Трансакційні витрати в умовах ринкової трансформації

Інституційні трансакції супроводжуються змінами величини ТВ, але напрямок цих змін залежить від характеру реформ. У роботі відзначено, що специфікація (закріплення за власниками) прав власності в процесі приватизації всупереч розповсюдженій думці не призводить до однозначного зниження ТВ. У процесі перетворень власності у країнах СЄ спостерігається етап, коли її межі остаточно втрачаються, і ТВ зростають. У результаті утворюється стан економіки, який в дисертації визначен як трофейна економіка. Її характеризує привласнення активів позаекономічним шляхом на противагу нормальному їх відтворенню у економічних процесах. З урахуванням цієї особливості запропоновано виділити особливий східноєвропейський тип ринкової трансформації.

Важливою загальною закономірністю ринкової трансформації постсоціалістичних країн є її інверсійний характер, відкритий А. Гриценко. Особливості ринкової трансформації в країнах СЄ пояснюються в роботі іншим інверсійним феноменом - пануючим у них інверсійним типом культури, що характеризується різкими переходами від однієї протилежності до іншої. Незалежно від того, здійснюється “шокотерапія” чи більш повільні перетворення, інверсійний тип культури викликає порушення поступовості розвитку та сприяє росту ТВ. У сучасних умовах інверсійний характер ринкової трансформації є об'єктивно обумовленим, тому свідоме урахування його необхідності є способом повернення до її нормальної послідовності. Саме це обумовлює позитивні наслідки трансформації в країнах Центральної Європи (ЦЄ). Такий тип трансформації визначено у роботі як послідовно-інверсійний. Показано, що для країн СЄ характерний інший тип трансформації, який визначено як розривно-інверсійний. За такого типу трансформації негативні протиріччя не вирішуються, а на тривалий час поглиблюються, що сприяє збільшенню ТВ.

У п'ятому розділі “Витрати підтримки інституційних норм” досліджується ефективність інституційної структури та інституційної інфраструктури, процес створення інститутів та механізм скорочення ТВ, рентоорієнтована поведінка і способи її подолання.

Проведений аналіз показав доречність розмежування понять інституцій та інститутів, під які підпадають відповідно правила і норми (інституційна структура) та організації і установи (інституційна інфраструктура). Відсутність відповідної ринковим відносинам інституційної структури висуває особливі вимоги до розвитку інституційної інфраструктури, покликаної контролювати дотримання норм.

Запропоновано розраховувати ефективність інституційної структури E_is та інституційної інфраструктури E_ii як відношення числа трансакцій, у яких обмеження виконуються безумовно N_is і під впливом інститутів N_ii відповідно, до загального числа трансакцій N, що підпадають під дію обмежень:

Такий підхід дозволяє також розраховувати ефективність інституційної сфери в цілому E_i та інституційних інновацій E_in:

де N_i1 і N_i2 - відповідно число трансакцій, у яких дотримуються обмежень до і після здійснення інституційних інновацій.

Точніше визначити ріст ефективності інституційної сфери можна за скороченням ТВ. Створення інститутів, призначених контролювати виконання норм, збільшує витрати підтримки інституційних норм, проте, призводить до економії на ТВ в цілому, тобто є економічно ефективним. Згодом первинні інститути, якщо вони забезпечують досягнення додаткового ефекту економії на ТВ, можуть доповнюватися вторинними інститутами.

Дії держави з підтримання інституційних норм мають рацію доки граничні вигоди від них не зрівняються з граничними витратами на їх впровадження. Останні виявляються досить значними, і тому для ефективної підтримки інституційних норм треба забезпечити достатньо високу імовірність піддатися санкціям. Кожний наступний крок у підвищенні цієї імовірності вимагає все більших витрат, і тому їх ефективність відносно мала.

Збільшення витрат підтримання інституційних норм для створення додаткових інститутів виявляється неефективним у випадку розповсюдження рентоорієнтованої поведінки, яке має місце в країнах СЕ. Оскільки видатки на оплату ренти входять до складу ТВ, що розглядаються за альтернативним принципом, то можна зробити висновок про рентні деформації ТВ, які призводять до значного росту їх величини. Рентоорієнтована поведінка включає не тільки пошук політичної ренти підприємцями, але й одержання бюрократичної ренти. Остання різко знижує ефективність інституційних обмежень, яку неможливо підняти завдяки створенню додаткових інститутів. Тільки збільшення числа суб'єктів, що беруть участь у спрямованих проти ренти колективних діях, і відповідне значення витрат колективних дій для кожного із суб'єктів будуть сприяти скороченню як політичної, так і бюрократичної ренти.

Шостий розділ “Трансакційний капітал та національний гудвіл” присвячено дослідженню трансакційного капіталу, його оцінці у вигляді національного гудвіла та особливостям раціонального трансакційного вибору.

