Проблеми забезпечення адекватної економічної відповідальності бізнесу за порушення прав споживачів

Методика розрахунку нормативно-базової величини передбачає її визначення як однієї мільярдної частини від середньої величини дохідної частини зведеного бюджету України, взятого за три попередні роки перед роком ухвалення бюджету на наступний бюджетний рік.

Нормативно-базова величини повинна розраховуватися і затверджуватися Верховною Радою України щорічно разом з ухваленням Державного бюджету України на наступний бюджетний рік.

З метою адаптації суб'єктів ринкових відносин до нового рівня нормативно-базової величини, можливо передбачити запровадження чотирьохрічного перехідного періоду: протягом першого року має діяти норма 25 % величини нормативно-базової вартості; протягом другого року - 50 %; протягом третього року - 75 %. І починаючи з четвертого року буде діяти 100 % норма.

Таким чином, запропонований механізм дозволить щорічно проводити індексацію нормативно-базової величини, з метою максимально повного та об'єктивного урахування існуючої динаміки інфляційного процесу та динаміки зростання (падіння) ВВП та не допустить реального зменшення вартісної величини цього показника до неприпустимого рівня.

Висновки. В умовах євроінтеграції Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити високий рівень захисту прав споживачів та досягти сумісності між системами захисту прав споживачів України та ЄС. Насамперед, це стосується запровадження у вітчизняну практику високих стандартів відповідальності у споживчій сфері, що на сьогодні діють в ЄС, в першу чергу, це стосується посилення адекватності економічної відповідальності бізнесу за порушення прав споживачів.

Основна суперечність споживчого ринку пов'язана з протилежністю інтересів основних його суб'єктів: бізнесменів-виробників, бізнесменів-реалізаторів, з одного боку, та населенням, або кінцевими споживачами життєвих благ, - з іншого. Ця суперечність являє собою систему відносин, що виникають між інтересами виробників і реалізаторів, які прагнуть до максимізації особистих прибутків, а з іншого, інтересами населення, що прагне задовольнити особисті потреби у споживанні безпечних для здоров'я і життя товарів та послуг. За певних умов може виникнути порушення паритету в процесі реалізації приватних інтересів і неадекватної економічної відповідальності бізнесу за порушення прав споживачів, ця суперечність може загостритися і перетворитися на антагоністичну.

Реальна практика дає підстави для виявлення і нормативного визначення більш широкої палітри інших існуючих «новітніх» проявів обману споживачів, яка є більш різнобарвною і різноманітною, аніж це визначено чинними законодавчими нормами. Зокрема, це стосується проявів шахрайської фальсифікації задекларованої споживчої якості в процесі реалізації неякісних та небезпечних для життя і здоров'я споживачів товарів, насамперед, продуктової групи, а також напоїв, у т.ч. спиртних.

На сьогодні законодавчо закріплені економічні санкції за випадки злочинних порушень прав споживачів, які розраховуються у нормативно визначеній кількості «неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», з економічної точки зору їх адекватності збиткам, завданим кінцевим споживачам, є абсолютно нікчемними і жалюгідними. Тому подальше використання неоподатковуваного мінімуму в якості базової величини вартості при визначенні обсягів економічних санкцій за злочинне порушення прав споживачів - є неприпустимим. Разом із цим, і це підтверджено вітчизняною і світовою практикою, в якості нормативно-базової величини не можуть бути використані всі інші соціально-економічні нормативи і стандарти, зокрема, такі, як мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум та ін.

На зміну неоподатковуваному мінімуму доходів громадян має бути впроваджена нормативно-базова величина, що за своєю сутністю є величиною масштабно-фіксованої вартості, визначеної на засадах використання показників дохідної бази консолідованого державного бюджету, і яка фіксується в гривневому вимірі та діє протягом поточного бюджетного року.

Методика розрахунку нормативно-базової величини передбачає її визначення як однієї мільярдної частини від середньої величини дохідної частини зведеного бюджету України, взятого за три попередні роки перед роком ухвалення бюджету на наступний бюджетний рік.

Список використаних джерел

соціальний економічний споживач

1.Lambin J.-J. Marketing strategique et operationnel: Du marketing a rorientationmarche / J.-J. Lambin, R. Chumpitaz, Ch. Moerloose. - 6th edition. - Paris : Dunod, 2005. - 718 p.

2.Cross G. An All-Consuming Century: Why Commercialism Won in Modern America / G. Cross. - New York : Columbia University Press, 2002. - 256 p.

3.Steams P. N. Consumerism in World History: The Global Transformation of Desire / P. N. Steams. - New York : Routledge, 2001. - 160 p.

4.Галат Л. M. Проблеми захисту прав споживачів: українські реалії / Л. M. Галат // Таврійський наук. вісн. - Вип. 8. - Херсон, 1998. - С. 133-140.

5.Городецкая Т. Н. Экономико-правовой механизм защиты прав потребителей / Т Н. Городецкая // Соціальні пріоритети в транзитивній економіці : зб. наук. пр. - X., 1999. - С. 194-198.

6.Язвінська О. М. Історія консюмеризму : Навч. посіб. / О. М. Язвінська. - вид. 2-ге, доп. й перероб. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003.

7.Герасимова С. В. Узагальнення підходів до визначення консюмеризму як економічної категорії / С. В. Герасимова // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 12. - С. 76-79.

8.Дочинець Н. М. Консюмеризм в Україні: соціально-економічні реалії та перспективи розвитку / Н. М. Дочинець ; НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2009. - 280 с.

9.Захист прав споживачів: соціально-правовий аспект / А. А. Мазаракі, О. М. Язвінська, Л. В. Ніколаєва та ін. ; Київський національний торговельно- економічний ун-т. - К. : КНТЕУ 2002. - 311 с.

10.Селезнев В. В. Как защищать свои права потребителя ? / В. В. Селезнев. - X. : Одиссей, 2005. - 416 с.

11.Мазаракі А. Внутрішній ринок України в умовах дисбалансів між виробництвом і споживанням / А. Мазаракі, В. Лагутін // Науковий журнал «Економіка України». - 2016. - № 4 (653). - С. 4-18.

12.Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Розділ V «Економічне та галузеве співробітництво». Глава 20 [Електронний ресурс].

13.Директива Європейського Парламенту та Ради Європи 2001/95/ЄС від 03.12.2001 про загальну безпеку продукції [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru