Главная Коллекция "Otherreferats" Экономика и экономическая теория Науково-методичні основи управління проектами: економічний аспект

Науково-методичні основи управління проектами: економічний аспект

Визначення ролі проектного управління в прискоренні розвитку економіки в умовах її ринкової трансформації. Обґрунтування стратегічних основ і загальної схеми використання методів передпроектного дослідження у визначенні проблем розвитку регіонів.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 06.07.2014
Размер файла 163,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Звернути увагу треба й на те, що дотепер серед багатьох зримих, широко обговорюваних, активно хвилюючих науку, громадськість і владу проблем підприємництва усіх форм власності розробка наукової ідеології охорони праці не тільки не стала пріоритетною, але фактично не починалась.

У табл. 2 наведено динаміку травматизму на виробництві в Україні і у Донецькій області. За базу для розрахунків по Україні прийнятий 1990 рік, причому автор скоригував статистичні показники цього року на реальний рівень стану продуктивних сил і виробництва ВВП, що склався на початок 2002 року (індекс фізичного обсягу ВВП у 2001 році до 1990 року -- 0,42 до 1,0).

Таблиця 2 Динаміка травматизму на виробництві в Україні (чисельник)і Донецькій області (знаменник)

Найменування

показників

1990*)

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Кількість потерпілих з втратою працездатності на 1 робочий день і більш, тис. осіб

у т.ч. загиблих, осіб

Кількість людино-днів непрацездатності, тис.

Те ж на 1000 працюючих:

- усього

у т.ч. загиблих

- кількість людино-днів непрацездатності

Кількість людино-днів непрацездатності на 1 потерпілого

*) показники 1990 р. дано в перерахунку на обсяг видобутку вугілля в 2001 р.

Лиховісний парадокс динаміки і структури травматизму полягає в тому, що показники росту тут формуються не тільки за рахунок традиційно небезпечних галузей і виробництв (вугільна промисловість, транспорт, металургія), підприємства яких у більшості залишаються державними, а в результаті головним чином безконтрольної діяльності тисяч малих і середніх підприємств агропромислового комплексу, будівництва, сфери послуг, де превалюють приватна і колективна форми власності.

За п'ять років (1995-1999 рр.) внаслідок травматизму в Україні загинуло 6700 осіб. За той же період тільки в АПК загинули 2500 осіб (37,3%), травмовані 55 тис., стали інвалідами 18,5 тис., близько 6 тис. родин втратили годувальників.

Майже 1,5 тис. робітників загинули в будівництві. Якщо прийняти до уваги, що промислово-цивільне будівництво силами великих спеціалізованих підприємств звелося до символічних обсягів, той й у цій галузі жертвами виробництва стали наймані робітники переважно малих фірм і кооперативів.

В останні роки ситуація значно погіршилася. За даними міністерства праці і соціальної політики, у 2001 році на виробництві загинуло 1378 осіб. Щоденно виробничі травми одержують в середньому 120 осіб, з яких 30 становляться інвалідами.

Особливо тяжкий стан травматизму традиційно відмічається в регіонах з вугільною промисловістю. В 2001 році тільки на підприємствах Донецької області три чверті потерпілих і більше 60% загиблих -- робітники вугільних шахт. Рівень виробничого травматизму в цій галузі в 4,6 рази перевищує середньообласний (41 випадок на 1000 працюючих). Поряд з цим питома вага витрат на охорону праці в галузі в 2001 році склала лише 28% від загальних по області.

Ці показники і співвідношення стабільні на протязі довгого часу, тобто є традиційними. Нічого дивного немає в тому, що Україна за обсягом вугледобутку займає 10-місце в світі, а по кількості загиблих -- 2-е (після Китаю).

Ці скорботні цифри свідчать про безпрецедентне знецінення людського життя і про серйозний масштаб правового свавілля хазяїв, від якого фактично не захищений найманий робітник.

Відображувані офіційною статистикою причини травматизму на виробництві можна показати на прикладі Донецької області (табл. 3). На охорону праці в 1999 р. в цілому в Україні витрачено 1012 млн. грн. (71 грн. на одного працюючого), а в Донецькій області -- 240,5 млн. грн. (178 грн.). Ці суми незначні в порівнянні з дійсними потребами в охороні праці і масштабами травматизму. Влада і власник пояснюють таке фінансування банальною нестачею грошей, анітрошки не бентежачись цинізму такого „аргументу”.

Автор встановив, що травматизм на виробництві викликає наслідки соціального й економічного характеру. Соціальні наслідки полягають у загибелі працівників і травматизмі різного ступеня важкості. Вони можуть бути як локальними (тобто компенсуватися тільки відповідними витратами на підприємстві), так і загальнодержавними. Економічні наслідки -- припинення випуску продукції на визначений час, зруйнування устаткування, споруджень, гірничих виробок, втрата частини виробленої продукції, -- також можуть мати локальний, регіональний або галузевий характер.

Таблиця 3 Причини травматизму на виробництві в Донецькій області в 2001 р.

Причини

Кількість потерпілих, осіб

У %% до підсумку

Усього потерпілих

12157

100

у тому числі:

1. Недосконалість конструкцій машин, недостатня надійність засобів виробництва

266

2,2

2. Невідповідність технологічних процесів правилам ТБ, незадовільний технічний стан засобів виробництва й інші технічні причини

1572

12,9

3. Недоліки в навчанні безпечним правилам роботи, неякісне медичне обслуговування працівників

310

2,5

4. Відсутність засобів індивідуального захисту працівників

327

2,8

5. Порушення працівниками режиму праці і відпочинку, технологічного процесу, правил ТБ під час експлуатації устаткування, трудової і виробничої дисципліни

5837

48,0

6. Інші організаційні й інші причини

3845

31,6

Економічні підходи й оцінки технічних, технологічних, організаційних проектів і окремих заходів, спрямованих на підвищення безпеки праці, мають особливу своєрідність, що не враховується ні в методичних посібниках, ні в практиці. Вона полягає в тому, що економічні наслідки враховуються хоча б частково, а соціальні -- не враховуються зовсім. Автор довів, що екологія природи і людини -- одні з найбільш рентабельних і високоморальних сфер вкладень інтелектуальних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів сучасного людства. Цю концепцію автор відтворив у створеній методології, завдяки якій вперше отримана можливість давати економічну оцінку наслідків травматизму. Зокрема, соціально-економічний ефект проекту, що відвертатиме порушення й аварії з ймовірною втратою працівників на виробництві, розраховується по формулі:

(5)

де -- ймовірність події А, тобто ймовірнісна міра зменшення соціально-економічних наслідків аварій; -- річна сума національного доходу, виробленого одним працівником у базисному періоді, тис. грн.; -- зменшення терміну трудової діяльності працівника внаслідок травматизму й обумовленого цим передчасного вибуття його з виробництва, років; Чр -- чисельність працівників, що піддається небезпеці найбільш важкого травматизму в базисних умовах, осіб; Ki -- додаткові капітальні вкладення, що вимагаються на створення і реалізацію проекту безпеки праці, тис. грн.; -- коефіцієнти приведення; kдиск -- коефіцієнт дисконтування для врахування інфляційних чекань (наприклад, при оптимістичних оцінках річної інфляції в 10% величина kдиск = 0,1); Зсусп. баз. -- суспільні витрати на заміну вибулого внаслідок травматизму робітника, тис. грн.; -- матеріальний збиток від травматичної події, тис. грн.

При розробці методології використана ідея акад. Т.С. Хачатурова, суть якої полягає в тому, що середньостатистичний працівник сфери матеріального виробництва створює додатковий продукт за період своєї діяльності, який майже в 2 рази перевершує розмір особистого споживання самого працівника і непрацюючих членів його родини і що у випадку передчасного вибуття працівника з виробництва (внаслідок загибелі, повної втрати працездатності) суспільство не одержить національного доходу в обсязі, пропорційному скороченню терміну його трудової діяльності. Виконані автором розрахунки на реальних матеріалах свідчать, що загибель на виробництві одного працівника викликає наслідки в обсязі близько $200 тис. При порівнянні їх з потрібними витратами на проекти, автор зробив висновок -- обмежувати травматизм вигідно економічно, не говорячи вже про моральний бік проблеми.

Сьомий розділ „Передпроектне дослідження ефективності інвестиційної політики підприємств і фінансово-кредитних установ регіону” присвячено дослідженню залежності інвестиційної політики регіону від фінансового стану суб'єктів господарювання. Доведено, що вирішення проблеми їх підтримки і заохочення до інноваційної діяльності та активного фінансування реальної економіки визначальним чином впливає на розвиток держави і її регіонів.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємств регіону розроблено методи рейтингового типу. Розрахунок рейтингу підприємства включає наступні етапи:

· систематизація й аналітична обробка інформації за період аналізу;

· обґрунтування системи показників, які використовуються для рейтингової оцінки, їхня класифікація;

· розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки;

· ранжування підприємств за їх рейтингом й ухвалення інвестиційного рішення.

В роботі сформовано систему факторів, які обумовлюють фінансово-економічний стан підприємства, в складі факторів ефективності виробничої діяльності, ліквідності, фінансової стійкості; систему вихідних показників -- рентабельності, фінансової стійкості і платоспроможності; моделі для розрахунку рейтингу декількох модифікацій в залежності від розміру підприємств, їх технологічного рівня, складності системи взаємодії з партнерами тощо. Зокрема, в разі найбільш складного сполучання цих характеристик враховуються їхні індивідуальні aij і оптимальні значення:

(6)

Розроблений метод ранжування підприємств в залежності від їхнього фінансового потенціалу для здійснення певної інвестиційної діяльності може бути використано і на окремому підприємстві. В цьому випадку об'єктом ранжування будуть різні його проекти, здійснення яких залежатиме від фінансових можливостей підприємства. Таким чином, за право використати ці можливості конкуруватимуть окремі проекти. Метод було апробовано для визначення інвестиційних перспектив великого і динамічного підприємства України -- ВАТ „Концерн „Стірол”, яке ще декілька років тому виробляло відносно вузьку номенклатуру товарів (біля 40 найменувань), а зараз завдяки наступальній стратегії експансії на ринки далекого і близького зарубіжжя, впровадженню принципово нових проектів довело номенклатуру до 2000 найменувань і позитивно впливає на інвестиційну привабливість регіону і держави. Це підприємство має всі ознаки точки росту, бо динамікою свого розвитку ініціює розвиток всього оточення. За допомогою рейтингового методу встановлено доцільність нових проектних напрямків, а також їх фінансування за рахунок головним чином реінвестиції прибутку. Доведено, що диференційований підхід держави до проблеми розвитку таких підприємств буде множити їх кількість і створювати надійну фінансову базу інноваційного розвитку регіонів.

Особливого значення у цьому плані набуває також задача інвестиційної активізації фінансово-кредитних установ регіону. Виконане дослідження їх стану і можливостей дозволило висвітлити значні проблеми і запропонувати їх рішення.

Фінансово-кредитна діяльність відноситься до напрямів підвищеної складності. Умови роботи на фінансовому ринку безперервно ускладнюються, що відповідно робить більш потрібними системні процедури прийняття рішень менеджерами. Виникає необхідність створення, підтримки і оновлення управлінських стандартів, технологій, портфелю ідей, котрі повинні сприяти зниженню ймовірності прийняття менеджером помилкового рішення, відверненню очевидних і мінімізації вірогідних ризиків, контролю бізнесу й перспектив його розвитку тощо. Динаміку банківської системи України відображено на мал. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протягом останніх років зберігалася стійка тенденція до збільшення статутного, регулятивного і балансового капіталів українських банків, що позитивно вплинуло на рівень капіталізації банківської системи. Наприклад, у порівнянні з початком 2001 року частина банків, регулятивний капітал яких склав понад 5 млн. євро і які наділені правом здійснювати діяльність на території України, збільшилася з 56,2% до 72,3% (табл. 4).

Таблиця 4 Структура банків України за розміром регулятивного капіталу

Регулятивний капітал

За станом на

01.01.98*

01.01.99

01.01.00

01.01.01

01.01.02

До 1 млн. євро

11

39

14

7

5

Від 1 млн. до 3 млн. євро

101

78

65

14

9

Від 3 млн. до 5 млн. євро

21

21

42

47

34

Від 5 млн. до 10 млн. євро

25

20

24

66

71

Більш 10 млн. євро

26

20

19

20

36

Загальна кількість банків, які надають баланс НБУ

184

178

164

154

155

* розмір регулятивного капіталу вказано в млн. екю, далі - в євро

Динамічно зростав і балансовий капітал банків. Наприклад, за 2001 рік він виріс на 21,6% і на початок 2002 року дорівнював близько 8 млрд. грн. Значна його частина сформована за рахунок сплаченого статутного капіталу (мал. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Малюнок 2. Структура балансового капіталу банків України.

Розмір іноземного капіталу в загальній сумі зареєстрованого статутного капіталу українських банків за 2001 рік збільшився на 12,2% і складає 139,5 млн. євро чи 13,5% від статутного капіталу в цілому.

Для банківської системи України в цілому і для її частки у Донецькому регіоні головною все більш стає проблема капіталізації банків. Їхня кредитна діяльність відображена в табл. 5.

Таблиця 5 Показники діяльності банківської системи України

Період

ВВП, млн. грн.

Кредити, надані комерційними банками в економіку України, млн. грн.

Частина наданих кредитів в ВВП, %

Балансовий капітал банків, млн. грн.

Активи банків, млн. грн.

Прибутковість активів комерційних банків, %

01.01.99

102593

8873

8,6

4828

19573,3

2,29

01.01.00

130442

11787

9,0

5878

25806,2

1,99

01.01.01

172952

19121

11,1

6450

36979,5

-0,08

01.10.01

152006

25947

17,1

7308

47771,5

0,95

Незважаючи на ще не дуже вразливі показники фінансування проектів реальної економіки, банки вже мають потенціал, який можна було б використовувати значно ширше. Для розв'язання цієї проблеми автором розроблено рекомендації щодо поліпшення менеджменту фінансово-кредитних установ і створено методологію фінансової діагностики позичальника, яка відтворює найбільш поширені ризики і пропонує механізм їх обмеження.

Діагностика фінансового стану підприємств-позичальників кредитів на інвестиційні проекти згідно з розробленою методикою дозволить банківським установам і підприємствам проводити зважену інвестиційну політику, враховуючи інтереси кожного учасника та їх реальні можливості. Передпроектна діагностика кредитоспроможності підприємств зведе до мінімуму ризики і втрати банківських установ і, кінець кінцем, -- буде спонукати їх сміливіше приймати участь у відновленні реальної економіки кожного регіону і держави в цілому.

висновки

1 В контексті світового досвіду подальший соціально-економічний розвиток України у визначальній мірі залежатиме від використання новітніх технологій управління, насамперед проектного управління, але недостає системності та наукової обґрунтованості здійснюваним на всіх рівнях управління заходам і проектам, що серед багатьох причин пояснюється відсутністю або недостатньою з точки зору практики розробкою теорії проектного управління, належним чином адаптованої до умов перехідної економіки України.

2 Для вирішення цієї проблеми розроблено особливу ідеологію проектного управління як системну єдність двох взаємозалежних домінант - передпроектного дослідження і обґрунтування, а також власне управління проектами. Відсутність першої ланки як предмету дослідження в теорії призводить до того, що власне управління проектами досі не має того наукового керма, яке б спрямовувало проекти всіх рівнів на подолання загальнонаціональних і регіональних проблем і потреб, бо виявити і кількісно оцінити їх можна тільки за допомогою теорії передпроектного дослідження. Передпроектне дослідження -- це особливий науковий напрям, який базується на надбаннях економічної

має суто практичне призначення, обґрунтовує спрямування проектів на досягнення стратегічних цілей, визначаючи при необхідності і проміжні задачі, науково формує механізм впровадження результатів передпроектного дослідження безпосередньо у практику створення різноманітних проектів розвитку регіону та діючих у ньому підприємств і компаній.

3 Освоєння в Україні в повному обсязі ринкових відносин вимагає наукового переосмислення принципів і механізмів управління на рівні регіону і всіх суб'єктів господарювання. Переважно розповсюджена функціональна система управління не стимулює досягнення суб'єктами ринково і суспільно значущих результатів, вона не адаптована до стратегічного розвитку підприємств і не має внутрішніх стимулів для впровадження ідеології розвитку через проекти. Ці обставини спонукають якнайшвидше оволодівати технологією проектного управління, що на рівні окремого суб'єкту господарювання визначається вперш за все впровадженням методів реінжинірингу. Узагальнення західного досвіду дає підстави стверджувати, що і в українській практиці реінжиніринг підштовхне менеджмент до зміни парадигми мислення, ракурсу оцінки, широти охоплення проблем, пов'язаних з поточною діяльністю, бо він визначає започатковане передпроектним дослідженням перепроектування бізнес-процесів в межах суб'єкту господарювання, фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових відносин для досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень у вирішальних, сучасних показниках діяльності компанії, таких як вартість, сервіс, темпи.

4 Проектне управління базується на точному кількісному вимірюванні стану підприємств, які діють в регіоні. Встановлено, що точний характер і спрямування майбутніх проектів може бути виведено із результатів позиціонування підприємств на графіках (кривих) їх життєвих циклів. Згідно з проведеними дослідженнями обґрунтовано ранжування проектів на проекти розвитку (коли підприємство знаходиться на етапі підйому), проекти утримання позицій (що відповідає етапу стабілізації на кривій життєвого циклу підприємства), проекти виходу з кризи (на кривій ЖЦП -- це етап спаду) тощо. Для позиціонування підприємств на їхніх кривих ЖЦП найбільш придатні моделі, які відображають точну графічну інтерпретацію майбутнього стану підприємства.

5 Для аналізу стану підприємства на конкретному етапі його знаходження використовуються різноманітні моделі і методи, але для проектного управління найбільш придатні такі, що дають кількісні оцінки. В українській практиці зможуть бути ефективно використані методи функціонально-вартісного аналізу, функціонально-вартісного управління, економічного і функціонально-економічного аналізу. Застосування кількісних методів у передпроектних дослідженнях забезпечує можливість перейти від якісних до точних оцінок прийнятого курсу дій, точного представлення бізнес-ситуації в регіоні і на окремих підприємствах для санкціонування проектів відповідними органами управління і забезпечення передбачуваних дій по її поліпшенню, „переекзаменування” проекту і оцінки відхилень від первісного курсу дій. Доведено, що перехід на проектне управління економікою перш за все означає відмову від суто емпіричних дій і освоєння технологій управління, які базуються на точних методах.

6 Безвідносно до форми організації передпроектних досліджень виконавці повинні бути озброєні конкретними технологіями їх проведення. Безпосередньо науково-методичні основи передпроектних досліджень апробовано з урахуванням структури економіки Донецького регіону, проблем її ключових галузей, значення і можливостей власних джерел, більш ефективне використання яких за допомогою цілеспрямованих проектів здібно надати реальному секторові економіки регіону надійну енергетику розвитку. Багато в чому прийняті до уваги параметри економіки Донецького регіону збігаються з параметрами і проблемами інших регіонів держави. Тому можуть мати поширене значення розробки автором проблем передпроектного дослідження ефективності підвищення виробничих потужностей (потенціалу) підприємств, науково-методичного забезпечення проектів підвищення безпеки праці на виробництві, ефективності інвестиційної політики підприємств, обґрунтування напрямів розвитку фінансово-кредитних установ. Для всіх регіонів нашої держави ці питання є проблемними. Велика кількість підприємств, особливо базових галузей, має такі показники використання потенціалу, які знаходяться поза економічним сенсом їхнього існування. Виникають потреби в загальнодержавних і регіональних проектах реструктурізації не тільки окремих підприємств, але й цілих галузей. Економічно і соціально небезпечним став рівень виробничого травматизму. Все ще слабкою залишається фінансово-кредитна система і в той же час зростає об'єктивна потреба її зміцнення і активізації, тому що без власних фінансових джерел вже неможливо будувати і здійснювати стратегію розвитку держави, регіону, окремого підприємства.

7 Фінансово-економічні проблеми перманентного характеру обумовили фізичну і моральну деградацію виробничих сил більшості базових галузей і відповідні небезпечні як для регіонів, так і держави соціально-економічні наслідки. Передпроектні дослідження доводять, що в базових галузях, насамперед в добувній, відсутні ресурси для відтворення потенціалу шляхом будівництва нових підприємств, внаслідок чого актуальною стає проблема техніко-технологічного оновлення та оптимізації використання виробничих потужностей діючих підприємств.

8 Серед проблем, що мають всеохватний характер і визначаються керівниками вищих рівнів управління як загрожуючі національній безпеці своїми соціально-економічними наслідками, особливе місце займає проблема охорони праці і обмеження виробничого травматизму. Незважаючи на це, її наукова та практична розробка не відповідає ні масштабу, ні наслідкам цього загрозливого явища. Вперше створені та апробовані науково-методичні основи дослідження визначають проблему травматизму перш за все в аспекті соціальних наслідків. Вони мають безпосередньо суспільний характер. Доведено, що соціальні наслідки травматизму можна вимірювати макроекономічними інструментами. Використання наукового механізму врахування соціальних і економічних наслідків травматизму на вугледобувних підприємствах дозволило встановити, що у перерахунку на одного загиблого вони вимірюються сумою порядку $200 тис. і близько збігаються з оцінками в інших галузях діяльності. Передпроектне дослідження за розробленою теорією орієнтує перш за все на визнання національного значення проблеми травматизму незалежно від галузі чи виду діяльності людей, порушує соціально-етичні її аспекти і доводить вихідну концепцію автора, що екологія природи і людини -- одні з найбільш рентабельних і високоморальних сфер вкладень інтелектуальних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів сучасного людства.

9 Відносна слабкість фінансово-кредитної системи України в цілому, особливо -- окремих регіонів, а також млява політика у залученні зарубіжних інвестицій обумовлюють необхідність в більшій мірі спиратися на власні реінвестиційні можливості підприємств. Узагальнення та наукова оцінка досвіду провідних підприємств Донецького регіону підтверджує доцільність і реальну можливість такого напряму дій. Для кожного підприємства головним питанням є визначення за допомогою розробленої методології співвідношення стратегічних інвестиційних запитувань і потреб на фінансування поточної діяльності з тим, щоб їх загальний обсяг у динаміці не перевершував дійсних можливостей. Встановлено, що своєчасно і ефективно використані зайомні інвестиції дають динамічно зростаюче джерело самофінансування проектів завдяки реалізації механізму реінвестування отриманого із здійснених проектів прибутку.

10 Збільшення темпів економічного розвитку регіону в значній мірі залежить від стану і політики діючих в ньому фінансово-кредитних установ. На сучасному етапі їх роль у фінансуванні реальної економіки вже не відповідає їх дійсним можливостям насамперед внаслідок невизначеності принципових умов діяльності цих установ, механізмів гарантування повернення кредитів, нестабільності правового простору роботи банків як суб'єктів підприємницької діяльності. Пригнічуючим фактором є очікування ними зміни умов існування великих проектів, які були започатковані за ініціативою органів влади і здійснюються за фінансовою участю кредитних установ. Тому абсолютно необхідною повинна бути відповідальність держави за ініційовані нею проекти, що вирішують складні соціально-економічні проблеми. Це перша умова активізації інвестиційної політики фінансово-кредитних установ.

11 При вирішенні умови правової стабілізації фінансово-кредитним установам потрібно буде для динамічного нарощування кредитного потенціалу значно підвищити інтерес до страхового бізнесу, споживчого кредитування, вексельного кредиту, акцептних і авальних кредитів, факторингу, форфейтингу тощо. Ці новітні для наших умов, але широко використовувані західними банками технології, ще не відіграють значної ролі в акумулюванні коштів вкладників, що обмежує кредитний потенціал банків. Доведено, що низька поки ще інвестиційна активність комерційних банків в значній мірі відображує недоліки їх менеджменту, зокрема, недооцінку ними проектів власного розвитку у напрямках підвищення рівня капіталізації, надійності і забезпеченості виданих кредитів, гарантування внесків населення, наведення більш тісних зв'язків між усіма сегментами фінансового сектору, де поки що занадто велика розмежованість інтересів і вкрай низька координація і корпоративна згуртованість. Номінально існуюча зацікавленість фінансово-кредитних установ в обслуговуванні перш за все великих підприємств може бути реалізована практично, якщо вони створять або на сучасному рівні удосконалять структури маркетингу і оволодіють методами прогнозування і управління банківськими ризиками. Розвинена у роботі теорія оцінки, прогнозування і управління ризиками фінансово-кредитних установ враховує їх специфіку, різноманіття і залежність від фінансового стану зайомників. Введення у теорію цієї складової у вигляді методології діагностики зайомника вирішує одну з принципових обставин, яка традиційно обумовлює підвищені ризики кредитора і його відповідну стриману поведінку відносно багатьох зайомників з негативною кредитною історією.