Увага до інтелектуального капіталу як основної частини нематеріального капіталу заслонила від дослідників найважливішу роль, яку у складі останнього відіграє трансакційний капітал. В роботі він виділений за функціональною ознакою як капітал, що забезпечує ефективне проведення трансакцій та економію на ТВ. Проведений аналіз показав, що основні трансакційні функції виконує інституційний капітал, який полягає у сукупності інститутів та інституцій, які має суспільство. Провідну роль при проведенні трансакцій відіграє частина інституційного капіталу, що пов'язана з забезпеченням взаємодії людей - соціальний капітал, який міститься в нормах, звичаях тощо. Він є цілком особливою частиною інституційного капіталу, тому що завдяки тісному зв'язку зі своїми носіями - людьми одночасно являється частиною людського капіталу суспільства.

Наявність у суспільстві соціального капіталу викликає наслідки, що не можна пояснити в межах принципу раціональності, на якому базується вся неокласична економічна теорія. Замість прагнення у відповідності до цього принципу одержати з кожної угоди якнайбільше, наявність соціального капіталу породжує поведінку, за якої виконання взятих зобов'язань виявляється більшою цінністю у порівнянні з одержанням прибутку. Розв'язати цей парадокс дозволяє запропонована у дисертації концепція раціонального трансакційного вибору. Існуюча теорія раціонального вибору базується на припущенні про нульові ТВ, тобто передбачає, що індивідуальна оцінка корисності товару виходить із можливості одержання прав власності на нього без якихось додаткових затрат. Наявність ТВ повинна зменшувати корисність одержаного товару. Самі ТВ не можуть порівнюватись з останньою, оскільки одиниці виміру цих показників різні. Проте індивід може оцінити ТВ, у всякому разі, ту їх частину, появу якої можна заздалегідь передбачити, завдяки витратам вибору.

Витрати вибору - це суб'єктивна оцінка індивідом ТВ переходу до нього прав власності на товар, що виражена у вигляді втрати корисності товару. Завдяки механізму дії витрат вибору, остаточний вибір споживача відбувається з урахуванням ТВ, і таким чином, постулат про раціональність споживача знаходить нове підтвердження. Схожим закономірностям підпорядковується і поведінка, вибір варіанта якої також супроводжується пов'язаними із втратами корисності витратами вибору.

Використовування основної частини людського капіталу здійснюється фірмами окремо і в зв'язку з цим одержує оцінку в гудвілі окремих фірм. Суспільний доступ до інституційного капіталу має проявитися для всіх фірм держави у вигляді перевищення сукупною ринковою вартістю всіх компаній їх сукупної балансової вартості . Для опису цього явища в роботі введено термін національний гудвіл та розроблено показники для його розрахунку: абсолютний, відносний і питомий національний гудвіл відповідно:

;;.

У роботі також запропоновано спосіб їх графічної інтерпретації, наведений на рис. 3 для позитивного національного гудвіла. Така інтерпретація дає змогу розглядати гудвіл фірми G_K як результат взаємодії особистої складової гудвіла фірми G_KF та її національної складової G_KN, що показано на рис. 4 (G_K=G_KF+G_KN).

Позитивний національний гудвіл, тобто постійне перевищення ринковою вартістю корпорацій розвинених ринкових економік їх балансової вартості, не пов'язане з фазою економічного циклу. Це свідчить про наявність фактора, що не залежить від кон'юнктури економіки, яким і є інституційний капітал суспільства. Відповідно низький рівень капіталізації в умовах ринкової трансформації країн СЄ свідчить про їх негативний національний гудвіл через відсутність необхідного інституційного капіталу, перш за все такої його важливої частини, як соціальний капітал.

У сьомому розділі “Витрати ринкової трансформації та економічна нерівність” досліджуються витрати ринкової трансформації, проводиться їх порівняння для різних регіонів, аналіз розподілу між різними групами населення, спеціально аналізується роль атрибуту взаємозв'язку трансакцій у зростанні ТВ, пропонується спосіб розрахунку витрат експлуатації трансформаційної економіки за альтернативним принципом.

Показано, що крім витрат експлуатації економічної системи в особливу категорію слід виділити витрати трансформації економічної системи. В умовах переходу до ринку останні виявляються у вигляді витрат ринкової трансформації. Затрати на проведення ринкової трансформації є лише невеликою частиною всіх витрат, у той час як основну їх частину складають неявні витрати (втрати в порівнянні з альтернативним способом використовування ресурсів). Тому витрати ринкової трансформації можуть бути розраховані як сумарне недовиробництво ВВП у порівнянні з його рівнем до початку трансформаційної кризи. Однак такий показник відбиває сукупні витрати суспільства, але перекручує їх загальну величину, тому що не враховує процеси перерозподілу національного доходу суспільства. В дійсності частина населення одержує деякий виграш, у той час як реальні витрати решти за величиною перевищують витрати, агреговано розраховані для усього суспільства.

Неоднакові завдання ринкової трансформації у різних суспільствах виявляються у відмінності рівня витрат трансформації для окремих країн з перехідними економіками. Процеси трансформації протікають по-різному, в залежності від готовності до них інституційної сфери. Проведені в дисертації розрахунки показують суттєві відмінності рівня витрат ринкової трансформації в країнах ЦЄ та СЄ, пов'язані з необхідністю проведення в останніх ринкової трансформації суспільства.

Ця задача робить ринкову трансформацію в країнах СЄ тривалим процесом та обумовлює необхідність аналізу витрат експлуатації трансформаційної економіки як перехідної економічної системи. Їх визначення проілюстровано за допомогою моделі, що припускає участь у виробництві одного продукту обсягом двох суб'єктів (груп), які виконують різні функціональні ролі та розподіляють між собою створений продукт в обсягах і (де - коефіцієнт розподілу). Відмінність ролей суб'єктів у процесі виробництва породжує відмінність їх поведінки та інтересів, що у свою чергу обумовлює залежність обсягу виробленого продукту від розподільних відносин. Характер залежності визначено на основі відомих закономірностей: “ефекту ухилення” у працівників в умовах оплати праці на ринковому рівні та фактора зникнення у підприємця стимулів для ефективної організації виробництва в умовах скорочення прибутку. Графічна інтерпретація моделі наведена на рис.5. Шляхом визначення екстремумів функцій встановлено, що максимізація обсягів продукту, що одержуються першим і другим суб'єктами, відбувається відповідно при значеннях еластичності:

, .

Отже, інтереси суб'єктів в даній моделі знаходяться в протиріччі. Суттєва залежність величини створеного продукту від характеру його розподілу між учасниками процесу означає, що мета досягнення Парето-ефективності виробництва через індиферентність цього критерію до розподілу не може висуватися як основна для ринкової трансформації, яка спрямована на створення соціально-орієнтованої економіки.

Подібно до витрат ринкової трансформації витрати експлуатації економічної системи також можуть бути визначені за альтернативним принципом. У їх величину мають бути включені всі альтернативні витрати, наприклад, у вигляді недовиробництва продукту в порівнянні з принципово досяжною його величиною. З цією метою запропоновано доповнити критерій Парето двома додатковими критеріями суспільної ефективності виробництва. У ролі першого можна використати критерій, що є природним при аналізі ситуації з погляду всього суспільства: при однаковому ступені нерівності з двох варіантів розподілу має бути обраним той, що забезпечує для суспільства більшу величину виробленого продукту. Тобто розподіл є ефективним за першим критерієм, якщо будь-який інший розподіл при тому ж ступені нерівності не може забезпечити одержання суспільством більшого продукту. На кривій виробничих можливостей (рис.6), побудованій на основі наведеної на рис.5 залежності , цьому критерію відповідають точки, що знаходяться вище точки T.

Другий критерій також є природним з погляду суспільства: з двох способів розподілу продукту однакової величини має бути обраним той, що забезпечує більшу рівність. Тобто розподіл є ефективним за другим критерієм, якщо виробництво такої ж величини продукту не може бути забезпеченим при більшому ступені рівності. На рис.6 цьому критерію відповідають точки, що знаходяться нижче точки S.

Використовування в сукупності трьох критеріїв має перевагу у порівнянні з використовуванням тільки одного критерію Парето, тому що звужує зону (до ST замість RU), у якій виробництво продукту виявляється ефективним. Високий ступінь нерівності дає підставу припустити, що місце країн СЄ знаходиться ліворуч від точки S, і тому витрати експлуатації економічної системи для них можна оцінити відносно виробництва максимально можливої величини продукту незалежно від способу його розподілу, як це передбачає функція суспільної корисності Бентама. Різниця максимально досяжної величини суспільного продукту і реального обсягу виробництва показує розраховані за альтернативним принципом витрати експлуатації трансформаційної економічної системи і у зв'язку з цією обставиною може розглядатися як оцінка її ефективності.

ВИСНОВКИ

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове розв'язання наукової проблеми взаємозв'язку ТВ із процесом ринкової трансформації. Сформульована наукова проблема вирішена шляхом сумісного застосування методології теорії ТВ і неоінституційного напрямку економічної теорії в широкому значенні до умов перехідної економіки. У прикладному плані розв'язання поставленої наукової проблеми дозволить розробити рекомендації, спрямовані на прискорення процесу ринкової трансформації та зменшення його негативних наслідків шляхом інституційного регулювання величини ТВ.

У дисертації доведено, що на відміну від розвиненої ринкової економіки, яка у першому наближенні може розглядатися без залучення теорії ТВ, для трансформаційної економіки застосування цієї теорії є необхідною умовою дослідження. Без її використовування не можна одержати достовірні теоретичні узагальнення про характер перехідних процесів ринкової трансформації та виробити надійні практичні рекомендації, спрямовані на розв'язання її задач. У цілому дисертаційне дослідження показало придатність для аналізу процесів ринкової трансформації основних положень теорії ТВ, вироблених економічною наукою для розвиненої ринкової економіки. Проте специфіка ринкової трансформації вимагає внесення деяких доповнень та уточнень до основного корпусу ідей теорії ТВ.

Серед внесених дисертантом доповнень й уточнень у першу чергу слід назвати зміну оцінки ТВ з прийнятої зараз однозначно негативної на диференційовану в залежності від типу ТВ. У роботі також зроблено висновок про існування двох принципово різних типів ТВ, тільки до одного з яких - трансакційних втрат у певній мірі може бути застосована негативна оцінка, у той час як трансакційні затрати відіграють позитивну роль, скорочуючи трансакційні втрати та загальну величину ТВ. Відповідно до типів ТВ повинні бути згруповані види ТВ.

