Аналіз ресурсного потенціалу підприємства та основні шляхи підвищення ефективності його використання на ДП "Ємільчинське лісове господарство"

До внутрішніх причин відносяться такі як: непродумана система ціноутворення, невміння керувати доходами, випережаюче зростання зобов'язань перед зростанням доходів і оборотного капіталу, відсутність у наявності коштів [48,c.98].

Для оздоровлення економічної діяльності підприємства необхідна заміна кадрів на більш кваліфіковані (що нині і спостерігається) і скорочення персоналу для зниження витрат на виробництво і підвищення конкурентноздатності продукції, що випускається. Уся продукція, що знаходилася на складах і придатна для реалізації - невисокої якості. У зв'язку з цим, повернення до старих позицій на ринках збуту готової продукції можливе тільки при зниженні ціни (це буде можливо при зниженні витрат на собівартість, скороченні робочих місць і заміну кадрового складу більш компетентним).

Необхідно також збільшити обсяги виробництва і поліпшити позиції на ринках збуту продукції, поліпшити якість продукції, а також створити більш удосконалену систему керування.
В умовах ринкової економіки, коли головною метою підприємств є прагнення до одержання максимального прибутку, зниження собівартості продукції стає головним чинником на шляху його підвищення.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає у наступному:

? у збільшенні прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні;

? у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

? у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеню ризику банкрутства;

? у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції і збільшити обсяг продажів.

Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.

Друге джерело - зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію - має найважливіше значення для матеріалоємних галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на постачання матеріалів, покращення нормування витрат матеріалів [38,c.65].

Скорочення витрат на обслуговування виробництва та на управління досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективніших методів організації управління та обслуговування виробництва, більш прогресивної техніки [29,c.179].

Економія витрат на збут досягається завдяки укріпленню дисципліни праці, ритмічності виробництва, дотримання договірної дисципліни.

Отже, найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання світового досвіду щодо зменшення собівартості. Саме ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології - це вихід для українського товаровиробника, а отже і для ДП «Ємільчинське лісове господарство».

Розглядаючи проблему зростання дебіторської заборгованості підприємства в динаміці, слід відмітити, що в процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. Тому саме у зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Сьогодні в період глобальних змін в різних сферах діяльності сyспільства питання дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості [37,c.56].

На сучасному етапі досліджуване підприємство неспроможне ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Це позбавляє підприємство можливості нормально функціонувати у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.

Проблема неплатежів за товари, роботи, послуги в Україні пов'язана, здебільшого, з відсутністю майнової відповідальності покупців за невиконання своїх договірних зобов'язань. Надання кредиту конкретному покупцю збільшує ймовірність оплати ним товару.

Дебіторська заборгованість є невід'ємною складовою збиткової діяльності будь-якого підприємства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків. Ефективне управління дебіторською заборгованістю на сучасному етапі є актуальною проблемою для підприємства.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах свідчить про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців продукції ДП «Ємільчинське лісове господарство».

Одним з етапів вирішення нагальної проблеми є розробка дієвого алгоритму щодо управління дебіторською заборгованістю.

При цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю, які можна класифікувати на такі групи:

Ш юридичні - претензійна робота, подача позову до суду;

Ш економічні - фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції;

Ш психологічні - нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу;

Ш фізичні - арешт майна боржника, здійснений органами державної виконавчої служби [29, c.172].

Застосування вище перерахованих методів залежить від строку заборгованості. До простроченої та сумнівної дебіторської заборгованості, згідно з запропонованим алгоритмом, рекомендується застосовувати всі вказані методи впливу на боржників.

Крім того, підприємству необхідно вести активну дебіторську політику шляхом ефективного вирішення наступних задач:

ь аналіз дебіторської заборгованості і визначення на його основі загальних принципів надання відтермінування платежу (своєрідного товарного кредиту);

ь розробка правил встановлення термінів товарного кредиту;

ь визначення гарантій, під які надається товарний кредит;

ь розробка методів оцінки надійності покупця;

ь встановлення правил визначення суми товарного кредиту, що надається одному покупцеві;

ь розробка способів «збору» дебіторської заборгованості;

ь побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості [22,c.204].

При управлінні дебіторською заборгованістю найбільше значення має здійснення контролю, який дозволяє з'ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.

Крім цього, потрібно постійно слідкувати за тим, щоб не виникала прострочена дебіторська заборгованість, а у разі виникнення, необхідно здійснити точний методичний підхід для стягнення дебіторської заборгованості і чітко його дотримуватись.

Таким чином, для зменшення розміру дебіторської заборгованості на підприємстві, що досліджується, необхідно:

§ визначати ступінь ризику несплати рахунків покупцями;

§ збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;

§ контролювати співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості;

§ вести оперативний контроль за надходженням готівки;

§ своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

§ вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

§ своєчасно надавати платіжні документи;

§ припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну [29,c.181].

При виконанні всіх вищевказаних умов на ДП «Ємільчинське лісове господарство» зникне проблема зростання дебіторської заборгованості, підвищиться своєчасність розрахунків, а отже, зменшиться кредиторська заборгованість.

2.3 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства

Ресурсний потенціал підприємства являє собою сукупність таких основних складових як матеріальний, нематеріальний, кадровий, інноваційний, фінансовий та управлінський потенціали. Для оцінки стану ресурсного потенціалу розглянемо кожну з його складових, виявивши взаємозв'язки між ними і визначивши загальний стан ресурсного потенціалу на підприємстві. Отже розглянемо рівень матеріального, нематеріального, кадрового, інноваційного, фінансового та управлінського потенціалів на ДП «Ємільчинське лісове господарство».

Об'єктом управління ресурсним потенціалом є витрати, що стосуються різних аспектів діяльності підприємства процес їхнього формування і зниження; суб'єктом управління є менеджери керуючої системи підприємства.

Оцінюючи матеріальний потенціал розглянемо стан та використання основних фондів підприємства у таблиці 2.13. Бачимо скорочення коефіцієнта оновлення основних засобів на 0,03 пункти за 3 роки, скорочення коефіцієнта приросту на 0,05 пунктів та зростання коефіцієнта зносу основних засобів на 10%, обладнання використовується не повністю, є одиниці обладнання що встановлені, але не використовуються, відбулося скорочення фондовіддачі майже на 15%, усе це свідчить про негативні тенденції на підприємстві, водночас зросла ефективність використання часу роботи обладнання, скоротилася питома вага простоїв у календарному фонді роботи обладнання, що призвело до зростання інтегрального коефіцієнта навантаження на 22% і зростання рентабельності основних фондів у 2 рази порівняно з 2011 роком, у зв'язку зі скороченням штату зросла і фондоозброєність (на 25,5%).

Таблиця 2.13. Оцінка стану та використання основних фондів ДП «Ємільчинське лісове господарство» за 2011-2013 рр.

№ п/п	Показники	2011	2012	2013	Відхилення 2013р. до 2011р. (+,-)
1	Коефіцієнт оновлення ОФ	0,19	0,18	0,15	-0,03
2	Коефіцієнт вибуття ОФ	0,01	0,01	0,01	0
3	Коефіцієнт приросту ОФ	0,22	0,18	0,17	-0,05
4	Коефіцієнт зносу ОФ	0,58	0,59	0,64	0,06
5	Коефіцієнт придатності ОФ	0,42	0,41	0,36	-0,06
6	Коефіцієнт використання парку наявного устаткування	0,98	0,95	0,95	-0,04
7	Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання	0,98	0,95	0,95	-0,03
8	Коефіцієнт використання зданого в експлуатацію обладнання	1	1	1	0
9	Коефіцієнт використання календарного фонду часу роботи обладнання	0,76	0,89	0,91	0,16
10	Коефіцієнт використання режимного часу роботи обладнання	0,82	0,94	0,95	0,13
11	Коефіцієнт використання планового часу роботи обладнання	0,99	0,94	1,02	0,02
12	Питома вага простоїв у календарному фонді часу роботи обладнання	0,13	0,05	0,04	-0,09
13	Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності	0,88	0,85	0,94	0,05
14	Коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання	0,82	0,94	0,95	0,13
15	Коефіцієнт змінності	0,82	0,94	0,95	0,13
16	Коефіцієнт інтенсивного навантаження	0,99	0,99	1,04	0,05
17	Інтегральний коефіцієнт навантаження	0,81	0,93	0,99	0,17
18	Фондовіддача	2,70	2,38	2,30	-0,40
19	Фондомісткість	0,37	0,42	0,44	0,06
20	Рентабельність ОФ	1,46	1,57	2,92	1,46
21	Фондоозброєність	39,3	44,67	49,31	10,01

Отже бачимо деяке покращення ступеня використання основних фондів на підприємстві, хоча існують і суттєві прорахунки у політиці управління основними засобами на підприємстві.

Ефективність використання підприємством оборотних фондів проаналізуємо за таблицею 2.14. Згідно даних відділу збуту підприємства у 2011 році було укладено 150 договорів, у 2012 - 160, у 2013 - 190, з них договорів поставки товарів на підприємство: у 2011 - 62, у 2012 - 69, у 2013 - 72.

Таблиця 2.14. Система показників ефективності використання оборотних фондів ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№ п/п	Показники	2013	2012	2013	Відхилення 2013 до 2011 (+/-)
1	Кількість коефіцієнтів виконання договорів	62	69,00	72,00	10,00
2	Коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів	0,79	0,81	0,88	0,08
4	Матеріаловіддача	2,13	1,81	1,90	-0,23
5	Матеріаломісткість	0,47	0,55	0,53	0,06
6	Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції	0,63	0,72	0,72	0,09
7	Коефіцієнт використання матеріалів	0,75	0,79	0,80	0,04
8	Коефіцієнт матеріальних витрат	1,03	1,06	1,08	0,05
9	Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	2,35	1,96	1,94	-0,41
10	Тривалість обороту матеріальних запасів	152,95	183,87	185,21	32,25

Згідно таблиці коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів позитивно зріс на 11,4% у 2013 порівняно з 2011 роком, зріс коефіцієнт використання матеріалів на 6,6%, проте бачимо скорочення матеріаловіддачі і зростання матеріаломісткості, що є негативним у діяльності підприємства і стало результатом зростання коефіцієнта матеріальних витрат на 5%, відповідного зростання вказаних витрат у собівартості продукції на 14,3%, негативно зросла тривалість обороту матеріальних запасів на 32,25 днів. Усе вище перелічене свідчить про слабкість матеріального потенціалу підприємства і необхідність вжиття термінових заходів щодо зниження негативного ефекту на виробничо-господарську діяльність підприємства.

Кадровий потенціал оцінимо за даними таблиці 2.15.

Таблиця 2.15. Основні показники оцінки кадрового потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Показники	Роки	Відхилення
	2011	2012	2013	2013 р. до 2011 р.
				+/-
Середньооблікова чисельність персоналу, осіб	603	564	493	-110
Прийнято працівників, осіб	25	9	3	-22
Вибуло працівників, осіб,	68	76	111	43
у тому числі:
- за власним бажанням	58	76	82	24
- за порушення дисципліни	9	0	0	-9
- по скороченню штатів	0	0	29	29
- з інших причин	1	0	0	-1,00
Коефіцієнт найму	0,04	0,02	0,01	-0,04
Коефіцієнт вибуття кадрів	0,11	0,13	0,23	0,11
Коефіцієнт плинності кадрів	0,11	0,13	0,17	0,06
Коефіцієнт стабільності кадрів	0,89	0,87	0,83	-0,06
Коефіцієнт змінності робочих місць	135,6	117,15	110,65	-24,95
Коефіцієнт використання змінного режиму	67,8	58,573	55,326	-12,47
Коефіцієнт безперервності	0,7533	0,7349	0,7787	0,03
Інтегральний коефіцієнт використання робочих місць	51,076	43,044	43,08	-8,00
Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу	158,51	176,41	154,45	-4,06
Середньорічний виробіток продукції одним працюючим	109,88	117,61	154,45	44,57
Зміна середнього заробітку працюючих за період	1,28	-1,54	5,97	4,69
Зміна середньорічного виробітку	31,7	17,9	55,03	23,33
Економія (перевитрата) фонду заробітної плати	-121,4	-2147	715,1	836,50

Оцінюючи кадровий потенціал підприємства згідно з таблицею, бачимо, що чисельність прийнятих працівників значно скоротилася за останні роки (на 88%), чисельність тих, що вибули - зросла на 63,24%, причому більшість з них звільнилася за власним бажанням і лише незначна кількість(29 осіб)- за скороченням штату та порушення трудової дисципліни (9 осіб). Тому коефіцієнт прийняття кадрів зменшився на 0,04, коефіцієнт вибуття кадрів - зріс на 0,11 пунктів, коефіцієнт стабільності кадрів - скоротився на 0,06, а плинності - відповідно зріс. Коефіцієнт використання змінного режиму негативно скоротився на 18,4%,коефіцієнт безперервності позитивно зріс (на 3,4%), проте інтегральний коефіцієнт використання робочих місць скоротився на 15,7%, а продуктивність праці промислово-виробничого персоналу скоротилася на 2,3% Усе це відображає незадовільну кадрову політику підприємства. Водночас зріс середньорічний виробіток одного працюючого на 41% порівняно з базисним періодом. Зростання середньорічного виробітку відбувалося більшими темпами, аніж зростання середньорічного заробітку працівників, як наслідок на у 2013 році економія фонду оплати праці склала 836,5 тис. грн, що відобразилося зростанням суми фінансового результату підприємства у вказаному звітному періоді.

Аналізуючи інноваційний потенціал підприємства слід зазначити, що наданий момент часу ДП «Ємільчинське лісове господарство» не займається інноваційною діяльністю. Водночас розглядаючи елементи інноваційного потенціалу слід відзначити, що на підприємстві сформована лінійно-функціональна структура управління, що сприяє розвитку інноваційного потенціалу, однак розвиток інших елементів (таких як прогресивна технологія, організація і оплата праці, універсальні дослідно-конструкторські роботи, стиль управління з делегуванням повноважень та сприятливий психологічний клімат) не знаходиться на належному рівні.

До головних перешкод на шляху активізації інноваційного процесу на ДП «Ємільчинське лісове господарство» можна віднести:

· Дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок.

· Недосконалість нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності.

· Невідповідність корпоративної структури, яка формується в Україні, головним вимогам інноваційного розвитку та ін.

Отже рівень інноваційного потенціалу на підприємстві низький.

Оцінку фінансового потенціалу як вагомої складової ресурсного потенціалу підприємства проведемо за даними наступних таблиць.

Аналізуючи ліквідність підприємства бачимо позитивне зростання коефіцієнтів покриття та швидкої ліквідності, оскільки коефіцієнт покриття сягає нормативу (>1) - на підприємстві достатньо оборотних засобів для покриття боргів, коефіцієнт швидкої ліквідності досяг нормативу у звітному 2013 році і свідчить про збільшення частини поточних зобов'язань, що можуть бути погашені не лише за рахунок грошових коштів, а й за рахунок очікуваних фінансових надходжень.

Таблиця 2.16. Показники оцінки ліквідності ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№п/п	Показники	Значення	Відхилення 2013 до 2011 (+/-)
		2011	2012	2013
1	Коефіцієнт покриття	1,03	1,13	1,21	0,18
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,5	0,56	0,76	0,26
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0235	0,0011	0,0072	-0,016
4	Частка оборотних засобів в активах	0,32	0,25	0,24	-0,07
5	Частка виробничих запасів в оборотних активах	0,27	0,28	0,27	0
6	Робочий капітал, тис. грн.	-987	-1277	-834	153

Скорочення коефіцієнта абсолютної ліквідності у 3 рази і недосягнення ним нормативного значення свідчить про неготовність підприємства негайно погасити поточні зобов'язання. Питома вага оборотних засобів в активах скоротилася за 3 роки на 25%, частка виробничих запасів у оборотних активах не змінилася, робочий

Таблиця 2.17. Показники оцінки фінансової стійкості ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№п/п	Показники	Значення	Відхилення 2013 до 2011 (+/-)
		2011	2012	2013
1	Коефіцієнт автономії	0,68	0,71	0,69	0,01
2	Коефіцієнт фінансової залежності	1,48	1,41	1,46	-0,02
3	Коефіцієнт фінансової стійкості	2,75	3,28	2,74	-0,01
4	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	5,62	6,03	4,58	-1,04
5	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	0,01	0,04	0,08	0,07
6	Коефіцієнт фінансування	0,36	0,30	0,36	0
7	Коефіцієнт стійкості фінансування	0,68	0,71	0,69	0,01
8	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,25	0,22	0,25	0
9	Коефіцієнт поточних зобов'язань	1	1	1	0

капітал мав від'ємне значення протягом усього періоду дослідження і свідчить про перевищення суми поточних зобов'язань над сумою оборотних активів.

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства у таблиці 2.17. бачимо зростання на 1,5% коефіцієнта автономії у звітному році порівняно з базисним, отже скоротилася залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, коефіцієнт фінансової стійкості негативно скоротився на 3,6%, коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами скоротився на 18,5%, тобто частка оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних засобів скоротилася. Ступінь мобільності використання підприємством власних коштів позитивно зросла, що характеризується коефіцієнтом маневреності. Коефіцієнт стійкості фінансування який не сягає нормативу дещо зріс (1,47%), проте його значення відображає недостатність на підприємстві стійких джерел формування фінансових ресурсів.

Розглянемо показники ділової активності підприємства у наступній таблиці.

Таблиця 2.18. Показники оцінки ділової активності ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№п/п	Показники	Значення	Відхилення 2013 до 2011 (+/-)
		2011	2012	2013
1	Коефіцієнт оборотності активів	3,97	3,62	3,82	-0,15
2	Тривалість обороту активів	92,02	100,85	95,62	3,60
3	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	14,14	14,58	13,96	-0,18
4	Тривалість обороту оборотних активів	25,81	25,04	26,15	0,34
5	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	6,11	5,23	5,48	-0,63
6	Тривалість обороту власного капіталу	59,74	69,80	66,63	6,90
7	Коефіцієнт завантаженості активів	0,25	0,28	0,26	0,01
8	Коефіцієнт завантаженості активів в обороті	0,07	0,07	0,07	0
9	Коефіцієнт завантаженості власного капіталу	0,16	0,19	0,18	0,02
10	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	32,50	30,65	24,64	-7,86
11	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	11,23	11,91	14,81	3,58
12	Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів,%	45,93	49,30	62,27	16,33
13	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	75,01	90,59	76,94	1,94
14	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	4,87	4,03	4,74	-0,12
15	Частка кредиторської заборгованості в загальному обсязі джерел активів,%	15,79	19,04	23,09	7,30

Аналізуючи ділову активність підприємства бачимо негативне скорочення коефіцієнтів оборотності активів (3,8%), оборотних активів (1,3%), дебіторської заборгованості (24,2%) та власного капіталу (10,3%), тобто зросла тривалість обороту вказаних активів, дебіторської заборгованості та власного капіталу. Коефіцієнти завантаженості активів та власного капіталу позитивно зросли відповідно на 4% та на 12,5%. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості позитивно зріс на 2,6%, а частка кредиторської заборгованості в загальному обсязі джерел активів негативно зросла на 46,23%.

Ефективність господарювання підприємства проаналізуємо за даними таблиці 2.19.

Таблиця 2.19. Показники оцінки ефективності господарювання ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№ п/п	Показники	Роки	Відхилення 2013 до 2011 (+/-)
		2011	2012	2013
1	Рентабельність продукції, %	33,69	30,31	27,92	-5,78
2	Рентабельність операційної діяльності, %	1,94	1,94	0,79	-1,15
3	Рентабельність звичайної діяльності, %	1,83	1,89	1,66	-0,18
4	Рентабельність господарської діяльності, %	1,83	1,89	1,66	-0,18
5	Коефіцієнт покриття виробничих витрат	1,34	1,30	1,28	-0,06
6	Коефіцієнт окупності виробничих витрат	0,75	0,77	0,78	0,03
7	Валова рентабельність продажу продукції	25,20	23,26	21,82	-3,38
8	Чиста рентабельність продажу продукції	0,72	0,54	0,66	-0,06
9	Рентабельність доходу від операційної діяльності, %	1,90	1,91	0,78	-1,12
10	Рентабельність підприємства, %	2,15	2,39	4,86	2,71
11	Рентабельність власного капіталу, %	27,46	17,66	25,82	-1,64
12	Рентабельність залученого капіталу, %	27,62	26,23	38,21	10,60
13	Рентабельність необоротних активів, %	10,37	8,07	12,27	1,90
14	Рентабельність оборотних активів, %	26,60	24,43	32,60	6,00
15	Коефіцієнт покриття активів	0,99	0,90	0,95	-0,04
16	Коефіцієнт окупності активів	0,25	0,28	0,26	0,01
17	Коефіцієнт покриття власного капіталу	1,53	1,31	1,37	-0,16
18	Коефіцієнт окупності власного капіталу	0,16	0,19	0,18	0,02

Отже, коефіцієнт окупності виробничих витрат позитивно зріс на 4%, рентабельність підприємства зросла у 2013 порівняно з базисним на 26%, рентабельність залученого капіталу зросла на 38,3%, рентабельність необоротних активів зросла на 18,3%, а оборотних - на 22,6%, коефіцієнт окупності власного капіталу зріс на 12,5%. Усе це відображає деяке покращення в діяльності підприємства, однак такі показники як рентабельність продукції, рентабельність звичайної та операційної діяльності, рентабельність господарської діяльності, коефіцієнт покриття виробничих витрат, рентабельність продажу та інші розраховані і представлені в таблиці показники ефективності скоротилися, що відображає переважне погіршення ефективності господарювання підприємства.

Оцінюючи управлінський потенціал ДП «Ємільчинське лісове господарство» слід відмітити позитивне зростання кількості працівників з вищою освітою, як видно з наступної таблиці.

Таблиця 2.20. Склад та структура персоналу ДП «Ємільчинське лісове господарство» за освітою

Показники	Роки	Відхилення 2013 р. до 2011 р.
	2011	2012	2013
	осіб	питома вага, %	осіб	питома вага, %	осіб	питома вага, %	%	пунктів структури
Всього працівників	603	100	564	100	493	100	81,76	-
з них:
- з вищою освітою	47	7,79	59	10,46	56	11,36	119,15	3,56
- з середньою спеціальною і технічною	386	64,01	354	62,77	294	59,63	76,17	-4,38
- з середньою загальною	170	28,19	151	26,77	143	29,01	84,12	0,81

Отже, чисельність працівників з вищою освітою зросла на 19,5%, чисельність же інших категорій працівників скоротилася. Так чисельність працівників з середньою спеціальною і технічною освітою скоротилася на 23,83%, а з середньою загальною - на 15,88%.

Питома вага витрат на управлінський персонал у вартості реалізованої продукції:

ПВрп2011 = х100%=3,76%

ПВрп2012 = х100%=4,3%

ПВрп2013 = х100%=3,4%

Питома вага управлінських витрат у загальному фонді оплати праці підприємства:

ПВфоп2011 =х100%=12,1%

ПВфоп2012 =х100%=14,7%

ПВфоп2013 =х100%=12,6%

Питома вага керівників у загальній чисельності персоналу:

ПВк=х100%=22,72%

ПВк=х100%=25%

ПВк=х100%=21,9%

Як бачимо, питома вага управлінських витрат на управлінський персонал у вартості реалізованої продукції скоротилася на 0,36%, питома вага управлінських витрат у загальному фонді оплати праці підприємства навпаки, зросла у звітному році на 0,5%, причому питома вага керівників скоротилася на 0,82%. Усе це свідчить про зростання оплати праці керівників набагато швидшими темпами, аніж зростання оплати праці виробничого персоналу, що є негативним.

Отже, проаналізувавши ресурсний потенціал ДП «Ємільчинське лісове господарство» бачимо, що ресурсний потенціал підприємства є малим і потребує свого розвитку. Так матеріальний потенціал підприємства можна охарактеризувати як слабкий, оскільки покращення ступеня використання основних фондів супроводжувалося скороченням їх ступеня оновлення, оборотні фонди характеризувалися зростанням матеріаломісткості продукції та зростанням тривалості обороту запасів за 3 роки на 32,25 днів. Фінансовий потенціал підприємства невисокий, існують проблеми з ліквідністю, фінансовою стійкістю та діловою активністю підприємства, більшість показників ефективності діяльності скоротилися протягом досліджуваних років. Існує різкий перекіс в бік кадрового та управлінського потенціалу підприємства, які перебувають на значно вищому рівні, аніж інші складові ресурсного потенціалу даного підприємства і безперервно продовжують розвиватися.

Тому, для отримання підприємством можливостей для свого розширення, якісного зростання показників і сталого розвитку, слід впроваджувати різного роду заходи для збалансування усіх складових ресурсного потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство».

2.4 Основні шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

У нестабільному зовнішньому середовищі підприємства повинні спрямовувати свої зусилля на утримання конкурентної позиції на ринку. За таких умов вони змушені постійно шукати нові, більш ефективні методи господарювання, відшукувати наявні резерви розвитку, знаходити нові ринки збуту власної продукції, а також постійно працювати над розробкою та впровадженням різноманітних інновацій, які зможуть забезпечити виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби. Тому з метою ефективного функціонування підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності необхідно якісно розвивати ресурсний потенціал як основу для розвитку. При цьому саме максимізацію ресурсної складової можна вважати умовою сталого розвитку підприємства в сучасних умовах, що вимагає від вітчизняних суб'єктів господарювання приділяти велику увагу управлінню власним ресурсним потенціалом.

Важливу роль у підвищенні ресурсного потенціалу підприємств відіграє вибір і реалізація відповідної стратегії розвитку підприємства. Для цього потрібна інформація щодо величини ресурсного потенціалу та рівня його використання. Моніторинг та оцінка рівня ресурсного потенціалу є актуальним завданням, оскільки його розв'язання дає змогу приймати стратегічні й тактичні рішення щодо розвитку підприємства в різних напрямах й розвитку його стійких конкурентних переваг [6,c.75].

Необхідно обов'язково враховувати той факт, що розкриття ресурсного потенціалу наштовхується на подолання зовнішніх бар'єрів. Такі бар'єри можна розглядати як всі фактори зовнішнього середовища, що впливають на ресурсний потенціал підприємства, а саме:

Ш можливості для виробництва нових або поліпшених видів продукції або послуг;

Ш можливості для зміни соціальних відносин на підприємстві;

Ш можливості для розробки нових методів управління;

Ш можливості для створення нових механізмів просування продукції на ринок ;

Ш можливості придбання ноу-хау, патентів;

Ш законодавча база, низька ставка рефінансування, пільгове оподатковування;

Ш взаємодія влади й бізнесу;

Ш практика комерціалізації технологій тощо.

Щодо впливу на ресурсний потенціал підприємства внутрішніх факторів, слід зазначити, що процеси управління ресурсами значно залежать від культури управління підприємством. За участю ресурсного потенціалу можна реально досягти прискорення й підвищення ефективності впровадження нових технологій і винаходів, реальної протидії бюрократичним тенденціям, сприяння розкриттю інноваційного потенціалу особистості тощо [32,c.158-160].

Входження України до групи держав, в яких домінує інноваційний шлях розвитку, потребує залучення фінансових і кадрових ресурсів, збільшення долі інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва підвищення інноваційної активності підприємств. Аналіз джерел фінансування інноваційних заходів підприємств України за останні роки засвідчив, що із загальної суми використаних на інноваційні цілі фінансових ресурсів майже 60-70% становили власні кошти підприємств, фінансування з державного бюджету дорівнювало приблизно 2-4%, кредитні ресурси становили 2-3%, кошти інвесторів - 1-2%. Як видно з наведених даних, основним таким джерелом є власні кошти суб'єктів господарювання, і стає очевидним, що у майбутньому слід спиратися саме на них, у чому важливу роль відіграє підвищення ресурсного потенціалу.

Отже, підвищення ресурсного потенціалу підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку.

Розглядаючи галузь діяльності ДП «Ємільчинське лісове господарство» - лісництво та лісозаготівлі, варто відмітити деякі особливості даної галузі. Так, ліси утворюють позитивний соціальний та екологічний ефекти, які можуть навіть перевищувати економічний, що робить лісову галузь важливою для суспільства. Зокрема Україна належить до категорії країн, що недостатньо забезпечені лісовими ресурсами. Тому потрібно вжити ряд заходів для підвищення ефективності використання наявного потенціалу в лісовому господарстві.

Велике значення лісів в національному господарстві країни викликає необхідність найбільш комплексного використання лісових багатств. В умовах становлення ринкових відносин в Україні головним принципом має стати безперервне і невиснажливе використання лісових ресурсів.

Невід'ємним і досить важливим елементом виробничого потенціалу лісогосподарського комплексу є саме лісоресурсний потенціал. Раціональне використання цього потенціалу є основою підвищення ефективності використання усього виробничого потенціалу на лісогосподарських підприємствах.

Лісові ресурси мають велике значення в економіці країни і суттєвий вплив на розвиток багатьох галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, охорони здоров'я, туризму, і т.д.

Назріла гостра необхідність розроблення нових основ екологічного лісокористування, які б враховували необхідність різнопланового і цільового використання лісів, підвищення їх стійкості та посилення еколого-захисних функцій. Потрібна розробка нових, сучасних механізмів управління процесом державного контролю за охороною, захистом, використанням та відновленням лісів в Україні.

Управління лісовим господарством займає чи не провідне місце в державній політиці розвитку економіки ще з отримання Україною незалежності. Проте, не дивлячись на це, сьогоднішній стан державного управління лісами через ряд причин знаходиться в незадовільному стані.

Проте для стабільного розвитку лісового господарства потрібне відповідне фінансування. Необхідно залучати як і державні, так і кошти приватних осіб. Лісове господарство є малопривабливим для інвесторів, які намагаються отримати швидку віддачу від вкладеного капіталу. Тому необхідно створити умови для сприятливого інвестиційного клімату. Головним завданням інвестиційної політики має стати впровадження передових технологій використання вторинної сировини, що дозволить раціональніше використовувати уже наявну базу.

Тому для підвищення рівня ресурсного потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство» необхідно впровадити наступні заходи:

ь запровадження принципів невиснажливого лісокористування та екосистемного підходу в процесі реформування та збалансованого розвитку лісового господарства;

ь запровадження політики формування цін на лісогосподарську продукцію;

ь створення конкурентних засад в сфері лісокористування;

ь врівноваження показників лісозаготівлі і насаджень, а також ефективний контроль за станом лісових насаджень;

ь збільшення об'єму заготівлі деревини за рахунок підвищення продуктивності лісів;

ь альтернативні варіанти застосування відходів з виробництва;

ь врахування у процесі лісогосподарської діяльності соціальних інтересів працівників лісового господарства та місцевого населення;

ь забезпечення прозорого процесу прийняття рішень, що стосуються розвитку лісового сектору господарства;

ь підвищення продуктивності праці. Цей процес відбувається за допомогою покращення засобів праці, технології і впровадження нової техніки і прогресивної технології, а також за рахунок відповідної підготовки кадрів для роботи на новій техніці, підвищення кваліфікації працівників. Збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси. Перший напрямок має за мету навчити працівників використовувати надані їм засоби виробництва для створення необхідної продукції в належній якості і потрібній кількості. Другий напрямок має за мету підвищення професійних знань і навичок з метою виконання більш складних робіт і підвищення продуктивності праці.

ь покращення системи підготовки та перепідготовки кадрів для лісової галузі;

ь заходи для збалансування доходів і видатків держлісгоспів;

ь екологізація виробництва, стимулювання діяльності, спрямованої на збереження довкілля, що призведе до зменшення витрат на відновлення природного середовища;

ь реформування лісового господарства повинно здійснюватися на основі чітко визначеного плану розвитку, який повинен мати глибоке обґрунтування.

Серед основних проблем ресурсного потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство» особливе місце належить зростанню дебіторської заборгованості та кадровим питанням. Так, кадровий потенціал підприємства характеризується зростанням плинності кадрів, надмірно низькою оплатою праці порівняно з оплатою праці працівників контори лісового господарства та низьким рівнем мотивації промислово-виробничого персоналу, нездоровим психологічним кліматом в колективі серед робітників, зловживання керівництвом цехів своїми повноваженнями, що виявляються в веденні подвійної бухгалтерії, продажах частини лісопродукції місцевому населенню за нижчими, аніж на підприємстві цінами і приховування фактів здійснення такої діяльності від вищого керівництва.

Усі ці випадки обумовлюються насамперед невисокою цінністю їх посад для рядових працівників підприємства. Постійним очікуванням скорочень, звільнень і знижень рівня фінансового та соціального забезпечення. Так у 2013 році в цілях економії було призупинено видачу робітникам спецодягу, скорочено кількість путівок, що надаються для оздоровлення. Я вважаю, що в таких умовах важливість зваженої кадрової політики стає надзвичайно актуальною.

Пропонуємо для поліпшення стану кадрової політики застосувати такі заходи як запровадження системи премій для виробничого персоналу та нематеріального стимулювання, такого як оголошення подяки чи нагородження почесною грамотою.

Розрахуємо економічний ефект, що буде одержаний у результаті скорочення плинності кадрів до рівня 2012 року у наступному 2014 році.

згідно таблиці 2.15. коефіцієнт плинності кадрів 2013 року Кп. -- 0,17; коефіцієнт плинності кадрів у базовому .м -- 0,11; Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу у поточному році П, тис. грн -- 154,45; плинність кадрів Чос, осіб -- 82.

ДП «Ємільчинське лісове господарство» за 2014 рік планує отримати виручку від реалізації у розмірі 76032 тис. грн., розрахуємо економічний ефект з огляду на запровадження рекомендованих заходів (Таблиця 2.21.).

Таблиця 2.21. Економічний ефект заходів щодо поліпшення мотивації персоналу на ДП «Ємільчинське лісове господарство» на 2014 рік

Рекомендаційні заходи	Витрати,грн.	Витрати,грн.	Соціальний ефект
1. Система премій для персоналу (за високі досягнення за результатами року)	Премії - 20% на рік від ФОП (планового) =18694,1тис.грн.*20% = 3738,82 тис.грн.	76032 тис.грн. - 3738,82тис.грн. =72293,18тис.грн.	Підвищення задоволеності роботою, підвищення продуктивності (так як працівник відчуватиме результати своєї діяльності)
2. Нематеріальне стимулювання	400 прим. * 8 грн. =3,2 тис.грн./ рік (видатки купівлю бланків, грамот і подяк)	76032тис. грн. - 3,2тис.грн. = 76028,8 тис.грн.	Поліпшення морально- психологічного клімату, підвищення лояльності персоналу
РАЗОМ (економічний ефект)	3742,02 тис.грн.	76032тис.грн. - 3742,02тис.грн. =72289,98 тис.грн.	Можливість розширеного відтворення

Річний економічний ефект від скорочення плинності кадрів розраховують за формулою:

Епл=Зсер*(1-?Кпл)-Ввз, (2.1.)

Де Зсер - середньорічні збитки, заподіяні плинністю кадрів,грн; ?Кпл - зміна коефіцієнта плинності (Кпл2013-Кпл 2012); Ввз - видатки на запровадження заходів,грн.

У свою чергу:

Зсер=Впер+Внавч+Внаб, (2.2)

Впер - втрати, викликані перервами у роботі,грн; Внавч - втрати, пов'язані з навчанням нових працівників,грн; Внаб - втрати пов'язані з набором нових працівників,грн.

Впер=Вд*Т*Ч, (2.3.)

Де Вд - денний виробіток 1працівника,грн; Т- середньоденні перерви через плинність, днів, Ч - плинність, осіб (за 2013 рік).

Внавч=Вн*Чпл*Кзч, (2.4.)

Вн - витрати на навчання працівників,грн; Чпл - частка плинності; Кзч - коефіцієнт зміни чисельності працівників.

Чпл=ЧЗвб/ЧЗз (2.5.)

ЧЗвб - чисельність звільнених за власним бажанням протягом звітного року,осіб; ЧЗз - загальна чисельність звільнених протягом звітного року,осіб.

Кзч=Чкін/Чпоч, (2.6.)

Чкін - загальна чисельність працівників на кінець звітного періоду,осіб; Чпоч - загальна чисельність працівників на початок звітного періоду,осіб.

Внаб=Чпл*Кзч, (2.7.)

Середньоденна продуктивність праці:

ППсд=ППср/Чрд, (2.8.)

Де ППср - середньорічна продуктивність праці, тис.грн/особу; Чрд - чисельність робочих днів на рік.

Отже,

Чпл=82/111=0,74;

Кзч=493/564=0,87;

ППсд=154,45/270=572 (грн./особу);

Впер=572*0,2*82=9380,8 (грн);

Внавч=16000*0,74*0,87=10300,8 (грн);

Внаб=1200*0,74/0,87=1020,7 (грн.);

Зсер=9380,8+10300,8+1020,7=20702,3 (грн.);

Епл=20702,38*(1-0,04)-3742,02=16132,3 (грн).

Отже, у разі зниження коефіцієнта плинності кадрів лише до рівня 2012 року, економічна ефективність становитиме 16,13 тис.грн. і цей показник не є граничним, адже існує значний резерв для зниження даного показника і підвищення ефективності роботи підприємства вцілому. Тому надалі ефективність роботи з кадрами на ДП «Ємільчинське лісове господарство»залежатиме від зниження плинності кадрів, від грамотного управління персоналом, від створення чіткої системи мотивації співробітників.

Тому, для реалізації програми реформування лісового господарства потрібно, щоб дане питання стало предметом глибокого обговорення лісокористувачів, органів влади та науковців. А також необхідно враховувати досвід промислово - розвинутих країн світу і передусім реальне становище України.

Для покращення ефективності господарювання лісового господарства необхідно підвищити ефективність управління, реформувати систему ведення лісого господарства з метою ефективного використання лісових ресурсів, розвивати міжнародне співробітництво у даній галузі.

Підвищення ефективності управління лісовим господарством передбачає:

· передачу лісів, що знаходяться у державній власності, до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі лісового господарства - Держкомлісгоспу, та посилення його функцій;

· підтримку комунальної власності на ліси в межах населених пунктів;

· підтримку приватної власності на ліси, які створюються на землях, що знаходяться у приватній власності;

· посилення повноважень Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів з метою підвищення ефективності ведення лісового господарства всіма лісокористувачами.

Реформування економічної та фінансової системи ведення лісового господарства передбачає:

· створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями;

· вдосконалення плати за лісові ресурси через заміну попенної плати на лісовий податок в залежності від площі лісового фонду та ринкової вартості заготовленої деревини;

· направлення місцевим громадам частини лісового податку;

· розробку методики розрахунку рівня плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо;

· створення спеціального бюджетного фонду фінансування лісового господарства на основі надходжень від лісового податку та плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо, а також надходжень від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісових земель для використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства та відшкодування за забруднення лісів промисловими викидами, побутовими відходами тощо;

· оптимізацію структури та кількості лісогосподарських підприємств по веденню лісового господарства в залежності від лісорослинної зони та експлуатаційного чи екологічного значення лісів;

· звільнення від сплати дивідендів з прибутку у випадку направлення коштів на оновлення основних фондів необхідних для ведення лісового господарства;

· стимулювання розвитку в лісах рекреаційної та туристичної інфраструктури, еколого-просвітницької діяльності.

Вдосконалення ведення лісового господарства передбачає:

· забезпечення екологічно орієнтованого ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів, з врахуванням ландшафтно-водозбірних принципів ведення лісового господарства, перегляд принципів розподілу лісів за екологічним і господарським значенням та залежно від переваг виконуваних ними функцій, розробка кадастрової оцінки лісів, зменшення обсягів суцільних рубок, заміна їх на поступові і вибіркові, особливо в лісах зелених зон навколо населених пунктів;

· забезпечення збереження біологічного різноманіття лісів;

· інвентаризацію та оптимізацію мережі лісових природно-заповідних територій та об'єктів;

· розв'язання проблеми захисного лісорозведення на державному рівні шляхом інвентаризації полезахисних лісових смуг, закріплення полезахисних лісових смуг за землекористувачами, відновлення агролісомеліоративних служб, законодавчого урегулювання вирішення питання цільового виділення земель під захисне лісорозведення;

· забезпечення державної підтримки створення захисних насаджень та полезахисних лісових смуг на еродованих землях, що знаходяться у приватній і комунальній власності;

· вдосконалення системи лісокористування (віки, види, способи рубок та їх планування) у розрізі природних зон;

· проведення лісогосподарських заходів з врахуванням регіональних еколого-економічних та соціальних особливостей, що зокрема передбачають: запровадження технології гірських лісозаготівель на базі природозберігаючих систем машин та механізмів, заміну похідних ялинників на корінні деревостани, проведення робіт на радіоактивно забруднених лісових територіях, спрямованих на реабілітацію лісів, здійснення постійного радіологічного моніторингу, створення та вирощування стійких до екстремальних природних умов Степу лісових біогеоценозів з врахуванням необхідності переведення господарювання на ландшафтно-екологічні принципи;

· покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку лісового господарства;

· вдосконалення системи лісовпорядкування, інвентаризації і моніторингу лісів на основі геоінформаційних технологій;

· вдосконалення системи інформаційного забезпечення галузі та впровадження інформаційних технологій у лісове господарство;

· посилення функцій і ролі Державної лісової охорони (служби), прийняття Положення про Державну лісову охорону (службу);

· розвиток лісової інфраструктури (дороги, мости, підпірні стінки, гідротехнічні споруди тощо).

Ефективне використання лісових ресурсів передбачає:

· запровадження реалізації заготовленої деревини на конкурсних засадах через аукціони і торги для формування прозорого ринку деревини;

· створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями;

· визначення заготівлі деревини як кінцевої фази ведення лісового господарства;

· поступову реструктуризацію лісогосподарських підприємств шляхом відокремлення і створення деревообробних державних підприємств (філій) та реалізація їм деревини на ринкових умовах;

· впровадження системи контролю (сертифікатів) походження лісопродукції для забезпечення захисту ринку від незаконно отриманої деревини;

· гармонізацію національних стандартів у сфері лісового господарства з відповідними міжнародними стандартами.

Приєднання України до європейського процесу щодо збереження і захисту лісів зумовлює:

· забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України щодо лісів;

· участь у роботі міжнародних лісівничих організацій;

· вивчення нових технологій і методів організації та ведення лісового господарства;

· розширення співпраці між науковими і освітніми організаціями, проведення спільних наукових досліджень;

· обмін експертами, вченими, спеціалістами, стажерами, а також делегаціями в наукових і навчальних цілях та з метою ознайомлення;

· обмін інформаційними матеріалами;

· регіональна прикордонна співпраця з метою координації дій щодо обмеження чисельності шкідників лісу, наслідків стихійних лих і лісових пожеж;

· участь у міжнародних конгресах, конференціях, виставках [34,с.3-5].

Дотримання зазначених вище пріоритетів сприятиме зниженню витрат в перспективі і розвитку ресурсного потенціалу як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств, а також забезпечить активізацію різних видів діяльності вітчизняних підприємств, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, а отже, - розвитку конкурентоспроможності України.

Висновки до розділу 2

В умовах становлення та стрімкого розвитку ринкової економіки в Україні перед сучасними суб`єктами господарювання гостро постає питання пошуку шляхів зміцнення своїх ринкових позицій, підвищення конкурентоспроможності, розширення діяльності, якісного збільшення загальної вартості підприємства. З огляду на це, забезпечення сталого економічного зростання на основі ефективного використання ресурсного потенціалу є мабуть найважливішим завданням будь-якого сучасного підприємства яке прагне успішно функціонувати в сучасному світі.

Безперечно, що в умовах обмеженості ресурсів саме внутрішній потенціал підприємства є «двигуном» його розвитку, що зумовлює необхідність пошуку нових критеріїв ефективності його використання.

Державне підприємство «Ємільчинське лісове господарство» знаходиться за адресою: Житомирська обл., смт. Ємільчине, вул. Кірова,1.

Підприємство в основному є виробником сировини та продуктів первинної переробки. Серед основних видів продукції, що виготовляються Ємільчинським державним лісовим господарством є: лісоматеріали круглі для виробітку пиломатеріалів і заготовок, для ліній зв'язку і електропередач, для будівництва, фансировина для лущіння і стругання, дров'яна сировина для технологічних потреб, дрова для опалення, пиломатеріали, заготовки для паркету, заготовки пиляні дубові, штахет, ламель паркетна дубова, столярні вироби.

Крім того лісове господарство займається підсобним господарством: відгодівлею ВРХ, свиней, вирощуванням овець та бджільництвом.

Серед партнерів та постачальників ДП «Ємільчинстке лісове господарство» слід відмітити ТОВ «Торговий дім «Альфа-сервіс» (м. Київ) - здійснює поставку нафтопродуктів; ТОВ «Тир» (м. Київ) - здійснює доставку вантажів у міжнародному, регіональних та міських напрямах; ТОВ «КБ-Екологія» (м. Запоріжжя) - надає путівки для відпочинку працівників; Коростенський завод «Янтар» - постачає лакофарбову продукцію та побутову хімію для потреб підприємства та інші.

Серед основних покупців підприємства слід виділити ДП «Олевське лісове господарство», ТОВ «Компанія Кіаніт»(Запоріжжя), ПП «Інструментал»(м. Керч), ОАО «Хіммаш»(м. Коростень), ТОВ « Київський м'ясопереробний завод», фірми «Atlas»(Туреччина), «Select-Wood»(Америка) «Forestale veneta» (Італія), FK INVEST KOSISE (Словакія).

Аналізуючи фінансово-економічний стан підприємства слід відзначити що у 2013 році порівняно з 2011 відбулося зростання доходів і скорочення деяких видів витрат, так адміністративні витрати скоротилися на 3,62%, а фінансові витрати - на 3,13%, проте значно зросли витрати на збут (33,31%) та інші операційні витрати (майже у 5 разів!), що спричинило зменшення прибутку від операційної діяльності на 9,97%. Перевищення зростання доходів над зростанням витрат (зокрема інші операційні доходи перевищили такі доходи 2011 року майже у 17 разів) чистий фінансовий результат зріс у 1,5 рази порівняно з базовим періодом, на що вплинуло також скорочення чисельності працівників на 21,56% і відповідно фонду оплати праці на 7,22%.

Аналізуючи ліквідність було виявлено, що коефіцієнти загальної та поточної ліквідності сягають нормативу. Коефіцієнт абсолютної ліквідності скоротився у понад 3 рази, що погіршило рівень негайної готовності підприємства погасити поточні зобов'язання. Зменшення майже всіх коефіцієнтів оборотності, що свідчить про погіршення ділової активності підприємства, лише зростання коефіцієнтів оборотності матеріально-технічних запасів (0,04 пункти) та кредиторської заборгованості(1,94 пункти) стало позитивним. Отже необхідно вжити заходів, щодо покращення показників оборотності на підприємстві.

Оцінюючи фінансову стійкість підприємства загалом, можна відмітити позитивні тенденції, проте існує необхідність розробки заходів щодо приведення до нормативу більшості коефіцієнтів.