Ринок освіти в системі кадрового забезпечення стратегічного розвитку країни

Розвиток ринкових відносин вимагає модифікації змісту освітніх програм. Старий зміст освіти перешкоджає економічній стабілізації, оскільки система освіти продовжує продукувати старі знання, а отже, здійснює підготовку людей на соціальні ролі і на місця на виробництві, які фактично не існують або відмирають. В цьому плані реформування освітніх програм, запровадження інноваційного навчання повинно враховувати потреби підготовки потенційних і реальних підприємців. Світова практика засвідчує, що індивідуальне підприємництво, засноване на ініціативній діяльності високопрофесійних спеціалістів, відіграє важливу роль у становленні елементів ринкової економіки, активізує діяльність всіх підприємницьких структур.

У другому розділі “Освіта і Європейська інтеграція” розглянуті питання реформування освіти в умовах Європейської інтеграції, серед яких оцінка економічних перспектив, вплив мегатенденцій на стратегію розвитку ринку освіти.

Ідея інтернаціоналізації освіти у Європі бере свій початок ще з Середньовіччя з часу зародження перших європейських університетів. В наш час в останні десятиліття ХХ ст. встановлення у відносинах між європейськими країнами політики взаємного економічного зближення активізувало потребу в осмислені нових підходів до здійснення міжнародної освітньої діяльності. Концепція інтернаціоналізації освіти на інституційному рівні означає впровадження міжнародного виміру в такі функції закладів освіти як навчання, науково-дослідна робота, надання освітніх послуг і може здійснюватись в рамках наступних підходів:

підхід, базований на діяльності, включає такі традиційні заходи як забезпечення мобільності студентів і професорсько-викладацького складу, міжнародне працевлаштування студентів, технічна підтримка і передача знань, спільна дослідницька діяльність, зміна навчальних планів тощо;

підхід, базований на "компетентності", зосереджує увагу на економічних результатах від інтернаціоналізації, пов'язаних з формуванням людини як професіонала і як особистості;

у фокусі "культурного" підходу перебувають такі результати діяльності закладів освіти, наприклад, як створення інтернаціональної культури в університетських містечках;

у стратегічному підході, в якому поєднані елементи перерахованих вище підходів, оцінюється потенціал закладу освіти щодо його здатності розробляти інтегровану стратегію, спрямовану на досягнення статусу міжнародного рівня.

Основним напрямом в галузі інтернаціоналізації європейської освіти у 90-х р.р. минулого століття був процес зміни стратегій закладів освіти, на який великий вплив чинила політика Європейського Союзу. Маастрихтським договором (1993р.) було закріплено чотири принципи євроінтеграції: свобода переміщень в рамках ЄС капіталів, товарів, послуг, робочої сили, інформації, введення єдиної валюти. Оскільки стратегія розвитку освітніх закладів є відображенням і продовженням політики Європейського Союзу, то цій політиці в 90-х роках відповідала низка програм Європейської асоціації по міжнародній освіті, в яких на перший план висувалась вимога європейського виміру в освіті. Так, з виникненням і еволюцією Європейських програм обміну і мобільності пов'язані програми ERASMUS, TEMPUS, SOCRATES, LEONARDO. Очевидно, що умова європейського виміру в освіті повинна бути закладена і в стратегічну європейську інтеграцію в процесі виконання програм нового покоління, які б віддзеркалили перспективні цілі інтегрованої Європи.

В останнє десятиліття стратегія розвитку освітніх закладів координується з соціальною політикою ЄС. В епіцентрі соціального виміру є людина зі своїми потребами, проблемами, перспективами професійного і соціального розвитку. Соціальна політика ЄС охоплює вирішення не тільки таких важливих для кожної держави питань як зайнятість, боротьба з безробіттям, соціальна маргіналізація, соціальний захист і життєзабезпечення населення. Її заходи стосуються майбутнього економіки, вдосконалення системи освіти, використання нових технологій, попередження соціальних конфліктів тощо.

За прогнозами фахівців величезну хвилю змін у розвитку національних систем освіти формуватимуть: інформаційні та комунікаційні технології, соціальні науки, єдина валюта, глобалізація, старіння населення, поява "24-годинного суспільства", підвищення витрат на охорону здоров'я, розширення ЄС, екологічні зміни. Серед проблем, з якими зіткнеться майбутня Європа, і які можна вирішити завдяки перевагам інтеграційного процесу, визначено:

підвищення попиту на кваліфікований персонал внаслідок зростання темпів технологічних змін та старіння робочої сили, яка володіє професійними навичками. Цей процес супроводитиметься зростанням безробіття серед менш кваліфікованих працівників;

"парадокс в системі освіти", який пов'язаний зі скороченням народжуваності молодих людей, потенційно здатних оволодіти новими технологічними знаннями. А отже, розвиток економіки, базованої на знаннях, потребуватиме залучення старшого покоління з метою подолання дефіциту відповідних кваліфікацій.

Отже, інституційні передумови європейської інтеграції, принципи і положення Маастрихтського договору окреслили ідею створення європейського виміру в сфері вищої освіти, визначили її статус як рангу вищих цілей ЄС. В історичному плані посилення європейської інтеграції супроводжувалось вдосконаленням законодавчого регулювання системи освітніх відносин, зокрема, в частині порівняння освітніх систем і взаємовизнання дипломів про вищу освіту для всіх країн європейського континенту. Цьому сприяє ратифікація переважною більшістю постсоціалістичних країн ЦСЄ та СНД Конвенції "Про визнання кваліфікацій, які відносяться до вищої освіти в Європейському регіоні", підписання Болонської декларації (1999 р.) щодо встановлення європейської зони вищої освіти.

В економіці суспільства, що базується на інформації та знаннях, освіті належить виконувати ключову роль в забезпеченні зайнятості, у розширенні кар'єрних можливостей випускників, у навчанні впродовж всього життя людини, сприяти позитивним структурним змінам в економіці. З метою зняття суперечностей між новими суспільними тенденціями і застарілими формами і методами навчання в кінці ХХ - початку ХХІ ст. здійснюється реструктуризація ринків освітніх послуг.

