Фінансовий механізм організації економіки України

Податкова політика повинна стимулювати розвиток малого підприємництва. Важливим кроком у покращенні правового забезпечення оподаткування в Україні був Указ Президента України від 3 липня 1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яким запроваджено єдиний податок та скасовано 13 різних видів податків і платежів. Особливістю української податкової політики є те, що за останні кілька років у структурі податкових надходжень збільшується частка прибуткового податку з громадян (з 6,3% у 1993 р. до 27% у 2002 р.).

При розробці податкової стратегії необхідно враховувати такі положення: стимулювати виробництва та інвестиції; звільнити від оподаткування мінімально необхідні доходи громадян шляхом запровадження неоподатковуваного мінімуму на рівні, достатньому для проживання працівника і його сім'ї; припинити орієнтацію податкової політики України на пряме копіювання зарубіжних ринково розвинутих податкових систем без урахування національних особливостей.

За різними оцінками у тіньовому секторі економіки обертається понад 200 млрд. грн. Його поява є результатом недалекоглядної податкової політики. Так само зруйнувати його можна продуманою податковою політикою, яка відображена у проекті Податкового кодексу.

Причина негараздів у економіці України прихована не тільки у великій кількості податкових ставок, а і у самій величині цих ставок. До цих причин можна ще додати: нерівномірність оподаткування, надмірні пільги; звільнення від оподаткування окремих галузей, регіонів та підприємств. Першим реальним і конструктивним кроком до зменшення податкового тиску та рівномірного і справедливого оподаткування суб'єктів господарювання є наведення порядку у системі пільг. Пільги можуть мати тільки малі підприємства, малозабезпечені верстви населення, або якщо вони мають інноваційне спрямування.

Якщо порівняти ставки оподаткування різних країн із ринковою економікою (див. табл. 2), то можна побачити, що найбільший податок на прибуток юридичних осіб платять у Словаччині (40%), найменший - в Угорщині (18%).

У табл. 2 наведено податкові ставки країн з різним рівнем розвитку ринкової економіки і, відповідно, різним рівнем доходів. Україна в цій таблиці за теперішньою ставкою податку на прибуток (25%) займає передостаннє місце. Усі країни, окрім Угорщини, застосовують вищі, ніж у нашій державі, ставки податку на прибуток юридичних осіб, однак, це держави з високо розвинутою економікою (Японія, Великобританія, Франція, Німеччина та ін.).

Таблиця 2. Ставки оподаткування в країнах з ринковою економікою, % до бази оподаткування

Диференційовані ставки податку на додану вартість застосовує тільки Росія (10-20%). Найменша ставка цього податку у Японії (5%), найбільша - у Данії та Швеції (25%).

Оскільки податок на додану вартість за економічним призначенням повинен стримувати надмірні темпи зростання виробництва продукції, то пропозиції, які є в проекті Податкового кодексу України щодо зменшення податку на додану вартість, цілком реальні і зможуть відіграти вирішальну роль у знятті перешкод у подальшому розвитку підприємництва на сучасному етапі економічного господарювання.

Оподаткування прибутків фізичних осіб в усіх 18 країнах диференційоване. Нижня шкала ставки цього податку у Китаї (5%). Найбільше значення верхньої шкали податку з фізичних осіб у Данії (59%). Проте зазначимо, що в більшості держав світу податок з доходів фізичних осіб забезпечує найбільшу частину доходу бюджету, тоді як в Україні це місце покищо належить податку на додану вартість.

Нова податкова політика має бути жорстокою, але справедливою, зрозумілою та привабливою. Вона повинна стати провідним стимулюючим чинником стабілізації і зростання виробництва, забезпечувати повне, якісне та своєчасне виконання доходів бюджетів усіх рівнів.

У 1995 р. частка податків у ВВП у різних державах світу була неоднаковою, і вона коливалась від 33,9% у Португалії до 51,6% у Данії (див. табл. 3).

У США частка податків у ВВП 1955 р. становила 19,7%, у 1970 - 19,7, 1975 - 21,1, у 1990 - 31,1% [Дж. Користін О.Є. Межа податкового навантаження: мікроекономічний аспект // Фінанси України. - 1998. - №2. - С. 82-88].

В Україні ситуація дещо інша. У 1992 р. частка податків у ВВП становила 32,8%, у 1993 - 40,0, у 1994 - 49,1, у 1996-1999 рр. - 37,8-40,3%. Сьогодні в Україні частка податків у ВВП відповідає середньому рівню ринково розвинутих країн Європи.

Оскільки сьогодні головним фінансовим ресурсом держави є податки, то ефективна податкова політика має важливе значення. Така політика визначає характер і мету податкової системи, покликана, передусім, забезпечувати необхідними ресурсами фінансування видатків держави. Окрім того, завдяки зміні податкових ставок, наданню або скороченню податкових пільг держава має змогу регулювати економічну поведінку суб'єктів господарювання, стримуючи або стимулюючи її ділову активність.

Бюджет є важливим фінансовим інструментом, а бюджетна політика - важливим середовищем впливу держави на організацію економічного розвитку взагалі і підприємництва зокрема. Бюджетна політика посідає чільне місце у механізмі визначення темпів та напрямів розвитку суспільства.

Для виконання завдань бюджетної політики використовують певні методи (бюджетне планування, прогнозування, бюджетне інвестування, бюджетне субсидування тощо) і важелі: бюджетні доходи, бюджетні видатки, бюджетний дефіцит, бюджетний профіцит, бюджетні борги, бюджетний кредит, бюджетні податки, бюджетна емісія, бюджетні дотації тощо. При формуванні бюджетної політики в сфері видатків необхідно врахувати такі чинники: економічне зростання, повна зайнятість, економічна ефективність, стабільний рівень цін, економічна свобода, справедливий розподіл доходів, економічна захищеність, торговельний баланс.

Таблиця 3. Частка податків у ВВП провідних держав світу в 1995 р.

В Україні не збалансовані зв'язки між бюджетною системою і системою грошового обігу, особливо її розрахунково-платіжної частини, зберігається неплатоспроможність як підприємств, так і держави за внутрішніми і зовнішніми боргами. У таких умовах бюджетна система не здатна виконувати навіть фіскальну роль, не кажучи вже при проведення активної державної політики доходів, регулювання і вирівнювання яких у сучасному світі є важливою функцією бюджетної системи. Проблему неплатежів у державі не можна вирішити тільки вдосконаленням бюджетних механізмів, потрібні серйозні зміни на мікрорівні і, передусім, матеріальна зацікавленість підприємств у результатах діяльності. Одночасно треба задіяти всі бюджетні важелі шляхом реструктуризації заборгованості, а саме: відновити інвестиційну функцію бюджету; не допускати не обґрунтованих бюджетних видатків за межами нашої держави тощо.

Бюджетна політика в Україні відображає особливості перехідної економіки, яка ще не повністю оформилась на засадах ринкової організації, а бюджетне законодавство перебуває на стадії удосконалення. Оптимізація Державного бюджету і бюджетної політики додає політичної стабільності, гармонізує стосунки між регіонами, галузями і сферами, державою і бізнесом, забезпечує гнучкість та динамізм економічного зростання. Бюджетна політика потрапляє у замкнуте коло проблем, коли дефіцит бюджету формує не потреба фінансування розвитку економіки, а необхідність оплати боргів держави, для чого роблять нові зовнішні позики.

Якщо в державі не буде виконуватися Закон про Державний бюджет, то він із нормативного акту, обов'язкового до виконання, перетворюється на індикативний план, що є приблизним орієнтиром для розподілу державних коштів. Головне завдання бюджетної політики в Україні - досягнення збалансованості між державними доходами і видатками, що суттєво сприятиме ефективній організації не тільки державного сектора, а й усієї національної економіки. Оптимізація державного бюджету і бюджетної політики додає політичної стабільності, гармонізує стосунки між регіонами, галузями і сферами, державою і бізнесом, забезпечує гнучкість та динамізм економічного зростання.

Грошово-кредитна політика має суттєвий вплив на фінансову стабілізацію в державі. В економічній літературі немає єдиного підходу у визначенні грошово-кредитної політики. На нашу думку, грошово-кредитна політика це сукупність заходів держави з формування та використання механізму регулювання грошово-кредитних ринків та кредитно-банківської системи. Грошово-кредитна політика має стратегічні, проміжні і тактичні цілі. Стратегічними цілями у загальнодержавній економічній політиці є стабілізація банківської та обліково-кредитної ставок, стабілізація цін (погашення інфляції), забезпечення стабільності фінансових ринків, економічного зростання, високої зайнятості. До проміжних цілей треба віднести зміну певних економічних процесів для сприяння досягнення стратегічних цілей. Тактичними цілями грошово-кредитної політики є оперативне завдання банківської системи з регулювання економічних показників.

Важливим інструментом грошово-кредитної політики є обов'язкове резервування, яке має позитивні і негативні риси. Позитивним є те, що обов'язкове резервування дієво впливає на пропозицію грошей, а також забезпечує однакові умови для діяльності комерційних банків. Негативними рисами обов'язкового резервування є те, що воно не враховує особливостей діяльності і величини банків.

У грошово-кредитній політиці суттєве значення відіграє обліково-кредитна ставка НБУ. Цю ставку використовує Центральний банк під час виконання операцій з комерційними банками з обліку короткотермінових державних облігацій та переобліку комерційних векселів, інших цінних паперів, що відповідають вимогам НБУ. Обліково-кредитна ставка 7%, яка в Україні встановлена 4 грудня 2002 р. була найменшою за всю історію незалежності. На наш погляд вона була оптимальною. З 17 травня 2004 р. ця ставка склала 7,5%.

В Україні наявні різні види чинників, які можуть впливати на ревальвацію гривні і на її девальвацію. До чинників, які спричиняють девальвацію гривні належать: зміна світової кон'юнктури на головні експортні товари; вибори Президента України і можливість політичних ризиків; зміна психологічного настрою населення під впливом найменшого збільшення попиту на валютному ринку, яке може сприйматися як початок падіння курсу національної грошової одиниці. Починає діяти ефект мультиплікатора. Населення переводить зайву масу грошей у доларовий еквівалент або євро; посилення спекулятивних настроїв на ринку; наявність і зростання тіньової економіки, величина якої наближається до реального рівня ВВП. Чинниками, які можуть спричинити тенденції до ревальвації гривні є: зростання ВВП і промислової продукції країни; збільшення позитивного сальдо зовнішньоекономічних відносин; збільшення рівня валютних резервів НБУ; зменшення енергетичної залежності України від Росії завдяки забезпеченню потреб держави альтернативними джерелами енергоресурсів тощо.

Серед найважливіших завдань грошово-кредитної політики на 2004 р. в Україні є: утримання рівня інфляції в межах 6-7%; нарощування обсягів золотовалютних резервів; поліпшення структури грошової маси та зростання рівня монетизації економіки; створення умов для зниження ціни кредитних ресурсів; вжиття заходів стимулювання фондового ринку; підвищення довіри до банківської системи; стимулювання інвестиційної спрямованості діяльності банків; підвищення дієвості системи гарантування вкладів фізичних осіб у банківській системі; розширення сфери застосування безготівкової форми розрахунків; подальший розвиток процесу впровадження національної системи масових електронних платежів; зростання монетарної бази і грошової маси.

Валютна політика реалізується на валютному ринку, який виконує наступні функції: сприяє поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі; визначає і формує попит та пропозиції на іноземні валюти; здійснює міжнародні розрахунки; регулює і хеджує валютні курси; диверсифікує валютні резерви тощо. З 1992 р. в Україні для підтримки курсу національної валюти почалася робота зі створення офіційного валютного резерву НБУ.

Протягом 1992-1996 рр. вплив НБУ на співвідношення української валюти до іноземних валют визначала Українська міжбанківська валютна біржа. Якщо у січні-серпні 1997 р. НБУ проводив політику стримування надмірної ревальвації гривні шляхом викупу надлишкової пропозиції іноземної валюти, то з вересня (після початку фінансової кризи в Азії почався відплив іноземного капіталу) був встановлений валютний коридор (1,7-1,9 грн. за долар США). Цей захід був важливим антиінфляційним чинником. Валютний коридор встановлювався впродовж 1997-1998 рр. та першого півріччя 1999 р.

Після початку фінансової кризи в Росії з метою недопущення наслідків кризи на український грошово-кредитний ринок НБУ взяв під адміністративний контроль валютні операції. Важливе значення для регулювання валютного ринку мало прийняття в 1999 р. Закону України «Про Національний банк України.» Через недостатню величину валютних резервів НБУ відмовився від політики валютного коридору і перейшов до політики плаваючого обмінного курсу. З 2000 р. (лютий місяць) ця політика визнана офіційною.

Завдяки використанню ринкових методів регулювання та управління грошово-кредитною системою НБУ забезпечував стабільність валютних курсів і національної грошової одиниці у 2000-2004 рр. У ринковій системі валютна політика держави була, є і буде наріжною підвалиною та чинником провадження фінансової політики, а отже, і фінансового механізму організації економіки України.

У п'ятому розділі - «Шляхи підвищення ефективності фінансового механізму організації економіки України», що має чотири параграфи, наведені пропозиції з удосконалення фінансової політики в Україні і розвитку правової та нормативної бази забезпечення функціонування фінансового механізму. Використано економіко-математичне моделювання в управлінні фінансовим механізмом. Змінюючи конкретні параметри окремих елементів фінансового механізму, можна досягти бажаного результату під час планування як на макро-, так і на мікрорівні.

Для створення сильної й ефективної системи оподаткування потрібно вирішити такі завдання: зменшити податковий тиск; відмінити необґрунтовані пільги з оподаткування; припинити практику списання податкової заборгованості перед бюджетом; відмінити взаємозаліки в розрахунках суб'єктів господарювання; суворо карати платників, які ухиляються від сплати податків; спростити механізм складання звітності та обліку податків; стимулювати підприємницьку ініціативу, спрямовану на збільшення обсягів виробництва та легальних прибутків. Ефективна податкова система повинна поєднувати п'ять основних принципів: економічну ефективність; адміністративну простоту; гнучкість; політичну відповідальність; справедливість.

В Україні необхідно узгодити всі нормативні документи, які регламентують фінансові відносини в державі, зокрема, відносини платників податків. Запровадити ведення податкового обліку щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ згідно із бухгалтерським обліком, тобто за відвантаженою продукцією, а не за подією, яка відбулася раніше. Сьогодні, згідно з чинними нормами, аванси включаються до податкового кредиту. Може бути й так, що товарів (продукції) ще немає, а держава вже дала змогу підприємству відшкодувати вхідне ПДВ. Так само, не заплативши за матеріальні цінності і навіть не отримавши їх, при наявності фінансових накладних підприємство має змогу включати суму вхідного ПДВ до податкового кредиту.

Головні положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мають такі недоліки: порядок включення до валових витрат за подією, що сталася раніше у деяких підприємств впливає на зменшення прибутку для оподаткування, особливо, коли в останні дні звітного періоду перераховуються кошти за товари, комплектуючі матеріали, які за першою подією відносяться на витрати з метою оподаткування.

Згідно з чинними нормами Закону у разі, коли підприємство тимчасово не проводить діяльності, амортизація нараховується: це відрахування збільшує збитки підприємства.

Згідно із ст. 6 цього Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), то дозволено відповідне зменшення об'єкта оподаткування з наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Якщо ж за результатами наступного звітного кварталу балансові збитки попереднього кварталу не відшкодовані валовими доходами, то різниця підлягає індексації згідно з офіційним індексом інфляції такого звітного кварталу.

Оскільки термін перенесення збитків п'ять років, то підприємства, користуючись такою нагодою, не поспішають збільшувати обсяги виробництва, отримувати прибуток та оподатковувати його податком на прибуток.

Отже, важливим напрямком удосконалення податкової політики є не тільки зменшення рівня податкових ставок, а й реформування механізмів сплати податків.

Податкова система України перевантажена і деформована пільгами. Необхідно створити однакові умови для всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

Найважливішою проблемою для реалізації фінансової політики є детінізація вітчизняної економіки. Розмір тіньової економіки в Україні наближається до 100% ВВП. За даними Світового банку, питома вага тіньової економіки у ВВП в постіндустріальних країнах становить: в Італії 10-15%, у країнах Латинської Америки й Африки - 30%, у США - 8-12%, у Канаді і Франції - 5-8%, у Швеції - 6-7%, у постсоціалістичних країнах - 40-60%.

Сьогодні в Україні нагромадилися рекордні за обсягом валютні резерви. Невизначеність подальшої політики Уряду стосовно підтримки курсу гривні може разом з наявністю достатності валютних резервів спричинити зміну валютної політики. З часу запровадження в Україні плаваючого курсу (лютий 2000 р.) валютний ринок стає щораз стабільнішим. Одночасно зростає промислове виробництво і ВВП, а також валютні резерви НБУ. Це дало змогу забезпечувати розрахунки за зовнішніми боргами. Тому плаваючий курс гривні поки що є найефективнішим.

Економічне піднесення в Україні має переважно експортну основу, тому, беручи до уваги структуру експорту, подальшу валютно-курсову політику держави треба будувати так, щоб вона сприяла збільшенню конкурентоспроможності національних виробників. Реальний курс гривні не повинен зростати внаслідок погодження темпів номінальної її девальвації з темпами інфляції.

З 1 січня 2002 р. в 12 державах ЄС уведено нову валюту - євро. Отже Україна, як європейська держава, зберігаючи подальші зв'язки з державами і фінансовими організаціями, які ведуть розрахунки в доларовому еквіваленті, повинна також швидше наближатися до цієї нової європейської валюти.

Для покращення реалізації фінансової політики в Україні доцільно: зняти ПДВ на папір, поліграфічні послуги, поштове розповсюдження; удосконалювати податкову політику для створення незалежних ЗМІ; поліпшити матеріально-технічну базу ЗМІ; удосконалювати податкове законодавство для здешевлення книжкової продукції; звільнити від оподаткування чи надати пільги в оподаткуванні фірмам, які випускають експортну продукцію з запровадженням нових технологій; заохочувати створення некомерційних (тобто безприбуткових) інформаційних підприємств; звільнити книговидання і пресу від усіх податків.

У роботі застосована економіко-математичне моделювання, в якому використана функція корисності або ефективності фінансового механізму, яка залежить від шести груп чинників (згідно структури фінансового механізму): фінансових методів - х_1i; фінансових важелів - х_2j; правового забезпечення - х_3s; нормативного забезпечення - х_4m; інформаційного забезпечення - х_5n та фінансової політики - х_6k. Найпростіша модель функції ефективності є лінійною і має вигляд: П (x_1i, x_2j, x_3s, x_4m, x_5n, x_6k)=, де а_і, в_j, с_s, d_m, f_n, e_k - вагові коефіцієнти, які визначають залежно від конкретної економічної ситуації.

Найбільш загальний вигляд функції ефективності фінансового механізму має такий:

П (x_1,i, x_2,j, x_3,s, x_4,m, x_5,n, x_6,k) = =

=

,

де S_1,…, S₆ є множинами індексів, що змінюються в однакових межах. Відповідно S₁'_,…, S₆' є доповненням до всіх індексів першої,…, шостої множин відповідно. Величини l_{as, bs} зводять всі межі до відрізків [0, 1]. Функції g_s задають довільну залежність ефективності від деяких чинників. Таким чином, враховано, по-перше, той факт, що різні групи чинників можуть змінюватися в різних межах. По-друге, той факт, що одні чинники можуть входити у функцію ефективності адитивно, а інші мультиплікативно.

Використання економіко-математичного моделювання дає змогу знайти оптимальне значення показника фінансового механізму як на мікро-, так і на макрорівні, спрогнозувати бажаний результат впливу фінансового механізму на економічні показники держави чи окремої фірми, банку, вміло і своєчасно використовувати необхідні чинники, надавши їм конкретного числового значення.

Для забезпечення оптимальної організації підприємництва в Україні необхідно постійно доопрацьовувати прийняті нормативні акти з метою узгодження дії окремих статей. При цьому регулятивні акти мають дати відповідь на такі запитання: чи правильно визначено проблему?; чи можна обґрунтувати дії уряду?; чи є регулювання найкращим способом дії уряду?; чи існує правова основа для регулювання?; на якому рівні у владній ієрархії треба ухвалювати рішення?; чи виправдовує вигода від регулювання втрати?; чи є зрозумілим та прозорим розподіл наслідків рішення для різних груп у суспільстві?; чи є регулювання зрозумілим, послідовним і доступним для користувача?; чи мали змогу висловити свою позицію всі зацікавлені сторони?

Уважаємо, що на сучасному етапі державотворення особливо актуальна правотворча компетенція органів державної влади. Сьогодні триває активна робота з удосконалення податкового законодавства. Її успіх залежить від того, наскільки вдасться узагальнити набутий досвід, виявити переваги і прорахунки, намітити орієнтири. Головну роль в цьому процесі повинні відігравати органи Державної податкової служби України. Від оптимального підходу органів Державної податкової служби України до правовідносин, які формуються в галузі податкового права, залежить збільшення надходжень до бюджету і водночас урахування інтересів усіх платників податків.

Юридично-правова база у своєму розвитку дещо відстала від процесів трансформації суспільного устрою. Вона має такі недоліки: неоднакове трактування термінів; відсутність уніфікації за стилем, структурою викладення; не гарантованість реалізації прийняття норм; безсистемність, перевантаженість законодавства правовими актами у разі не врегулювання деяких сфер життя; невідповідність виданих актів вимогам їхнього оформлення; неналежний рівень культури застосування права як складової частини правової культури.

В умовах глобалізації економіка жодної держави світу не може розвиватися самостійно. Одним з виразних проявів глобалізації є зовнішнє оподаткування. Стратегія зовнішнього оподаткування полягає у зміні навколишнього податкового середовища для власних потреб. Під тиском глобалізаторів в Україні, яка має матеріальні, трудові, інтелектуальні ресурси, створена несприятлива для підприємництва система оподаткування. Проте глобалізація має і позитивні результати. Вона виводить обрану для своїх операцій територію із застою, поширює Інтернет.

Важливим для України в справі організації економічного зростання є зарубіжний досвід застосування депозитарних розписок. Депозитарна розписка (ДР) - це сертифікат, що його випускає банк-депозитарій, який засвідчує власність на певну кількість депозитарних акцій, а ті, відповідно, надають право власності на певну кількість цінних паперів іноземному приватному емітенту. Ці цінні папери зберігаються в кастодіяльному банку держави, де емітент зареєстрований. ДР може бути еквівалентом декількох цінних паперів іноземного емітента, одного цінного паперу або його частини. Останніми роками концепція ДР зазнала значних змін та розвитку. З'явилися Європейські депозитарні розписки (EDR) та глобальні депозитарні розписки (GDR). EDR - це фінансовий інструмент, який дає змогу емітенту вийти на європейські ринки, однак доступу на ринки США вони не мають. Розрахунки по ЄДР та операції з ними відбуваються через клірингові системи євроринку, Euroclear і Cedel. Вони можуть котуватися на європейських фондових біржах. GDR - це фінансовий інструмент, який дає змогу емітенту вийти на декілька ринків (європейський і американський), тобто обертаються глобально. Крім EDR та GDR, виділимо американські ДР (ADR). ADR - це зручний інструмент, за допомогою якого американські фізичні та юридичні особи можуть володіти та торгувати акціями не американських компаній у США. Перевагу надають EDR; GDR поступово будуть витіснені з ринку Європи.

Отже, для забезпечення сталого економічного зростання в Україні необхідно адаптувати вітчизняне законодавство до світових норм і стандартів. Це стосується інструментів та інститутів податкового навантаження, акціонерів-рантьє, амортизаційних відрахувань, ринку цінних паперів (депозитарні розписки), який є найактивнішим елементом фінансового ринку і найбільше сприяє переливанню капіталу й ефективному використанню як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій для завершення реформування національної економіки.

Висновки

У дисертації на основі науково-теоретичних обґрунтувань суті і структури фінансового механізму, вивчення досвіду його застосування у різних господарських системах і враховуючи потреби національної економіки розроблені науково обґрунтовані висновки та сформульовані практичні пропозиції, що дають змогу вирішити актуальну проблему - підвищення дієвості фінансового механізму організації економіки України.

Суть головних науково-теоретичних та практичних результатів дисертації зводиться до наступного:

1. Рушійною силою національного господарства є фінанси. Держава при допомозі фінансів здійснює розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту. Результатом такого перерозподілу є створення фондів суспільного призначення. Найважливішим інструментом цього перерозподілу є фінансовий механізм організації економіки.

2. У економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення фінансового механізму і його структури. На наш погляд, фінансовий механізм - це система визначених фінансовою політикою фінансових методів і фінансових важелів, які використовують у своїй діяльності держава та підприємства за їх відповідного правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

3. Фінансову політику слід розглядати не окремо, а як невід'ємний елемент фінансового механізму організації економіки України (див. рис. 1).

4. Серед елементів фінансового механізму найактивнішими є фінансові важелі, які приводяться в дію відповідними фінансовими методами. Фінансове регулювання держава здійснює перш за все через оподаткування. В Україні податки високі, запроваджена велика їх кількість, постійно і необдумано надаються пільги підприємствам чи окремим галузям. Це створює умови для згортання виробництва і появи тіньового сектора. Прийняття Податного кодексу, проект якого пройшов два читання у Верховній Раді, має зупинити всі негативні тенденції, які витікають з діючої податкової системи.

5. Необхідно покращити використання такого фінансового важеля як кредит. У державі втрачається кредитна дисципліна. З одного боку НБУ постійно і закономірно зменшує облікову кредитну ставку (з 17 травня 2004 р. - 7,5%). У той же час комерційні банки надають кредити клієнтам під 17-20% річних. І це в ситуації, коли в державі рівень інфляції невисокий. Зрозуміло, що назріла проблема прийняття закону України «Про банківський кредит», в якому за значні відхилення від облікової кредитної ставки комерційні банки несли б відповідальність. З іншого боку, у державі зростає ризик неповернення наданих кредитів. Це також свідчить про потребу у такому законі та у перегляді Закону «Про заставу» і інших.

6. Необхідно також створити умови для використання такого важеля як інвестиції. Удосконалення правової основи як для іноземного так і власного інвестора - важливе завдання Уряду України. Це стосується також і питання використання землі як товару, а отже прийняття Закону України «Про землю як приватну власність».

7. Ширше використовувати такі синтетичні фінансові важелі, як лізинг, факторинг та франчайзинг. Поєднуючи одночасно властивості кількох фінансових важелів, лізинг і факторинг у ринкових умовах виступають новими формами фінансування малого підприємництва, яке є основним виробником ВВП у провідних державах світу. Для цього необхідно забезпечити правову основу застосування факторингу та франчайзингу, а також удосконалювати законодавче забезпечення використання лізингу в Україні.

8. Суттєве значення у покращенні фінансового механізму організації економіки України має удосконалення його правового забезпечення. На його основі вибудовують фінансові механізми координації, стимулювання, регулювання, контролю та організації національної економіки.

9. Важливим елементом та чинником удосконалення фінансового механізму організації економіки України має бути нормативне забезпечення - прогресивні норми і нормативи. При цьому необхідно використати світовий досвід і не забувати про наслідки глобалізації, яку вже сьогодні відчуває економіка України. Тут потрібна виважена політика, тверда воля Уряду.

10. Для підвищення ефективності фінансового механізму організації економіки необхідно скористатися зі всіх можливостей інформаційного забезпечення і, у першу чергу, Інтернету. Фінансова інформація як різновид економічної є носієм та основою наукового пізнання фінансового механізму організації економіки. Без фінансової інформації не можуть діяти фінансові методи та фінансові важелі, зазнає повного паралічу фінансова політика.

11. Інформаційне забезпечення фінансового механізму організації економіки ґрунтується на засадах та особливостях «інформаційного суспільства». Передусім йдеться про інформаційні ресурси, які здатні самовідтворюватись, про інформаційні технології, інформаційну безпеку та інформаційні війни. Інтернет-економіка змінила традиційні правила фондового ринку. У світі нагромаджена критична маса інновацій і відбувається інформаційно-інноваційний вибух, що має прямий вплив на тенденції інформаційного забезпечення фінансового механізму. Проте інформаційний простір держави не захищений, а через недосконалість чинного законодавства він зазнає зовнішнього політичного впливу та економічного тиску. Це створює загрозу національній безпеці і суверенітету країни та успішному функціонуванню фінансового механізму організації її економіки.

12. Головне завдання бюджетної політики в Україні - досягнення збалансованості між державними доходами і видатками, що суттєво сприятиме ефективній організації не тільки державного сектора, а й усієї національної економіки. Оптимізація Державного бюджету і бюджетної політики додає політичної стабільності, гармонізує стосунки між регіонами, галузями і сферами, державою і підприємництвом, забезпечує гнучкість та динамізм економічного зростання.

13. Успішне регулювання ринкової економіки потребує ефективної грошово-кредитної політики, яка згладжує циклічні коливання, стабілізує на прийнятному рівні основні економічні індикатори, передусім, рівень цін та інфляцію, сприяє виходу економіки з депресії, гальмує економічний спад, запобігає кризам надвиробництва, забезпечує стабільність валютних курсів і національної грошової одиниці.

14. Для ефективного застосування фінансового механізму потрібно використовувати економіко-математичне моделювання, яке дає змогу знаходити оптимальні значення цього показника як на мікро - так і на макрорівні, спрогнозувати бажаний результат впливу фінансового механізму на економічні показники держави чи підприємства, вміло і своєчасно використовувати необхідні чинники, надавши їм конкретного числового значення. При цьому важливим є правильний вибір кількісних характеристик, особливо таких елементів фінансового механізму, як його правове, нормативне та інформаційне забезпечення, використавши відомі на сьогодні методи експертних оцінок.

15. Для забезпечення сталого економічного зростання в Україні необхідно адаптувати вітчизняне законодавство до світових норм і стандартів, завершити реформування національної економіки. Це стосується інструментів та інститутів податкового навантаження, акціонерів-рантьє, амортизаційних відрахувань, ринку цінних паперів (депозитарні розписки).

Основні роботи, опубліковані за результатами досліджень

1. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики). Монографія. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. - 2002. - 396 с. (17,0 друк. арк.).

2. Ковалюк О.М. Теорія фінансів: тести. Навчальний посібник. - Львів: «Місіонер». - 2003. - 80 с. (4,65 друк. арк.).

3. Реверчук С.К., Ковалюк О.М., Стрельбицька Л.М., Крупка М.І. та ін. Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку: Наукова монографія / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: АТІКА, 2002. - 320 с. (13,62 друк. арк.). Особистий внесок автора: вплив податкової і бюджетної політики на розвиток приватного бізнесу; роль державної мови в інформаційному забезпеченні приватного підприємництва - 40 с. (1,8 друк. арк.).

4. Реверчук С.К., Крупка М.І., Ковалюк О.М. Фінанси малого бізнесу. Інформаційно-аналітичний посібник. - Львів: «Діалог», 1996. - 96 с. (4,08 друк. арк.). Особистий внесок автора: використання сучасних форм фінансування малого бізнесу. - 15 с. (0,7 друк. арк.).

5. Ковалюк О.М., Лех Г.А., Реверчук С.К. Сімейні господарства України: принципи, механізми, перспективи. Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук., проф. С.К. Реверчука. - К.: АТІКА, 2002. - 176 с. (7,49 друк. арк.). Особистий внесок автора: передмова, вступ, економіко-правові інститути та особливості розвитку сімейного господарства у різних економічних системах, післямова - 26 с. (1,2 друк. арк.).

6. Реверчук С.К., Вовчак О.Д, Ковалюк О.М., Крупка І.М., Лелик Л.І. та інші. Інтернет-економіка: бізнес, фінанси, безпека. Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук., проф. С.К. Реверчука. - Львів: ВПВ ЛвЦНТЕІ, 2002. - 205 с. (8,72 друк. арк.). Особистий внесок автора: види, роль та особливості фінансової інформації, функції та специфіка інформаційного забезпечення організації Інтернет-економіки. Головні елементи Інтернет-економіки. - 25 с. (1,2 друк. арк.).

7. Реверчук С.К. Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г., Ковалюк О.М. та ін. Історія економічних вчень: тести і вправи. Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук., проф. С.К. Реверчука. - К.: АТІКА, 2002. - 96 с. (4,09 друк. арк.). Особистий внесок автора: класична школа політекономії - 27 с. (1,3 друк. арк.).

8. Крупка М.І., Береський Я.О., Ковалюк О.М. Організація і нормативно-правове забезпечення фінансової діяльності підприємництва в Україні: Навчальний посібник. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. - 2003. - 392 с. (22,78 друк. арк.). Особистий внесок автора: оформлення підприємницької діяльності; перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності; оподаткування юридичних осіб в Україні; ліквідація підприємства; патентування і ліцензування - 101 с. (5,87 друк. арк.).

9. Скоморович І.Г., Кубів С.І., Вербицька Т.П., Ковалюк О.М. та інші Історія грошей і банківництва: Навч. Посібник. /За заг. ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 391 с. (22..7 друк. арк.). Особистий внесок автора: грошове господарство козацько-гетьманської доби - 18 с. (1,05 друк. арк.).

10. Інституційна інвестологія. Навч. посібник. /За заг. ред. докт. екон. наук., проф. С.К. Реверчука. - К.:Атіка, 2004. - 208 с. (12.06 друк. арк.). Особистий внесок автора: кредитні спілки: реалії та перспективи інвестування - 15 с. (0,87 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru