Главная
Коллекция "Otherreferats"
Экономика и экономическая теория
Огляд інтелектуальної власності як складової економічної безпеки інноваційної діяльності
Огляд інтелектуальної власності як складової економічної безпеки інноваційної діяльності
Інтелектуальна власність як складова інноваційного процесу. Аналіз охорони прав та економіки інтелектуальної власності як складової економічної безпеки інноваційної діяльності в Україні та світі. Проблеми у сфері охорони інтелектуальної власності.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.11.2015 |
| Размер файла | 150,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Питання правотворення у сфері оптимізації інтелектуального розвитку країни, удосконалення управління системою інтелектуальної власності потребує постійної уваги з боку держави. У контексті зазначеного вище вбачається доцільним розглянути основні базові або пріоритетні напрями правотворення у сфері інтелектуальної власності країни.
Незважаючи на те, що в Україні існує система охорони прав інтелектуальної власності, яка відповідає міжнародним стандартам, необхідно вирішувати на законодавчому рівні питання наближення до законодавства Євросоюзу в сфері охорони промислової власності, а саме у сфері: попередження порушень прав винахідників непрямого використання винаходів, ліцензування, перехресного ліцензування, запровадження податкових пільг не тільки для винахідників, а й для підприємців, що будуть використовувати винахід.
Удосконалення правотворення у сфері інтелектуальної власності повинно відбуватися комплексно й послідовно, спираючись на відповідну спеціальну національну програму, яка підпорядкована не швидко плинним інтересам тих або інших політичних та комерційних сил, а інтересам усього суспільства.
Оптимізація правотворення у сфері інтелектуальної власності в Україні ефективно сприятиме розвитку наукового та інтелектуального потенціалу української нації, здійсненню економічного прориву в умовах світової економічної кризи, виходу до сфери виробництва високих інноваційних технологій та увійти до числа економічно розвинутих держав.
Удосконалення законодавства в сфері інтелектуальної власності, усунення певних прогалин у праві сприятиме запобіганню правопорушенням в цілому, зміцнить економічну сферу впливу при міжнародному співробітництві, надасть можливість нашій країні впевненіше розвиватись у сфері інноваційної діяльності. Зазначені вище чинники сприятимуть посиленню не лише правової охорони інтелектуальної власності, розвитку ринкових відносин, а й, значною мірою, процвітанню нашої країни.
2.2 Особливості захисту прав інтелектуальної власності за кордоном
В останні роки у багатьох країнах спостерігається тенденція щодо реформування законодавства в сфері захисту інтелектуальної власності.
Як головний засновник глобалізаційного процесу Сполучені Штати Америки взяли на себе роль ініціатора уніфікації законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності, покликаного захищати права американського виробника, насамперед у сфері високих технологій. Розглядаючи механізм впливу країни - "глобалізатора" на національний рівень охорони зазначених прав у інших країнах, потрібно зосередитися на наслідки такого впливу для держав з недостатнім рівнем охорони прав інтелектуальної власності.
Піднімаючи проблему права інтелектуальної власності в США і в світі, сенатор Дж. Байден зазначав: "Ми можемо чинити тиск на країни, які утримуються від припинення піратства, ми можемо надавати содей-внаслідок встановлення законодавства про інтелектуальну власність і забезпечення його виконання шляхом надання цілеспрямованої міжна-рідний допомоги.; ми також можемо вплинути на інші країни з метою припинення горіння-щення неправомірного використання об'єктів інтелектуальної власно-сті. Вкрадені мільярди доларів, втрачено сотні тисяч робочих місць. Припинення цієї практики гідно таких зусиль". [28, c.144]
Дійсно, піратство на ринку інтелектуальної власності відображається на економіці США втратою сотень тисяч робочих місць і зниженням доходів від податків до бюджету. Глобалізація економіки та розвиток високих технологій у багатьох країнах призвели до зростання світового рівня піратства. Внаслідок глобалізації протягом останніх 20 років збільшився попит на інтернаціональні продукти інтелектуальної власності, які при умовах існування високих технологій передаються у вигляді цифрових даних, що спрощує порядок їх відтворення (CD - в музичній індустрії, CD-ROM - комп'ютерної, DVD - у світі розваг).
Раніше, під час слабшого технологічного розвитку, піратська продукція характеризувалася низьким рівнем якості, тому споживач віддавав перевагу більш якісного товару. У практиці порушень прав інтелектуальної власності можна виділити такі основні напрямки:
1) незаконне відтворення і розповсюдження компакт-дисків і CD-Romів;
2) розповсюдження програм неправомірним шляхом (без здійснення продажу);
3) розповсюдження комп'ютерних програм по мережі Інтернет.
Відстоюючи свої інтереси, США закликають інші країни ліквідувати торговельні бар'єри, які заважають експорту американських товарів і послуг та прямого інвестування громадян і компаній США в них. [28, c.145]
Досвід показує, що застосування санкцій іноземною державою чи міжнародною організацією до країни-порушника (наприклад, торгових санкцій на експорт і імпорт продукції) є одним з радикальних способів впливу. За порушення прав інтелектуальної власності (зокрема порушення прав виробників компакт-дисків, відео та аудіовізуальної продукції) США погрожували застосуванням санкцій до китайським виробникам.
Очікувані санкції не стосувалися сектора економіки Китаю, в якому безпосередньо відбувалися порушення прав інтелектуальної власності, - каральний тариф позначився на показниках експорту продукції легкої промисловості і електроніки. У 1992 і 1995 роках США і Китай уклали міждержавні угоди, які дозволили Китаю стати членом СОТ у грудні 2001 р. Одночасно країна взяла на себе зобов'язання чітко виконувати вимоги Угоди ТРІПС. Бажаючи вступити до СОТ, Китай значно удосконалив законодавство в сфері інтелектуальної власності. Суттєво змінено закон про патенти (2000 р.), закони про товарні знаки і авторське право (2001 р.); були прийняті судові роз'яснення та адміністративні положення, які надавали сприяння узгодженню законодавства Китаю з вимогами Угоди ТРІПС. [27, c.66]
Серйозний вплив США на Україну, на нашу думку, позитивно відбивається на процесі становлення ефективної національної системи охорони інтелектуальної власності. Україну звинувачують у тому, що в ній виробляється найбільша кількість контрафактної продукції в Європі. Світовий ринок зазнає значних збитків від порушень прав інтелектуальної власності в окремих країнах.
Негативно впливає на економіку інших країн політика байдужості або навіть зацікавленість урядів низьким рівнем охорони прав інтелектуальної власності. В умовах глобалізації контрафактні товари, що містять об'єкти прав інтелектуальної власності, мають властивість поширюватися через світові кордони, створюючи таким чином несприятливу ситуацію на ринку навіть в країнах, де існує ефективний рівень охорони.
Отже, навіть за умов здійснення ретельного контролю за порушеннями у сфері інтелектуальної власності в США, американський ринок зазнає впливу від іноземних виробників. Невід'ємною передумовою успішної ситуації в області ін-теллектуальной власності є співробітництво всіх країн світу у боротьбі з піратством.
Уніфікуючи охорону прав інтелектуальної власності, торговий представник США використовує багатосторонні договірні механізми. Тайвань, або як її ще називають Китайська Республіка, має своє законодавство щодо захисту прав інтелектуальної власності. У Тайвані Ви можете отримати:
- патент на винахід (діє 20 років з дати подання заявки);
- патент на корисну модель (діє 10 років від дати подання заявки);
- промисловий зразок (діє 12 років з дати подання заявки);
- свідоцтво про реєстрацію торгової марки (діє 10 років з можливістю продовження кожні 10 років). [7, c.15]
Необхідно відзначити досить швидку процедуру набуття прав інтелектуальної власності в Тайвані. Так, зареєструвати торгову марку можливо протягом 6 міс, а отримати патент - від 6 до 12 місяців.
Головна особливість захисту прав інтелектуальної власності в Тайвані - ця країна не є учасником жодного Договору про патентну кооперацію (договір про так званому міжнародному патентування), ні Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію торговельних марок та протоколу до нього. Тому Ви не можете скористатися всіма перевагами процедур міжнародних договорів у цій державі.
Що стосується Японії, то щорічно японський уряд займається розробкою і впровадженням національних стратегічних програм розвитку з питань створення та захисту ІВ. У кабінеті міністрів успішно і ефективно взаємодіють три науково-технічних ради, головний з яких - Councilfor Scienceand Technology Policy очолюється безпосередньо прем'єр-міністром. На правовому рівні ними були розроблені відповідні документи, що детально регламентують правовідносини та їх розвиток у сфері ІВ вже аж до 2025 року.
Згідно текстам стратегічних щорічних програм (тут необхідно відзначити, що стратегічна програма, перш за все, є правовим документом і має певну юридичну силу), створення і захист ІС - ось вже з 2001 року є одним з пріоритетних напрямків розвитку японської економіки.
Сучасний світ, завдяки глобалізаційних процесів, не може існувати без передових технічних рішень. У зв'язку з цим не виникає сумнівів, що вже в найближчі десятиліття економіка буде максимально розвиватися в тих країнах, в яких буде створена ефективна і гнучка система інтелектуальної (головним чином промислової) власності, з чіткими механізмами її захисту і факторами підвищеної мотивації для співробітників, зайнятих у сфері інноваційного прогресу.
Основною метою стратегічних розрахунків Японії є досягнення глобального домінування на ринку ІС вже найближчим часом. І, як свідчить невблаганна статистика, поки що їй це прекрасно вдається.
Японія вже давно перетворилася з споживача інновацій в їх найбільшого виробника.
На даний момент Японія є другим за рахунком державою в світі після Сполучених Штатів за обсягом інвестиційних вкладень у розвиток новітніх технологій. І це ще тільки початок шляху. Особливості японського правового механізму системи розвитку та охорони ІВ.
Неухильно дотримуючись своєї стратегії розвитку інтелектуальної, і, як вже раніше зазначалося, в особливості, промислової власності, Японія послідовно впроваджує нові правові механізми, що дозволяють, з одного боку, адекватно захищати права Японії на свою інтелектуальну власність, а з іншого боку, виводити на ринок національні компанії, які займаються удосконаленням не своїх, а зарубіжних розробок. [23, c.49]
Таким чином, японська частка на світовому ринку інноваційних технологій збільшується не тільки за рахунок своїх власних унікальних технічних рішень, але і за рахунок удосконалення японськими компаніями іноземних винаходів та інших об'єктів ІВ.
З цією метою в країні Висхідного Сонця діє відповідна правова норма, що пропонує іноземним компаніям, що бажають працювати на японському ринку, в обов'язковому порядку надавати ліцензії на свої технології всім японським компаніям, які висловлять свою зацікавленість в укладення того чи іншого ліцензійного договору.
І це ще не все, щоб позбавити японські компанії від високих ліцензійних платежів за подібними договорами, максимальні ставки ліцензійних платежів жорстко регламентовані на рівні уряду. зарубіжних інновацій і полягає основна мета отримання ліцензії.
Так, якщо у світовій практиці термін від моменту подачі заявки до отримання правовстановлюючого документа (патенту) становить два-три роки, в Японії цей процес затягується на п'ять-сім років, а в деяких випадках і до десяти років, якщо мова йде про вигідних передових технологіях у відповідних галузях, наприклад, в мікроелектроніці.
За цей час японські компанії, які можуть у вільному доступі отримувати в ЯПБ необхідну інформацію про зарубіжних патентних заявках, встигають створити на базі зарубіжних рішень "свої" технології та впровадити їх у виробництво.
В результаті чого, іноземні компанії після отримання патенту на винахід змушені видавати так звані "примусові ліцензії" японським компаніям, які вже почали використовувати їх технології до моменту отримання патенту компанією - розробником.
Крім цього японські компанії активно практикують тактику "попереднього патентування", створюючи, таким чином, для зарубіжних компаній певні проблеми з патентуванням цілих інноваційних напрямків у найбільш цікавих, з комерційної точки зору, областях. [23, c.50]
Таким чином, на сучасному етапі розвитку економіки забезпечення захисту інтелектуальної власності має бути найважливішим напрямком державної правової і економічної політики як в Україні так і в світі. Проблеми охорони інтелектуальної власності сьогодні вийшли в світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями.
Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи вдосконалення охорони прав та економіки інтелектуальної власності
3.1 Проблеми у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні
Від розв'язання проблеми створення ефективної системи охорони інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічній системі. А від цього, у свою чергу, - перспективи створення робочих місць у нових галузях, які визначають обличчя світової економіки ХХІ століття - економіки, що базується на знаннях. Це і питання створення цивілізованого ринкового середовища, де і підприємці, і споживачі були б надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів. [6, c.37]
Проблеми охорони інтелектуальної власності сьогодні вийшли в світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов'язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їх вирішення. Процеси інтелектуалізації досягли надзвичайно високої інтенсивності, немислимої ще десятиліття тому.
Важливо враховувати, що в основному вже сформувалася глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності. Україна повинна адаптуватися до неї, якщо планує розвиватися як складова частина світового господарства, а не як економіка, відмежована від світових тенденцій соціально-економічного й технологічного розвитку.
І за останні роки Україна значно активізувала процес входження в світові структури, що регулюють інтелектуальну власність. Але проблемою залишається незавершеність процесів здобуття членства в Світовій торговельній організації (СОТ) і забезпечення участі в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Не завершено і процес приєднання до ряду міжнародних конвенцій та договорів.
Велике значення для ефективної охорони інтелектуальної власності має процес входження України в регіональні європейські структури регулювання цієї сфери, і передусім у структури Європейського союзу.
Домінуючу роль у сфері двосторонніх відносин у цій царині, безумовно, відіграють США, які є світовим технологічним лідером. Саме цей чинник, а не тільки загроза санкцій із боку Сполучених Штатів, є потужним стимулом до розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні. [6, c.38]
Слід підкреслити, що протягом останнього десятиліття в Україні відбувався досить інтенсивний процес становлення системи охорони інтелектуальної власності. На сьогодні система органів регулювання сфери охорони інтелектуальної власності в Україні перебуває в завершальній фазі формування й уже спроможна виконувати свої основні функції. Її регулюють 37 законів і понад 100 підзаконних актів, дія яких поширюється принаймні на 16 самостійних об'єктів авторського права в галузі науки, літератури й мистецтва, три види об'єктів суміжних прав, дев'ять видів промислової власності й на сферу захисту від недобросовісної конкуренції. Однак ефективність системи знижує цілий комплекс проблем, що вимагають невідкладного розв'язання.
Реальні тенденції в сфері реєстрації та використання прав інтелектуальної власності в Україні залишаються суперечливими й не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони.
Нестабільність умов для винахідницької та раціоналізаторської діяльності через, головним чином, погіршення матеріально-технічних і фінансових умов в інноваційній сфері, обумовила зменшення, порівняно з дев'яностими роками, кількості винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторів майже на третину, а кількість підприємств, що беруть участь у створенні й використанні об'єктів промислової власності, - удвічі. Вкрай незначними є операції з укладання договорів на передачу прав щодо об'єктів промислової власності.
У структурі системи охорони інтелектуальної власності недорозвиненими є елементи, що забезпечують комерціалізацію запатентованих досягнень. При несприятливому кліматі для іноземного інвестування це обумовлює низький показник високотехнологічного експорту на душу населення, за яким Україна майже вдесятеро відстає від його середньосвітового значення.
У сукупності проблем охорони інтелектуальної власності в Україні найгострішими є такі:
- охорона комп'ютерних програм і баз даних;
- захист від недобросовісної конкуренції;
- охорона знаків для товарів і послуг (товарних знаків);
- охорона виробників аудіовізуальної продукції. [8, c.153]
На думку експертів, створенню в Україні ефективної системи охорони інтелектуальної власності перешкоджають передусім недоліки правової системи країни. Значну роль відіграє і пануюча в суспільстві зневага до охорони прав інтелектуальної власності, відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності. Водночас навіть серед експертів спостерігається певна недооцінка соціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної власності.
Характерно, що більша половина громадян України не відносять проблеми охорони інтелектуальної власності до першорядних проблем економічного розвитку України. В умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення діють потужні стимули до придбання та споживання продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної власності.
Низькі стандарти захисту інтелектуальної власності в Україні значною мірою визначаються браком кваліфікованих фахівців у цій сфері, позаяк вона вимагає досить великого обсягу специфічних знань.
Нарешті, слід відзначити, що серед головних причин недостатнього рівня ефективності охорони інтелектуальної власності українських фізичних і юридичних осіб за кордоном фахівці найчастіше називають відсутність у держави коштів на патентування та здійснення реєстраційних процедур за кордоном, низький рівень правової культури в країні, відсутність належних знань й інформації про порядок захисту інтелектуальної власності за межами України.
3.2 Удосконалення економічних важелів охорони інтелектуальної власності
Важливими завданнями в галузі охорони інтелектуальної власності є забезпечення належного рівня координації діяльності міністерств і відомств шляхом регулярного проведення засідань Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також ухвалення постанови про створення в міністерствах і відомствах структурних підрозділів із питань інтелектуальної власності.
Водночас треба зробити упор на впровадженні сучасних технологій управління процесами охорони інтелектуальної власності. Цьому сприяло б створення централізованого комп'ютерного банку даних щодо фірмових найменувань, зареєстрованих на території України; впровадження новітніх інформаційних технологій, зокрема щодо патентної бібліотеки громадського користування. [9, c.28]
Необхідні заходи щодо розширення мережі регіональних організацій у сфері надання широкого комплексу послуг у сфері охорони інтелектуальної власності за участю Всеукраїнської асоціації патентних повірених, Товариства винахідників і раціоналізаторів України, із співробітництвом, у разі потреби, - з регіональними відділеннями Торговельно-промислової палати України. Необхідно також розробити заходи для приведення національної статистики щодо інтелектуальної власності у відповідність із міжнародними стандартами в цій сфері.
Тим часом зарубіжний досвід свідчить, що створити ефективну систему охорони інтелектуальної власності, спираючись винятково на державні структури, неможливо. Тож власникам інтелектуального продукту (юридичним і фізичним особам), а також творчим спілкам України важливо активізувати процес створення недержавних організацій із питань охорони інтелектуальної власності, а найпотужнішим із них - вивчити питання про вступ у відповідні міжнародні недержавні організації.
Нарешті, у цій сфері необхідно вжити заходів щодо врегулювання питань "інтелектуальної спадщини" колишнього СРСР.
У захисті прав власників і споживачів від недобросовісної конкуренції слід надати Державному комітету стандартизації, метрології та сертифікації України відповідні повноваження для ефективного захисту споживачів від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням товарних знаків й інших об'єктів інтелектуальної власності. Таким чином, функції Держкомстандарту в цій сфері мають обмежуватися захистом прав споживачів і не повинні обмежувати роль Антимонопольного комітету. [11, c.46]
Необхідно також ужити заходів для посилення координації діяльності органів виконавчої влади, зокрема правоохоронних органів, із метою створення цілісної системи забезпечення (інформаційного) дотримання законодавства про охорону інтелектуальної власності.
Питання удосконалення економічних важелів охорони інтелектуальної власності вимагають найпильнішої уваги, поза як обумовлюють масовість і сталість порушень прав інтелектуальної власності. Не можна не погодитися з думкою про те, що багато громадян України просто фінансово "не потягнуть" придбання ліцензованих продуктів, отже потрібна технічна й фінансова допомога в розв'язанні цієї проблеми.
Треба розробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень. Зокрема, назріли питання про створення Фонду сприяння патентуванню українських винаходів за кордоном, із його частковим фінансуванням із Державного бюджету в рамках окремої статті бюджетних видатків на охорону інтелектуальної власності.
У Державному бюджеті слід передбачити й належне фінансування видатків на розвиток інфраструктури охорони інтелектуальної власності, модернізацію технічної бази державних установ цієї сфери та озброєння їх новітніми інформаційними технологіями. [15, c.114]
Актуальним питанням стало проведення в українських ЗМІ широкомасштабної освітньої кампанії, спрямованої на формування в населення України правової культури, поваги до інтелектуальної власності й надання йому базових знань про права власників інтелектуального продукту й механізми його охорони, зокрема за кордоном.
У рамках Концепції реформування системи освіти в Україні було б бажано передбачити введення в середній школі ознайомлювальних курсів (розділів) з основами інтелектуальної власності й відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах. Це, втім, досить непросте питання в умовах, коли, у школах на сьогодні немає навіть елементарних курсів із питань економіки.
Загалом слід подбати про розробку системи організації навчання, підготовки й перепідготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності, про науково-методичне забезпечення цього процесу.
Нарешті, ефективним рішенням може стати запровадження розгалуженої системи дистанційного навчання фахівців у галузі інтелектуальної власності за допомогою Інтернет із використанням досвіду Світової організації інтелектуальної власності (СОІВ). Важливо також опрацювати питання щодо більш широкого використання можливостей Світової академії СОІВ для підготовки фахівців вищого рівня кваліфікації.
Реалізація цих пропозицій сприятиме подальшому розвитку та якісному вдосконаленню системи охорони інтелектуальної власності в Україні, прискоренню економічного розвитку й підвищенню міжнародного іміджу нашої держави.
Висновки
Опрацювання курсової роботи показало, що будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелектуальна власність не є виключенням. Однак способи охорони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізняються від таких для матеріальних об'єктів.
Відповідно до поставлених завдань в курсовій роботі можна зробити такі висновки:
1. Інновації - це важлива складова сталого економічного розвитку, зростання та покращення ситуації на ринку праці. Інтелектуальна власність - це результат творчої діяльності людини: винаходи у всіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, знаки обслуговування, фірмові знаки, комерційні позначення, інформаційна продукція, селекційні досягнення тощо. Іншими словами - це такі результати науково-технічної та художньої творчості людини, які можна використовувати будь-яким способом у господарській діяльності. Важливість інтелектуальної власності (ІВ) в інноваційному процесі важко переоцінити: без неї просто немислимо сучасне розвиток інновацій. Інтелектуальна власність може бути індивідуальна або колективна (це форми інтелектуальної власності).
Розрізняють кілька видів інтелектуальної власності: виключна власність - власність, запатентована або захищена авторським правом, інформаційна власність формується у вигляді практичних та теоретичних знань, ідей, досвіду, кваліфікації, ліцензійна власність - у вигляді придбаних інвестором прав володіння чи користування, фіксованих ліцензією та інтелектуальна власність, що полягає у реалізації певних ідей чи пропозицій у законодавчих та нормативних актах. Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріальну чи іншу користь.
2. Об'єктами інтелектуальної власності можуть бути наукові теорії, математичні методи, плани, правила, комп'ютерні програми, художні твори тощо. Окремі з них підтверджуються патентним відомством. Інші, такі як наукові праці, твори мистецтва, захищені нормами авторського права. Для зручності всі об'єкти поділені на три групи: об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти авторського права і суміжних прав. За принципом "відокремлюваності" права інтелектуальної власності можна поділити на три групи: права, що відокремлюються як від індивідуума, так і від підприємства, права, що не відокремлюються від індивідуума та права, що не відокремлюються від підприємства.
Права на об'єкти інтелектуальної власності стають нематеріальними активами після того, як вони будуть поставлені на бухгалтерський облік.
3. За сучасних умов охорона та захист прав інтелектуальної власності є найважливішою інституцією регулювання відносин у цій сфері. Можна назвати, принаймні, чотири принципи правової охорони. По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він е новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. По-друге, визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності. По-третє, додержання прав не тільки правовласни-ків, але й дійсних розробників (авторів, винахідників). По-четверте, додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа.
4. В Україна доклала певних зусиль для боротьби з порушеннями у сфері ІВ шляхом зміцнення системи правової охорони інтелектуальної власності. Зокрема, є певні зрушення у впровадженні мінімальних стандартів охорони прав ІВ, передбачених Угодою TRIPS в межах приєднання України до СОТ у 2008 році та її прагненнях посилити політичну й економічну інтеграцію до Європейського Союзу (ЄС). Однак усе ще існує потреба у подальшому вдосконаленні, зокрема стосовно цілеспрямованої політики уряду щодо ефективного застосування існуючого законодавства.
Сьогодні причина більшості порушень прав інтелектуальної власності має економічний характер і лежить у монополії цього права. Як відомо, законодавство України у сфері інтелектуальної власності створювалося в умовах її незалежності, майже з чистого аркуша. Це законодавство сьогодні ще не позбавлене окремих істотних недоліків, прогалин, суперечливих положень, деякі норми не узгоджені між собою тощо. Законодавство у сфері інтелектуальної власності має комплексний характер, так як регулюючи режим того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності, воно не рідко включає положення цивільного, фінансового, адміністративного, конституційного, процесуального законодавства тощо. А право інтелектуальної власності загалом і кожен із його об'єктів зокрема мають певний зв'язок з іншими галузями права, здійснюють один на одного певний взаємний вплив.
5. Для того, щоб забезпечити створення надійної системи охорони і захисту ІВ, яка уможливить отримання і збереження значних преваг, що чекають на Україну у майбутньому, запропонований комплекс рекомендацій, котрі мають допомогти Україні у вирішенні конкретних проблем, які ще існують. Цей комплекс рекомендацій включає широке коло стратегій і заходів та охоплює правові реформи, програмні заходи, технічну допомогу й підвищення компетентності, канали міжнародної співпраці та інструменти для підвищення ефективності правозастосовних заходів.
Невід'ємною вимогою на шляху досягнення цієї мети є ефективне і невідкладне виконання цих конкретних рекомендацій. У зв'язку з цим першорядне значення має створення в системі ІВ нового органу, якому було б доручено забезпечити реалізацію згаданих рекомендацій.
Законодавчі рекомендації:
- Усунення недоліків у кримінальному законодавстві, пов'язаному з охороною прав ІВ, та процедурах щодо його застосування;
- Удосконалення заходів по боротьбі з порушеннями в мережі Інтернет;
- Усунення недоліків у сфері процедур цивільного правозастосування;
- Усунення правових недоліків у режимі охорони ІВ;
- Вдосконалення адміністративних процедур правозастосування;
- Вдосконалення митних процедур правозастосування.
Політичні рекомендації:
- Поліпшення координації між виконавчими органами, зокрема, міліцією, судовими та митними органами, у сфері боротьби з підробками і піратством;
- Встановлення ефективного діалогу і співпраці між українськими органами влади, власниками прав ІВ та іншими зацікавленими сторонами;
- Розширення масштабів заходів з підвищення адміністративної та технічної компетентності у справах ІВ;
- Підвищення рівня обізнаності громадськості й політиків стосовно підробок та піратства і пов'язаної з ними економічної та соціальної шкоди.
Питання удосконалення економічних важелів охорони інтелектуальної власності вимагають найпильнішої уваги, поза як обумовлюють масовість і сталість порушень прав інтелектуальної власності. Не можна не погодитися з думкою про те, що багато громадян України просто фінансово "не потягнуть" придбання ліцензованих продуктів, отже потрібна технічна й фінансова допомога в розв'язанні цієї проблеми. Треба розробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від від 23.12.93, ВВР, 1994, N 13
2. Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 16 червня 1999 р. № 752-ХІV
3. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII
4. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХІІ
5. Закони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХІІ (зі змінами)
6. Актуальні проблеми правового регулювання інтелектуальної власності в Україні в умовах трансформації суспільних відносин // Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин. - К.: Юридична думка, 2009. - С.296-336.
7. Бошицький Ю.Л. Поняття, значення торговельної марки та прав на неї в контексті розбудови національної ринкової економіки // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії та практики: Зб. наук. - практ. конф. (24 лютого 2010 р.). - К.: Видво Європейського університету, 2012. - Вип.1. - 156 с. - С.11-15.
8. Бошицький Ю.Л. Проблеми правотворення в сфері охорони інтелектуальної власності в Україні // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 3 - С. 192-196.
9. Бошицький Ю.Л. Теоретико-прикладні аспекти оптимізації вітчизняного право творення у сфері інтелектуальної власності // Актуальні проблеми правотворення в сучасній України: Зб. матеріалів ІІІ Всеукр. наук. - практ. конф. (26 квітня 2012 р.). - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2012. - С.6-11.
10. Бошицький Ю.Л. Удосконалення національного законодавства в сфері інтелектуальної власності: проблеми та перспективи // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: Зб. наук. праць Міжнар. наук. - практ. конф. / НАН України, Київський ун-т права; редкол: Шемшученко Ю.С., Бошицький Ю.Л., Чернецька О.В. та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2011. - С.7-11.
11. Бошицький Ю.Л. Шляхи оптимізації правової охорони інтелектуальної власності в контексті удосконалення правової системи України // Сучасні проблеми правової системи України: Зб. матеріалів ІV Міжнар. наук. - практ. конф. - К.: Видавництво "Ліра-К", 2012. - С.8-13.
12. Вачевський М.В. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності. Підручник. В.Г. Кремінь, В.М. Мадзігон, В.Г. Скотний, Г. Є. Левченко, О.М. Вачевський. Видавничий дім "Професіонал", Київ-2006 р.
13. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. - 18 с.
14. Кубах А.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник - Харків: ХНАМГ, 2008. - 149 с.
15. Кузнєцова Н.С. Цивільно-правове регулювання інтелектуальної власності в Україні: пріоритети та шляхи оптимізації // Сучасні проблеми приватного права: Зб. наук. праць, присвячених 80-ій річниці з дня народження Шевченко Я.М. / Ред.Н.С. Кузнецова, Р.О. Стефанчук. - К.: ВГО "Асоціація цивілістів України", - Кам'янець-Подільський: ТОВ "Друкарня Рута". - 2012. - 464 с.
16. Панченко М.І. - Цивільне право України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005.
17. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. - 2000. - №3. С.3-14.
18. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.А. Підопригора, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С. Дроб'язко та ін.; за ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробл. та доп. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре”, 2004. - 672 с.
19. Потєхіна В.С. Інтелектуальна власність. Навч. пос. - К.: Центр учбо-вої літератури, 2008. - 414 стор.
20. Ступак С. Жучака О. Авторське право І суміжні права в інформаційному суспільстві в Європейськіх спільнотах І в Україні / Юридична газета. - 2006. - № 5.
21. Цибульов П. М Основи інтелектуальної власності. За ред. . Цибульов П.М. - К., 2005
22. Юскаєв В.Б. Навчальний посібник з курсу "Інтелектуальна власність" для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання у двох частинах. Суми, видавництво "СумДУ" 2010 р.
23. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. - М., 1977. - С.11.
24. Гаврилова Е.П. Международные конвенции об авторском праве: Комментарий / под ред. Гаврилова Э.П. - М.: Прогресс, 1982. - С.365-373.
25. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 416
26. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности / П.Н. Цыбулёв. - К.: Институт интеллектуальной собственности и права, 2005. - 184 с.
27. Шатров В.П. Международное сотрудничество в области изобретательского и авторского права. - М.: Международные отношения, 1982. - 240 с.
28. Шатров В.П. Международное сотрудничество в области изобретательского и авторского права. - М.: Международные отношения, 1982. - С.56.
29. Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ (електронний ресурс) - Режим доступу http // www.zakon. rada.gov.ua
30. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” Закон від 15 грудня 1993 № 3687-XII (електронний ресурс) - Режим доступу http // www.zakon. rada.gov.ua
31. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001р. N 2341-III (електронний ресурс) - Режим доступу/ http // www.zakon. rada.gov.ua
32. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності. Інтернет ресурс. Режим доступу: http://svitstudenta. ucoz.ua/news/ocinka_ /2014-04-15-103
33. Цивільний кодекс України від 16cічня 2003 р. N 435-IV (електронний ресурс) - Режим доступу http // www.zakon. rada.gov.ua
34. Цивільний процесуальний кодекс України Закон від 18 березня 2004 № 1618-IV (електронний ресурс) - Режим доступу http // www.zakon. rada.gov.ua
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність та місце захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління інтелектуальною власністю. Розробка практичних рекомендацій забезпечення економічної безпеки в сучасних умовах.
дипломная работа [496,9 K], добавлен 28.11.2014Авторське право як один з найбільш важливих інтелектуальних ресурсів економіки інформаційного суспільства. Взаємозв'язок між інноваціями та правами інтелектуальної власності в умовах сучасної економіки. Легальний захист інтелектуальної власності.
научная работа [159,3 K], добавлен 11.03.2013Оцінка вартості інтелектуальної власності та механізм формування цін. Інтелектуальна власність України, її вплив на соціально-економічний розвиток держави та законодавче забезпечення. Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 13.04.2016Специфіка творчої діяльності і особливості функціонування міжнародного ринку технологій. Етапи становлення права інтелектуальної власності в Україні, його юридична природа. Реєстр об'єктів інтелектуальної власності, їх характеристика та правова охорона.
презентация [4,6 M], добавлен 26.01.2015Особливості охорони і використання загальновідомих торгових знаків. Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні. Визнання торгового знаку загальновідомим як один з ефективних способів його охорони.
курсовая работа [30,3 K], добавлен 18.09.2007Сутність і особливості об’єктів інтелектуальної власності як результату творчої діяльності. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Здійснення експертизи заявок на промислові об'єкти. Визначення раціональної форми комерціалізації.
контрольная работа [719,7 K], добавлен 19.04.2014Використання інформаційних ресурсів на всіх рівнях інфраструктури суспільства. Використання інтелектуальної власності. Можливість правового захисту. Проблеми інтелектуальної власності. Поняття управління інтелектуальною власністю та його принципи.
контрольная работа [1,2 M], добавлен 13.08.2008Поняття та право інтелектуальної власності. ЇЇ види, об’єкти і суб’єкти, розвиток і значення в глобальній економіці. Державна підтримка комерціалізації державної власності. Аналіз головних проблем і перспектив розвитку в Україні на сучасному етапі.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 23.04.2019Інтелектуальна економіка як наука про функціонування ринкових структур та механізми взаємодії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом. Види інтелектуального капіталу та ринковий підхід до оцінки інтелектуальної власності.
реферат [20,8 K], добавлен 21.07.2010Показники інноваційної діяльності підприємств України. Скорочення кількості промислових підприємств, що впроваджували інновації. Кількість та динаміка поданих заявок на видачу охоронних документів у державний департамент інтелектуальної власності.
контрольная работа [113,1 K], добавлен 07.11.2009
