Стратегічні засади розвитку ринку харчових продуктів в Україні: теорія, методологія та практика

Встановлено, що недостатній рівень розвитку технологічної бази підприємств продовольчого ринку та спрацьованість основних виробничих фондів вимагає активізації інноваційно-інвестиційної діяльності, що сприятиме посиленню конкурентоспроможності вироблюваної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Незважаючи на те, що відносно галузевої структури впровадження інновацій, на харчову промисловість припадає більша частина нововведень, протягом останніх років спостерігаються сталі тенденції до скорочення кількості підприємств, які проводять інноваційну діяльність, зменшення заінтересованості вітчизняних інвесторів у розширенні інноваційної діяльності підприємств харчової індустрії, звуження чисельності учасників інноваційної діяльності навіть за умови збільшення обсягів витрат на неї, а також згортання інноваційної діяльності за основними напрямами. Крім того, на підприємствах галузі інноваційна діяльність зводиться в основному до оновлення асортименту, а перевага продуктових інновацій над процесними свідчить, що компанії в своїй діяльності керуються переважно короткостроковими, а не стратегічними цілями.

Відстає від сучасних вимог продовольчого ринку й розвиток вітчизняного машинобудування: із 3200 найменувань машин і обладнання, необхідних для забезпечення належного рівня виробництва й конкурентоспроможності підприємств харчової і переробної промисловості, в Україні виробляється лише третина, при цьому лише 20-35% з них відповідають кращим зарубіжним аналогам.

З ціллю прискорення впровадження інноваційно-інвестиційних процесів у діяльності суб'єктів продовольчого ринку запропоновано впровадження наступних заходів: розробка та реалізація галузевої інноваційної політики, що знаходить своє відображення в розробці стратегії інноваційної моделі розвитку; формування сучасної інноваційної інфраструктури, яка відповідає найновішим тенденціям і ринковим відносинам; організація державного страхування можливих ризиків у процесі інноваційної діяльності; створення спеціальних інвестиційно-інноваційних банків для концентрації фінансових ресурсів на цілі інновації; сприяння зовнішньоекономічній співпраці у технологічній сфері з метою реалізації своїх технологічних можливостей і одержання необхідних інвестицій.

У розділі 4 "Основні стратегічні напрями щодо формування та ефективного розвитку ринку продовольчої продукції" визначені відповідно до галузевих особливостей та специфіки їх розвитку.

Функціонування вітчизняного ринку харчових продуктів супроводжується розвитком досить складної системи міжгалузевих взаємовідносин, від ступеня ефективності якої в значній мірі залежить кінцевий результат щодо задоволення потреб населення в харчових продуктах і отримання всіма учасниками господарської діяльності належного прибутку. Незбалансованість міжгалузевих зв'язків продовольчого ринку, відсутність еквівалентності обміну, ефективного економічного механізму міжгалузевих відносин спричиняють ослабленість цілісності ринку та зумовлюють значні економічні втрати. Для забезпечення ефективного розвитку продовольчого ринку необхідно побудувати гнучкі інтеграційні зв'язки сільськогосподарських товаровиробників з переробними, обслуговуючими, торговельними та іншими структурами, що значною мірою досягається саме в умовах агропромислової інтеграції. Серед основних організаційних форм агропромислової інтеграції в залежності від рівня розвитку та стійкості міжгалузевих зв'язків найбільш прийнятними в умовах посилення конкуренції є об'єднання агрофірм з переробними підприємствами та набуття ними статусу корпорацій, галузевих асоціацій, концернів, холдингів, фінансово-агропромислових груп (ФАПГ) та інших крупних організаційних об'єднань. Досвід роботи таких агропромислових об'єднань показує, що тут створюються сприятливі умови для впровадження інноваційних проектів щодо освоєння нових технологій та виробництва якісних продуктів, розширення їх асортименту, раціонального використання сільськогосподарської сировини, що забезпечує задоволення потреб населення в якісних харчових продуктах, а також дає можливість регулювати ціни на кінцевий продукт та більш справедливо розподіляти прибуток між учасниками цього об'єднання.

Важлива роль в налагодженні зв'язків між підприємствами продовольчого ринку належить його інфраструктурі - сфері, яка обслуговує рух продукції від виробника до споживача (товарні біржі, аукціони, оптові ринки, торгові доми і палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні та сервісні центри, супермаркети, фірмові магазини й інші формування). Особливу роль у цій сфері відіграють товарні біржі, проте нерозвиненість біржової торгівлі сільськогосподарською сировиною та готовою продукцією, не сформованість сприятливих для учасників продовольчого ринку процедур біржових торгів й біржових технологій багато в чому не задовольняють потенційних клієнтів бірж.

Відстає від нагальних потреб й система оптових продовольчих ринків, розвиток якої дозволить зменшити частку доданої вартості до продукції сільгоспвиробника, яка створюється на шляху від виробника до споживача за рахунок створення конкурентних ринків, а також сільськогосподарському товаровиробнику контролювати цей процес через свою безпосередню участь у діяльності оптових продовольчих ринків. З метою забезпечення швидкого просування товарів до споживачів та повнішого задоволення потреб населення продовольством доцільно створювати продовольчі ринки різних за асортиментом видів продукції, що реалізуються, а також забезпечувати учасників оптових торгів кон'юнктурною інформацією через спеціальні системи інформаційного обслуговування.

Розвиток ринкових форм господарювання вимагає активного застосування маркетингових принципів у виробничій діяльності, а запровадження маркетингової концепції на вітчизняних підприємствах дасть змогу збалансувати їх внутрішнє середовище, адаптуватись до неконтрольованих і впливати на контрольовані фактори зовнішнього середовища. З огляду на це для підприємств, що функціонують на ринку харчових продуктів, в межах загальної стратегії маркетингу, розроблено та науково обгрунтовано впровадження системного маркетингового підходу, що інтегрує реалізацію алгоритму поведінки підприємства продовольчого ринку в умовах нестабільності зовнішнього середовища і залишає можливість корегування обраної стратегії, сприяючи швидкому реагуванню господарського суб'єкта на зміну конкурентного середовища, а також застосування форматів як елемента маркетингової стратегії. За умов сильної конкуренції підприємства мають надавати перевагу не стільки економії на витратах виробництва, скільки опануванню ефективних форматів виробничо-комерційної діяльності.

Формат як елемент маркетингової стратегії інтегрує в собі сукупність параметрів масштабу, ринкової та товарної диверсифікації, рівня обслуговування споживачів тощо та дозволяє знайти та реалізувати нові можливості зростання й успішної конкуренції на традиційних ринках із високим рівнем невизначеності. Базою для визначення ефективного формату бізнесу компанії найчастіше є аналіз резервів нарощування продуктивності праці, запозичення вдалих маркетингових і технологічних рішень у конкурентів або підприємств із інших ринків. Використання формату як структурного елементу ринкової діяльності під час проведення маркетингових досліджень бізнесу дозволяє зробити прозорішими процеси аналізу та прогнозування тенденцій розвитку ринку, чітко визначити зразки найкращої практики на даний момент і на перспективу.

Запропоновано варіанти "виживання" невеликих підприємств, які дозволяють побудувати достатньо продуктивні формати "молочного бізнесу": створення мережевих структур, утворення регіональних вертикально-диверсифікованих кластерів та диференціація компанії.

Аналогічно ці пропозиції для реалізації окремих стратегічних альтернатив можуть використовувати й великі підприємства, що мають потужніший арсенал забезпечення ефективності функціонування.

Дослідження діяльності підприємства та розробка і практична реалізація маркетингової політики, спрямовані на кінцеву мету - стійкий ріст доходів виробничого формування і задоволення потреб споживачів - покликана вирішувати маркетингова служба, створення якої на підприємстві дозволить підвищувати заінтересованість працівників в ефективному використанні виробничих ресурсів, поліпшувати реалізацію вироблюваної продукції, зміцнювати матеріально-технічну базу торговельних організацій, розвивати інфраструктуру ринку, сприяти організації реклами, проведенні ярмарок та виставок продукції з метою більш повного інформування споживачів відносно видів пропонованої підприємством продукції, часу і місця її надходження, ціни реалізації.

Виходячи з викладеного вище, дисертантом запропоновано модифіковану схему структури служби маркетингу (рис. 1).

Рис. 1. Структура служби маркетингу

Основними напрямками удосконалення організації маркетингової діяльності на підприємстві мають бути наступні:

· щодо організації маркетингу - розширення функціональності маркетингових підрозділів, концентрація всіх маркетингових функцій в руках одного "спеціалізованого" керівника, надання йому статусу першого заступника керівника підприємства, оскільки на теперішній час на певних підприємствах вони знаходяться у складі різних управлінських відділів і підпорядковуються різним керівникам;

· щодо матеріального стимулювання - широке використання специфічних маркетингових показників, преміювання працівників маркетингових служб, а в ряді випадків - використання відрядно-колективної системи оплати праці (при проведенні маркетингових досліджень та ін.);

· щодо інформаційного забезпечення - посилення диверсифікації джерел отримання інформації, перехід до електронних способів зберігання інформації, більш широке використання формалізованих методів і моделей, використання спеціального програмного забезпечення, повна автоматизація управління маркетинговою логістикою.

Дослідження зовнішньоекономічних зв'язків підприємств продовольчого ринку при формуванні стратегії нарощування експортного потенціалу свідчить про втрату значної частини експортного потенціалу. Конкурентоспроможність вітчизняної продукції й дотепер характеризується в основному ціновими перевагами, тому необхідною умовою інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності підприємств продовольчого ринку нині стає, насамперед, пожвавлення ефективності використання експортного потенціалу.

Індекс фактичних порівняльних переваг (І) певної країни по конкретній товарній групі пропонується визначати наступним чином:

І ij = (X ij - M ij) / [T kj (T iw / T kw)],

де X - експорт; М - імпорт; і - продукт, j - країна; k - вся продукція; W - світ; Т = (Х+М)/2.

Розрахунок індексів фактичних порівняльних переваг щодо продовольчої продукції окремих країн світу на основі даних про їх зовнішню торгівлю засвідчив наявність значних порівняльних переваг вітчизнняної продовольчої продукції відносно інших країн (індекс І=0,411). Крім того, збільшення обсягів експорту у 2006 р. проти рівня попереднього року спостерігалось майже за всіма видами продовольчої продукції (в тому числі жирів та олії - на 72,8%, продуктів із зернових культур - на 16,6%, продуктів переробки овочів і плодів - на 13,3 тощо), проте стан продовольчої сфери нашої держави на теперішній час не дозволяє сподіватись на її прискорену експортну орієнтацію та швидку адаптацію у світовому торгівельному просторі. Крім того, важливою проблемою є збереження існуючих і пошук нових ринків збуту українського продовольства та підвищення його якості.

Суттєвим важелем посилення позицій України на світовій арені в майбутньому може стати експорт олії та продукції її переробки, що пояснюється постійним зростанням як рівня споживання олії та рослинних жирів населенням планети, так і прискореним розвитком біодизельної галузі. Виходячи зі стратегічних цілей, пріоритетним напрямом повиненн стати експорт в якості сировини не ріпаку, а ріпакової олії, що можливо за умови підвищення її якості, здійснення контролю над посівним матеріалом та залученням іноземних інвестицій поряд зі стабілізацією політичної ситуації в країні. Ефективність проведення зовнішньоекономічної політики пов'язана з удосконаленням існуючої системи транспортних тарифів та інформаційним забезпеченням зовнішньоекономічної діяльності.

У розділі 5 "Державне регулювання як невід'ємна складова механізму розвитку вітчизняного ринку харчових продуктів" обгрунтовано основні напрями державної політики щодо розвитку ринку харчових продуктів, які передбачають поєднання державного регулювання і ринкової саморегуляціїї та забезпечення оптимального їх співвідношення, визначено стратегічні пріоритети в галузі ціноутворення, кретитування та оподаткування, а також запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази.

Регулювання ринку харчових продуктів вимагає виваженого поєднання державного регулювання і ринкової саморегуляції та оптимального їх співвідношення. Його складність і специфіка полягає в тому, що воно повинно поєднувати, з одного боку, заходи, спрямовані на формування конкурентного середовища, розвиток підприємництва та надання можливості суб'єктам господарювання самостійно приймати рішення щодо фінансово-економічної діяльності, а з іншого - забезпечувати соціальний захист населення.

Зважаючи на загострення проблем щодо проявів недобросовісної конкуренції, посилення монопольної влади на ринках окремих харчових продуктів, незбалансованої структури виробництва, посилення тенденцій переходу вітчизняних підприємств в залежність до іноземного капіталу, а також відносної замкнутості регіональних продовольчих ринків, що руйнує базу раціональної спеціалізації та через зниження платоспроможного попиту зумовлює незатребуваність продукції в зонах її найбільш сприятливого виробництва, ефективність реалізації основних напрямів державного регулювання повинна базуватися на комплексі заходів щодо зменшення прямого впливу на розвиток продовольчого ринку (включаючи адміністративні заходи: заборони, дозволу, примушування) та посилення ролі непрямих державних регуляторів, які складаються з проведення ефективної цінової, фінансової, грошово-кредитної, амортизаційної та зовнішньоекономічної політики, а також широкого впровадження інституційних регуляторів (правових, етичних, психологічних, організаційних та спеціальних норм).

Цінова політика є важливим економічним методом державного регулювання, проте диспаритет цін між сільськогосподарськими виробниками, переробними підприємствами та торговельними організаціями обмежують розвиток ринку харчових продуктів.

В цілому процес ціноутворення має спиратися на такі засади:

· цінова політика має стимулювати вітчизняних виробників до випуску якісної та безпечної конкурентоспроможної харчової продукції;

· забезпечення постійного контролю за цінами на продукти повсякденного попиту, особливо для малозабезпечених верств населення (хліб, молоко та ін.) та на продукцію дитячого харчування. Ціни на такі продукти повинні встановлюватись таким чином, щоб, враховуючи прожитковий мінімум населення з одного боку, з іншого - не пригнічувати економічні інтереси вітчизняних виробників, роблячи випуск цієї продукції збитковим;

· встановлення підвищених цін на імпорт тієї харчової продукції, яка може в достатній кількості вироблюватись в Україні;

· стимулювання за допомогою цінової політики експорту вітчизняної готової продукції, а не сировини;

· здійснення контролю за цінами на ринках найважливіших продуктів харчування та втручання в процеси ціноутворення особливо у випадках неврожаю, складних погодних умов, форс-мажорних обставин та ін.

Необхідно посилити вплив держави на процеси кредитування підприємств галузі, а саме розробити Державну програму цільового кредитування інвестиційно непривабливих підприємств з мінімальними ставками кредиту для пожвавлення їх економічної діяльності, впроваджувати механізми пільгового кредитування та кредитного стимулювання найбільш збиткових галузей та підприємств харчової промисловості та обов'язковим гарантуванням кредитів, залучаючи кошти амортизаційного фонду та ресурси банківської системи.

Щодо оподаткування, то державна політика перш за все повинна ґрунтуватись на забезпеченні оптимального його рівня, бути направлена на досягнення сталих надходжень від суб'єктів підприємницької діяльності, що сприятиме вирішенню значної частини соціальних проблем. Оскільки на теперішній час продовольчі товари є найбільш зручним фіскальним методом стягнення непрямих податків (ПДВ, акциз), необхідно вдвічі зменшити податкову складову у кінцевій ціні продовольства.

У системі важелів державного економічного регулювання особливе значення має бюджетна підтримка товаровиробників, що функціонують на ринку цукру. Основними важелями регулювання ринку цукру повинні стати квотування виробництва, встановлення єдиних для всіх категорій господарств мінімальних цін на цукрові буряки і цукор, регулювання оптової і роздрібної торгівлі цукром, а також імпортних поставок цукру-сирцю з тростини.

З метою подолання кризових явищ на ринку молока і молочної продукції, державна політика в галузі повинна базуватися на виконанні чітко визначених функцій. До них, насамперед, належать: створення законодавчого поля діяльності національного молочного підкомплексу, розробка дієвої державної програми щодо молочного скотарства, застосування податкової системи й основних принципів цінової політики, спрямованої на забезпечення еквівалентного обміну, регулювання умов постачальницько-збутової діяльності, збалансування виробництва і реалізації тощо.

Зважаючи на відсутність державних структур управління, які до недавнього періоду консолідували роботу галузі, займалися централізованим вирішенням проблем окремих підприємств пропонується створення галузевих спілок, основним завданням яких є організація взаємодії із законодавчими і виконавчими органами на основі взаємовигідного партнерства і координації роботи, а також створення необхідних організаційних, економічних, правових і соціальних умов для взаємодії і розвитку взаємовигідних відносин між учасниками спілки, суміжними галузями промисловості, постачальниками сировини і матералів тощо.

Важливим напрямом державної політики країни щодо реалізації стратегічної мети розвитку продовольчого ринку та розв'язання конкретних завдань можливе за умови зміни нормативно-правового підґрунтя, а саме: оновлення нормативно-правової бази через прийняття нагальних законів, удосконалення вже діючих та розроблення нових, гармонізованих з міжнародними, стандартів, посилення метрологічних методів контролю, а також удосконалення процедури сертифікації готової продукції при розширенні мережі сертифікаційних служб та випробувальних лабораторій, акредитованих за міжнародною системою, результати аналізу яких були загальновизнаними на світовому рівні.

Зважаючи на те, що до теперішнього часу в Україні не відпрацьований внутрішньодержавний механізм відповідальності за порушення міжнародних угод по використанню генетично модифікованих організмів, чітко не визначені відповідальні організації, а також існує проблема низької обізнаності населення щодо цієї продукції, вбачається доцільним прийняття Закону України «Про генетично модифіковану продукцію», в якому повинні передбачатись заборонні заходи при використанні генних технологій, необхідність маркування харчових продуктів з чітко визначеними нормами вмісту ГМО, а екологічні права споживачів захищені за допомогою суворих адміністративних і економічних методів регулювання якості продукції споживчого ринку.

З метою вдосконалення нормативно-правового забезпечення, що сприятиме посиленню конкурентоспроможності товарів на продовольчому ринку, система державних пріоритетів повинна включати:

· прискорення розробки та застосування вітчизняних нормативно-правових документів з питань якості продукції, гармонізованих з міжнародними системами стандартизації, в тому числі за умови активної фінансової допомоги держави, а саме Міністерства аграрної політики (департаменту продовольства);

· завершення впровадження на підприємствах галузі систем управління якістю та освоєння нових сучасних технологій відповідно до міжнародних стандартів ІSО серії 9000, 10000 та 14000;

· вирішення питань щодо централізованого фінансування розробки державних стандартів України та нормативної документації, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами, для конкурентоспроможної харчової продукції;

· створення єдиного інспекційного органу - Національної служби з безпеки харчових продуктів, ветеринарного контролю і захисту рослин;

· прийняття Закону України «Про екологічно чисту продукцію», гармонізованого з європейським законодавством, в якому передбачити врахування умов ведення екологічного сільського господарства, сертифікації, реалізації, транспортування, зберігання, стимулювання виробництва і споживання екологічно чистих продуктів харчування, створення і поширення торговельних марок таких харчових продуктів на світові ринки;

· розширення мережі сертифікаційних служб та випробувальних лабораторій, акредитованих за міжнародною системою, результати аналізу яких були загальновизнаними на світовому рівні;

· збільшення переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах, до кількості, дозволеної в країнах ЄС;

· розробка і впровадження програми екологічного маркування вітчизняної продукції під егідою Торгово-промислової палати України та Товариства захисту прав споживачів;

· створення системи інформаційного забезпечення міністерств і відомств нормативними документами, іншими інформаційними матеріалами з питань якості, стандартизації і сертифікації;

· максимальне залучення виробників продовольчої продукції до розробки нових нормативних документів, оскільки саме підприємства найбільш зацікавлені в збільшенні випуску конкурентоспроможної і високоякісної продукції, підвищенні свого іміджу на продовольчому ринку і лише вони несуть кінцеву відповідальність за якість виробленої продукції.

Стратегічний курс сучасної зовнішньоекономічної політики держави пов'язаний зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ). Незважаючи на численні переваги, що відкриваються для країни-учасника цієї організації, наслідки приєднання до СОТ для різних країн є досить різноманітними, багатофакторними й такими, що з часом змінюються, а короткострокові ефекти можуть істотно відрізнятися від довгострокових.

Можливі негативні наслідки від приєднання до СОТ стосовно вітчизняного ринку харчових продуктів Україна ще не відчула в повному обсязі. Членство України в СОТ та загальна світова криза, що вплинула на розвиток ринку, нагально підтверджує той факт, що окремі вітчизняні товаровиробники не готові до жорсткої конкуренції в межах цієї організації, а використання переваг членства в СОТ істотно стримується проблемою неадекватної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, які мають високий ступінь зносу основних засобів, величезну енергоємність виробництва, обмежені внутрішні джерела для інвестицій, нерозвинену інфраструктуру комерційної діяльності на зарубіжних ринках.

Не дивлячись на те, що Україні вдалося відстояти розмір тарифної квоти на рівні 260 тис. т зі ставкою ввізного мита 2% в межах квоти і 50% без неї, вважається, що тростинний цукор-сирець, білий цукор-пісок і цукровий сироп, у тому числі ароматизований, слід завозити на територію України лише у разі форс-мажорних обставин, коли власне виробництво цукру з цукрових буряків (з урахуванням перехідних запасів) не забезпечує потреб внутрішнього ринку, пам'ятаючи, що імпорт цукру підриває продовольчу безпеку держави.

Існуючий рівень тарифного захисту продовольчого ринку України, в порівнянні з іншими високорозвиненими країнами, є досить ліберальним, що негативно відбивається на подальшому його розвитку в умовах членства в СОТ. Тому держава повинна проводити політику розумного протекціонізму по відношенню до вітчизняних виробників, впроваджуючи захисні тарифні обмеження та ліцензування, спрямовані на захист внутрішнього ринку від надмірної іноземної конкуренції. Неоднозначність для різних галузей харчової промисловості та груп виробників різноманітних та різноспрямованих результатів приєднання спонукає вирішувати ці питання, використовуючи ймовірні переваги, і шукаючи механізм поступового переведення власного виробництва в інший режим господарсько-економічного функціонування.

Висновки

Проведені дослідження на основі теоретичного узагальнення дозволили зробити висновки та сформулювати пропозиції концептуального, теоретичного і науково-практичного спрямування щодо розв'язання наукової проблеми розробки стратегічних засад розвитку вітчизняного ринку харчових продуктів:

1. Доведено, що в теорії стратегічного розвитку мають місце два основних підходи до сутності категорії "стратегія" - "стратегія як процес" і "стратегія як результат". На основі систематизації наукового матеріалу, зважаючи на численність класифікацій стратегій, виявлено два основних підходи до типологізації стратегій: апріорний та апостеріорний; виділено основні критерії їх класифікації, а також визначено їх ієрархічну структуру. Дисертантом конкретизовано сутність "економічної стратегії", при цьому вирішальним елементом розробки та реалізації стратегії - є цільова орієнтація у використанні власних ресурсів, що у кінцевому результаті, призводить до створення конкурентних переваг для підприємства.

