Регіональні аспекти розвитку чорної металургії

2.4 Тенденції розвитку чорної металургії світу

Є великі територіальні відмінності між видобутком залізної руди та центрами чорної металургії, хоча чорна металургія належить до матеріаломістких галузей промисловості. Швеція видобуває 7% руди, а виплавляє 1% чавуну та 1,5% сталі. Натомість Англія, США, Німеччина мають набагато більшу питому вагу за виплавлянням металу, ніж за видобутком залізної руди. Це зумовлено не тільки різною забезпеченістю їх залізною рудою та коксівним вугіллям, але й різним ступенем розвитку в них машинобудування й споживання металу. На розвиток чорної металургії в окремих країнах великий вплив справляє політика міжнародних монополій.

Починаючи з 2001 року на ринок чорних металів вийшли країни, що розвиваються: Китай, Бразилія, Республіка Корея, Індія, Венесуела, Мексика. У найближчій перспективі передбачається значне поширення виробництва чорних металів в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. За експортом сталі ведуть Росія, Японія та Україна; головними імпортерами продовжують бути США, країни ЄС, Республіка Корея та Японія.

У розташуванні підприємств чорної металургії продовжують відбуватися значні географічні зміни.

Технічні зрушення, пов'язані з використанням низьковідсоткових руд, скорочення витрат вугілля на коксування й зменшення використання коксу в доменному виробництві зумовили економічну доцільність розташування чорної металургії поблизу рудних баз, а особливо -- у проміжках між базами руди, коксівного вугілля та районами збуту металів. Проте політика монополій сприяла збереженню позицій старих районів у розвитку металургії. Тому в країнах раннього (давнього) розвитку металургії й досі переважають перевезення залізної руди від місця видобутку до металургійних підприємств, розташованих у вугільних районах. Чималі перевезення залізної руди й кам'яного вугілля зустрічаються у Франції (Лотаринзький басейн), у Люксембурзі, Швеції, Австрії, у країнах Латинської Америки. У низці країн спостерігається тенденція розташовувати металургію в примор'ї, куди надходить імпортна залізна руда. Через це у міжнародному розміщенні продуктивних сил з'явився такий феномен, як припортова металургія.

Так, у США біля Балтимора споруджено завод у Спароуз Пойнті (найбільший у США), що працює на руді Чилі, Венесуели, Швеції та африканських країн; у Німеччині побудовано завод у Бремені на р. Везер (за 40 км від Північного моря), що працює на руді Швеції та американ­ському вугіллі; в Італії -- у Корнільяно і Торонто; у Франції -- в Дюнкерку -- на американському вугіллі та залізній руді з Африки та Венесуели; у Нідерландах -- в Еймейдені -- на залізній руді з Африки, Південної Америки та американському вугіллі. Це зумовить більшу роль далекопривізної сировини у чорній металургії, а подеколи -- зростання транспортних витрат.[12]

Темпи розвитку чорної металургії наприкінці XX ст. істотно сповільнилися. Ця обставина частково пояснюється конкуренцією замінників - пластмас, алюмінію, кераміки тощо. Найважливіші центри чорної металургії світу зазвичай приурочені до родовищ сировини (залізняку) з розрахунку на привізне паливо (вугілля). Прикладом є Кривий Ріг в Україні або Дулут біля озера Верхнього в США. Інший поширений варіант розміщення металургійного виробництва - близькість до родовищ палива, куди доставляється сировина (Рур і Саар у Німеччині або Теміртау в Казахстані). Металургійні центри також виникають і на перетині зустрічних (річкових, морських, залізничних) товарних потоків сировини й палива (Череповець у Росії, Маріуполь в Україні або Чикаго в США).

Металургія може успішно розвиватися і на морських узбережжях або в гирлах великих річок з розрахунку на імпортні сировину і паливо. Саме на таких засадах виникла металургія Балтимора в США, Бремена і Гамбурга в Німеччині, підприємства чорної металургії Японії та ін. Нарешті, металургійні центри тяжіють і до великих центрів машинобудування, особливо металоємного.

В майбутньому сталь залишатиметься одним з найбільш важливих матеріалів для сучасного суспільства, однак, індустрія виробництва сталі стикатиметься з великою кількістю перешкод, таких як: надлишкові потужності, волатильність сировинних і енергетичних ринків, ризики протекціоністської політики.

Останнім часом запорукою стабільності на світовому ринку сталі є динамічне зростання економіки Китаю, який не тільки сам багато виробляє, але і активно купує метал і залізорудну сировину для свого внутрішнього ринку. У випадках зменшення попиту у металі китайської промисловості, надлишок виробленої в країні металопродукції надходить на світовий ринок за низькими цінами, що змушує інших виробників також зменшити ціну своєї сталі.

На сьогодні, внаслідок надлишку світових сталеплавильних потужностей, значно посилилася конкуренція між металовиробниками. З'явилося багато нових сучасних заводів із низькою собівартістю виробництва і високою якістю продукції.

Факторами, що будуть уповільнювати зростання світового попиту на сталь можуть стати:

1) Сповільнення темпів росту економіки Китаю та більша орієнтація на розвиток сфери послуг;

2) Зменшення попиту на сталь у країнах із розвиненою економікою;

3) Скорочення потреб у сталі на одиницю продукції в ряді галузей промисловості.

Найближчими роками в світі очікується подальше зростання сталеплавильних потужностей, що збільшує ризики найбільших виробників сталі:

1) надлишок пропозиції;

2) торгові суперечки;

3) низькі ціни та низька прибутковість.

Серед головних ризиків для глобальної сталеплавильної галузі експерти називають протекціоністські заходи урядів держав:

1) Нетарифні бар'єри на імпорт сталі;

2)Обмеження експорту сировини;

3) Будівництво власних нових виробничих потужностей.[11]



ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Отже, чорні метали виробляються в 67 країнах світу. Галузі притаманна висока концентрація виробництва. Для галузі характерне виробниче комбінування. Сучасні великі підприємства за своїми технологічними зв'язками з іншими галузями є комбінатами металоенергохімічного профілю. У виробництві сталі переважають електросталеплавильний та киснево-конвертерний спосіб, тому лідерами вважаються економічно розвинені країни.

Десять найбільших сировинних компаній, у тому числі виробників залізної руди, володіють великою ринковою міццю. Це такі компанії, як ArcelorMittal,

ВНР Billiton , Rio Tinto, CVRD.

Світові підтверджені запаси залізних руд становлять близько 198,9 млрд. т. Залізна руда видобувається в 50 країнах світу.

Аналізуючи стан світового ринку чорних металів можна відзначити, що спостерігається понижувальна форма ринкової кон'юнктури, в умовах якої пропозиція стабільно переважає попит, відбувається зниження цін, скорочення числа укладених угод, зростання об'ємів запасів готової продукції, що може прийняти довгостроковий характер.

Є великі територіальні відмінності між видобутком залізної руди та центрами чорної металургії. Це зумовлено не тільки різною забезпеченістю країн світу залізною рудою та коксівним вугіллям, але й різним ступенем розвитку в них машинобудування й споживання металу.



РОЗДІЛ 3. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ

3.1 Економіко-статистичний аналіз чорної металургії України

Зараз чорна металургія в Україні належить до основних галузей промисловості, що має експортну орієнтацію. У нашій країні на початку 90-х років видобували 13% залізної руди світу, а також вироблялася значна частка чавуну, сталі прокату. Хоч в останні роки обсяги виробництва дещо зменшилися у металургійному комплексі, але частка промисловій продукції значно зросла (26%, або друге місце після ПЕК).Зокрема, у 2010 році підприємства України видобули 47,8 млн. т товарних руди, виплавили 23 млн. т чавуну, 27,4 млн. т прокату, виробили 19,3 млн. т прокату.

