Можливості спеціальних економічних зон у контексті міжрегіонального вирівнювання та розвитку депресивних територій

При адаптації вітчизняного законодавства щодо ідентифікації депресивних територій до вимог ЄС слід враховувати, що виникнення депресивного стану територій зумовлене тривалим, стійким і сильним впливом на їх функціонування цілого ряду факторів. Вони віддзеркалюють зміни у гірший бік виробничих, відтво- рювальних, соціально-демографічних та екологічних показників життєдіяльності населення певної території порівняно із середніми по країні. Виходячи із сукупності цих показників по кожному напряму впливу, слід вибудовувати систему критеріїв депресивності (табл.), зводячи їх в інтегральний індекс депресивності території та враховуючи, що кожний показник характеризує або позитивні, або негативні зміни при збільшенні чи зменшенні свого значення. Ці показники можуть бути використані також для складання рейтингу регіонів за рівнем розвитку, на необхідність якого звертає увагу Уряд України Яценюк вирішив ввести рейтинг оцінки регіонів // Новини УНІАН. -- 4 вересня. -- 2015 [Електронний ресурс]..

Для аналізу слід застосовувати середньорічні значення показників за період 5-- 10 років, чого достатньо для мінімізації вкладу фактора ринкової кон'юнктури. За своїм змістом інтегральний індекс депресивності території повинен відображати

Позицію (рейтинг) регіону відносно ситуації у країні в цілому (приймається за 1) за обраний період. Він може бути розрахований як середнє арифметичне суми відхилень показників по регіону від середнього значення по країні в цілому (ф. 3): чим меншим є індекс, тим вищою є депресивність, і навпаки, а при значенні показника, більшому від 1, територія або регіон не можуть розглядатись як депресивні:

( пт \

v=1 J=l Л t

де IDR -- інтегральний індекс депресивності регіону (од.); Хіг -- середній за період /-років i-й показник стану регіону із загальної «-кількості показників, які мають стимулюючий вплив на його розвиток при збільшенні свого значення; х\с -- аналогічний показник по країні в цілому; X'jr -- середній за період /-років у-й показник стану регіону із загальної /«-кількості показників, які мають депресивний вплив на його розвиток при збільшенні свого значення; Xіjc -- аналогічний показник по країні в цілому.

Пропонований індекс депресивності може розглядатись як модифікований варіант показника, що застосовується в ЄС. Він є більш придатним з точки зору виявлення причин депресивності та подальшої розробки відповідних заходів державної політики щодо її подолання. Цей індекс дозволяє визначати особливості того чи іншого регіону, більш зважено підходити до вибору інструментарію та заходів для стимулювання його розвитку у форматі “точного налаштування” під найбільш несприятливі фактори формування депресивного стану території. З огляду на необхідність гармонізації вітчизняного законодавства з європейськими нормами, для віднесення території чи регіону до депресивних значення відповідного індексу має бути меншим від 0,75.

На основі пропонованого індексу депресивності треба обчислювати показник інтенсивності державної допомоги для всіх регіонів України (в тому числі регіонів, визнаних депресивними, де створюватимуться СЕЗ). Зокрема, інтенсивність державної допомоги регіону (ф. 4) може бути визначена як

Isa = (1 - Idr)

де Isa -- інтенсивність державної допомоги регіону (SA -- від англійського “state aid”) (%); Idr -- інтегральний індекс депресивності регіону (од.).

Такий підхід до визначення депресивності регіонів і надання їм державної допомоги з урахуванням показника її інтенсивності дозволить, на нашу думку, більш гнучко і диференційовано підійти до вирішення проблеми міжрегіонального вирівнювання, створить передумови для активізації міжрегіонального переміщення та перерозподілу капіталу на користь тих, хто зазнає більших труднощів.

Для досягнення цілей міжрегіонального вирівнювання слід вирішити також питання ефективного загальнодержавного управління та інвестиційного забезпечення розвитку СЕЗ у межах усієї країни, а не тільки окремо взятої території. Так, управляючі компанії з розвитку СЕЗ, про які йшлося вище, доцільно об'єднати у рамках єдиного корпоративного утворення. Підставою для цього може слугувати Закон України “Про засади державної регіональної політики” Про засади державної регіональної політики : Закон України від 05.02.2015 р. № 156-VIII. (ст. 19), яким передбачено можливість створення обласними радами і державними адміністраціями агентств регіонального розвитку у вигляді неприбуткових небюджетних установ. Ідея створення таких агентств є прийнятною. Проте, як показує світовий досвід, висока ефективність управління регіональним розвитком досягається тими агентствами, які за своєю організаційно-правовою формою є публічними АТ, що повністю або не менш як на половину належать державі та можуть здійснювати не тільки управлінську, але й підприємницьку функції [6, с. 19]. Створення подібної компанії в Україні також є доцільним. Для цього до згаданого закону мають бути внесені відповідні зміни, що передбачатимуть створення Державного агентства регіонального розвитку як державної холдингової компанії у вигляді публічного АТ, підпорядкованого профільному центральному органу виконавчої влади з регіонального розвитку.

Така компанія повинна забезпечувати системність в управлінні регіональним розвитком через постійний моніторинг стану територій, ініціювання та участь у розробленні спільно з управляючими компаніями СЕЗ регіональних стратегій та програм, їх ув'язку між собою та із загальнодержавними і галузевими стратегіями і програмами, організацію та контроль їх виконання. За результатами моніторингу розвитку регіонів ця компанія покликана ініціювати перед органами влади створення або ліквідацію СЕЗ у їх межах. Колегіальність і представництво всіх регіонів в органах управління компанії, а також “прозорість” її діяльності дозволять зменшити суб'єктивізм і лобізм в ухваленні рішень.

Внесенням відповідних доповнень до законодавства функцію фінансового (зокрема, інвестиційного) забезпечення розвитку СЕЗ слід покласти на Державний фонд регіонального розвитку, створення якого передбачено у складі загального фонду державного бюджету Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (ст. 24¹).. Крім того, доцільним є створення спеціального фінансового інституту розвитку -- Державного банку реконструкції та розвитку у вигляді публічного АТ холдингового типу, одним з напрямів діяльності якого стане інвестиційне забезпечення проектів регіонального розвитку за прикладом регіональних структурних фондів ЄС В ЄС існують три основних джерела фінансування регіональної політики: Фонд європейського регіонального розвитку (European Regional Development Fund -- ERDF) зосереджує діяльність на ініціативах, пов'язаних з економічним зростанням, зайнятістю й конкурентоспроможністю (включаючи інвестиції в інфраструктуру); Фонд зближення -- транспортна й екологічна інфраструктури (включаючи поновлювані джерела енергії); Європейський соціальний фонд -- інвестиції в людський капітал у сфері освіти й професійної підготовки (Европейская региональная политика: источник вдохновения для стран, которые не входят в ЕС. Применение принципов и обмен опытом / Генеральный директорат Европейской комиссии по вопросам региональной политики. -- Брюссель, 2009. -- 16 с. . Серед фінансових джерел наповнення такого банку можна розглядати, зокрема, ті кошти державного бюджету, що використовуються для цілей субсидування регіонів і дотацій вирівнювання; частину місцевих податків і зборів; кошти, що використовуються на покриття бюджетного дефіциту; кошти, що надходять від міжнародних фінансових організацій у вигляді позик і допомоги; кошти від випуску муніципальних цінних паперів.

Таким чином, поновлення в Україні СЕЗ на окреслених умовах є цілком можливим. Їх переваги Уряд повинен використати для паралельного розв'язання, як мінімум, двох завдань: у регіональній політиці -- забезпечення міжрегіонального вирівнювання і подолання міжрегіональних розривів; у промисловій політиці -- розміщення у межах зазначених територій промислових потужностей з імпорто- заміщення і замикання технологічних ланцюгів, вирішення проблем переструк- турування вітчизняного виробництва. Крім того, держава повинна зосередити зусилля на розробленні та реалізації інфраструктурних проектів у СЕЗ, скоригу- вати діючі підходи до надання територіям спеціального режиму економічної діяльності та організації ефективного управління їх розвитком.