2. Обгрунтовано сукупність критеріїв і груп показників, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності підприємства в процесі розробки і реалізації конкурентних стратегій.

3. Визначено, що продовольчий ринок необхідно розглядати як специфічні економічні відносини між основними суб'єктами ринку на основі сучасних економічних вимог, що представлені складною інтегрованою структурою, функціонування якої регулюється системою організаційно-економічних та правових важелів, основним завданням якої є задоволення попиту населення в продуктах харчування та забезпечення продовольчої безпеки країни. Сформульовано стратегічну ціль розвитку ринку харчових продуктів, реалізація якої пов'язана із підвищенням конкурентоспроможності вітчизняної продовольчої продукції, що передбачає підвищення її якості, та активізацією інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств.

4. Оскільки продовольчий ринок на сучасному етапі лише формується, запропоновано визначення категорії "конкурентна стратегія" як найбільш прийнятної для підприємств, що функціонують на ринку харчових продуктів, у зв'язку зі специфікою галузевої конкуренції; різних типів управління підприємствами залежно від ситуації, в якій реалізується стратегія; складових системи реалізації стратегії та програми дій щодо її реалізації. На основі класичної моделі М.Портера розроблено модель реалізації конкурентної стратегії в системі управління суб'єктами продовольчого ринку. Особливість даної моделі полягає в тому, що зміст представлених елементів варіюється в залежності від рівня мінливості зовнішніх умов функціонування підприємства, що є особливо важливим при використанні даної моделі в діяльності тих підприємств, що функціонують в умовах турбулентного зовнішнього середовища.

5. Обгрунтовано, що стан продовольчої безпеки держави необхідно визначати на основі системи оціночних критеріїв: продовольчої незалежності, достатності та доступності продовольчого споживання. Встановлено, що показник недостатності (неповноцінності) харчування, що слугує індикатором недоїдання в цілому є найбільш достовірним вимірником критерію достатності продовольчого споживання, який доцільно називати дефіцитом продовольчого споживання і обчислювати його як до всього набору продуктів харчування, так і до окремих його складових.

6. Обгрунтовано, що для вирішення завдань щодо забезпечення продовольчої безпеки країни та сприяння збільшенню місткості вітчизняного продовольчого ринку необхідно до 2015 р. виробити в 1,7 рази більше м'яса та молока і молочних продуктів, плодів і ягід - у 2,1, овочів і баштанних культур - у 1,4 порівняно з 2007 р. Це передбачає збільшення обсягів виробництва продукції сільського господарства: зерна - до 50 млн. тонн, цукрових буряків - 25,0, олійних культур - 15,0, овочів - 8,0, картоплі - 18,0, плодів і ягід - 3,2, винограду - 0,8, молока - 20,0, м'яса - 5,1 млн. тонн, яєць - 17,0 млрд. штук.

7. Визначено, що реалізація основної стратегічної цілі розвитку продовольчого ринку вимагає розробки стратегій перспективного функціонування підприємств, що здійснюють свою діяльність на окремих субринках відповідно до галузевих особливостей та специфіки їх розвитку. Зокрема, для підприємств, що функціонують на ринку цукру пріоритетною вбачається реалізація стратегії удосконалення міжгалузевих зв'язків. При цьому найбільш прийнятною формою агропромислової інтеграції є об'єднання агрофірм з переробними підприємствами та набуття ними статусу корпорацій, галузевих асоціацій, концернів, холдингів, фінансово-агропромислових груп (ФАПГ) та інших крупних організаційних об'єднань. Стратегія удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків та нарощування експортного потенціалу внаслідок адаптації вітчизняних товаровиробників до умов світового ринку вбачається перспективною для підприємств, що функціонують на ринку олії та олійножирових продуктів, у зв'язку з прискореним розвитком біодизельної галузі.

8. Розроблено та науково обгрунтовано системний маркетинговий підхід, що інтегрує реалізацію алгоритму поведінки підприємства продовольчого ринку в умовах нестабільності зовнішнього середовища і залишає можливість корегування обраної стратегії, сприяючи швидкому реагуванню господарського суб'єкта на зміну конкурентного середовища, а також застосування форматів як елемента маркетингової стратегії. За умов сильної конкуренції підприємства мають надавати перевагу не стільки економії на витратах виробництва, скільки опануванню ефективних форматів виробничо-комерційної діяльності. Визначення цієї діяльності як пріоритетної дозволяє гнучко адаптуватися до специфічних потреб окремих груп споживачів.

9. Визначено, що ефективність реалізації основних напрямів державного регулювання повинна базуватися на комплексі заходів щодо зменшення прямого впливу на розвиток продовольчого ринку (включаючи адміністративні заходи: заборони, дозволу, примушування) та посилення ролі непрямих державних регуляторів, які складаються з проведення ефективної цінової, фінансової, грошово-кредитної, амортизаційної та зовнішньоекономічної політики, а також широкого впровадження інституційних регуляторів (правових, етичних, психологічних, організаційних та спеціальних норм). При цьому розв'язання конкретних завдань можливе за умови зміни нормативно-правового підґрунтя, а саме: оновлення нормативно-правової бази через прийняття нагальних законів, удосконалення вже діючих та розроблення нових, гармонізованих з міжнародними, стандартів, посилення метрологічних методів контролю, а також удосконалення процедури сертифікації готової продукції при розширенні мережі сертифікаційних служб та випробувальних лабораторій, акредитованих за міжнародною системою, результати аналізу яких були загальновизнаними на світовому рівні.

10. Для забезпечення консолідації роботи суб'єктів продовольчого ринку щодо вирішення нагальних проблем перспективного розвитку пропонується створення галузевих спілок, основним завданням яких є організація взаємодії із законодавчими і виконавчими органами на основі взаємовигідного партнерства і координації роботи, а також створення необхідних організаційних, економічних, правових і соціальних умов для взаємодії і розвитку взаємовигідних відносин між учасниками спілки, суміжними галузями промисловості, постачальниками сировини і матералів тощо.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, наукові посібники та брошури:

1. Страшинська Л.В. Стратегія розвитку продовольчого ринку в Україні: монографія / Л.В. Страшинська / за ред. Б.М. Данилишина. - К.: Профі, 2008. - 532 с. (рецінзія у Віснику Національної Академії Наук України. - № 10. - 2008. - С.55-56).

2. Теоретико-методологічні засади розвитку конкурентного середовища у сфері виробництва продовольчих товарів: монографія / [Коваленко А.О., Князєв С.І., Дейнеко Л.В., Страшинська Л.В.] - К.: Наук. світ, 2003. - 132 с. (особистий внесок: методичні підходи до аналізу та оцінки рівня конкурентоспроможності продукції харчової промисловості).

3. Стратегія розвитку харчової промисловості України та її регіонів (областей) на період до 2015 року / [Л.В. Дейнеко, А.О. Коваленко, Л.В. Страшинська]; за ред. проф. Л.В. Дейнеко. - К: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2004. - 212 с. (особистий внесок: розробка стратегічних напрямів розвитку харчової промисловості Вінницької, Волинської, Житомирської, Рівненської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької та Чернівецької областей).

4. Організація та планування діяльності підприємств. Науково-методичний посібник / [Цимбалюк Л.Г., Воінова Н.В., Костюк В.К. та ін.]; за ред. О.П. Сологуб. - К.: Видавничий дім "КОРПОРАЦІЯ", 2005. - 432 с. (особистий внесок: п.8.5 Основні напрямки підвищення рівня якості продукції та роль організаційно-технічних факторів в їх забезпеченні).

5. Страшинська Л.В. Основні тенденції розвитку продовольчих ринків у межах світової агропродовольчої системи / Л.В. Страшинська; за ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2007. - 44 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

6. Страшинська Л.В. Сучасний стан, проблеми та стратегія розвитку харчової промисловості України до 2011 року / Л.В. Дейнеко, Л.В. Страшинська, А.О. Коваленко, Е.І. Шелудько // Економіка промисловості України: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2003. - С. 127-134. (особистий внесок: аналітична оцінка сучасного стану розвитку харчової промисловості України та визначення основних стратегічних цілей перспективного функціонування галузі).

7. Страшинська Л.В. Мале підприємництво в Україні: проблеми та перспективи / Л.В. Страшинська // Наук. вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. Випуск 4. - Чернівці, 2003. - С. 22-23.

8. Страшинська Л.В. Підвищення ефективності використання водних ресурсів на підприємствах харчової промисловості / Л.В. Страшинська // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2003. - С. 120-124.

9. Страшинська Л.В. Державне регулювання розвитку харчової промисловості / Л.В. Страшинська // Економіка промисловості України: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2004. - С. 67-73.

10. Страшинська Л.В. Сучасний стан і основні напрями стратегічного розвитку харчової промисловості Рівненської області / Л.В. Дейнеко, Л.В. Страшинська // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць. Частина І. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2004. - С. 157-162. (особистий внесок: SWOT-аналіз та обгрунтування показників стратегічного розвитку харчової промисловості області).

11. Страшинська Л.В. Інноваційний чинник забезпечення продовольчої безпеки / Л.В. Страшинська, А.О.Коваленко, Е.І. Шелудько // Наук. вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту, КНТЕУ: Вип. ІІІ. Економічні науки. - Чернівці: АНТ Лтд, 2004. - С. 203-213. (особистий внесок: визначення основних потенційних можливостей та перспективних напрямів впровадження науково-технологічних інновацій у харчову промисловість).

12. Страшинська Л.В. Проблеми якості та безпеки продуктів харчування в Україні / Л.В. Страшинська // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2004. - С. 148-153.

13. Страшинська Л.В. Основні заходи щодо обмеження імпорту недоброякісних харчових продуктів / Л.В. Страшинська, В.Г. Цишевський // Наук. праці Нац. ун-ту харч. технологій. - 2004. - № 15. - С. 128-129. (особистий внесок: визначення та обгрунтування першочергових заходів щодо обмеження імпорту неякісної харчової продукції у звязку зі вступом України до СОТ).

14. Страшинська Л.В. Стратегія розвитку харчової промисловості Житомирської області / Л.В. Страшинська // Стратегія розвитку України. Науковий журнал. Економіка. Соціологія. Право. - 2004. - № 3-4. - С. 695-702.

15. Страшинська Л.В. Прискорене впровадження міжнародних стандартів для продуктів харчування у контексті вступу України до Світової організації торгівлі / Л.В. Страшинська // Вісник Львівського державного аграрного університету. Львів: ЛДАУ. - 2005. - С.155-161.

16. Страшинська Л.В. Експортний потенціал харчової промисловості: стратегія зростання / Л.В. Страшинська // Наук. праці Нац. ун-ту харч. технологій. - 2005. - №16. - С.186-189.

17. Страшинська Л.В. Ринок молочної продукції України: сучасний стан та проблеми перспективного розвитку / Л.В. Страшинська, Я.І. Юрик // Механізм збалансованого розвитку промислового потенціалу: зб. наук. праць. - К.: НАН України, Об'єднаний ін-т економіки. - 2005. - С. 109-114. (особистий внесок: аналітична оцінка рівня виробництва і споживання молока і молочних продуктів протягом 1990- 2002 рр.)

18. Страшинська Л.В. Ринок олії та фінансові проблеми олієжирових підприємств / Л.В. Страшинська // Регіональна економіка. Наук.-практ журнал. - Львів. - 2005. - № 4. - С. 79- 85.

19. Страшинська Л.В. Розвиток екологічного землеробства як важлива складова підвищення якості вітчизняних харчових продуктів / Л.В. Страшинська // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2005. - С.262-267.

20. Страшинська Л.В. Обґрунтування перспективних напрямів розвитку вітчизняного ринку консервів / Л.В. Страшинська // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць. Частина І. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2005. - С.180-186.

21. Страшинська Л.В. Маркетингові аспекти розвитку вітчизняного алкогольного виробництва / Л.В. Страшинська // Економіка промисловості України: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2005. - С. 183-189.

22. Страшинська Л.В. Вступ України до СОТ: оцінка позитивних і негативних наслідків для харчової промисловості України / Л.В. Страшинська // Наук. праці Нац. ун-ту харч. технологій. - 2006. - № 18. - С. 108-110.

23. Страшинська Л.В. Розвиток транснаціональних корпорацій у межах світової продовольчої системи: тенденції та протиріччя / Л.В. Страшинська // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2006. - Ч. 2. - С. 267-272.

24. Страшинська Л.В. Основні тенденції та сучасні проблеми розвитку промислового виробництва продукції дитячого харчування в Україні / Л.В. Страшинська // Економіка промисловості України: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 2006. - С. 64-71.

25. Страшинська Л.В. Основні тенденції та стратегічні пріоритети розвитку світового ринку олії / Л.В. Страшинська // АГРОСВІТ. - 2007. - № 11. - С. 12-17.

26. Страшинська Л.В. Теоретико-методологічні підходи до визначення економічної стратегії як категорії економічної науки / Л.В. Страшинська // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2007. - Ч. І. - С. 52-59.

Статті в інших наукових виданнях:

27. Страшинська Л.В. Інвестиції як визначальний фактор розвитку продуктивних сил харчової промисловості / Л.В. Страшинська // Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 1998. - С. 200-202.

28. Страшинська Л.В. Проблеми виробництва та реалізації продукції пивобезалкогольної промисловості / В.Г. Цишевський, Л.В. Страшинська // Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК. - К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України. - 1998. - С. 197-200. (особистий внесок: обгрунтування привабливості ринку пива та безалкогольної продукції України для вітчизняних та іноземних інвесторів та визначення конкурентних перерваг вітчизняних підприємств на ринку).

29. Страшинська Л.В. Про державну підтримку підприємств цукрової промисловості України / Л.В. Страшинська, В.Г. Цишевський // Харчова промисловість. Науковий журнал. - К.: Нац. ун-т харч. технологій. - 2005. - № 4. - С. 186-189. (особистий внесок: визначення основних напрямів державної підтримки підприємств цукрової промисловості щодо цінової політики як важливого економічного методу державного регулювання та фінансово-економічної підтримки товаровиробників).

Матеріали наукових конференцій і тези доповідей:

30. Страшинська Л. В. Проблеми виробництва та реалізації мінеральних вод // Матеріали регіон. наук.-практ. конф. “Сучасний стан, напрями відновлення та перспективи розвитку харчової і переробної промисловості Закарпаття”. - Ужгород: Патент. - 1998. - С. 281-284.

31. Страшинська Л.В. Оцінка рівня конкурентоспроможності ринків харчових продуктів // Сборник трудов симпозиума “Межрегиональные проблемы экологической безопасности “МПЭБ-2003”. - Сумы: Изд-во "Довкілля". - 2003. - С. 113-119.

32. Страшинская Л.В. Прогноз развития отраслей пищевой промышленности Украины до 2015 г. // Тезисы докладов ІV-й междунар. научн. конф. “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” Тез. выступлений: Секции 1-3. Т. 2. -НИЭИ Министерства экономики Республики Беларусь. Минск. - 2004. - С. 165-167.

33. Страшинська Л.В. Стратегія розвитку харчової промисловості України на період до 2015 року // Зб. тез доповідей міжнар. наук.-практ. конф. “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”. - м. Мелітополь. - 2004. - С.81-82.

34. Страшинська Л.В. Проблеми продовольчої безпеки країни та шляхи їх вирішення // Матеріали ІІІ всеукр. наук.-практ. конф. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. - К.: ВГЛ Обрії. - 2004. - С.206-207.

35. Страшинська Л.В. Інноваційно-інвестиційні аспекти розвитку підприємств харчової промисловості // Матеріали всеукр. наук. конф. “Проблеми забезпечення економічного розвитку підприємств”. Ч.2. - Донецьк: ДонУЕП. - 2005. - С.337-339.

36. Страшинська Л.В. Економічні проблеми підвищення якості харчових продуктів // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. “Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства”. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. - 2005. - С. 140-144.

37. Страшинська Л.В., Цишевський В.Г. Функціонування підприємств харчової промисловості України в аспекті розвитку світової продовольчої системи // Матеріали ІX міжнар. наук.-техн. конф. “Нові технології та технічні рішення в харчовій та переробній промисловості: сьогодення і перспективи”. Ч. ІІ. - К.: НУХТ. - 2005. - С. 69. (особистий внесок: обгрунтовано стратегічні пріоритети розвитку вітчизняної харчової промисловості в межах функціонування світової продовольчої системи).

38. Страшинська Л.В. Загальні тенденції розвитку ринку харчових продуктів в Україні // Матеріали міжнар. форуму молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”. Т.2. - Х.: ХНТУСГ. - 2005. - С.228.

39. Страшинська Л.В. Перспективи ефективного розвитку малих підприємств у пивобезалкогольній промисловості // : Збірник наук. праць ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період”. - Хмельницький: ХЕУ. - 2005. - С. 402-405.