Тенденція зростаючих обсягів поширення нових інформаційно-комунікаційних технологій дає підставу констатувати, що інтернетизація формує мегатренд ХХІ століття. Інтернетизація вносить якісні зміни у ринок освітніх послуг передусім завдяки розвитку дистанційної освіти. Дистанційна освіта - це комплекс освітніх послуг, що надаються широким верствам населення в країні і за кордоном на основі використання спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, яке базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані. На основі використання засобів дистанційного навчання (супутникового телебачення, радіо, комп'ютерного зв'язку) ринок освіти:

сприяє досягненню найповнішого задоволення потреб і прав людини на освіту і отримання інформації;

створює рівні можливості школярам, студентам, цивільним і військовим спеціалістам, безробітним, іншим соціальним категоріям населення для доступу до отримання освіти в країні і за кордоном;

створює умови для підвищення рівня освіти за рахунок більш активного використання наукового і освітнього потенціалів знаних університетів, академій, інститутів, провідних галузевих центрів підготовки і перепідготовки кадрів, центрів підвищення кваліфікації, інших освітніх організацій;

вносить позитивні зміни в якість надання освітніх послуг. Це, зокрема, тиражування найбільш вдалих освітніх програм; комп'ютерні програми імітаційного навчання, які дозволять збагатити теоретичні знання практичною їх апробацією. Дистанційна освіта дозволяє позбутися залежності якості навчання від рівня кваліфікації викладацького складу і матеріальної бази навчальних закладів. Поширення дистанційної освіти сприятиме тому, що конкуренція на ринку освіти витіснить заклади освіти з посереднім людським капіталом. Заклади освіти без належного кадрового потенціалу вже не зможуть функціонувати на периферійних ринках освітніх послуг.

За своєю природою транснаціональна освіта має багато форм і варіантів, кожен з яких розширює спектр освітніх послуг, котрі можуть надаватися через:

онлайнові та дистанційні програми освіти - програми дистанційної освіти, які передаються через мережу Інтернет, через супутники, комп'ютери, почту, інші технології і для яких не існує державних кордонів;

кампуси-філіали: кампуси, які відкриваються закладом освіти в іншій країні для навчання іноземних студентів за власними навчальними програмами;

за ліцензією, коли заклад освіти схвалює відкриття закладу освіти в іншій країні в якості провайдера власних навчальних програм для студентів з місцевого населення;

інтеграцію навчальних програм, що сформовані одним закладом освіти, в навчальний процес іншого закладу освіти;

партнерські угоди між закладами освіти різних країн по проведенню спільних програм.

Виявом системних закономірностей, які засвідчують існування та розвиток різноманітних взаємозв'язків на національному і міждержавному рівнях, є активне поширення глобальних процесів на ринку освіти, насамперед, вищої. Поняття глобалізації вищої освіти трактується як результат прискореного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Воно відображає тенденцію формування міжнародних просторів освітніх послуг, їх цілеспрямований розвиток на рівні країн, регіонів, замінюючи традиційні форми їх надання. Глобальна система освіти на рівні експортно-імпортних взаємодій формує знання, навики, мотивацію, необхідні людині для участі її в цивілізаційних процесах, яким властива культурна різноманітність, соціальна нерівність, взаємозалежність, співпраця, конфлікти. Глобалізація вищої освіти має економічний, політичний, технологічний, культурний виміри, кожен з яких збагачує перспективи розвитку ринку освіти.

За класичним визначенням інтернаціоналізація освіти - це процес впровадження міжнародного виміру в такі функції навчального закладу, як викладання, дослідження, надання послуг. В більшості європейських країн інтеграційні процеси в освітній сфері здійснюються шляхом розробки схем міжнародної академічної мобільності в результаті:

колективної взаємодії декількох держав з метою підвищення академічної мобільності і більш широкому доступу громадян Європи до національних культурних цінностей, розвитку міжкультурних взаємовідносин в межах певного регіону чи території. Специфіку такого партнерства в Європі яскраво ілюструють програми (проекти), прийняті до виконання в середині 80-х - на початку 90-х р.р.: KOMETT, ERASMUS, LINGUA, ТЕМPUS, PETRA, FORS, YOUTH FOR EUROPE (Молодь за Європу) інші;

міждержавного партнерства, яке формує власну політику інтернаціоналізації в освітній сфері. Як приклад, можна вказати створення на теренах СНД Міжнародної Асоціації Недержавних Вищих Навчальних Закладів (МіжАНВНЗ). МіжАНВНЗ - некомерційна організація, заснована на добровільній основі за участю вищих навчальних закладів Російської Федерації, України, Казахстану, Білорусії.

співпраці між представниками професорсько-викладацького складу зарубіжних навчальних закладів для реалізації спільних проектів в різних сферах освітньої діяльності, наприклад, дошкільне виховання, мовні студії, різні культурологічні дослідження тощо.

Великі перспективи в сфері академічних обмінів, інтеграції педагогічного досвіду, організаційних, фінансових, інших ресурсів на європейському континенті відкриває реалізація ІІ фази програми SOСRATES (2000-2006 рр.).

Результати реалізації І фази програми (1995-1999рр.) засвідчують її високу ефективність: 500 тис. студентів завершили вищі навчальні заклади в інших європейських країнах, 10 тис. шкіл прийняли участь у європейському партнерстві шкіл, відбулися тисячі проектів у сфері вивчення європейських мов тощо.

ІІ фаза програми продовжує напрацьовані ініціативи в сфері міжнародних обмінів, а також започатковує освітні інновації відповідно до положень концепції "Європи знань". Партнерство у формі академічної мобільності студентів і викладачів, заходів пілотних проектів, створення європейських мереж і спільних досліджень мають неоціненні переваги, оскільки підготовлюють ґрунт для впровадження інновацій, зародження нових ідей. SOСRATES розповсюджується на всі сфери навчання, починаючи з дошкільного навчання і завершуючи освітою дорослих. Програма не обмежується навчальними закладами. Вона є відкритою для співпраці зі службовцями, політиками, локальними регіональними установами, соціальними партнерами, підприємствами.

