Процеси ринкової трансформації промислових територіальних систем України

організаційної трансформації - переходу систем на траєкторію стійкого розвитку. Цей процес є особливо важливим для промислових вузлів, що обумовлено підвищенням їх ролі як “полюсів зростання”. Стійкий розвиток, зокрема,

Вінницького промвузла, передбачає нарощування обсягів виробництва, реструктуризацію (інноваційну перебудову), підвищення ефективності та конкурентоспроможності виробництва, екологізацію (особливо у Привокзальному мікрорайоні м. Вінниці) та соціальну орієнтацію виробництва;

управлінської трансформації - становлення нового механізму регулювання систем. Суть цього процесу лежить у погодженні інтересів територій (муніципалітетів) та промислових підприємств на ринкових засадах. У Вінницькому промвузлі цей процес передбачає планування його стійкого розвитку, створення муніципальної корпорації, розгортання діяльності інноваційних територіальних структур (бізнес-інкубатора тощо), удосконалення системи плати за використання територіальних ресурсів і забруднення довкілля, розробки прозорих “правил гри” на ринку комунальної власності, підтримки малого промислового підприємництва, закупівлі промислової продукції на кошти міського бюджету тощо.

Таблиця 1 - Групування підприємств Вінницького промислового вузла за територіальними й галузевими факторами профільності

* I - високопрофільні, ІІ - профільні, ІІІ - малопрофільні, ІV -непрофільні. ** 1 - високоефективні, 2 - ефективні, 3 - малоефективні,4 - відсталі (неефективні).*** А - пріоритетні; Б - профільні; В - підлягають допрофілізації: 1) низькоефективні, 2) малопрофільні, низькоефективні, 3) малопрофільні; Г - непрофільні.

З-поміж процесів ринкової трансформації регіональних промислових комплексів виділяються такі:

структурної трансформації - зміни потужностей і обсягів виробництва, а також зміни секторальної і територіальної структури РПК. Перший процес свідчить про те, що ринкові перетворення супроводжуються значним спадом виробництва. У промисловому комплексі Вінницької області за 1990-2004 рр. обсяги виробництва знизилися майже вдвічі, найбільше - у промисловості будівельних матеріалів та машинобудуванні. Серед регіонів області критична ситуація у промисловості склалася у Піщанському та Теплицькому районах. Натомість у Немирівському районі за рахунок залучення іноземних інвестицій компанією “NEMIROFF” промислове виробництво виросло у 6,5 раза.

Різна галузева динаміка скорочення обсягів виробництва знаходить відображення у процесі зміни секторальної і територіальної структури РПК. Так, у галузевій структурі промислового комплексу Вінницької області значно зросла частка харчової промисловості (більше половини випуску продукції), внаслідок чого раніше диверсифікований РПК перетворився у вузькогалузевий. Коефіцієнт зміни структури комплексу становить 5,7%, швидкість її трансформації - 5,1% у рік (причому, в регресивному напрямку). Отже, упродовж усього трансформаційного періоду комплекс перебуває у стані глибокої структурної кризи;

функціональної трансформації - впливу ринкової кон'юнктури на регіональне зосередження і розміщення виробництва. Як показав аналіз особливостей зосередження виробництва у промисловому комплексі Вінницької області, ринкова кон'юнктура виступає одним із найважливіших факторів його розміщення. Так, спеціалізація вінницького ВАТ “Пневматика” на виробництві насосів і гідравлічних систем зумовлена, з одного боку, забезпеченістю обласного центру кваліфікованими кадрами і його зручним транспортно-географічним положенням, а з другого, - зростанням попиту на цю продукцію;

