Аналіз ціноутворення на ВАТ "Тера"

На рівень цін впливає конкуренція, що підштовхує фірми до вдосконалювання своєї продукції, детальному обґрунтуванню ціни на неї. При цьому фірма може орієнтуватися або на ринок продавця, або на ринок покупця. Наринку продавця домінуюче положення займає продавець - виробник товару. У таких умовах фірмі легше функціонувати, оскільки її продукція перебуває поза конкуренцією. Наринку покупця домінуюче положення займає покупець. І від того, наскільки фірма зуміє врахувати мінливі запити покупця й вчасно задовольнити їх, залежить її благополуччя.

На рівень цін впливає й ряд інших факторів, стадія життєвого циклу виробу, організації - учасники просування товару від виробника до споживача й інші. Врахування впливу всіх факторів у комплексі дозволить фірмі виробити правильну політику ціноутворення.

Собівартість продукції представляє виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції є не тільки найважливішим економічною категорією, але і якісним показником, тому що вона характеризує рівень використання всіх ресурсів (змінного й постійного капіталу), що перебувають у розпорядженні підприємства.

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:

- облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції;

- база для формування гуртової ціни на продукцію підприємства й визначення прибутковості й рентабельності;

- економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічної переозброєння й розширення діючого підприємства;

- визначення оптимальних розмірів підприємства;

- економічне обґрунтування й прийняття будь-яких управлінських рішень.

Основу структури ціни продукції становлять її собівартість і прибуток. Собівартість, як відомо, характеризує витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції. Кожне підприємство намагається повністю компенсувати втрати, що пов'язані з виробництвом продукції, і отримати якнайбільший прибуток. Прибуток підприємства є джерелом фінансування поточних витрат і подальшого його розвитку.

Важливе місце у структурі ціни належить також податкам. Акцизи, мито і податок на додану вартість (ПДВ) є непрямими податками, які сплачує кінцевий споживач.

Серед податкових надходжень і обов'язкових платежів у бюджет основними є податок на додану вартість (~ 50 % надходжень), податок на прибуток (~ 30 % надходжень) і акцизний збір.

Податок на додану вартість є непрямим податком, який включається у ціну товару, є частиною приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і вноситься до Державного бюджету.

Податок на прибуток. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму:

1. валових витрат платника податку;

2. амортизаційних відрахувань.

Існує кілька методів встановлення цін. Після застосування вибраного методу і буде встановлено вихідну ціну. Але в будь-якому разі, визначивши рівень ціни продукції, дістають лише орієнтовну ціну, яка сформована підприємством виходячи з власних умов і мети. Тільки вихід продукції на ринок відкоригує і встановить конкретну ціну на товар.

На практиці залежно від конкретних умов і цілей підприємства використовують різні методи розрахунку ціни на товар, які можна об'єднати у групи:

1. методи, які базуються на витратному підході;

2. методи, які базуються на цільовому ціноутворенні;

3. параметричні методи.

Розглянемо ці методи детальніше.

1. Метод "середні витрати + прибуток" найпростіший і найпоширеніший. Суть його можна записати так: Ц = В + П, де Ц -- ціна продукції; В -- витрати на виготовлення продукції; П -- прибуток, який встановлює підприємство або обмежує держава через граничний рівень рентабельності продукції.

2. Розрахунок ціни за цільовим прибутком. Ціну поставлено в жорстку залежність від загального прибутку, який підприємство передбачає одержати від реалізації певної кількості продукції:

Rпл - планова сума прибутку;

Zс - постійні витрати на весь обсяг виробництва продукції;

Zv - змінні витрати розраховуючи на одиницю виробу;

Ц - ціна виробу.

1. Метод ціноутворення "за рівнем поточних цін", або "за рівнем конкуренції". Ціну вважають функцією цін на аналогічну продукцію у конкурентів і встановлюють на рівні поточної ринкової ціни або дещо нижчою.

2. Метод ціноутворення "за рівнем попиту" передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховується умови продажу, кон'юнктуру ринку, супутні послуги. За цим методом ціни на один вид товару можуть бути різними на різних сегментах ринку.

3. Встановлення ціни за результатами закритих торгів. Це різновид методу "за рівнем поточних цін", який застосовують з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

4. Метод встановлення єдиної ціни разом з витратами на доставку. В ціну входить фіксована сума транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця.

5. Встановлення цін зі знижками. Підприємство-продавець змінює вихідну ціну і встановлює певну знижку з неї з урахуванням дотермінової оплати рахунків, закупівлі великої партії продукції або посезонної закупівлі.

6. Параметричний ціновий метод балів. Використовують експертні оцінки значущості параметрів товару за заданою схемою: "відбір основних параметрів нарахування балів за кожним параметром підсумовування балів за базисним і даним товаром -- розрахунок цін на товари за співвідношенням сумарних балів".

Одним з основних факторів удосконалювання ціноутворення на будь-які підприємства є зниження собівартості.

Можна виділити наступні основні напрямки зниження собівартості продукції на ВАТ "ТерА".:

По-перше - підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів, які полегшать умови праці й піднімуть продуктивність. Так, наприклад у багатьох цехах іде ручна фасовка продукції, а якщо цей процес механізувати й автоматизувати, то витрати на виробництво одиниці продукції помітно скоротяться за рахунок виплат заробітної плати (600 грн. на 1т. продукції) і нарахувань на заробітну плату (200 грн. на 1т. продукції).

Поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів приведе до раціонального використання й переорієнтацію на вітчизняних виробників сировини. Широке використання цукрозамінників, таких як Аспартам (1-метил N-1-а-аспартил-L-фениланін), відносний ступінь солодості до цукру - в 100 разів, ціна ж значно дорожче ( 350 р. за кілограм). З огляду на це, можна розрахувати, що замість 100 кг. цукру, досить використовувати 1 кг. цукрозамінника, що понизить питому вагу суми витрат цукру в сировині в 100 разів, а оскільки частка цукру в структурі витрат у середньому становить 26 % , те витрати зменшаться на 10,8% або 250 грн. на кожний кілограм цукрозамінника. Питома вага сировини в собівартості складе в середньому 38,2 % проти існуючого 50%.

Використання науково-технічних досягнень і передового досвіду допоможе відтіснити частину конкурентів і збільшити частку ринку.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем керування, використанні обчислювальної техніки, удосконалюванні й модернізації існуючої техніки й технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі й удосконалювання продукції, зниження її матеріалоємності й трудомісткості, зниження ваги машин і встаткування, зменшення габаритних розмірів і ін.

Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, при розвитку спеціалізації виробництва; удосконалювання керування виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалювання обслуговування основного виробництва, наприклад, розвитку потокового виробництва, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, удосконалювання організації контролю за якістю робіт і продукції. Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, що не виконують норм виробітку. Додаткова економія виникає при вдосконалюванні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління й в економії заробітної плати й нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності й довговічності устаткування; удосконалювання системи планово-попереджувального ремонту; централізації й впровадження індустріальних методів ремонту, змісту й експлуатації основних фондів.

Удосконалювання матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів знаходить висвітлення в зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини й матеріалів, на транспортування готової продукції.

3.2 Ціноутворення й методи розрахунку

В умовах ринкової економіки різко зросла роль ціни. Від рівня ціни залежить конкурентоспроможність, фінансовий стан підприємства, величина прибутку. Для вироблення ефективної цінової політики фірми необхідний всебічний аналіз факторів, що впливають на рівень цін. Основними з них є: попит на продукцію; державне регулювання цін; витрати по виробництву й реалізації продукції; конкуренція й інші фактори.

Залежно від конкретних умов і цілей підприємства використовують різні методи розрахунку: метод, засновані на витратному підході й метод, заснований на цільовому ціноутворенні. При першому методі до витрат виробництва й реалізації товару додають певну суму прибутку, що планує одержати підприємство. Ціну можна визначити по формулі:

Ц = Кок * ВВ,

де Кок - коефіцієнт окупності витрат; ВВ - витрати виробництва.

Таблиця 3.1. Визначення рівня цін на кондитерські вироби витратним методом

Показники	Рентабельність, %
15	30	50
1. Випуск продукції, тонн (т)	84055,42	87862,71	91222,6
2. Постійні витрати (тис.грн.)	8152,33	8410,91	8795,64
3. Змінні витрати на одиницю продукції, грн./т.	215	250	290
4. Змінні витрати, всього, тис.грн.	18071,92	21965,68	26454,55
5. Валовівитрати, всього, тис.грн.	26224,25	30376,59	35250,19
6. Собівартість продукції, грн./т.	311,99	345,73	386,42
7. Ціна 1 тонни, грн.	358,79	449,45	579,63
8. Виручкавід реалізації всього, тис.грн.	30157,88	39489,56	52875,28
9. Прибуток від реалізації продукції, разом, тис.грн.	3933,64	9112,98	17625,09
10. Рівень рентабельності продукції, всього, %	15	30	50

За даними таблиці 3.1. можна зробити висновок, що для збільшення прибутку й рентабельності треба поліпшити якість продукції, маркетинг і підвищити ціни. При коефіцієнті окупності 1,15 продукцію потрібно продавати за ціною 335,43 грн. за тонну, а при коефіцієнті окупності 1,3 продукцію потрібно продавати за ціною 415,68 грн. за тонну, а при коефіцієнті окупності 1,5 продукцію потрібно продавати за ціною 550,38 грн. за тонну. Змінні витрати вище при коефіцієнті окупності 1,5 (24675,68). Там вище й прибуток (16735,76), і рентабельність (50%).

В 2010 році фабрика кілька разів робило комплексний перегляд цін на продукцію, причому перегляд відбувався не тільки під впливом зростаючих витрат на виробництво, але й під впливом ринкової кон'юнктури (тобто іноді й убік зниження по окремих групах і видах продукції, що було викликано сезонними коливаннями попиту).

Середній сумарний розмір знижок, наданих покупцям до базових цін по всіх підставах, у звітному році зменшений і склав 6.0% (2013 рік - 9,1%).

Перспективним на підприємстві вважається метод ціноутворення за методом урахування попиту. Останній рік він набуває все більшої ваги для визначення цін на продукцію підприємства, оскільки дозволяє прозоро визначити ціну, яка міксимізує прибуток. В табл. 3.2. наведена схема розрахунку ціни за даним методом.

Таблиця 3.2. Визначення оптимального рівня ціни на кондитерські вироби з урахуванням попиту (теоретичний розрахунок).

Ціна за од. (1 т.) товару, грн.	Попит (кількість реалізованого товару), т.	Постійні витрати всього, тисрн.	Змінні витрати, тис.грн.	Валові витрати виробництва, тис.грн..	Виручка від реалізації, тис.грн.	Прибуток (збиток) (+,-) тыс. грн.	Рівень рентабельності (збитковості)-, %
На од.товару (1 т.)	Разом
0	180000	8000	0,25	45000	53000	0	-53000	-100,00
150	150000	8000	0,25	37500	45500	22500	-23000	-50,55
300	120000	8000	0,25	30000	38000	36000	-2000	-5,26
450	90000	8000	0,25	22500	30500	40500	10000	32,79
600	60000	8000	0,25	15000	23000	36000	13000	56,52
750	30000	8000	0,25	7500	15500	22500	7000	45,16
900	0	8000	0,5	0	8000	0	-8000	-100,00

По таблиці 3.2. видно, що при найнижчій ціні за 1 тонну кондитерських виробів, рівній 0грн., попит на дану продукцію буде максимальний. Одночасно із цим підприємство ВАТ "ТерА" не отримає прибутку, тобто виторг від реалізації набагато менше валових витрат виробництва. Тому при даній ціні підприємство працює збитково. Аналогічна ситуація виникне, якщо продукцію продавати по найвищій ціні, тобто по 900 грн./т., але збитки будуть набагато менше (у першому випадку збиток склав -53000 тис.грн., а в другому - -8000 тис. грн., що на 45000 тис. грн. менше), при цьому рентабельність буде однаковою (-100 %). При цій ціні попит рівняється нулю, тобто жоден споживач даної продукції не буде її купувати за ціною 900 грн./т. Також дане підприємство одержить збиток, реалізуючи свою продукцію за ціною 150 грн./т. і за ціною 300 грн./т.; рентабельність у цьому випадку також буде негативною. Отже, реалізовувати кондитерські вироби по вище перерахованих цінах підприємству не вигідно.

Ціна за тонну продукції, рівна 450 грн./т., 600 грн./т. або 750 грн./т., принесе підприємству прибуток. Але максимальний прибуток і рентабельність досягається при ціні 600 грн./т. (13000 тис.грн. і 56,52 % відповідно). Ця ціна одночасно влаштовує й покупця, і продавця (підприємство ВАТ "ТерА"), тобто забезпечує тимчасовий компроміс між ними.

Таким чином, найбільше ефективно реалізовувати кондитерські вироби за ціною 600 грн./т., тому що це принесе максимальний прибуток і найвищу рентабельність. Виходить, оптимальний із ціни з урахуванням попиту буде відповідати 600 грн./т.

В 1999 році фабрика кілька разів робило комплексний перегляд цін на продукцію, причому перегляд відбувався не тільки під впливом зростаючих витрат на виробництво, але й при впливі ринкової кон'юнктури (тобто іноді й убік зниження по окремих групах і видам продукції, що було викликано сезонними коливаннями попиту).

4. Напрямки перетворень у системі ціноутворення на ВАТ "Тера"

Основні рекомендації по вдосконаленню ціноутворення на підприємстві.

Стратегія обґрунтування цін на підприємствах базується на різних принципах.

1. Забезпечення відповідності напрямків і змісту цінової політики напрямкам і змісту економічної політики підприємства загалом. Цінова політика є складовою загальної економічної політики підприємства, тому мета та завдання їх мають бути однакові, причому цінова політика залежить від економічної політики підприємства. Крім того, цінова політика має доповнювати і конкретизувати економічну політику підприємства з урахуванням насамперед життєвого циклу товару та підприємства.

2. Цінова політика має формуватись з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, що відбуваються. Це дає змогу визначити відповідний сегмент ринку, на якому діє виробник, характер зміни цього сегмента та цін, що йому відповідають.

З. Цінова політика має розроблятись виходячи з видів і форм збуту, кількості каналів збуту, форми реалізації товарів кінцевим споживачам. При різних формах і напрямках реалізації цінової політики необхідно враховувати як споживачів (оптових посередників, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар (попередня оплата, кінцева оплата, надання товарного кредиту), а також якість виробу.

4. Гнучкість політики ціноутворення. В умовах насиченості ринку, особливо споживчих товарів, виробник повинен швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку. Це досягається застосуванням різних знижок ш товару для різних споживачів. А це, у свою чергу, дає змогу знижувати ціну й підвищувати її стимулюючу роль в умовах ринкової економіці.

5. Розробка цінової політики залежно від якості товару та ступеня його новизни для споживача. Це досягається використанням нових технології, нового обладнання. Але при цьому слід ураховувати об'єктивні причини, що призвели до збільшення собівартості та витрат виробництві зазначимо, що загальна тенденція має розвиватися в бік зменшення ціни.

В умовах ринкової економіки ціна є одним з найбільш важливих синтетичних показників, що істотно впливають на фінансове становище підприємства. Тому, розраховуючи ціну виробу, підприємці прагнуть до того, щоб вона була оптимальної з погляду відповідності інтересам власника й ринку.

Рівень установлюваної підприємством ціни на продукцію багато в чому визначається тим, які цілі ставить підприємство на найближчий час і перспективу.

Найпоширенішими є наступні цінові стратегії підприємства:

* збереження стабільного положення на ринку при помірній рентабельності;

* одержання надприбутку шляхом "зняття вершків" з ринку;

* витиснення конкурентів;

* забезпечення виживаності в умовах ринку й запобігання банкрутства;

* впровадження на ринку нової продукції;

*завоювання лідерства по показниках якості й інші.

Вибір політики цін заснований на оцінці пріоритетів діяльності підприємства. Кожна цінова стратегія має сукупність як позитивних, так і негативних характеристик. Тому, наприклад, прийняття однієї з них веде до заперечення переваг іншої. У результаті реальна оцінка дійсності приводить до необхідності орієнтації в діяльності підприємства на змішані стратегії ціноутворення.

Процес ціноутворення на підприємстві можна представити наступними основними етапами: постановка мети (завдання) ціноутворення, визначення рівня попиту на даний вид продукції, оцінка витрат виробництва й ступені регулювання цін на продукцію, аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методу ціноутворення, розрахунок вихідної ціни виробу, облік впливу на ціну виробу додаткових факторів, установлення остаточної ціни.

Для ефективної реалізації стратегії ціноутворення й обґрунтування цін на товари необхідно визначити ринки, на яких підприємство буде працювати. Це дозволить зіставити можливості різних ринків і можливості підприємства в задоволенні ринкового попиту.

На етапі встановлення впливу на ціну попиту на продукцію визначається визнання цієї продукції ринком. Залежність між ціною продукції й рівнем попиту на неї виражається кривій попиту. Ціна й попит на продукцію перебувають у зворотній залежності, тобто чим вище ціна, тим нижче попит, і навпаки. Попит, як правило, визначає максимальну ціну, що фірма може встановити на свою продукцію. Мінімальна ціна виробу визначається по сумі валових витрат.

Цінова стратегія підприємства залежить від того, на якій фазі життєвого циклу перебуває товар. Ціна на фазі впровадження нового товару, як правило, висока; на фазі росту - трохи нижче; на фазі зрілості й занепаду вона продовжує знижуватися.

При виборі конкурентноїї стратегії має значення не тільки удосконалення системи цінойтворення як таке, а й комплекс задач, які з ним пов'язані. Важливо (особоиво при випуску нових продуктів та визначення обсягу випуску вже освоєних) чітко сегментувати споживацьку аудитонрію. Як сегменти ринку рекомендується виділити наступні споживчі групи: багаті люди, люди середнього статку й такий сегмент, як діти. Для кожного з сегментів підприємство може й повинно випускати різну продукцію. Так, для багатих людей підприємство повинно направити свої зусилля на виробництво дорогих шоколадних цукерок. Для людей середнього класу необхідно налагодити випуск зефіру й цукерок та печива за доступними цінами при забезпеченні високої якості. Окреме слово треба сказати про дітей. Дітям принципово неважливо багаті або бідніе їхні батьки. Тому вони завжди хочуть ту або іншу річ, що може бути недоступна родині з низьким рівнем доходу. Вирішити цю проблему зможе розробка цілого комплексу маркетингу для дитячого сегмента зі своєю товарною номенклатурою, ціною, каналами розподілу й методами просування.

В області товарної політики підприємство може випускати різноманітні шоколадні ласощі з різною начинкою (у цій області з 2006 року було випущено 8 сортів виробів, останній з яких був запущений у виробництво у травні 2014 року) і різноманітні драже. Саме ця продукція користується найбільшим попитом у дітей. Використовуючи такий метод поширення, як продаж у шкільних буфетах, що буде принципово новим методом, можна значно заощадити на собівартості реалізації виробів, а в галузі просування продукції переконати дитину з дитячого років вибирати продукцію саме ВАТ "ТерА". Економічне обґрунтування цього проекту полягає в тому, що в тернопільських школах вчаться 25000 школярів молодшого та середнього шкільного віку, а за даними досліджень річна потреба в дитини в кондитерських виробах полягає в 10 кг. у рік. Шляхом елементарного множення ми одержимо, що реалізація в школах може дати 2,4 тис. тонн у рік. Якщо навіть не буде досягнутий відчутний економічний прибуток, то велика вага морального ефекту, з дитинства прищепивши людині установку на придбання продукції даної фірми.

Застосування пакетного ціноутворення також дозволить істотно збільшити обсяги продажів особливо у святкові дні, тому що споживач дуже чутливий до зміни ціни на продукцію. Пакетне ціноутворення дозволить знизити ціну на 8%, за рахунок зниження торговельної націнки. Правильне позиціонування наборів - подарунків, дозволить збільшити обсяги продажів, і тим самим дасть ще резерв для зниження ціни.

За рахунок пропонованих заходів щодо пакетного ціноутворення, можна не тільки рівномірно розподілити обсяги по всіх видах реалізованої продукції, але й істотно підняти попит на свою продукцію за рахунок зниження ціни й барвистого оформлення й різноманітного асортименту в наборі (до прикладу, 6 і 12 найменувань).

Висновки

Таким чином, цінова політика полягає в тім, щоб установлювати на товари такі ціни, так варіювати ними, залежно від ситуації наринку, щоб опанувати його максимально можливу частку, домогтися запланованого обсягу прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні й тактичні завдання.

Згідно даним проведених досліджень цінова політика ВАТ "ТерА" полягає в тім, щоб покрити витрати й отримати задовільний прибуток.

Фірма повинна поставити перед собою наступні цілі:

- забезпечення виживаності;

- максимізація поточного прибутку;

- завоювання лідерства по показниках частки ринку або по показниках якості товару;

Залежно від сфери діяльності, від частки займаного ринку фабрика повинна вибрати один з наступних методів ціноутворення:

- "середні витрати плюс прибуток";

- аналіз беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;

- установлення ціни наоснові відчувається ценности, що, товару,

- установлення ціни на основі рівня поточних цін,

Фірма також повинна враховувати, що встановлення остаточної ціни на товар залежить від: психологічного сприйняття з обов'язковою перевіркою; від того, що ціна ця повинна відповідати установкам практикованої фірмою політики цін і, що вона буде сприятливо сприйнята дистрибютерами й дилерами, власним торговельним персоналом фабрики, конкурентами, постачальниками й державними органами.

При розрахунку вихідної ціни фірми користуються різними підходами до проблеми ціноутворення. Один з таких підходів - установлення ціни по географічному принципі, коли фабрика вирішує, як саме розраховувати ціну для вилучених споживачів, і вибирає або метод установлення ціни ФОБ у місці походження товару, або метод установлення єдиної ціни із включеними в неї витратами по доставці, або метод установлення зональних цін, або метод установлення цін стосовно до базисного пункту, або метод установлення цін із прийняттям на себе витрат по доставці. Другий підхід - установлення цін зі знижками й заліками, коли фабрика надає знижки й робить заліки. Третій підхід - установлення цін для стимулювання збуту, коли фабрика вирішує, чи вдатися до використання "збиткових лідерів" або до цін для особливих випадків або пропонувати знижки готівкою. Четвертий підхід - установлення дискримінаційних цін, коли фабрика призначає різні ціни для різних з, для різних місць і різного часу. П'ятий підхід - установлення цін на новий товар, коли фабрика пропонує захищену патентом новинку або в рамках стратегії "зняття вершків", або в рамках стратегії міцного впровадження на ринок. Шостий підхід - ціноутворення в рамках товарної номенклатури, коли фабрика встановлює цінові орієнтири для ряду виробів у рамках товарних асортиментів.

Вирішуючи питання про ініціативну зміну цін, фірма повинна ретельно вивчити ймовірні реакції споживачів і конкурентів. Реакція споживачів залежить від того, який зміст убачають вони в зміні цін. Реакції конкурентів є або наслідком чітких установок політики реагування, або результатом конкретної оцінки кожної знову виникаючої ситуації. Фірма, що планує ініціативну зміну цін, повинна також передбачати найбільш імовірні реакції постачальників, дистрибьютеров і державних установ. У випадку зміни цін, початої кимсь із конкурентів, фірмаповинна спробувати зрозуміти його наміри і ймовірну тривалість дії нововведення. Якщо фірма бажає швидко реагувати на що відбувається, їй варто заздалегідь запланувати свої відповідні заходи на можливі цінові маневри конкурентів.

З огляду на складність даної проблеми, необхідним є придбання знань у цій галузі для вибору правильного підходу у встановленні цін при виході на ринок. З метою досягнення задовільних результатів у виробничій і комерційній діяльності необхідно подальше поглиблення такого роду знань на основі вивчення світового досвіду, специфіки економіки України й інших країн.

В умовах ринку зберігається необхідність державного регулювання ціноутворення. Це пояснюється необхідністю контролю за цінами галузей і підприємств, прагненням держави забезпечити соціальний захист населення.

Ціна на продукцію залежить від багатьох факторів: попиту на продукцію, державного регулювання цін, витрат, конкуренції й інші.

Облік впливу всіх факторів у комплексі дозволить підприємствам виробити гнучку й ефективну політику ціноутворення. Це можна досягнути за допомогою використання методу ФВА при ціноутворенні.

У перші роки переходу на ринкові відносини найбільш сильнодіючим фактором ціноутворення в українській економіці був, і багато в чому залишається зараз, фактор витрат. Фірми прагнули будь-яке збільшення витрат перекласти на покупця. Але зараз, у міру насичення ринку й в умовах конкуренції, підприємствам всі частіше, щоб реалізувати продукцію й забезпечити стійке фінансове становище, доводиться вишукувати резерви по зниженню витрат.

Список використаних джерел

1. Алклычев А.М. Ценообразование в переходной экономике: Учеб.пособие - Махачкала: ИПЦ ДГУ, 2007. - 160 с.

2. Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки: Монографія. - Тернопіль. Економічна думка, 2002. - 334 с.

3. Бабур Л.Г., Лялюк О.Г. Ціни і ціноутворення: Навч. Посібник. -- Вінниця : ВНТУ, 2008. -- 120с.

4. Віннис О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. - К.: Знання, 2006.

5. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2005.

6. Васильев Н.Э., Козлов Л.И. Формирование цены в рыночных условиях. М., 2005.

7. Воронов Ю.П. «Умение назначить цену (пособие по практическому ценообразованию)». // ЭКО, 2000.

8. Горина Г. А. Ценообразование: учебное пособие/, М: УМКОМ МИПП ТОО «Люкс-арт», 2004 г. - 72с

9. Горобчук Т.Т. Ціноутворення: Навч. посіб. -- Житомир : ЖІТІ, 2008. -- 166с.

10. Гришко С.В., Коюда П.М.. Ціноутворення як елемент діяльності підприємства: Навч. посіб.. -- Х. : ХНУРЕ, 2004. -- 84с.

11. Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В.С. Щербина, О.В. Щербина. - К.: Атіка, 2009.

12. Господарське право: Практикум / В.С. Щербина, Г.В. Прон-ська, О.М. Вінник та інші; за заг. ред. В.С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

13. Данілова Л.Л., Петровська С.В. Ціноутворення та маркетингова цінова політика: Навч. посіб. -- К. : КНТЕУ, 2010. -- 130с.

14. Діагностика сектору кондитерських виробів /БІЗПРО/ Київське представництво США з міжнародногорозвитку (USAID).- Київ, 2009.-75с.

15. Дерябин А.А. Система ценообразования и финансов, пути совершенствования. М., Политиздат, 2008г.

16. Желтякова И., Маховикова Г., Цены и ценообразование, Спб: ПИТЕР, 2010;

17. Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 року № 507-XII

18. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 17 березня 1999 р. №184/98-ВР

19. Економіка підприємства: опорний конспект лекцій / Н.М. Ушакова, Л.О. Лігоненко, М.М. Скотнікова, І.О. Чаюн. - К.: КНТЕУ, 2004.

20. Керашев М.А. Экономика пищевой промышленности / Краснодар, 2008.

21. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стоили Л. Брю. Экономикс. М., Республика, 1992г.

22. Кодацкий В.П. Методика установлення ціни на товар// Економіка Фінанси Право.- 2009.- № 11.- С. 14 - 18.

23. Кондитерська промисловість України: проблеми і перспективи / Food &Drinks/ 2/2010/www.fnd.com.ua.

24. Консультант директора. Ценовая стратегия предприятия. 1996, №4.

25. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2009. - 257 с.

26. Котлер Ф. Основы маркетинга. М., Прогресс, 2000 г.

27. Липсиц И.В., Коммерческое ценообразование, М: Бек, 2009;

28. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Метод.вказівки і завдання для самост. вивчення дисципліни / Міжрегіональна академія управління персоналом -- К. : МАУП, 2007. -- 80с.

29. Лень В.С „Управлінський облік”: навч.посібник.-

30. Лушин С.И.Ценность. Цена. Стоимость. - М.: Юрист, 2009. - 80 с.;

31. Майор 3. Контроллинг как система мышления и управления. М., Финансы и статистика, 1993 г.

32. Моисеева Н.K., Анискин Ю.П. Современное предприятие: конкурентноспособность, маркетинг, обновление. Внешторгиздат, 1993г.

33. Моисеева Н.К., Корпунин М.Г. Основы теории и практики функционально-стоимостного анализа. М., 1988

34. О.С. Виханский. “Стратегическое управление”, Издательство Московского Университета.

35. Осин Г.П. Цены и ценообразование. М., 1992.

36. Пінішко Василь Степанович, Мединська Тетяна Володимирівна; Ціни і ціноутворення: Львів. комерц. акад. та ін. Львів, 2010.

Размещено на Allbest.ru