Економічний аналіз
Зміст, предмет, види економічного аналізу, його принципи. Фактори і резерви в економічному аналізі, його логічні та графічні методи. Організація та інформаційна база економічного аналізу, оформлення його результатів. Аналіз фінансового стану підприємства.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 163,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на межі банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості, тобто S=0,0,0.
Крім абсолютних показників для аналізу фінансової стійкості застосовують такі коефіцієнти:
1. Коефіцієнт фінансової незалежності - відношення власного капіталу (р.380+р.430+р.630) до валюти балансу (р.640).
Відображає питому вагу власних засобів в загальній сумі джерел фінансування. Нормативне значення складає ? 0,5.
2. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу - відношення зобов'язань (р.480+р.620) до валюти балансу (р.640).
Відображає питому вагу зобов'язань в загальній сумі джерел фінансування. Нормативне значення складає < 0,5.
3. Коефіцієнт довгострокового фінансування - відношення суми власного капіталу (р.380+р.430+р.630) та довгострокових зобов'язань (р.480) до валюти балансу (р.640).
Відображає, яка частина активів фінансується за рахунок стійких джерел. Нормативне значення складає ? 0,6.
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу - відношення різниці між оборотними активами (р.260+р.270) та поточними зобов'язаннями (р.620) до власного капіталу (р.380+р.430+р.630).
Відображає частину власних оборотних засобів у власному капіталі. Оптимальне значення 0,5, але > 0,3.
5. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом - відношення різниці між сумою оборотних активів (р.260+р.270) та поточних зобов'язань (р.620) до матеріальної частини оборотних активів (сума рядків від р.100 до р.140).
Показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами. Нормативне значення складає 60-70%, нижня критична величина - 50%.
5. Аналіз платоспроможності підприємства
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства її активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше часу необхідно для того, щоб даний вид активів перетворився у гроші, тим вища їх ліквідність.
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів по активу, згрупованому за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, з зобов'язаннями по пасиву, згрупованому за строками їх погашення і розташування у порядку зростання строків.
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів по активу, згрупованому за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, з зобов'язаннями по пасиву, згрупованому за строками їх погашення і розташування у порядку зростання строків.
В залежності від ступеня ліквідності активи підприємства поділяються на групи:
А1. Найбільш ліквідні активи - до них відносяться всі статті грошових коштів і поточні фінансові інвестиції (А1=р.220+ р.230+ р.240).
А2. Активи, що швидко реалізуються - дебіторська заборгованість (р.160).
А3. Активи, що реалізуються повільно (р.100/р.150+ р.170/р.210+ р.250).
А4. Активи, що важко реалізуються (р.080+ р.270).
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:
П1. Найбільш термінові зобов'язання - до них відноситься кредиторська заборгованість (П1= р.510/р.580+ р.600).
П2. Короткотермінові пасиви (р.500+ р.610).
П3. Довготермінові пасиви (р.480+ р.590+ р.630).
П4. Постійні пасиви (р.380+ р.430).
Для визначення ліквідності балансу слід співставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс рахується абсолютно ліквідним, якщо має місце наступне співвідношення:
А1П1; А2П2; А3П3; А4П4.
Якщо виконуються перші три нерівності у даній системі, то це веде до виконання четвертої нерівності. У випадку, коли одно або декілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого у оптимальному варіанті, ліквідність балансу у більшій чи меншій ступені відрізняється від абсолютної.
Для аналізу платоспроможності застосовують такі основні показники (розраховуються за даними балансу):
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності - відношення грошових коштів (р.230+р.240) до поточних зобов'язань (р.620).
Він показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити у найближчий час за рахунок грошових коштів. Нормативне значення даного показника становить 0,25 - 0,35.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності - відношення грошових коштів (р.230+р.240) і дебіторської заборгованості (р.150+р.160+ (сума рядків від р.170 до р.220)) до поточних зобов'язань (р.620).
Він показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути погашена за рахунок надходжень по розрахунках та наявних грошових коштів. Нормативне значення має бути не менше 1.
3. Загальний коефіцієнт покриття - відношення оборотних активів (р.260+р.270) до поточних зобов'язань (р.620).
Він показує, яку частину поточних зобов'язань можна погасити, мобілізуючи всі оборотні кошти. Нормативне значення становить 2,0 - 2,5.
VІ. Аналіз грошових коштів
Для забезпечення поточної платоспроможності підприємству необхідний певний обсяг грошових надходжень, достатній для погашення поточних боргів. Тому аналіз фінансового стану поглиблюється аналізом грошових потоків.
Грошовий потік підприємства - це сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, які генеруються його господарською діяльністю.
Основним напрямком аналізу є дослідження збалансованості позитивного та негативного грошових потоків у загальному обсязі, при цьому вивчається динаміка показника чистого грошового потоку. Розрахувати чистий грошовий потік від операційної діяльності (ЧГП) можна за формулою:
ЧГП = ЧП + А - ПН - ?З - ?ДЗ + ?КЗ + ?ЗВ;
де ЧП - чистий прибуток, А - амортизація основних засобів та нематеріальних активів, ПН - прибуток від не операційної діяльності, З - запаси, ДЗ - дебіторська заборгованість, КЗ - кредиторська заборгованість, З - забезпечення наступних витрат і платежів.
У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку, виявляється ступінь достатності амортизаційних відрахувань для відновлення основних засобів і нематеріальних активів.
Аналітичні дослідження руху грошових коштів передбачають їх оптимізацію за рахунок:
виявлення та реалізації резервів, які допомагають зменшити залежність підприємства від зовнішніх джерел;
забезпечення збалансованості позитивних та негативних грошових потоків у часі та за центрами відповідальності;
збільшення обсягу і якості чистого грошового потоку.
Тема 5. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
1. Зміст, завдання і джерела інформації аналізу фінансових результатів діяльності підприємства
Аналіз прибутку займає провідне місце в системі комплексного економічного аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства.
Мета аналізу фінансових результатів - визначити повноту та якість їх отримання, оцінка динаміки абсолютних і відносних показників, з'ясувати вплив окремих факторів на зміну прибутку і рентабельності, виявити можливі резерви їх зростання.
Основні завдання аналізу фінансових результатів:
- аналіз обґрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансових результатів;
- аналіз динаміки показників прибутку і рентабельності;
- аналіз виконання планових показників з прибутку і рентабельності;
- визначення впливу факторів на відхилення з прибутку і рентабельності;
- виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяльності підприємств та обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;
- аналіз розподілу і використання прибутку.
Джерела інформації аналізу фінансових результатів: дані фінансової звітності; дані бухгалтерського обліку (журнал 5 „Облік витрат”, журнал 6 „Облік доходів і результатів діяльності”); статистична звітність („Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг) ”, „Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, „Рентабельність окремих видів продукції”); планові дані.
2. Аналіз рівня та динаміки показників прибутку
В умовах ринкової економки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Це насамперед стале джерело фінансування розвитку підприємства, виплати дивідендів, створення резервів.
Аналіз прибутку проводиться в наступні етапи. На першому етапі дають оцінку динаміки та виконання плану з прибутку в цілому та в розрізі окремих видів діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної). Необхідно виділити прибутковість окремих структурних підрозділів, інвестиційних проектів, договорів. На другому етапі проводять порівняльний аналіз прибутку цього підприємства з середньогалузевими показниками та показниками прибутковості підприємств-конкурентів. На третьому етапі виконують факторний аналіз прибутку за видами діяльності, дають оцінку внутрішніх і зовнішніх резервів. На четвертому етапі проводять аналіз розподілу і використання чистого прибутку.
Аналіз прибутку проводиться за такими основними показниками:
1. Валовий прибуток (збиток) - різниця між чистим доходом від реалізації та собівартістю реалізованих товарів, робіт, послуг.
2. Фінансовий результат від операційної діяльності - різниця між сумою валового прибутку (збитку) і інших операційних доходів та сумою операційних витратами.
3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування - різниця між сумою фінансового результату від операційної діяльності, доходів від фінансової і іншої звичайної діяльності та сумою фінансових витрат та витрат іншої звичайної діяльності.
4. Фінансовий результат від звичайної діяльності - різниця між фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування та податком на прибуток.
5. Чистий прибуток (збиток) - різниця між фінансовим результатом від звичайної діяльності та результатом надзвичайних доходів і витрат.
3. Аналіз виробничого та фінансового лівериджу
Зміна величини прибутку підприємства може досягатися не тільки під впливом факторів виробничо-фінансової діяльності, а і за рахунок лівериджу. Лівериджем називають важиль впливу на зміну структури активів і пасивів з метою отримання приросту прибутку. Розрізняють три вид лівериджу: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий.
Виробничий ліверидж розглядають як потенційну можливість впливу на формування прибутку від реалізації продукції шляхом зміни обсягу продажу продукції та структури її собівартості. Чутливість зміни прибутку залежно від обсягу продажу пов'язана з тим, що чим більшим є обсяг реалізованої продукції, тим менша частка постійних витрат припадає на кожну її одиницю. Рівень виробничого лівериджу (Лв) визначають відношенням індексу приросту прибутку від реалізації продукції (Іпр) до індексу зміни обсягу реалізації продукції у натуральному вираженні (Іо).
Лв =
Чим більше значення виробничого лівериджу, тим більшим є виробничий ризик не отримання необхідного прибутку для покриття витрат виробничого характеру. Критичний (беззбитковий) обсяг реалізації продукції можна розрахувавши поріг рентабельності. Для цього розраховують маржинальний дохід (МД) за формулою:
МД = Ц - ЗВ
де Ц - ціна одиниці виробу, ЗВ - змінні витрати на одиницю виробу.
Точка беззбитковості (поріг рентабельності) визначається за формулою:
ПР = ,
де ПВ - сума постійних витрат підприємства.
Цей показник показує кількість виробів, яку необхідну виробляти для забезпечення беззбитковості підприємства. Щоб отримати обсяг реалізації необхідний для беззбитковості в гривнях необхідно отриману кількість виробів помножити на їх ціну.
Крім виробничих факторів на зміну прибутку впливають і фінансові витрати, пов'язані із сплатою процентів за позиками. Чим більше підприємство залучає позик, тим більше воно сплачує процентів з прибутку. Рівень фінансового лівериджу (Лф) розраховується як відношення темпів приросту чистого прибутку (Ічп) до темпів приросту прибутку від реалізації продукції (Іпр).
Лф =
Рівень фінансового лівериджу свідчить про еластичність чистого прибутку до прибутку від реалізації, він пов'язаний з фінансовим ризиком, який визначається неможливістю сплати процентів за позиками. Чим вищий рівень фінансового лівериджу, тим більший фінансовий ризик.
Синтетичним показником лівериджу є виробничо-фінансовий ліверидж, який визначається як добуток виробничого і фінансового лівериджу:
Лвф = Лв · Лф
4. Аналіз рентабельності
Для визначення ефективності роботи підприємства аналізують відносний показник прибутковості - рентабельність, який визначається в %.
Розраховують такі основні види рентабельності:
1. Рентабельність продукції:
Рпродук. = · 100,
Де Ц - оптова ціна виробу, С - собівартість.
2. Рентабельність продажу:
Рпродаж. = · 100,
Де ЧП - чистий прибуток, ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації.
3. Рентабельність виробничих активів:
Рпродук. = · 100,
Де - середньорічна вартість основних засобів, - середньорічна вартість матеріальної частини оборотних активів.
4. Рентабельність власного капіталу:
Рвк = · 100,
Де - середньорічна величини власного капіталу.
Відображає скільки прибутку приносить 1 грн власних вкладених коштів.
В процесі аналізу значення показників рентабельності порівнюється із плановими та показниками минулих періодів, після чого проводиться аналіз впливу окремих факторів на зміну рівня рентабельності.
Тема 6. Аналіз економічного зростання підприємства
1. Оцінка імовірності банкрутства
Під банкрутством розуміють визнану судом неплатоспроможність господарюючого суб'єкта виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Для оцінки можливого банкрутства використовують економіко-математичні методи і моделі, експертні оцінки, які з певним ступенем точності визначають перспективну динаміку показників фінансового стану та очікувану платоспроможність.