організаційної трансформації - стійкого розвитку РПК (як альтернативи поляризованому розвитку). Поляризований розвиток РПК з переходом до ринку обумовлюється поглибленням інноваційного та інвестиційного розриву між центром (промисловими полюсами) та периферією (відсталими районами). У промисловому комплексі Вінницької області, як показали розрахунки індексу територіальної концентрації виробництва та інноваційної діяльності, найбільш глибоку промислову периферію складають Оратівський і Чернівецький райони. Вплив промислових полюсів на розвиток цих та інших периферійних районів, що вивчався за допомогою гравітаційної моделі, засвідчив, що в області слід сформувати ще два полюси розвитку - Могилів-Подільський та Гайсинсько-Ладижинський. При переведенні обласного промислового комплексу на траєкторію стійкого розвитку провідну роль мають відігравати такі напрямки, як інноваційна діяльність, структурна перебудова комплексу, підвищення рівня зайнятості та ефективності виробництва;

управлінської трансформації - переходу до програмування розвитку РПК та зміни форм власності і утворення регіональних корпоративних структур. В умовах ринкової економіки на перший план виступає програмування розвитку РПК. В Україні вже розроблені державні програми промислового розвитку багатьох регіонів, однак у них територіальні аспекти часто не враховуються. Тому важливим є аналіз передусім інвестиційного блоку таких програм не тільки в галузевому, а й територіальному розрізі. Проаналізувавши, зокрема, територіальний розріз програми розвитку Подільського району, а саме - промислового комплексу Вінницької області, ми виявили, що у всіх промислових центрах області, за винятком Ямпільського і Сутиського, переважають інвестиції у традиційні галузі, що не узгоджується з тенденціями постіндустріального розвитку.

У процесі зміни форм власності й утворення регіональних корпоративних структур, як правило, удосконалюються старі та виникають нові організаційні форми управління РПК (у контексті перерозподілу функцій між центром і регіонами), зокрема регіональні корпорації та спеціальні структури з регулювання ринкових перетворень. Для успішного проведення інституційних змін і управління державною власністю у РПК важливо відпрацювати процедуру делегування відповідних повноважень регіональним органам щодо управління державними пакетами акцій. Загалом же зміна форм власності у РПК має свою специфіку. Так, у промисловому комплексі Вінницької області упродовж другого періоду приватизації, який розпочався у 2000 р., відбулася суттєва концентрація і централізація промислового капіталу. Лідерами цього процесу є концерн “Укрпромінвест”, ТОВ “Люстдорф” та ін.

До найважливіших процесів ринкової трансформації національного промислового комплексу України ми відносимо такі:

структурної трансформації - зміни потужностей і обсягів виробництва, секторальної і територіальної структури. Загальний спад виробництва в НПК України у 2000 р. склав приблизно половину від рівня 1990 р. За характером зміни обсягів виробництва галузі НПК можна поділити на п'ять груп: від медичної промисловості, яка наростила обсяги, до промисловості будівельних матеріалів, яка втратила 3/4 від досягнутого обсягу. Серед РПК України найменший спад виробництва був у промисловому комплексі Запорізької області.

На спад виробництва суттєво впливає і структурна специфіка комплексів. Комплекси, що мали прогресивнішу структуру, загалом мали менші обсяги скорочення виробництва. Загальний коефіцієнт регресивної зміни структури НПК України за роки ринкових перетворень становив 8,7%, швидкість трансформації структури склала 6,5% у рік, що приблизно у 5 разів більше, ніж у розвинутих країнах. Перехід до ринку обумовив також радикальні зміни в інституційній структурі НПК України. Зрушення у секторальній структурі НПК загалом відобразилися на його територіальній (регіональній) структурі. Так, у другій половині 1990-х років у 7 РПК України (з 27-ми) зросла частка виробництва, найбільше - у комплексах Дніпропетровської та Запорізької областей;

функціональної трансформації - впливу підприємницької активності на міжрегіональний розподіл виробництва. Аналіз основних напрямів підприємницької активності (інституційної, інноваційної, інвестиційної, ризику та виробничої) показав, що вони проявляються у міжрегіональному розподілі промислового виробництва. Тому для України активізація промислового підприємництва в регіонах, особливо кризових, є завданням першочергової ваги. Нині найвищий рівень загальної (інтегральної) підприємницької активності засвідчено у промислових комплексах м. Києва, Полтавської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Його нарощування найбільше потребують промислові комплекси м. Севастополя, Хмельницької та Чернівецької областей;

