Суть та елементи господарського механізму, особливості його прояву в умовах ринкової економіки

Становлення фінансового ринку включає формування ринку кредитних ресурсів, ринку цінних паперів, ринку валюти.

Уряд України та місцеві органи повинні розробляти програми зайнятості населення, забезпечувати соціальний захист безробітних.

Ринок робочої сили регулюється тими ж законами, що й інші ринки, але має і власні закони та деякі принципові особливості. До останніх належать: вільний вибір професій і видів діяльності, на який виливають як суспільні потреби, так і індивідуальні інтереси; залежність руху заробітної плати від дії закону попиту та пропозиції на інших ринках; вільне наймання та звільнення працівників при дотриманні законодавства; свобода вибору кожним громадянином між зайнятістю та незайнятістю; хронічний характер безробіття, що пов'язано з необхідністю існування резерву робочої сили.

Поряд з розглянутими в Україні почали реформуватися або створюватися й інші ринки -- послуг, нерухомості (житла, земельних та будівельних ділянок), природних та інвестиційних ресурсів (функціонуючих або нових підприємств та організацій). У минулому цих ринків або не було, або вони були вкрай формалізованими та монополізованими (ринок послуг).

Розглянемо докладніше інфраструктуру ринку - сукупність допоміжних організацій, установ, посередників, діяльність яких покликана прискорювати просування товарів і послуг на різноманітних ринках.

Серед елементів інфраструктури ринку центральне місце належить біржам (товарним, фондовим, валютним, нерухомості, праці та ін.). Будь-яка біржа виступає як організаційна форма ринку певних цінностей; товарів масового попиту, акцій та облігацій підприємств та установ, боргових зобов'язань держави, векселів, фрахтових документів (страхових зобов'язань по товарах, які перевозяться).

Біржі бувають загальними (на них обертаються різні цінності) та спеціалізованими (мають справу лише з певними цінностями).

В Україні діє чимало бірж: універсальна товарна біржа, універсальна промислова біржа, фондова біржа та ін. Найпоширенішими є товарні біржі. Біржі як установи, ніяких угод, щодо купівлі-продажу не укладають. Укладання угод - це функція професійних посередників (маклерів, брокерів, дилерів, агентів, ділків). Біржа - це місце, де лише укладаються торговельні угоди.

Мета товарних бірж - надання послуг з укладанні угод, з'ясування товарних цін, визначення та полегшення товарообміну.

На біржах України укладаються угоди на наявні товари. На товарних біржах Заходу здійснюється укладання угод на товари масового попиту (зерно, метал, енергоносії), що, як правило", відсутні. Товари продаються і купуються за встановленими зразками та стандартами, а угоди укладаються на основі типових контрактів. Отже, на товарних біржах світу продаються саме контракти, що містять встановлену біржею якість (сорт, тип, марку) та кількість товару. При цьому можуть укладатися два основних види угод: угоди на реальні товари (завершуються переходом товару до покупця) та ф'ючерсові угоди (передбачають передачу товарів через певний час).На фондових біржах світу обертаються акції, ринкова вартість яких обчислюється близько 8 трлн. ЕКЮ. У США існує 10 фондових бірж (найбільша - Нью-Йоркська). Широко відомі біржі Лондона, Амстердама, Мадрида, Брюсселя, Копенгагена, Токіо та ін. В Україні фондових бірж поки що небагато, адже рух цінних паперів лише набирає силу. З розвитком акціонерних підприємств потреба у цих біржах зростатиме. Нині операції з продажу акцій можуть виконувати фондові відділи товарних бірж. Фондова біржа це організаційно оформлений ринок цінних паперів. Важливими елементами інфраструктури ринку виступають також торговельні доми (спеціалізовані фірми, які торгують однорідними товарами на власний кошт або за дорученням клієнтів); мережа роздрібної (реалізація товарів кінцевим споживачем) та оптової торгівлі (продаж великих партій товарів тим, хто купує їх з метою перепродажу або виробництва); аукціони (публічні торги предметів розкоші, творів мистецтва, антикваріату, хутра), аудиторські, страхові, фінансово-кредитні установи та організації. Інфраструктура ринкового господарства включає численні фірми, що на комерційній основі забезпечують суб'єктів ринку інформацією, послугами маркетингу, займаються посередницькою діяльністю, служби сервісу. Загалом інфраструктура охоплює величезний економічний простір між продавцями та покупцями. Вона організує укладення контрактів зрізних цінностей, просуває товарні потоки, фінансові, кредитні, людські ресурси по галузях та регіонах, регулює збут та обслуговування споживачів.

2.4 Механізм ринкового саморегулювання та його елементи

Структура ринку відображає його місце у системі організації суспільного виробництва. Але безпосередній вплив ринку на організацію економіки передусім виявляється, за визначенням А.Сміта, через дію «невидимої руки» ринку, або механізм його саморегулювання, серцевиною якого виступає механізм ціноутворення. Для аналізу ринкового механізму необхідно з'ясувати попит, пропозицію, ціну, кон'юнктуру, рівновагу (це головні параметри ринку), конкуренцію, монополію та олігополію (це головні атрибути ринку).

Попит - це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть та мають намір заплатити за потрібні товари. З підвищенням цін покупці програють, і навпаки, пропозиція - сукупність товарів, яку виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною. З підвищенням або зниженням цін продавці відповідно виграють або програють. Ринкова ціна -- це фактична ціна, що встановлюється на ринку. З попереднього викладу відомо, що основою ринкових цін виступає вартість товару, суспільно необхідні затрати праці на його виробництво.

У сфері обігу під впливом різних факторів, ціни можуть відхилятися від вартості, але саме через коливання цін може прокладати собі дорогу закон вартості.

Ціни розрізняються відповідно до форми товарного обігу та видів товарів. Проте різні види цін взаємопов'язані між собою та утворюють єдину систему. Головними компонентами цієї системи виступають оптові (за ними підприємства постачають великі партії своїх товарів торговельним посередникам та організаціям оптової торгівлі) та роздрібні (за ними товари продаються, населенню) ціни. У практиці великих приватних фірм для внутрішньо фірмових розрахунків використовуються трансфертні (передавальні) ціни.

За умов ринку всі товари та послуги, у тому числі продукти інтелектуальної та духовної діяльності, природні та вироблені ресурси, здатність людини до праці, мають ціну. Кожен власник певних благ та ресурсів отримує доход за те, що продає, використовуючи отримані гроші для купівлі інших благ чи ресурсів.

Встановлення цін на різні товари є основним у роботі ринкового механізму. Проте останній виступає, хоча й головним, але не єдиним важелем ціноутворення. Важливу, роль у цьому процесі відіграє, як буде показано далі, і сучасна держава.

Слід також підкреслити, що ціни відзначаються високим динамізмом, інтенсивність якого неоднакова у різний час та у різних економічних системах. Особливо показовою с планомірно-ринкова економіка - своєрідний величезний ціновий аукціон, де відбувається безперервний пошук консенсусу контрагентів ринкових відносин щодо грошового оцінювання товарів.

Підприємства встановлюють ціни, виходячи з затрат виробництва та можливостей отримання прибутку. Тому вони обирають галузі та види виробництва, де попит на товари вищий, а ціни у зв'язку з цим гарантують більш високий та стабільний прибуток. Саме останній спонукає фірми розширювати виробництво одних товарів та скорочувати виробництво інших. З метою отримання більшого прибутку підприємства вдаються й до впровадження більш ефективної технології (яка сприяє скороченню витрат виробництва). Отже, керовані зовні лише егоїстичним прагненням до більш високого прибутку, господарюючі суб'єкти водночас опосередковано спрямовуються «невидимою рукою» ринку в особі споживачів та технології до більш повного та економічного задоволення суспільних потреб. Поряд з цим завдяки коригуванню за допомогою цінового механізму та «невидимої руки» загалом кількості пропозиції різних товарів в економіці на деякий час встановлюється необхідний для її нормального функціонування певний оптимум у розподілі ресурсів і праці між сферами та видами виробництва, баланс виробництва та споживання. За цих умов значною мірою забезпечується задоволення суспільних потреб при ефективному використанні обмежених ресурсів.

Оптимум ринкової економіки - функція багатьох факторів і тому виступає лише як один з моментів її буття. Але у відхиленнях від оптимуму, у порушеннях рівноваги - одне з джерел руху ринкової економіки. Відхилення виступають своєрідним індикатором суспільної доцільності затрат та результатів різних видів праці, а водночас через систему прибутків та збитків - визначальним стимулом до формування оптимальної економічної структури.

Визначальним показником ринкового оптимуму або його порушення виступає кон'юнктура ринку, одним із конкретних випадків якої є ринкова рівновага.

Кон'юнктура - співвідношення попиту та пропозиції щодо окремих товарів або цілої товарної маси на відповідному ринку. Кон'юнктура змінюється під впливом різних факторів: масштабів виробництва, розмірів товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів, організації реклами та торгівлі. Саме взаємодія попиту та пропозиції нерідко визначає долю товаровиробників.

Рівновага -- повний або частковий збіг між обсягом та структурою попиту на товари та обсягом і структурою пропозиції.

Між розглянутими параметрами ринку існують тісний взаємозв'язок і взаємозалежність. Для характеристики останніх у теорії ринкових відносин використовуються поняття «еластичність попиту», «еластичність пропозиції» та «ціна рівноваги». Чим вища ціна товару, тим менший попит на нього.

Висновки

продуктивний ринковий господарський товарний

Господарський механізм є структурним елементом економічної системи, яка у свою чергу складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання. Остання являє собою систему основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини й узгодження її інтересів з інтересами колективу, класу, суспільства.

У наш час господарський механізм формується в процесі оптимального поєднання державного регулювання і ринкових важелів управління економікою. Ядром сучасного господарського механізму є державне регулювання економікою. Тому сучасну економічну систему слід називати планомірно-регульованою. В ній виділяють такі основні функції: забезпечення соціального добробуту; національне регулювання або планування економіки; дотримання правил чесної конкуренції. Якщо виходити із суспільного способу виробництва, то слідує, що господарський механізм формується у процесі взаємодії окремих ланок, сторін трьох названих елементів економічної системи.

До господарського механізму безпосередньо належать конкретні, управлінські форми виробничих відносин (або власності як економічної категорії) і власності на засоби виробництва зокрема, техніко-економічні відносини та сучасні продуктивні сили.

Основними функціями господарського механізму є: використання економічних законів; розв'язання соціально-економічних суперечностей; реалізація відносин власності і перш за все власності на засоби виробництва; всебічний розвиток людини, її потреб (матеріальних і духовних), інтересів, стимулів; узгодження економічних інтересів окремих індивідів, колективів, соціальних груп, класів. Щоб державне регулювання (як ядро сучасного господарського механізму) у поєднанні з ринковими важелями виконувало названі функції, необхідно виробити науково обґрунтовану економічну політику, забезпечити надійну систему інформації, створити сильно діючу систему влади, спрямувати свідомість більшості людей на реалізацію цілей державного регулювання тощо.

Що стосується ринку, то він, насамперед, виступає як обмін товарів, організований за законами руху товарно-грошових відносин (законом вартості, законом попиту та пропозиції, законом конкуренції та законами грошового обігу), і водночас як важливий елемент господарського механізму.

Ринок визначається як місце, де здійснюється купівля та продаж товарів, де взаємодіють продавці та покупці.

Ринок відіграє важливу роль у забезпеченні життєдіяльності сучасної економічної системи, виступає важливим елементом організації її господарського механізму, забезпечує практичну перевірку економічних рішень, дає оцінку результатів господарювання.

Система реальних планомірно-ринкових відносин в Україні лише починає формуватися. Слід мати на увазі, що ринок виступає не кінцевою метою радикальної перебудови економічної системи суспільства, а лише засобом розв'язання його кардинальних соціально-економічних проблем з метою докорінних змін в умовах буття, реального підвищення добробуту народу. Отже, йдеться про формування соціально орієнтованого ринку, або соціального ринкового господарства.

Список літератури

1. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. - К.: Вища школа, 2003.

2. Борисов Е.Ф., Волков Ф.М. Основы экономической теории. - М.: Высшая школа, 1993.

3. Економічний словник-довідник. / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Femina, 1995.

4. Економічна теорія. Політекономія. Підручник. / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання. - Прес, 2001.

5. Журавлёва Г.П. Курс экономической теории. - М.: Инфра-М, 1998.

6. Загальна економічна теорія. Політична економія. Підручник. У 2-х ч. / За ред. І.В. Буяна - Тернопіль: Астон, 1999.

7. Мазурок П.П. Історія економічних вчень у запитаннях та відповідях. Навч. посіб. К.: Знання, 2004.

8. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія. Підручник. - К.: Академія, 2004.

9. Основи економічної теорії. / За ред. А.А. Чухна. - К.: Вища школа, 2001.

10. Основи економічної теорії. / За ред. С.В. Мочерного - Тернопіль АТ Тарнекс 1993.

11. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1997.

Размещено на Allbest.ru