Бюджетна система України

Напрями використання бюджетних видатків обумовлюються цілою низкою факторів, основними з яких є:

Необхідність утримання державних установ;

рівень розвитку регіонів держави;

зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками за місцевих бюджетів;

форми надання бюджетних коштів;

інші фактори, які можуть мати вагому значення залежно від конкретної економічної і політичної ситуації в державі.

Існує три види класифікації видатків Державного бюджету функціональна, економічна та відомча.

Видатки Державного бюджету регламентуються відповідними законодавчими та нормативними актами - Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетною класифікацією, іншими юридичними актами органів влади.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління:

- законодавчу владу;

- виконавчу владу;

- Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науко¬во-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту:

- спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

- державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам

керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);

- державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи щодо соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни);

- державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

- державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

- державну підтримку молодіжних громадських організацій, на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

- державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Фінансування окремих програм економічного і соціального спрямування за місцем реалізації цих програм здійснюється через механізм міжбюджетних трансфертів.

Бюджетним кодексом передбачені таємні видатки. Це видатки на утримання органів державної влади, функціональне призначення яких -- забезпечення національної безпеки. Вони включаються до Державного бюджету України без деталізації.

У Державному бюджеті обов'язково передбачається резервний фонд бюджету.

Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбаченні при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Кабінет Міністрів України щомісячно звітує перед Верховною Радою України про витрачання коштів резервного фонду бюджету.

Видатки місцевих бюджетів відображають ті самі соціально-економічні відносини, що й видатки Державного бюджету, але на місцевому рівні й з урахуванням регіональних особливостей.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що і доходи місцевих бюджетів. Так, ст.64 Закону Украйни «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини - видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Видатки місцевих бюджетів передбачені ст. 70 Бюджетного кодексу. Вони включають бюджетні призначення, установлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією відповідних програм.

Перелік програм залежить від рівня місцевого бюджету. Розглянемо окремі рівні.

Видатки, що здійснюються з бюджети сіл, селищ, міст районного підпорядкування ти їж об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів Це видатки на:

- утримання органів місцевого самоврядування;

- освіту (дошкільну освіту, загальну середню освіту (школи, дитячі садки);

- місцеву міліцію.

Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст АРК і міст обласного підпорядкування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Вони охоплюють видатки на:

1) державне управління;

2) освіту:

а) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та містах обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) інші державні освітні програми;

г) вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

3) охорону здоров'я;

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, в тому числі ті, що знаходяться на території сіл, селищ, міст районного значення відповідного району); (Підпункт "а" пункту 3 частини першої статті 89 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2350-IV (2350-15) від 13.01.2005 - дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

б) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки; (Пункт 5 частини першої статті 89 в редакції Закону N 2350-IV (2350-15) від 13.01.2005 - дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005);

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення;

7) місцеву міліцію. ( Статтю 89 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 1577-IV (1577-15) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV (2285-15) від 23.12.2004, N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005) (Стаття 89 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2229-IV (2229-15 ) від 14.12.2004).

До видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

- місцеву пожежну охорону;

- позашкільну освіту;

- програми місцевого значення, які стосуються дітей» молоді, жінок сім!;

- місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

заходи з організації рятування на водах;

6) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

7) транспорт, дорожнє господарство;

8) інші програми.

Передання видатків на здійснення повноважень передбачено ст. 93 Бюджетного кодексу.

Бюджет розвитку за видатками включає:

- погашення основної суми боргу;

- капітальні вкладення;

- внески органів влади у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.

Для не передбачуваних видатків може бути сформований резервний фонд, який не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету. У разі його створення і використання Рада міністрів АРК та виконавчі комітети місцевого самоврядування щомісячно звітують перед відповідними радами про витрачання коштів відповідного бюджету.

Специфічність напрямів видатків залежить від таких чинників:

- рівня місцевого бюджету;

- особливостей інфраструктури;

- фінансових можливостей адміністративно-територіальної одиниці;

- участі адміністративно-територіальної одиниці в загальнодержавних, регіональних програмах;

- необхідності вирішення актуальних місцевих проблем;

- інші (природоохоронні, зайнятість населення тощо).

Доходи, видатки та витрати бюджетних установ є самостійними об'єктами обліку, проте в системі бухгалтерського обліку бюджетних установ розглядаються у взаємозв'язку, оскільки зв'язок між ними має причинно-наслідковий характер (Додаток 5).