Друге зроблене уточнення стосується взаємозв'язку ТВ з ринковою рівновагою та ефективністю. За допомогою методів графічного моделювання доведено, що збільшення ТВ призводить до порушень ринкової рівноваги як на конкурентних, так і на монопольних ринках і виявляється в рості цін і скороченні обсягів виробництва. На цій підставі ТВ віднесені до факторів, що можуть порушувати досконалість ринку, для оцінки ступеня якого запропоновано показник трансакційної ефективності, що може бути застосований також для оцінки ефективності оподатковування. Зроблено висновок, що ріст ТВ, схожий до того, що відбувається за ринкової трансформації, може перевести економіку з хитливої рівноваги до нерівноважного стану. Це положення проілюстровано на розроблених моделях цінової диференціації покупців і поведінки конкурентних виробників як таких, що приймають ціновий інтервал (price-interval-taker), за допомогою яких установлено, що ріст ТВ є одним із немонетарних факторів інфляції.

У результаті проведених досліджень переборено розширювальне трактування ТВ, завдяки введеним поняттям інтеракційних і трансфертних витрат, які не є трансакційними, хоча і належать до витрат експлуатації економічної системи. Зроблено також висновок, що витрати захисту прав власності лише частково відносяться до трансакційних, і на цій основі уточнено визначення і величину трансакційного сектора економіки.

Внесені в основи теорії ТВ зміни, дозволили зробити важливі висновки щодо закономірностей ринкової трансформації. Її основою з погляду теорії ТВ є інституційні трансакції, тобто зміни правил гри, інституційних норм. Тому найважливішим елементом ТВ для умов ринкової трансформації виявляються витрати не товарних, а інституційних трансакцій.

Суттєвий вплив на величину останніх у країнах СЄ справляють їх регіональні національно-історичні та культурні особливості, які висувають задачу ринкової трансформації всього суспільства, а не тільки економіки, як у країнах ЦЄ. Для країн СЄ виявляється властивим особливий, розривно-інверсійний тип ринкової трансформації, який характеризується розповсюдженістю опортуністичної і рентоорієнтованої поведінки, утворенням рентної пастки і трофейної економіки з властивим їй позаекономічним способом присвоєння об'єктів власності.

Залучення теорії ТВ для аналізу одного з головних в економічній теорії принципів - принципу раціональності дозволило висунути концепцію раціонального трансакційного вибору, у відповідності до якої корисність мають не тільки об'єкти вибору, але й трансакції, що здійснюються з ними. Індивід може зробити вибір або на користь індивідуальних, або на користь соціальних цінностей. Стосовно до трансакцій це відповідно може бути вибір або на користь опортуністичної поведінки, або на користь дотримання ділових норм. Якщо в суспільстві більш поширений другий тип поведінки, то це свідчить про наявність у нього соціального капіталу, який функціонує на принципах суспільного товару.

Природа суспільних інституцій та інститутів як капіталу знаходить підтвердження в концепції національного гудвіла. Подібно до гудвіла фірми, він відбиває наявність невідчутних активів, які у даному випадку є суспільним надбанням, і виявляється у країнах з розвиненою економікою у постійному перевищенні сукупної ринкової ціни національних компаній над їх вартістю. Навпаки, у країнах СЄ, у яких соціальний капітал ще не накопичено, спостерігається систематична недооцінка сукупної вартості національних компаній. Соціальний капітал одночасно являє собою людський і інституційний капітал, що складається із сукупності інститутів (установ і організацій) та інституцій (правил і норм) і виконує основні трансакційні функції.

Відокремлене існування останніх дозволяє за функціональною ознакою виділити трансакційний вид капіталу. Його наявність у суспільстві призводить не тільки до зменшення витрат експлуатації економічної системи, до яких належать ТВ, але і до зменшення витрат трансформації економічної системи (у сучасних умовах - ринкової трансформації), важливу, але не єдину частину яких складають витрати інституційних трансакцій.

Недостатньо тільки установити нові інституційні норми в результаті проведення інституційних трансакцій, необхідно також забезпечити їх виконання. Це вимагає додаткових витрат, визначених у роботі як витрати підтримки інституційних норм, що також складають важливу частину витрат ринкової трансформації. Власне витрати інституційних трансакцій за своєю величиною не такі вже великі. Витрати підтримки інституційних норм значніші, але все ж не вони є основною частиною витрат ринкової трансформації. Витрати інституційних трансакцій і витрати підтримки інституційних норм у сукупності складають тільки фактичні витрати ринкової трансформації (їх аналог при виробництві продукту носить назву бухгалтерських витрат). До витрат ринкової трансформації, крім фактичних, входять також неявні витрати, тобто втрати, що виникають у результаті проведення інституційних трансакцій і від недотримання нових інституційних норм.

На практиці оцінити витрати ринкової трансформації виявляється можливим, порівнявши виробництво ВВП в умовах трансформації та в умовах альтернативного способу організації суспільного виробництва, що існував до неї. Окремі компоненти витрат ринкової трансформації можуть бути визначені, якщо для подібних розрахунків використати інші показники системи національних рахунків.

Для визначення соціальних наслідків трансформації найцікавішим є показник особистих доходів. Проте його використовування приховує “підводне каміння”, тому що агрегований показник особистих доходів приховує той факт, що поряд з групами населення, доходи яких зменшились, існують групи, доходи яких зросли. В умовах ринкової трансформації країн СЄ це надзвичайно вузький прошарок населення, що входить у верхній дециль, однак, його доходи виросли набагато. Отже, розрахунок витрат ринкової трансформації за агрегованим показником особистих доходів не буде відбивати дійсну величину особистих витрат ринкової трансформації. У роботі показано, що більш правильно розраховувати їх як загальні втрати усіх груп населення, у яких вони виникли. Про нерівномірність розподілу витрат ринкової трансформації свідчить також ріст нерівномірності розподілу доходів, що відбивається наведеними в роботі кривими Лоренца, значеннями коефіцієнта Джині та іншими показниками. Проведений економетричний аналіз показав наявність в умовах ринкової трансформації не властивої розвиненій ринковій економіці прямої залежності справедливості та ефективності. Для її пояснення побудована модель цієї залежності в умовах припущення про вплив розподільних відносин на обсяг виробництва.

Зараз, коли досвід економічної трансформації незалежної України накопичений вже протягом 10-ти років, підвищується інтерес до витрат експлуатації існуючої трансформаційної економіки. Визначення цих витрат необхідно для вироблення шляхів коригування процесів трансформації і вже не може базуватися на порівнянні з попередньою економічною системою.

У дисертації зроблено висновок, що при створенні соціально-орієнтованої ринкової економіки не можна керуватися виключно критерієм Парето-ефективності. Запропоновано доповнити його подвійним критерієм ефективності, який дозволяє значно звузити спектр можливих кінцевих станів трансформації. Доведено, що задача підвищення ефективності виробництва у трансформаційній економіці не суперечить збільшенню справедливості у розподілі доходів між групами населення, а може вирішуватися лише на його основі. На цій підставі зроблено висновок, що розрахунок витрат трансформаційної економіки за допомогою макроекономічної оцінки трансакційних витрат можна зробити шляхом зіставлення потенційного і реально досягнутого ВВП безвідносно до характеру його розподілу.

Таким чином, специфіка трансформаційного періоду полягає не тільки в переміщенні пріоритетів дослідження з товарних трансакцій на інституційні, але й в переносі акценту з мікроекономічного аспекту проблеми ТВ на макроекономічний. Це передбачає підхід до ТВ як до витрат експлуатації економічної системи та розробку комплексу заходів державного регулювання, спрямованих на їх скорочення.

Отримані в дисертації теоретичні положення та висновки дозволили розробити такі найбільш суттєві практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності ринкової трансформації в Україні.

Сформувати державну політику та розробити програму уряду, спрямовану на скорочення ТВ, насамперед за рахунок зменшення трансакційних втрат.

Проводити цілеспрямовану політику скорочення ТВ шляхом удосконалення законодавства та прийняття на себе державою витрат підтримки інституційних норм і захисту прав власності.

З урахуванням необхідності зміни законодавства в міру проходження окремих етапів ринкової трансформації замінити законодавчі акти, які були спеціально спрямовані на забезпечення протікання перехідних процесів, законами, розрахованими на функціонування ринкової економіки, що сформувалася, такими як закон про інвестиційні фонди (не пов'язані із приватизаційними сертифікатами).

Організувати експертизу трансакційної ефективності прийнятих державою економічних рішень, особливо при введенні податків. Враховувати природу непрямих податків як прямих ТВ, а прямих податків як непрямих ТВ при розробці податкової політики.

Перейти до обліку трансакційного сектора як сукупного цілого або, принаймні, забезпечити публікацію усіх статистичних даних для визначення його дійсних розмірів.

Висновки дисертації містять також низку рекомендацій щодо впровадження конкретних заходів, спрямованих на зниження рівня ТВ.

У цілому реальна можливість здійснити запропоновані рекомендації дозволяє стверджувати, що проблема росту ТВ в трансформаційній економіці не є такою, яку не можна розв'язати. Надмірно високий на сьогодні рівень ТВ в країнах СЄ може бути зменшений у результаті здійснення цілеспрямованої економічної політики їх скорочення. У цьому регіоні і, зокрема, в Україні не слід чекати швидкого вирішення проблеми ТВ через складність специфічної для них задачі ринкової трансформації суспільства. Скорочення загальної величини ТВ внаслідок зменшення трансакційних втрат буде супроводжуватися збільшенням трансакційних затрат, значну частину яких будуть становити інституційні витрати держави. Прояв фіаско держави у виді поширення рентоорієнтованої поведінки як необхідну умову розв'язання проблеми ТВ висуває задачу розвитку колективних дій. Але її вирішення неможливе без остаточного ствердження в Україні цивільного суспільства. Тільки цивільне суспільство, що згодне нести витрати колективних дій, може розраховувати на більш рівномірний розподіл витрат трансформаційної економіки, наближення ступеня нерівності доходів до рівня, характерного для країн з розвиненою ринковою економікою, підвищення рівня суспільного виробництва і, у остаточному підсумку, успішне завершення процесу ринкової трансформації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Монографії, їх розділи та статті у наукових фахових виданнях, котрі відображають основні наукові результати дисертації.

1. Архиереев С.И. Трансакционные издержки и неравенство в условиях рыночной трансформации. - Харьков: “Бизнес Информ”, 2000. - 288 с. (монографія).

2. Архиереев С. И., Воробьев Е. М. Региональные проблемы Украины и особые экономические зоны // Регионы Украины: поиск стратегии оптимального развития / Под ред. А. П. Голикова. - Харьков,1994. - С. 271-279 (розділ монографії). Дисертанту належить аналіз принципів створення вільних економічних зон та їх ролі в здійсненні ринкової трансформації.

3. Архиереев С. И. Рентные деформации трансакционных издержек // Бизнес Информ. - 1998. - № 3. - С.37-40.

4. Архиереев С. И. “Рентная ловушка” переходной экономики // Бизнес Информ. - 1998. - № 4. - С.28-32.

5. Архиереев С. И. Институциональные преобразования и трансакционные издержки (Трансформационная экономика) // Бизнес Информ. - 1998. - № 11. - С.20-22.

6. Архиереев С. И. Деформации конкуренции как фактор инфляции // Бизнес Информ. - 1998. - № 12. - С. 19-23.

7. Архиереев С. И. Эластичность спроса и инфляция в трансформационной экономике // Бизнес Информ. - 1998. - № 15. - С.25-28.

8. Архиереев С. И. Динамика трансакционных издержек при рыночной трансформации перверсионного типа // Бизнес Информ. - 1998. - № 21-22. - С. 43-46.

9. Архиереев С. И. Социальный капитал и рыночный способ координации // Вісник Харківського державного університету. Серія економічна. - № 436. - Харків, 1999. - С. 157-160.

10. Архиереев С.И. Национальный гудвилл и трансакционные издержки денежного накопления // Вісник Харківського державного університету. Серія економічна. - №446. - Харків, 1999. - С. 80-82.

11. Архиереев С. И., Полуцыганов О. А. Трансакционная эффективность в системе показателей эффективности налогообложения // Вісник Харківського державного университету. Серія економічна. - №457. - Харків, 1999. - С.5-9. Дисертантом проведено теоретично-економічний аналіз існуючих показників ефективності оподаткування та запропоновано показник його трансакційної ефективності.

12. Архиереев С. И. Трансакционные издержки трофейной экономики постсоциализма // Бизнес Информ. - 1999. - № 5-6. - С. 41-45.

13. Архиереев С. И. Interregional differences of equity-efficiency trade-off // Регион: проблемы и перспективы. - 1999. - № 2. - С. 21-25.

14. Архиереев С. И. Трансакционные издержки денежного накопления // Регион: проблемы и перспективы. - 1999. - № 5-6. - С. 59-63.

15. Архиереев С. И. Трансакционные проблемы переходной экономики // Вісник Харківського державного університету. Серія економічна. - № 459. - Харків, 1999. - С.8-10.

16. Архиереев С. И., Решетняк Н. Б., Тимченко И. Е. Экономика благосостояния как цель рыночной трансформации // Вестник Харьковского политехнического университета. Серия “Технический прогресс и эффективность производства”. - № 27. - Харьков, 1999. - С. 37-39. Дисертантом запропоновано систему показників ефективності оподаткування в умовах ринкової трансформації.

17. Архиереев С. И. Институциональные издержки и рыночная трансформация // Коммунальное хозяйство городов. Науч.-техн. сб. Вып. 26. Серия: экон. науки. - К.: “Техніка”. - 2000. - С. 136-139.

18. Архиереев С. И. Институциональные трансакции и эффективность институциональной сферы // Вісник Харківського державного економічного університету - № 4. - Харків, 2000. - С. 10-13.

19. Архиереев С. И. Структура издержек эксплуатации экономической системы // Вісник Харківського національного університету. Серія економічна. - №482.- Харків, 2000. - С. 41-43.

20. Архієреєв С.І., Рибальченко А.П. Роль трансакцій в регулюванні экологічних екстерналій // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия “Технический прогресс и эффективность производства”. - Вып. 122 (Ч.4). - Харьков, 2000. - С. 132-135. Дисертанту належить формулювання та розкриття двох способів зниження трансакційних витрат з метою здійснення трансакцій з приводу зовнішніх ефектів.

21. Архиереев С.И., Зинченко Я.В. Институциональные ограничения трансакционных издержек субъектов совместного инвестирования // Регіональні перспективи. - 2000. - №6. - С. 63-65. Дисертантом проаналізована роль агентських витрат та витрат опортуністичної поведінки у функціонуванні інститутів спільного інвестування, межі ефективності інституційних обмежень їх діяльності.

22. Архиереев С. И. Издержки выбора и полезность трансакций // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия “Технический прогресс и эффективность производства”. - Выпуск 128. - Харьков, 2000. - С.190-195.

23. Архієреєв С.І., Рибальченко А.П. Трансакційні екстерналії трансформаційної економіки: суттєвість та особливості в сфері екології // Вісник Харківського національного університету. Серія економічна. - № 508. - Харків, 2001. - С. 11-15. Дисертантом розкрито взаємозв'язок зовнішніх ефектів та трансакційних витрат, показано існування і визначена сутність трансакційних екстерналій.

24. Архиереев С. И. Трансакционные отношения и типы рыночной трансформации // Коммунальное хозяйство городов. Науч.-техн. сб. Вып. 28. Серия: экон. науки. - К.: “Техніка”, 2001. - С.169-173.

25. Архієреєв С.І., Рибальченко А.П. Інформаційні витрати і регулювання екологічних екстерналій // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Серія “Технічний прогрес та ефективність виробництва”. - № 9. - Харків, 2001. - С. 3-10. Дисертантом показано, що інформаційні витрати є частиною трансакційних і суттєво впливають на ступінь досконалості та розміри ринків.

26. Архиереев С.И. Трансакционные и операционные издержки фондового рынка // Вестник Международного славянского университета. Серия “Экономика”. - Т. 4, № 3. - Харьков, 2001. - С. 3-4.

27 Архиереев С.И., Сальтевский С.Г. Регулирование трансакционных издержек в открытой экономике // Регіональні перспективи. - 2001. - № 1. - С. 102-103. Дисертантом проаналізовано роль інфраструктури ринкового господарства в скороченні трансакційних витрат та напрямки їх регіонального регулювання.

28. Архиереев С.И., Зинченко Я.В. Издержки оппортунистического поведения в корпоративном секторе экономики Украины // Вестник Харьковского политехнического университета. Серия “Технический прогресс и эффективность производства”. - № 131. - Харьков, 2001. - С. 42-47. Дисертантом проаналізовано особливості витрат опортуністичної поведінки в трансформаційній економіці і запропоновано заходи для захисту від неї дрібних акціонерів.

29. Архієреєв С.І. Наукові передумови інтеграції теорії трансакційних витрат до курсу економічної теорії // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць Академії муніципального управління. - Вип. 9. - Київ, 2001. - С. 98-102.

30. Архиереев С.И. Трансакционные издержки и проблема общественных издержек // Вісник Харківського державного економічного університету. - Харків, 2001. - № 3 - С. 31-33.

Праці у фахових та інших наукових виданнях, котрі додатково відображають наукові результати дисертації, засвідчують пріоритет здобувача та наукову апробацію результатів дослідження.

31. Архиереев С.И. Противоречия перестройки и экономика // Будем идти вперед / Под ред. В.В. Шкоды. - Харьков: Вища школа, 1989. - С. 159-200.

32. Архиереев С. И. Васильев О. М. Разрешение противоречий перестройки и интенсификация воспроизводства производственных отношений // Вестник Харьковского государственного университета. - № 348. - Харьков, 1990. - С. 9-14. Дисертантом проведено розмежування відтворення виробничих відносин на екстенсивний та інтенсивний типи.

33. Архиереев С.И. Деформации конкуренции и ценовая дифференциация покупателей // Вестник Харьковского государственного университета. - № 398. - Харьков, 1997. - С. 55-62.

34. Архиереев С.И. Экономика аконституционного выбора // Вестник Харьковского государственного университета. - № 404, Ч.2. - Харьков, 1998. - С. 167-170.

35. Архієреєв С.І. Еволюційний розвиток як запорука злагоди у суспільстві // Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту. - № 52. - КиЇв, 1999. - С.72-74.

36. Архиереев С. И., Струков Е. И. Институционализация рыночной экономики: взаимосвязь социального и экономического // Вісник Харківського державного университету. Серія економічна. - № 468. - Харків,2000. - С. 9-15. Дисертантом розкрито зміст процесу інституціоналізації та показано, що він охоплює як інституції, так і інститути.

37. Архиереев С. И. Трансакционные издержки и социальный капитал рыночной трансформации // Економічний вісник Національної гірничої Академії України. - Т.1. - Дніпропетровськ, 1999. - С. 9-12.

38. Архиереев С.И. Национальный гудвилл и региональные взаимосвязи // Бизнес Информ. - 2000. - № 6. - С. 15-22.

39. Архиереев С.И. Институциональное инвестирование и трансакционные издержки // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. Серія: Економічні науки. - Т.1. - Дніпропетровськ, 2000. - С. 140-142.

40 Архієреєв С.І. Інституційні фактори державного управління економічним розвитком // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - Вип. 1/2001. Ч.1. - Х.: УАДУ ХФ, 2001. - С.26-27.

41. Архиереев С.И., Стовбун Т.А. Кадровая политика и хозяйственный механизм // Самоуправление и управленческий персонал в реализации стратегии перестройки и ускорения. - Владимир, 1989. - С. 63-65. Дисертанту належить розкриття явища негативного відбору у відношенні управлінських кадрів.

42. Архиереев С.И., Шедяков В.Е. Углубление самоуправления в условиях развития акционерных обществ // Совершенствование управления промышленными предприятиями и развитие самоуправления трудовых коллективов. Тез. докл. Днепр. обл. научно-практ. конф. - Т.2. - Днепропетровск, 1989.- С.33-35. Дисертантом показано, що участь робітників в управлінні підприємством можлива винятково завдяки участі в акціонерному капіталі, що сприяє розвитку кооперативних початків і мобілізації коштів населення.

43. Архиереев С.И., Шедяков В.Е. Человеческий фактор: структура и форма развития // Человеческий фактор в ускорении социального и научно-технического прогресса.- Секция 1. Философские основания наук о человеке. Тез. докл. Всес. науч. конф. - Новосибирск: АН СССР, Сиб. отд., 1989. - С. 31-36. Дисертанту належить аналіз форм розвитку людського фактору та відчуження, впливу останнього на використовування людського потенціалу.

44. Архиереев С.И., Васильев О.М. Природа акционерной собственности при социализме и ее роль в системе рыночных отношений // План и рынок в современных экономических условиях. Тез. докл. научно-практ. конф. - Л.: ЛГУ, 1990. - С. 26-28. Дисертантом розкрито важливу особливість акціонерної форми власності, яка полягає у повній залежності від пануючого в суспільстві типу власності.

45. Архиереев С. И., Раскин О. М. Методические основы выбора субъектов и организации отношений регионального хозрасчета // Хозяйственный расчет, самофинансирование и самоуправление города, района. Тез. докл. Всес. конф. - Кутаиси, 1990. - С. 166-170. Дисертанту належить визначення принципів виділення суб'єктів регіональної економіки.

46. Архиереев С.И. Радикальная хозяйственная реформа: микроэкономическая альтернатива // Радикальная хозяйственная реформа. Опыт, проблемы, перспективы. Тез. докл. - Ростов-на-Дону, 1990. - С. 61-62.

47. Архиереев С.И. Повышение эффективности полного хозрасчета и интенсификации воспроизводства производственных отношений // Интенсификация производства и повышение качества выпускаемой продукции. Тез. докл. научно-техн. конф - Челябинск, 1990. - С. 3-4.

48. Архиереев С.И. Плата за трудовые ресурсы как регулятор управления экономикой региона // Теоретические и практические проблемы перехода республик на экономическую самостоятельность в условиях рыночной экономики. Краткие тез. докл. и выст. Всес. научно-практ. конф. - Ташкент, 1990. - С. 164-165.

49. Архиереев С.И. Перелом в экономическом развитии: сущность революционных преобразований // Экономическое развитие: переломный период. Матер. Всес. конф. - М.: Информэлектро, 1991. - С. 5-8.

50 Архиереев С.И. Биржевая деятельность и развитие предпринимательства // Современное общество: вопросы теории, методологии, методы социальных исследований (Файнбургские чтения). Тез. докл. научно-практ. конф. - Пермь, 1992. - С. 99-101.

51. Архиереев С.И. Публичные приватизационные фонды как регулятор экономического поведения // Социальное поведение: решения и проблемы. Тез. докл. научно-теор. конф. - Ижевск, 1992. - С. 5.

52. Архиереев С.И. Харьковский техноцентр: принципы создания особой экономической зоны // Проблемы создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон в Харькове. Тез. докл. междунар. научно-практ. конф. - Харьков, 1993. - С. 83-84.

53 Архиереев С.И. Структура особой экономической зоны Харькова и развитие предпринимательства // Городская научно-практ. конф. по вопросам перспектив развития г. Харькова “Харьков - ХХІ век”. Тез. докл. - Харьков, 1993. - С. 51-53.

54. Архієреєв С.І. Перехідний фінансовий механізм регіонального господарювання // Проблеми формування й розвитку регіональних механізмів господарювання. Тез. доп. науков. конф. Регіон 94. Секц. 3. - Харьків, 1994. - С. 10.

55. Архиереев С.И. Особенности предпринимательской активности в трансформационной экономике // Развитие экономической теории в условиях трансформационного кризиса. Матер. научн. конф., посвящ. памяти А. П. Мамалуя. Ч.ІІІ. - Харьков, 1996. - С. 22-24.

56. Архиереев С.И. Социальная стабильность и рыночное равновесие // Социальные движения: истоки, проблемы, перспективы. Матер. Всерос. научно-практ. конф. Ч.2.- Шахты, 1996.-С. 27-29.

57. Архиереев С.И. Издержки рыночной трансформации и экономическая безопасность Украины // Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні. - Харків: ХІБМ, 1998. - С. 18-23.

58. Архиереев С. И., Струков Е. И. Рыночные реформы: институционализации рыночных отношений // Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції. Матер. міжнар. науково-практ. конф. - Харків, 1998. - С. 45-47. Дисертанту належить виділення об'єктів інституціоналізації і визначення паралельних до неї процесів деінституціоналізації і реінституціоналізації.

59. Архієреєв С.І. Витрати трансформації та економіка добробуту // Проблеми теорії і практики становлення соціально - орієнтованої ринкової економіки. Матер. міжнар. наук. конф. - Харків, 1999. - С.96-97.

60. Архиереев С.И., Рыбальченко А.П. Трансакционная модификация экологических экстерналий в переходной экономике (региональный аспект) // Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні. Тези наук.-практ. конф.. - Х.: УАДУ ХФ, 2000 - С. 88-90. Дисертантом проаналізовано взаємозв'язок екстерналій та трансакцій та задачу модифікації екстерналій, з метою надати їм деяких характерних рис трансакцій.

61. Архієреєв С.І. Інституційні фактори економічного розвитку // Стратегія розвитку України до 2010 року. Тези міжрегіональної наук.-практ. конф. - Х.: УАДУ ХФ, 2000 - С. 6-7.

Размещено на Allbest.ru