організаційної трансформації - асиметричного розвитку НПК. Перехід до ринкових відносин ще більше поглибив асиметрію секторальної і територіальної структур НПК. Проявом наростання секторальної асиметрії в НПК є підвищення частки галузей (понад 50%) попередніх технологічних укладів. У НПК в ринкових умовах різко проявляється і міжрегіональна асиметрія. Щоправда, за найважливішим показником - ВДВ на душу населення - вона є не такою глибокою, як за деякими іншими показниками. Але якщо її оцінювати через призму формування депресивних регіонів, то слід констатувати: вона є настільки глибокою, що підриває національну безпеку держави. У зв'язку з цим наступні трансформаційні процеси у дисертації розглядаються у контексті стратегії і політики стійкого територіального розвитку НПК України.

У п'ятому розділі - “Стратегія і політика стійкого територіального розвитку національного промислового комплексу України” - визначено стратегічні орієнтири територіального розвитку НПК України в умовах тісної взаємодії процесів регіоналізації та глобалізації економіки.

Для переведення НПК України на траєкторію стійкого територіального розвитку дуже важливо правильно обрати стратегію, напрями та етапи такого трансформаційного переходу. Зокрема, стратегія стійкого територіального розвитку НПК України, на наш погляд, має базуватися на неоінституційній моделі економічного розвитку країни.

Основними пріоритетами стійкого територіального розвитку НПК мають стати такі: 1) збільшення обсягів промислового виробництва на основі зростання внутрішнього споживання промислових товарів; 2) структурна перебудова НПК та його підсистем; 3) технологічне оновлення виробництва; 4) соціальна орієнтація виробництва; 5) екологізація виробництва; 6) опора на власні ресурси та енергозбереження; 7) підвищення ефективності й конкурентоспроможності промислового виробництва; 8) розвиток усіх форм власності; 9) розширене відтворення виробництва з широким залученням внутрішніх та зовнішніх інвестиційних джерел; 10) удосконалення територіальної структури НПК.

Переведення НПК України на траєкторію стійкого територіального розвитку передбачає два етапи: перший (2004-2006 рр.), на якому буде вирішуватися завдання зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної промисловості та істотне розширення внутрішнього ринку промислових товарів (за рахунок галузей зі швидким обігом капіталу); другий (2007-2015 рр.), який передбачає комплексну модернізацію та реструктуризацію НПК на основі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Основним інструментом зазначеного переходу і управлінської трансформації НПК є регіональна промислова політика, яка має органічно поєднувати основні напрями державної промислової політики та державної регіональної політики.

Стійкому територіальному розвитку НПК України сприятиме і процес його інтеграції у світову промислову систему. Важливість цього процесу обумовлена тим, що НПК економічно невигідно формувати як замкнуту систему. Однак сам процес інтеграції НПК України у світову промислову систему передбачає вирішення цілої низки теоретичних і практичних питань. На наш погляд, інтеграційна політика України у контексті розвитку її НПК, має бути багатовекторною, але з таким ранжуванням пріоритетів: спочатку інтеграція до промислових структур Єдиного економічного простору, ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова) та організації Чорноморського економічного співробітництва, потім - до СОТ, і, нарешті, - до ЄС.

Важливо також правильно обрати сектори, якими НПК має інтегруватися до СПС. Виходячи із закону порівняльних переваг та теорії Хекшнера-Оліна (наділеності країни факторами виробництва), НПК України має бути представлений у СПС більшою часткою високотехнологічних секторів.

Основними інтеграційними структурами, які мають органічно інтегрувати НПК України в СПС, є зовнішньоторговельні та міжнародні інвестиційні структури, спільні підприємства, промислові ТНК, міжнародні промислові мережі, промислово орієнтовані вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку (як зони інноваційного розвитку, а не “чорні діри” економіки), промислові системи єврорегіонів та інтеграційних угруповань.

ВИСНОВКИ

Головним результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування цілісної концепції ринкової трансформації ПТС, орієнтованої на забезпечення стійкого територіального розвитку НПК України та його підсистем у нових умовах господарювання.

Творче осмислення фундаментальних ідей щодо трансформаційних процесів у ПТС дозволило сформулювати такі теоретико-методологічні та методичні положення:

1. Просторове буття промислового виробництва в умовах перехідної економіки характеризується системною організацією. Системно-територіальна організація промисловості країни передбачає поєднання та взаємодію ПТС різного рівня і типу у процесах їх формування, функціонування та розвитку.

Перехід до ринкових відносин обумовив необхідність наукового і практичного вирішення таких проблем СТОП: переоцінки факторів розміщення виробництва, вертикальної і горизонтальної корпоратизації підприємств різних розмірів, територіальної самоорганізації галузевих ринків, перепрофілювання агломераційних і регіональних промислових формувань, “дифузії нововведень” (у полі впливу промислових “полюсів”), переходу на засади виваженої регіональної політики, інтеграції НПК у світогосподарські зв'язки.

2. Встановлено, що нинішні проблеми СТОП зумовлені процесами ринкової трансформації ПТС. При їх дослідженні були враховані загальні тренди розвитку наукового пізнання. Сучасний (постмодерністський) етап наукової раціональності передбачає, що основними характеристиками систем є мінливість та випадковість. Відповідно кожна ПТС у дисертації розглядалася (у контексті синергетичного підходу) як простір численних трансформацій.

3. ПТС у дисертації визначено як просторову форму промислових систем. У останніх взаємодіють джерела ресурсів виробництва, виробництва проміжних і кінцевих продуктів, споживачі продукції, об'єкти з утилізації відходів виробництва. В результаті між ними встановлюються тісні функціональні зв'язки, які разом із територіальними відношеннями складають основу дефініції ПТС.

Показано, що ПТС мають ієрархічну організацію. У НПК, зокрема, виділено такі структурні рівні: нульовий, який представляє, власне, НПК; перший, який складають регіональні промислові комплекси; другий - інтегральні ПТС; третій - спеціалізовані ПТС; четвертий - багатостадійні ПТС; п'ятий - елементарні ПТС. Кожен із структурних рівнів НПК являє собою генералізований тип ПТС, який поділяється на окремі типи і підтипи.

4. З позицій синергетичного підходу у роботі доведено, що трансформаційні процеси, що відбуваються в ПТС України, - це насамперед процеси їхньої ринкової самоорганізації, які мають два типи механізмів - адаптаційний та біфуркаційний. Перший з них не веде до кардинальної зміни структури ПТС, а другий, навпаки, - передбачає її радикальну перебудову.

Відповідно до виділених аспектів дослідження ПТС уперше проведена типізація трансформаційних процесів, зокрема виокремлено і проаналізовано процеси структурної, функціональної, організаційної та управлінської трансформації. Поєднавши типи трансформаційних процесів у ПТС з типами ПТС, ми вийшли на програму дослідження процесів, яка має форму матриці.

5. Історико-економічні тренди у розвитку ПТС у дисертації простежено в контексті суспільно-економічних трансформацій цивілізаційного та формаційного планів. Виявлено дві віхи у розвитку ПТС. Перша з них припадає на кінець XVIII ст., друга - на початок 1990-х років. Однак, для періодизації розвитку ПТС цих двох віх (“осей” промислового розвитку) недостатньо. Тому в роботі започатковано нетрадиційний підхід до вивчення особливості формування ПТС - на основі циклічної динаміки промислового розвитку (за Й. Шумпетером).

6. Сучасну теорію ПТС ми розглядаємо як напрям загальної економічної теорії, зокрема теорії територіальної економіки, і як теоретичну базу для дослідження трансформаційних процесів у системах. Теоретичний аналіз процесів структурної, функціональної, організаційної та управлінської трансформації ПТС різних типів дозволив сформулювати у роботі відповідні закономірності.

7. У системі методів дослідження трансформаційних процесів у ПТС автором встановлена певна аналітична ієрархія (у плані їх репрезентативності). Так, у дослідженні процесів структурної трансформації ПТС вагомі результати дали методи структурно-логічного моделювання, функціональної трансформації - фактор-рейтингування, організаційної трансформації - балансовий, управлінської трансформації - програмно-цільовий метод тощо. Координуючу функцію у системі використаних методів виконує економічний аналіз.

Спираючись на викладені у роботі теоретико-методологічні та методичні положення, автором проведено дослідження процесів ринкової трансформації ПТС України різних типів та обґрунтовано ряд висновків, що мають важливе практичне значення:

8. Дослідження промислового трансформаційного потенціалу регіонів України показало, що значну силу факторного впливу (на виробничий потенціал) мають трудовий, природно-ресурсний, матеріально-технічний (основних і оборотних фондів) та еколого-промисловий потенціали. Обчислений нами нереалізований виробничий потенціал промисловості України становить 143 млрд. грн., що дозволяє більш як удвічі наростити обсяги промислового виробництва. З числа регіонів найкращі можливості для цього мають Донецька та Дніпропетровська області.

9. У дисертації доведено, що серед процесів структурної трансформації елементарних ПТС провідними є процеси рекомбінування горизонтальних зв'язків (створення нової постачальницько-збутової мережі) та формування модульних систем (зокрема, гнучких - ринкового типу). Функціональну трансформацію цих систем визначає, передусім, процес зміни ролі факторів розміщення виробництва, причому як факторів “положення” (зокрема у об'єднанні “Вінницяліс”), так і “відстані” (у НАЕК “Енергоатом”). Найбільш руйнівним процесом організаційної трансформації елементарних ПТС є процес натуралізації (бартеризації) горизонтальних зв'язків, який зумовлює кризу платежів, особливо на внутрішньодержавному рівні. Управлінську трансформацію цих систем ми пов'язуємо передусім із утворенням маркетингових систем, тобто єдиних систем із виробництва і реалізації промислової продукції.

10. До найважливіших процесів ринкової трансформації багатостадійних ПТС, зокрема структурної, у роботі віднесено процес дезінтеграції великих організаційно-виробничих систем (зумовлює здороження ціни кінцевого продукту, втрати традиційних ринків тощо), функціональної - зростання впливу трансакційних витрат на вертикальну інтеграцію та системне розміщення виробництва (у т. ч. і в рамках глобальної стратегії ТНК), організаційної - запровадження толінгових (давальницьких) схем організації вертикальних зв'язків (які доцільно практикувати лише з метою запобігання банкрутства підприємств переробної промисловості), управлінської - зміни форм власності й утворення вертикальних корпоративних структур, зокрема фінансово-промислових груп і територіальних корпорацій (переважно на базі вітчизняних підприємств).

11. Серед процесів ринкової трансформації спеціалізованих ПТС виділені такі: а) структурної трансформації - зміни потужностей і обсягів виробництва (наприклад, вони дуже суттєві у цукробуряковому комплексі Вінницької області) та “добудови” територіальних виробничо-технологічних циклів, зокрема ядерно-паливного; б) функціональної - впливу конкуренції на територіальне зосередження виробництва і формування ринкових зон; в) організаційної - зміни форм територіально-галузевої організації виробництва та підвищення ефективності й конкурентоспроможності систем; г) управлінської - переходу до планування конкурентної стратегії систем (на основі матриці “доходи/частка ринку”), програмування їхнього розвитку та утворення територіально-галузевих корпоративних структур ринкового типу (кластерів тощо).

12. Встановлено, що в сукупності процесів ринкової трансформації інтегральних ПТС найвагомішими є такі: структурної трансформації - змін у галузевій і функціонально-територіальній структурі систем (переважно регресивних, викликаних зростанням частки галузей старих технологічних укладів), функціональної - зростання впливу територіальних факторів розміщення виробництва на профілізацію систем, організаційної - переходу систем на траєкторію стійкого розвитку (на основі інноваційної реструктуризації, підвищення ефективності, соціальної орієнтації та екологізації виробництва), управлінської - становлення нового механізму регулювання систем (на основі збалансування економічних інтересів місцевих громад та промислових підприємств).

13. З-поміж процесів трансформації регіональних промислових комплексів виділені такі: структурної трансформації - зміни потужностей і обсягів виробництва (зокрема у промисловому комплексі Вінниччини - вдвічі), секторальної і територіальної структури (переважно регресивних), функціональної - впливу ринкової кон'юнктури на регіональне зосередження і розміщення виробництва, організаційної - стійкого територіального розвитку РПК (як альтернативи поляризованого розвитку), управлінської - переходу до програмування інноваційно-інвестиційного розвитку РПК, утворення регіональних корпоративних структур тощо.

14. До найважливіших процесів структурної трансформації національного промислового комплексу України віднесені процеси зміни потужностей і обсягів виробництва, його секторальної і територіальної структури. Загальний спад виробництва в НПК України за роки ринкових перетворень склав половину від рівня 1990 р. Хоча ті галузі і РПК, що мали більш прогресивну виробничо-технологічну структуру, відзначалися меншими обсягами скорочення виробництва. Загалом регресивні зміни структури НПК України не мали аналогів у вітчизняній економічній історії. До прогресивних варто віднести радикальні зміни в інституційній структурі НПК України. Функціональна трансформація НПК вимагає, передусім, зростання підприємницької активності в регіонах (для оптимізації міжрегіонального розподілу виробництва). Тим більше, що перехід до ринкових відносин суттєво поглибив асиметрію секторальної і територіальної структур НПК (базового процесу його організаційної трансформації).

Для пом'якшення міжрегіональної асиметрії у розвитку НПК важливо перевести його на траєкторію стійкого територіального розвитку. Для цього дуже важливо обрати адекватну стратегію (модель, напрями, етапи) трансформаційного розвитку та віднайти секторальні і регіональні точки індустріального зростання. Основним інструментом зазначеного переходу й управлінської трансформації НПК є регіональна промислова політика, покликана органічно поєднувати основні напрями, з одного боку, державної промислової, а з іншого - державної регіональної, політики.

У дисертації процес інтеграції НПК України у світову промислову систему визначений як один із фундаментальних процесів його ринкової трансформації. Важливість цього процесу обумовлена тим, що НПК економічно невигідно формувати як замкнуту систему. Для регулювання процесу в роботі встановлено рамки зовнішньої “відкритості” НПК, його інтеграційні вектори, пріоритетні інтеграційні сектори та основні інтеграційні структури.

АНОТАЦІЯ

Захарченко В.І. Процеси ринкової трансформації промислових територіальних систем України: теорія, методологія, економічний аналіз і практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і економіка районів - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2006.

Дисертація присвячена теоретико-методологічним та прикладним проблемам системно-територіальної організації промисловості в умовах перехідної економіки.

У дисертаційній роботі розкрито зміст категорій “системно-територіальна організація промисловості” та “промислова територіальна система”, виявлено проблеми СТОП в умовах ринкових перетворень. Обґрунтовано постмодерністську парадигму дослідження трансформаційних процесів у ПТС та розроблено типізацію процесів. Здійснено теоретичний аналіз та обґрунтовано закономірності ринкових трансформацій ПТС. Розроблено методику економічного аналізу процесів ринкової трансформації ПТС. Досліджено базові процеси ринкової трансформації ПТС України різних рівнів і типів. Обґрунтовано стратегію і політику стійкого територіального розвитку національного промислового комплексу України, його секторальних і територіальних підсистем.

Ключові слова: промислова територіальна система, національний промисловий комплекс, трансформаційний процес, ринкова трансформація, стійкий територіальний розвиток, регіональна промислова політика, світогосподарська інтеграція.

Захарченко В.И. Процессы рыночной трансформации промышленных территориальных систем Украины: теория, методология, экономический анализ и практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.10.01 - размещение производительных сил и экономика районов. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, г. Киев, 2006.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и прикладным проблемам системно-территориальной организации промышленности в условиях переходной экономики.

В диссертационной работе раскрыто содержание категорий “системно-территориальная организация промышленности” и “промышленная территориальная система”, выявлены проблемы системно-территориальной организации промышленности в условиях рыночных преобразований.

Автором углублены представления о ПТС как пространственной форме промышленных систем, обоснованы иерархические и гетерархические представления ПТС, определены типы ПТС (элементарные, многостадийные, специализированные, интегральные, региональные, национальная, мировая). Проведена типизация трансформационных процессов в ПТС, выделено процессы структурной, функциональной, организационной и управленческой трансформации, предложена программа их исследования.

В диссертации доказано, что узловыми точками в развитии ПТС являются общественно-экономические трансформации, среди которых ведущую роль играет смена технологических укладов. Исследованы истоки теории динамичных ПТС (в контексте развития экономической мысли) с точки зрения развития теории трансформационных процессов в ПТС. Произведен глубокий теоретический анализ процессов рыночной трансформации ПТС разных типов, сформулированы и обоснованы закономерности рыночной трансформации ПТС.

Выявлена иерархия предпочтения методов исследования различных трансформационных процессов в ПТС. Предложена методика исследования процессов рыночной трансформации ПТС (на основе методов экономического анализа).

Произведена экономическая оценка общего трансформационного потенциала промышленности регионов Украины. Осуществлен экономический анализ базовых процессов рыночной трансформации ПТС Украины различных уровней и типов.

Обоснована стратегия и политика устойчивого территориального развития национального промышленного комплекса Украины, выявлены основные направления эффективной региональной промышленной политики. Определены приоритетные векторы, секторы и звенья интеграции НПК Украины в мировую промышленную систему.

Ключевые слова: промышленная территориальная система, национальный промышленный комплекс, трансформационный процесс, рыночная трансформация, устойчивое территориальное развитие, региональная промышленная политика, мирохозяйственная интеграция.

Zakharchenko V.I. The Processes of Market Transformation in Industry Territorial Systems of Ukraine: Theory, Methodology, Economic Analyses and Practice. - Manuscript.

The thesis for degree of doctor of Economics in speciality 08.10.01 - location of productive forces and regional economics - Scienyific Council on studying of Ukrainian productive forces, the National Academy of Science in Ukraine, Kyiv, 2006.

The thesis is devoted to theoretically-methdological and applied problems of the system-territorial organization of industry under conditions of the transforming economics.

In this paper the contents of such categories as “system-territorial organization of industry” (STOI) and “industry-territorial system” (ITS) are revealed, the problems of STOI under conditions of market transformations are discovered. The post-modernistic paradigm concerning the investigation of the transformation processes in ITS is grounded and typification of the processes is worked out. Also the theoretical analyses are made and regularities of the market transformations in ITS are grounded. The methodology of economic analyses of market transformation processes in ITS is developed. The basic processes of market transformation of ITS in Ukraine on different levels and of various types are investigated as well. The strategy and policy of stable territorial development of the national industry complex in Ukraine, of its sectoral and territorial subsystems are grounded.

Key words: industry-territorial system, national industry complex, transformation process, market transformation, stable territorial development, regional industry policy, worldeconomy integration.

Размещено на Allbest.ru