Значення чорної металургії для економіки України важко недооцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства України і є базою їх формування, але й являється важливою експортоутворюючою галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал нашої країни (на продукцію чорної металургії припадає більше 40% експорту України). З огляду на все це немає сумніву, що в умовах економічної кризи чорна металургія може виступити у ролі потяга, який, відновивши, а може навіть і збільшивши свій виробничі обсяги, зможе “підняти з колін” промисловість, а отже і економіку нашої країни.

Більшість металургійних підприємств є потужними інтегрованими компаніями з повним металургійним циклом, який включає виплавку чавуну і сталі, виробництво прокату. Найбільшими виробниками сталі в Україні є: група «Метінвест» (МК «Азовсталь», ММК ім. Ілліча, Єнакіївський МЗ), корпорація «ІСД» (Алчевський МК, Дніпровський МК ім. Дзержинського), АрселорМіттал Кривий Ріг, Запоріжсталь та російська компанія «Мечел».

Частка восьми найкрупніших підприємств в структурі внутрішнього виробництва чорних металів складає близько 90%. (див. Додаток Г).

Високий експортний потенціал галузі перетворив Україну на провідного виробника та експортера металургійної продукції на світовому ринку. Якщо в 1990 р. українська чорна металургія постачала на експорт (за межі СРСР) лише близько 3млн т. прокату, то у 2011 р. обсяг експорту сталі склав 35,3 млн т., що становить 27% від усього обсягу вітчизняного експорту.

На сьогодні Україна входить в десятку найбільших виробників сталі світу.

Швидкому нарощенню обсягів виробництва металургійної продукції в Україні сприяли такі фактори:

1) виробнича потужність металургійного комплексу значно перевищує внутрішні потреби України, в окремі роки експорт досягав 80% загального обсягу виробництва сталі;

2) наявність стратегічних запасів власної сировини, що дає можливість імпортувати сировину в незначних обсягах і лише у разі специфічних технологічних потреб, або коливань попиту і пропозиції на внутрішньому ринку.

В умовах загострення конкуренції, українські підприємства можуть гостро відчути основні проблеми, що накопичилися в галузі:

1) суттєве відставання від розвинених країн за темпами модернізації;

2) високі витрати енергетичних та матеріальних ресурсів порівняно з передовими закордонними підприємствами;

3) недостатньо широкий сортамент металопродукції;

4) незадовільні екологічні показники.

2011 у цифрах:

1)Дві українські металургійні корпорації увійшли до ТОП-40 найбільших виробників сталі у Світі за підсумками 2011 року: Metinvest (24 місце) та ISD (40 місце).

2)У 2011 році Україна зайняла 3 місце в світі за обсягом експорту сталі, поступившись Китаю (2 місце) та Японії (1 місце).

3)26% сталі в Україні у 2011 році виплавлялось у мартенівській печі, в той час як у світі даний показник становив близько 1%.

Металургія є однією з галузей спеціалізації України на міжнародному ринку. За обсягами виробництва сталі країна входить у топ 10 країн в світі та посідає 4 місце у світовій торгівлі. У 2012 українські підприємства скоротили виробництво сталі в порівнянні з 2011 на 6,6% (до 32,394 млн.т), чавуну - на 1,3% (до 28,513 млн.т).[14]

3.2 Підприємницька та географічна структура чорної металургії України

Чорна металургія до останнього часу істотно відставала від інших галузей за рівнем концентрації виробництва і зберігала значні резерви розширення масштабів консолідації і інтеграції потужностей, в тому числі на інтернаціональному рівні. Особливого динамізму процеси консолідації набули за останні 5 років, що відображає перегрупування сил на глобальному ринку металів.

При цьому можна відзначити посилення транснаціонального характеру консолідації, підтвердженням чого є виключно агресивна експансія компанії «Міттал Стіл». В перспективі також не виключається можливість масштабних транснаціональних злиттів і утворення в світовій чорній металургії декількох компаній, подібних до «Арселор-Міттал», поява якої у 2006 році призвела до створення ТНК з виробничим потенціалом близько 10% світових потужностей виплавки сталі.

Наявність істотного ресурсного потенціалу робить Україну привабливою для найбільших світових ТНК, результатом чого став прихід в Україну «Арселор Міттал». Крім того, до України позначили інтерес південнокорейська «Posco», третього за величиною сталевиробника Азії, а також австрійська Voestalpine. Більшість компаній побоюються працювати в Україні поодинці, тому шукають місцевого партнера. Крім того, фінансова криза, стагнація на ринку металопродукції і зростання сировинних витрат у собівартості готової металопродукції прискорюють консолідацію бізнесу в металургії. Це відкриває для українських корпорацій нові можливості для створення стратегічних альянсів, які зможуть вирішити частину проблем. Застосування процесів злиття та поглинання дозволяють підвищити конкурентоспроможність підприємств, оскільки підприємства мають змогу досягти синергетичного ефекту від збільшення обсягів виробництва, обсягів реалізації, прибутку від реалізації та зниження валових витрат та витрат на рекламу та збут.[12]

В східній Україні сформувалися унікальні природні умови для розвитку металургійного комплексу. Тут знаходяться найкрупніші, що мають світове значення, паливно-сировинні бази чорної металургії -- Донецький кам'яновугільний, з коксівними марками вугілля, Криворізький залізорудний і Придніпровський марганцеворудний басейни; великі, практично невичерпні родовища вапняків, доломітів, вогнетривких глин.

Віддаль від Кривого Рога до центрального району Донбасу -- Горлівки (по прямій) становить 345 км, а від Західного Донбасу, який доходить до Павлограда (Дніпропетровська обл.), -- близько 150 км. Між зазначеними басейнами пролягає потужне джерело водопостачання -- р. Дніпро.

Такого поєднання найважливіших сировинних матеріалів, енергетичного і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної металургії, і такої концентрації їх на порівняно невеликій території немає в жодній країні світу.

Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4 млрд. т. На частку багатих руд з вмістом заліза 60--64% припадає близько 600 млн. т. Решта запасів руд має переважно вміст заліза 46--48%. В перспективі у районі збільшиться використання значних запасів залізистих кварцитів з вмістом заліза 25--40%, які після збагачення перетворюються в концентрат з вмістом заліза 65--70%. Видобуток руди в районі відкритим способом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені.

Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами.(Рис. 3.1.)

Концентрація загальних запасів залізної руди по основних басейнах та залізорудних районах

Рис. 3.1 Концентрація загальних запасів залізної руди по основних басейнах та залізорудних районах (Укладено автором за даними [11])

Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на 100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина рудоносної смуги змінюється від 2--3 до 7 км. Руди басейну досить різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих ділянках -- і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і гематіто-мартітові з вмістом заліза 50--62% і більше) добуваються тільки шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза 28--39% видобувають відкритим способом (кар'єрним). Їх запаси оцінюють у 30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами належить до найбільших у світі.

Кременчуцький залізорудний басейн розташований на території Кременчуцького району Полтавської області, за 15--20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузькою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина території перетинається залізницею Полтава--Кременчук. Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмістом заліза 35--38%. Експлуатація басейну відкритим способом почалася з 1955 р.

Білозерський залізорудний район об'єднує декілька родовищ. Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя. Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв'язки. На березі Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.

Керченський залізорудний район охоплює кілька родовищ, які розташовані на північному і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т. Вміст заліза в руді сягає 37--40%. Крім того, в руді є значні домішки марганцю, ванадію, фосфору, миш'яку.

У зв'язку з цим керченська руда використовується тільки на комбінаті «Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю.

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у світі.

Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської і Запорізької областей і складається з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують 3 млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон.[11]

3.3 Тенденції розвитку чорної металургії України

Рівень розвитку чорної металургії України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою з них було рішення центральних органів колишнього СРСР, за яким інвестиції були переадресовані на розвиток лише східних і центральних регіонів Росії, що призвело до технічного й соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Чорна металургія України є прибутковою. Продукція її гірничодобувної промисловості -- основна стаття валютних надходжень. Проте потенціал її зменшується внаслідок технічної відсталості. Киснево-конверторним способом виплавляють близько 44 % сталі, методом безперервного розливу -- лише 10 %, тоді як середньосвітовий рівень становить 95 %. Внаслідок цього втрати металу сягають 11 % на 1 т прокату. Значним є зношення (спрацювання) обладнання у галузі (65 %), високою залишається собівартість виробництва чавуну, значною -- частка браку. Тому внутрішні ціни на продукцію чорної металургії у середньому на 25 % вищі за світові.

На сьогодні конкурентоспроможними є новітні технології виплавляння металів. Для їхнього застосування потрібна сировина з певними характеристиками, що невластиві для традиційно використовуваних руд. До цього часу доменні технології виплавляння сталі давали змогу використовувати сировину низької якості, забезпечуючи підприємствам надприбутки за рахунок великих обсягів виробництва.

Однак технологія застаріває -- світовий ринок потребує надміцних і водночас легких сплавів, які виробляють з використанням рідкісних металів. Україна запаси таких руд має в надлишку, однак продовжує імпортувати сировину з Росії, Казахстану й Узбекистану. На розробку власних родовищ держава воліє не витрачатися.

Потрібно розвивати й удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати частку агломерату та котунів у залізорудній частині шахти при виплавлянні переробного чавуну, реконструювати й модернізувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшувати технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти та природного горючого газу, спеціальних видів труб, зокрема багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент.[15]

Паралельно з виснаженням родовищ (переважно руди) збільшується кількість так званих техногенних родовищ, або "хвостів", -- відходів великих промислових виробництв. В одному лише Кривбасі, де з гірської маси вилучається здебільшого залізна руда, твердих відходів накопичилося понад 12 млрд. т -- майже половина загального обсягу в країні (25 млрд. т). А в Донбасі на кожного жителя припадає 4 тис. т відходів.

Подібні "хвости" в усьому світі утилізуються на 70--80 %. В Україні їхнє використання не перевищує 10 %. За підрахунками вчених, з 1,5 тис. техногенних об'єктів в Україні близько півсотні є родовищами, де можна здійснювати промислову розробку рідкісних металів, золота, інших руд і навіть алмазів. З відходів Запорізького титаномагнієвого комбінату, Нікопольського феросплавного та Миколаївського алюмінієвого заводів можна одержати близько 30 компонентів, зокрема й рідкіснометалевих, собівартість яких у 5--15 разів нижча від їхньої ринкової ціни. Розробка вже розвіданих техногенних родовищ може забезпечити Україну в повному обсязі ітрієм, танталом, ніобієм, скандієм і ртуттю. Близько 60 % "хвостів" Кривбасу можна використовувати у виробництві будматеріалів.[12]



ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

Отже, зараз чорна металургія в Україні належить до основних галузей промисловості, що має експортну орієнтацію. Також територіальна організація чорної металургії залежить від багатьох економічних і природних факторів. У розташуванні підприємств чорної металургії України особливо велику роль відіграють сировинна й паливо, на які припадає приблизно 85-90% витрат.

Значення чорної металургії для економіки України важко недооцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства України і є базою їх формування, але й являється важливою експортоутворюючою галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал нашої країни (на продукцію чорної металургії припадає більше 40% експорту України).

Рівень розвитку чорної металургії України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою з них було рішення центральних органів колишнього СРСР, за яким інвестиції були переадресовані на розвиток лише східних і центральних регіонів Росії, що призвело до технічного й соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Більшість металургійних підприємств є потужними інтегрованими компаніями з повним металургійним циклом, який включає виплавку чавуну і сталі, виробництво прокату. Потрібно розвивати й удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати частку агломерату та котунів у залізорудній частині шахти при виплавлянні переробного чавуну, реконструювати й модернізувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшувати технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти та природного горючого газу, спеціальних видів труб, зокрема багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент.

Наявність істотного ресурсного потенціалу робить Україну привабливою для найбільших світових ТНК.

ВИСНОВКИ

В ході написання курсової роботи:

1) Було розглянуто та проаналізовано сутність і галузеву структуру чорної металургії, фактори розміщення і форми організації, міжгалузеві зв'язки;

2) Було зроблено статистичний аналіз чорної металургії світу, розглянуто підприємницьку і географічну структуру, тенденції розвитку та екологічні аспекти функціонування;

3) Було зроблено статистичний аналіз чорної металургії України, розглянуто підприємницьку і географічну структуру, тенденції розвитку та екологічні аспекти функціонування.

Підводячи підсумки необхідно ще раз зазначити, що від чорної металургії в першу чергу залежить розвиток важкої промисловості. Її продукція є основою розвитку будівництва, усіх видів транспорту, особливо залізничного і трубопровідного. Вона має велике значення для оснащення необхідною технікою сільського господарства. Великий вплив має чорна металургія на розвиток та розміщення машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. На її відходах працюють виробництва будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо. В місцях розміщення її основних підприємств формуються великі транспортні вузли, швидко виростають великі і крупні міста.

Розвиток металургії як інтегральної галузі промисловості не міг бути забезпечений без одночасного інтенсивного розвитку органічно зв'язаних з нею галузей і виробництв, які створюють разом потужний металургійний комплекс: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, випуску концентратів залізної та марганцевої руд, електроферосплавів, флюсових вапняків, вогнетривів, коксу як основного виду палива, феросплавів, вторинна переробка чорних металів.

Основними економічними умовами розвитку та розміщення чорної металургії є: потреби країни в металі, наявність його споживача; наявність кваліфікованих кадрів; наявність транспортних шляхів; науково-технічний прогрес. Надзвичайно важливою передумовою розвитку чорної металургії є забезпеченість необхідними запасами залізних руд.

Особливістю виробництва чорних металів на сучасному етапі є їх розташування не в районах залягання залізних руд і палива, а біля великих портів або поблизу основних ринків збуту (металургія Японії, Республіки Корея, Італії, нові заводи ФРН, Франції, Росії тощо). Звичайно, одним із найважливіших чинників розвитку даної галузі є наявність дешевої електроенергії, тобто розвитку базової галузі промисловості - електроенергетики. Чорна металургія є найбільшим споживачем електроенергії, тому поблизу підприємств чорної металургії будують електростанції.

Жодна країна сьогодні не крокує до повної самостійності, але більшість з них намагається так сформувати структуру своєї зовнішньої торгівлі, щоб якнайменше залежати від іноземного контролю над попитом та пропозицією.

У стані залежності найчастіше перебувають країни, що розвиваються. Як правило, ці країни значно більше залежать від повної промислово розвиненої країни, ніж остання залежить від них.

Головними напрямками зовнішньої торговельної політики країн, що розвиваються, є подолання надто вищої залежності від інших країн, диверсифікація свого експорту шляхом розвитку нетрадиційної конкурентноздатної продукції випуск трудомісткої продукції, що потребує великих затрат низько кваліфікованої праці тощо.

Металургійний комплекс потребує докорінної перебудови. Можна одержувати високоякісну сталь, обминаючи стадію чавунного виробництва у доменних печах. Це метод безперервного розливання сталі через "шлакове переплавляння". У такому разі відпадає необхідність в агломераційних та збагачувальних коксохімічних заводах і доменних печах. Почистішає навколишнє середовище, позбавившись кіптяви, диму, окислів доменного й коксохімічного виробництва, з'явиться можливість відмовитись від більшості прокатних станів, блюмінгів, слябінгів.

Беручи до уваги експортну спрямованість металургійного комплексу та вагомий внесок галузі до валютних надходжень, передбачається здійснення першочергових заходів з технічного переозброєння та структурної перебудови галузі. Це знайшло відображення в розробленій програмі розвитку металургійного комплексу.

Отже, основні завдання розвитку чорної металургії країни - реконструкція металургійних комбінатів, перегляд структури на користь рентабельніших виробництв, докорінне поліпшення якості та збільшення обсягів виробництва металопродукції, нових видів продукції, особливо легованої та інших видів сталі, пропорційне співвідношення між виробництвом сталі і прокату, зменшення обсягів випуску висококремнієвої сталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддається корозії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Географія промислових комплексів: Підручник. Затверджено МОН / Іщук С.І., Гладкий О.В. -- К., 2011. -- 375 с., тв. пал.

2. Географія світового господарства (з основами економіки): навч. посіб. Рекомендовано МОН / Я.Б. Олійника та ін., за ред. Я.Б. Олійника, І.Г. Смирнова. -- К.: знання 2011. -- 640 с., 28 с. іл. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.

3. Екологія та регіональна економіка / Галина Зіновіївна Леськів.- Львів : ЛьвДУВС, 2011.- 207 с.

4. Економічна і соціальна географія України / Н. І. Мезенцева, К. В. Мезенцев :

навчально-методичний посібник. - К. : Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2010. - 239 с.

5. Липец Ю.Г., Пуляркин В.А., Шлихтер С.Б„ География мирового хозяйства: Учеб. пособие для студентов. -- M.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. -- 400 с.

6. Регіональна економіка: навч.посіб./ Л.Т. Шевчук. - К. :Знання, 2011. - 319 с.

7. Регіональна економіка : Навчальний посібник / Золотарьов А. М., Гіковата Н. К., Кудлай А. В., Петряєв О. О., Шумська Г. М. / За заг. ред.. проф.. А. М. Золотарьова.- Х.: ВД»ІНЖЕК», 2009.- 368 с.

8. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 364 с.

9. Серікова Т. М. Регіональна економіка у схемах і таблицях : навчально-практичний посібник / Т. М. Серікова, Н. К. Гіковата, Г. М. Шумська ; за ред.. канд.. екон. Наук, доцента Серікової Т. М. - Харків : Вид. ХНЕУ, 2010.- 176 с.

10. Регіональна економіка. Навчальний посібник /за ред.Голіков А.П., Дейнека О. Г, Позднякова Л.О., Черномаз П.О.- К.: Центр учбової літератури, 2009. - 352 с.

Інтернет-ресурси:

11. BAKER TILLY. - Доступний з: <http://www.bakertillyukraine.com/>

12. Державний комітет статистики України. - Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ua>

13. StudentBooks.com.ua. - Доступний з: <http://studentbooks.com.ua/>

14. Офіційна статистика ООН. - Доступний з: <www.data.un.org>

15. Організація з промислового розвитку ООН. - Доступний з: <http://www.unido.org>

16. Комплексна он-лайн енциклопедія. - Доступний з: http://www.wikipedia.org



ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Виробництво сталі, млн., т

№	Країна	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
1	Китай	182,2	222,3	272,8	355,8	421,0	489,7	512,3	577,1	638,7	683,9	708,8
2	Японія	107,7	110,5	112,7	112,5	116,2	120,2	118,7	87,5	109,6	107,6	107,2
3	США	91,6	93,7	99,7	94,9	98,6	98,1	91,4	58,2	80,5	86,4	88,6
4	Індія	28,8	31,8	32,6	45,8	49,5	53,5	57,8	63,5	69,0	73,6	76,7
5	Росія	59,8	61,5	65,6	66,1	70,8	72,4	68,5	60,0	66,9	68,9	70,6
6	Півд. Корея	45,4	46,3	47,5	47,8	48,5	51,5	53,6	48,6	58,9	68,5	69,3
7	Німеччина	45,0	44,8	46,4	44,5	47,2	48,6	45,8	32,7	43,8	44,3	42,7
8	Туреччина	16,5	18,3	20,5	21,0	23,3	25,8	26,8	25,3	39,1	34,1	35,9
9	Бразилія	29,6	31,1	32,9	31,6	30,9	33,8	33,7	26,5	32,9	35,2	34,7
10	Україна	34,1	36,9	38,7	38,6	40,9	42,8	37,3	29,9	33,4	35,3	32,9
-	Інші	263,4	272,7	291,8	287,9	302,1	310,7	295,2	226,6	268,6	280,5	273,6
-	Разом	904,1	969,9	1061,2	1146,6	1249,0	1347,0	1341,2	1235,8	1431,7	1518,3	1541,0

(Укладено автором за даними [WorldSteelAssociation])

ДОДАТОК Б

Споживання сталі, млн., т

№	Країна	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
1	Китай	205,7	258,6	287,3	362,0	393,4	435,9	465,5	574,4	612,1	649,9
2	США	118,3	105,8	123,8	113,5	128,5	114,0	102,4	62,4	87,0	96,3
3	Індія	34,1	34,2	39,2	43,1	49,1	55,5	56,2	64,4	69,2	73,7
4	Японія	73,6	76,4	80,5	82,9	83,3	85,9	83,2	56,1	67,4	69,6
5	Півд. Корея	45,4	47,5	49,1	49,0	52,2	57,4	61,0	47,3	54,6	58,7
6	Росія	29,3	29,1	31,7	35,1	41,5	47,0	40,9	28,5	41,4	47,0
7	Німеччина	37,9	38,0	38,7	38,6	42,2	46,0	44,6	29,4	41,1	42,7
8	Італія	31,7	33,6	34,8	33,4	38,7	38,4	34,9	19,5	26,6	28,9
9	Туреччина	15,0	16,8	18,6	19,7	22,3	25,3	22,9	19,2	25,1	28,7
10	Бразилія	19,7	17,7	20,4	18,7	20,6	24,5	26,7	20,6	29,0	27,8

(Укладено автором за даними[WorldSteelAssociation])



ДОДАТОК В

Найбільші компанії - виробники сталі 2011 р.

Місце	Компанія	Виробництво у 2011 р., млн., т
	ArcelorMittal	97,2
	Hebei Group	44,4
	Baosteel Group	43,3
	POSCO	39,1
	Wuhan Group	37,7
	Nippon Steel	33,4
	Shagang Group	31,9
	Shougang Group	30,0
	JFE	29,9
	Ansteel Group	29,8
	Shandong Group	24,0
	Tata Steel	23,8
	United States Steel	22,0
	Gerdau	20,5
	Nucor	19,9
	ThyssenKrupp	17,9
	Evraz	16,8
	Maanshan	16,7
	Benxi	16,5

(Укладено автором за даними [WorldSteelAssociation])

ДОДАТОК Г

Підприємства МК України. Виробництво сталі у 2011-2012, тис. т

Металургійні комбінати	Підприємство	Сталь
		2011	2012
	АрселорМіттал Кривий Ріг	5703	6426
	ММК ім. Ілліча	6135	5151
	Азовсталь	5585	4593
	Алчевський МК	3774	3870
	Запоріжсталь	3812	3785
	ДМК ім. Дзержинського	3202	3139
	Єнакіївський МЗ	2669	2732
	ДМЗ ім. Петровського	861	821
	Донецький ЕМЗ	1039	505
	Дніпроспецсталь	425	329
	Донецький МЗ	394	90
	Інші	1074	953

(Укладено автором за даними[WorldSteelAssociation])



ДОДАТОК Д

Металургійний комплекс на карті України



ДОДАТОК Е

Металургійний комплекс на карті світу

Размещено на Allbest.ru