Зарубіжний досвід регіонального економічного розвитку: інновації, екосистема, місцеве самоврядування

Вони можуть приймати різні форми, від перерозподілу механізмів забезпечення охорони здоров'я, освіти та навіть забезпечення сталого джерела енергії (Davidsson et al., 2018). Останнім часом соціальні інновації розвиваються особливо в сільській місцевості як ефективні рішення з метою подолання типових проблем, таких як ізоляція, відсутність можливостей для молоді людей і старіння суспільства. Термін «інклюзивні інновації» звертається до групи людей, які виключені з суспільства. Це передбачає відкриття нових бізнес-моделей, реконфігурацію ланцюжків створення вартості та редизайну продуктів (Олексенко, 2013). Екосистема (або екологічна система) складається з усіх організмів і фізичного середовища, з яким вони взаємодіють: біотичні та абіотичні компоненти пов'язані разом через цикли поживних речовин і потоки енергії; енергія, що потрапляє в систему через фотосинтез і вбудовується в рослинну тканину.

Екосистеми контролюються зовнішніми та внутрішніми факторами: зовнішні фактори, такі як клімат, вихідний матеріал, який утворює ґрунт, і рельєф, контролюють загальну структуру екосистеми, але екосистема на них не впливає; внутрішні фактори контролюються розкладанням, конкуренцією коренів, затіненням, порушеннями, сукцесією та типами наявних видів, тому внутрішні чинники не тільки керують процесами екосистеми, а й контролюються ними. Тенденція екосистеми залишатися близькою до свого рівноважного стану, незважаючи на це порушення, називається її стійкістю (Etzkowitz, & Leydesdorff, 2000).

Здатність системи поглинати збурення та реорганізовуватися під час змін, щоб зберегти по суті ту саму функцію, структуру, ідентичність та зворотні зв'язки, називається її екологічною стійкістю. Екосистеми забезпечують різноманітні товари та послуги, від яких залежать люди. Блага екосистеми включають «матеріальні продукти» екосистемних процесів, такі як вода, їжа, паливо, будівельні матеріали та лікарські рослини. Багато екосистем деградують через антропогенний вплив, наприклад втрату ґрунту, забруднення повітря та води, фрагментацію середовищ існування, відведення води, придушення пожеж, а також інтродуковані види та інвазивні види. Ці загрози можуть призвести до різкої трансформації екосистеми або до поступового порушення біотичних процесів і погіршення абіотичних умов екосистеми. Відновлення екосистем може сприяти досягненню Цілей сталого розвитку.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Справжній виклик для регіонального економічного розвитку полягає у зв'язках між університетами та промисловістю, щоб формувати державні університетські наукові парки та збагатити динамічну інноваційну екосистему. Для урядів це має велике значення, так як слід залучити багато університетів і високотехнологічних компаній для розвитку інноваційної екосистеми, для чого слід підтримувати зв'язки між університетами та промисловістю. Наше дослідження націлене на те, щоб розробити ефективну концепцію інноваційної екосистеми та підняти престижність уряду та місцевого самоврядування. Це гібридний спосіб урядування, який поєднує підходи «зверху вниз» і «знизу вгору» під керівництвом уряду, для чого слід розширити можливості для обміну знаннями та взаємодії між зацікавленими сторонами, підвищуючи рівень інновацій у регіонах по висхідній спіралі.

Це дослідження робить внесок у практику та політику зв'язків між університетами та промисловістю у порядку денному технологічного та економічного розвитку багатьох країн, що розвиваються, для збагачення інноваційної екосистеми. Має сенс для уряду запровадити більше практик «знизу вгору», зосередитися на створенні широкої наукової та дослідницької бази, що в кінцевому підсумку приваблює фірми, безпосередньо залучатися до співпраці між університетами та промисловістю. Місцева наукова база може забезпечувати більшу здатність сприймати відповідні ідеї, допомагати університетам і промисловим підприємствам співпрацювати один з одним у розвитку знань у ключових галузях. Самих зусиль уряду недостатньо для забезпечення успішної та сталої динаміки інновацій, яка спирається на активну участь різноманітних гравців для формування динамічної та самодостатньої інноваційної екосистеми.

Компанії повинні «зустрічатися» з урядом, уряди повинні підтримувати інновації, але їм необхідно збагатити найбільш підходящі види місцевої технологічної спеціалізації та галузевої кластеризації, залежно від конкретних видів місцевих навичок та інституцій. Визнаючи роль галузевих кластерів для інновацій, слід активно формувати кластерне формування. Проте урядова стратегія працює найкраще, коли вона базується на відповідності базовим можливостям та інституційним основам місцевої економіки, прийняти підхід «знизу вверх» і дозволити ринковим силам визначати результати кластерів. Створення динамічної підприємницької сцени та інноваційної екосистеми потребує активної участі різноманітних гравців, які можуть самоорганізуватися, щоб сформувати вигідні симбіотичні відносини, сформувавши університетсько-промислові парки та регіональні інноваційні екосистеми. Практичне значення дослідження у тому, щоб органи місцевого самоврядування сприяли проведенню розумної макроекономічної політики, упровадженню розумних інвестицій та проведенню структурних реформ. Інноваційна економіка відповідає на багато викликів - розвиток, дослідницька інфраструктура, сільське господарство, ІКТ. Це сприяє створенню інноваційного потенціалу, модернізації виробничої бази компаній, збільшення витрат на НДДКР.

Активна державна інноваційна політика має наповнити співробітництво між освітнім, дослідницьким та промисловим сектором новими формами, розробити заходи для трансформації науково-технічних досягнень у конкурентоспроможну продукцію, засновану на знаннях, побудувати регіональну інноваційну систему таким чином, щоб сприяти створенню, передачі та використанню знань для соціально-економічного розвитку. Інноваційні дослідження в основному зосереджені на інноваціях у бізнес-секторі. Багато вчених стверджують, що державний сектор повинен знайти радикально нові способи впроваджувати інновації та боротися з радикальними викликами, такими як зміна клімату, постаріння суспільства, ожиріння та фінансова криза. Одним із прикладів може бути нова форма інновацій називають «спільними інноваціями», які можуть бути засобом вирішення проблем громадськості, розвиваючи секторні інновації. Завдання продуктових інновацій полягає в тому, щоб надати клієнтам нові та більші переваги, у цьому випадку електронні послуги будуть одними із визначальних. Розвиток інноваційної економіки - це діяльність місцевого самоврядування.

інноваційний екосистема політика креативний

References

1. Ажажа М.А., Фурсін О.О. (2021). Модель «4Р маркетинг-микс» Филиппа Котлера и расширение ее переменных до модели 5Р, 7Р Conference article collection «Management, business, technologies, innovation: trends and challenges». Marijampole university of applied sciences faculty of business and technology. 20-21nd of May Marijampole : Marijampoles kolegija. 23-28.

2. Афанасьєва Л., Олексенко Р. (2018). Актичні інтеркультурні практики як індикатор взаємодії культурних груп і спільнот поліетнічного міста. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. (18), 40-47.

3. Lynn L.H., Kishida R. (2004). Changing paradigms for Japanese technology policy: SMEs, universities, and biotechnology. Asian Bus. Manag. 3. 459-478.

4. Goldfarb B., Henrekson M. (2003). Bottomup versus topdown policies towards the commercialization of university intellectual property. Res. Pol., 32. 639-658.

5. Pauwels C., Clarysse B., Wright M., Van Hove J. (2016). Understanding a new generation incubation model: the accelerator. Technovation, 50-51. 13-24

6. Mahmood I.P., Rufin C. (2005). Government's dilemma: the role of government in imitation and innovation. Acad. Manag. Rev., 30. 338-360.

7. Jucevicius G. (2014). Grumadaite. Smart development of innovation ecosystem. Procedia - Soc. Behav. Sci., 156. 125-129.

8. Albuquerque E. Suzigan W., Kruss G., Lee K. (2015). Developing National Systems of Innovation: UniversityIndustry Interactions in the Global South Edward Elgar Publishing.

9. Dzisah J., Etzkowitz H. (2008). Triple helix circulation: the heart of innovation and development Int. J. Technol. Manag. Sustain. Dev., 7. 101-115

10. Ning L., Sutherland D., Fu X. (2017). Local context and innovation in China. Asian Bus. Manag., 16. 117-129

11. Chen J. (2013). Innovation management and its future. Technol. Econ., 32. 1-9

12. Etzkowitz H., Webster, A.,& Gebhardt, C., & Terra, B.R.C. (2000). The future of the university and the university of the future: evolution of ivory tower to entrepreneurial paradigm. Res. Pol., 29. 313-330

13. Sun S.L., Chen V.Z., Sunny S., Chen J. (2018). Venture capital as an ecosystem engineer for regional innovation co-evolution in an emerging market. Int. Bus. Rev.

14. Oppe, S., Nee V. (2015). Network effects, cooperation and entrepreneurial innovation in China. Asian Bus. Manag., 14. 283-302.

15. Cantwell J., Zhang Y. (2009). The co-evolution of international business connections and domestic technological capabilities: lessons from the Japanese catch-up experience. Transnatl. Corp., 18. 37-68

16. Porter M.E. (1990). The Competitive Advantage of Nations. Free Press, New York.

17. O'Riain (2004). The Politics of High Tech Growth: Developmental Network States in the Global Economy. 23.

18. Shi W., Sun S.L., Yan D., Zhu Z. (2017). Institutional fragility and outward foreign direct investment from China. Int. Bus. Stud., 48. 452-476.

19. Mowery D., Nelson R., Sampat B., Ziedonis A. (2015). Ivory Tower and Industrial Innovation: UniversityIndustry Technology Transfer before and after the Bayh-Dole Act. Stanford University Press.

20. Chesbrough H.W. (2006). Open Innovation: the New Imperative for Creating and Profiting from Technology Harvard Business Press.

21. Perkmann M., Walsh K. (2007). University-industry relationships and open innovation: towards a research agenda. Int. J. Manag. Rev., 9. 259-280

22. Sun S.L., Zou B. (2018). Generative capability. IEEE Transactions on Engineering Management. 10.1109/ TEM.2018.2841803

23. Bekkers R., Freitas I.M.B. (2008). Analysing knowledge transfer channels between universities and industry: to what degree do sectors also matter? Res. Pol., 37. 1837-1853

24. Franco M., Haase H. (2015). University-industry cooperation: researchers' motivations and interaction channels J. Eng. Technol. Manag., 36. 41-51.

25. Ivarsson I., Alvstam C.G. (2017). New technology development by Swedish MNEs in emerging markets: the role of co-location of R&D and production. Asian Bus. Manag., 16. 92-116.

26. Clayton P., Feldman M., Lowe N. (2018). Behind the scenes: intermediary organizations that facilitate science commercialization through entrepreneurship Acad. Manag. Perspect., 32. 104-124

27. Svare H., Gausdal A.H. (2015). Strengthening regional innovation through network-based innovation brokering. Entrep. Reg. Dev., 27. 619-643

28. Vedula S., Fitza M. (2019). Regional recipes: a configurational analysis of the regional entrepreneurial ecosystem for U.S. Venture capital-backed startups Strategy Science, 4. 4-24.

29. Kanter R.M. (2012).Enriching the ecosystem. Harv. Bus. Rev., 90. 140-147.

30. Shi W.S., Sun S.L. Pinkham B., Pe M.W. (2014). Domestic alliance network to attract foreign partners: evidence from international joint ventures in China. J. Int. Bus. Stud., 45. 338-362.

31. Sun S.L., Lee R.P. (2013). Enhancing innovation through international joint venture portfolios: from the emerging firm perspective J. Int. Mark, 21. 1-21.

32. Kogut B. (2000). The network as knowledge: generative rules and the emergence of structure Strat. Manag. J. 405-425.

33. Markoczy L., Sun S.L., Peng M.W., Shi W., Ren B. (2013). Social network contingency, symbolic management, and boundary stretching Strat. Manag. J., 34. 1367-1387.

34. Huggins R., Williams N. (2011). Entrepreneurship and regional competitiveness: the role and progression of policy Entrep. Reg. Dev., 23. 907-932.

35. Олексенко Р.І. (2013). Глобальні проблеми філософії від Античності до сьогодення в дискурсі ринкових трансформацій. In Придніпровські соціально-гуманітарні читання: у 6-ти частинах. Ч. 2: матеріали Дніпропетровської сесії 11 Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнародною участю. 148-150.

36. Олексенко Р.И. (2013). Философия образования как неотъемлемый фактор экономического развития общества. Социосфера, (3), 19-26.

37. Oleksenko R., Voronkova V (2020). Формування моделі класифікації соціальних процесів у публічному управлінні та адмініструванні: понятійно-категорійний апарат. Theory and Practice of Public Administration, 3(70), 82-90.

38. Олексенко Р.І., Гарбар Г.А. Інноваційна освіта як чинник креативного розвитку особистості в умовах глобальних викликів: монографія / Р. Олексенко, Г. Гарбар. Запоріжжя : Однорог Т. В., 2022. 96 с.

39. Plewa C., Korff N., Johnson C., Macpherson G., Baaken T., Rampersad G.C. (2013). The evolution of universityindustry linkages-a framework. J. Eng. Technol. Manag., 30. 21-44.

40. Sarma S., Sun S.L. (2017). The genesis of fabless business model: institutional entrepreneurs in an adaptive ecosystem. Asia Pac. J. Manag, 34. 587-617.

41. Peng M.W., Sun S.L., Markoczy L. (2015). Human capital and CEO compensation during institutional transitions. J. Manag. Stud., 52. 117-147.

42. Sun S.L., Peng M.W., Lee R.P., Tan W. (2015). Institutional open access in the home country and outward internationalization. J. World Bus., 50. 234-246.

43. Yang X., Sun S.L., Yang H. (2015). Market-based reforms, synchronization, and product innovation Ind. Mark. Manag., 50. 30-39.

44. Sun S.L., Shi W.S., Prescott J.E, Chen V.Z. (2013). All things work together for innovation: market reform synchronization and firm network prominence. Academy of Management Proceedings, 14664.

45. Maruyama G., Ryan C.S. (2014). Research Methods in Social Relations (eighth ed.), John Wiley & Sons, Oxford, UK.

46. Sanchez-Barrioluengo M. (2014). Articulating the 'three-missions' in Spanish universities Res. Pol., 43. 1760-1773.

47. Leten B., Landoni P., Van Looy B. (2014). Science or graduates: how do firms benefit from the proximity of universities? Res. Pol., 43. 1398-1412

48. Perkmann M. et al. (2013). Academic engagement and commercialisation: a review of the literature on universityindustry relations. Res. Pol., 42. 423-442.

49. Delgado M., Porter M.E., Stern S. (2014). Clusters, convergence, and economic performance. Res. Pol., 43. 1785-1799.

50. Porter M.E. (1998). Cluster and the new economics of competition. Harv. Bus. Rev., 6. 77-90.

51. Zhou Y., Wei Y.D. (2011). Globalization, innovation and regional development in China. Environ. Plan, 43. 781-785.

52. Cowan R., Zinovyeva N. (2013). University effects on regional innovation. Res. Pol., 42. 788-800.

53. Davidsson P., Recker J., Briel F.V. (2018). External Enablement of New Venture Creation: A Framework. Academy of Management Perspectives, Forthcoming.

54. Etzkowitz H., Leydesdorff L. (2000). The dynamics of innovation: from National Systems and “Mode 2” to a Triple Helix of university-industry-government relations. Res. Pol, 29. 109-123.

Размещено на Allbest.ru