Без активації діяльності банків істотних зрушень у розвитку виробництва не можна добитись. При сплаті 20 % за користування кредитом виробництво розвиватися не може

Дії російської банківської системи в Україні скеровані на скупку російським капіталом привабливих з економічної і політичної точки зору промислових активів, що ставить країну в політичну залежність від Росії.

Так що для того, щоб організувати сучасну кредитну грошову систему і реалізувати ефективну кредитну політику треба ще багато трудитись, мобілізувати національний інтелектуальний потенціал, увесь науковий доробок країни.

Неефективній, корумпованій українській економіці, якій за два десятка років незалежності не вдалось розсоюзитись і відірватись від московського единого господарського комплексу, не допоможуть ні російські кредити в сумі 15 млрд. доларів, які В. Путин пообіцяв дати за відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, ні 4 млрд. доларів китайських інвестицій. Гроші олігархи розкрадуть, а борги повісять на плечі українського народу. З цими глибоко вкоріненими грабіжницькими порядками треба кінчати. Ніяк Україні не вдається звільнитись від ленінської централістської системи управління, згідно з якою кожне українське підприємство було гвинтиком єдиної надцентралізованої економіки. За 22 роки незалежності нічого не зроблено для незалежності України від Росії і розсоюзнення.

Динамічне падіння обсягів ВВП України -- це наслідок совдеповського мислення та бездіяльності урядовців у здійсненні економічних реформ, політики олігархічної влади, скерованої на своє збагачення, а не на добробут народу і процвітання України.

Доля української революції залежить від успіхів в економічному будівництві, від зрушень у розвитку виробництва, якому слід приділяти першочергову увагу. Люди повинні відчути її результати через гаманець і споживчий кошик. Треба здійснити перехід від експортно- орієнтованого виробництва, що базується на грабуванні багатств України, до виробництва для внутрішнього ринку. Треба відмовитись від банківської таємниці. Банки треба наблизити до виробництва, змусити їх вкладати кошти у створення підприємств і займатись їхнім технічним розвитком. Треба створювати механізм довгострокового кредитування на комерційній основі під великі модернізації ні проекти для придбання технологій, завезення обладнання в реальний сектор економіки. Давно пора створити державний потужний інвестиційний банк.

Істотно треба підвищити вимоги до Нацбанку України. В той час, як діяльність центральних банків світу оцінюється по їх сприянню у розвитку економіки (є розвиток -- Центральний банк добре працює, нема -- погано працює), Нацбанк України вирішив оцінювати свою діяльність по дуже абстрактному показнику -- стабільності національної валюти...

В Україні всі крупні капітали виникли в результаті грабіжницької приватизації, різного роду махінацій і корупційних угод з владою. Олігархи приховують реальні прибутки, уникають оподаткування, вибивають мільйонні пільги для своїх підприємств, затримують виплату зарплат робітникам, виплачують її в конвертах. Позбутися треба злодійства. За офіційними даними СБУ у нас щорічно на держзакупівлях розкрадають 50 млрд. грн. (Сегодня, 2014, 13 лютого, с. 4). Слід змусити всі офшорні компанії, що мають власність в Україні, перереєструватися тут. Повернути сюди кошти з-за кордону. Половина піде в бюджет, решта залишиться на рахунках компаній для власного розвитку: інвестицій у виробництво, вирішення екологічних проблем, підвищення соціального захисту. Якщо олігарх не поверне грошей сюди, його підприємства перейдуть у держвласність.

Одне лише дотримання з Україні чинних законів, припинення відпливу грошей з країни через офшори дозволить збільшити державний бюджет на десятки процентів, а то й у рази, що дозволить розв'язати багато поточних і майбутніх проблем нашої країни.

Усі вкрадені в народу гроші, серед них з бюджету, і сховані в офшорах треба повернути. Маємо здійснити титанічну працю, щоб очистити свідомість людей від намулу неволі та ворожої пропаганди та ворожих ідеологічних диверсій.

У країні треба здійснювати рішучі дії, які повинні привести в дію незадоволення мас і змити з тіла країни всю неефективну верхівку держави, здатну лише контролювати і розподіляти, перерозподіляти і красти. Поки не розпочнеться внутрішній розвиток економіки, позитивних зрушень у країні не варто чекати.