Найпоширеніший метод - „Z-модель”, запропонована Е. Альтманом у 1968 р. Вона має наступний вигляд:
Z = 1,2 · К1 + 1,4 · К2 + 3,3 · К3 + 0,6 · К4 + 0,999 · К5,К1 =Власні оборотні кошти: Валюта балансу;
К2 = Нерозподілений прибуток: Валюта балансу;
К3 = Чистий прибуток: Валюта балансу;
К4 = Ринкова вартість звичайних та привілейованих акцій: Сума зобов'язань;
К5 = Виручка від реалізації продукції: Валюта балансу.
Оцінка імовірності банкрутства за значеннями індексу Z.
|
Значення індексу Z |
Ймовірність банкрутства |
|
|
до 1,8 включно |
Дуже висока |
|
|
від 1,81 до 2,7 |
Висока |
|
|
від 2,71 до 2,9 |
Існує імовірність |
|
|
3,0 і вище |
Дуже низька |
П'ятифакторна модель дає результати високої точності, однак має обмежену сферу застосування, оскільки передбачає оцінку ринкової вартості акцій у розрахунку коефіцієнту К4. Це можливо лише для компаній, акції яких вільно котуються на фінансових біржах. Для українських підприємств коректнішим є застосування п'ятифакторної моделі, запропонованої у 1983 р.
Zк = 0,717 · К1 + 0,847 · К2 + 3,107 · К3 + 0,42 · К4 + 0,995 · К5,К1 =
;
К2 = ;
К3 = ;
К4 = ;
К5 = .
Граничне значення індексу Zк дорівнює 1,23. Якщо Zк < 1,23, то підприємству у найближчі два-три роки загрожує банкрутство, коли Zк > 1,23, то фінансовий стан вважається стійким.
ІІ. Аналіз ділової активності підприємств
Для уникнення кризових явищ та забезпечення стійкого економічного зростання необхідно розвивати ділову активність підприємства. Ділова активність широке поняття і охоплює активність підприємств щодо мобілізації внутрішніх ресурсів, економічне зростання, активність у зовнішньому економічному середовищі.
Про зростання ділової активності у найбільш загальному вираженні свідчить таке співвідношення показників:
Тчп > Трп > Твк > 100%,
де Тчп - темп росту чистого прибутку, Трп - темп росту реалізації продукції, Твк - темп росту вкладень капіталу.
Цю залежність називають „золотим правилом економіки підприємства”, яка означає, що:
а) економічний потенціал підприємства зростає;
б) зростання реалізації продукції випереджує приріст вкладеного капіталу;
в) прибутковість вкладеного капіталу та обороту з продаж зростає.
Порушення цієї залежності не завжди свідчить про спад ділової активності, це може бути в час технічної реконструкції підприємства, розширення його виробничої потужності, що виправдовується економічним зростанням у перспективі.
До показників, які визначають якість економічного зростання, відносять:
1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів - відношення обсягу реалізації до середньої величини оборотних коштів.
Відображає кількість оборотів оборотних коштів за період.
2. Тривалість одного обороту в днях - відношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу - 90 днів, для року - 360 днів) до коефіцієнту оборотності.
3. Строк окупності реальних інвестицій.
4. Ставки дивідендів на акціонерний капітал.
Враховуючи, що пріоритетним джерелом забезпечення стійкості економічного зростання є прибуток підприємства, то можливості підприємства у досягненні цієї мети можуть бути оцінені за зростанням коефіцієнта реінвестування прибутку (Кр):
Кр = ·100= ·100,
де ЧП - чистий прибуток, Д - дивіденди, які виплачуються акціонерам, ВК - власний капітал, Прі - реінвестований прибуток.
Аналіз впливу факторів, які визначають темпи зростання власного капіталу, можна здійснити з використанням такої аналітичної моделі:
Кр = ····100,
де ВД - валовий дохід від реалізації продукції, ВОА - власні оборотні кошти, - частка реінвестованого прибутку, - прибутковість валового доходу, - оборотність власних оборотних активів, - коефіцієнт маневреності власного капіталу.
3. Аналіз підприємницького ризику
Економічний ризик - це категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності, відображає міру досягнення сподіваного результату, відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників.
Як критерій доцільності прийняття управлінських рішень виділяють підприємницький ризик, який характеризує імовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів чи недоотримання прибутку. Підприємницький ризик буває наступних видів:
виробничий ризик, пов'язаний з порушенням виробничої дисципліни та невиконанням договірних зобов'язань;
фінансово-кредитний ризик, пов'язаний з невиконанням зобов'язань перед інвесторами та кредиторами;
інвестиційний ризик виникає при знеціненні портфеля цінних паперів під впливом політичних, економічних та соціальних подій;
ринковий ризик пов'язаний з можливим коливанням ситуації на ринку, що призводить до зміни процентних ставок та курсових різниць;
Управління ризиками ґрунтуються на основних принципах:
величина ризику в абсолютному вираженні не повинна перевищувати величину власного капіталу;
ризик більшим заради меншого є невиправданим;
неупередженість в оцінках можливих наслідків ризикових рішень.
Аналіз ризику доцільно проводити в такій послідовності:
кількісна і якісна оцінка ризику;
визначення факторів, які зумовлюють ризик;
визначення допустимого значення ризику;
вибір методів аналізу ризику;
обґрунтування заходів щодо мінімізації ступеня ризику.
Виділяють такі способи мінімізації ризику:
розподіл (диверсифікація) ризику передбачає розширення об'єктів інвестування, видів цінних паперів, асортименту продукції, ділових партнерів;
хеджування та страхування ризику;
резервування коштів на покриття неочікуваних витрат.
Тема 7. Оцінка забезпеченості підприємства ресурсами та аналіз ефективності їх використання
1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів
Мета аналізу трудових ресурсів - якісно оцінити ступінь забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, ефективності використання праці, робочого часу, коштів на оплату праці, виявити внутрівиробничі резерви підвищення продуктивності праці та соціального захисту працівників.
