Безробіття: сутність, типи, соціально-економічні наслідки

Формування коштів Фонду здійснюється за рахунок:

- страхових внесків страхувальників (роботодавців, застрахованих осіб);

- асигнувань із Державного бюджету України;

- сум фінансових санкцій за порушення соціального законодавства;

- благодійних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб тощо.

Акумульовані Фондом кошти спрямовуються на:

1) виплату встановленого законодавством забезпечення та надання соціальних послуг;

2) відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію;

3) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

4) створення резерву коштів Фонду.

З метою гарантування соціальних виплат законодавство передбачає, що видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку. Розмір страхових внесків щороку за поданням КМУ встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Сплата внесків здійснюється раз на місяць, у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати страхових внесків.

Від сплати страхових внесків звільняються: застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком; застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Розміри страхових внесків установлюються:

1) для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у т. ч. в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян;

2) для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці (що включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян;

3) для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, у т. ч. фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, та інших осіб, передбачених законодавством - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.

Розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого КМУ, залежно від страхового стажу.

Встановлено такі розміри допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 %; від 2 до 6 років - 55; від 6 до 10 років - 60; понад 10 років - 70 %. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 %; наступні 90 календарних днів - 80; надалі - 70 %. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у т. ч. через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду н Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники.[1,c.265]

4. Проблеми безробіття та шляхи його подолання

Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Особливо гостро проблема безробіття постає перед Україною [13].

Величезний економічний спад (2008-2010), розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці. Аналіз новітніх статистичних показників дозволяє проаналізувати динаміку безробіття у 2011 р. В останні місяці на ринку праці в Україні спостерігалася відсутність тенденції до скорочення зайнятості. Більше того, починаючи з січня і до вересня кількість зареєстрованих безробітних знизилася з 585,6 тис. осіб до 404,5 тис. осіб.

По Україні втрачено менше робочих вакансій, ніж наприкінці 2010 р. Коментуючи ситуацію, експерти не виключають, що це лише "затишшя перед буревієм" [12].

Хоча й спостерігається значна тенденція до зменшення безробіття та вихід України з кризи, все ж існують певні проблеми та причини виникнення даного економічного явища.

Основними з яких є:

- проблема молодіжного безробіття, адже молодь без досвіду роботи зазнає найбільших труднощів з пошуку роботи, особливо офіційного працевлаштування;

- структурні зрушення (міжгалузеві, внутрішньогалузеві, регіональні) в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств;

- проблеми безробіття серед людей старшого віку;

- відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

- політика уряду в галузі оплати праці;

- скорочується купівельна спроможність населення;

- бюджет втрачає платників податків;

- сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях;

- зміни в демографічній структурі населення

- рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний).

Одним із головних наслідків безробіття є те, що відбувається збідніння населення через втрату трудового заробітку та заморожування заробітної плати працівників, які залишаються на виробництві, що тягне за собою падіння купівельної спроможності населення і, відтак, падіння сукупного попиту на товари, що розглядається як головний фактор падіння виробництва й економіки в цілому. Говорити, про наслідки, які тягне за собою дане явище можна довго, але найголовнішим є не його аналіз, а пошук шляхів зменшення негативних наслідків[1].

Основні шляхи вирішення проблем безробіття мають включати цілу низку заходів, зокрема:

- приведення законодавства України у відповідність до міжнародних норм і принципів;

- запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці;

- реалізацію Державної та регіональних програм зайнятості;

- сприяння стабільній діяльності стратегічно важливих підприємств;

- зниження податків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);

- забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць та створення нових;

- створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності безробітних;

- надання державою пільгових кредитів для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;

- легалізацію тіньової зайнятості [18].

З огляду на новітні наукові розробки та світову практику формування ефективної політики регулювання зайнятості і безробіття в Україні, запорукою вирішення проблеми є розробка і реалізація широкого комплексу відповідних заходів, насамперед, у соціально-трудовій сфері.

Слід посилити увагу щодо оновлення та підвищення технічного рівня робочих місць, зокрема, для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятому прожитковий мінімум і подальше зростання заробітної плати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привести заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити приховане безробіття [17].

Рівень безробіття в країні напряму залежить від стану економіки країни. Проблема безробіття в країні є однією з головних. Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство - персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним лихом.

Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде показано далі, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми.

Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

Перш за все наявність безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди.

Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.

Безробіття, що формується різними потоками на ринку праці, складається з

двох частин: природного (нормального) рівня та рівня, що перевищує природний. Величина природного рівня є змінюваною і формується низкою зовнішніх чинників.

Встановлення безробіття на рівні, що перевищує природний, спричиняє відхилення фактичного ВНП від потенційного (природного) ВНП, що міг би бути створений. Зв'язок між відхиленням рівня безробіття від природного та втратою ВНП відображений у законі Оукена.

Існує два принципово відмінних трактування безробіття: неокласичне та кейнсіанське. Неокласичне, що є своєрідною конкретизацією класичного, пояснює безробіття жорсткістю зарплати, негнучкістю цін і хибністю економічних передбачень. Кейнсіанське трактування ґрунтується на ідеї недостатності сукупного попиту.

Список використаної літератури

1. Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рынка. -К: МАУП, 1997г.

2. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник/Г.Н. Климко, В.П. Несеренко, Л. О. Каніщенко та ін.- К:.Вища шк..- Знання, 1997. - 743c.

3. Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. посібник / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". - 2. вид., доп. та перероб. - Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2005. - 300 с.

4. Фаріон І.Д. Економіка праці та соціально - трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: [навч. пос.] /І.Д. Фаріон - Тернопіль: Економічна думка, 2003. - 241 с]

5. Політична економія: Навч. посіб. / Г. А. Оганян, В.О. Паламарчук, А.П. Румянцев та ін.; За заг. ред. Г.А. Оганяна. - К.: МАУП, 2003. - 520 с.

6. Черниш Т. Сутність та особливості довготривалого безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. - 2006.

7. Фагеєнко Н.В. Соціально-економічні наслідки безробіття / Н.В.Фагеєнко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009

8. Акіліна О.В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні / О.В. Акіліна // Формування ринкових відносин в Україні - 2008.

9. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці / Н.О. Гаркавенко // Формування ринкових відносин України. - 2008.

10. Федоренко В.Г. / Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи // Економіка та держава. - 2009.

Размещено на Allbest.ru