Щоб покінчити з принизливою бідністю Україні передусім треба створити майже з нуля нові галузі, які випускають якісні споживчі товари, сучасне промислове обладнання, коштовну продукцію на яку є попит на світовому ринку. Лише так наша країна зможе позбутись імпортної залежності, а податки з доходів і прибутків, отримуваних підприємствами «нової економіки» дадуть державі гроші на пенсії і допомогу дітям, утримання шкіл і лікарень, будівництво доріг і ремонти житлових будинків. У нових галузях будуть створені десятки тисяч високооплачуваних робочих місць.

Для виконання цих завдань необхідна співпраця держави і бізнесу. Бізнес без керівної і скеровуючої ролі держави схильний до зловживань. А його намагання будь-якою ціною отримувати короткочасний прибуток є руйнівним для суспільства. Таким шляхом півстоліття тому пішла Південна Корея, що показала приклад найефективнішої модернізації на державному рівні в XX столітті. У ній було засновано декілька десятків великих приватних корпорацій «чеболів», перед кожною з них було поставлене завдання створення нових виробництв і галузей. Держава вимагала від них виконання цих завдань і особисто вимагала цього від їх керівництва, одночасно допомагаючи їм кредитами і купівлею ліцензій і технологій, надавала їм податкові й митні пільги.

У нас катастрофічно бракує еліт, через що навіть на найвищі посади пролазять випадкові непідготовлені люди, нерідко з кримінальним минулим. Французький філософ Ален Безансон писав: «Існують дві перешкоди для остаточного формування української нації -- давній дефіцит еліти і старанно культивований Росією розбрат серед українського народу». Лев Троцький писав: «Відсутність усвідомлення необхідності постійного міцного згуртування всіх членів держави кожного разу нищили всі завоювання українців». Українцям треба позбутися холуйської звички служити поневолювачам.

За рахунок внесків олігархів треба створити фонд відродження України в обсязі 50--100 млрд. дол. На цю суму випустити облігацій... Негайно треба запровадити податок на багатство.

Доступні дешеві кредити сприятимуть малому і середньому бізнесу. За його допомогою добитися розвитку імпортозамінних виробництв (в Україні виробляється лише 3--5% взуття і одягу, 10 % трикотажних виробів і тканин) і на цьому економити величезні валютні суми.

Помилковою є політика організації розбудови економіки України на американському доларі. Багато країн уже відмовляються від долара, який більше не може бути еталоном світової фінансової системи і основною розрахунковою валютою.

Фонд пільгового кредитування може бути також істотно збільшеним за рахунок емісійного доходу, що надійде від дедоларизації.

Ганьбою для усіх нас українців є те, що у найбагатшій країні з найкращими у світі ґрунтами, народ найбідніший.

Список використаних джерел

відродження економіка банківський

1. Ковтун С. Історія Народного Руху України / С. Ковтун. -- К.: Факт, 199. -- С. 128-129.

2. Горобець О. Чи з'явиться портрет академіка Михайла Швайки на українських грошах? / Горобець О. // Постскриптум плюс: всеукраїнська щотижнева газета. -- № 1 лютий, 2007.

3. Падалка С.С. Проблеми вітчизняної економіки та політичної практики НРУ / Падалка С.С. // Народний Рух України: історія, ідеологія та політична еволюція (1989-2009): матеріали круглого столу, присвяченого 20-річчю створення НРУ за перебудову; (20 вересня 2009). -- НАН України; Інститут історії. -- К., 2010.

4. Швайка М.А. Банківська система України: проблеми становлення і удосконалення / М.А. Швайка. -- К.: Видавництво Київського міжнародного університету, 2010. -- 760 с.

5. Weekly UA. -- 04. -- 10.06.2009. -- С. 17.

6. Georg W. Kolodko. Russia Shold Put its People First / Georg W. Kolodko // New York Times. -- july 7. -- 1998.

7. Щвайка М.А. Соціально-економічні проблеми європейського шляху розвитку України / Щвайка М.А. // Україна в умовах європейської інтеграції та глобалізації світу [за ред. О.А. Чумаченко]. -- К.: КиМУ, 2013. -- С. 243-344.

Размещено на Allbest.ru