40. Страшинська Л.В. Проблеми розвитку ринку органічної продукції в Україні // Матеріали третьої міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів” Ч. 2. - Дніпропетровськ. - 2005. - С. 40-42.

41. Страшинська Л.В. Проблеми забезпечення продовольчої безпеки держави в контексті вступу України до світової організації торгівлі // Матеріали наукових читань “Продовольчий комплекс України: проблеми теорії та практики”. - К.: РВПС України НАН України. - 2006. - С. 234-235.

42. Страшинська Л.В. Нові аспекти розвитку ринків харчових продуктів в умовах глобалізації // Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку” - К.: НУХТ. - 2007. - С. 20-21.

43. Страшинська Л.В., Цишевський В.Г. Проблеми поширення генетично модифікованої продукції на вітчизняних продовольчих ринках // Матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку”. - К.: НУХТ. - 2008. - С. 28-29.(особистий внесок: узагальнено світовий досвід використання генетично модифікованих організмів та запропоновано основні напрями вдосконалення вітчизняної нормативно-правової бази щодо їх ввезення та реалізації).

Анотація

Страшинська Л.В. Стратегічні засади розвитку ринку харчових продуктів в Україні: теорія, методологія та практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено вирішенню теоретико-методологічних і прикладних проблем стратегічного розвитку ринку харчових продуктів з позиції реалізації основної стратегічної цілі його функціонування.

У дисертації вперше розроблено системний маркетинговий підхід до управління суб'єктами продовольчого ринку, що інтегрує реалізацію алгоритму поведінки підприємства продовольчого ринку в умовах нестабільності зовнішнього середовища і дає можливість корегування обраної стратегії, сприяючи швидкому реагуванню господарського суб'єкта на зміну конкурентного середовища, а також застосування форматів виробничо-комерційної діяльності як елемента маркетингової стратегії.

Розроблено концептуальну модель реалізації конкурентної стратегії в системі управління підприємствами, які функціонують на ринку харчових продуктів, що дозволяє забезпечити відповідність між обраною стратегією і внутрішнім потенціалом підприємства.

Запропоновано концептуальні засади стратегічного розвитку продовольчого ринку та здійснено прогноз виробництва і споживання основних видів харчових продуктів населенням України на період до 2015 р. з урахуванням стратегічної мети розвитку вітчизняного ринку харчових продуктів.

Ключові слова: ринок харчових продуктів, стратегія розвитку, конкурентоспроможність підприємств, продовольча безпека, міжгалузеві зв'язки, інноваційний розвиток, маркетингова діяльність, стандарти якості, державне регулювання.

Аннотация

Страшинская Л.В. Стратегические основы развития рынка пищевых продуктов в Украине: теория, методология и практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена решению теоретико-методологических и прикладных проблем стратегического развития рынка пищевых продуктов, рассмотренных с позиций реализации основной стратегической цели его функционирования.

В диссертации усовершенствовано теоретико-методологическое определение "экономическая стратегия", для которой определяющим элементом разработки и ее реализации является целевая ориентация относительно использования собственных ресурсов, что приводит к созданию конкурентных преимуществ, а также "конкурентная стратегия" как наиболее приемлемой для предприятий продовольственного рынка, что позволяет определить основные приоритеты и стратегические альтернативы в зависимости от рыночной ситуации.

Получили дальнейшее развитие класификация основных стратегий поведения субъекта хозяйствования на рынке, а также критерии и группы показателей анализа стратегических зон хозяйствования.

Разработана концептуальная модель реализации конкурентной стратегии в системе управления предприятиями, которые функционируют на рынке пищевых продуктов, что позволяет обеспечить соответствие между выбраной стратегией и внутренним потенциалом предприятия.

Определена стратегическая цель развития рынка пищевых продуктов, которая основывается на необходимости обеспечения продовольственной безопасности государства, а также на системе оценочных критериев с учетом необходимых ресурсов и основных направлений ее реализации в контексте глобализации и интеграции мировой экономики.

Предложены результаты авторских прогнозных расчетов относительно производства и потребления основных видов продовольственной продукции на период до 2015 года, которые осуществлены с учетом реализации стратегической цели развития отечественного рынка пищевых продуктов.

В диссертационной работе впервые разработан и научно обоснован системный маркетинговый подход к управлению субъетами продовольственного рынка, который интегрирует реализацию алгоритма его поведения в условиях нестабильности внешней среды, оставляя возможность корректировки выбранной стратегии, и создает предпосылки к быстрому реагированию субъекта хозяйствования относительно изменений конкурентной среды, а также использование форматов производственно-коммерческой деятельности как элемента маркетинговой стратегии.

Усовершенствованы методические подходы к определению критериев оценки уровня продовольственной безопасности государства - основной стратегической цели развития продовольственного рынка, которые базируются на определении дефицита продовольственного потребления как наиболее достоверного измерителя критерия его достаточности.

Получили дальнейшее развитие теоретико-методологические подходы к усовершенствованию системы управления качеством, которые предусматривают использование системы "Анализ рисков и критических точек контроля" (НАССР) на предприятиях продовольственного рынка в общей стратегии управления качеством, и направлены на повышение уровня безопасности пищевых продуктов и их конкурентоспособности на отечественном и международных рынках.

Усовершенствованы теоретические аспекты, принципи и механизмы регулирования стратегического развития рынка пищевых продуктов, которые основаны на объединении государственного регулирования и рыночной саморегуляции, а также стратегические приоритеты нормативно-правового обеспечения в системе государственного регулирования рынка пищевых продуктов.

Получили дальнейшее развитие методические подходы к определению сравнительных преимуществ отечественной продовольственной продукции, которые базируются на индексе фактических сравнительных преимуществ.