Аналіз проводиться за такими напрямками:
Завдання аналізу:
1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
Головним показником, що характеризує таку забезпеченість є середньоспискова чисельність працівників.
Загальна оцінка забезпеченості підприємства працівниками визначається шляхом співставлення фактичної і планової чисельності, як в цілому по підприємству, так в розрізі його підрозділів:
Ч = Чф - Чп,
Де
Ч - абсолютне відхилення по чисельності працівників, Чф, Чп - фактична і планова середньоспискова чисельність працівників.
Однак, навіть, при абсолютному перевищенні чисельності план з випуску продукції може бути невиконаний через низьку продуктивність праці, тому важливе значення має порівняння фактичної чисельності працівників з плановою, яка скоригована на ступінь виконання плану з обсягу продукції:
Ч` = Чф - Чп * ,
Ч` - скориговане відхилення по чисельності, ВПф, ВПп - випуск продукції фактичний і плановий.
2. Аналіз складу і структури промислово-виробничого персоналу.
Промислово-виробничий персонал поділяється на:
а) робітників;
б) службовців (керівники, спеціалісти, інші службовці).
При вивченні структури промислово-виробничого персоналу проводиться порівняння питомої ваги кожної категорії з планом та минулим періодом, а також вивчається склад кожної категорії за стажем роботи, віком, освітою.
Аналіз ведеться за наступними напрямами:
1. Визначення питомої ваги окремих категорій працівників.
2. Вивчення рівня кваліфікації робітників.
3. 3. Вивчення складу промислово-виробничого персоналу за стажем роботи та за віком.
3. Аналіз руху робочої сили, який характеризується наступними показниками:
3.1 Коефіцієнт обороту по прийому кадрів - відношення чисельності прийнятих працівників до середньоспискової чисельності працівників за певний період.
3.2 Коефіцієнт обороту по звільненню - відношення чисельності звільнених працівників до середньоспискової чисельності працівників за певний період.
3.3 Коефіцієнт плинності кадрів - відношення чисельності звільнених працівників у зв'язку з плинністю (звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, через невідповідність кваліфікації) до середньоспискової чисельності працівників за певний період.
4. Аналіз використання робочого часу має на меті виявити його втрати, причини втрат і їх вплив на обсяг виробництва і реалізації продукції.
Узагальнюючими показниками використання робочого часу є:
1. Середня кількість днів відпрацьованих робітниками за звітний період. Цей показник залежить від наступних факторів:
- кількість вихідних і святкових днів;
- кількість днів чергової відпустки;
- інші види відпусток передбачених законодавством;
- кількість днів непрацездатності;
- неявка на роботу з дозволу адміністрації;
- прогули та інші.
2. Середня тривалість робочої зміни (робочого дня). Цей показник визначають наступні фактори:
- величина нормативного робочого тижня;
- час простою впродовж дня, зафіксований в обліку;
- час понад урочної роботи;
- час інших скорочень робочого дня, передбачений законодавством (для підлітків, матерів годувальниць тощо).
3. Середня кількість днів відпрацьованих одним працівником.
Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, а також порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. При чому особливу увагу слід звернути на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу (неявки, прогули, простої, брак).
5. Аналіз продуктивності праці і пошук резервів її подальшого підвищення.
Продуктивність праці являє собою відношення обсягу виробленої продукції на середньоспискову чисельність працівників.
Проводиться оцінка виконання плану та динаміки продуктивності праці за даними про виробіток одного працівника за рік, квартал, місяць, день.
В процесі аналізу продуктивності праці визначається вплив трудових факторів на обсяг виробництва за допомогою наступної детермінованої факторної моделі (ВП - випуск продукції, ССЧ - середньоспискова чисельність працівників, КД - кількість днів відпрацьованих одним працівником, СДВ - середньоденний виробіток одного працівника):
ВП = ССЧ * КД * СДВ
Вплив кожного з факторів (ССЧ, КД, СДВ) на зміну випуску продукції розраховується наступними формулами:
?ВПССЧ = ?ССЧ * КДпл * СДВпл
?ВПКД = ССЧф * ?КД * СДВпл
?ВПСДВ = ССЧф * КДф * ?СДВ
де ?ВПССЧ, ?ВПКД, ?ВПСДВ, - вплив певного фактору на результативний показник;
КДпл., СДВпл - планове значення відповідного фактору;
ССЧф, КДф - фактичне значення відповідного фактору;
?ССЧ, ?КД, ?СДВ - відхилення фактичного значення відповідного фактору від плану.
7. Оцінка ефективності використання коштів на оплату праці, що характеризується співвідношенням темпів росту продуктивності праці (ТРпп) і заробітної плати (ТРзп). Якщо таке співвідношення більше одиниці, вважається, що кошти на заробітну плану використані ефективно.
2. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання
Мета аналізу основних засобів - визначити забезпеченість підприємства даними активами за умов найбільш інтенсивного їх використання та пошук резервів підвищення їх віддачі.
Аналіз проводиться за наступними напрямами:
1. Аналіз складу і динаміки основних засобів підприємства. Особлива увага при цьому приділяється аналізу промислово-виробничих основних засобів, оскільки їх зростання та зміна структури визначає виробничу потужність підприємства. Проводиться аналіз технологічної та вікової структури основних засобів. Для аналізу динаміки використовуються показники:
коефіцієнт поступлення - відношення вартості основних засобів, що надійшли на підприємство на протязі періоду до їх вартості на кінець даного періоду. Показує інтенсивність оновлення основних засобів;
коефіцієнт вибуття - відношення вартості вибулих основних засобів за період до їх вартості на початок даного періоду. Відображає ступінь інтенсивності вибуття основних засобів.
2. Аналіз технічного стану основних засобів. Віковий склад устаткування є основною характеристикою технічного рівня основних засобів. Стан устаткування аналізують за строками його експлуатації, виділяючи групи об'єктів за періодами до 5 років, 5-10 років, 10-20 років і т.д. При цьому визначають кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації, їх питому вагу, розробляють заходи щодо оновлення основних засобів. Узагальнюючими показниками, що характеризують стан засобів є:
коефіцієнт зносу - відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості;
коефіцієнт придатності - розраховується як різниця між одиницею та коефіцієнтом зносу.
3. Аналіз ефективності використання основних засобів характеризується показниками:
фондовіддача - відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних виробничих засобів. Показує обсяг виробленої продукції на 1 грн основних засобів.
фондомісткість - відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів до вартості товарної продукції. Показує середню вартість основних засобів, які забезпечували виробництво продукції, вартістю 1 грн.
4. Аналіз ступеня використання верстатного часу (екстенсивне використання устаткування) та технічних можливостей верстатів (інтенсивне використання):
коефіцієнт екстенсивного використання устаткування - відношення фактичної кількості відпрацьованих устаткуванням верстатогодин до планового фонду часу роботи устаткування;
коефіцієнт інтенсивного використання устаткування - відношення фактичного випуску продукції на одну верстато-годину до планового;
4. Оцінка впливу використання устаткування на обсяг продукції здійснюється шляхом аналізу впливу факторів за наступною детермінованою факторною моделлю:
ОВП = СВОЗ · ПВач · Фач;
де ОВП - обсяг випуску продукції, СВОЗ - середня вартість очновних засобів за період, ПВач - питома вага активної частини основних засобів, Фач - фондовіддача активної частини основних засобів.
5. Пошук резервів збільшення обсягу продукції за рахунок кращої експлуатації устаткування і зниження її собівартості.
При цьому розраховується резерв збільшення випуску продукції за умови відсутності простоїв (множенням від'ємного відхилення між плановим та фактичним часом роботи обладнання на плановий показник інтенсивного використання). Зниження собівартості продукції можливе за рахунок зменшення амортизаційних відрахувань.
ІІІ. Аналіз забезпеченості підприємства запасами та ефективності їх використання
Мета аналізу запасів - визначити забезпеченість підприємства різними видами матеріальних ресурсів, пошук резервів раціонального їх використання та зниження матеріаломісткості продукції.
Аналіз проводиться за наступними напрямами:
1. Обґрунтування планової потреби в матеріальних ресурсах.
Потреба в матеріальних ресурсах визначається по основних матеріалах шляхом множення показника прогресивної норми витрат на виробництво одиниці продукції на показник планового обсягу продукції:
П = ,
Де П - планова потреба в матеріальних ресурсах; Bi - плановий випуск і-ї продукції в натуральному виразі; Ni - норма витрат матеріалів на одиницю і-ї продукції; n - кількість видів продукції.
2. Оцінка виконання плану матеріально-технічного постачання.
При цьому перш за все перевіряється відповідність планової потреби в матеріальних ресурсах укладеним договорам на їх постачання, після чого визначається процент виконання плану матеріально-технічного постачання. Що дорівнює відношенню фактичної суми поступлень матеріалів до планової потреби. Подальший аналіз полягає у виявленні причин невиконання плану матеріально-технічного постачання. Серед них можуть бути: порушення строків постачання, матеріали невідповідної якості, порушення асортименту матеріалів і т.д.
3. Розрахунок забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами.
Для цього розраховується коефіцієнт забезпеченості діленням фактичної наявності матеріальних ресурсів до планової.
4. Аналіз показників використання матеріальних ресурсів, до яких відносяться:
4.1 Матеріаломісткість - відношення вартості витрачених на виробництво матеріалів до обсягу товарної продукції в оптових цінах.
4.2 Матеріаловіддача - відношення обсягу товарної продукції до вартості витрачених на виробництво матеріалів.
5. Визначення впливу використання матеріальних ресурсів на випуск продукції.
ОВП = МВ · Мв
Де МВ - матеріальні витрати, Мв - матеріаловіддача.
6. Виявлення резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів та зниження матеріаломісткості продукції. При цьому визначають понаднормові витрати матеріалів та втрати від браку, можливості використання матеріалів меншої вартості, не порушуючи при цьму якості продукції.
Тема 8. Аналіз виробництва продукції
1. Зміст і завдання аналізу виробничої діяльності підприємств
Завдання виробничої діяльності передбачають максимально можливий обсяг виробництва і продажу продукції (робіт, послуг) при найефективнішому використанні виробничого потенціалу для отримання прибутку. Комплекс завдань, які забезпечують це називають виробничою програмою підприємства.
Загальна мета аналізу виробничої програми - визначити оптимальний обсяг, номенклатуру і асортимент продукції високої якості при максимальному використанні виробничого потенціалу підприємства та досягнення стійкої прибутковості виробничої діяльності. Для досягнення цієї мети виділяють такі напрями дослідження:
- маркетинговий аналіз;
- якість планування виробництва та оцінка виконання цих планів;
- аналіз повноти використання виробничого потенціалу підприємства;
- визначення резервів зростання обсягів випуску та реалізації продукції, розробка заходів щодо їх повного використання;
- функціонально-вартісний аналіз виготовленої продукції.
В процесі комплексного економічного аналізу виробництва і реалізації продукції виділяють три комплекси аналітичних задач, які пов'язані з:
вибором найбільш економічно вигідної виробничої програми;
оцінкою результатів виконання виробничої програми;
оцінкою впливу виконання (невиконання) виробничої програми на кінцеві фінансово-економічні показники діяльності підприємства.
2. Аналіз динаміки та асортименту випуску продукції
Аналіз виробництва продукції починають з оцінки ступеня виконання плану виробництва у звітному періоді в цілому по підприємству і в розрізі основних його виробничих одиниць. При виявленні значних відхилень у фактичному обсязі виробництва від запланованих значень аналітик має ретельно вивчити їх причини, встановити підрозділи де зафіксовані порушення та, за необхідності, конкретних винуватців. В разі недовиконання плану з обсягу випуску, необхідно також дослідити наскільки економічно обґрунтованим та реальним для виконання було планове завдання.