У третьому розділі “Трансформація системи освіти Польщі в умовах інтеграції в Європейський Союз” розглянуті питання гармонізації освіти в Польщі в контексті трансформацій національних систем освіти країн ЄС, ув'язка напрямів трансформації освіти із змінами у свідомості поляків.

В основі формування європейських освітніх систем лежать національні політико-економічні й культурні особливості цих країн. Серед чинників, за якими відрізняються європейські системи освіти, головними є: особливості структурної побудови системи освіти; обсяг державних витрат на освіту; роль громадських і негромадських організацій в освіті; загальна тривалість навчання; вік вступу дітей до початкової школи, а також тривалість навчання на окремих освітніх рівнях; вік вступу молоді до вищого навчального закладу; необхідність успішного завершення програм різного рівня перед початком навчання у вищому навчальному закладі.

Порівняльна характеристика структурних моделей систем освіти окремих країн-членів ЄС (рис.1), зростання кількості років навчання осіб після 15-річного віку (вік завершення базової освіти) вказує на чітку тенденцію якісного розвитку європейської мережі вищої освіти, яка сформована впродовж останніх 10 років. Збільшення періоду навчання в усіх країнах відбулось завдяки розширенню діапазону освітніх програм - їх теоретичної, практичної, технічної, професійної спрямованості, й інших видів навчання відповідно до національних умов. Незважаючи на структурні відмінності в освітніх системах країн ЄС, вцілому прогресує процес зближення національних систем освіти за освітніми рівнями. Цей процес відображає поступове впровадження в національну й міжнародну освітню практику положень Болонської декларації, котрі мають на меті сформувати і активізувати європейську зону вищої освіти, поширити європейську модель освіти у світовому масштабі на основі прийняття порівняльної системи освітніх ступенів.

Країни ЦСЄ, які претендують до входження у ЄС, повинні адаптувати національні системи освіти до європейських вимог. За останнє десятиріччя в освітніх системах цих країн відбулися істотні зміни, зумовлені переходом від тоталітарної системи і планово-директивних методів господарювання до демократичної системи і ринкової економіки. До найважливіших результатів освітніх трансформацій в цих країнах належать:

фінансова і управлінська децентралізація освітньої системи, яка передбачає органічне поєднання централізованого та самоврядного управління галуззю з широким залученням недержавних організацій;

виникнення і розвиток недержавних освітніх інституцій (міжнародних, приватних, громадських, церковних тощо);

якісне оновлення змісту освітніх програм, в яких підкреслено важливість вивчення зарубіжних мов, екологічної проблематики, впроваджується вивчення засад демократії, а також створюються умови для забезпечення більшої національної автономії у вирішенні освітніх проблем (наприклад, право національних меншин здійснювати навчання власною національною мовою);

зростання еластичності системи освіти, яка визначає її здатність йти за вимогами ринку праці;

розширення освіти для дорослих, в яку активно включаються: випускники середніх шкіл; зайняті працівники з метою продовження освіти, професійної підготовки і підвищення кваліфікації; безробітні особи;

зростання більшої доступності, розширення можливості вибору майбутньої професії в системі вищої школи, якому притаманне розширення пропозиції освітніх послуг, відповідне зростання кількості абітурієнтів і студентів.

Концепція реформування системи освіти Польщі реалізовувалась під впливом таких факторів як демографічна ситуація в країні, стан законотворчої діяльності, активна позиція громадських прихильників реформ, політичний клімат в країні тощо. Так, аналіз розподілу надання освітніх послуг різним віковим групам населення в залежності від типу місцевості проживання вказує на тісну кореляцію доступності надання освітніх послуг від величини міста. Він підтверджує тезу про динамічний розвиток мережі недержавних закладів вищої освіти у країні. Недержавна вища школа стає потужним і розвинутим освітнім сектором, який представляє високу частку у загальній чисельності студентства.

Порівняльна характеристика головних показників системи національної освіти Польщі за період останніх 10 років вказує на зростання більш, ніж в три рази, кількості студентів (1431,9 тис. в 1999/2000 н.р. проти 403,8 тис. у 1990/19991 н.р.), а також зростання в 1,3 рази кількості учнів середніх шкіл (2416,4 тис. в 1999/2000 н.р. проти 1896,1 тис. у 1990/1991 н.р.). Реалізація стратегічних цілей національної системи освіти потребує зростання витрат на розвиток галузі. Порівняно із країнами-членами ЄС частка ВВП на освіту у Польщі - 7,5% (1997р.) визначена на такому ж рівні, як приміром у Фінляндії. Однак за величина ВВП на душу населення між Фінляндією і Польщею існує більше, ніж семикратний розрив (28075 дол. США проти 3877 дол. США у 1998 р.). Тому з точки зору ефективного витрачання бюджетних коштів, що виділяються на утримання освітнього комплексу, розвиток недержавних закладів освіти, поширення платної форми навчання (передусім вечірньої й заочної форм) були єдино правильними економічними рішеннями, які відповідали умовам трансформаційних перетворень і могли задовольнити зростання попиту на освітні послуги. Широкого розповсюдження набув процес поліпшеного доступу населення до навчання у вищих школах у невеликих містах, які віддалені від великих скупчень академічних навчальних закладів. Завдяки цьому створюється можливість: доступу до дешевшого навчання; забезпечення гнучкості освітніх програм; виконання закладами вищої школи культуротворчої ролі на таких територіях.

В період системної трансформації в Польщі успішність освітніх перетворень можна оцінити на основі зміни ставлення населення до освіти, використавши результати соціологічних опитувань у вищій школі. Процес здобування знань відбувається небезконфліктно. Причинами відставання від намічених цілей у навчанні може бути не тільки недосконалість методичного забезпечення навчального процесу, але також той чи інший рівень ставлення студентів до навчання, роль вчителя у мотиваційному процесі, оцінка впливу зовнішньої мотивації на ставлення студентів до навчання; результати власних роздумів студентів. Цикл соціологічних опитувань, проведених у Суспільній вищій школі підприємництва та управління в місті Лодзі, дозволив простежити мотивацію молоді серед: осіб, які розпочали навчання; студентів, які навчаються у вищій школі; випускників цього освітнього закладу. Виділено чотири групи мотивів: мотиви інтелектуальної природи (усвідомлене прагнення людини здобувати знання з метою кращого розуміння і пізнання оточуючого світу); мотиви практичного характеру, пов'язані з професійною діяльністю; мотиви, які виникають з бажання адаптуватись до певного суспільного середовища (наприклад, до середовища більш освічених осіб); інші мотиви (наприклад, коли доросла людина стає студентом вищої школи під впливом законодавчого підштовхування або вимоги з боку місця праці).

В четвертому розділі “Адаптація освіти дорослих до вимог ринкової економіки” акцентується увага на освіті та самоосвіті дорослих в професійних школах, вищих закладах освіти в організаційних, інноваційних, мотиваційних аспектах.

Ефективність освіти дорослих залежить від наявності достатньо сильної мотивації до продовження освіти, усвідомлення мети самоосвіти, вміння концентруватися на досягненні поставленого завдання. Цілі досягаються швидше і повніше, якщо: особа зуміє відповідно до своїх потреб і рівня набутих знань визначити засоби і методи навчання; у слухачів існує стійке зацікавлення до продовження навчання; освіта допомагає вирішувати життєві і професійні проблеми. Самоосвіта піднімає інтелектуальний та моральний рівень особистості, приносить більше задоволення її учасникам, якщо вони мають можливість поділитися своїми успіхами серед свого соціального оточення. Усвідомлення необхідності безперервного навчання і опанування сучасними методами самоосвіти сприяє удосконаленню організації процесу самоосвіти .

Проблеми розвитку ринку праці в країнах з різним ступенем входження у ринкові відносини вирішуються в межах інституціонального та поведінкового підходу. Інституціональний підхід наголошує на важливості розвитку інститутів працевлаштування, нових форм трудового посередництва, державної політики подолання безробіття тощо. Поведінковий підхід досліджує стратегії поведінки різних соціальних груп на ринку праці. Зв'язок ринку праці з ринком освітніх послуг ілюструють результати соціологічних досліджень, що визначили мотивації студентів до навчання - майбутніх випускників економічного напряму (опитано 1554 осіб) та очікування роботодавців щодо професійної придатності останніх у господарській сфері Польщі.

Серед причин, які спонукали опитаних студентів прийняти рішення про початок навчання, домінує бажання здобути вищу освіту (34,2%). Отже, у суспільній свідомості вища освіта ідентифікується з приналежністю до суспільної еліти, мати вищу освіту є престижним, а в довготривалій перспективі вона відкриває кращі можливості для кар'єрного зростання. Власне останній мотив був визначальним майже у четвертої частини респондентів (24%), які вважають, що вчаться передусім для того, щоб отримати кращу роботу в майбутньому. Такі причини як власне задоволення (17,7%) та бажання розширити знання (14,6%) вказують на існування мотивів інтелектуального характеру, які випливають з традиційної громадської думки щодо ролі навчання та місії вищих навчальних закладів в розвитку польського суспільства. Вплив оточення на формування рішення щодо вибору закладу і напряму навчання проявляється через вплив знайомих та осіб, які навчаються (більше 50% опитаних). Менш істотним був вплив батьків (20%). Привертає увагу частка опитаних осіб, які самостійно прийняли рішення без жодного впливу інших осіб - 15% , що вказує на їх сформоване усвідомлене зацікавлене ставлення до важливості економічних перетворень в країні, а також оцінку власних здібностей для опанування економічного фаху. Порівняльна характеристика мотивації перед початком навчання та мотивації в процесі освіти вказує на переважання високої самооцінки студентами - дуже високо і досить високо оцінили мотивацію відповідно 66,2% та 68,9% осіб.

Порівняльне дослідження професійних компетенцій в оцінці випускників вищих економічних шкіл і роботодавців показало:

завищену оцінку студентами власних професійних компетенцій для всіх галузей і сфер діяльності;

як студенти, так і роботодавці найвище оцінили можливості працевлаштування у торговій сфері, хоча розрив між їх оцінками становив 24%;

щодо інформаційної сфери як потенційного місця праці, то тут спостерігається діаметрально протилежне ставлення випускників вищих економічних шкіл (82%) та роботодавців (4%);

потенційна зайнятість у фінансовій сфері діяльності, яка досить високо оцінена випускниками (87%), не викликає відповідно високих оцінок у роботодавців (16%);

для маркетингової, технічної й кадрової діяльності, не дивлячись на розрив у відповідях між двома групами респондентів, спостерігається досить плавне наближення позицій студентів і роботодавців щодо перспектив працевлаштування.

В цілому із проведеного порівняння відповідей студентів та роботодавців щодо профілю професійних компетенцій випускників випливає, що в системі вищої економічної освіти Польщі формуються елементи випереджувального навчання. Роботодавці в силу специфічних особливостей економічного реформування суттєво завищують вимоги щодо професійних компетенцій випускників економічного профілю.

В п'ятому розділі “Стратегія формування кадрового потенціалу країни” досліджуються структурні перетворення і зміни на ринку праці Польщі, роль конкуренції та іноземних інвестицій у його функціонуванні, а також трансформаційні процеси в системі вищої освіти країни.

Структура кадрового потенціалу Польщі на початку трансформаційних перетворень в економіці в основному відповідала традиційній структурі народного господарства. В промисловості було зосереджено основу кадрового потенціалу - висококваліфікованих працівників та інженерно-технічних працівників. Відносно низьким був рівень освітньо-професійної підготовки працівників сільськогосподарського сектора та сфери послуг.

Ринкове реформування польського господарства та його рух до інтеграції з ЄС викликали не тільки зміну пропорцій працюючих в традиційних трьох секторах економіки (сільськогосподарський, промисловість, сфера послуг), але й появу нових секторів (сектор інформаційних послуг, фінансово-кредитну сфера тощо).

Сьогодні Польща лише входить в активну фазу структурної перебудови національної економіки. Послідовне зменшення структурних диспропорцій по відношенню до країн ЄС можливе лише за умови підтримання високих темпів господарського зростання і зниження рівня безробіття. Приріст робочих місць в сфері послуг, формування індустрії сучасних інформаційних послуг дасть змогу знизити рівень безробіття на селі, особливо в східних воєводствах. Істотну роль в активізації структурних зрушень може відіграти політика державної підтримки малого підприємництва, надання пільг інвесторам, які забезпечують формування нових робочих місць в сфері послуг. Згідно прогнозу, розробленого Комітетом Прогнозів “Польща у ХХІ сторіччі” ПАН, в період від 1996 до 2010 року найбільше робочих місць має виникнути в галузях промисловості, що використовують високі технології (приблизно 140-200 тис.), але передусім в секторі послуг. Осучаснення структури польського господарства і зростання його конкурентоспроможності будуть вимагати не лише значних інвестицій, але також зростання мобільності робочої сили з традиційних секторів праці до сфери сучасних галузей промисловості, розвитку широкого діапазону послуг. А це визначає передумови необхідного зростання рівня освіти і кваліфікації зайнятих.

Польща, реалізовуючи програму залучення іноземних інвестицій, повинна добиватися реалізації національних економічних інтересів. Прямі іноземні інвестиції зможуть розширювати доступ польських суб'єктів підприємницької діяльності до новітніх технологій, сприяти рівноправному партнерству науково-дослідних установ Польщі із відповідними науковими центрами крупних ТНК, які виступають інвесторами в пріоритетних галузях польської економіки.

Польське агентство зарубіжних інвестицій (ПАЗІ) повинне послідовно формувати концепцію інвестиційної взаємодії економічних суб'єктів Польщі з іноземними інвесторами та міжнародними інвестиційними інститутами. Пріоритети національних економічних інтересів у такій концепції повинні бути зрозумілими для іноземних інвесторів, гнучко реагувати на виклики глобалізації та потреби інтеграції Польщі в ЄС. Разом з тим необхідно проводити послідовну політику диверсифікації прямих іноземних інвестицій в галузевому і територіальному розрізах з тим, щоб знизити "соціальну плату" за входження в ринок і європейську інтеграцію. Прямі іноземні інвестиції через систему пільг і гарантій формуватимуть таку систему робочих місць, яка забезпечила б зниження рівня безробіття в депресивних регіонах, стабілізувала б ринок праці в масштабі всієї держави.

Структурні зрушення в економіці Польщі активізували перехід працездатного населення в стан структурного безробіття. Зміни в галузевій структурі економіки показали, що значна частина професій і певних видів робіт застаріли і не можуть знайти попиту на ринку праці. Для підготовки спеціаліста, який за рівнем освітньо-професійної підготовки відповідає би вимогам робочого місця, потрібен час. У багатьох воєводствах Польщі структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Тому в польському суспільстві необхідно посилити регулятивну роль держави в функціонуванні ринку праці. Щоб легше адаптуватися до трансформації економічного середовища, доцільно використовувати щороку зростаючий освітній потенціал працюючих осіб, які мають вищу та середню спеціальну освіту.

Поступове входження польського ринку праці в ринок праці ЄС визначатиме конкурентну боротьбу за робочі місця. Польські працедавці повинні будуть пристосуватися до існуючих вимог єдиного європейського ринку праці. В умовах відносного дефіциту висококваліфікованих працівників перед працедавцем виникнуть проблеми, яким чином залучити у свою фірму працівника, що володіє необхідними компетенціями, і як забезпечити стабільність його ставлення до результативної діяльності фірми. Конкуренція на ринку праці вимагає від фірми формувати дохід своїх працівників у тісній взаємодії з кінцевими результатами її діяльності. Цей дохід повинен включати такі елементи: оплата праці за діючими нормами, доплати та компенсації, персональні надбавки, премії, соціальні виплати, дивіденди. Така структура доходу працівника визначається специфікою системи винагород, яку формує кожна фірма у відповідності з пріоритетами стратегічних цілей та конкретним мікросередовищем у виробничих підрозділах. Разом з тим в міру розвитку ринкових відносин необхідно вдосконалювати систему соціального партнерства, договірні засади якого усуватимуть щонайменший сумнів щодо справедливості винагороди.

Сьогодні на ринку праці в Польщі можна спостерігати наявність осіб, які володіють престижними у минулому професіями, але трансформаційні перетворення різко знизили попит на них. Тому слід розробити загальнодержавну програму перенавчання і перекваліфікації таких осіб. Вищі навчальні заклади мають розробляти програми своєрідної професійної реабілітації з тим, щоб кожен бажаючий зміг отримувати конкурентоспроможну нову професію з максимальним використанням його попередньої освітньо-професійної підготовки.

Нерівномірність економічного розвитку окремих територій спричиняє різний рівень попиту на робочу силу з дипломом про вищу освіту. Так, за нашими дослідженнями, в лодзькій міській агломерації в порівнянні з варшавською, познанською і гданською агломераціями є менше великих господарських суб'єктів з іноземними інвестиціями. Це знижує рівень попиту на робочу силу, що має лише базову вищу професійну освіту. Пілотажне опитування показало, що 80% опитаних працедавців готові були надавати підтримку спеціалістам з вищою освітою в оволодінні ними допоміжною освітою в сфері маркетингу і фінансів.

Престижність професії здобутої у визнаних академічних центрах посилила мотивацію молоді на навчання в них. Але зниження рівня фінансування цих закладів зробило їх недоступними для жителів периферійних воєводств. Висока вартість життя у великих містах, відсутність місць в гуртожитках, зменшення розмірів стипендій привели до того, що молодь з праценадлишкових регіонів не може здобувати якісні знання, навчаючись на денних відділеннях. Так, в 1998 р. на денних відділеннях вищих навчальних закладів навчався лише 1% сільської молоді. Низька якість знань, отриманих на нестаціонарних формах навчання, або ж у філіях вищих навчальних закладів, зумовлює невисокий рівень конкурентоспроможності молоді східних воєводств.

Як у Польщі, так і в Україні своєрідна дискримінація сільської молоді по відношенню до здобуття вищої освіти консервує застійне безробіття в сільській місцевості. За оцінками, рівень безробіття на селі в східних регіонах Польщі досягає 56-67%. Вища школа не знайшла нових форм залучення сільської молоді до навчання і здобуття тих професій, які могли б створити інтелектуально-професійний потенціал для якісного оновлення сільськогосподарського виробництва.

У дисертації наголошується, що використання концепції маркетингу і логістики в стратегії розвитку національного ринку освіти передбачає реалізацію таких принципів:

принцип корисності місця і часу, що передбачає підготовку кадрів у тому місці й у такий час, де і коли на них існує реальний попит (на відміну від концепції виробництва, що спричиняє збільшення трансакційних (логістичних) витрат);

принцип системності, що інтегрує засоби і процеси (середовище абітурієнтів, “освітня” потужність, освітній процес, забезпечувальні ресурси, середовище використання (споживання));

принцип мінімуму повних витрат (освітні витрати + логістичні витрати + збитки від відсутності глобального попиту);

принцип урівноваженого рівня обслуговування (повне задоволення замовника терміном підготовки, надійністю, якістю і сучасністю знань, вартістю навчання);

принцип ефективності витрат, що відповідає забезпеченню субституціональності освітнього продукту.

Реалізація викладених принципів викличе:

функціональні зміни на ринку вищої освіти Польщі (посилення ролі чинника попиту);

інституціональні зміни (досягнення оптимального рівня співвідношення державних і недержавних навчальних закладів);

“інструментальні” зміни (використання теорії логістики в просторово-часовій локалізації навчальних закладів).

Таке розуміння концепції трансформації ринку освіти в Польщі, що передбачає превентивні зустрічні дії інституцій ринку освіти, узгоджується з тими об'єктивними чинниками, які притаманні нинішнім трансформаційним процесам в економіці Польщі загалом та трансформаційним процесам в структурі попиту на працю, зокрема.

Адаптація вищої школи до вимог ринку праці повинна враховувати те, що із вступом Польщі до ЄС цей ринок вже буде європейським, а не лише національним. Тому вищі освітні заклади повинні бути готовими до підготовки спеціалістів, які відповідатимуть вимогам не тільки національного, а й міжнародного ринку праці. В системі якостей, які необхідні спеціалісту, що пропонує своє робочу силу на міжнародному ринку праці, знання вже не є необхідною передумовою отримання робочого місця. На перше місце висувається вміння швидко і ефективно шукати та використовувати нову інформацію. Реалії інформаційного суспільства вимагають якісного оновлення системи освіти у вищій школі. Враховуючи те, що підготовка спеціаліста займає тривалий час реформа вищої школи вимагає поетапного здійснення у відповідності з перспективами європейської інтеграції.

ВИСНОВКИ

У дисертації міститься теоретичне узагальнення і нове трактування концепції ринку освітніх послуг в умовах глобалізації, інтеграції національних освітніх систем постсоціалістичних країн ЦСЄ у європейський і світовий освітні простори.

1. Відповідно до мети і завдання дослідження оновлено концепцію ринку освітніх послуг, яка в контексті міжнародного підходу повинна мати в своїй основі: розуміння того, що освіта є основою економічного розвитку країни; обґрунтоване відкриття нових престижних конкурентоспроможних спеціальностей, які формуватимуть фахівців нового покоління; адаптацію освіти до умов ринкової економіки з врахуванням інтеграції країни в ЄС; потребу наповнення змісту освіти на всіх її рівнях найновішим матеріалом, послідовне впровадження педагогічних інновацій і сучасних інформаційних технологій; розвиток ділових зв'язків із замовниками фахівців та корекцію моделі спеціаліста на всіх етапах його підготовки; формування в межах концепції неперервного навчання науково виваженої педагогічної технології для навчання дорослих.

2. Ринок освіти як система відносин, що складаються між суб'єктами освітнього процесу, в дисертації розкривається через застосування ринкових категорій: попиту, пропозиції, ціни, товару. Впровадження ринкових відносин в систему освіти закладає передумови для розвитку маркетингової діяльності в цій сфері, потребує включення до наукового аналізу ринку освіти поняття соціальної послуги в сфері освіти або освітньої (науково-освітньої) послуги. Освітня послуга як обсяг навчальної і наукової інформації, що трансформується в процесі навчання в певну суму знань для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб в загальноосвітній, професійно-кваліфікаційній підготовці, перепідготовці, навчанні впродовж всього життя, характеризується наступними особливостями - невідчутністю, невіддільністю від закладу освіти, непостійністю якості, недовговічністю, відсутністю права на володіння нею тощо.

3. За маркетинговою концепцією особливістю відносин суб'єктів ринку освіти і ринку праці є те, що в кожний період часу заклади освіти обслуговують потреби одночасно двох ринків. На ринку освіти освітні установи продукують освітні послуги, споживачами яких є учні, студенти. На ринку праці споживачами освітньо-наукової продукції закладів освіти є підприємства й організації різних форм власності. Специфіка відносин між учасниками цих двох ринків є такою, що в кожен момент часу один з них є веденою стороною, інший - ведучою. В умовах кризового стану національних економік якість надання освітніх послуг, освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки випускників підпорядковується потребам ринку праці. В міру становлення інформаційного типу суспільства, базованого на знаннях, ринок освіти визначає пріоритетність розвитку робочих місць, а отже, є домінуючим в цій складній системі взаємозв'язків.

4. В останні десятиліття ХХ ст. встановлення у відносинах між європейськими країнами політики взаємного економічного зближення потребувало осмислення нових підходів до здійснення міжнародної освітньої діяльності. Концепція інтернаціоналізації освіти на інституційному рівні означає впровадження міжнародного виміру в такі функції закладів освіти як навчання, науково-дослідна робота, надання освітніх послуг і може здійснюватись в рамках підходів, базованих на знаннях, на компетенції, культурного та стратегічного підходів.

5. ХХІ ст. ознаменується створенням Глобального інформаційного суспільства (ГІС). Застосування і розвиток Інтернет, інформаційних структур, персональних комп'ютерів формують мегатренд ХХІ століття і визначають рух до нового типу суспільства - суспільства знань, в якому освіті належить виконувати ключову роль в багатьох сферах суспільної діяльності. Поступове утвердження в практичній діяльності людини ноосферної культури не тільки впливає на сегментацію ринку освіти, але й якісно змінює освітньо-професійні програми. Інтернетизація, комп'ютеризація навчання вносить якісні зміни у ринок освітніх послуг передусім завдяки розвитку дистанційної освіти, модифікує шляхи передачі знань учням, студентам шляхом транснаціональної передачі інформації на величезні відстані. Концепція транснаціоналізації навчання породжує багато нових форм доступності освітніх послуг - онлайнові та дистанційні програми освіти, кампуси-філіали, ліцензування, інтеграція навчальних програм, партнерські угоди між закладами освіти різних країн.

6. В дисертації функціонування ринку освітніх послуг розкривається через тріаду понять "інтернаціоналізація - європеїзація - глобалізація". Традиційно інтернаціоналізація освітньої діяльності визначає академічну мобільність студентів, професорсько-викладацького складу, надання національними навчальними закладами освітніх послуг іноземним студентам, інтернаціоналізацію навчальних планів, проведення міжнародних досліджень тощо. Поняття глобалізації описує більш фундаментальні зміни в освіті, які є відображенням транснаціональних потоків робочої сили і капіталів, породжують труднощі з вирішенням проблем довкілля на національному рівні, виявляють незахищеність соціальних інститутів перед ринковою кон'юнктурою тощо. Поняття європеїзації в цій тріаді розкриває ідею створення європейського виміру в освіті як одну із загальних цілей Європейського Союзу у відповідності до Маастріхтського договору.

7. В системі освіти Польщі відбулися і продовжують відбуватися інноваційні зміни, які адаптують національну освітню систему до умов інтеграції в Європейський Союз. Не зважаючи на структурні відмінності в освітніх системах країн ЄС (різні структурні моделі, різні підходи до фінансування галузі, різні показники тривалості навчання, віку вступу молоді до вищого навчального закладу тощо), в цілому прогресує зближення національних систем освіти за освітніми рівнями. До найважливіших результатів освітніх реформ в країнах ЦСЄ відносять: фінансову і управлінську децентралізацію освітньої системи; розвиток недержавних освітніх закладів; якісне оновлення змісту освітніх програм в напрямку вивчення зарубіжних мов, екологічної проблематики, засад демократії, забезпечення більшої національної автономії у вирішенні освітніх проблем; адаптацію системи освіти до вимог ринку праці; розширення освіти для дорослих; збільшення пропозиції освітніх послуг у системі вищої освіти.

8. Як показує світовий, європейський досвід, прискорення технологічного циклу "знання - виробництво - навчання - знання" у провідних галузях економіки, активне включення професійних знань безпосередньо у виробничий процес вимагає залучення всіх вікових груп населення працездатного віку в систему безперервної освіти, до самоосвіти як процесу самостійного засвоєння цінного для індивіда досвіду людства. Великий пласт напрацювань теоретико-методологічного і методичного характеру має секція андрагогіки Вчительського Колективу Педагогічного Прогресу в місті Лодзі (Польща), яка з початку свого існування провела цикл досліджень з різних проблем самоосвіти слухачів шкіл для дорослих. Її діяльність спрямована на дослідження: долі випускників на ринку праці; потреб навчання і вдосконалення професійно-кваліфікаційного рівня працівників відповідно до кон'юнктури ринку праці; придатності освіти у професійних школах для потреб господарської практики; мотивації слухачів до навчання, формування їх позицій; самоосвіти вчителів і слухачів.

9. Інтеграція економіки Польщі у європейський економічний простір висунула проблему структурних перетворень в її господарському комплексі. Високий рівень безробіття на ринку праці в Польщі вимагає створення загальнодержавної програми, в якій виділялися б напрямки створення і забезпечення робочих місць на основі пріоритетів розвитку окремих галузей і регіонів. Напруженість ситуації на ринках праці східних воєводств вимагає впровадження пільгових систем оподаткування, введення додаткових стимулів для вітчизняних і зарубіжних інвесторів з тим, щоб активізувати економічну діяльність, спрямовану на створення нових місць праці. Обов'язковою частиною такої програми мусять бути заходи, спрямовані на ліквідацію безробіття на селі. На найближчу перспективу слід визначити перелік територій з критичною ситуацією на ринку праці і обґрунтувати по кожній адміністративно-територіальній структурі необхідні масштаби додаткового створення робочих місць. На конкурсній основі необхідно відбирати інвестиційні проекти, які можуть за короткий проміжок часу забезпечити створення робочих місць. Вищі освітні заклади повинні адаптуватися до вимог ринку праці, формувати нові освітньо-наукові послуги, здатні знизити рівень безробіття серед випускників. Враховуючи те, що із вступом Польщі до ЄС національний ринок праці стане лише частиною європейського, система вищої освіти повинна забезпечувати підготовку спеціалістів, що відповідають світовим стандартам і зможуть на рівних конкурувати на ринку праці ЄС.

10. Інтенсивне розгортання конкуренції фірм на європейських ринках об'єктивно вимагає застосовувати у практиці їхньої діяльності маркетингових концепцій формування кадрового забезпечення. Концепція маркетингу як основа ринково орієнтованого управління і концепція логістики як основа системоорієнтованного управління на сучасному етапі все більшою мірою пронизують усі сфери діяльності людства. Не є винятком і національний ринок освіти, якому властива наявність цінової конкуренції, позитивна динаміка трансформації ринкових відносин на ринку освіти. Мова йде про трансформацію освіти від централізованого планування підготовки фахових кадрів тільки державними навчальними закладами (концепція держзамовлення на спеціалістів) до створення конкурентного середовища у сфері “виробників” фахових кадрів і з пріоритетом “споживача” - сфер економіки (шляхом створення істотної частки недержавних навчальних закладів, радикального зменшення частки державної власності й ін.). Більш того, теперішню трансформацію національного ринку освіти можна трактувати як близьку до концепції соціально-етичного маркетингу. Найбільшою мірою риси цієї концепції реалізовані в діяльності державних навчальних закладів, діяльність яких має неприбутковий характер.

11. Зважаючи на подібність соціально-економічних умов, на тлі яких розгорталися процеси структурної перебудови національних економік у постсоціалістичних країнах, запропоновані у дисертації теоретичні і прикладні положення концепції ринку освітніх послуг можуть знайти застосування в Україні, яка адаптується до умов ринкової трансформації, розвиває власну національну систему освіти згідно викликів глобального інформаційного суспільства, інтегрується у європейський освітній простір. Наукове осмислення досвіду Польщі щодо створенні сучасної системи кадрового забезпечення має важливе значення для реформування української системи освіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Патора Р. Ринок освіти в системі кадрового забезпечення стратегічного розвитку країни. - Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2002р. - 338 с.

Рецензія академіка НАН України, доктора економічних наук, професора Пирожкова С.І. надруковано у журналі "Стратегічна панорама", 2002.

Рецензія доктора економічних наук, професора Войнаренко М.П. надруковано у журналі "Регіональна економіка", 2002, №2, С.269-270.

2. Васелевський М., Патора Р. Інформація та кадри в логістичних системах. - Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2001р. - 272с.[Особистий внесок: досліджено теоретичні аспекти значення та змісту кадрового забезпечення управління функціонуванням логістичних систем, с.139-253].

3. Патора Р., Кондратюк О.В. Інтеграція системи освіти в міжнародний освітній простір: регіональний аспект //Регіональна політика: методологія, методика, практика. НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001р. - С. 281-294. [Особистий внесок: досліджено умови адаптації системи освіти України до умов міжнародного освітнього простору].

4. Семів Л.К., Семів Р.А., Патора Р. Місце освітньої політики в соціально-економічному розвитку регіонів ////Регіональна політика: методологія, методика, практика. НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001р. - С. 240-245. [Особистий внесок: розглянуто особливості неперервної освіти як важливого чинника соціального захисту індивіда].

5. Патора Р. Чухрай Н. Інновації і логістика товарів. - Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2001р. - С.62-72, 84-96, 155-202. [Особистий внесок: проаналізовано структурні зміни на ринку праці та обгрунтовано стратегію розвитку ринку освіти].

6. Patora Roman. Kstaltowanie rynku szkolnictwa wyїszego. - Toruс-Јуdџ: Stowarzyszenie Wyџszej Uџytecznoњci, Wydawnictwo “Dom Organizatora”, 2002, 182 s.

(Патора Роман. Формування ринку вищої освіти. - Торунь-Лодзь: Товариство вищої корисності, видавництво “Дім організатора”, 2002, 182 с.)

Рецензія доктора економічних наук, професора Злупка С.М. надруковано у журналі "Економіст", 2002, № 5, С. 70.

7. Патора Р. Моделювання ринку освіти на засадах логістики //Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: “Логістика”. - Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2000. - № 390. - С. 136-139.

8. Патора Р., Андел І.В. Управління працевлаштуванням випускників навчальних закладів. Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Регіональне управління і місцеве самоврядування. Основи формування регіональної соціально-економічної політики. (Щорічник наукових праць). Вип. ХІV //НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2000. С. 257-268. [Особистий внесок: узагальнена динаміка працевлаштування випускників ВУЗів та обгрунтовані принципи побудови системи управління].

9. Крикавський Є.В., Патора Р. Оптимізація економічних систем на засадах логістики. Технічний прогрес та ефективність виробництва // Вісник Харківського державного політехнічного університету. Випуск 122 (в 4 частинах). - Харків, 2000. - С. 50 - 62. [Особистий внесок: розроблені принципи оптимізації економічних систем].

10. Патора Р. Налоговая политика на рынке образования. Соціально-економічні дослідження в перехідний період Податкова та фінансово-кредитна політика держави і механізми її реалізації в регіонах України. - Вип. ХХІV //НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2001. - С.43-47.

11. Патора Р. Реформа освіти в Польщі //Маркетинг в Україні. - № 3 (9). - 2001. - С.42-43.

12. Патора Р. Громадська вища школа підприємництва і управління в м. Лодзь // Регіональна економіка. - 2000. - №1. - С.118-121.

13. Патора Р. Розвиток вищих закладів освіти на засадах маркетингу //Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: “Логістика”. - Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2001. - № 416. - С.93-104.

14. Патора Р. Ринок праці: конкуренція і тенденції //Наукові вісті НТУУ. -Київський політехнічний інститут. - 2001. - № 2(16). - С. 5-11.

15. Патора Р. Теоретичні аспекти маркетингу освіти //Регіональна економіка. - 2001. - №1. - С.29-39.

16. Патора Р., Чухрай Н.І. Інноваційні аспекти формування ринку освітніх послуг //Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: “Логістика”. - Львів: НУ “Львівська політехніка, 2001. - № 424 - С. 328-334. [Особистий внесок: обгрунтовано роль держави в трансформуванні національного ринку освітніх послуг].

17. Патора Р. Структурні зміни економіки Польщі та їх вплив на сучасні підприємства //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку. - Вип. ХХІІІ. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001. - С. 530-556.

18. Патора Р. Методологічний підхід до виміру глобалізації освіти //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку (Щорічник наукових праць). Вип. ХХХ. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001. - С. 177-183.

19. Патора Р. Вплив соціально-економічного середовища на розвиток освітньої сфери //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми регулювання регіонального ринку праці. (Збірник наукових праць). Випуск 3 (ХХХІV). / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2001. - С. 249 - 257.