Розділ 3. Пропозиції щодо вдосконалення функціонування бюджетної системи України

3.1 Реформи бюджетної системи України

Продовження реформування бюджетної системи значно вплинуло на структуру доходної та видаткової частини бюджету, що у свою чергу позначилось на структурі економічного розвитку країни. По-перше, були створені рівні умови господарювання: скорочено перелік податкових пільг (скасовані спеціальні режими оподаткування, передбачені для суб'єктів СЕН, ТПР та деяким галузям економіки) та схем податкової мінімізації з ефектом розширення бази оподаткування (посилився контроль за сплатою податків). По-друге, значно зросла соціальна складова бюджету за рахунок зниження рівня капітальних видатків.

Таблиця 1. Показники виконання Державного бюджету України за 2012 рік

	Факт 2012 рік, млрд. гривень	Темпи росту порівняно з 2011 роком, у відсотках
ДОХОДИ	346,1	110,0
податок на прибуток підприємств	55,3	101,1
податок на додану вартість	138,8	106,7
акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)	27,4	108,8
акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)	9,8	124,9
ввізне мито	13,0	124,1
власні надходження бюджетних установ	24,7	106,2
ВИДАТКИ, з них:	395,7	118,7
Загальнодержавні функції, в т.ч. обслуговування державного боргу	44,0	110,0
Оборона	14,5	109,4
Громадський порядок, безпека та судова влада	36,5	112,5
Економічна діяльність	49,4	110,3
Охорона навколишнього природного середовища	4,1	137,5
Житлово-комунальне господарство	0,4	117,1
Охорона здоров'я	11,4	111,1
Духовний та фізичний розвиток	5,5	143,3
Освіта	30,2	111,1
Соціальний захист та соціальне забезпечення	75,3	118,4
Міжбюджетні трансферти	124,5	131,2
САЛЬДО КРЕДИТУВАННЯ	3,8	-

Бюджетна система є інструментом державного регулювання економічного розвитку. І структурною основою бюджетної системи України є бюджетна реформа, яка була започаткована ще за часів набуття Україною статусу незалежної країни, при чому ця реформа залишається актуальною і на сьогодні. Але, на превеликий жаль в Україні на теперішньому етапі ще не існує таких умов, за яких би дана бюджетна реформа мала ефективне застосування.

Дослідженням сучасного стану бюджетної системи і її регулювання в умовах сучасної ринкової економіки займалися такі учені-економісти, фінансисти як М. Азаров, В. Кравченко, Л. Лисяк, А. Мярковський, Ю. Пасічник, В. Федосов, Ф. Ярошенко, І. Лютий, А. Нечай, А. Соколовська, К. Павлюк, С. Юрій, В. Опарін та інші.

«…У 2010 р. із прийняттям нової редакції Бюджетного кодексу в Україні закладенні й законодавчо закріплені зовнішні умови для підвищення ефективності управління бюджетними коштами, включаючи впровадження принципів бюджетування, орієнтованого на результат, програмно-цільового планування, середньострокового планування;поліпшення якості управління бюджетними коштами і стимулювання підвищення ефективності функціонування бюджетного сектору. Зміни, що відбулися, вимагають іншої якості фінансового управління на рівні розпорядників і головних розпорядників бюджетних коштів. Таким чином, подальше реформування бюджетної системи має зосередитися на впровадженні в бюджетний процес сучасних процедур і методів фінансового й організаційного управління, насамперед на інноваційній основі, та стимулювати інноваційний розвиток економіки України...».

На превеликий жаль, на сьогодні Україна, здійснюючи ринкову трансформацію економіки і фінансової системи, не досконало визначає цілеспрямованість і координованість реформ, що є досить значним недоліком. «…Податкова система та система розподілу податкових надходжень між державним і місцевими бюджетами не відповідають базовим міжнародним принципам закріплення податків за різними рівнями бюджетів, окрім того, відсутнє основне джерело надходжень до місцевих бюджетів - податок на нерухомість. Тому наші місцеві бюджети не мають достатніх власних доходів і дуже залежать від міжбюджетних трансфертів…».