Аналіз динаміки випуску продукції здійснюють як в цілому по підприємству, так і в розрізі окремих підрозділів та груп виробів. Найбільший ефект аналізу досягається, якщо при вивченні динаміки фактичні дані порівнюються не тільки з показниками минулого періоду, а з даними за кілька років. При цьому використання натуральних вимірників більш доцільно ніж грошових, оскільки нейтралізує інфляцію.
Аналізуючи динаміку обсягів виробництва необхідно визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку. При цьому слід відокремити зовнішні фактори, такі які не залежали від підприємства. Особливу увагу аналітик має звернути на внутрішні фактори. Обсяг виробництва, виражений в гривнях, на відміну від фізичного обсягу може зростати за рахунок використання більш дорогих матеріалів. Або навпаки, використання дешевшої сировини може спричинити скорочення обсягу продукції. Аналітик має зробити адекватні висновки про динаміку обсягу випуску продукції порівнявши темпи росту натуральних показників із грошовими.
Після вивчення динаміки виробництва проводиться аналіз асортименту продукції. Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Структура випуску - це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Формування оптимальної структури та асортименту випуску є важливою складовою маркетингової політики підприємства. Зміна асортименту в порівнянні із планом веде до асортиментних, а структури випуску - до структурних зрушень. Ці явища завжди пов'язані одне з одним, а тому в процесі аналізу визначаються асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.
Розрахунок виконання плану за асортиментом здійснюється трьома способами:
1. Спосіб найменшого числа. Для розрахунку, перш за все, по кожному з виробів визначається величина фактичного випуску в межах плану. Коефіцієнт асортиментності (Кас) визначається діленням суми отриманих величин (Ф') на плановий випуск (П).
Кас = = = 0, 89
|
Вид продукції |
Обсяг виробництва, тис. грн |
Процент виконання плану |
Зараховується у виконання плану |
||
|
план |
факт |
||||
|
Крупа манна |
10 000 |
7 000 |
70 % |
7 000 |
|
|
Борошно 2-го гатунку |
24 000 |
24 000 |
100 % |
24 000 |
|
|
Борошно 1-го гатунку |
47 000 |
38 000 |
80 % |
38 000 |
|
|
Борошно вищого ґатунку |
29 000 |
31000 |
107 % |
29 000 |
|
|
Разом |
110 000 |
100 000 |
91 % |
98 000 |
2. За загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів, в даному випадку - 70 %.
3. Визначається співвідношення кількості виробів, план по яких виконано повністю, та загальної кількості видів продукції. Цей показник пов'язаний з номенклатурою продукції, тому він називається коефіцієнт номенклатурності.
Кас = = 0, 5
3. Аналіз якості продукції
Аналіз якості продукції ґрунтується на системі чисельних показників, серед яких відрізняють: сортність, марочність, строк служби, вміст корисних чи шкідливих речовин, гарантійний термін роботи, кількість рекламацій, відсоток браку, інші параметри.
Для виробів, корисність яких може змінюватися залежно від виробничих характеристик, основним напрямком є аналіз сортності. Виконання плану за сортністю можна визначити декількома способами, основним з яких є спосіб першосортних одиниць. Він ґрунтується на обчисленні посортових коефіцієнтів. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів та розраховують коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту. Далі розраховують середній коефіцієнт сортності множенням посортових коефіцієнтів на відповідну кількість продукції. Отримані умовні суми випуску продукції треба додати та поділити на загальну кількість продукції. Розраховані таким чином плановий та фактичний коефіцієнт сортності порівнюють та визначають ступінь виконання плану за сортністю.
|
Сорт |
Ціна за шт., грн |
За планом |
Фактично |
|||
|
Кількість виробів, шт |
Сума, грн |
Кількість виробів, шт |
Сума, грн |
|||
|
Вищий |
20 |
900 |
18 000 |
1050 |
21 000 |
|
|
1-й |
18 |
240 |
4320 |
180 |
3240 |
|
|
2-й |
16 |
60 |
960 |
270 |
4320 |
|
|
Разом |
х |
1200 |
23280 |
1500 |
28560 |
Посортні коефіцієнти становлять:
для вищого сорту 20: 20 = 1,0;
для 1-го 18: 20 = 0,9;
для 2-го 16: 20 = 0,8.
Плановий коефіцієнт сортності: Кп = (900·1,0+240·0,9+60·0,8): 1200 = 0,97.
Фактичний коефіцієнт сортності: Кф= (1050·1,0+180·0,9+270·0,8): 1500=0,952.
Оскільки величина фактичного показника є меншою за планову, можна зробити висновок, що план за сортністю не виконано.
4. Аналіз ритмічності виробництва
Ритмічність виробництва - це стійка і збалансована діяльність підприємства, яка дозволяє рівномірно випускати продукцію і відповідно виконувати свої зобов'язання перед покупцями.
Ритмічністю вважається така робота, коли продукція виробляється рівними частинами за однакові проміжки часу.
Для підприємств серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за п'ятиденку або декаду (з урахуванням тривалості виробничого циклу).
Для цього складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад (п'ятиденок). Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності (Крит), який розраховується способом найменшого числа.
|
Декада |
Обсяг виробництва за місяць, % |
Зараховується в плановий ритм, % |
||
|
За планом |
фактично |
|||
|
Перша |
33 |
23 |
23 |
|
|
Друга |
33 |
30 |
30 |
|
|
Третя |
34 |
47 |
34 |
|
|
Разом |
100 |
100 |
87 |
За даними таблиці коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,87, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці.
Серед причин аритмічності випуску можуть бути неефективне використання засобів та предметів праці, порушення організації праці, невідповідне оперативне планування виробництва та ін. фактори.
Наслідками аритмічності можуть бути: збільшення браку, погіршення якості продукції, збільшення собівартості, затримка реалізації продукції та ін.
Тема 9. Аналіз збутової діяльності підприємства
1. Аналіз формування портфеля замовлень
Аналіз можливостей формування договорів з поставок продукції (портфеля замовлень) проводиться на основі дослідження наступних параметрів: попиту на продукцію підприємства, її конкурентоспроможності, критичного обсягу продажу, можливості укладання договорів поставки на менш вигідних умовах, діапазону коливання цін та ін.
Аналіз попиту на продукцію підприємства займає провідне місце у оцінці виробничої програми. Попит визначається сукупністю потреб, мотивацій людей стосовно певного товару чи послуг. Попит на продукцію підприємства має еластичний характер та залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів належать: насиченість ринку продукцією, конкурентоспроможність продукції, реклама, платоспроможність населення. До внутрішніх факторів належать: ціна на продукцію, якість продукції, її відповідність смакам та уподобанням покупців.
Аналіз конкурентоспроможності продукції. Під конкурентоспроможністю розуміють сукупність властивостей продукції, які забезпечують її переваги на ринку в умовах конкуренції. Найбільш узагальненим показником порівняльної оцінки конкурентоспроможності окремих виробів може бути відношення їх ціни до корисного ефекту (потужності, продуктивності, калорійності та ін.) Під час аналізу вивчається вплив факторів на конкурентоспроможність, вони поділяються на групи:
фактори, які визначають економічне середовище споживання продукції: місткість товарного ринку, інтенсивність його насичення, ступінь монополізації та ін.;
фактори, які формують техніко-економічні можливості виробництва і збуту продукції: технічний рівень виробництва, забезпеченість кваліфікованими кадрами, фінансові можливості підприємства.
Розрахунок критичного обсягу реалізації продукції. Перед організацією процесу виробництва важливо встановити який обсяг виробництва буде забезпечувати підприємству отримання прибутку. Такий аналіз проводять на основі наступних показників:
1. Маржинальний дохід:
МД = Ц - ЗВ
де Ц - ціна одиниці виробу, ЗВ - змінні витрати на одиницю виробу.
2. Точки беззбитковості (поріг рентабельності).
ПР = = ,
де ПВ - сума постійних витрат підприємства
Цей показник показує кількість виробів, яку необхідну виробляти для забезпечення беззбитковості підприємства. Щоб отримати обсяг реалізації необхідний для беззбитковості в гривнях необхідно отриману кількість виробів помножити на їх ціну.
Аналіз варіантів ціни реалізації продукції. Вибір ціни реалізації виготовленої продукції обумовлюється певними обмеженнями: ціною конкурентів, собівартістю, запланованою рентабельністю. Пошук, як правило, здійснюють на основі розгляду декількох варіантів цін, близьких до ціни конкурентів. Для кожного з варіантів визначають критичну точку продажу, враховуючи при цьому наявність виробничих потужностей.
2. Аналіз партнерських відносин
В умовах ринкової економіки на виробничо-господарську діяльність помітно впливають партнерські відносини між підприємствами, організаціями установами. Партнерство - це форма організації бізнесу, за якої два чи більше суб'єктів господарювання вступають у ділові взаємовідносини.
Процес попереднього пошуку можливих партнерів умовно можна поділити на декілька етапів. На першому етапі визначається структура галузі чи ринку, тобто виявляються виробники, експортери, імпортери певного товару. З множини компаній, що діють на ринку виділяють ту їх частину, яка може становити інтерес для даного підприємства. Другий етап роботи добору партнера - виявлення найавторитетніших фірм на ринку. Критерієм такого добору є показник питомої ваги підприємства в обсязі галузевого виробництва товару. На третьому етапі приступають до виділення конкретних суб'єктів господарювання, які могли б стати потенційними партнерами підприємства. Четвертий етап роботи з вибору ділового партнера передбачає визначення характеру та стратегії ділових відносин обраних компаній з даним підприємством.
Аналітична робота починаються після завершення попереднього добору партнерів і збору інформації про них. Її мета - оцінити перспективність можливих партнерів для організації співробітництва. Оцінюючи перспективність партнера і доцільність налагодження з ним контактів, використовують загальні критерії: галузь, масштаби діяльності, фінансовий стан, місце розташування та ін.
На наступному етапі, коли кількість підприємств, які аналізують, звузиться, критерії добору конкретизуються і проводиться детальний порівняльний аналіз характеристик і можливостей потенційних партнерів. При цьому аналізуються основні аспекти діяльності передбачуваного партнера: технічний, технологічний, економічний, правовий, організаційний та ін.
Інформаційну базу аналізу партнерських відносин становлять: фірмові довідники, публікації підприємств (річні звіти, каталоги, проспекти), матеріали спеціалізованих інформаційних організацій, періодичні видання тощо.
3. Аналіз виконання договорів поставки
У ринковій економіці вся виробнича діяльність будується на системі договорів поставки продукції, виконання яких є не інше гарантією фінансової стабільності підприємства, а й формою його високого авторитету (іміджу).
Головна мета економічного аналізу обґрунтованості та виконання договорів поставки полягає у забезпеченні повного і своєчасного виконання договорів на найвигідніших економічних умовах.
В умовах ринку формується комплекс завдань аналізу виконання договорів поставки:
а) аналіз обґрунтованості та ефективності формування "портфеля замовлень";
б) аналіз виконання замовлень за асортиментом продукції;
в) аналіз виконання замовлень за якістю продукції;
г) аналіз виконання замовлень за поставками продукції у визначений час;
д) аналіз наслідків виконання замовлень за поставками продукції.
Вихідний етап аналізу - оцінка обґрунтованості та напруженості договірних зобов'язань. Цей аналіз виконується в двох площинах. По-перше, треба оцінити сформований портфель замовлень з погляду використання потужностей, по-друге - виявити, чому на ринку не були укладені договори стосовно найвигідніших для підприємства пропозицій.
Для оцінки напруженості поставок розраховують коефіцієнт напруженості поставок і порівнюють з фактичним виконанням договірних зобов'язань. Коефіцієнт напруженості поставок продукції (Кнап) обчислюється відношенням обсягу фактичних поставок продукції за укладеними договорами за аналізований період (Пдф) до виробничої потужності підприємства (М).
Кнап =
Для аналізу втрат у ринковій конкуренції треба порівняти фактичний і бажаний портфелі замовлень з погляду використання виробничої потужності та фінансово-економічної результативності. Водночас не лише абсолютні порівняння портфеля замовлень і виробничої потужності є свідченням обґрунтованості договорів поставки. Часто їх невиконання зумовлене нерівномірністю розміщення договорів відповідно до можливостей використання виробничої потужності підприємства. Підприємства, які синхронізують виробництво і поставки продукції у часі, мають кращі фінансові результати внаслідок прискорення оборотності коштів.
Аналіз причин невиконання договірних зобов'язань за поставками враховує також виявлення винуватців у внутрівиробничих підрозділах та за зовнішніми факторами.
На завершальному етапі варто провести аналіз наслідків невиконання договірних зобов'язань, серед яких основними є підвищення собівартості продукції, втрата довіри з боку покупців, втрата потенційних прибутків.
Тема 10. Аналіз витрат підприємства
1. Зміст і завдання аналізу витрат підприємства
Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає у всебічній оцінці рівня, динаміки та структури витрат, у обґрунтуванні управлінських рішень щодо подальшої оптимізації витрат. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного та комплексного і підходів.
В основі системного підходу лежить дослідження об'єктів як системи, виявлення типів зв'язків, зведення елементів в єдину аналітичну систему.
Системний підхід до аналізу витрат передбачає:
виявлення місця і ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;
розробку схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;
вимірювання факторів і резервів оптимізації витрат;
встановлення основних напрямів мобілізації виявлених резервів, раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.
Комплексний підхід означає вивчення об'єктів як системи з точки зору формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплексний підхід виступає як принцип системного підходу. Він означає узгодження і одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників з метою отримання кінцевих результатів, визначення і вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.
Комплексність економічного аналізу проявляється в трьох напрямах: по-перше, в процесі аналізу враховуються не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори; по-друге, в більш тісному зв'язку його цілей і задач з цілями управління; по-третє, в багаторівневому аспекті аналізу.
Інформаційна база проведення аналітичних досліджень витрат формується за вихідною інформацією про кошториси (нормативи) витрат, за даними бухгалтерського і статистичного обліку, за матеріалами ревізій і спеціальних обстежень та ін.
Аналіз витрат проводиться в наступній послідовності. На першому етапі дається загальна оцінка виконання кошторису витрат в розрізі економічних елементів, на другому - оцінка прямих витрат та їх відхилень від плану, на третьому - аналіз виконання бюджету (кошторису) накладних витрат, на четвертому - аналіз собівартості (калькуляції) окремих виробів, на п'ятому етапі необхідно дати оцінку впливу зміни витрат на кінцеві виробничо-фінансові результати діяльності підприємства.
ІІ. Аналіз виконання кошторису та динаміки витрат підприємства.
Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів операційної діяльності визначається їх кошторисом (бюджетом), який складається в цілому по підприємству на обумовлений період. В процесі аналізу кошторису витрат підприємства вирішуються такі основні завдання:
визначається обґрунтованість планового кошторису витрат;
проводиться аналіз виконання планового кошторису та впливу факторів на ступінь його фактичного виконання;
проводиться аналіз резервів оптимізації кошторисних витрат;
проводиться аналіз раціоналізації кошторису за зміною граничного рівня витрат.
При обґрунтуванні планових витрат операційної діяльності виходять із запланованого обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) та діючих нормативів (стандартів) витрат на одиницю діяльності. При цьому плановий обсяг діяльності визначається за даними виробничої програми, а планові калькуляції визначаються у системі управлінського обліку.
Подобные документы
Види економічного аналізу, його методичні прийоми, інформаційна база та організація. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції, виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства. Виробництво продукції, робіт і послуг.
краткое изложение [125,4 K], добавлен 28.11.2010Аналіз як абстрактно-логічний метод пізнання. Сфера економічного аналізу, його предмет та роль в управлінні діяльністю суб’єкта господарювання. Класифікація і характеристика видів. Метод економічного аналізу, його складові, основні принципи та категорії.
лекция [1,9 M], добавлен 26.04.2012Сутність моделювання в економічному аналізі і засоби його реалізації. Класифікація економічних моделей та етапи їх побудови. Види економічного аналізу, зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами. Основні принципи аналізу систем.
курсовая работа [31,7 K], добавлен 03.06.2008Предмет, зміст та види економічного аналізу. Метод, методика та прийоми економічного аналізу. Основні категорії аналізу: показники, фактори, резерви, їх класіфікація. Аналіз ефективності використання трудових та матеріальних ресурсів, основних засобів.
курс лекций [91,8 K], добавлен 12.12.2008Види і методи фінансового аналізу. Інформаційна база фінансового аналізу та його користувачі. Організація аналізу фінансового стану підприємства з позицій інвестиційної привабливості. Напрямки покращення інвестиційного іміджу підприємства.
курсовая работа [368,1 K], добавлен 09.06.2003Сутність економічного аналізу, об'єкти і суб'єкти його вивчення. Завдання економічного аналізу в умовах ринкової економіки, класифікація його аналітичних прийомів. Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження. Використання способу порівняння.
контрольная работа [155,4 K], добавлен 25.11.2010Зміст, предмет, види, фактори економічного аналізу. Задачі економічного аналізу: оцінка факторів зовнішнього середовища, вивчення кон’юнктури ринку, оцінка конкурентоспроможності продукції. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами.
реферат [19,5 K], добавлен 18.08.2009Економічний аналіз як галузь економічної науки. Види аналізу та його роль в управлінні виробництвом, організація і методика, технічні прийоми. Аналіз показників, які характерізують обсяг виробничої програми. Аналіз стану і використання основних фондів.
курс лекций [120,1 K], добавлен 10.12.2010Поняття, предмет, види економічного аналізу та його роль в ринкових відносинах. Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу. Поняття та групування факторів в економічному аналізі. Сутність та галузь застосування прийомів елімінування.
курс лекций [57,3 K], добавлен 08.02.2010Сутність фінансового стану, інформаційна база аналізу. Діагностика фінансово-економічного стану ТОВ "ЛОГОС". Аналіз показників ліквідності, прибутковості і ділової активності. Поліпшення структури балансу, інтегральні методи оцінки фінансового стану.
курсовая работа [157,2 K], добавлен 23.09.2011