12 Перетворення структури економіки регіону на ринковій та інноваційній основі стане практично можливим, якщо всі рівні управління нададуть необхідної підтримки підприємствам -- точкам росту, тобто тим, що забезпечують власний розвиток завдяки фінансуванню проектів на основі реінвестування прибутку від здійснених проектів, а також фінансово-кредитним установам, які орієнтовані на активне інвестування реальної економіки. Фактична відсутність такої підтримки, з одного боку, змушує їх діяти поодинці і брати різноманітні ризики тільки на себе, а з другого боку, формує захисну політику поведінки, в якій нехтуються всі обставини крім власних інтересів.

Список опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

(а) монографії і публікації в наукових фахових виданнях

1 Вісящев В.А. Наукові засади передпроектних досліджень і обгрунтувань: Монографія. -- Севастополь: „Вебер”, 2003. -- 440 с.

2 Висящев В.А. Проблемы и методы управления затратами на бизнес - проекты: Монография. -- Донецк: Изд-во “НОРД Компьютер”, 2003. -- 132 с.

3 Висящев В.А. Бизнес-планирование: теория и практика: Монография. - Донецк: “Норд Компьютер”, 2001. - 413 с.

4 Вісящев В.А., Поважний О.С., Степанчук С.С. Теоретичні і методичні основи проектного аналізу: Монографія. -- Донецьк: Вид-во „НОРД Комп'ютер”, 2003.- 152 с.

Особистий внесок: ідея праці, розробка її концепції та методології аналізу проекту.

5 Висящев В.А. Инвестиционные проблемы экологии природы и человека // Научн. сб. “Развитие рыночных процессов в Украине: макроэкономические и региональные аспекты”. -- Донецк: ИЭП НАН Украины, ДонГТУ, 1997, С. 38-40.

6 Висящев В.А. Состояние и проблемы малого бизнеса и предпринимательства// Менеджер. --1998. - №1. - с. 5-11.

7 Висящев В.А. Организационно-экономические проблемы предпринимательства в специальных (свободных) экономических зонах (СЭЗ) и на территориях приоритетного развития (ТПР) Донецкого региона // Менеджер. -- 1998. -- №1. -- С. 22-26.

8 Висящев В.А. Активизация предпринимательства как доминанта антикризисного управления // Менеджер. -- 1999. -- №1. -- с. 18-26.

9 Вісящев В.А. Економічна ефективність підвищення виробничих потужностей шахт та максимізації їх використання (частина перша) // Менеджер. -- 1999. -- №3(5). -- с. 57-66.

10 Вісящев В.А. Економічна ефективність підвищення виробничих потужностей шахт та максимізації їх використання (частина друга) // Менеджер. -- 1999. -- №4(6). -- с. 35-43.

11 Висящев В.А. Зависимость инвестиционной политики предприятия от его финансово-экономического состояния // Менеджер. -- 1999. -- №2(4). -- с. 96-105.

12 Вісящев В.А. Проектний менеджмент як сучасна управлінська ідеологія і напрямок підготовки фахівців для перехідної економіки // Менеджер. -- 2001. -- №3(15). -- с. 4-8.

13 Висящев В.А. Современные педагогические технологии подготовки и повышения квалификации управленческих кадров // Менеджер. -- 2001. -- №3(15). -- с. 102-104.

14 Висящев В.А., Казакова М.С. Трансформация государственного и общественного отношения к предпринимательству в Украине // Менеджер. -- 2001. -- №4(16) -- с. 18-25.

Особистий внесок: ідея праці, виробка концепції аналізу та обґрунтування принципових висновків і пропозицій.

15 Висящев В.А. Теневое предпринимательство как научная проблема // Сб. научн. Трудов ДонГАУ “Методы развития предпринимательства и макроэкономического регулирования”: серия “Экономика”, т. II, вып. 6. -- Донецк:ДонГАУ, 2001. -- с.8-18.

16 Висящев В.А. Предпринимательские проекты в преобразовании структуры экономики региона // Менеджер. -- 2002. -- №2(18). -- с. 18-24.

17 Висящев В.А. Тернистый путь кафедры к статусу выпускающей // Менеджер. -- 2002. -- №4(20). -- с. 89-93.

18 Висящев В.А. Оценка рисков и эффективности в проектах специфического характера // Менеджер. -- 2002. -- №4(20). -- с. 182-188.

19 Висящев В.А. Экспертиза проектов мелкосерийного производства измерительных комплексов // Управління проектами та розвиток виробництва. -- 2002. -- №1(4). - с. 126-132.

20 Висящев В.А. Причинно-следственные отношения теневого предпринимательства, государства и общества: инновационный аспект // Зб. наук праць Донецької державної академії управління. -- Т. ІІ. Серія „Державне управління”. Вип. 12 „Інноваційний менеджмент”. -- Донецьк: ДонДАУ, 2002. -- с. 50-65.

21 Висящев В.А. Механизм кадрового обеспечения региональных программ научно-технического развития // Менеджер. -- 2003. -- №1(23). -- с. 17-21

22 Висящев В.А., Постников С.В. Зарубежный опыт организации предпринимательства в сельском хозяйстве и его применение в Украине // Сб. научн. трудов ДонГАУ „Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса” : серия „Экономика”, Т. II, вып. 3. -- Донецк: ДонГАУ, 2001. -- с. 221-230.

Особистий внесок: розробка концепції оцінки та механізму адаптації зарубіжного досвіду проектного управління в сільському господарстві.

23 Элементы менеджмента в управлении объединением/В.А. Висящев, В.И. Кузяра и др./ Под общ. ред. В.А. Висящева. -- Донецк: ЭНИКОМ, 1993. -- 185 с.

Особистий внесок: розробка методики функціонального аналізу діяльності вугільного об'єднання як об'єкту проектного управління.

24 Беседин В.Ф., Висящев В.А. и др. НОТ в очистных забоях. -- Изд-е 2-е, испр. и доп. -- К.: Техніка, 1971. -- 204 с.

Особистий внесок: доробка методики проектування і оцінки ефективності наукової організації праці на підприємстві

25 Гавриленко В.А., Висящев В.А. Оперативное управление затратами на угольных шахтах. -- К.: Техніка, 1978. -- 112 с.

Особистий внесок: розробка мережевих моделей управління витратами.

26 Висящев В.А. Технико-экономическое обоснование эффективности новой техники, повышающей безопасность труда // Известия вузов. Горный журнал. -- 1982. -- №3. -- с. 84-98.

27 Висящев В.А. Совершенствование методики оценки социально-экономических последствий тяжелого травматизма // Научн. тр. МакНИИ. -- 1996. --№6. -- с. 12-26.

28 Висящев В.А. Научно-методическое обеспечение проектов повышения безопасности труда в предпринимательстве // Менеджер. -- 2000. --№4(11). -- с. 94-101.

29 Висящев В.А. Методика построения и использования профилей жизненного цикла проектов // Управління проектами та розвиток виробництва. -- 2002. --№1(3). -- с. 82-96.

(б) публікації в інших виданнях

30 Висящев В.А., Сокол В.Е. Управление проектами санации предприятий: Монография. -- Донецк: Изд-во “НОРД Компьютер”, 2003. -- 95 с.

Особистий внесок: ідея і концепція побудування, розробка схеми управління проектами.

31 Висящев В.А., Бородин В.С. Методы управления инвестиционными проектами. -- Донецк: ООО “НОРД Компьютер”, 2001. -- 109 с.

Особистий внесок: розробка і систематизація методів обґрунтування інвестиційних проектів.

32 Висящев В.А., Пономаренко Е.В. Методология проектного менеджмента. -- Донецк: ООО “НОРД Компьютер”, 2001. -- 65 с.

Особистий внесок: розробка і систематизація кількісних методів управління проектами.

33 Висящев В.А., Титенко С.М., Кулишов А.Н. Производственный потенциал угольных шахт. -- К.: Техніка, 1991. - 128 с.

Особистий внесок: розробка ідеї і концепції створення аналітичного апарату оцінки потенціалу підприємств.

34 Беседин В.Ф., Висящев В.А. Оценка потерь угля в недрах. -- К.: Техніка, 1975. -- 164 с.

Особистий внесок: розробка концепції побудування системи оцінки втрат вугілля при експлуатації родовищ, розрахунки варіантів ефективного використання запасів.

35 Лобунець В.І., Івашко В.А., Вісящев В.А. Резерви підвищення виробничої потужності шахт. -- К.: Техніка, 1969. - 180 с.

Особистий внесок: розробка математичного апарату моделювання і оптимізації використання потенціалу шахти.

36 Беседин В.Ф., Висящев В.А. и др. НОТ в очистных забоях. -- К.: Техніка, 1967. -- 224 с.

Особистий внесок: розробка методики проектування і оцінки ефективності наукової організації праці на підприємстві

37 Висящев В.А., Поважный С.Ф., Скубенко В.П., Поважный А.С. Организация и планирование производства (практикум для предпринимателей и менеджеров): Уч. пособие. - Донецк: АО “ДИКОМ-ПРЕСС”, журнал “Донбасс”, 1998. - 120 с., предисловие.

Особистий внесок: розробка ситуаційних і стандартних задач в галузі гірничого виробництва та оперативного виробничого планування.

38 Висящев В.А., Бородин В.С. Использование пакета MS Office в экономическом практикуме и курсовом проектировании: Уч. пособие. - Донецк: ООО “НОРД Компьютер”, 2000. - 73 с.

Особистий внесок: використання табличного процесора MS Excel при обробці даних.

39-52 Публікації за темою дисертації: статті, тези доповідей, методичні видання і матеріали.

АНОТАЦІЇ

Вісящев В.А. Науково-методичні основи управління проектами: економічний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 -- Організація управління, планування і регулювання економікою. -- Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2003.

В роботі відкрито новий науковий напрям „передпроектні дослідження і обґрунтування”, започатковано теорію і сучасну ідеологію проектного управління, сформовано термінологічний апарат з визначенням ключових понять і їх системної єдності з практикою ринкових перетворень у базових галузях економіки, обґрунтовано пріоритетні напрямки розробки і впровадження проектів економічного і соціального спрямування в процесі ринкових перетворень в Україні.

Запропоновано механізм використання теорії проектного управління у практичній діяльності всіх рівнів державної і регіональної влади, висвітлено принципові результати практичної апробації пропозицій і рекомендацій.

Ключові слова: проект, проектне управління, економічний аспект, методи передпроектних досліджень, регіон, інноваційний розвиток.

Висящев В.А. Научно-методические основы управления проектами: экономический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 -- Организация управления, планирование и регулирование экономики. -- Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, Киев, 2003.

Актуальность исследования состоит в том, что усложнение задач развития экономики Украины, возникновение новых целей и приоритетов, ужесточение ресурсных ограничений в достижении этих целей требуют коренного изменения идеологии проектного управления и создания адекватного ей научного аппарата. Пока здесь преобладают технико-технологические и организационные подходы, а разработка экономических аспектов управления проектами, которая обосновывала бы их систему, направления, целевое назначение, не отвечает потребностям практики.

Цель работы - создание теоретических основ и практических методов и средств управления проектами на предпроектной стадии. Для ее достижения поставлены и решались задачи: обоснование роли проектного управления в ускорении развития экономики в условиях ее рыночной трансформации; формулирование идеологии управления проектами как единства двух доминант - предпроектных экономических исследований и прикладной стадии; разработка системной классификации методов предпроектного исследования тенденций развития субъектов экономики; создание научных основ предпроектных исследований и методов количественного анализа и диагностики субъектов экономики в предпроектных обоснованиях; формирование стратегических основ и общей системы использования методов предпроектного исследования в определении тенденций, направлений и проблем развития регионов и субъектов экономики; определение путей и особенностей активизации использования проектного управления в регионах.

В числе научных результатов можно выделить научно-методические основы управления проектами на предпроектной стадии, позволяющие системно увязать концепции исследования социально-экономического состояния региона и субъектов экономики, механизм выявления их проблем, потребностей и методов обоснования целесообразности их отображения в дальнейшей разработке проектов; введенные в оборот новое научное направление “предпроектные исследования и обоснования” и соответствующий понятийный аппарат, которые предусматривают формирование такой идеологии проектного управления, когда экономический аспект предшествует и ориентирует дальнейшие технико-технологические проектные действия в направлении полезных как для региона, так и отдельных субъектов хозяйствования целей; созданные классификация методов реинжиниринга и механизм их применения для определения состояния и возможностей объектов проектного управления в их дальнейшем развитий, что позволяет ранжировать эти методы по сферам применения и перейти от преимущественно качественных к точны количественным оценкам явлений и проблем, которые должны учитываться и отражаться в проектах.

Ряд известных научных положений усовершенствован: расширено и обосновано определение понятий проект, управление проектами, проектное управление путем включения в систему их важнейших признаков - временного характера, инновационности, ресурсных ограничений, командных действий, учета рисков, - что сделало эти понятия количественно измеряемыми; предложенные количественные методы реинжиниринга бизнес-процессов позволяют комбинировать методы экономического и функционально-экономического анализа и обеспечивать более надежные прогнозы в проектном управлении; разработанные методы диагностики стратегической позиции субъекта хозяйствования на основе прикладные инструментов его анализа и моделирования позволяют более точно определять основные этапы проекта, а также изменения в состоянии субъекта.

Дальнейшее развитие получили: методы предпроектного исследования эффективности повышения потенциала предприятий и его оптимизации с учетом динамики рыночного спроса на продукцию этих предприятий; методология предпроектного обоснования программ повышения безопасности труда на производстве путем введения социально-экономических последствий травматизма и разработки теории количественной их оценки; методология предпроектного исследования эффективности инвестиционной политики региона на основе оценки инвестиционных возможностей отдельных субъектов хозяйствования; методы исследования состояния и обоснования направлений развития финансово-кредитных учреждений региона, сущность которых состоит в учете специфических рисков этих учреждений и разработке механизма ограничения рисков, в результате чего будет повышаться их активность в инвестировании проектов развития реальной экономики.

Предложен механизм использования теории проектного управления в практической деятельности всех уровней государственной и региональной власти, отражены принципиальные результаты практической апробации предложений и рекомендаций.

Ключевые слова: проект, проектное управление, экономический аспект, методы передпроектных исследований, регион, инновационное развитие.

Visyashchev V.A. Scientific of a basis of management of projects: economic aspect. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of economic sciences on a speciality 08.02.03 - the Organization of management, planning and regulation of economy. - Research economic institute of the Ministry of Economics and on questions of the European integration of Ukraine, Kiev, 2003.

The new scientific direction "researches and substantiations before project" is entered into a revolution, the theory and modern ideology of design management is created, the terminological device is generated, key concepts are determined and their system unity with practice of market transformations in key economic branches of economy is established, priority directions of development and introduction of projects of an economic and social direction are proved during market transformations to Ukraine.

The mechanism of use of the theory of design management in practical activities of all levels of the state and regional authority is offered, basic results of practical approbation of offers and recommendations are reflected.

Key words: the project, design management, economic aspect, methods researches before project, region, innovational development.

Размещено на Allbest.ru

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены