Організаційно-економічний механізм формування і розвитку продовольчого ринку України

У зв'язку з різким скороченням обсягів виробництва продукції тваринницьких галузей значно знизились обсяги м'яса для формування ринкових поставок. Аналіз баланса м'яса за період з 1995 по 2004 рік свідчить, що його виробництво скоротилось на 31,5%, що зумовило збільшення імпортних поставок від 19 тис. тонн до 366 тис. тонн (табл. 6).

6. Баланс м'яса в Україні по роках, тис. тонн*

Обсяг - тис. тонн

Питома вага - в % до загального обсягу

* Джерело: Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами за 2004 рік. Статистичний бюлетень. - К.: Держкомстат України, 2005. - С.122-136.

Тут продаж великої рогатої худоби переробним підприємствам становив майже 43%, а свиней - близько 56%. Водночас частка продажу комерційним структурам дорівнювала відповідно 27,7 і 20,3%.

Істотне місце у формуванні ринку продовольчих товарів належить виробництву молока та його реалізації. При цьому необхідно враховувати стан занепаду молочного скотарства в Україні, який характеризується різким зменшенням поголів'я великої рогатої худоби і особливо корів.

Наведений у табл. 8 баланс молока свідчить про зменшення обсягів його виробництва за десятирічний період більш як на 20%. При цьому значно скоротились обсяги використання молока на кормові цілі для внутрішньогосподарського споживання.

8. Баланс молока та молочних продуктів (у перерахунку на молоко) в Україні по роках, тис. тонн*

*Джерело: Моніторинг виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій за 2004 р. Частина ІІІ. - К.: Мінагрополітики України, 2005. - С.41.

Отже, аналіз динаміки формування товарної маси основних видів продовольчих ресурсів в Україні вказує на необхідністьрозроблення довготривалої стратегії розвитку агропромислового комплексу країни і на її основі створення державної програми організації ринкового аграрного виробництва, забезпечення його входження в світову цивілізовану спільноту.

Формування й ефективне функціонування продовольчого ринку вимагає вдосконалення форм і методів організації заготівель сільськогосподарської продукції та сировини у виробників за участю системи споживчої кооперації. Аналіз свідчить, що становлення ринкових відносин із застосуванням традиційних форм закупівель аграрної продукції, зорієнтованих на самозабезпечення усіх споживачів аграрної сфери виробництва в Україні, вже не може вирішувати проблеми ринку.

Демонополізація сфери товарного обігу і розвиток конкуренції на продовольчому ринку є важливим чинником, що зумовлює необхідність удосконалення форм і методів організації закупівель продукції у дрібних товаровиробників підприємствами заготівельно-переробного комплексу системи споживчої кооперації.

На продовольчому ринку економічно доцільно застосовувати конкурсні засади в системі сервісного обслуговування виробників-продавців. Може мати широке розповсюдження форма господарських зв'язків коопзаготпромів з виробниками через організацію переробки та зберігання аграрної продукції у домашніх умовах на основі укладання угоди з населенням з наданням їм допомоги та стимулювання до співпраці.

Забезпечення розвитку національного продовольчого ринку потребує розвитку кооперативної промисловості. Нині кооперативні підприємства мають здебільшого обмежений асортимент випуску продукції, нерідко невисоку її якість, малопривабливе оформлення, неконкурентоспроможні ціни. Регіональний продовольчий ринок є матеріалізованою субстанцією потреб і територіальним фундаментом сфери обігу.

У дисертаційному дослідженні розглянуто регіональну організацію економічного механізму як своєрідну логістичну систему, що дозволяє опрацьовувати стратегічні цілі економічного розвитку кожного регіону.

У четвертому розділі “Оптимізація обсягів виробництва і реалізації продовольства на ринку та створення його інфраструктури” розглядаються можливості перспектив розвитку регіонів на основі програмно-цільового підходу та встановлення обґрунтованих параметрів виробництва і реалізації продовольства; запропоновані шляхи удосконалення асортименту і підвищення якості продуктів харчування; опрацьовані напрямки зміцнення матеріально-технічної бази виробництва, впровадження прогресивних технологій та створення регіональної інфраструктури ринку.

Спираючись на системний аналіз, виявлено особливості формування і раціонального використання економічного потенціалу агропродовольчого комплексу регіону, що дало змогу запропонувати сукупність заходів організаційно-економічного характеру, спрямованих на підвищення ефективності його функціонування.

Формування і розвиток регіональної агропродовольчої політики має здійснюватись на основі загальнодержавних концептуальних засад з визначенням пріоритетних напрямів виробництва та реалізації продовольчих товарів; реформування системи господарювання виробників аграрної сфери у межах інноваційно-інвестиційної політики; забезпечення розвитку інфраструктури регіонального агропродовольчого ринку.

Кожний регіон повинен мати визначене місце у загальній системі господарювання, у структурі аграрного виробництва. Для цього необхідно ретельно обґрунтувати стратегічні напрями розвитку регіонального агропродовольчого ринку, забезпечення та примноження економічного потенціалу. Тут важливо визначити виробничу спеціалізацію аграрної сфери та забезпечити його диверсифікацію виробництва для запобігання економічної кризи у разі зміни кон'юнктури ринку. Слід більш повно використовувати можливості розвитку територіальної кооперації сільськогосподарського виробництва.

Важливо створювати галузеві асоціації виробництва та переробки певних видів сільськогосподарської продукції. З цією метою на взаємовигідних умовах необхідно об'єднувати наявні виробничі ресурси, забезпечувати зростання інноваційно-інвестиційного потенціалу, створювати нові робочі місця, формувати спільні підприємства. У виробничій діяльності слід формувати відносини в системі “наука - техніка - технології - виробництво - споживання”.

Опрацювання обґрунтованих параметрів виробництва і реалізації продовольства у регіонах на основі програмно-цільового підходу потребує ефективного регулювання усієї сукупності організаційно-економічних механізмів шляхом розвитку демократичних форм самоврядування.

Такі форми мають відповідати багаторівневій структурі виробничих формувань. За аналогією складання та реалізації бізнес-планів підприємств, доцільно опрацьовувати і бізнес-програми та бізнес-проекти розвитку регіонів, де агропродовольча сфера має посідати чільне місце. Їх розроблення має бути зорієнтоване на зростання власних економічних вигод виробників агропродовольчої продукції, підвищення рівня життя населення, поповнення місцевих бюджетів.

Оптимізація функціонування харчових переробних підприємств вимагає удосконалення технологій виробництва продукції тваринництва і рослинництва. Скориставшись досвідом передових господарств Полтавської області, що спеціалізуються на виробництві тваринницької продукції, в дисертації виокремлено такі найсуттєвіші організаційні та економіко-технологічні аспекти: підвищення рівня годівлі тварин; повне використання генетичного потенціалу тварин; удосконалення організації раціонального використання кормів, створення зрошувальних пасовищ; забезпечення нормованої годівлі тварин відповідно до їх продуктивності та фізіологічного стану; підвищення якості молока за рахунок поліпшення його первинної обробки; здійснення заходів щодо спрямування оптимізації структури стада та продуктивності свиней через обгрунтоване визначення технологічних стадій і процесів, максимальне використання біологічних властивостей свиней до швидкого розмноження і росту; інтенсифікація виробництва яловичини тощо.

Зміцнення матеріально-технічної бази виробництва та впровадження прогресивних технологій можливе за умов широкого застосування інноваційної продукції суб'єктами продовольчого ринку.

Інституціональні перетворення, що розроблені у сфері національного продовольчого ринку України, дозволять створити за державної підтримки цілісну, ефективно функціонуючу інноваційну систему країни, що забезпечить суттєве збільшення інноваційно активних суб'єктів на ринку продовольства, забезпечать інноваційний розвиток структури аграрного та харчопереробного виробництва, спрямований на задоволення зростаючих потреб суспільства у якісних продуктах харчування.

У цілому поділяючи погляди щодо різноманітності елементів інфраструктури, в дисертації опрацьована авторська класифікація системи інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку, до якої належать: гуртова ланка, об'єкти зберігання і складування продуктів харчування та продовольчої сировини; транспортно-шляхове забезпечення; заготівельно-переробний комплекс споживчої кооперації; об'єкти роздрібної реалізації; грошове та фінансово-кредитне забезпечення; об'єкти митного оформлення; юридичний супровід; забезпечення інформаційних зв'язків; збереження довкілля; об'єкти соціально-побутового обслуговування учасників та операторів агропродовольчого ринку.

У п'ятому розділі “Організаційно-економічні напрями забезпечення ефективного функціонування агропродовольчого ринку” досліджуються проблеми організації маркетингу та ефективної реалізації продукції, формування оптимальних економічних відносин, обгрунтовані шляхи оптимізації ресурсовикористання у рослинницьких галузях та удосконалення державного регулювання агропродовольчого ринку. Розвиток еквівалентного обміну в процесі суспільного виробництва можливий лише в умовах самостійності і конкуренції товаровиробників.

Нині в Україні розвиток аграрного виробництва грунтується на державному регулюванні аграрного ринку, насамперед у ціноутворенні. Основною метою державної політики ціноутворення на агропродовольчому ринку є усунення диспаритету цін, забезпечення еквівалентного обміну між сільським господарством і підприємствами першої та третьої сфер АПК. Йдеться про використання напрацьованих світовою практикою арсеналу заходів, спрямованих на значне пом'якшення прояву диспаритету цін.

З урахуванням викладеного назріла потреба опрацювати на урядовому рівні державну програму регулювання аграрного ринку, яка б передбачала чітке визначення місця і ролі держави у ринковому процесі, забезпечення захисту аграрного ринку і сільськогосподарських товаровиробників, що дасть змогу отримувати власні економічні вигоди та здійснювати розширене відтворення інтенсивного типу.

Розроблена в дисертації концепція економічних відносин на агропродовольчому ринку передбачає поєднання принципів та закономірностей розвитку ринкової економіки (рис. 2).

Рис. 2. Складові системи економічних відносин на агропродовольчому ринку

Економічна діяльність держави у сучасній системі аграрної економіки багатоаспектна і охоплює економічні, соціальні та правові сфери (рис. 3).

Рис. 3. Форми державного регулювання і підтримки діяльності суб'єктів аграрної сфери

Дослідження зазначених сфер потребує спеціального аналізу. Реалізація макроекономічних функцій передбачає використання державою відповідних важелів, які у сукупності формують державний механізм регулювання аграрного виробництва. Поняття “державний механізм” включає політико-правові, організаційно-управлінські форми та засоби управління господарською діяльністю суб'єктів аграрної економіки.

ВИСНОВКИ

1. Набули подальшого розвитку теоретико-методологічні засади формування та функціонування продовольчого ринку. У зв'язку з неоднозначністю трактування поняття “ринок” в економічній літературі, в дисертації це поняття тлумачиться як система ринкових комунікацій, що являє собою ефективний спосіб регулювання відносин виробників і споживачів на основі підтримання пропорцій, що постійно змінюються, між попитом, пропозицією та цінами, спрямованих на задоволення потреб споживачів і товаровиробників.

2. Доповнено сутність специфічних особливостей аграрної сфери виробництва і на цій основі запропоновано схему концепції аграрної політики для сучасного етапу розвитку економіки України. Реалізацію вимог економічних законів у функціонуванні галузей АПК забезпечує господарський механізм як інтегратор діяльності усіх суб'єктів. Господарський механізм АПК в умовах ринку детермінує виробничі відносини, а критерієм адекватності завданням соціально-економічного розвитку виступає його здатність оптимізувати функціонування економіки. Аграрні підприємства, сферу переробки і просування сільськогосподарської продукції слід розглядати як єдиний організаційний механізм, оскільки зниження ефективності одного сектору негативно впливає на конкурентоспроможність усього агропромислового виробництва.

3. Розширено і доповнено змістовний виклад процесу ринкоутворення у сучасних умовах, зумовленого зміною його сутності та орієнтації. Розкрито економіко-організаційний механізм товарного забезпечення ринку продовольства, запропоновано трактування цього терміна стосовно формування продовольчого ринку як сукупності компонентів організаційно-економічного впливу на його розвиток та формування товарних ресурсів. Лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків створила проблеми дестабілізації руху продовольства в Україні. Відсутність бар'єрів на шляху проникнення на український ринок зарубіжного продовольства зумовила ситуацію, коли національні виробники аграрної продукції вступили у конкурентну боротьбу не стільки між собою, що є у світовій практиці нормою, скільки з імпортерами продовольства. Саме проблеми забезпечення стабілізації руху продовольства в Україні зумовлюють необхідність опрацювання концепції формування і розвитку національного продовольчого ринку. Ринкова економіка потребує правового фундаменту, функціонування світового ринку продовольства спирається на систему міжнародних правил, що зумовлює доцільність приєднання України до СОТ, входження до міжнародних ринкових структур.

4. Вперше запропоновано класифікацію системи інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку. Ефективна інфраструктура вимагає створення розгалуженої мережі фірмової торгівлі, гуртових ринків, гуртово-роздрібних складів - ринків, торгових домів, аукціонів; формування інтегрованих виробничо-комерційних структур; удосконалення функціонування служб контролю за якістю сільськогосподарської сировини. Ефективність функціонування гуртової торгівлі продовольством зумовлюється зростанням обсягів гуртової та роздрібної торгівлі у межах інтегрованих виробничо-комерційних структур, розширенням і модифікацією біржової торгівлі, використанням хеджування та опціонної торгівлі, поширенням нових організаційно-технічних форм гуртової торгівлі. Розвиток біржової торгівлі, дослідження її ролі в організації руху продовольчих ресурсів дає підстави визначити біржі як важливий організаційно-економічний елемент у структурі агропродовольчого ринку. Основним змістом та умовою формування інфраструктури є демонополізація сфери товарного обігу сільськогосподарських продуктів та сировини. Важливим аспектом розвитку аграрної сфери є створення умов функціонування нових гуртово-посередницьких структур.

5. Розвиток агропродовольчого ринку залежить від форм власності як конкретного засобу відчуження, привласнення, належності виробничих ресурсів визначають і форми господарювання. Цільове призначення відносин власності у поєднанні з організаційно-економічними відносинами полягає у необхідності раціональної комбінації та ефективного використання чинників виробництва, максимізації результатів праці. Створення та функціонування нових форм господарювання в аграрному секторі економіки має базуватися на системі принципів: обґрунтування економічної доцільності організації нових форм; забезпечення вільного вибору підприємцями напрямів діяльності та форм господарювання.

6. В результаті обґрунтування форм і способів участі системи споживчої кооперації у розвитку продовольчого ринку, її діяльність зорієнтована на функціонування переважно у віддалених, важкодоступних сільських населених пунктах з логічним утворенням господарського ланцюжка “виробник - переробник - постачальник - споживач”. Кооперативна гуртова ланка вимагає вдосконалення форм і методів організації заготівель сільськогосподарської продукції та сировини, відродження власної відгодівлі тварин та птиці, збільшення обсягів експорту через об'єднання „Укоопзовнішторг”, розвитку кооперативної промисловості.

7. В дисертації удосконалено структурно-логістичну схему формування продовольчого ринку шляхом поліпшення організації регулювання його розвитку в регіонах на підставі опрацювання регіональної агропродовольчої політики у межах загальнодержавних концептуальних засад, спрямованих на визначення пріоритетів виробництва і реалізації продовольства; реформування системи господарювання виробників аграрної сфери у межах інноваційно-інвестиційної політики; розвитку інфраструктурного забезпечення регіонального агропродовольчого ринку. Регіональний ринок, незалежно від його форм та видів, доцільно у першу чергу розглядати у межах адміністративних утворень, оскільки у них найчастіше проявляються особливості попиту і пропозиції, окреслені соціально-економічними умовами формування ємності та структури ринку. Доведено, що формування взаємовідносин у системі економічного розвитку регіону як логістичної системи стає можливим завдяки врахуванню певних принципів, у першу чергу теорії компромісів, яка вимагає при формуванні руху товарів на регіональному продовольчому ринку прийняття рішень, що позитивно впливають на скорочення загальних витрат (підвищення загального прибутку).

8. Скорочення виробництва основних видів продукції харчування вимагає визначення критичної межі дестабілізації продовольчої безпеки держави. Складність процесу формування національного продовольчого ринку визначається необхідністю врахування численних чинників та умов, неоднозначних за змістом, характером і пріоритетами.

9. На основі систематизації інноваційних проблем суб'єктів продовольчого ринку обгрунтовані загальні шляхи їх вирішення. З метою переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку в АПК слід здійснити певні заходи, зокрема, розробити політику пріоритетного розвитку інноваційної діяльності; сприяти становленню та розвитку інноваційних структур АПК - інноваційних центрів, венчурних операторів, технопарків і технополісів; забезпечити створення та розвиток ринку інтелектуальних технологій АПК, захист об'єктів інтелектуальної власності, випуск наукоємної продукції; відпрацювати механізм освоєння інновацій виробництвом.

10. Обґрунтування розвитку інвестиційної політики як чинника створення інфраструктури та забезпечення стабільності продовольчого ринку необхідно спрямовувати на створення спільного виробництва у формі агропромислово-фінансових формувань; заснування спільних виробничо-комерційних підприємств; створення промисловими підприємствами власної аграрно-сировинної бази; розвиток оренди землі та майна аграрних підприємств інвесторами інших галузей національної економіки.

11. Політика ціноутворення та державного регулювання ринку продовольства, податкова та фінансово-кредитна системи значною мірою послабили активну стимулюючу роль ефективних реформ. Тому вдосконалення сучасного ціноутворення вимагає здійснення системи оподаткування та кредитного забезпечення аграрних товаровиробників, належить до вирішення невідкладних завдань розроблення організаційно-економічного механізму формування продовольчого ринку, що створить базові засади доступності продовольства, зміцнить економічну безпеку країни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

Березін О. В. Проблеми формування продовольчого ринку України: [Монографія]. - К.: Вища школа, 2002. - 211 с.

Статті у фахових виданнях

1. Березін О.В. Вузлові аспекти організації та функціонування гуртових продовольчих ринків світу // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 1999. - № 5. - С. 56-60.

2. Березін О.В. Альтернативні підходи до організації продовольчого ринку // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2000. - № 4. - С. 74-76.

3. Березін О.В. Дикорослі та лікарсько-технічна сировина у системі національного продовольчого ринку України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, ДНУ. - 2000. - Випуск 61. - С. 89-95.

4. Березін О.В. Концептуальні аспекти формування ринку продовольства // Регіональні перспективи. - 2000. - № 2-3/9-10/. - С. 295-298.

5. Березін О.В. Проблеми розвитку фермерства та його роль у формуванні національного продовольчого ринку України // Схід. - 2000. - № 5(36). - С. 26-30.

6. Березін О.В. Роль стратегічних аспектів конкуренції у розбудові національного продовольчого ринку України // Регіональні перспективи. - 2000. - № 4(11). - С. 39-41.

7. Березін О.В. Шляхи підвищення конкурентоздатності продукції бджільництва на товарному ринку України // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2000. - № 5. - С. 77-78.

8. Березін О.В. Актуальні аспекти формування продовольчої безпеки в Україні // Вісник ДонДУЕТ. Науковий журнал. Серія “Економічні науки”. - 2001. - № 4(12). - С. 34-39.

9. Березін О.В. Методичні підходи до моделювання стратегії розвитку суб'єктів товарного ринку // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2001. - № 1. - С. 40-45.

10. Березін О.В. Проблеми дослідження економічної ролі споживчої кооперації України у розбудові національного продовольчого ринку // Экономические инновации. Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (экономические трансформации, экономика и экология). - 2001. - Выпуск 10. - С. 138-144.

11. Березін О.В. Продовольчий ринок України та екологічні проблеми ресурсовикористання в аграрному секторі // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія „Економіка та менеджмент”. - 2001. - Випуск 3-4. - С. 32-37.

12. Березін О.В. Регіональні проблеми формування національного продовольчого ринку України // Вісник Рівненського державного технічного університету. Економіка. - 2001. - С. 181-188.

13. Березін О.В. Системоутворююча роль гуртового ринку у розподілі аграрної продукції // Теорії мікро- макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів Академії муніципального управління Міністерства освіти і науки України. - 2001. - Випуск 8. - С. 126-131.

14. Березін О.В. Формування ринку сільськогосподарської продукції споживчої кооперації України // Торгівля, комерція, підприємництво (Ринкова інфраструктура: суть, функції та побудова). Збірник наукових праць. - Львів: Львівська комерційна академія. - 2001. - С. 300-308.

15. Березін О.В. Цілі та завдання створення регіональних ринків продовольства // Вісник Рівненського державного технічного університету. Економіка. Регіональна економіка і управління. Збірник наукових праць. - 2001. - Випуск 5(12). - С. 78-83.

16. Березін О.В. Чинники формування національного продовольчого ринку України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Випуск 78. - С. 69-77.

17. Березін О.В. Актуальні проблеми дослідження впливу чинників зайнятості в аграрній сфері на формування національного продовольчого ринку України // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. Серія: економічні науки. - 2002. - № 14(26). - С. 208-213.

18. Березін О.В. Економічні аспекти розвитку туристичного бізнесу: погляд з позицій продовольчого ринку // Вісник ДІТБ. Серія “Підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері)”. - 2002. - № 6. - С. 176-180.

19. Березін О.В. Про концепцію формування і функціонування продовольчого ринку України // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Економіка. - 2002. - № 62. - С. 47-49.

20. Березін О.В. Продовольчий ринок регіону: категорії, закономірності та умови формування // Вісник Рівненського державного технічного університету. Економіка. - 2002. - Випуск 2(15). - С. 207-213.

21. Березін О.В. Ринок продуктів тваринництва у системі національного продовольчого ринку // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія: економіка та підприємництво. - 2002. - № 2 . - С. 44-49.

22. Березін О.В. Регіональні аспекти формування і функціонування агропродовольчих ринків // Вісник українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком. Збірник наукових праць. Випуск 1(20). - Рівне: УДУВГП, 2003. - С. 162-167.

23. Березін О.В. Роль зовнішньоекономічних аспектів у концепції розбудови національного продовольчого ринку України // Экономические инновации. Сборник научных работ. Выпуск 14. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований, 2003. - С. 48-55.

24. Березін О.В. Шляхи забезпечення інвестиційної привабливості суб'єктів продовольчого ринку // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 171. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2003. - С.171-177.

25. Березін О.В. Концептуальні підходи до формування продовольчого ринку України // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск 14. - Львів: Львівська комерційна академія, 2003. - С. 50-55.

26. Березін О.В. Зовнішньоекономічні аспекти забезпечення національної продовольчої безпеки України // Збірник наукових праць. Випуск 11. - Кам'янець-Подільський: Подільська державна аграрно-технічна академія, 2003. - С. 196-200.

27. Березін О.В. Інноваційна політика України у сфері національного продовольчого ринку України // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. - Умань: Державний аграрний університет, 2003. - С. 308-321.

28. Березін О.В. Управління інформаційним забезпеченням агропродовольчого ринку // Регіональні перспективи. - 2004. - № 3-5 (40-42). - С. 240-242.

29. Березін О.В. Інвестиційна політика суб'єктів агропродовольчого ринку регіону // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком. Збірник наукових праць. Випуск 2 (26), частина II. - Рівне: Український державний університет водного господарства та природокористування, 2004. - С. 164-170.

30. Березін О.В. Деякі аспекти стратегії і тактики формування національного продовольчого ринку України // Економіка АПК. - 2004. - №6. - С.102-108.

Інші видання

1. Березін О.В. Організація заготівель сільськогосподарської продукції та сировини. - К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 1998. - 379 с.

2. Березін О.В. Господарський механізм аграрної сфери і проблеми національного продовольчого ринку / Монографія (колектив авторів): “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” У 2-х томах / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2001. - С. 29-31.

3. Березін О.В. Регіональні аспекти аграрного виробництва як чинник формування національного продовольчого ринку // Вісник ХДАУ. Матеріали міжнародної конференції “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК”. - 2001. - № 6. - С. 237-240.

4. Березін О.В. Проблеми та завдання внутрішньорегіональних ринків продовольства / У кн.: “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Колективна монографія за ред. П.Т. Саблука. Частина 4. Розділ І. Ціноутворення та інфраструктура аграрного ринку”. - К.: Інститут аграрної економіки української академії аграрних наук, 2001. - С. 9-13.

5. Березін О.В. Про необхідність опрацювання цілеспрямованої політики уряду щодо формування національного продовольчого ринку України // Збірник: Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. Праці першої міжнародної, другої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених, частина 2. - Донецьк: Донецький національний університет, 2001. - С. 52-54.

6. Березін О.В. Про формування національного продовольчого ринку та перспективи вступу України до СОТ. / Колективна монографія у чотирьох частинах. За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. Ринкова трансформація економіки АПК. Ч. 4. Стабілізація доходів сільських товаровиробників - К.: ІАЕ, 2002. - С. 135-137.

7. Березін О.В. Теоретико-методологічні аспекти формування і функціонування національного продовольчого ринку України // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції „Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (24-25 жовтня 2002 р.). -У 2 ч. Ч.1.- К.: КНТЕУ, 2002. - С.142-143.

8. Березін О.В. Чинники інвестиційної привабливості суб'єктів продо-вольчого ринку // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта” (12-13грудня 2002 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С.248-259.

9. Березін О.В. Національний продовольчий ринок України: проблеми та перспективи // Науковий вісник Академії наук вищої школи України. Серії: Економіка. - 2004. - № 2. - С. 12-26.

10. Березін О.В. Чинники та умови забезпечення конкурентоспроможної діяльності малих підприємств // Економіка АПК. - 2004. - № 9. - С. 126-130.

11. Березін О.В. Роль гуртової ланки у формуванні регіонального продовольчого ринку // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Частина 5. Збірник наукових праць. Випуск 4 (28). Економіка. - Рівне, НУВГП, 2004. - С. 38-46.

Размещено на Allbest.ru