожайності. На основі цього закону англійський економіст Т. Мальтус в межах теорії народонаселення зробив висновок (не враховуючи науково-технічного прогресу в агровиробництві), що земля не може прогодувати населення планети, яке нібито зростає в геометричній прогресії. Цю теорію у 70-х роках ХІХ ст. повністю підтримали представники нової історичної школи (Л. Брентано та ін.). Натомість К. Маркс з позицій теорії трудової вартості показав її неспроможність, аргументуючи це тим, що за необхідності (зростанні попиту на агропродукцію) будуть оброблятимуться й гірші землі, а ціна на цю продукцію складатиметься як середня саме на таких, а не на кращих землях [12, с. 194].

Представник школи фізичної економії С. Подолинський у статті «Праця людини та її відношення до розподілу енергії» (1880) також заперечував мальтузіанські постулати. Він вважав, що завдяки праці, земля дає енергію приблизно в 10 разів більше від тієї, яку в неї вкладають, тому існують великі можливості щодо задоволення людських потреб у їжі. З іншого боку, оскільки й найгірші землі можуть бути повністю використані, то особливої актуальності набирає питання щодо збереження гумусного шару. На ньому особливо акцентував увагу М. Руденко. У книзі «Гносис і сучасність» (2001) він писав, що без гумусного шару на земній кулі неможливо буде використовувати нову енергію сонця, створювати щорічно 450 млн т біомаси та 350 млн т кистю й поглинати 600 млн т вуглекислого газу [30, с. 456].

«Оболонкою» виробничих земельних відносин виступають різні організаційно-правові форми сільськогосподарських підприємств - кооперативи, фермерські господарства, агрохолдинги тощо. Їх доцільно розглядати в межах неоінституціональної теорії економічних організацій (О. Вільямсон, Р. Коуз, Д. Норт та ін.). Згідно цієї теорії, різні організаційні форми агропідприємств створюються індивідами на основі загальних правил та норм, але кожна з них має як сильні, так і слабкі сторони, які необхідно враховувати. Наприклад, у агрохолингах як приватних структурах слабко виражений демократизм в управлінні, який, зокрема, притаманний кооперативам. Але в умовах проведення земельної реформи головне навіть не це. Концентрація земельної власності у агрохолдингів сприятиме перетворенню більшості селян в найманих працівників, зростанню безробіття на селі, встановленню монопольних цін на сільськогосподарську працю та її результати, несправедливий розподіл підприємницького прибутку і, як наслідок, подальше знедолення селян і занепад сільських територій.

Якщо ж на організаційні форми агропідприємств і загалом земельні відносини накладають суттєвий відбиток психологічні фактори, тобто поведінка індивідів, яка не відповідає класичній економічній теорії з її припущенням раціональності та егоїстичності, то в такому випадку вони мають розглядатися в межах ще однієї неоінституціональної теорії - поведінкової економіки (Д. Канеман, А. Тверські та ін.). Ця теорія дозволяє спростити процес прийняття рішень (на основі моделі обмеженої раціональності) та знайти «задовільне рішення». При проведенні земельної реформи прийняття рішень на основі врахування поведінки індивідів є принципово важливим при обґрунтуванні необхідності продажу земельної ділянки, вибору її покупців та можливої зміни цільового використання.

Наведені теоретичні положення важливі в контексті завершення земельної реформи в Україні, яке сильно ускладнене російською воєнною агресією. Вони складають теоретичну базу для управління земельними ресурсами - на основі ринкового механізму та їх державного регулювання, що виконує функції стримування та противаг ринковій стихії.

Вони також відповідають рекомендаціям із питань управління земельними ресурсами, які були сформульовані Європейською економічною комісією ООН, з акцентом на визначення на законодавчому рівні форм власності на землю та користування нею, вільного доступу до земельної інформації для всіх суб'єктів земельного ринку, здійснення публічного контролю за збереженням і ефективністю використання земель [3, с. 48-49]:

Висновки

Загалом теоретичний концепт земельної реформи в Україні в контексті суспільного відтворення і російської воєнної агресії має сприяти вирішенню таких питань як: формування необхідної нормативно-правової бази реформи; забезпечення пріоритету загальнонародної форм власності на землю, що унеможливить її «економічну окупацію» іноземними інвесторами, зокрема російськими; удосконалення системи обліку й оцінки земель; формування досконалого механізму ринкового обігу земель на основі її довічної оренди тими селянами і фермерами, які безпосередньо працюють на землі; класифікації видів цільового призначення земель в контексті сталого розвитку територій; деконцентрації земельних банків агрохолдингів в інтересах розвитку сільських територій; капіталізації земель як важливих природних активів.

Література

1. Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-III (редакція від 19.11.2022). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2768-14#Text (дата звернення: 04.01.2023).

2. Маркс К. Капітал. Критика політичної економії. Т. I. Кн. I: Процес виробництва капіталу. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-ге вид. Київ: Політвидав України, 1965. Т. 23. 847 с.

3. Мороз В. В. Фінансове регулювання земельних відносин в Україні: дис.... канд. екон. наук: 08.00.08. Тернопіль, 2021. 265 с.

4. Руденко В. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. Львів: Світ, 1993. 238 с.

5. Ломакович В., Уньковська Т., Ільченко В., Богдан Т. Ринок землі: існуючі загрози для України та необхідні запобіжники: аналіт. доп. Growford: вебсайт. 2019. 26 лист. 56 c. URL: https://www.growford.org.Ua/research/analitychna-dopovid-rynok-zemli-isnUyUchi-zagrozy-dlya-Ukrayinyta-neobhidni-zapobizhnyky/ (дата звернення: 12.01.2023).

6. Ковальчук В. М. Світова економіка: її історія та дослідники: навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та доп. Київ: ЦУЛ, 2018. 524 с.

7. Боднар О. В. Рента в системі вартісних концепцій. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2017. Вип. 23. С. 65-69.

8. Сміт А. Добробут націй: Дослідження про природу та причини добробуту націй / наук. ред.: Є. Литвин ; пер.: О. Васильєв та ін. Київ: Port-Royal, 2001. 593 с.

9. Девід Рікардо. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%A0%D1%96%D0%B A%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE (дата звернення: 18.03.2023).

10. Савчин О. Я. Земельна рента як економічна категорія: ретроспектива і сучасні погляди. Науковий вісник НЛТУ України. 2010. Вип. 20.4. С. 257-261.

11. Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок: постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 р. № 1147 (редакція від 06.07.2022). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1147-2021-%D0%BF#Text (дата звернення: 16.01.2023).

12. Маркс К. Капітал. Критика політичної економії. Т. III. Кн. III: Процес капіталістичного виробництва, взятий в цілому. Видано за ред. Ф. Енгельса. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-ге вид. Київ: Політвидав України, 1965. Т. 25, ч. II. 511 с.

13. Внесок Леона Вальраса в економічну науку. URL: https://ua-referat.com/%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D 0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%B 2_%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%83_% D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D1%83 (дата звернення: 22.03.2023).

14. Говоруха М. І. Основні принципи фізичної економії. Рід і Віра: вебпортал. 2016. 3 черв. URL: https://www.ridivira.com/uk/spetsproekty/buttia-ukraintsiv/osnovni-pryntsypy-fizychnoi-ekonomii (дата звернення: 27.01.2023).

15. Сильвіо Гезель. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%BE_%D0% 93%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BB%D1%8C (дата звернення: 29.01.2023).

16. Геєць В. М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку. Київ: Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. 864 с.

17. Українська економічна думка: Хрестоматія / упоряд. С. М. Злупко. Київ: Знання, 1998. 448 с.

18. Коваленко В. О. Шляхи вирішення селянського питання в економічній думці Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Український селянин. 2004. № 8. С. 168-171. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrsel_2004_8_53 (дата звернення: 08.01.2023).

19. Мельник Л. Ю., Васильєв С. В., Речка К. М. Теоретичні і практичні засади ринку земель. Агросвіт. 2017. № 8. С. 3-11.

20. Малий І. Й. Про романтизацію приватної власності на землю.... Економічна теорія. 2008. № 3. С. 11-20.

21. Бородіна О. М. Егалітарна та ринкова земельні реформи у контексті суспільного добробуту і базових прав людини. Економіка і прогнозування. 2021. № 1. С. 49-70. DOI: https://doi.org/10.15407/eip2021.01.049.

22. Де Сото Е. Загадка капіталу. Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше? / пер. з англ. М. Климчука. Київ: Наш формат, 2017. 232 с.

23. Федоров М. М. Трансформація земельних відносин до ринкових умов. Економіка АПК. 2009. № 3. С. 4-17.

24. Павлишенко М. Приватизація землі та її соціально-економічні наслідки. Економіка України. 2008. № 12. С. 29-39.

25. Захарченко В. І. Українська модель ринку землі - інклюзив чи «гібрид» латифундистської моделі? Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2021. № 4 (58). С. 149-165. DOI: 10.37128/2411-4413-2021-4-10.

26. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення: Закон України від 31.03.2020 р. № 552-IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/552-20#Text (дата звернення: 12.02.2023).

27. Андрейчикова А. М. Еволюція поглядів на проблему ризику в економічній науці. Економічний вісник Національного гірничого університету. 2014. № 1. С. 38-49.

28. George H. Progress and Poverty. New York: Robert Schalkenbach Foundation, 1975. 600 р.

29. Левандівський О. Т. Відносини власності в сільському господарстві. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2014. Вип. 10(2). С. 225-231.

30. Якобчук В. П., Богоявленська Ю. В., Тищенко С. В. Історія економіки та економічної думки: навч. посіб. Київ: ЦУЛ, 2015. 476 с.

References

1. “Land Code of Ukraine: Law of Ukraine dated 25.10.2001, no. 2768-III (revision dated 19.11.2022). ” The Verkhovna Rada of Ukraine, zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text. Accessed 04 January 2023.

2. Marx, K. “Capital. Criticism of political economy”. Vol. 1. Ch. 1. Capital production process. Kyiv, Politvydav, 1965.

3. Moroz, V. Financial regulation of land relations in Ukraine. Dis... Candidate of Sciences. Ternopil, 2021.

4. Rudenko, V.P. Geography of natural resource potential of Ukraine. Lviv: Mir, 1993.

5. Lomakovich, V., Unkovska, T., Ilchenko, V., and T.Bohdan. “Land market: existing threats to Ukraine and the necessary fuses: analytical.” Growford: website, www.growford.org.ua/research/analitychna-dopovidrynok-zemli-isnuyuchi-zagrozy-dlya-ukrayiny-ta-neobhidni-zapobizhnyky/. Accessed 12 January 2023.

6. Kovalchuk, V.M. World economy: its history and researchers: textbook. Kyiv, TsUL, 2018.

7. Bodnar, O.V. “Renta in the system of cost concepts.” Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: Economic Sciences, no. 23, 2017, pp. 65-69.

8. Smith, A. Welfare of Nations: Research on the Nature and Causes of Welfare of Nations, ed.: E. Litwin; Fr.: O. Vasiliev, et al. Kyiv, Port-Royal, 2001.

9. “David Ricardo.” Wikipedia, https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%A0%D1%96%D0%B A%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE. Accessed 18 March 2023.

10. Savchin, O.Ya. “Land rent as an economic category: retrospective and contemporary views.” Scientific Bulletin of NLTU of Ukraine, no. 20.4, 2010, pp. 257-261.

11. “On Approval of the Methodology of Normative Monetary Valuation of Land Plots: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 03.11.2021, no. 1147 (revision dated 06.07.2022).” The Verkhovna Rada of Ukraine, zakon.rada.gov.ua/laws/show/1147-2021-%D0%BF#Text. Accessed 16 January 2023.

12. Marx, K. “Capital. Criticism of political economy.” Vol. III. Ch. III: Capitalist production process taken as a whole. 2nd edition. Kyiv, Politvydav Ukrainy, 1965.

13. “Leon Valras's contribution to economics.” ua-referat, ua-referat.com/%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D 0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%B 2_%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%83_% D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D1%83. Accessed 22 March 2023.

14. Govorukha, M.I. “Basic principles of physical economy.” Reed and Vera: webportal, www.ridivira.com/uk/spetsproekty/buttia-ukraintsiv/osnovni-pryntsypy-fizychnoi-ekonomii. Accessed 27 January 2023.

15. “Silvio Gesel.” Wikipedia, uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%BE_%D0%93%D 0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BB%D1%8C. Accessed 29 January 2023.

16. Gaetz, V.M. Society, state, economy: phenomenology of interaction and development Kyiv, Institute of Economics and Forecasting of NASU, 2009.

17. Zlupko, S.M. Ukrainian economic thought: Textbook. Kyiv, Znannia, 1998.

18. Kovalenko, V.O. “Ways to solve the peasant issue in the economic thought of the Russian Empire of the late XIX - early XX century.” Ukrainian peasant, no. 8, 2004, pp. 168-171. Vernadsky National Library of Ukraine, nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrsel_2004_8_53. Accessed 8 January 2023

19. Melnyk, L.Yu., Vasiliev, S.V., Rechka, K.M. “Theoretical and practical principles of the land market.” Agrosvit, no. 8, 2017, pp. 3-11.

20. Malyi, I.Y. “On romanticizing private land ownership....” Economic theory, no. 3. 2008, pp. 11-20.

21. Borodina, O.M. “Egalitarian and market land reforms in the context of public welfare and basic human rights.” Economics and forecasting, no. 1. 2021, pp. 49-70. doi.org/10.15407/eip2021.01.049.

22. De Soto, E. Mystery of Capital. Why does capitalism win in the West and nowhere else? Kyiv, Nash format, 2017.

23. Fedorov, M. “Transformation of land relations to market conditions.” Economy of the agro-industrial complex, no. 3, 2009, pp. 4-17.

24. Pavlyshenko, M. “Privatization of land and its socio-economic consequences.” Economy of Ukraine, no. 12, 2008, pp. 29-39.

25. Zakharchenko, V.I. “Ukrainian model of the land market - inclusive or "hybrid" of the latifundist model?” Economics, finance, management: topical issues of science and practice, no. 4(58), 2021, pp. 149-165. DOI: 10.37128/2411-4413-2021-4-10.

26. “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on the Conditions of Agricultural Land Turnover: Law of Ukraine dated 31.03.2020, no. 552-IX. ” The Verkhovna Rada of Ukraine, zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text. Accessed 12 February 2023.

27. Andreichikova, A.M. “Evolution of views on the problem of risk in economic science.” National Mining University Economic Bulletin, no. 1, 2014, pp. 38-49.

28. George, H. Progress and Poverty. New York, Robert Schalkenbach Foundation, 1975.

29. Levandovsky, O.T. “Property relations in agriculture.” Actual problems of development of the region's economy, no. 10(2), 2014, pp. 225-231.

30. Yakobchuk, V.P., Bohoiavlenska, Yu.V., and S.V. Tishchenko. History of Economics and Economic Thought: tutorial. Kyiv, TsUL, 2015.

Размещено на Allbest.ru