Аналіз інфраструктури ринку

Практично всі дослідники цієї проблеми беруть у ринкову інфраструктуру товарні, фондові, валютні біржі, біржі праці. У більш широкому аспекті до ринкової інфраструктурі відносять також оптову і роздрібну торгівлю, аукціони, ярмарки, комерційних банків, страхові, інвестиційні і фінансові компанії [23,С.107], що також викликає сумнівів щодо зарахуванні їх до посередників.

У підручнику "Економічна теорія" під редакцією А.А. Кочеткова перераховані такі основні елементи інфраструктури сучасного ринку:

- біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні);

- аукціони, ярмарки інші форми організаційного не біржового посередництва;

- кредитна система і комерційних банків;

- емісійна система і емісійні банки;

- система регулювання зайнятість населення і центр державного та недержавного сприяння зайнятості (біржа праці);

- інформаційні технологій і кошти ділової комунікації;

- податкову систему і податкова інспекція;

- система страхування господарського комерційного ризику і страхові компанії;

- спеціальні рекламні агентства, інформаційні наукові центри й агентства засобів;

- торгові палати, інші громадські, добровільні і державні об'єднання (асоціації) ділових кіл;

- митна система;

- профспілки працюють за наймом;

-коммерческо-виставочние комплекси;

- система вищого й середнього економічної освіти;

- аудиторські компанії;

- консультативні (консалтингові) компанії;

- громадські й державні фонди, призначені для стимулювання ділову активність;

- спеціальні зони вільного підприємництва. Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, елементи інфраструктури не нав'язані ззовні, а породжені самими ринковими відносинами [25,С.220].

Спірним ж, на погляд, є питання про включення в ринкову інфраструктуру податкової і митної системи, як і здійснює ряд економістів. Добровільність, економічна незалежність є ознаками відносин суб'єктів ринку. Податкові і митні служби, державні інспекції є суб'єктами ринку, їх функції, які і інспектуючі, є суб'єктами державного регулювання ринку. Отже, якщо ринкову інфраструктуру позначати як сукупність ринкових посередників, то суб'єкти державного регулювання до них неможливо ставляться.

Разом про те, включення до ринкову інфраструктуру залежить від форми власності, посередницькі можуть бути корисними і державними, й навіть приватними.

У ринкову інфраструктуру входять різних типів посередники, кожен із яких має особливе призначення над ринком, як наслідок виникла потреба їх класифікації. Посередники, складові ринкову інфраструктуру, мають принципові відмінностей у залежність від типу ринку, де вони діють. Посередників на ринках коштів праці, предметів споживання, послуг та інформації доцільно позначити як торгових посередників. У окремі групи слід виділити фінансових посередників, діючих на фінансовому ринку, і посередників ринку праці (див. Додаток, мал.1).

До загальному переліку видів ринкової інфраструктури слід віднести такі групи послуг: консалтингові; маркетингові; лізингові; комп'ютерні і з ними послуги (зокрема програмного забезпечення); послуги зв'язку; інформаційно-комунікаційні; електронну комерцію; юридичні; концесійні; транспортно-експедиційні; логістичні; франчайзингові; дистриб'юторські (включаючи брокерські); посередницькі; інжинірингові; прикладні науково-дослідні, аналітичні і проектні; послуги дизайну, брендування і реклами; фінансові (включаючи венчурні, і навіть послуги кредитування, страхові); ріелторські (пов'язані з землею, нерухомістю); бухгалтерські (облік, звітність); аудиторські; податкові; инновационно-внедренческие; інвестиційні; патентні; послуги експертизи щодо різних аспектів; сертифікаційні; послуги з стандартизації (технічному регулювання); послуги з метрології (забезпечення єдності вимірів); акредитаційні; реєстраційні; виставочно-ярмарочние; послуги з навчання, перепідготовки кадрів; за підбором і розстановці персоналу; екологічні послуги; послуги охорони і супроводження та інших. [2,С.39]

Слід підкреслити, що вишеотмеченних різноманітних послуг, наданих ринкової інфраструктурою, попри міжгалузевий, разнопрофильний, многовидовой характер, тим щонайменше, має й певні загальні ознаки, які треба позначити. По-перше, ринок інфраструктурних послуг у значно краще відповідає вимогам конкурентного ринку України і менш піддається монополізації. По-друге, аналізовані послуги орієнтовані багато категорії споживачів (зокрема на суб'єктів господарювання, домогосподарства, окремих осіб і груп співтовариства), у зв'язку з ніж, вже не потребує глибокої сегментації. По-третє, ринок даних послуг відрізняється більшої кон'юнктурністю і непередбачуваністю проти ринками інших послуг (наприклад, побутових, житлово-комунальних, послуг телефонного зв'язку і громадського транспорту). По-четверте, ринок послуг такого роду має значним динамізмом й те водночас певної гнучкістю. По-п'яте, даний ринок тяжіє до комбінуванню послуг, надання у різних поєднаннях (наборах і комплексах) і в середині груп послуг, і у міжгрупових комбінаціях. По-шосте, для послуг характерна велика ступінь локалізації, тобто. прив'язки до визначеної території (регіону, місту, групі районів, населених пунктів). Зазначені характерні риси грають значної ролі у практичному функціонуванні та розвитку послуг ринкової інфраструктури.

Висновок

Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку - як форми організації і функціювання економічних зв'язків господарюючих суб'єктів, що грунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.

Об'єктивними умовами інсування і функціонування ринку є товарне виробництво - основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокрлеменість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб'єктами господарювання, існування відповідної структури та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.

Щодо структури ринку, то її розглядають з різних точок зору, що пов'язано зі складною системою господарських відносин. Залежно від економічного призначення розрізняють ринок ресурсів (засобів виробництва), ринок продуктів(предметів споживання), ринок праці(робочої сили) та ринок капіталів (грошовий).

Структура ринку з точки зору територіального підходу являє собою : внутрішній ринок - місцевий, регіональний, національний, зовнішній ринок - транснаціональний та світовий.З урахуванням конкретних видів товарів і послуг виділяють ринок спеціалізованих товарів(промислових, продовольчих, комп'ютерів, бавовни, цукру та ін.) та ринок спеціалізованих послуг(страхування, консультативні послуги тощо).

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру : товарні, фондові та валютні біржі, торгово - збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує пряма залежність - чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший ринок.

Україні, в сучасних умовах, як і іншим постсоціалістичним країнам, що переходять до ринкової економіки, необхідне ринкове регулювання, в тому числі щодо ціноутворення. Конкуренція, а також вільне ціноутворення - необхідні інститути ринку, не можуть функціонувати через відсутність бірж, інформаційно-комерційних, оптових та постачальницьких організацій, пунктів прокату, культури введення ринкової економіки. Відсутність введення культури ринкової економіки пов'язане з нестачею досвіду роботи і кадрів.

Так створення ринкової інфраструктури відбувається дуже повільно, з великим відхиленням. Товарних бірж, наприклад, у нас засновано більше, ніж у США або в будь-якій іншій країні. Проте процес формування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати. Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку.

Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

Відтворюючи ринкові інститути, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, що психологічний стан наших людей нині досить складний і суперечливий. Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливе значення.

Література

1. Бобров В.Я. "Основи ринкової економіки", К."Либідь", 1995

2. Біляцький С."Політика і час", 1998, №7, с 13-20

3. Башнянин Г.І. та інш., "Політична економія", Ч1, К., 1997

4. Гальчинський А.С."Основи економічної теорії, К."Вища школа", 1995

5. Гаврилишин О.Ю., "Основні елементи теорії ринкової системи", 1992.

Размещено на Allbest.ru