Процедура визначення виду регіону в залежності від рівня розвитку інформаційної інфраструктури

З метою розвитку підсистеми необхідним є підключення до мережі Інтернет на всій території регіону, забезпечення доступу споживачів до системи мобільного зв'язку, а також надання послуг зв'язку в сфері кабельного телебачення, а також сприяння запровадженню практики надання послуг в електронній формі, створення умов для розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та програмної продукції, у тому числі через розвиток державно-приватного партнерства у сфері інформатизації.

Мережа поштового зв'язку в Черкаській області нараховує 560 стаціонарних відділень, з них 76 розташовано в містах і районних центрах, 473 - сільській місцевості та 11- пересувних пунктів. В області зафіксовано 275,4 тисяч основних телефонних апаратів, з них в домашніх оселях 237,7 тис. одиниць. Забезпеченість основними домашніми телефонними апаратами на 100 сімей: міська мережа зв'язку - 63, сільська - 25. Щільність телефонних апаратів на 100 мешканців становить 18,9 одиниць. Радіофікація населених пунктів області забезпечується роботою 131 радіотрансляційного вузла та функціонуванням 63,7 тис. основних радіоточок. Загальна протяжність ліній радіофікації становить 18,6 тис. км. Операторами кабельного телебачення реалізуються досягнення цифрових технологій та збільшено кількість споживачів регіону до 71,6 тис. осіб. Доступ до мережі Інтернет в області мають 101,9 тис. абонентів. В 2014 році кількість абонентів збільшилася майже на 40 тисяч. Проблеми: відсутність належної статистичної інформації про щільність покриття мережі Інтернет, рівень забезпечення мобільним зв'язком та мобільним Інтернетом. Перспективи: окреслення та впровадження безкоштовних wi-fi зон в місцях найбільшого скупчення населення, розробка та запровадження електронного самоврядування

В Чернівецькій області в 2015 році у сфері радіо, телебачення та зв'язку функціонувало 30 підприємств. Станом на 1 жовтня 2014 р. абонентська база мобільного зв'язку включала більше 1,2 млн. користувачів. У розрахунку на 1000 населення приходилось 1348 мобільних телефонів. За 9 місяців кількість абонентів мережі «Інтернет» зросла на 15,0% і становила 53,2 тис., у тому числі 47,2 тис. - серед населення. Окрім того 17 зі 100 мешканців Чернівецької області є абонентами стаціонарного телефонного зв'язку. Проблеми існують з забезпеченням мобільним зв'язком різних операторів у віддалених селах області (зокрема, в певних селах доступний тільки один оператор або ж місцеве населення проти встановлення так званих «вишок»), а також прокладання мереж для Інтернет. Наразі в сільській місцевості монополістом з надання послуг Інтернет - зв'язку є Укртелеком, також використовуються інтернет-послуги мобільних операторів. Інтернет-провайдери (зокрема, фірма Лангейт) почала прокладати мережі до районних центрів. У зв'язку з цим варто на обласному рівні надати якісь гарантії чи сприяння з розвитку провайдерів.

За 2015 р. підприємства зв'язку Чернігівської області надали послуг на 1325,5 млн. грн., у т.ч. населенню - на 1065,5 млн.грн. (80,4% загального обсягу). Це, відповідно, на 1,0% та 2,7% більше показника січня-листопада 2014 р. Серед видів зв'язку найбільшим попитом користувався мобільний -75,0% загального обсягу. Частка телефонного зв'язку становила 11,5%.

Порівняно із січнем-листопадом 2014 р. збільшилися доходи від надання послуг таких видів зв'язку: телефонного міського - на 17,1%, передачі і прийому телевізійних та радіопрограм, радіозв'язку - на 10,9%, комп'ютерного - на 10,8%, телефонного сільського - на 7,0%. Разом із тим, зменшилися доходи від надання послуг телеграфного зв'язку на 35,6%, телефонного міжміського зв'язку - на 18,5%, проводового мовлення - на 15,3%, поштового - на 1,1% та мобільного - на 0,8%. За послуги міжнародного зв'язку у звітному періоді отримано 20,4 млн. грн. (1,5% загального обсягу).

Ключовою проблемою функціонування підсистеми зв'язку залишається якість послуг, що пов'язано з постійно зростаючими вимогами споживачів відповідно до вимог передових технологій. З метою розвитку підсистеми необхідним є забезпечення доступу споживачів до системи мобільного зв'язку на всій території регіону.

У відповідності до другого кроку процедури, на основі проаналізованих показників оцінки забезпечення функціонування інформаційної інфраструктури (табл. 3) згруповано регіони та визначено рівні розвитку інформаційної інфраструктури і відповідний тип.

Таблиця 3

Упорядкування регіонів за рівнем розвитку інформаційної інфраструктури у 2015 році

Вид регіону було визначено за допомогою розробленої шакали, яку слід було сформувати на третьому кроці, табл. 4.

Таблиця 4

Шкала визначення виду регіону за рівнем розвитку інформаційної інфраструктури

Результати дослідження дозволили виділити п'ять видів регіони (четвертий крок): з високим рівнем розвитку інформаційної інфраструктури (Одеська); вище-середнього рівнем розвитку інформаційної інфраструктури (Дніпропетровська, Донецька, Львівська, Харківська); середнім рівнем розвитку інформаційної інфраструктури (Вінницька, Запорізька, Київська, Луганська, Полтавська, Черкаська); нижче-середнього рівнем розвитку інформаційної інфраструктури (Волинська, Івано-Франківська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська); низьким (Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Чернівецька) рівнем розвитку інформаційної інфраструктури.

Висновки

Сформовано процедуру визначення виду регіону в залежності від рівня розвитку інформаційної інфраструктури та здійснено ії апробацію, що дозволило визначити п'ять видів регіони: з високим рівнем розвитку інформаційної інфраструктури, вище-середнього рівнем розвитку, з середнім рівнем розвитку, нижче-середнього рівнем розвитку і низьким рівнем розвитку інформаційної інфраструктури. Це дозволяє регіональним органам влади враховуючи вітчизняний досвід сприяти розвитку економіки регіонів через підвищення рівня розвитку інформаційної інфраструктури.

Література

1. Красовский, В. Инфраструктура и интенсификация экономики [Текст]: монография / В. Красовский. М.: Экономика, 1980. 195 с.

2. Герасимчук З.В. Економічна сутність інвестиційної інфраструктури регіону/ З.В. Герасимчук, Ю.А. Подеря-Масюк // Економічні науки, серія «Регіональна економіка»: зб. наук. праць/ М-во освіти і науки України, Луцький нац. технічний ун-т. 2008. №5(17) ч. 2. С. 6-14.

3. Толстошеев В.В. Право и информационная инфраструктура/ В.В. Толтошев// Правоведение. 1980. №3. С. 22-31.

4. Воронина Т.П. Информационное общество: сущность, черты, проблемы/ Т.П. Воронина. М.: ЦАГИ, 1995. 111 с.

5. Баранов А.А. Информационная инфраструктура: проблемы регулирования деятельности/ А.А. Баранов. К.ТОВ «Видавничий дім Дмитра Бураго», 2012. 352 с.

6. Воронін І.М. Телекомунікаційні системи України: економіко-географічний аналіз / І.М. Воронін // Культура народов Причерноморья. 2002. N36. С. 13-16.

7. Гречана С.І. Сучасні проблеми та тенденції розвитку міжрегіонального співробітництва в Україні / С.І. Гречана // Економіка та право. Серія: Економіка. № 2. 2016.

8. Попова І.А. Оцінка інформаційної інфраструктури міжрегіонального співробітництва»/ І.А. Попова //Економіка та право. Серія: Економіка. № 2. 2016.

9. Заблодська І.В. Інфраструктурне забезпечення активізації міжрегіонального співробітництва в Україні / І.В. Заблодська//Матеріали ХХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Транскордонного співробітництва: ключові ідеї та перспективи» 20-22 травня 2016 року. Черновці: Черновецький нац. уні-т, 2016 р. С. 31-33.

10. Попова І.А. Інформаційна інфраструктура міжрегіонального співробітництва: сутність, структура / І.А. Попова //Технологія 2016: матеріали міжнар.наук.-техн.конф.,22-23 квітня 2016р., с.Сєвєродонецьк. Ч ІІ / [укл. Тарасов В.Ю.]. Сєвєродонецьк: [Східноукр. нац.ун-т ім. В.Даля], 2016. С. 176-179.

11. Калачова І.В. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на підприємствах України [за результатами одноразового статистичного спостереження]. Бюлетень КТ. Київ, 2016. 49 с.

Размещено на Allbest.ru