Стратегії та регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур

Такий висновок є важливим з декількох точок зору. З точки зору реалізації подібної технічної політики можна сказати, що вона повинна проходити під керівництвом держави, оскільки лише державне регулювання економіки може гарантувати єдині чесні правила гри на всьому національному ринку. З точки зору ВГС така технічна політика доцільна, оскільки дозволяє уникнути великих інвестицій, пов'язаних з купівлею імпортної техніки, що є дорожчою порівняно з вітчизняною. Як для ВГС, так і для держави подібна технічна політика інноваційного розвитку дасть змогу уникнути залежності від технічної політики іншої держави, а то й від значно вужчої політики ТНК. Це означатиме зниження ризиків на світовому ринку, коли закладені вітчизняними стандартами параметри виробничого устаткування стають надійними гарантіями утримання зайнятих позицій, не дозволяють обмежувати сферу його реалізації, забезпечують можливості самостійного визначення напрямів розвитку як устаткування, так і сегментів ринку для його продажу. Саме такі умови можна вважати найкращими і щодо захисту національного ринку верстатобудування.

Важливою складовою процесу регулювання інноваційного розвитку ВГС є стимулювання, зокрема на внутрішньосистемному рівні, де забезпечуються принципові параметри розвитку, закладається прогресуючий характер змін, а відтак створюються передумови високоефективного функціонування ВГС. Умови стимулювання мають зацікавлювати й мотивувати спеціалістів та інші категорії персоналу, від яких залежить реалізація інноваційної стратегії розвитку ВГС. Власники ВГС та вищі керівники повинні бути зацікавлені в реалізації інтеграційних стратегій, якщо такі є ефективними для ВГС, доцільними з точки зору власників. Механізм такої зацікавленості для тих, хто сам визначає зміст мотивів, має містити самомотивування щодо розбудови структури, її інтеграції з іншими підприємствами, фінансово-кредитними установами, коли може втрачатися самостійність, незалежність, проте формуватися інша база мотивації до бізнесу.

Як інструментарій здійснення стратегії інноваційного розвитку ВГС можуть виступати важелі державного регулювання та маркетингові інструменти. Значну роль може відігравати банківський маркетинг, за допомогою якого кредитні установи досліджують підприємства, а підприємства мають можливість досліджувати банківські структури, для чого названий різновид маркетингу дає достатньо інформації. Маркетинг створює можливість реалізації інституціональних та інноваційних стратегій розвитку ВГС.

інвестиційний інноваційний стратегічний

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у формуванні стратегій та регулюванні інноваційного розвитку виробничо-господарських структур.

1. Процес інноваційного розвитку ВГС має значення для з'ясування місця усіх господарюючих суб'єктів у забезпеченні інноваційного розвитку економіки, суспільства, для визначення напрямів та методів впливу на мікроекономіку. Не зважаючи на певне пожвавлення промислового виробництва в останні чотири роки, його рівень все ще залишається нижчим від того, який би свідчив про остаточне подолання економічної кризи. Разом з економічними проблемами зросли й соціальні - безробіття, низькі доходи громадян, низький рівень соціального забезпечення непрацездатного населення, що стало однією з причин зниження платоспроможності українського ринку. Вихід з кризового становища можливий за рахунок ВГС: малих підприємств, які краще адаптуються до мінливого споживчого попиту, є гнучкішими у впровадженні інновацій, та великих структур (ПФГ, холдингів тощо), які можуть акумулювати значні фінансові ресурси для забезпечення функціонування наукоємких, високотехнологічних, капіталомістких виробництв.

2. Дослідження в роботі змісту процесу інноваційного розвитку ВГС та його впливу на відтворення виробничих відносин, державні фінанси і соціальну сферу; дозволяє зробити висновок щодо його особливості як об'єкта управління. Реалізація державних соціальних програм вимагає удосконалення державного регулювання діяльності ВГС, планування державних впливів на мікроекономічний рівень, для чого слугує формулювання місії та завдань держави у регулюванні економіки на рівні ВГС та визначення функцій держави у такому регулюванні.

3. На стадії формування ВГС закладаються основи інноваційного розвитку, визначаються його стратегічні орієнтири, формулюються засади побудови, напрями, зміст та характер трансформації ВГС. Визначення розвитку виробничих потужностей як стратегічного орієнтира інноваційного розвитку ВГС є особливо важливе, оскільки на різних етапах розвитку економіки виробнича потужність визначалась відповідно до потреб суспільства і становила невід'ємну частину загальноекономічної стратегії держави. У ринкових умовах господарювання визначення категорії “виробнича потужність” має спиратися на систему таких принципів. Принцип двоїстої природи виробничої потужності дозволяє реалізувати такий тип організаційних інновацій, який призведе до скорочення невиправданої кількості майна (ОВФ) і відповідно до зниження витрат на його утримання та експлуатацію. Принцип незалежності виробничої потужності ВГС від номенклатури продукції дозволяє здійснювати побудову виробничої системи з урахуванням як кон'юнктури ринку, так і вимог ефективного виробництва. Принцип випускаючої ланки дає змогу побудувати увесь комплекс заходів щодо завантаження ВП як багаторівневої системи.

4. Рентабельність і ціна як стратегічні орієнтири інноваційного розвитку ВГС можуть використовуватись для оцінки цього процесу. Зокрема для формування моделі взаємозв'язку із провідними показниками побудови та використання ВГС (фондовіддачею, показником використання ВП, інноваційних змінних: параметрів економічної ефективності окремого верстату і організаційної побудови виробничої системи), що може слугувати засобом аналізу якісних взаємозв'язків чинників побудови ВГС з одним з провідних результативних показників її діяльності.

5. Дослідження і класифікація категоріального апарату побудови і розвитку ВГС, до якого належать закономірності, принципи і методи, має значення для створення правильної орієнтації організаційних інновацій. Диференціація загальновідомої системи принципів та методів організації виробництва має значення у практичній діяльності, коли принципи визначають правила дії, а методи - способи та засоби виконання цих правил. Важливими для реалізації організаційних інновацій у ВГС є сформульовані у дисертації принципи (багатопорядковості системи машин і резервування виробничих потужностей) та методи організації виробництва (сполучених внутрішньозаводських систем машин і гнучкої системи виробничих потужностей), які дозволяють розглядати виробничу систему як складну, здатну до виготовлення різноманітних видів продукції (послуг) відповідно до структури машиномісткості та з урахуванням наявності у ВГС резервів основного, інструментального, дослідного та інших видів виробництва.

6. На стадії інституціональних перетворень відбуваються не тільки організаційні та правові переміни у побудові ВГС, але й виникають нові економічні, в тому числі фінансові та інші відносини як між ВГС та її зовнішнім оточенням, так і всередині ВГС між її суб'єктами. Планування таких інновацій, їх впровадження і регулювання може спричинити істотне зрушення в економічному становищі ВГС та в економіці в цілому.

7. Класифікація стратегій розвитку ВГС у контексті відомих підходів, типів, різновидів політики і моделей трансформації суспільства та економіки може бути корисною не тільки для завдань суто економічного розвитку, але для визначення кінцевих суспільних цілей. Стратегії розвитку виробничих потужностей надають ВГС можливість вдосконалювати виробничу систему як в сенсі її економічності, так і в екологічному аспекті, відповідно до вимог соціального розвитку регіону, країни.

8. Співпраця з фінансово-кредитними установами, які нами включено до складу ВГС, хоча вони не є виробничими структурами, відіграє особливу роль в інноваційному розвитку ВГС. Оскільки будь-які інновації вимагають інвестування, то наявність банків чи інших фінансових установ у складі ВГС принаймні створює передумови для успішної реалізації інноваційних проектів. Безперечно, слід зважати на особливості функціонування банків, страхових та фінансових компаній, діяльність яких регулюється, як правило, спеціальним законодавством. Але вже саме залучення таких невиробничих структур до ВГС є своєрідною інновацією, що може бути корисною як для виробничих структур ВГС, так і для фінансово-кредитних інститутів. З таких позицій найрозвинутішою формою ВГС можна вважати ПФГ.

9. ПФГ є однією з найскладніших організаційно-правових форм господарювання серед ВГС. Розв'язання питання щодо визначення мінімальної кількості підприємств при формуванні ПФГ має на меті забезпечення умов інноваційного розвитку учасників ПФГ. Організаційний аспект інноваційного розвитку ВГС вимагає розроблення схеми організації перебудови ВГС. Світовий досвід показує перспективність кооперування великих та малих підприємств, коли більш гнучкі малі підприємства беруть на себе маломасштабні завдання, а великі підприємства виступають проектантами конструкторської і технологічної документації та виробниками масових видів продукції (наприклад, інструменту, певних стандартних та уніфікованих деталей чи вузлів тощо).

10. Розвиток підприємництва є одним з провідних напрямів сучасного інституціонального перетворення економіки України. При цьому одним з головних результатів регулювання інноваційного розвитку підприємництва є соціальний аспект, який полягає у створенні нових робочих місць, скороченні безробіття тощо. Малі підприємства використовують певні технології, випускають продукцію (надають послуги), а тому вимагають періодичних змін у складі устаткування, матеріалах, інструментах тощо. Проте вони мають найменше умов для розроблення та впровадження інновацій і для них навіть гострішою є проблема створення цілісної системи реалізації стратегій інноваційного розвитку, проведення заходів науково-технічної підготовки виробництва, через що необхідне відповідне державне регулювання.

11. Науково-технічна підготовка виробництва за метою і змістом покликана підготовлювати і впроваджувати інновації різного ґатунку (постановка на виробництво нових виробів, запровадження нових технологій, удосконалення технічних засобів, зміна організації виробництва тощо). На стадії НТПВ відбувається техніко-технологічне оформлення інновацій у відповідній конструкторській і технологічній документації, визначаються організаційні засади перемін у побудові виробничої системи. Вимоги ринку до продукції та послуг у процесі НТПВ набувають реального змісту з урахуванням сучасних технологічних можливостей виробництва. Не кожну інновацію можливо одразу перевести в розряд масового виробництва і споживання, а тому важливим аспектом НТПВ є її неперервність.

12. Одним з перших важливих аспектів НТПВ є моделювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур. При цьому слід наголосити на дослідженні потреб саме ВГС як споживача відповідних верстатів та обладнання. Технічний рівень засобів виробництва визначає рівень якості виробів та послуг, а відтак і рівень задоволення потреб споживачів. Параметри окремих верстатів (чинник фондовіддачі, рентабельності) треба враховувати, по-перше, в технічній політиці держави щодо верстатобудування, зокрема в частині уніфікації верстатів (можливо, у формі дотримання вимог параметричних рядів), яка за певних обставин може переростати у державну економічну політику підтримання національних товаровиробників, по-друге, у техніко-технологічній стратегії ВГС щодо формування верстатного парку.

13. Адаптація інноваційного розвитку ВГС до вимог суспільства, громади відбувається завдяки регулюванню з боку владних структур, для потреб яких необхідна класифікація стратегій державного управління у регулюванні інноваційного розвитку ВГС, що може бути корисною в сенсі визначення зон відповідальності щодо інституціональних перетворень для різних департаментів державних адміністрацій та органів виконавчої влади.

14. З позицій пріоритетності соціальних завдань держави ключовою проблемою є забезпечення достатніх надходжень до бюджетних та інших фондів грошових коштів для подальшого фінансування державних та регіональних соціальних та економічних (в тому числі інноваційних) програм та проектів. Розроблення основних напрямів удосконалення діяльності державних органів влади та управління в царині реалізації технічної політики стосовно ВГС вимагає визначення: державного пріоритету технічної політики; завдань органів державного регулювання щодо розвитку ВГС в Україні; державного інструментарію для такого регулювання. Пріоритетом державної технічної політики на сучасному етапі запропоновано вважати параметрично-часові характеристики парку устаткування. В практичному плані це вимагає від державних органів через нормування параметрів устаткування впливати і на склад продукції промислових підприємств, насамперед у машинобудуванні, і на побудову виробничої системи кожної ВГС, яка виступає споживачем засобів виробництва і де слід сподіватися на отримання економічного результату.

15. Інструментарієм реалізації державного регулювання інноваційного розвитку ВГС пропонується обрати мотивування суб'єктів господарської діяльності, що має охоплювати як найманих працівників (насамперед керівників підприємств, працівників конструкторських і технологічних підрозділів), так і власників, та важелі фінансово-економічного впливу (провідними залишаються бюджетні чинники впливу, що підтверджується світовим досвідом).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Алєксєєв І.В. Стратегії та регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою. - Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено розробці організаційно-економічних основ формування стратегій інноваційного розвитку виробничо-господарських структур (ВГС). Запропоновано нові методологічні підходи до визначення змісту і класифікації ВГС, досліджено процес розвитку ВГС як об'єкта управління, сформульовано місію, завдання та функції держави у регулюванні економіки, зокрема на мікрорівні.

Визначено стратегічні орієнтири інноваційного розвитку ВГС: розвиток виробничих потужностей, показник рентабельності та ціна. Сформульовано нове визначення категорії “виробнича потужність”. Вперше отримано модель рентабельності, яка пов'язана із провідними показниками побудови та використання ВГС. Розвинуто: класифікацію форм, методів і типів розвитку ВГС; положення щодо інституціональної стратегії інноваційного розвитку; класифікацію стратегій розвитку ВГС; організаційні засади побудови і функціонування ПФГ.

Дістали подальший розвиток питання забезпечення інноваційного розвитку ВГС на стадії науково-технічної підготовки виробництва.

Ключові слова: організація управління, планування НТПВ, виробничо-господарські структури (ВГС), стратегії інноваційного розвитку ВГС, регулювання економіки, стратегії державного управління економікою, ПФГ, рентабельність.

АННОТАЦИЯ

Алексеев И.В. Стратеги и регулирование инновационного развития производственно-хозяйственных структур. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирования и регулирования экономики. - Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена разработке организационно-экономических основ формирования стратегий инновационного развития производственно-хозяйственных структур (ПХС). Под ПХС предложено понимать предприятия разных организационно-правовых форм и кооперированные с ними структуры производственного и непроизводственного характера, промышленно-финансовые группы, холдинги и др.. В работе предложены новые методологические подходы к определению содержания и классификации ПХС, исследован процесс развития ПХС как объекта управления, сформулирована миссия, задачи и функции государства в регулировании экономики, в частности на микроуровне.

Определены стратегические ориентиры инновационного развития ПХС: развитие производственных мощностей, показатель рентабельности и цена. Определяя развития производственных мощностей в качестве стратегического ориентира инновационного развития ПХС особое внимание уделяется изменениям в производственных мощностях как главного звена инноваций, когда производственные мощности рассматриваются как рабочие места, оборудование, а другие направления развития ПХС опосредованно влияют на производство, качество и количество произведенной продукции (предоставленных услуг). Необходимость исследования стратегий развития производственных мощностей вытекает из роли ПХС в реформировании экономики. Сформулировано новое определение категории “производственная мощность”. Впервые получена модель рентабельности, связанная с главными показателями построения и использования ПХС. Прибыльность является важным аспектом деятельности ПХС. В современных условиях она приобретает особое значение, поскольку наличие прибыли - это не только показатель эффективной работы каждого предприятия, но и важная предпосылка финансового обеспечения инновационного развития ПХС. Рентабельность является также экономическим показателем, который тесно связан с организационными и техническими стратегиями развития производственных мощностей. Получили развитие: классификация форм, методов и типов развития ПХС; положения об институциональной стратегии инновационного развития; классификация стратегий развития ПХС; организационные основы построения и функционирования ФПГ.

Развиты вопросы обеспечения инновационного развития ПХС на стадии научно-технической подготовки производства (НТПП). Анализ, проведенный с помощью разработанной модели рентабельности позволил сделать вывод о том, что необходимо проводить соответствующую государственную политику в области станкостроения, а также реализовывать такую стратегию инновационного развития ПХС, когда уже определенное построение производственной системы (состав оборудования по номенклатуре и количеству, по техническим параметрам отдельных станков, их технологическим возможностям и пр.) было предпосылкой определенного уровня эффективности и может служить в качестве норматива для государственных предприятий, либо ориентиром для негосударственных. Учет таких требований при создании промышленно-финансовой группы либо кластера может быть фактором положительного конечного результата функционирования ПХС. Реализация инновационных программ в процессе НТПП требует определения цели и содержания стратегии инновационного развития ПХС, места производственных мощностей, для чего необходимы методы управления НТПП, в частности подготовкой производственных мощностей. Такими методами являются матрично-узловые методы управления НТПП, разработанные при участии соискателя. Принципы создания матрично-узловых методов управления НТПП впервые сформулированы и обоснованы в работе при их сопоставлении с сетевыми методами планирования. К их числу принадлежат: единство экономического руководства техническим развитием ПХС; единство организационной структуры управления техническим развитием производства; принцип экономически оптимальной технической политики инноваций. Внедрение инновационной стратегии на основе названых принципов требует соблюдения последовательности определенных процедур НТПП и использования нормативных документов по стандартизации и сертификации производства товаров (услуг), составляющих часть государственного регулирования инновационного развития ПХС.

Ключевые слова: организация управления, планирование НТПП, производственно-хозяйственные структуры (ПХС), стратегии инновационного развития ПХС, регулирование экономики, стратегии государственного управления экономикой, ФПГ, рентабельность.

ANNOTATION

Alyeksyeyev I.V. Strategies and regulation for industrial-economic structures innovation development. - Manuscript.

Thesis for a Doctor of Economic Science degree. Major - 08.02.03 - Organization for management, planning and regulation for economy. - Economy prognosis Institute of Ukrainian National Scientific Academy, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to the development of organization-economic basics of forming innovation development strategy for industrial-economic structures (IES). The work proposes new methodological approaches to define maintenance and classification for IES, investigated a process of IES development as object for management, formulated a mission, a tasks and function for state regulation of economic, in particular of microeconomics.

Determine strategic orientation for IES innovation development: development of production possibility, profitable index and price. Formulated a new definition of “production possibility”. At first get a model of profitable index which connection with main IES indexes. Development: a classification of forms, methods and types IES development, an institutional strategy of innovation development, classification of development strategy of IES, organization basic for construction and function finance-industrial group.

The problems of securing for innovation development IES on the scientific-technical dosing manufacturing stage has got further development.

Key words: organization for management, planning for scientific-technology design production, industrial-economic structures (IES), strategies for IES innovation development, regulation for economy, strategy of public administration for economy, FIG (finance-industrial group), profitable index.

Размещено на Allbest.ru