Список використаної літератури

1. Нів'євський О.В., Таран С.В., Лещенко Н.І. Правове регулювання надання державної допомоги в Європейському Союзі та в Україні. Шляхи адаптації законодавства України. -- К. : Міністерство юстиції України, 2012. -- 179 с.

2. ФурщикМ.А., ШутоваА.В., ПрозоровМ.С. и др. Особые экономические зоны: опыт и перспективы. -- М. : ИД “Медиа Инфо Групп”, 2014. -- 212 с.

3. Madam D. A Review of the Role and Impact of Export Processing Zones / The World Bank. - 1999. - 108 р.

4. Геєць В., Семиноженко В. Спеціальні економічні зони: “чорні діри” чи точки економічного зростання? // Дзеркало тижня. -- 2006. -- № 44 (623).

5. Кіндзерський Ю. Промисловість України: стратегія і політика структурно- технологічної модернізації : моногр. -- К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2013. -- 536 с.

6. Санжаровський І., Третяк Ю. Аналіз доцільності створення Агентства регіонального розвитку (АРР) в Запорізькій області. -- Торонто : Канадський ін-т урба- ністики. -- К. : Асоціація агентств регіонального розвитку, 2008. -- 113 с.

References

1. Niv'evs'kyi O.V., Taran S.V, Leshchenko N.I. Pravove Regulyuvannya Nadannya Derzhavnoi Dopomogy v Evropeis'komu Soyuzi ta v Ukraini. Shlyakhy Adaptatsii Zakonodavstva Ukrainy [Legal Regulation ofState's Support Provision in EU and Ukraine. Ways ofAdaptation ofUkraine's Legislation]. Kyiv, Ministry ofJustice, 2012 [in Ukrainian].

2. Furshchik M.A., Shutova A.V, Prozorov M.S. et al. Osobye Ekonomicheskie Zony: Opyt i Perspektivy [Particular Economic Zones: Experience and Perspectives]. Moscow, Media Info Grupp, 2014 [in Russian].

3. Madani D. A Review of the Role and Impact of Export Processing Zones. The World Bank, 1999.

4. Heyets V, Semynozhenko V. Spetsial'ni ekonomichnizony: “chorni diry” chy tochky ekonomichnogozrostannya? [Special economic zones: Are they “black holes” or points of economic growth?]. Dzerkalo Tyzhnya -- Week's Mirror, 2006, No. 44 (623) [in Ukrainian].

5. Kindzers'kyi Yu. Promyslovist' Ukrainy: Strategiya i Polityka Strukturno- Tekhnologichnoi Modernizatsii [Ukraine's Industry: Strategy and Policy of a Structural- Technological Modernization]. Kyiv, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine, 2013 [in Ukrainian].

6. Sanzharovs'kyi I., Tretyak Yu. AnalizDotsil'nostiStvorennyaAgentstvaRegional'nogo Rozvytku (ARR) v Zaporiz'kii Oblasti [Analysis of the Expediency of the Establishment of an Agency of Regional Development (ARD) in the Zaporizhzhya Region]. Toronto, Canadian Urban Institute, Kyiv, Association ofAgencies of Regional Development, 2008 [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 10 листопада 2015 р.

Анотація

Акцентовано увагу на проблемі міжрегіональної диференціації в Україні та пов'язаних з нею ризиків. Обгрунтовано можливості застосування спеціальних економічних зон (СЕЗ) у подоланні цієї диференціації, відсталості та депресивності окремих територій. Вказано причини невдач використання СЕЗ в Україні. Запропоновано підхід і критерії для ідентифікації депресивних територій. Зроблено висновок про необхідність вирішення проблеми депресивності у ключі реалізації взаємоузгоджених регіональної та промислової політик, а також імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ключові слова: спеціальні економічні зони, міжрегіональна диференціація, депресивні території, регіональна політика.