Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва

Дисертант обґрунтовує висновок, що нині у країнах з розвиненою товарно-приватною економікою сформувалась модель макрорегулювання, основою якої як і в минулому є конкурентно-ринкові відносини, але посилилась дія закону вартості. Водночас зростає вага ділових суб'єктів в організації господарського життя у формі внутрішньофірмового планування, маркетингу, міжфірмової кооперації, роботи на замовлення тощо. Що ж стосується державного регулювання, то його роль в розв'язанні поточних економічних завдань зменшилась, але зросла в забезпеченні стратегічних умов розвитку. Відбувається активний пошук нових методів макрокоординації, особливо в умовах посилення інтеграційних процесів.

У дисертації адміністративно-командну економіку проаналізовано як систему товарної форми виробництва з інертними цінами і грішми, що дало змогу виявити глибинні слабини механізму макрорегулювання в директивно-плановій економіці й неминучість її краху. Зазначено, що за будь-яких форм власності вирішальною умовою формування командної системи є заглушення економічної свободи виробника, і встановлення над ним повного контролю з боку держави та ліквідація громадянського суспільства.

Ринковий механізм як підсистема макроекономічного регулювання формується у процесі ринкової трансформації економіки - її лібералізації, приватизації і розвитку приватного сектору та зміни економічних функцій держави. У дисертації проаналізовано погляди економістів на темпи, напрями і методи ринкового трансформування економіки. Дисертант доходить висновку, що шокова терапія не дала позитивних результатів в Україні.

Щоб предметніше аналізувати процеси формування державної підсистеми макрорегулювання в умовах ринкової трансформації економіки України, спочатку простежено рівень розбалансованості основних сфер макроекономіки. Автор акцентує на тому, що формування цієї підсистеми макрорегулювання відбувалось в умовах безпрецедентного трансформаційного спаду, різкого зростання рівня безробіття, гострої інфляції та порушення зовнішньої рівноваги.

Формування державної підсистеми механізму макрорегулювання ринкового типу передбачає створення дієвих фіскальних інструментів. На думку дисертанта, формування таких інструментів ще далеко не завершене. Передовсім потребує вдосконалення система індивідуальних акцизів, яка застосовується в Україні. Докладніше опрацювання має торкнутися і найменувань товарів, на які вони поширюються і розміру податкових ставок. Вимагають вдосконалення і універсальні акцизи.

Фіскальні інструменти, на думку дисертанта, слабо використовуються для структурної перебудови вітчизняної економіки. Річ у тім, що в перехідній економіці держава вже не може прямо впливати на формування галузевої структури економіки, як у командній системі. Для прискорення формування нової структури вітчизняної економіки доцільно застосовувати такі фіскальні інструменти як пільги в оподаткуванні, диференціація ставок податків, спеціальний податковий режим, митні тарифи тощо.

Аналізуючи процес використання монетарних інструментів макроекономічного регулювання, автор доходить висновку, що у першій половині 90-х років воно було невпорядкованим і малоефективним, посиливши розбалансованість вітчизняної економіки. З другої половини 90-х років НБУ активно використовує норму резервування банківських депозитів і облікову ставку для стабілізації монетарного сектору. У цей період формується ще один монетарний інструмент - операції на відкритому ринку. Проте, на думку дисертанта, у вітчизняній економіці можливості використання цього інструменту для впливу на монетарний сектор поки що порівняно вузькі. Загалом монетарні інструменти недостатньо використовують для регулювання макроекономічних процесів унаслідок дороговизни вітчизняного ринку кредитів та низької насиченості кредитами економіки України.

Четвертий розділ - «Макроекономічний аналіз вартісних відносин економічних суб'єктів» - присвячений розкриттю марксистської версії товарних стосунків найманих працівників і підприємців і неокласичної теорії розподілу доходів, обґрунтуванню необхідності синтезу теорії вартості робочої сили та граничного продукту праці для пояснення динаміки доходів різних груп працівників у сучасній економіці та дослідженню особливостей вартісних стосунків економічних суб'єктів в економіці України.

Дисертант виходить з того, що невід'ємним елементом товарної форми виробництва є вартісні відносини економічних суб'єктів. Одним з найважливіших напрямів цих стосунків у ринковій економіці є купівля фірмами такого ресурсу як праця. Розкрито два основні підходи до питання вартісних стосунків найманих працівників і підприємців. Спочатку з'ясовано основні постулати марксистського підходу. Основну увагу приділено аналізу еволюції поглядів прихильників марксизму на динаміку вартості робочої сили. Акцентовано на тому, що у 60-80-х роках ХХ ст. у марксистській економічній літературі велась дискусія довкола питання про динаміку вартості робочої сили. Одна група дослідників висловлювала думку, що в більш або менш тривалій історичній перспективі вартість робочої сили виявляє тенденцію до зниження, друга, навпаки, твердила про наявність тенденції до її підвищення.

Головним аргументом прихильників тези про зниження вартості робочої сили стало підвищення продуктивності праці, тобто скорочення часу, протягом якого відтворюється вартість робочої сили. Проте з позицій такого підходу не можна було пояснити зростання реальної заробітної плати та розширення обсягу особистого споживання найманих працівників. Автор зазначає, що з перебігом часу серед політекономів ставало дедалі більше прихильників тези про підвищення вартості робочої сили. Обґрунтовуючи цю тезу, радянські економісти вказували на розширення потреб найманих працівників, зокрема збільшення видатків на освіту, медичне обслуговування та відпочинок, на транспорт, а також на формування нових потреб, зумовлених науково-технічною революцією.

Обґрунтовано висновок, що експлуатація найманих працівників в умовах конкурентного середовища як макроекономічний процес неможлива. Про експлуатацію найманих працівників мова може йти лише на рівні окремого підприємства і вона стосується таких питань, як умови праці та дотримання техніки безпеки, організація робочого дня, рівень заробітної плати, тривалість відпусток тощо. Загалом автор доходить висновку, що концепція вартості робочої сили має бути доповнена теорією граничного продукту фактора.

Дисертант розвиває тезу, що в кожній країні формується свій рівень вартості робочої сили, що пов'язано з відмінностями у величині граничного продукту в різних країнах та з природно-кліматичними й іншими умовами. Особливий вплив на вартість робочої сили має рівень цін, який склався у країні. Показано, що у країнах з вищим рівнем цін вартість робочої сили в грошовому вираженні вища порівняно з іншими країнами за однакових інших умов.

У конкурентній ринковій економіці з демократичними традиціями заробітна плата в тривалому періоді тяжіє до граничного продукту праці в грошовому вираженні, який є верхньою межею вартості робочої сили в країні. У короткостроковому періоді заробітна плата може помітно віддалятися від цієї межі. Підприємці намагаються встановити заробітну плату на рівні, що нижчий за величину граничного продукту праці, і навпаки, трудові спілки прагнуть підтягнути зарплату до її верхньої межі чи навіть перевершити її.

Обґрунтовано, що в перехідній економіці Україні за відсутності конкурентного середовища і за високого безробіття рівень заробітної плати орієнтується на нижню межу вартості робочої сили. В окремих випадках зарплата може бути настільки мізерною, що не забезпечує поновлення здатності до праці. Встановлено, що занижений рівень заробітної плати працівників бюджетного сектору вітчизняної економіки передовсім зумовлений неспроможністю урядовців зменшити масштаби тіньового сектору, що помітно збільшило б надходження до державного бюджету. Дисертант доходить висновку, що монополістичні і олігополістичні тенденції в багатьох галузях вітчизняної економіки не сприяють формуванню механізму розподілу доходів відповідно до граничних продуктів факторів. Низький рівень оплати праці у вітчизняній економіці підірвав процеси відтворення робочої сили і населення та спричинив міграцію робочої сили за кордон. Одночасно погіршилися умови нагромадження людського капіталу, а підприємці за низької вартості робочої сили втратили стимули до використання науково-технічних досягнень та наукової організації праці.

Аналізуючи вартісні відносини домогосподарств і фірм з державою, автор акцентує на тому, що вони здійснюються головно через податки і державні видатки. Дослідження показало, вітчизняна податкова система за ставками податків та рівнем оподаткування близька до податкових систем інших європейських країн. Проте це аж ніяк не означає, що ця система оподаткування є оптимальною. Вона має помітні слабини, зокрема пропорційне оподаткування доходів фізичних осіб відтворює і поглиблює нерівність у процесі перерозподілу доходів. На думку автора, необхідно активізувати стимулювальну функцію податків для прискорення структурної перебудови вітчизняної економіки, передовсім на основі досвіду європейських країн удосконалити стягування податку на додану вартість.