«…Чинному бюджетному устрою властиві надмірна централізація та неефективна модель розподілу бюджетних повноважень. Видаткові повноваження не враховують реальної ресурсної спроможності територій виконувати делеговані їм державні функції. Бюджетний процес є надмірно політизований, а використовувані методи планування бюджетних видатків призводять до нераціонального розподілу наявних фінансових ресурсів. Окрім того, не існує чіткої системи публічного фінансового контролю використання бюджетних коштів на місцях, що часто веде до порушень цільового використання наявних ресурсів. Оскільки, Конституція й Бюджетний кодекс України декларують правильні принципи побудови бюджетної сфери, тому залишається лише втілити їх у життя. Для цього реформування бюджетної сфери має узгоджуватися з податковою реформою та перетвореннями в соціальній сфері. В контексті адміністративної реформи пріоритетними напрямами реформи вітчизняних бюджетної і податкової систем є підвищення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування шляхом удосконалення системи місцевих податків і механізмів розподілу загальнодержавних фінансових ресурсів між державою, органами регіонального й місцевого самоврядування…».

Отже, бюджетна система є основною ланкою економіки країни. Зокрема, бюджет виступає дієвим інструментом державного регулювання економічного розвитку. Тому, на нашу думку, реформування бюджетної системи в Україні має передбачати не тільки зміну ролі й місця бюджету у фінансовій системі, структурні зміни в доходах і видатках, нові підходи до бюджетного дефіциту і джерел його фінансування, а й удосконалення організаційної вертикальної побудови бюджету за рівнями влади. В сучасній державі бюджетна система охоплює сукупність досить сильних і фінансово незалежних бюджетів на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу. Водночас побудова бюджетної системи та організація міжбюджетних відносин здійснюються в такий спосіб, аби забезпечувати у країні проведення єдиної бюджетної політики (Додаток 3).

3.2 Збільшення дохідної бази бюджетів України

Проблема нестачі фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільності їх дохідних джерел останніми роками носить загальнодержавний характер. За таких умов серйозним чинником економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб'єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів, спроможні розв'язувати будь-які соціально-економічні проблеми.

Найбільша питома вага в доходах місцевих бюджетів, які формують обсяг закріплених доходів, сьогодні належить надходженням від загальнодержавних податків і зборів та інших надходжень, і які не прямо пов'язані з власною діяльністю органів місцевого самоврядування. По місту Хмельницькому, в структурі надходжень до загального фонду, такий відсоток складає майже 80%.

Такий стан певною мірою суперечить одному з головних принципів місцевого самоврядування - принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування.

З метою зміцнення фінансової спроможності місцевих бюджетів, на наш погляд, необхідно довести питому вагу місцевих бюджетів у зведеному бюджеті до 50%, для цього передбачити передачу до місцевих бюджетів частки податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств (не лише комунальних, значна більшість яких збиткова). Потрібно збільшити дохідну базу місцевих бюджетів за рахунок запровадження нарешті податку на нерухоме майно із зарахуванням його у повному обсязі до місцевих бюджетів, який в подальшому може стати основою дохідної бази місцевих бюджетів. Крім того, необхідно прискорити внесення змін до законодавства, які б могли вплинути на збільшення обсягу доходів, що не враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів.

Реалізація всіх вищезазначених заходів, спрямованих на удосконалення міжбюджетних відносин, сприятиме зміцненню фінансової спроможності органів місцевого самоврядування та, як наслідок, ефективному виконанню поставлених перед ними завдань в задоволені потреб територіальних громад в отриманні високоякісних соціальних послуг. А втілення їх можливе лише через механізм внесення відповідних змін та доповнень до Бюджетного кодексу України та законів з питань оподаткування суб'єктів господарювання.

Для досягнення поставлених цілей необхідно внести зміни до законодавства, що дасть можливість значно збільшити фінансові можливості місцевих бюджетів, а саме:

- прийняття нової редакції Закону України "Про місцеві податки і збори";

- перерозподілу доходів між рівнями місцевих бюджетів ( передача з обласних до міських бюджетів надходжень плати за ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами);

- перегляду складу доходів, які враховуються чи не враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів (передача з 1-го до 2-го кошика надходжень єдиного податку та плати за торгові патенти на деякі види підприємницької діяльності, тощо);

- підвищення максимального рівня фіксованого та єдиного податку, враховуючи, що з моменту їх запровадження (1998-1999 роки) кумулятивний індекс інфляції склав понад 230%, а ставки зазначених податків залишились незмінними;

- впровадження дієвої системи стимулювання органів місцевого самоврядування, які щороку нарощують дохідну базу, та таких, що постійно забезпечують збільшення надходжень до Державного бюджету.

Крім того, на виконання положень діючого законодавства необхідно внести зміни в розрахунок обсягу видатків, які враховуються по бюджетній сфері при визначенні міжбюджетних трансфертів, реально збільшивши обсяг видатків для фінансового забезпечення виконання органами місцевого самоврядування делегованих державою повноважень.

До видатків, що держава залишає на розсуд місцевого самоврядування і які не беруться для розрахунку при визначенні обсягів трансфертів, належать передусім видатки на підтримку та розвиток комунальної інфраструктури населених пунктів - упорядкування житлового фонду, ремонт та утримання доріг, вивезення сміття, тощо. А, враховуючи, що на виконання делегованих державою повноважень, не забезпечених доходами 1-го кошика, територіальній громаді доводиться спрямовувати майже весь обсяг власних доходів, що в свою чергу і позбавляє фінансової підтримки та розвитку саме житлово-комунальну сферу. Звідси і проблеми житлово-комунального господарства, які можливо вирішувати виключно численними державними субвенціями, за відсутності відповідних фінансових можливостей місцевих бюджетів.

Організаційне забезпечення проведення поетапних економічних реформ з питань оподаткування та зміцнення фінансової спроможності бюджетів територіальних громад можливе протягом 1-2 бюджетних років шляхом прийняття відповідних законів Верховною Радою України та приведення до їх вимог рішень органів місцевого самоврядування.

У бюджетній системі України постійно виникають відносини між бюджетами різних рівнів і видів. На сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України є дуже актуальним, оскільки фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з найнеобхіднішими місцевими потребами.

Тому як вихідний захід в удосконаленні організації бюджетної системи необхідно оптимізувати розміри адміністративно-територіальних одиниць в Україні, а також налагодити зв`язки між Державним і міськими та районними бюджетами. Це сприятиме формуванню власної дохідної бази місцевих бюджетів у достатніх розмірах, скороченню обсягів міжбюджетного перерозподілу коштів. За таких умов відносини в межах бюджетної системи носитимуть характер прямих зв'язків, зайві етапи перерозподілу ресурсів будуть обмежені, що програмуватиме повноцінну реалізацію прав територіальних громад на місцеве самоврядування.



Висновки

1) На сьогоднішній день безперечним фактом є те, що однією з головних складових здійснення комплексу економічних реформ в Україні є проведення реформи у сфері державних фінансів. Першим кроком до цього є визначення основних шляхів здійснення такого реформування шляхом розробки і прийняття відповідної концепції.

2) Концепція реформування державних фінансів повинна включати в себе реформи у податковій та бюджетній системі країни, грошово-кредитній системі, визначення статусу державної та комунальної власності.

3) Розбудова державних фінансів за єдиними, чітко визначеними критеріями, з обов'язковим врахуванням взаємозв'язку окремих ланок державних фінансів між собою створить підґрунтя для побудови сучасної системи управління фінансовими потоками як на державному, так і на місцевому рівнях.

4) Однією з головних задач по реформуванню державних фінансів в Україні є реформування бюджетних відносин між державою в особі Кабінету Міністрів України та органами місцевого самоврядування.

Система забезпечення фінансовими ресурсами місцевих бюджетів характеризується значною залежністю місцевих бюджетів від встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та обсягів запланованих трансферів. Сьогоднішня практика організації міжбюджетних відносин показує необґрунтовано низький рівень власних і закріплених законом джерел наповнення доходної частини місцевих бюджетів.

5) Законом України «Про бюджетну систему України» закладенні основні принципи побудови бюджетної системи України. Одним із головних принципів побудови бюджетної системи є принцип достовірності, який полягає у необхідності формування бюджету кожної окремої ланки бюджетної системи на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів з метою збалансування бюджетів за доходами та видатками. При цьому важливим фактором забезпечення виконання цього принципу є обов'язкове врахування інтересів держави через державний бюджет України та інтересів громад через місцеві бюджети.

6) Збалансування державних та місцевих інтересів повинно бути головною метою реформування всього комплексу міжбюджетних відносин та бюджетної системи України взагалі.

Зростання ролі місцевих органів влади в управлінні фінансовими ресурсами держави є запорукою вирішення численних проблем сьогоднішнього життя в Україні, а підвищення ролі і значимості місцевих фінансів в забезпеченні соціального і економічного реформування є визначальним чинником подальшого розвитку України. Забезпечення місцевого самоврядування стабільними та достатніми фінансовими ресурсами є запорукою становлення дієздатної та ефективної місцевої влади.

