Стратегія інвестиційного зростання економіки в умовах ринкової трансформації

Співставлення автором у процесі дослідження даних за всі роки незалежності України показує, що кризові явища у матеріальному виробництві відбувалися в два етапи. Спад обсягів ВВП нібито відбувався безперервно, але погіршення показників ефективності розпочалося з 1995 року, коли почала діяти антиінфляційна політика. Як і слід було очікувати, "макроекономічна стабілізація" за рахунок нестримного позичання закінчилася крахом -- після "успішного" 1997 року економіку України струсонула фінансова криза 1998 року.

На окрему увагу заслуговує галузева структура капіталовкладень у вітчизняній економіці. Серйозні диспропорції простежуються в розподілі капіталовкладень між галузями промисловості, а також, як свідчать матеріали, розглянуті в ході дослідження, їх розподіл між регіонами України. Міжрегіональні структурні диспропорції також свідчать про глибоку кризу в інвестиційному середовищі вітчизняної економіки.

З викладеного видно, що проблема оптимізації структури капіталовкладень для нашої держави є більш актуальною, ніж збільшення їх обсягів. За браком зв'язку фінансової підтримки інвестування підприємств із досягненням запланованих урядом результатів немає змоги ідентифікувати інвестиційний процес як "програмно-орієнтований", а низький рівень розвитку фондового ринку -- як "ринково-орієнтований". Можна з певною умовністю говорити про перспективи створення в Україні "корпоративно-орієнтованого" інвестиційного процесу. Інвестиційний процес також тяжіє до "директивно-керованого" типу, не перетворюючись на його класичний варіант.

Для досягнення вищих темпів інвестування та економічного зростання найбільш важливо - задіяти наявні в державі, але не використовувані внутрішні ресурси. Співставлення деяких параметрів багатьох країн виявляє, що, чим вищий рівень розвитку країни, ВВП на душу населення, тим вища продуктивність кожної одиниці національного багатства -- добре живуть не ті країни, які мають велике багатство на душу населення, а ті, котрим вдається втягнути це багатство в ринковий обіг. Для залучення суспільного багатства в цей обіг необхідний розвиток фінансових ринків. Для активізації фондового ринку як інвестиційного механізму, зважаючи на існування викликаної "фінансовими пірамідами" недовіри населення до цінних паперів, доцільно запровадити елементи системи участі держави у ризику для пожвавлення вторинного ринку цінних паперів. Додатковим стимулом пожвавлення інвестиційної діяльності могло б стати створення Національного інвестиційного банку (НІБ). Світовий досвід пропонує кілька можливих варіантів формування капіталу такої фінансової інституції.

1. Капітальні вкладення підприємств та організацій всіх форм власності мають тенденцію до зниження за 1991 - 2000 роки з середньорічним темпом 7,2 % , а в період 2001 - 2002 років відслідковується стійке зростання в середньому 125 % за рік. Структура використання ВВП України хоч і наближається до показників розвинених країн - Німеччини, Італії, Канади, але не оптимізована, як у США та Японії, що не забезпечує достатнього економічного розвитку.

2. Держава не може одночасно забезпечити однаково високий прогрес на таких шляхах розвитку, як державне будівництво, економічне зростання та підвищення життєвого рівня всіх громадян. У наших умовах потрібна така збалансована політика, яка б забезпечувала прогрес на кожному з трьох напрямів при безумовному дотриманні пріоритету зростання життєвого рівня.

3. Дослідження підтверджує, що макроекономічне регулювання з часу досягнення Україною незалежності спирається на вузький фундаменталістсько-монетарний напрям, який ніколи не був визначальним у жодній з розвинених країн. Недостатньо активне впровадження нововведень, інновацій, зарегульованість бізнесових рішень, брак відповідальності значно збільшують трансакційні витрати, що фактично означає „відсмоктування” ресурсів, зростання непродуктивних потреб у межах неадекватної інституціональної моделі.

4. Аналіз капіталовкладень в Україні та регіонах свідчить про структурні диспропорції, які знищують інвестиційну привабливість. Це дає змогу стверджувати, що проблема оптимізації капіталовкладень більш актуальна, ніж збільшення їх обсягів.

5. Стан відтворювального потенціалу галузей економіки України надає можливість зробити висновок про необхідність реформування інвестиційного процесу в сфері грошово-кредитної та податкової політики, що має стимулювати детінізацію та реінвестування фінансових активів, а також про актуальність створення Національного інвестиційного банку.

У розділі 3 - “Механізм державного стимулювання інвестиційних процесів в Україні” - розглядаються питання інвестиційної політики та її впливу на економічне зростання, результативності регіональних і галузевих пільг, питання середовища функціонування економічних суб'єктів як основи інвестиційної привабливості економіки України.

Висновок щодо безумовної привабливості нашої держави для світового капіталу нібито не потребував особливих доказів: обсяги ресурсів України призводять до висновку про її інвестиційну привабливість. На початку 90-х років було зроблено оцінки потенційної ємності українського інвестиційного ринку, які так і не справдилися. Тоді вважалося, що Україна могла б за 8-10 років незалежності отримати $40-50 млрд. інвестицій, освоюючи по $5-8 млрд. щорічно. Очікувалося, що відношення інвестицій до ВВП щороку становитиме не менше 25% . При цьому відношення обсягу іноземного інвестування до ВВП буде не меншим за 5% (на початок 2000 р. цей показник фактично становив 2%). Першими кроками Української держави в напрямі економічного розвитку на ринкових засадах були саме заходи щодо залучення іноземних інвестицій. Акти чинного законодавства України та фактичні матеріали дослідження переконливо свідчать, що українська влада більше сподівалася не на власних підприємців, а на зарубіжних, які мали б розбудовувати потенціал для роботи на вітчизняний внутрішній ринок. Проте сподівання на швидке оновлення виробничого потенціалу за рахунок зарубіжних капіталів так і не справдилися. Надзвичайно широкі пільги щодо оподаткування та правові гарантії не створили для іноземних інвесторів достатніх стимулів для інвестування в Україну, зате поставили в дискриміноване становище вітчизняних підприємців.

При цьому не можна стверджувати, нібито пільги були не достатньо суттєвими - вони насправді забезпечували привілейоване становище іноземного інвестора в Україні не лише порівняно зі становищем власного бізнесу на тій самій території, й у співставленні з умовами економічної діяльності в інших країнах. Показово, що огляд динаміки надходжень іноінвестицій порівняно з процесом скорочення пільг не виявляє видимої кореляції між цими явищами - період дії значних пільг не демонструє зростання надходжень, і навпаки - період законодавчого згортання привілеїв не супроводжується пропорційним зниженням інвестицій. Отже, для залучення іноземних інвестицій важливе не так створення пільгових умов для іноземців, як налагодження сприятливого середовища для прибуткового функціонування капіталів у державі, причому однаковою мірою як для вітчизняних, так і зарубіжних. Можна стверджувати, що ні локальні, ні регіональні чи галузеві пільги не впливають хоч трохи відчутно на інвестиційну активність вітчизняних і світових капіталів в Україні. Цей висновок, своєю чергою, потребує пошуку того чинника в нормативно-правовому полі чи економічному середовищі, який має реальний гальмівний вплив на інвестиційні процеси. На переконання автора, цим фактором є не більша чи менша "особливість" спеціального режиму для іноземних інвесторів, а навпаки - той незаперечний факт, що вони мають діяти з урахуванням реального стану для функціонування бізнесу взагалі, який існує в Україні. Ніякі пільги не можуть компенсувати той негативний вплив, який здійснює саме по собі українське середовище на життєдіяльність будь-якого суб'єкта підприємництва - чи то вітчизняного, чи іноземного.

Проаналізована в ході дослідження реальна практика дає підстави стверджувати, що бізнес в Україні все-таки є і навіть розвивається не "завдяки" зусиллям держави, а "незважаючи на" її прагнення всіляко його придушити високими податками та надмірним контролем. Дослідження численних прикладів діяльності корпорацій, компаній, спільних підприємств здало змогу зробити висновок, що брак цивілізовано-правових механізмів захисту прав вітчизняних підприємців та іноземних інвесторів стримує розвиток інвестиційного руху в Україні. Аналіз внутрішньої економічної сфери показав необхідність систематизації результатів також і процесу приватизації в Україні. Приватизація мала б виконати три завдання: відновити соціальну справедливість, передати у власність трудящих створений ними продуктивний потенціал; створити систему ефективних власників; принести державі кошти, необхідні для реалізації соціальних функцій, створення ринкової інфраструктури і розвитку науки та підтримки технічного прогресу тощо. Практика української дійсності дає підставу вважати, що українська приватизація не вирішила жодного з поставлених перед нею завдань.

Синтез результатів досліджень механізму державного стимулювання інвестиційних процесів в Україні дає змогу зробити такі висновки.

1. Суворість законодавства компенсується загальною необов'язковістю його дотримання з боку самих державних структур. Іноземним інвесторам, які звикли до невтручання держави у безпосередньо виробничий процес, буває важко зрозуміти мотиви влади, її прагнення волюнтаристськими методами впливати на виробничий процес. Ще важче їм зрозуміти те, що подібне втручання не тягне за собою жодної відповідальності посадових осіб за незаконне втручання, яке, як правило, має негативні наслідки.

2. Надання будь-яких спеціальних законодавчих пільг для іноземних інвесторів в Україні від початку і надалі є недоцільним, оскільки їх встановлення не призводить до збільшення притоку інвестиційних вкладень, а відміна - не супроводжується зниженням інвестиційної активності. Набагато більше значення має загальний правовий та економічний клімат для функціонування підприємництва, який на даний час слід розцінити як незадовільний - не так у частині браку пільг, як у напрямах нестабільності законодавчої бази та дотримання чинних правових норм не вибірково, а всіма учасниками правовідносин, перш за все - державними органами управління.

3. Більше ініціативи мають взяти на себе регіони, яким цілком під силу самостійно вирішити такі проблеми підвищення конкурентноздатності й інвестиційної привабливості: на базі вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України створити наукові інноваційні центри для проведення досліджень і впровадження розроблень на базі наявних регіональних потужностей; розробити та впровадити механізм виробництва в Україні високотехнологічних товарів, використовуючи з цією метою потужності підприємств колишнього ВПК, що простоюють; використовуючи досвід економічно розвинених країн, упровадити механізми об'єднання зусиль підприємств різноманітних форм власності для випуску високотехнологічних товарів народного споживання та виробничо-господарського призначення.

У розділі 4 - “Капіталовкладення в окремі галузі як ознака пожвавлення інвестицій” - розглядаються прикладні проблеми інвестиційного процесу в галузевому розрізі в Україні.

Дослідження попередніх розділів свідчать про те, що інвестиційний клімат України в цілому не слід вважати цілком несприятливим. Незважаючи на суттєві, в основному бюрократичні перепони, існують і навіть активно діють налагоджені механізми як створення нових виробництв, так і розширення чинних. В напрямах, де певна можливість отримувати прибутки, вітчизняний та іноземний капітал виявляє доволі значну активність.

Залежно від специфіки галузі різні чинники мають визначальний вплив на підвищення її інвестиційної привабливості. Так, вплив жорсткого регулювання валютного курсу на інвестиційні процеси в Україні досліджено на прикладі розвитку олійного виробництва. Коли відбудеться зміна курсової політики національної української валюти в бік стимулювання експорту, то можна очікувати інвестицій в переробку насіння - швидше за все, з боку російських компаній, оскільки розвиток власного олійного виробництва в Російській Федерації менш доцільний з огляду на наявність земель і кліматичні умови. До того ж передбачається, що надходження інвестицій стимулюватиметься з розвитком ринку сільськогосподарських земель - почне складатися вертикальна інтеграція, в якій олійні трейдери фінансуватимуть весь процес - від вирощування соняшнику до просування готової продукції на зовнішні ринки. Огляд інвестиційного процесу в інших галузях, в основному харчової промисловості, показує, що при загальному браку інвестиційних вкладень деякі найбільш прибуткові сфери, навіть виробничі, як пивобезалкогольне виробництво, є "переінвестованими", що підтверджує тезу про потенційну прибутковість на внутрішньому ринку як головний чинник залучення інвестицій.

У розділі 5 - “Макросередовище та інфраструктурне забезпечення інвестиційних процесів” - досліджено основні етапи макроекономічного розвитку України з погляду становлення її грошової системи, що дозволило виявити проблеми, прорахунки та перспективи грошово-кредитного регулювання економіки України, місце монетарної політики у сфері стабілізації економіки, зокрема фінансової, та можливості грошово-кредитної політики для подальшого економічного зростання. Головною причиною занепаду інвестиційного процесу в Україні стала саме невдала, принципово помилкова реалізація теоретичної концепції монетаризму в найбільш важливій сфері державного управління економікою. Як свідчать матеріали, розглянуті в ході дослідження, в цьому плані за роки незалежності не було єдиної стратегії. Динаміка монетарних показників також підтверджує, що не було чіткої державної тактики та стратегії в цьому напрямі. Невизначеність стратегічного напряму та брак досконалих тактичних заходів не сприяє створенню привабливого інвестиційного клімату.

Головним завданням грошово-кредитної політики, монетарної спрямованості Української держави з 1995 року стало стримування інфляції будь-якими засобами, політика жорсткого регулювання валютного курсу, незважаючи на те, що така позиція приводить до гальмування розвитку реального сектора і, природно, не створює умови для реалізації капітальних вкладень.

Повна зміна спрямованості грошової політики в державі покладе початок періоду інвестиційної активності. І навпаки - ніякі стимули цю активність не відновлять за продовження дії нинішнього згубного монетаристського ухилу.

Практика доводить, що банківська система України практично не кредитує капітальні вкладення, незважаючи на гостру потребу підприємств у виробничих інвестиціях. Причому це відбувається зовсім не через брак ресурсів - навпаки, банки страждають від хронічної надлишкової ліквідності. Склалося парадоксальне становище - гостра потреба в кредитних ресурсах, є достатня кількість вільних грошових коштів у населення та юридичних осіб, створене розгалужену мережу банківських установ - а суб'єкти господарської діяльності замість нормальних грошових розрахунків за допомогою банківських кредитів нарощують обсяги боргів. Загальний обсяг взаємної кредиторської заборгованості перевищив річний національний продукт.

Фондовий ринок України, на жаль, найдовше з усіх нових ринкових механізмів перебуває в процесі становлення. Аналіз показує, що в Україні фондовий ринок недостатньою мірою використовується як джерело інвестиційних ресурсів, тоді як у розвинених країнах забезпечує залучення від 50 до 80% усіх інвестиційних вкладень. Сьогодні не фондовий ринок гальмує інвестиції, а навпаки - брак інвестицій стримує розвиток ринку цінних паперів. Якщо вдасться налаштувати економіку на режим зростання, фондовий ринок на власних ресурсах спроможний негайно розвинутися до необхідних масштабів.

Викладений матеріал дає можливість зробити такі висновки зі стратегії інвестиційного зростання:

1. Найбільш серйозною помилкою економічної політики держави слід вважати тривале утримання примусово твердого валютного курсу. Цей захід став протидією інфляції, проте він створив умови для стагнації виробничої сфери, відпливу капіталів і розширення “тіньового сектора”, який за десять років незалежності зрівнявся за обсягами з легальним.

Аналіз дає підставу стверджувати, що для виходу з кризи правильніше було втілити не монетаристський, а кейнсіанський шлях, у якому головною тезою є стимулювання економіки, проведення ряду випробуваних у подібних умовах заходів з боку держави.

Необхідно поставити рівень забезпечення попиту на гроші, а не стабільність обмінного курсу, як основний показник результативності роботи НБУ, ліквідувати такий політико-економічний нонсенс, як комерційні відносини між НБУ і державою. Саме повна зміна спрямованості грошової політики в державі покладе початок інвестиційної активності.

Банківська система України не є джерелом інвестиційних ресурсів, проте цілком справляється зі своїми основними завданнями. Водночас слід розуміти: українська банківська система і в перспективі не буде для суб'єктів економічної діяльності основним джерелом інвестиційних ресурсів. Це не означає неможливості розгортання інвестиційної діяльності, а є підтвердженням того, що треба вкладати власні кошти, заморожені в державі та за її межами, залучати інвестиційні ресурси, виходячи на міжнародні інвестиційні ринки.

Ефективність інвестиційної діяльності визначається результатом господарської діяльності галузей - їх технічним рівнем, організацією виробництва, рівнем підприємницької активності, спроможністю впровадження інновацій на всіх етапах відтворювального циклу.

Основними напрямами інвестиційної стратегії мають бути поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструкцію чинних підприємств.

Головним пріоритетом має бути збереження та нарощування науково-технічного потенціалу для розвитку найбільш життєздатних виробничих структур, підприємств, організацій.

Слід прагнути до зменшення залежності країни від імпорту стратегічних ресурсів і товарів, стійкого позитиву платіжного балансу за рахунок пріоритетного розвитку галузей і виробництв з випуску не лише експортної, а й імпортозамінної продукції.

Переорієнтація зовнішньоекономічної діяльності України тільки на ринки розвинених держав, без урахування ринків збуту СНД не сприяє економічному зростанню й інвестиційній активності внутрішніх і зовнішніх суб'єктів господарської діяльності.

Для фінансування пріоритетних інвестиційних напрямів варто розмежувати державний бюджет на дві частини: бюджет споживання та бюджет розвитку.

Для об'єднання інвестиційного потенціалу виробничих комплексів доцільно створювати консорціуми, фінансово-промислові групи, холдинги й інші структури.

Центр ваги державної інвестиційної діяльності повинен переміститися на регіональний рівень, причому ефективною формою могло б бути змішане фінансування проектів.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження і аналіз розвитку інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України дали можливість отримати такі результати:

1. Інвестиційна діяльність розглядається у вітчизняній науковій літературі як відносно автономна, без необхідного системного узгодження з загальним станом економіки та суспільства в цілому. При цьому обсяги інвестиційних вкладень найчастіше розглядаються як безпосередній чинник економічного зростання. Іншими словами, не інвестиції самі по собі стимулюють економічне зростання в суспільстві, а економічна активність, яка забезпечує розширене відтворення, спонукає інвестиційний процес; лише в порядку зворотного зв'язку інвестиції, своєю чергою стимулюють подальше зростання.

2. Упродовж усього часу ринкової перебудови власне інвестиційний клімат в Україні не був цілком несприятливим - у тих сферах, де швидкий обіг забезпечував можливості отримання певного (з урахуванням високої ризикованості бізнесу в Україні - досить високого) рівня прибутковості, інвестиційні вкладення в певних обсягах здійснювалися. Головним напрямом стимулювання інвестиційної активності в Україні має бути не так прагнення поліпшити інвестиційний клімат в цілому (звичайно, не мається на увазі заперечення необхідності удосконалення системи оподаткування, регуляторної політики, боротьби з корупцією тощо), як стимулювання інвестицій у найважливіші з погляду загальнодержавних інтересів сфери, передусім такі, які забезпечують досягнення структурної збалансованості матеріального виробництва.

3. Держава під час виходу з депресії не має права не здійснювати заходи щодо захисту власного виробника від зовнішньої конкуренції. В іншому випадку вкладені інвестиції виявляться марними, оскільки в багатьох напрямах, особливо у сфері виробництва споживчих товарів, вітчизняне виробництво поки що не витримає конкуренції з продукцією, яку пропонує світовий ринок.

4. Послідовне дотримання висхідної концепції первинності економічного зростання у співвідношенні з інвестиційним процесом дали змогу сформулювати чітку позицію щодо методів залучення зовнішніх інвестиційних вкладень. Перевагу держава має надавати не штучному стимулюванню припливу міжнародних капіталів, а заходам пожвавлення економічної активності в цілому, які мають привести до активізації внутрішнього інвестування.

5. Дослідження наслідків створення різного роду регіональних (у вигляді встановлення спеціального режиму оподаткування та інших пільг) і галузевих стимулів надає можливість стверджувати, що подібні заходи в умовах України нераціональні й не сприятимуть загальному зростанню економічної та інвестиційної діяльності в державі. Наведені реальні результати роботи пільгових територій, галузей та окремих підприємств не дають змогу зробити висновок про більшу їх власну інвестиційну активність і привабливість та зовнішніх інвесторів.

6. Аналіз впливу грошово-кредитної політики держави на інвестиційний процес і економічне зростання доводить, що жорстка монетарна політика, хоч і сприяє припиненню інфляційних тенденцій, водночас негативно позначається на економічній і інвестиційній активності в суспільстві. З іншого боку, розумне пом'якшення грошово-кредитної політики, навіть коли матиме наслідком деяке підвищення показника інфляції та ослаблення обмінного курсу національної валюти, не стане на перешкоді як внутрішнім, так і зарубіжним інвестиційним вкладенням, навпаки - стимулюватиме економічну активність у державі, а через неї в подальшому - зростання інвестиційних вкладень, зокрема зарубіжних.

7. Дослідження наявної в Україні інвестиційної інфраструктури, зокрема, банківської системи і фондового ринку, викликає впевненість, що їх нинішній стан не є вирішальною перепоною для збільшення обсягів інвестиційних вкладень. Відносна слабкість українських банків і малі обсяги операцій на фондовому ринку є не причиною, а наслідком стагнації економічної діяльності в цілому і інвестиційних вкладень зокрема.

8. Основними напрямами інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності тепер і в найближчому майбутньому будуть поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструкцію чинних підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері.

9. Головним в інвестиційному процесі має стати забезпечення оптимального використання наявних ресурсів при максимально можливих темпах зростання добробуту населення. Звичайно, слід прагнути до зменшення залежності країни від імпорту стратегічних ресурсів і товарів, поліпшення платіжного балансу за рахунок пріоритетного розвитку галузей і виробництв з випуску імпортозаміщувальної продукції. У ряді галузей варто орієнтуватися на створення закінчених вертикально-орієнтованих комплексів на базі більш поглибленої переробки сировини та випуску кінцевої продукції на рівні світових стандартів.

10. Для об'єднання інвестиційного потенціалу виробничих комплексів, що мають тісний взаємозв'язок із суміжними виробництвами, підвищення ступеня переробки продукції та конкурентноздатності базових галузей економіки, доцільно створювати вертикальні й горизонтальні об'єднання. Основними функціями цих об'єднань може бути інвестування у спільні проекти структурної перебудови та диверсифікованості виробництва, взаємне кредитування, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

11. Особливий внесок держави у формування національної політики розвитку економіки пов'язаний з її роллю в розвитку системи вищої освіти та науки в цілому. Адже розвинена наука є однією з передумов прогресивного розвитку будь-якої національної економіки: з посиленням міжнародних інтеграційних процесів і виробленням погодженої економічної політики у загальному економічному просторі країн, зокрема членів ЄС, з'являється нова можливість розроблення єдиної інвестиційної політики на рівні держав - членів співтовариства.

У дисертації викладено також інші практичні рекомендації щодо удосконалення механізму інвестиційної діяльності в Україні.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи: Монографія. - К.: Т-во “Знання,” КОО, 2002. - 318 с. (18,6 д. а.).

Навчальні посібники з грифом Міністерства освіти і науки України:

Экономико-статистический анализ хозяйственных процессов /Черевань В.П., Борщ Л.М., Горобец Е.В., Копченко И.М. Учебное пособие. (Рекомендовано министерством образования и науки Украины как учебное пособие для студентов экономических специальностей высших учебных заведений от 28.07.2000г. №2/1328). - Симферополь: Таврия, 2000. - 296 с. Авторський внесок: ідея навчального посібника, структура, розділи 1,3,4, підрозділи 1.2,5.2., 5.3, автору належить 10,5 д.а.).

Воспроизводство и инвестиции /Борщ Л.М., Герасимова С.В., Арзуманов Р.М., Романенко Л.Ф. Учебное пособие. (Рекомендовано министерством образования и науки Украины как учебное пособие для студентов экономических специальностей высших учебных заведений). - Симферополь: Таврия, 2000. - 276 с. Авторський внесок: ідея навчального посібника, структура, глави 4-9 розділу 1, розділ 2, глави 1-3,5 розділу 3, підрозділи 7.2,7.3 розділу 3, автору належить - 10,5 д.а ).

Брошури:

Борщ Л.М. Проблемы развития финансовых отношений в Украине. - Киев.: Укринформсервис, 1995. - 24 с. ( 1,1 д.а.);

Борщ Л.М. Финансовые отношения как сущностные отношения рыночной экономики. - Киев.: Мира, 1996. - 20 с. (1,0 д.а.).

Збірник наукових праць:

Економічне зростання України:стан та чинники забезпечення: Зб. наук. праць/ Кер. ред. колегії Л.М. Борщ. - К.: Логос, 2003. - 620 с. (автору належить 7,7 д.а.).

Статті у провідних фахових виданнях:

Борщ Л.М. Макро- та мікроекономічні аспекти впливу інвестицій на економічне зростання //Збірник наукових праць. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - Вип. 28. - С.39-46. (0,5 д. а.);

Борщ Л.М. Роль рекреаційного комплексу південного берега Криму у формуванні бюджету //Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2.- В 4 ч. - Ч.II. - С.26-29. (0,2 д.а.);

Борщ Л.М. Дієвість нормативно-правових чинників приваблення іноземних інвестицій в Україну //Банківська справа. - 2001. - № 5. - С. 20-24 (0,4 д. а.);

Борщ Л.М. Регионально-отраслевой анализ структуры прямых иностранных инвестиций //Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет МОН України, 2001. - Випуск 80. - С. 3-6. (0,2 д. а.);

Борщ Л.М. Проблемы анализа использования методов определения эффективности инвестиционных проектов //Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет МОН України, 2001. - Вип. 75. - С. 63-69. (0,3 д. а.);

Борщ Л.М. Инновационный аспект инвестиционной привлекательности //Економіка: проблеми теорії та практики.- Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет МОН України, 2001. - Вип. 97. - С.7-14. (0,3 д. а.);

Борщ Л.М. Проблеми зростання інвестиційної активності //Теорія мікро-, макроекономіки. - Київ: Академія муніципального управління Міністерства освіти і науки України, 2001. - Випуск № 7. - С.161-168. (0,5 д.а.);

Борщ Л.М. Валовий внутрішній продукт України, проблеми та перспективи створення //Регіональна економіка. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, - 2001.- №2(20). - С. 135 - 140. (0,3 д. а.);

Борщ Л.М. Інновації й інвестиційний процес // Економіка: Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2001. - Випуск 48. - С. 8-12. (0,3 д. а.);

Борщ Л.М. Державне регулювання інвестиційної привабливості //Теорії мікро-, макроекономіки. - Київ: Академія муніципального управління Міністерства освіти і науки України, 2001. - Вип.8. - С. 93-103. (0,7 д.а.);

Борщ Л.М. Відтворення основного капіталу //Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Вісник. - Львів: Львівська політехніка, 2001. -№417. - С. 404-409. (0,2 д.а.);

Борщ Л.М. Приоритетные направления инвестиционной деятельности //Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет МОН України, 2002. - Випуск 152. - С. 3-10. (0,5 д. а.);

Борщ Л.М. Економічне зростання в України: умови та шляхи забезпечення //Теорія мікро-, макроекономіки. - Київ: Академія муніципального управління Міністерства освіти і науки України, 2002. - Вип. 11. - С. 3-10. (0,4 д. а.);

Борщ Л.М. Методика использования инвестиционно-инновационного потенциала региона //Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет МОН України, 2002. - Випуск 132. - С.23-29. (0,3 д.а.);

Борщ Л.М. Зовнішні і внутрішні джерела інвестицій у національній економіці //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - Київ: Вид-во УАДУ, 2002. - №3. - С. 135-141. (0,3 д.а.);

Борщ Л.М. Завдання регіонального інноваційного процесу //Держава та регіони. - Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2002. - № 2. - С. 57-61. (0,5 д. а.);

Борщ Л.М. Банківська система України в інвестиційній діяльності //Фінанси України. - 2003. - №5. - С. 5-13. (0,5 д.а.);

Борщ Л.М. Інвестиції - важливий фактор економічного зростання //Держава та регіони. - Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя: ЗІДМ. - 2003. - №2. - С.143-147. (0,5 д. а.);

Борщ Л.М. Инвестиции в человеческий капитал - основа экономического роста Украины //Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет МОН України, 2003. - Вип. 185. В 4 т. Т.1. - С.220-225. (0,2 д. а.);

Борщ Л.М. Проблеми інвестування стратегічних підприємств //Банківська справа. - 2003. - №5. - С.11-16. (0,5 д.а.);

Борщ Л.М. Грошово-кредитна політика та її вплив на інвестиційний процес //Фінанси України. - 2003. - №12. (0, 5 д.а.);

Євтушевський В.А., Борщ Л.М. Особливості сучасного стану викладання економічних дисциплін у вищій школі //Вісник Київського інституту “Слов'янський університет”. - К: Економіка, 2000. - Випуск 6. - С. 30-33. Автором проведено аналіз факторів, що визначають якість фахівця; вплив корпоративного сектора економіки (0,1 д.а.);

Борщ Л.М., Герасимова С.Г. Економічні проблеми розвитку рекреаційного комплексу Південного берега Криму //Теорія мікро-, макроекономіки. - Київ: Академія муніципального управління Міністерства освіти і науки України, 2000. - Випуск №3. - С. 80-85. Автором визначено рекреаційний потенціал регіону, сформульовано проблеми, удосконалено висновкі ( 0,3 д.а.);

Борщ Л.М., Арзуманов Р.М. Аналіз динаміки і використання прямих іноземних інвестицій //Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет МОН України, 2000. - Вип. 53. - С. 75-79. Автором досліджені і визначені напрями забезпечення економічного зростання і відпрацьовані висновки (0,2 д. а.);

Борщ Л.М., Арзуманов Р.М. Вплив іноземних інвестицій на підприємництво //Теорія мікро-, макроекономіки. - Київ: Академія муніципального управління Міністерства освіти і науки України, 2000. - Вип. 6. - С. 128-132. Автором проаналізовано регулювання інвестицій на макрорівні, визначені основні фактори (0,3 д.а.).

Матеріали конференцій та тези доповідей:

Борщ Л.М. Причины стагнации инвестиционного процесса //Вопросы развития Крыма: Научно-практический сборник. - Симферополь: Таврия - Плюс, 1998. - Выпуск 9. - С. 15-19. (0,2 д.а.);

Борщ Л.М., Кирюхин Л.К. Оценка инвестиционных возможностей развития Феодосийского региона //Вопросы развития Крыма: Научно-практический сборник. - Симферополь: Таврия - Плюс, 1998. - Выпуск 9. - С. 11-15. Автором визначені механізми реалізації програми розвитку регіону (0,2 д.а.).

Борщ Л.М. Засоби праці як суспільна форма основного капіталу //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості і залучення (Щорічник наукових праць): Наукові доповіді на міжнародних науково-практичних конференціях. - Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, м. Ширгісвальде (Німеччина), 2000. - Випуск XXII. - С. 207-214. (0,3 д.а.);

Борщ Л.М., Герасимова С.В. Іпотечний ринок: стан, проблеми й перспективи розвитку в Україні. Проблеми формування іпотечного ринку в контексті фінансової безпеки України: Збірник матеріалів Круглого столу (м. Київ, 30 вересня 2002 р.) - К.: Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України; Українське агентство фінансового розвитку, 2002. - С. 43-48. Автором розроблені модель іпотечного кредитування в Україні, пропозиції щодо створення Селянського іпотечного банку (0,3 д.а.);

Борщ Л.М., Герасимова С.В. Проблеми легалізації тіньового капіталу в Україні. Шляхи та механізми протидії відмиванню коштів злочинного походження //Збірник матеріалів науково-практичної конференції, м. Київ, (27 листопада 2002 р.) - К.: Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України; Українське агентство фінансового розвитку, 2002. - С. 27-35. Автором визначені мета, методика дослідження, здійснено аналіз окремих статей Кримінального кодексу України (0,4 д.а.);

Размещено на Allbest.ru