Ринкова трансформація вітчизняної економіки спричинила докорінні зміни у функціональному розподілі доходів, що вплинуло на рівень життя українського суспільства. По-перше, у структурі грошових доходів помітно знизилася частка заробітної плати і відповідно збільшилась питома вага трансферних платежів, що може спричинити зневажливе ставлення до праці і підживлювати психологію утриманства. По-друге, різко посилилась міжгалузева диференціація заробітної плати, що є небезпечним для подальшого розвитку вітчизняної економіки. Річ у тім, що можуть порушуватися пропорції в розподілі трудових ресурсів між галузями економіки та наростати соціальна напруженість у суспільстві.

Особливо глибокі зміни відбулися в родинному розподілі доходів. Українське суспільство характеризується високим ступенем нерівності в розподілі доходів (децильний коефіцієнт в Україні значно вищий, ніж у країнах Західної Європи). Висока частка особистого доходу, яка витрачається на продукти харчування в Україні і перевищує 60% цього доходу, свідчить про те, що більшість населення нині задовольняє свої поточні потреби лише на мінімальному рівні. Для більшості домогосподарств недоступні для споживання товари вищої споживчої цінності. Ці домогосподарства не можуть заощаджувати. Автор доходить висновку, що для подолання несприятливих тенденцій у сфері розподілу доходів необхідно сформувати новий механізм державного регулювання доходів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми - макроекономічного аналізу товарної форми виробництва, що виявилося в обґрунтуванні авторських концепцій товарних економічних систем, змін та динаміки основних елементів товарної форми виробництва, еволюції макроекономічної координації та вартісних відносин економічних суб'єктів в перехідній економіці України. Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки.

1. У ХХ сторіччі у товарній формі виробництва відбулись глибокі зміни, які охопили не лише фізичну економіку, а й монетарну. Ця форма виробництва демонструє високу адаптивну здатність до різних типів і форм власності, менталітету та економічної культури різних народів. Зростання масштабів товарної економіки зумовлюється нині взаємодією одиничного та часткового поділу праці, збільшенням кількості відособлених виробників, зростанням значущості нематеріального виробництва, збільшенням чисельності населення тощо. Одночасно ускладнилась взаємодія фізичної і монетарної економік; вплив останньої на процес виробництва посилився.

2. Окрім товарних і вартісних відносин доцільно виокремлювати власне вартісні, або товарно-вартісні, як ту частину товарних відносин, яка здійснюється на основі врахування затрат ресурсів на виробництво життєвих благ та їх суспільної цінності. Основною умовою функціонування товарно-вартісних відносин є присутність в економіці конкуренції ділових одиниць. Обмеження або заглушення конкуренції означає, що не працює механізм формування допустимих витрат, що спричинює перманентну розбалансованість національної економіки, монопольне становище виробника на ринку, дефіцит і затоварювання, формування затратного механізму господарювання. Така економіка не сприймає інновацій і зрештою занепадає.

3. На основі товарної форми виробництва складаються різні економічні системи. У вузькому розумінні економічну систему доцільно визначати як певний спосіб організації національної економіки. Щодо широкого визначення економічної системи як категорії, то унаслідок величезної кількості її складників, суперечливих і неоднозначних зв'язків між ними сформулювати його практично неможливо. Тому доцільно розглядати елементи і механізми організації національної економіки, які в сукупності і становлять економічну систему. Основними елементами економічної системи є, по-перше, механізм узгодження діяльності суб'єктів господарського життя; по-друге, механізм реалізації власності на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага; по-третє, механізм розподілу і перерозподілу створеного національного продукту; по-четверте, грошовий механізм, механізми оподаткування, інвестування, кредитування, механізми наймання і звільнення працівників, допомоги з безробіття та ін.

4. У світовій економічній науці є два головні підходи до визначення природи економічних систем, однак вони не дають змоги пояснити соціально-економічних процесів, які розвинулись у багатьох країнах наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. Сучасні економічні процеси в пострадянських державах, населення яких схильне до егалітарно-колективістських цінностей, значною мірою спростовують тезу про те, що цінності обов'язково витворюють певну економічну систему. Ці країни однозначно стали на шлях приватизації і формування ринкової економічної системи. З іншого боку, приватизація державної власності у розвинених країнах у 1980-90 рр. і масова приватизація так званої загальнонародної власності у пострадянських країнах не підтверджує тези ліворадикальної політекономії про природно-еволюційний процес розвитку відносин власності. Тільки побудова теоретичної парадигми сучасних економічних систем на товарній формі виробництва дає змогу пояснити ці соціально-економічні зміни.

5. У вітчизняній економічній науці формується нова методологія політекономічного та макроекономічного аналізу, яка містить низку постулатів. Серед цих постулатів важливими є такі: національний продукт створюється у всіх сферах економіки, незалежно від того уречевлюються результати людської діяльності чи існують у вигляді послуг; усі фактори виробництва створюють національний дохід, який розподіляється між факторами відповідно до їх граничних продуктів; вартість блага формується на підставі витрат усіх ресурсів. Складником методології макроекономічного аналізу є філософія макроекономіки, яка відображає сукупність принципів побудови найефективнішої стабільної економічної системи.

6. Функціонування товарних відносин передбачає обов'язкову присутність у національній економіці змагальності, конкуренції ділових одиниць. Упродовж століть атомістична структура галузей та недостатня могутність ділових одиниць не дозволяла їм втручатися в роботу ринкового механізму і товарні відносини асоціювалися з стихією і непередбачуваністю. Під дією низки чинників товарні відносини еволюціонували у ХХ ст. у напрямі підвищення рівня їх керованості. Основні серед цих чинників: олігопольна структура багатьох галузей і ринків, міжфірмова кооперація, робота на замовлення, державне регулювання. Ринкове середовище стає більш визначеним для економічних суб'єктів.

7. Зміни у товарних відносинах і технологічному способі виробництва зумовили еволюцію вартості, яка формується нині на підставі витрат усіх ресурсів. Вартість блага є оцінкою виробником його бухгалтерських і економічних витрат на виробництво цього блага. Глибинну суть закону вартості можна звести до того, що обмін більшості життєвих благ здійснюється на підставі взаємодії на ринку їх вартостей і цінностей. Закон вартості діє лише за умов конкуренції у національній економіці, відтворюваності обмінюваних благ та реальної юридичної рівності сторін мінового відношення. Вартісні закономірності не поширюються на результати невідтворюваної праці, наприклад, твори мистецтва. Ціни на твори відомих майстрів формуються лише на підставі цінності. Коло благ, ціноутворення на які виходить за вартісні межі, розширилося. Зокрема такими благами є результати наукової та винахідницької діяльності.

8. Одним з найважливіших елементів товарної форми виробництва є гроші. Упродовж сторіч основою грошових відносин економічних суб'єктів було золото. Еволюція грошей розпочалася з виникнення функціональних форм грошей. У другій половині ХХ ст. у грошах відбулися зміни, мабуть, найглибші від часу їх виникнення. Центральною ланкою грошових відносин стали позбавлені внутрішньої вартості кредитні гроші, які є нині не знаком золота, а щодо нього первинні. Перехід до паперово-кредитних грошей як основи сучасних товарних відносин зумовлений розширенням ділових зв'язків економічних суб'єктів та необхідністю державного регулювання економіки за допомогою монетарних інструментів.

9. Передінфляційну основу в сучасній економіці становить звуження сфери товарних відносин унаслідок розвитку процесу інституціоналізації. Зростання загального рівня цін підживлюється також багатьма процесами монетарного і немонетарного походження. Найчастіше зростання цін спричиняють вищі темпи зростання сукупного попиту порівняно з темпами збільшення національного виробництва. У сучасній економіці зростання витрат на одиницю продукції також індукує інфляцію. Загалом інфляція є нині багатофакторним процесом. Інфляційний процес у перехідних економіках має як джерела, успадковані від проінфляційної командної економіки, так і джерела трансформаційного періоду, що випливають із поточної розбалансованості економіки. У більшості країн з перехідною економікою джерелом високої інфляції після початкового вибуху цін унаслідок лібералізації була монетизація бюджетного дефіциту. Для недопущення розвитку у майбутньому галопуючої інфляції уряд України має розробити антиінфляційну стратегію, основним складником якої є ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів, раціоналізація структури вітчизняної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.

10. Макроекономічну координацію у будь-якій економічній системі, яка ґрунтується на товарній формі виробництва, забезпечують три основні підсистеми - ринковий механізм, ділові одиниці і їхні організації та держава. У процесі розвитку національної економіки ринковий механізм втрачає здатність до її самостійної макрокоординації, відповідно зростає роль держави в її регулюванні. Серед державних інструментів макрорегулювання найважливішу роль відіграють монетарні і фіскальні, результативність використання яких ґрунтується на тому, що в короткостроковому періоді зміни в монетарному секторі національної економіки впливають на її фізичний сектор. Поєднання фіскальних та монетарних інструментів у вітчизняній економіці ускладнюється внаслідок підвищення рівня її відкритості. В умовах ринкової трансформації економіки використання фіскально-монетарного інструментарію забезпечує кращі результати тоді, коли державні мужі дотримуються певних правил у їх застосуванні.

11. У 80-90 рр. ХХ сторіччя відбулися глибокі зміни в макроекономічній координації економік розвинених країн. Поєднання регулятивних складників, яке склалось раніше, хитнулось у напрямі ринкового механізму, вплив якого на формування макроекономічних пропорцій посилився. Одночасно змінилися форми державного втручання в економіку, змінилися акценти у співвідношенні методів державного регулювання економіки. Усі методи регулювання, які нині застосовують уряди, стимулюють посилення конкуренції та змагальності, що забезпечують реалізацію сильних сторін товарної форми виробництва. Приватизація у країнах з розвиненою приватно-товарною економікою практично не підриває здатності держави впливати на макроекономічні процеси. У розвинених країнах відбувається активний пошук нових методів макроекономічної координації, особливо в умовах посилення інтеграційно-глобалізаційних процесів.

12. Командні системи, які ґрунтуються на товарній формі виробництва, можуть складатися на основі державної та інших форм власності. Централізоване планування, що було єдиним методом макроекономічної координації в командній економіці, спрацьовує тільки в екстремальних ситуаціях, коли задовольняються лише елементарні потреби людей. Із розширенням кола життєвих благ, які продукує національна економіка, ускладненням виробничих зв'язків між діловими одиницями, директивне планування не забезпечує ефективного регулювання національної економіки. У вітчизняній економіці формується новий механізм макрокоординації.

13. Одним з найважливіших напрямів стосунків економічних суб'єктів є наймання робочої сили. У другій половині ХХ ст. суттєво збільшилася кількість осіб, які працюють за наймом. Частина українських економістів-теоретиків досі поділяє постулати марксизму про експлуатацію найманих працівників. Однак ця експлуатація в умовах конкурентного середовища як макроекономічний процес неможлива. У конкурентній ринковій економіці з демократичними традиціями заробітна плата у тривалому періоді тяжіє до верхньої межі вартості робочої сили, яка збігається з граничним продуктом праці у грошовому виразі. Про експлуатацію найманих працівників мова може йти лише на рівні окремого підприємства, і вона стосується таких питань, як умови праці та дотримання вимог техніки безпеки, організація і тривалість робочого дня, рівень заробітної плати, тривалість відпустки тощо.

14. Важливим різновидом вартісних відносин у товарних економічних системах є економічні стосунки домогосподарств і фірм з державою, які здійснюються головно через податки і державні видатки. У ХХ ст. рівень оподаткування підвищився у всіх країнах світу, що зумовлено зростанням ваги суспільних і громадських благ у формуванні людського капіталу, підтриманням сталого економічного зростання та державною політикою соціального захисту населення. В Україні рівень оподаткування та склад податків відповідає показникам інших європейських країн. Проте нинішня система оподаткування має помітні слабини, зокрема пропорційне оподаткування доходів фізичних осіб відтворює і поглиблює нерівність у процесі перерозподілу доходів. Необхідно активізувати стимулювальну функцію податків для прискорення структурної перебудови вітчизняної економіки, передовсім на основі досвіду європейських країн удосконалити стягування ПДВ.

15. Ринкова трансформація вітчизняної економіки спричинила докорінні зміни у функціональному і родинному розподілі доходів: помітно зменшилась частка заробітної плати та збільшилась питома вага трансферних платежів. Одночасно різко посилилась міжгалузева диференціація заробітної плати та доходів домогосподарств. Українське суспільство характеризується високим ступенем нерівності в розподілі доходів (децильний коефіцієнт в Україні значно вищий, ніж у країнах Західної Європи). Такі тенденції в розподілі доходів можуть порушити пропорції у розподілі робочої сили між галузями вітчизняної економіки, знизити стимули до наполегливої напруженої праці, спричинити наростання соціальної напруженості у суспільстві. Для подолання несприятливих тенденцій у сфері розподілу доходів необхідно сформувати новий механізм їх державного регулювання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Панчишин С.М. Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. - 450 с. (28,25 д.а.).

2. Панчишин С.М. Вартісні відносини в умовах сучасного капіталізму (питання теорії та методології). - Львів: Світ, 1990. - 216 с. (13,06 д.а.).

3. Доходи та заощадження в перехідній економіці України / За ред. С. Панчишина і М. Савлука. - Львів, ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 406 с.

4. Економіка України: десять років реформ / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. - 496 с.

5. Капиталистическая эксплуатация в условиях государственно-монополистического капитализма / Под. ред. Л.С. Колесниченко. - Львов: Из-во при Львов ун-те., 1989. - 264 с.

Размещено на Allbest.ru