7) На сьогоднішній день можливо чітко визначити наступні законодавчі дії щодо забезпечення реформування місцевих фінансів та міжбюджетних відносин:

- Встановлення нового адміністративно-територіального поділу шляхом прийняття проекту Закону України «Про адміністративно-територіальний устрій України»;

- Проведення земельної реформи, розвиток земельних відносин та створення сучасного ринку землі шляхом прийняття проекту Земельного кодексу України;

- Визначення оптимальних шляхів розподілу загальнодержавних податків між окремими рівнями бюджетної системи, впровадження нової трансферної політики та забезпечення місцевих бюджетів відповідними фінансовими ресурсами шляхом прийняття проекту Бюджетного кодексу України;

- Визначення сталих та вагомих джерел формування місцевих бюджетів шляхом прийняття проекту Податкового кодексу України;Створення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування.



Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189.

2. Демідків О.І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні / О.І. Демидків // Фінанси України. - 2009. - № 3. - с. 46-55.

3. Мярковський А.І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи / А.І. Мярковський // Фінанси України. - 2009. - № 8. - с. 3-18.

4. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 - ВР.//Відомості ВРУ. - 1996. - № 30.

5. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 року № 2542-III.

6. Бюджетний кодекс України (нова редакція) від 08.07.2010 5456-VI [Електронний ресурс]//Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу:http//zakon1.rada.gov.ua.

7. Реформування бюджетної системи України на інноваційних засадах: монографія/колектив авторів [заг. редакція Ф.О. Ярошенка].- К.: Міністерство фінансів України, 2010.-544 с.

8. «Бюджет розвитку» як засіб стимулювання підприємницької активності в Україні: Зб. наук. ст. / Нац. ін-т стратег. дослідж., Центр антикриз. дослідж., Укр. союз промисловців і підприємців та ін.; [Відп. та наук. ред. Я.А. Жаліло]. -- К.: Сатсанга, 2001. -- 105, [1] с.: табл. -- (Безпека економічних трансформацій; Вип. 14).

9. Пасічник, Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Пасічник. - К.: Знання - Прес, 2002.

10. Бюджетна політика та боргова стратегія України у 2003 році / [Буковинський С.А., Вахненко Т.П., Кораблін С.О. та ін.]; НАН України. Ін-т екон. прогнозування; За ред. І.О. Луніної. -- К., 2002. -- 95 с.: іл., табл.

11. Формування бюджету України та бюджетно-податкова політика у 1999-2001 рр.: Наук. доп. / [Вахненко Т.П., Кваснюк Б.Є., Луніна І.О. та ін.]; НАН України. Ін-т екон. прогнозування. -- К., 2000. -- 101с.: табл.

12. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київ. нац. екон. ун-т. -- К.: [КНЕУ], 2001. -- 186 с.: табл.

13. Бюджетний кодекс України: [станом на 1 верес. 2001 року: Довідкове вид.]. -- [Х.: т. о. в. «Дельта», 2001]. -- 111 с.

14. Фінансово-бюджетні відносини: аналіз тенденцій розвитку в умовах трансформації економіки / Чугунов І.Я., Лондар С.Л.; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. -- К.; Львів: Компанія «Аліот», 2002. -- 203 с.: іл., табл.

15. Булгакова С.О., Василенко Л.І., Єрмошенко Л.В., Огонь Ц.Г., Масленнікова Т.О. Бюджетна система України: Навч. посіб. / Київський національний торговельно- економічний ун-т. -- К.: КНТЕУ, 2003. -- 287 с.

16. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 2000 р. - 383 с.

17. В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик. Державні фінанси. Навч.посібник/ За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002 р. - 368 с.

18. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 590 с.

19. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.: НІОС. - 2000.

20. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 2000.

21. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. - Трернопіль. - 1996.

22. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка. - 1997.

23. Кириленко О.П. Фінанси. - Тернопіль: Економічна думка. - 1998.

24. Жибер Т.В. Теоретичні аспекти бюджетного устрою // Фінанси України - 2008. - № 11. - С. 11-15. - 0,2 д.а.

25. Петрушенко О.А. Проблеми узгодження та затвердження Державного бюджету України // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - К.:КНЕУ, 2010. - Вип.2. - С. 457-464. - 0,3 д.а.

26. Савченко А.П. Бюджетна політика України на сучасному етапі та її реалізація в бюджетному процесі // Фінанси України - 2009. - № 8. - С. 7-12. - 0,2 д.а.

27. http://zakon.rada.gov.ua/.

28. http://www.minfin.gov.ua/.

29. http://www.me.gov.ua/.



Додаток 1

Схема можливих значень терміна „бюджет”



Додаток 2

Складові зведеного (консолідованого) бюджету України



Додаток 3

Кабінет міністрів України

Розпорядження

від 8 жовтня 2012 р. № 780-р

Київ

Про схвалення Концепції реформування системи фінансування та управління науковою і науково-технічною діяльністю

1. Схвалити Концепцію реформування системи фінансування та управління науковою і науково-технічною діяльністю, що додається.

2. Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади за участю Національної академії наук та національних галузевих академій наук розробити та подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Прем'єр-міністр України М. Азаров

Інд. 70



Додаток 4

Стадії бюджетного процесу на загально-державному рівні

Стадія	Складові стадії	Виконавці	Контрольні терміни
1	2	3	4
І. Складання проекту бюджету	1. Проект основних засад грошово-кредитної політики	НБУ	До 1 квітня
	2. Розроблення основних макроекономічних показників	Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції
	3. Проект Основних напрямів бюджетної політики	Кабінет Міністрів	За 4 робочих дні до парламентських слухань
	4. Парламентські слухання щодо проекту Основних напрямів бюджетної політики	Прем'єр міністр або міністр фінансів	До 1 червня
	5. Постанова Верховної Ради щодо проекту Основних напрямів бюджетної політики	Верховна Рада
	6. Розроблення бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів	Головні розпорядники бюджетних коштів	Установлює Міністерство фінансів
	7. Підготовка подання проекту бюджету Кабінету Міністрів	Міністерство фінансів
	8. Прийняття рішення про схвалення проекту бюджету і його подання на розгляд Верховній Раді	Кабінет Міністрів	До 15 вересня
ІІ. Розгляд та ухвалення закону	1. Подання проекту закону Верховній Раді	Міністр фінансів	Не пізніше ніж через 5 днів після подання Кабінетом Міністрів
	2. Доповідь про відповідність проекту Закону про Державний бюджет України Бюджетному кодексу та іншим юридичним актам	Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету
	3. Прийняття до розгляду проекту закону в першому читанні	Верховна Рада	До 1 жовтня
	4. Можливе повторне прийняття до розгляду проекту закону, якщо бюло доопрацювання Кабінетом Міністрів	Комітет ВР з питань бюджету	До 15 жовтня
	5. Прийняття проекту закону в першому читанні	Верховна Рада	До 20 Жовтня (або до 25 жовтня)
	6. Подання доопрацьованого проекту бюджету на друге читання Верховній Раді	Кабінет Міністрів	До 3 листопада (або до 8 листопада)
	7. Завершення другого читання поекту закону	Верховна Рада	До 20 листопада
	8. Винесення проекту бюджету на третє читання	Комітет ВР з питань бюджету	До 25 листопада
	9. Прийняття Закону про Державний бюджет України	Верховна Рада	До 1 грудня
	10. Підписання закону	Президент України	У двотижневий термін після ухвалення
	11. Опублікування закону в "Урядовому кур'єрі"та інших офіційних виданнях	Міністерство фінансів
ІІІ.Виконання бюджету	1. Затвердження розпису відповідно до бюджетних призначень	Міністр фінансів	У місячний термін після набрання чинності законом
	2. Виконання Державного бюджету	Кабінет Міністрів	Протягом року
	3. Загальна організація та управління виконанням Державного бюджету	Міністерство фінансів	""
	4. Здійснення видатків	Головні розпорядники	""
	5. Внесення змін до закону	Міністерство фінансів, Кабінет Міністрів, Верховна Рада	У разі необхідності
IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету	1. Закриття всіх рахунків, відкритих у поточний період.	Державне казначейство	31 грудня поточного року
	2. Зведення, складання та подання звітності про виконання бюджету.	Державне казначейство
	3. Складання та подання звітності про виконання кошторисів	Головні розпорядники
	4. Подання річного звіту про виконання Закону про Державний бюджет України	Кабінет Міністрів	до 1 травня року, наступного за звітним
	5. Висновки щодо використанння коштів Державного бюджету.	Рахункова палата	У двотижневий термін після подання
	6. Розгляд звіту про виконання Державного бюджету.	Верховна Рада	У двотижневий термін після висновків рахункової палати
	7. Рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету.	Верховна Рада
	8. Опублікування звіту про виконання Державного бюджету.	Міністерство фінансів



Додаток 5

Размещено на Allbest.ru