Економічні інститути: зміст і реформування у транзитивній економіці

Згідно з неоінституціональною теорією, будь-який акт обміну є саме обміном “пучками” власності. Каналом, по якому відбувається обмін “пучками” прав власності, служить контракт (угода, домовленість).

У сучасній неоінституціональній теорії, контракти - це первинна і вихідна форма економічної діяльності. Без контракту немає економіки взагалі. Він фіксує, які правомочності і на яких умовах підлягають передачі. Цим контракт обмежує майбутню поведінку сторін, причому обмеження приймаються ними добровільно. Контракт тим складніше, чим складніше блага, які залучені до обміну, і чим складніше структура відповідних трансакційних витрат.

Протягом усього перехідного періоду українська економіка демонструвала вражаюче низький ступінь дотримання умов контрактів. Розрахунки за поставлену продукцію робились не в означений термін (чи не робились зовсім), зарплата затримувалась, дивіденди не виплачувались, кредитні угоди не виконувались. Але при цьому в переважній більшості випадків постачальники не розривали контактів з неплатниками, робітники не звільнялись і не влаштовували страйків, акціонери не протестували, а кредитори не вимагали арешту майна боржників. “Позаконтрактна” поведінка стала повсякденною практикою, власне кажучи, - нормою ділових відносин.

Контрактні відносини стосовно обміну “пучками” власницьких прав передбачають їх пряме закріплення юридичними гарантіями. Однак відмітна риса нинішньої української економіки - безсилість державного захисту (забезпечення виконання, правового гарантування) угод, договорів, контрактів, причому держава не виконує цю свою найважливішу економічну функцію не тільки щодо приватних контрагентів, а й у рамках тих контрактів, де сама виступає однією з їх сторін. Невиконання контрактів в Україні - причина високих трансакційних витрат і, відповідно, звуження сфери економічних взаємодій, ринкового обміну. Тому держава повинна докласти максимум зусиль для захисту контрактів, що не менш важливо, ніж захист прав власності.

У цьому зв'язку, вимагає докорінного реформування судова система України, що є одним із зобов'язань України перед Радою Європи. Також, як і багато років тому, суди, порівняно з такими структурами, як Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, прокуратура, перебувають на нижньому рівні правоохоронної системи (нижче судів тільки адвокатура). Суди цілком залежать як від місцевої, так і від центральної влади. Адже саме вони вирішують питання про фінансування судів, виплати заробітної плати і, нарешті, надання житла співробітникам. Наприклад, Європейський суд у Страсбурзі, розглядаючи справу за позовом російської компанії “Совтрансавто” до українського уряду, дійшов висновку про те, що Україна не забезпечила незалежності та справедливості своїх судових інстанцій - від первинних до Вищого господарського судів.

Важливою гарантією прав громадян є не тільки захист у суді, але й забезпечення своєчасної реалізації судових постанов. Однак в останні роки в Україні склалась критична ситуація щодо виконання судових рішень. За даними міністра юстиції О.Лавриновича, на сьогоднішній день в Україні виконується тільки кожне четверте судове рішення. За статистикою значна частина судових рішень не виконується через велику завантаженість державних виконавців. Наприклад, якщо в 1994 році Державна виконавча служба (ДВС) повинна була здійснити 3 млн. 336 тис. примусових виконань рішень судів, а в 2001 році - 4,3 млн., то вже у першій половині 2002 року ця цифра склала 5 млн. Тільки на одного держвиконавця припадає 300 примусових виконань суду. Зрозуміло, що справитись з такою масою відмовників “платити по рахунках” просто нереально. Невиконання судових рішень дискредитує всю систему правосуддя. В результаті авторитет служителів Феміди падає, а окремі громадяни та керівники підприємств, зневірившись у можливості захистити свої інтереси законним шляхом, нерідко надають перевагу у пошуку правди послугам кримінальних структур. Як відомо, відмова від правових методів розв'язання суперечок в остаточному підсумку призводить до криміналізації багатьох сфер життя і створює прекрасну основу для махінацій. Таким чином, формування ефективної судової влади - від досягнення справжньої незалежності судів до підвищення кваліфікації працівників цієї системи - було б одним з найбільш важливих кроків у напрямку захисту прав власності, контрактів, а також зміцнення регулюючої ролі держави, що відповідає принципам і духу ринкової економіки.

До ключових системотворчих функцій держави перехідного періоду, безперечно, варто віднести функцію встановлення стабільних правил гри. Тут слід зазначити, що в даному випадку мова йде насамперед не про базову функцію держави ринкової економіки щодо забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, які сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи, а про функцію їх формування в кращому випадку на порожньому місці, а в гіршому - за умов наявності прямо протилежних правового і соціально-економічного просторів. Інакше кажучи, цю ситуацію пов'язано з “пуском” нових правил гри, що власне заперечувалися колишньою системою. Тому становлення нової нормативної бази при системній соціально-економічній трансформації повинне передбачати коректування підходу до її аналізу в порівнянні з періодами стабільного розвитку. З урахуванням даного факту в роботі визначено й охарактеризовано особливості створення нової нормативної бази в постсоціалістичних державах.

Третьою системотворчою функцією держави трансформаційного періоду служить функція формування конкурентного середовища. Держава повинна забезпечити схоронність ринкового механізму й умови його нормальної роботи. Важливим напрямком підтримки ринкової змагальності виступає антимонопольне регулювання економіки. У період переходу до ринку українська держава повинна стати на захист ринкової конкуренції і протиставити монополізму весь свій економічний і політичний потенціал, знайти діючі засоби антимонопольної профілактики, демонтувати небезпечні для економіки монопольні структури. На думку автора роботи, вимагає докорінної зміни практика реалізації антимонопольного законодавства і зміна самого статусу Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет повинен мати право скасовувати чи оспорювати в суді рішення, прийняті Кабінетом міністрів України. Без цих змін не здійснити ані структурні перетворення виробництва на основі науково-технічного прогресу, ані перехід до економічного зростання.

Не менш важливу роль з вищезазначених системотворчих функцій держави грає функція активного сприяння формуванню і розвитку інститутів ринкової інфраструктури. Ринкова інфраструктура у вигляді розгалуженої, багатоканальної банківської системи, що охоплює широкий спектр спеціалізованих банківських установ різної спрямованості, різних інвестиційних, пенсійних і страхових фондів, страхових компаній, системи бірж (фондових, товарних, валютних, праці), які обслуговують відповідні ринки цінних паперів, інвестиційних товарів, валюти і трудових ресурсів, торгово-промислових палат утворить своєрідну кровоносну систему ринкового організму. Як такої ринкової інфраструктури в Україні з відомих причин донедавна практично не було. В теперішній час йде процес її становлення. Багато ланок та інститутів ще не створено. Тому перед державою постає задача всіляко сприяти формуванню складної системи ринкової інфраструктури, забезпечувати її якісну однорідність та єдність.

Від успішного вирішення вищеназваних задач, як уявляється, багато в чому залежать перспективи української державності.

Найважливішим інструментом системних перетворень виступає монетарна політика держави. Подальший розвиток грошово-кредитної і банківської системи України повинен припускати: підвищення ролі Національного банку в регулюванні грошових потоків та грошового ринку (грошово-кредитна політика не може бути ефективною, коли поза банками обертається 50% грошової маси); підвищення ефективності дисконтної політики (механізм дисконтної ставки поки не виконує регулятивної функції); стимулювання населення щодо фінансування інвестиційних проектів і зростання довіри до банківських депозитів; встановлення механізмів стимулювання українських банків-інвесторів (наприклад, надати банкам, що вкладають у економіку більше 5% кредитів усіх банків, статус національних інвесторів та знизити для них податкове навантаження); створення за прикладом багатьох розвинених країн системи пільгового чи то взагалі безвідсоткового державного кредиту малому й середньому бізнесу; законодавче визнання того, що кредит є власністю банку, неповернення кредиту - це порушення права власності, за що винні зобов'язані нести кримінальну відповідальність; форсований розвиток чекового і вексельного обігу як ефективного засобу розширення грошового обігу і відповідно вітчизняного ринку; програма діяльності уряду в аспекті прогнозованих макромонетарних параметрів повинна припускати зростання рівня монетизації економіки (сьогодні рівень монетизації ВВП не перевищує 19%, тоді як у розвинених країнах він складає 50-100%).

Успішна реалізація вищеназваних рекомендацій, у першу чергу, залежить від того, наскільки швидко будуть прийняті Верховною Радою України закони: “Про банківський кредит”, “Про стимулювання національних інвесторів”, “Про організацію грошово-кредитного ринку”.

неоінституціоналізм відносини ринковий

ВИСНОВКИ

Дисертація містить постановку та теоретичне вирішення нової наукової проблеми - реформування планової економічної системи в рамках неоінституціональної парадигми. В межах цієї проблеми основними висновками, що мають концептуальний характер і науково-практичне значення, є:

1. Успішна трансформація економіки України неможлива без усебічного критичного освоєння сучасної економічної теорії. Неоінституціональна економічна теорія - це якісно новий етап у розвитку неокласичної традиції, який долає багато обмежень, властивих попереднім неокласичним моделям, і дозволяє досліджувати економіку з урахуванням неформальних практик, національних традицій, звичаїв і культури.

2. Інститути в цілому характеризуються вельми багатою і складною внутрішньою організацією. Опис структури інститутів залежить від обраних критеріїв. У залежності від способу затвердження розрізняють формальні і неформальні інститути. Формальні інститути, представлені юридичними нормами і законами, фіксують існуючі виробничі відносини. Вони мають публічні механізми захисту і припускають примус до виконання. За ступенем охоплення формальні інститути поділяються на загальні й особливі. До загальних формальних обмежень відносяться закони, а до особливих формальних обмежень - письмові ділові контракти, які визначають права й обов'язки сторін, що їх підписали.

3. Формальні норми і правила, які утворюють правову та регулюючу інфраструктуру, формують певну ієрархію, структуруючу інституціональне середовище. Найбільш загальні норми в цій ієрархії представлено конституційними правилами. Перехідний період в усіх постсоціалістичних країнах ознаменувався прийняттям нових конституцій, що фіксують норми демократичного суспільства. Однак в умовах відсутності демократичних традицій і цивільного суспільства норми в Конституції України слід прописувати більш чітко і детально.

4. Нові формальні інститути є важливими як фактор, що впливає на еволюцію неформальних практик. Вони повинні не тільки забезпечити “гру за правилами”, але й змінити характер неформальних взаємодій, які повинні стати максимально публічними і відкритими, затверджувати сучасні демократичні форми господарювання і ведення бізнесу.

5. Неформальні інститути - це неписані правила, домовленості і норми поведінки. Їх максимально персоніфіковано, позбавлено стійкого автоматизму, вони формулюються в загальних термінах і не забезпечені надійними санкціями проти можливих порушень. Але саме аналіз неформальної складової “правил гри” в економіці дозволяє дати вичерпну оцінку інституціонального середовища, розкрити систему стимулів, забезпечити високу ефективність державної економічної політики. Структурно неформальні інститути включають, по-перше, сукупність соціальних норм, джерелом яких є культура (соціопсихологічні та соціокультурні неформальні інститути), і, по-друге, неформальні економічні норми, що безпосередньо генеруються системою формальних норм і направляють економічну поведінку людей і організацій (неформальні інститути ділової поведінки). Тому у своїй єдності формальні інститути і неформальні інститути ділової поведінки є формою існування економічних відносин.

6. Центральним моментом перехідної економіки України є сумісність соціопсихологічних і соціокультурних неформальних інститутів та формальних правил. Конвергенція формальних інститутів із соціопсихологічними і соціокультурними нормами і правилами є можливою в тому випадку, коли тенденція розвитку неформальних норм сумісна з логікою розвитку формальних інститутів. Отже розгляд і урахування етнічної структури українського народу, його менталітету, характеру і національної психології є однією з умов успішного становлення ринкової економіки. Тільки розвиток на основі власної ідентичності здатен швидко й ефективно вивести Україну на траєкторію соціально-економічного прогресу.

7. Вирішальний фактор у виборі інститутів - прагнення скоротити трансакційні витрати. Через недостатню ринкову культуру в умовах перехідної економіки України велику питому вагу в структурі трансакційних витрат займають витрати опортуністичної поведінки, які можна знизити за допомогою ефективної моделі державної соціальної політики. Аналіз моделей соціальної політики в економічних системах змішаного типу дозволяє зробити висновок, що для України, з урахуванням сформованих традицій, найбільш прийнятною була б ордоліберальна модель.

8. Реалізація наведеної моделі вимагає проведення ефективної соціальної політики, до інструментів якої ми відносимо: державне регулювання доходів населення, соціальне партнерство, регулювання ринку праці з відповідною інституціональною структурою й інфраструктурою. Відсутність цих інститутів та заходів державного регулювання в соціальній сфері і викликає зростання витрат опортуністичної поведінки, що сприяє криміналізації економіки, формуванню тіньового сектора, розростанню масштабів опортунізму у поведінці суб'єктів ринку.

9. Створення та зміна правил, за якими діють економічні агенти, реалізовується на політичному ринку в рамках представницької демократії. Представницька демократія має ряд безсумнівних переваг. Однак вибір оптимальних інститутів натрапляє на деякі труднощі і часто відбувається формування неефективних інститутів, оскільки механізми парламентської демократії не бездоганні. Недосконалість політичного ринку проявляється в маніпулюванні голосами внаслідок недосконалості регламенту, бюрократизмі, логроллінгу, пошуку політичної ренти, лобізмі. Тому стратегічною задачею інституціональних перетворень у пострадянській Україні є зміна конституційних норм, які б забезпечили реальний поділ і стійкий баланс усіх трьох гілок державної влади: законодавчої, виконавчої і судової. Домінування виконавчої гілки загрожує невиконанням законів, безконтрольністю, сваволею, зловживаннями і корупцією.

10. Існують два варіанти розвитку інститутів: еволюційний та революційний. Еволюційний варіант зміни формальних інститутів передбачає трансформацію існуючих неформальних інститутів у формальні. Розвиток формальних інститутів відтворює вже сформовані на рівні неформальних рамок тенденції чи просто нові правила взаємодії агентів. Еволюцію інститутів справедливо розглядати з погляду короткострокової і довгострокової перспективи. У довгостроковому плані виживають, зберігаються і поширюються ті інститути, що мають найбільшу ефективність для суспільства. Однак у більш короткостроковій перспективі стійкими можуть виявитися не тільки соціально доцільні інститути, але й інститути з неоптимальними випадковими ознаками (тому держава повинна активно впливати на інституціональне середовище в економіці). До виживання інститутів з неоптимальними ознаками приводить хреодний ефект і ефект гіперселекції. Революційний варіант інституціонального розвитку припускає зміну формальних норм на основі уже відомих зразків: інститути, прямо перенесені з теоретичної моделі на практику; відтворення інститутів, приклади яких існували в історії даної країни в минулому; імпорт інститутів, що існують в інших країнах. Ринкові реформи в Україні й інших країнах СНД багато в чому ґрунтуються на стратегії імпорту інститутів. Владні структури, виходячи з прийнятої ними концепції економічного розвитку, створюють умови для становлення або законодавчим порядком формують інститути, які раніше у країні були відсутні.

11. Особливістю перехідних економік є деформалізація інституціональ-ного простору. Головна причина деформалізації формальних інститутів полягає у відсутності законів та працездатних механізмів контролю за їх дотриманням. Існує кілька підходів до вирішення цієї проблеми: юридичний, силовий, утилітаристський і ідеологічний. Одним з найбільш важливих кроків у напрямку захисту прав власності, контрактів, а також посилення регулюючої ролі держави повинне стати формування незалежної, ефективної судової системи.

12. Трансформаційні процеси переходу від централізовано-планової до соціально орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку національної економіки об'єктивно вимагають адекватних цілеспрямованих дій з боку держави, яка виконує в умовах переходу, крім функцій загального порядку, характерних для стабільної державно-політичної системи і змішаної економіки, цілий ряд специфічних системотворчих функцій, покликаних забезпечити якомога менш болісний перехід до ринкової економіки: по-перше, перебудова відносин власності, їх специфікація і захист; по-друге, створення і зміна правил та норм, за якими діють економічні агенти; по-третє, формування конкурентного середовища; по-четверте, сприяння у формуванні інфраструктури ринкового господарства. Від успішного виконання цих задач, як уявляється, багато в чому залежать перспективи української державності.

13. Найважливішим інструментом системних перетворень виступає монетарна політика держави. Подальший розвиток грошово-кредитної і банківської системи України повинен припускати: підвищення ролі Національного банку в регулюванні грошових потоків і грошового ринку; підвищення ефективності дисконтної політики; стимулювання населення у фінансуванні інвестиційних проектів і зростанні довіри до банківських депозитів; установлення механізмів стимулювання українських банків-інвесторів; створення за прикладом багатьох розвинених країн системи пільгового державного кредиту малому і середньому бізнесу; законодавче визнання того, що кредит є власністю банку, неповернення кредиту - це порушення права власності, за що винні зобов'язані нести кримінальну відповідальність; форсований розвиток чекового і вексельного обігу як ефективного засобу розширення грошового обігу і відповідно вітчизняного ринку; програма діяльності уряду в аспекті прогнозованих макромонетарних параметрів повинна припускати зростання рівня монетизації економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

Чаусовский А.М. Формальное и неформальное в экономике. - Монография. - Донецк: ДонНУ, 2001. - 206 с.

Навчальний посібник з грифом

Міністерства освіти і науки України

Чаусовский А.М. Экономическая политика: Учебное пособие. - Донецк: КИТИС, 2000. - 130 с.

Статті у провідних наукових фахових виданнях

1. Чаусовский А.М. Собственность как единство экономического содержания и юридической формы // Вісник Донецького університету. - Серія “Економіка і право”. - Донецьк, ДонДУ. - 1998. - № 2. - С.35-38.

2. Чаусовский А.М., Борецкая Н.П. Институционально-эволюционный подход как методология регулирования процессов банкротства и финансового оздоровления предприятия // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти; Редкол.: В.Н.Амитан (отв. ред.), Н.И.Конищева (науч. ред.) и др. - Донецк. - 1998. - С.155-158. Особистий внесок: розкрито сутність і структурну організацію економічних інститутів.

3. Чаусовский А.М. Управление бюджетным дефицитом в условиях кризиса // Вісник Донецького університету. - Серія “Економіка і право”. -Донецьк, ДонДУ. - 1999. - № 1. - С.101-105.

4. Ющенко Н.К., Чаусовский А.М. Внешнеэкономическая политика современной Украины: проблемы и перспективы // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. науч. тр. - Донецк: “Донеччина”, 1999. - С.224-228. Особистий внесок: обґрунтовано роль економічних інститутів у реалізації зовнішньоекономічної політики.

5. Чаусовский А.М. О функциях государства в транзитивной экономике // Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Общ. ред. П.В.Егорова. - Донецк, ДонГУ, 1999. - С.55-60.

6. Чаусовский А.М. Эволюция концепций роли и функций государства в экономике // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: Донеччина, 2000. - С.164-166.

7. Хмелевський І.О., Чаусовський О.М., Авраменко О.В. Держава в системі розподілкових відношень // Вісник Донецького інституту туристичного бізнесу. - Серія “Підприємництво, менеджмент та маркетинг” (в туристичній сфері). - Донецк, ДИТБ. - 2000. - №4. - С.51-56. Особистий внесок: розкрито роль держави як інституту в системі розподільних відносин.

8. Чаусовский А.М. Социопсихологические составляющие экономических реформ // Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Под общ. ред. П.В.Егорова. - Донецк, ДонГУ, 2000. - С.39-42.

9. Чаусовский А.М. Методология анализа хозяйственных систем: экономический институционализм // Вісник Донецького університету. - Серія “Економіка і право”. - Донецьк, ДонНУ. - 2000. - № 2. - С.207-211.

10. Чаусовский А.М. Методология экономического рационализма Homo Economics: пределы применимости // Економіка: проблеми теорії та практики. Збiрник наукових праць. Випуск 56. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - С. 18-22.

11. Чаусовський О.М., Баранник Ю.Г. Інституціоналізм як теоретична основа системних перетворень // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. - Серія “Економічні науки”. - Донецьк: ДонДУЕТ. - 2001. - №2. - С.22-26. Особистий внесок: розглянуто основні напрямки інституціональної трансформації перехідної економіки.

12. Чаусовский А.М. Собственность: институциональный аспект // Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Под общ. ред. П.В.Егорова. - Донецк, ДонНУ, 2000. - С.37-42.

13. Чаусовский А.М., Канивец Е.П. Методология современной институционально-эволюционной теории // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины: региональный аспект. Сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2001. - С.501-502. Особистий внесок: обґрунтовано різницю між методологією нової інституціональної теорії і неоінституціоналізмом.

14. Чаусовский А.М. Экономические институты: сущность, структура, функции // Економіка: проблеми теорії та практики. Збiрник наукових праць. Випуск 96. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 90-96.

15. Чаусовский А.М. Экономическая политика институционального обустройства переходной экономики // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. Т.2 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2001. - С. 38-46.

16. Чаусовский А.М. Неформальные институты в условиях реформируемой экономики Украины // Финансы, учет банки. Сборник научных трудов. Выпуск 5 / Под общ. ред. д.э.н., проф. Егорова П.В. - Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2001. - С. 23-30.

17. Ющенко Н.К., Чаусовский А.М. Институциональные преобразования в переходной экономике в системе факторов экономического роста // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 34. - Донецьк: ДонДТУ, 2001. - С. 84-89. Особистий внесок: визначено та охарактеризовано основні напрямки вдосконалення політичного ринку, в межах якого відбуваються інституціональні зміни.

18. Чаусовский А.М. Контракт в системе отношений собственности // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск 5. 2002 рік. Тернопіль. Економічна думка - 2002. - С. 179 -181.

19. Чаусовский А.М. Экономический институционализм: современные направления и концепции // Вісник Донецького університету. - Серія “Економіка і право”. - Донецьк: ДонНУ. - 2002. - № 1 - С. 33-37.

20. Чаусовский А.М. Институциональная трансформация: власть и собственность // Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 6 / Под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, Издательство “УкрНТЭК”, 2002. - С. 11-15.

21. Чаусовский А.М. Рынок: идеальный тип и украинская действительность // Економіка: проблеми теорії та практики. Збiрник наукових праць. Випуск 161. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 12-18.

22. Чаусовский А.М. Социальная политика как фактор сокращения трансакционных издержек // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины: региональный аспект. Сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2003.- С. 726-729.

Статті в інших наукових виданнях

1. Чаусовский А.М. Экономические интересы и механизм их согласования в условиях развитого социализма // Рукопис деп. В ИНИОН АН СССР, № 21537 от 11.07.85. - Новая советская литература по общественным наукам: экономика. - 1985. - № 12. - С.72.

2. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Роль экономических интересов в процессе реализации закона экономии времени // Закон экономии времени и его использование в процессе совершенствования социализма. - Донецк, 1987. - Рук. деп. ИНИОН АН СССР, № 29985 от 7.05.88. - Новая советская литература по общественным наукам: экономика, 1988. - № 2. - Особистий внесок: визначено та охарактеризовано колективні економічні інтереси.

3. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Самоуправление и повышение роли трудовых коллективов в ускорении научно-технического прогресса // Ускорение научно-технического прогресса - главное направление интенсификации производства. - Донецк, 1989. - Рукопис. деп. В ИНИОН АН СССР, № 37630 от 18.04.89. - Особистий внесок: визначено роль виробничого самоврядування як фактора економічного зростання.

4. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Направления совершенствования структуры общественного производства // Интенсификация - экономическая категория расширенного воспроизводства. - Донецк, 1990. - Рукопис. деп. в ИНИОН АН СССР № 44188 от 20.03.91. - Новая советская литература по общественным наукам: экономика. - 1991. - № 5. - Особистий внесок: розглянуто роль і місце демократичного централізму у структурній організації виробництва.

5. Чаусовский А.М. Современная структура отношений собственности // В сб. “Государственное регулирование экономики в условиях многообразия форм собственности”. - Донецк, 1993. - Рукопис. деп. В УкрИНТЭИ № 103-Ук93 от 4.02.93 // ИНИОН, 1993, № 70р-93 от 25.02.93.

6. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Государственный сектор в системах рыночного типа // Ученые записки профессорско-преподавательского состава учетно-финансового факультета “Экономика и финансы в условиях подготовки реформ народного хозяйства Украины”. - Часть I: Модели социально-экономического развития Украины в современных условиях. - Ред. кол.: Н.В. Леонова, Т.А. Токарева, И.В. Бешуля. - Донецк: ДонГУ. - 1995. - 124 с. - С.43-45. Особистий внесок: визначено та охарактеризовано основні типи державних підприємств в ринковій економіці.

7. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Предмет экономической теории и его эволюция // Сборник научных статей профессорско-преподавательского состава учетно-финансового факультета “Особенности развития рыночной экономики в переходный период”. - Донецк: ДонГУ. - 1996. - 200 с. - С.15-18. Особистий внесок: визначено предмет сучасної неокласичної теорії.

8. Чаусовский А.М. Социокультурный и социопсихологический компоненты институциональной трансформации // Світова цивілізація і міжнародні відносини. - Науковий журнал. - 2002. - №1. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет. - С. 223-230.

9. Чаусовский А.М. Стратегия государственной денежно-кредитной и бюджетно-налоговой политики в условиях кризиса // Соцiальнi прiоритети в транзитивнiй економiцi. - Збiрник наукових праць. - Харкiв: ХIБМ, 1999. - С.129-133.

10. Чаусовский А.М. Экономический механизм социальной политики // Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні. Збірник наукових праць. - Харків: ХІБМ, 2000. - С.51-56.

Матеріали конференцій та тези доповідей

1. Чаусовский А.М. Государственная собственность в структуре рыночной экономики // Тезисы докладов вузовской научной конференции профессорско-преподавательского состава по итогам научно-исследователь-ской работы: экономические науки. - Отв. ред. Марченко А.А. - Донецк: ДонГУ. - 1993. - С.8.

2. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. О науке и предмете экономической теории // Сучасні проблеми сталого соціального розвитку регіону: пріоритети і шляхи вирішення: матеріали науково-практичної конференції. - Донецьк: ДІРСП. - 1998. - С.12-18. Особистий внесок: ідентифікований предмет сучасної економічної теорії.

3. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Институционально-эволюционный подход и проблемы переходной экономики // Матеріали науково-методичної конференції з проблем викладання фундаментальних дисциплін: Ч.ІІ. Природні й економічні науки / Ред.кол.: Шульга В.Г. (відповід. ред.) та ін. - Донецьк: ДонДУ, 1999. - С.95-100. Особистий внесок: розкриті особливості традиційного інституціоналізму як течії економічної думки.

4. Канивец Е.П., Чаусовский А.М. Неоінституціоналізм // Труди Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. - Донецьк: ДонНУ, 2000. -С.247-249. Особистий внесок: визначена методологія сучасної економічної теорії.

5. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Институциональная организация транзитивной экономики как условие экономического роста // Материалы IV Международной научной конференции молодых ученых-экономистов “Проблемы обеспечения экономического роста”. - Донецк: РИА ДонГТУ, 2001. - С. 52-54. Особистий внесок: розкрито роль інститутів у подоланні економічної кризи.

6. Чаусовский А.М. О роли институтов в условиях рынка // Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства. - Матеріали науково-практичної конференції 24-25 травня, м. Харків / Харк. ін-т бізнесу і менеджменту; Консорціум з удосконалення бізнес-освіти в Україні (СЕUМЕ); Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна та ін.; Відп. ред. Тимошенков. - Х., 2001. - С. 57-60.

7. Чаусовский А.М. Экономические институты в условиях рыночной трансформации // Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика). - Матеріали регіональної науково-практичної конференції 25-26 квітня 2002 р. - Харків: ХІБМ, 2002. - С. 110-114.

АНОТАЦІЯ

Чаусовський О.М. Економічні інститути: зміст і реформування у транзитивній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти науки України, Донецьк, 2003.

Дисертаційну роботу присвячено аналізу економіки з позицій неоінституціоналізму. Обґрунтовується висновок, що неоінституціоналізм дозволяє досліджувати процес становлення ринкових відносин у постсоціалістичних державах з урахуванням неформальних регуляторів господарської діяльності, національних традицій і культури. Досліджується сутність, зміст і структурна організація економічних інститутів, виявлено та класифіковано основні протиріччя в системі економічних інститутів транзитивної економіки.

Також робиться висновок, що характерною рисою перехідних економічних систем є їх деінституціональний стан і зрушення від формальних інститутів до неформальних практик. Отримані результати дисертаційного дослідження дозволили автору розробити певні теоретичні та практичні рекомендації щодо створення ринкового інституціонального середовища в економіці України.

Ключові слова: неоінституціоналізм, формальні і неформальні інститути, соціопсихологічні і соціокультурні норми, конвергенція інститутів, трансакційні витрати, деформалізація інститутів, політичний ринок, державна економічна політика.

АННОТАЦИЯ

Чаусовский А.М. Экономические институты: содержание и реформирование в транзитивной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2003.

Диссертационная работа посвящена анализу экономики с позиций неоинституционализма. Обосновывается вывод, что неоинституционализм позволяет исследовать процесс становления рыночных отношений в постсоциалистических государствах с учетом неформальных регуляторов хозяйственной деятельности, национальных традиций и культуры.

Исследуется сущность, содержание и структурная организация экономических институтов, выявлены и классифицированы основные противоречия в системе экономических институтов транзитивной экономики. Солидаризируясь с Д.Нортом автор работы обосновывает утверждение о том, что институты - это формальные и неформальные, общие и особенные, социопсихологические, социокультурные и социоэкономические нормы, структурирующие поведение людей в обществе.

Особое внимание в работе уделяется исследованию неформальной составляющей институциональной среды. Сформулировано положение о том, что неформальные институты структурно включают, во-первых, неформальные хозяйственные практики, непосредственно генерируемые системой формальных институтов (неформальные институты делового поведения) и во-вторых, совокупность социальных норм, источником которых является культура (социокультурные неформальные институты). В единстве формальные институты и неформальные институты делового поведения представляют собой форму существования производственных отношений.

Раскрыта сущность, причины и социально-экономические последствия деформализации формальных институтов. Обоснован вывод о том, что характерной чертой переходных экономических систем является их деинституциональное состояние и сдвиг от формальных институтов к неформальности взаимодействий. Создаваемые новые формальные институты должны не только обеспечить “игру по правилам”, но и изменить сам характер неформальных практик. Они должны стать максимально публичными, утверждать современные демократические формы хозяйствования и ведения бизнеса.

Обращается особое внимание на совместимость социопсихологических и социокультурных норм и формальных институтов. Доказано, что конвергенция институтов возможна в том случае, если тенденция развития социопсихологических и социокультурных неформальных институтов совместима с логикой формальных правил. Поэтому рассмотрение и учет этнической структуры украинского народа, его менталитета, характера и национальной психологии является одним из условий успешного становления рыночной экономики. Только развитие на основе собственной идентичности способно быстро и эффективно вывести Украину на траекторию социально-экономического прогресса.

С институциональной точки зрения представлена системная трансформация плановой экономики и выявлена системообразующая роль государства в условиях переходной экономики: перестройка отношений собственности, их спецификация и защита; создание и изменение правил и норм, по которым действуют экономические агенты; формирование конкурентной среды; содействие в формировании инфраструктуры рыночного хозяйства.

Полученные результаты диссертационного исследования позволили автору дать определенные теоретические и практические рекомендации относительно создания рыночной институциональной среды в экономике Украины.

Ключевые слова: неоинституционализм, формальные и неформальные институты, социопсихологические и социокультурные нормы, конвергенция институтов, трансакционные издержки, деформализация институтов, политический рынок, государственная экономическая политика.

SUMMARY

Chausovsky A.M. Economic institutes: substance and reforming in the transitive economy. - The manuscript.

The thesis for a Doctor's degree on economics majoring on the Economy Theory (specialty 08.01.01). Donetsk National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine. Donetsk, 2003.

The thesis is devoted to the analysis of economy from the positions of neo-institutionalism. There is made the conclusion that neo-institutionalism allows studying the process of market relations in the making in the post-socialist states taking into consideration informal business activity regulators, national traditions and culture. The thesis studies the essence, substance and structural organization of the economy institutes, determines and classifies main contradictions within the system of economic institutes in the transitive economy. It is concluded that the characteristic feature of transitive economic system is their de-institutional state and a shift from the formal institutes to informal practices. The results received allowed the author to give definite theoretical and practical recommendations with regard to establishing the market institutional environment in the economy of Ukraine.

Key words: neo-institutionalism, formal and informal institutes, socio-psychological and socio-cultural norms, convergence of institutes, transaction costs, de-formalization of institutes, political market, state economic policy.

Размещено на Allbest.ru