Стратегічне управління підприємством в умовах нестабільності зовнішнього середовища

До теперішнього часу дискусійним питанням є тлумачення змісту такої підсистеми стратегічного управління, як стратегічний аналіз. На підставі розглядання взаємозв'язку стратегічного планування і прогнозування стратегічний аналіз визначено як аналіз зовнішнього оточення та внутрішнього середовища підприємства з метою визначення його стратегічного потенціалу, стратегічної позиції та перспектив розвитку стратегічних зон господарювання (СЗГ). Стратегічний аналіз як вид перспективного аналізу на відміну від SWOT-аналізу спрямований на оцінку перспективного стану потенціалу підприємства та ринкових сегментів і має прогнозний характер. У дисертації розроблено методичне забезпечення стратегічного аналізу: структурно-логічна, комплекс аналітичного інструментарію та принципи здійснення. Запропонована інтерпретація стратегічного аналізу та визначений зміст процесу поглиблюють розуміння цього елементу стратегічного управління. На підставі стратегічного аналізу здійснюється прогнозування стратегічної позиції підприємства на привабливих сегментах ринку та визначення стратегічного потенціалу успіху. У цьому контексті розроблено модель реалізації прогнозно-стратегічного підходу до планування розвитку підприємства, підґрунтям формування якої використана ідея М. Годе щодо поєднання прогнозу і стратегії. У межах реалізації прогнозно-стратегічного підходу до управління підприємством визначено завдання прогнозування як підфункції стратегічного планування, а саме: наукове передбачення перспектив розвитку стратегічної зони господарювання; визначення набору перспективних СЗГ; визначення перспективної стратегічної позиції. Зіставлення стратегічної позиції підприємства та прогнозу розвитку перспективних СЗГ дозволяє розробити сценарії перспектив розвитку підприємства, в яких передбачаються напрямки використання стратегічних ресурсів підприємства в певних СЗГ. Для забезпечення комплексного підходу до виявлення відповідності потенціалу підприємства визначеним стратегічним завданням та визначення комплексу можливих стратегій запропоновано методику діагностики стану підприємства у конкурентному середовищі .

Діагностика стану підприємства у конкурентному середовищі визнана одним з етапів стратегічного управління і спрямована на виявлення та оцінку сильних і слабких сторін підприємства, його можливостей, визначення конкурентної позиції, конкурентних переваг з метою вирішення завдання забезпечення динамічної рівноваги підприємства із зовнішнім середовищем та обґрунтування шляхів підвищення конкурентоспроможності. Згідно з такою інтерпретацією діагностики стану підприємства у конкурентному середовищі її складовими визначено: аналіз внутрішнього середовища підприємства, порівняльна оцінка діяльності підприємства з конкурентами, портфельний аналіз. Розкрито особливості та зміст кожної компоненти діагностики стану підприємства у конкурентному середовищі, обґрунтовано їх наступність та визначено результати (профіль здатностей підприємства, конкурентний профіль здатностей, портфельний профіль) кожного виду аналізу в процесі діагностики. Структуровано процес діагностики стану підприємства у конкурентному середовищі та систематизовано аналітичний інструментарій кожного етапу цього процесу.

В результаті дослідження виявлено, що існуюче методичне забезпечення визначення стратегічних альтернатив підприємства характеризується значною різноманітністю підходів, які ґрунтуються на вербальній характеристиці взаємодії підприємства із зовнішнім оточенням. Для підвищення обґрунтованості визначення стратегічних альтернатив розвитку підприємства та виявлення можливості впливу на ділове оточення як підставу запропоновано використання кількісної оцінки взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем. Відповідно до методології SWOT-аналізу та сформованої концепції толерантності підприємства, розроблено методичне забезпечення щодо визначення множини стратегічних альтернатив розвитку і стратегічних проблем підприємства, що надає можливість обґрунтованого вибору комплексу стратегій. В основу методичного підходу покладено визначення межі толерантності підприємства та матричну інтерпретацію бінарного порівняння кількісних характеристик внутрішнього середовища та зовнішнього оточення підприємства.

У п'ятому розділі “Вибір стратегій підприємства в умовах невизначеності та ризику” розроблено модель прийняття стратегічних рішень у складних умовах нестабільності зовнішнього середовища за високим ступенем невизначеності й ризику та запропоновано метод вибору прийнятної стратегії розвитку підприємства.

З урахуванням особливостей прийняття стратегічних рішень, запропоновано модель розробки стратегічних рішень на підприємстві в умовах невизначеності та ризику, в якій відбито специфіку технології їх прийняття. Відповідно до запропонованої моделі задача формування стратегічного рішення представлена в такій формі:

< S_o, T, R | S_j, I, Р, A, Y, F(f), L, К>,

де зліва від вертикальної риски знаходяться відомі елементи задачі, а справа - невідомі, які належить попередньо визначити: S_o - проблема, що потребує розв'язання; Т - час для прийняття стратегічного рішення; R - ресурси, які потрібні для прийняття стратегічних рішень; S_j - проблемна ситуація, основні симптоми проблеми, яка потребує розв'язання; І - сукупність характеристик стану зовнішнього та внутрішнього оточення; Р=(Р₁ ……Р_n) - множина обмежень та критеріїв прийняття рішень; А=(А₁……А_m) - множина альтернативних стратегічних рішень; Y - корисність кожного альтернативного рішення; F(f) - функція групової переваги; f - множина індивідуальних переваг; L - критерій узгодження рішення; К - критерії вибору найкращого рішення.

Доведено, що прийняття стратегічних рішень на підприємстві здійснюється методом інтуїції за таких умов: високий ступінь невизначеності, брак досвіду, наявність декількох рівнозначних альтернатив, обмеженість часу для прийняття стратегічних рішень. Найбільш важливою проблемою в процесі прийняття стратегічних рішень є визначення критеріїв їх вибору.

Прийняття стратегічних рішень завжди пов'язано з певним ризиком, його наслідками (зокрема катастрофічними) можуть бути: недосяжність цілей; зменшення потенціалу; фінансові втрати; кризовий стан. Найбільш ризикованим стратегічним рішенням для підприємства є вибір із множини стратегічних альтернатив прийнятної стратегії розвитку. За умов невизначеності та ризику, що обумовлюють низький ступінь ймовірності правильного вибору стратегічного рішення та впевненості у досягненні успіху, вибір стратегічної альтернативи розвитку підприємства потребує комплексної оцінки визначеної множини стратегій. Відповідно до концепції прийнятного ризику критерієм оптимального варіанта стратегічного рішення щодо вибору стратегії визнано баланс “витрати - вигода” і критерій часу.

Враховуючи комплексний характер стратегії, вибір стратегії розвитку підприємства запропоновано здійснювати на підставі порівняльного аналізу множини стратегічних альтернатив у два етапи: визначення привабливих стратегій підприємства; вибір прийнятної стратегії підприємства. Прийнятною стратегією визнана та, яка максимально підвищить ефективність діяльності підприємства та приведе до встановленої мети з найменшим ризиком. Розроблено модель вибору прийнятної стратегії підприємства, яка відображує механізм здійснення цього процесу.

Для підвищення обґрунтованості вибору прийнятної стратегії розвитку підприємства запропоновано метод, який ґрунтується на використанні сформованої комплексної системи критеріїв та індикаторів-показників для оцінки альтернативних стратегій. В основу формування комплексної системи критеріїв та показників покладено такі принципи та вимоги, як операційність, декомпозийність, ненадмірність, вимірність. За методологічну основу визначення критеріїв вибору прийнятної стратегії підприємства використано концепцію “стратегічного простору” Р.Фаснахта та концептуальний підхід А.А. Томпсона та А.Дж. Стрікленда. Суттєво поглиблено розуміння критерію “відповідність стратегії”.

Стратегічний вибір з найвищим потенціалом за критеріями (параметрами, індикаторами, показниками) становить найбільш привабливу альтернативу розвитку підприємства.

У шостому розділі “Організаційно-економічний механізм імплементації стратегій підприємства” розроблено організаційно-методологічні підходи до побудови системи стратегічного управління на підприємствах за умов трансформаційної економіки, створено модель формування стратегічного бюджету та організаційно-методичні основи стратегічного контролю.

Організаційні зміни здійснюються упродовж життєвого циклу підприємства незалежно від економічного стану (зростання, стагнації, рецесії). Доведено, що організаційні зміни щодо побудови системи стратегічного управління на підприємстві відносяться до стратегічних змін, обумовлених кардинальними перетвореннями зовнішніх умов господарювання, і здійснюються в напрямку реорганізації. Цей процес є пов'язаний зі створенням, коригуванням та підтриманням механізму в системі управління підприємством, який забезпечує ефективну імплементацію стратегій та досягнення стратегічних цілей. В дисертації визначено та розкрито зміст етапів процесу формування системи стратегічного управління на підприємстві, який передбачає: підготовчий етап; формування програми стратегічних змін; подолання опору з боку персоналу; здійснення стратегічних змін за програмою; завершення формування системи стратегічного управління.

Доведено, що ефективне розв”язання проблеми побудови системи стратегічного управління на підприємстві потребує підготовчого етапу, який передбачає вирішення таких завдань: формування стратегічного мислення (у дисертації визначено ознаки його прояву) у керівників і фахівців підприємства та трансформація філософії підприємства відповідно до змін зовнішніх умов функціонування; створення ресурсної основи здійснення процесу стратегічного управління; створення організаційно-правової основи функціонування механізму стратегічного управління. Виявлено напрямки та особливості вирішення цих завдань на підприємстві.

Для забезпечення ефективного впровадження концепції стратегічного управління обґрунтовано необхідність використання диференційованого підходу до формування функціонально-структурної компоненти стратегічного управління на підприємствах залежно від ступеня їх готовності до застосування стратегічного підходу, ступеня розвитку стратегічної орієнтації та специфіки підприємства.

В цьому контексті визначено такі організаційно-методологічні підходи до організації стратегічного управління: кардинальна трансформація функціонально-структурної компоненти системи управління підприємством (ФСК); часткова трансформація ФСК; створення тимчасових груп та розкрито зміст і особливості кожного з них. Вибір певного підходу до формування системи стратегічного управління на середніх та великих підприємствах запропоновано здійснювати на підставі використання розробленого матричного інструментарію, системи індикаторів для оцінки ступеня готовності підприємства до впровадження стратегічного підходу в управління, а також оцінки ступеня розвитку стратегічної орієнтації підприємства (за сформованими кластерами).

Для забезпечення успіху впровадження концепції стратегічного управління в практику підприємств запропоновано застосування таких принципів: перманентності; партисипативності; гнучкості системи мотивації; координації процесу; лідерства керівництва; максимальної “прозорості”. Враховуючи специфіку процесу та сфери здійснення стратегічних змін щодо побудови системи стратегічного управління на підприємствах, визначено критерії оцінки ефективності цього процесу.

Забезпечення успіху реалізації стратегії також пов'язано із формуванням механізму узгодження стратегічних рішень з оперативними. У цьому контексті в дисертації розроблено методичний підхід до узгодження стратегічного й оперативного бюджетів підприємства та методичне забезпечення процесу формування стратегічного бюджету, що створює передумови для вирішення завдань етапу імплементації стратегії.

Ефективний контроль за реалізацією стратегій підприємства є підставою для забезпечення успішного досягнення стратегічних цілей. Стратегічний контроль в дисертації визначено як підсистему контролю на підприємстві, яка передбачає періодичну перевірку прийнятності стратегії для досягнення стратегічних цілей та визначення можливості подальшої реалізації стратегії за певними умовами. У системі стратегічного управління контроль має спрямованість на: визначення ступеня досягнення стратегічних цілей й прийнятності стратегії, забезпечення відповідності стратегічних заходів до стратегічного плану, відстеження фінансування стратегічних заходів, дотримання терміну виконання стратегічних заходів.

Визначено цілі, завдання, функції попереднього, поточного та підсумкового стратегічного контролю, розроблено матричну інтерпретацію об'єктів цих видів стратегічного контролю за рівнями ієрархії управління. Доведено, що для своєчасної ідентифікації стратегічних проблем підприємства необхідним є виділення “сигнального” стратегічного контролю. Визначено, що “сигнальний” контроль здійснюється у випадках надходження “слабких” зовнішніх сигналів, зафіксованих системою стратегічного моніторингу підприємства, з метою попередження кризового стану підприємства і передбачає оцінку “слабких” зовнішніх сигналів.

Складовою системи стратегічного контролю підприємства є оцінка стратегії, що реалізується, та стратегії, що імплементована. В цьому контексті розроблено методичне забезпечення (система показників для оцінки стратегій, матричний інструментарій та алгоритм оцінки стратегії) визначення внутрішньої, зовнішньої ефективності та інтегральної оцінки стратегії. Запропонована інтегральна оцінка стратегії ґрунтується на симбіозі затратного та цільового підходів до визначення ефективності. Дотримання таких принципів організації та здійснення стратегічного контролю, як своєчасність, гнучкість, відповідність, об'єктивність, економічність забезпечить його ефективність.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо побудови системи стратегічного управління підприємством у контексті забезпечення сталого розвитку. За результатами проведеного дослідження теоретико-методологічних проблем стратегічного управління сформульовано такі висновки:

1. Актуалізація проблеми забезпечення довготривалих конкурентних переваг суб'єктів господарювання в умовах глобалізації економічного простору і зростаючої значущості екологічного фактора детермінує наповнення ідеології стратегічного управління новим змістом. Концепція стратегічного управління згідно з визначеною світовим співтовариством стратегією існування у ХХІ ст. сталого розвитку повинна мати спрямованість на забезпечення гармонійного розвитку підприємства, що передбачає орієнтацію на поєднання інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і суспільства в цілому на підставі інтегрування соціальних, екологічних та економічних пріоритетів розвитку. Відповідно до концепції сталого розвитку визначено теоретичні положення стратегічного управління та обґрунтовано основні принципи: соціальної відповідальності за виконання місії перед суспільством; інтегративності, інноваційності, екогармонійності та економічності.

2. Об'єктивно необхідним є запровадження принципів та елементів стратегічного управління в практику діяльності вітчизняних підприємств в новому економічному просторі, який характеризується нестабільністю та посиленням конкуренції. Тому за умов трансформаційної економіки України для досягнення сталого розвитку необхідним стає формування підприємця нового типу та лідера-стратега на підприємстві. В цьому зв'язку одним із завдань підготовчого етапу побудови системи стратегічного управління на підприємстві визначено трансформацію мислення керівників на стратегічне та формування стратегічного мислення персоналу.

3. Зважаючи на особливості сучасного етапу розвитку стратегічного управління, обґрунтовано необхідність стратегічної орієнтації як компоненти філософії підприємства, спрямованість стратегічного управління на досягнення цільових орієнтирів у перспективі і вирішення завдань забезпечення стійкого розвитку, конкурентоспроможності та довготривалого успіху підприємства. Особливості визначених завдань стратегічного управління на сучасному етапі зумовили необхідність формування нової методологічної основи розробки стратегії взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем.

4. Визначено функціональне наповнення стратегічного управління на підставі виокремлення процесів безпосередньої розробки стратегії, стратегічного планування і стратегічного управління в цілому та диференціювання його функцій на такі групи: управління процесом визначення цільових орієнтирів; управління процесом безпосередньої розробки стратегій; управління процесом реалізації стратегій, що усуває теоретичну неузгодженість в інтерпретації і співвідношенні зазначених процесів та створює підґрунтя для забезпечення ефективної організації стратегічного управління на підприємстві.

5. За наявності систематизованого розмаїття сукупності стратегій підприємства досягається інтегрованість дій усіх структурних підрозділів (функціональних, лінійних) у траєкторії руху підприємства до бажаного стану в майбутньому. В зв'язку з цим розроблено класифікацію стратегій суб'єктів господарювання, яка побудована відповідно до сформованої системи стратегічних цілей підприємства і надає можливість упорядкування та інтегрування на підприємстві дій щодо забезпечення перспективи його сталого розвитку, ефективності функціонування у конкурентному середовищі.

6. Відповідно до ідеї сталого розвитку проблему успішної взаємодії підприємства із зовнішнім оточенням запропоновано вирішувати на підставі використання розробленої концепції толерантності підприємства, яка є методологічним підґрунтям формування стратегій підприємства. Застосування концепції толерантності на вітчизняних підприємствах, більшість з яких перебуває в напруженому стані під впливом дестабілізуючих зовнішніх факторів, та розробленого методу визначення діапазону толерантності надає можливість визначення заходів проактивної стратегії та формування превентивного управлінського інструментарію відповідно до певного рівня стійкості підприємства у зовнішньому середовищі, забезпечуючи стан гомеостазу й скорочення періоду релаксації.

7. Забезпечення довготривалого успіху підприємства, як одного із завдань стратегічного управління, пов'язане з формуванням та реалізацією стратегічного потенціалу успіху. У цьому зв'язку все більшого значення набуває маркетинг, який спрямований на трансформацію стратегічного потенціалу успіху підприємства на стратегічні фактори успіху (СФУ). Визначені функції маркетингу (в розрізі рівнів управління підприємством) у рамках обґрунтованої функціональної інтеграції стратегічного управління і маркетингу надають можливість формування інтегрованої політики забезпечення довготривалого успіху підприємства. Для підвищення ефективності механізму ідентифікації стратегічних факторів успіху підприємства розроблено матрицю ключових факторів успіху за ресурсною належністю.

8. Прийняття обґрунтованого стратегічного рішення та забезпечення ефективності його реалізації обумовлюють необхідність формування інформаційної системи стратегічного управління (ІССУ) на підприємстві. В цьому контексті запропоновано комплекс інформаційного забезпечення (система стратегічної інформації, стратегічний моніторинг)стратегічного управління, розроблено модель взаємозв'язку інформаційної підсистеми, стратегічного моніторингу та стратегічного контролю. Визначені змістовно-структурна наповненість та процес стратегічного моніторингу відповідно до концепції толерантності дають підстави для формування ефективного механізму взаємозв'язку підсистем стратегічного управління підприємством, що забезпечує превентивні управлінські дії та стійкість підприємства у зовнішньому середовищі.

9. Виявлення можливостей, стратегічних проблем підприємства та визначення конкурентних переваг й конкурентоспроможності обумовлюють необхідність комплексного підходу до оцінки стану та напрямків розвитку підприємства в конкурентному середовищі. З огляду на це, в дисертації запропоновано концепцію стратегічного аналізу та методичне забезпечення діагностики стану підприємства у конкурентному середовищі, компонентами якої визначені аналіз внутрішнього середовища, компаративний аналіз діяльності підприємства з конкурентами та портфельний аналіз.

10. Обґрунтоване визначення множини стратегічних альтернатив розвитку підприємства забезпечується на підставі кількісної оцінки взаємодії підприємства із зовнішнім оточенням. В цьому контексті у дисертації запропоновано методичний підхід до визначення стратегічних альтернатив підприємства, що ґрунтується на концепції толерантності та передбачає використання розробленого матричного інструментарію, який є підставою для інтерпретації бінарного порівняння кількісних оцінок визначених сильних/слабких сторін підприємства з можливостями /загрозами зовнішнього середовища.

11. Найважливішим та найбільш ризикованим стратегічним рішенням для підприємства є вибір з множини стратегічних альтернатив прийнятної стратегії розвитку, помилковість якого може зумовити катастрофічні наслідки. В умовах трансформаційної економіки вибір стратегії підприємства здійснюється при нестабільності зовнішнього оточення з високим рівнем невизначеності, що зумовлює низький ступінь ймовірності вибору правильного стратегічного рішення та відсутність (або низький ступінь) впевненості в досягненні підприємницького успіху підприємства. За таких умов прийняття рішення щодо вибору прийнятної стратегії підприємства потребує комплексної оцінки множини стратегічних альтернатив. Запропонований метод вибору прийнятної стратегії розвитку підприємства ґрунтується на використанні сформованої комплексної системи критеріїв, параметрів, показників-індикаторів, яка забезпечує всебічну поелементну оцінку стратегічних альтернатив на прийнятність для підприємства.

12. Розвиток стратегічного управління на підприємствах за умов трансформаційної економіки повинний бути складовою глибинних структурних перетворень у вітчизняній економіці. Результати обстеження вітчизняних підприємств у регіональному аспекті засвідчили тенденцію до поширення застосування стратегічного підходу до управління, що підвищує актуальність проблеми створення організаційних передумов впровадження концепції стратегічного управління. Виявлені особливості впровадження концепції стратегічного управління в практику підприємств зумовлюють різний ступінь їх стратегічної орієнтації, що впливає на специфіку процесу формування системи стратегічного управління. Використання розробленого в дисертації методу визначення ступеня розвитку стратегічної орієнтації підприємства на підставі кластерного аналізу дає можливість обґрунтованого вибору шляху трансформації функціонально-структурної компоненти (ФСК) управління підприємством як організаційної підстави для створення системи стратегічного управління.

13. Формування системи стратегічного управління в дисертації розглядається у площині стратегічних змін, обумовлених кардинальною зміною зовнішніх умов функціонування суб'єктів господарювання і які мають радикальний характер. Обґрунтовано необхідність для вітчизняних підприємств диференційованого підходу до здійснення стратегічних змін щодо формування системи стратегічного управління, який обумовлюється специфікою підприємства, ступенем готовності до впровадження концепції стратегічного управління та ступенем розвитку стратегічної орієнтації підприємства. У цьому контексті запропоновано такі організаційно-методологічні підходи до формування системи стратегічного управління, як кардинальна трансформація ФСК управління, часткова трансформація ФСК управління та формування стратегічних груп. Використання розробленого в дисертації методичного забезпечення процесу формування функціонально-структурної компоненти стратегічного управління підприємством та врахування визначених завдань і особливостей кожного етапу цього процесу забезпечить ефективність здійснення стратегічних змін щодо впровадження концепції стратегічного управління.

14. Узгодження стратегічних рішень з оперативними на етапі імплементації стратегії здійснюється на підставі формування стратегічного бюджету та його взаємозв'язку з оперативними бюджетами підприємства. Для вирішення цих завдань у дисертації визначено стадії формування стратегічного бюджету в перебігу його узгодженості з оперативними бюджетами підприємства та розроблено модель взаємозв'язку стратегічного бюджету та стратегічного планування.

15. Успіх реалізації розробленої стратегії підприємства є значно обумовлений ефективним контролем. Визначено й обґрунтовано цілі, функції, особливості видів стратегічного контролю та матричну інтерпретацію його об'єктів за рівнями ієрархії управління підприємством. Розкрито зміст та сформовано інструментарій кожного етапу процесу контролю імплементації стратегії. Для забезпечення своєчасної ідентифікації стратегічних проблем підприємства розроблено концептуальні основи “сигнального” стратегічного контролю.

Важливим компонентом системи стратегічного контролю підприємства є оцінка стратегії, що реалізується, та стратегії, що вже імплементована. Використання розробленого методичного забезпечення (система показників для оцінки, модельний інструментарій, алгоритм оцінки) надає можливість для визначення зовнішньої, внутрішньої ефективності стратегії та інтегральної оцінки стратегії, забезпечуючи об'єктивну оцінку її успішності.

СПИСОК ОСНОВНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 302 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

Пастухова В.В. Стратегічний підхід до управління підприємством // Економіка України. - 1999. - № 5. - С. 84-86.

Пастухова В.В. Проблеми впровадження стратегічного підходу в систему управління торговельним підприємством // Торгівля і ринок України: Зб. наук. пр. з проблем торгівлі і громад. харчування Донецького держ. ун-ту економіки і торгівлі. - 1999. - Вип.8, Т.1. - С. 324-328.

Пастухова В.В. Стратегічне планування діяльності підприємства в умовах нестабільності зовнішнього середовища // Торгівля і ринок України: Зб. наук. пр. з проблем торгівлі і громад. харчування Донецького держ. ун-ту економіки і торгівлі. - 1999. - Вип.9, Т.2. - С. 154-160.

Пастухова В.В. Дослідження постачальників в системі стратегічного аналізу // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб.наук.пр. - К.: КДТЕУ, 2000. - С. 283-289.

Пастухова В.В. Визначення стратегічних альтернатив розвитку підприємства на підставі кількісної оцінки впливу маркетингового середовища // Вісник КДТЕУ. - 1999. - № 3. - С. 57-65.

Пастухова В.В., Чижиков Г.Д. Стратегічне планування: стан та погляд у майбутнє // Схід. - 1999. - № 6. - С. 23-25. (Особистий внесок докторанта - визначено особливості та тенденції розвитку стратегічного планування на вітчизняних підприємствах).

Пастухова В.В. Діагностика внутрішнього середовища підприємств // Регіональні перспективи. - 2000. - № 1 (8). - С. 75-77.

Пастухова В.В. Стратегічне планування на підприємстві // Економіка України. - 2000. - № 11. - С. 36-43.

Пастухова В.В. Орієнтація на споживачів - чинник успіху підприємства // Торгівля і ринок України: Зб. наук. пр. з проблем торгівлі і громад. харчування Донецького держ. ун-ту економіки і торгівлі. - 2000. - Вип.11, Т.1. - С. 155-160.

Пастухова В.В. Стратегії малих торговельних підприємств у конкурентному середовищі // Академічний огляд. - 2000. - № 2. - С. 48-52.

Пастухова В.В. Методичний підхід до оцінки діючої стратегії підприємства // Регіональні перспективи. - 2000. - № 2-3 (10). - С. 8-10.

Пастухова В.В. Організація стратегічного планування на підприємстві // Торгівля і ринок України: Зб. наук. пр. з проблем торгівлі і громад. харчування Донецького держ. ун-ту економіки і торгівлі.- 2000. - Вип.10, Т.2. - С. 103-107.

Пастухова В.В. Аналіз системи стратегічного управління підприємством: методологічні аспекти // Фінанси України. - 2000. -

№ 10. - С. 69-75.

Пастухова В.В. Концепція ключових факторів успіху в системі стратегічного управління // Менеджер. - 2001. - № 1 (13). - С. 31-36.

Пастухова В.В. Стратегічні рішення: емпіричні оцінки механізму їх прийняття на вітчизняних підприємствах та напрямки удосконалення // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Дніпропетров. нац. ун-ту. - 2001. - Вип.72, - С. 3-8.

Пастухова В.В. Вибір оптимальної стратегії підприємства // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Менеджмент та підприємництво в Україні”. - 2001. - № 417. - С. 289-294.

Пастухова В.В. Стратегічні напрямки розвитку маркетингу в Україні // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. КНЕУ. - 2001. -

Вип. 5. - С. 70-75.

Пастухова В.В. Методологічні аспекти застосування стратегічного інструментарію в процесі генерування альтернативних стратегій підприємства // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - 2001. - № 3. - С. 183-186.

Пастухова В.В. Функціонування підприємства у зовнішньому середовищі: закони стійкості і толерантності // Вісник КНТЕУ. - 2001. - № 4. - С. 50-59.

Пастухова В.В. Екогармонійність як принцип сучасного стратегічного управління // Наук. вісник Чернівец. торг.-екон. ін-ту КНТЕУ. - 2002. - Вип.2: Економічні науки. - Ч. І. - С. 43-46.

Пастухова В.В. Методологічні аспекти прийняття стратегічних рішень // Вісник ПУСКУ. - Сер. Екон.науки. - 2001. - № 4. - С. 56-59.

Пастухова В.В. Контроль в системі стратегічного управління підприємством // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб.КНЕУ. - 2002. - В. 1(18). - С. 465-470.

В інших виданнях:

Пастухова В.В. Визначення змісту та характеру стратегій діяльності підприємства // Матеріали ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації”. - ЧДЕІ КНТЕУ. - 2000. - С. 251-252.

Пастухова В.В. Современный менеджмент предприятий: проблемы и перспективы развития // Национальная экономика и Вооруженные силы: проблемы и перспективы. Труды II Всерос. науч.-практ. конф. - СПб.: Изд-во СПбГТУ. - 2000. - С. 97-98.

Pastuhova Valentina Corporate culture as a Key to the enterprise strategy realisation // Materialy z trzeciej miedzynarodowej Konferecji “Kultura organizacyina - osobowosc profesionalisty - Akademia Ekonomiczna w Poznaniu”. - 2001 - С. 120-123.

Пастухова В.В. Особливості SWOT-аналізу як інструменту стратегічного планування // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі: Зб. наук. пр. - Рівне: Волинські обереги, 2002.- С.449-451.

Пастухова В.В. Принципи адекватности в контексте устойчивого развития предприятия // Сб.науч.статей участников Междунар.науч.-практ.конф. - Челябинск: Изд-во ЮУрГУ, 2002. - С. 18-21.

Пастухова В.В. Становление системы стратегического управления на предприятии как направление стратегических изменений //Сб.науч.статей участников Российской науч.-практ. конф. “Стратегическое управление: регион, город, предприятие”. - Нижний Новгород: НИМБ, 2002. - С. 125-127.

Размещено на Allbest.ru