Розвиток аграрних відносин у регіоні (теорія, методологія, організація)

Одним із напрямів прискорення відродження сільського господарства є оздоровлення на селі соціальної ситуації. Це підтверджується аналізом найважливіших соціальних показників життя на селі в областях регіону. Вони несприятливі і вимагають невідкладного поліпшення на основі як відповідних національних, так і регіональних програм, доповнених розробкою необхідних заходів для кожного району і сільського поселення та їх реалізацією. Водночас наголошено, що у регіоні почали виявлятися обнадійливі соціальні тенденції: хоч повільно, та все ж на селі підвищується зарплата і регулярнішою стає її виплата; починається розбудова соціальних об'єктів, насамперед шкіл; чисельність безробітного населення у регіоні практично стабілізувалася на рівні 1990 р., а в Івано-Франківській області у 1999 р. чисельність безробітних вперше за останні роки не збільшилася. Особливу увагу у дисертації приділено організаційному забезпеченню нового етапу розвитку аграрних відносин. Серед заходів, які повинні здійснюватись у цьому напрямі, виділено такі: організація розвитку аграрних відносин на основі спеціально розроблених з цією метою загальних і цільових програм різних рівнів; високоефективне використання і примноження здобутків попереднього етапу розвитку аграрних відносин; формування системи пріоритетів на основі переходу від одного “генерального” пріоритету до вужчих цільових пріоритетів (підпріоритетів) у кожній сфері функціонування аграрного сектора економіки; підвищення надійності кадрового забезпечення, поглиблення і підвищення розвитку аграрних відносин на основі реального виведення кадрово-управлінського ресурсу на визначальне місце у системі розвитку аграрних відносин; формування і ефективне використання інфраструктури з обслуговування підвищених потреб надійного розвитку аграрних відносин; здійснення активного і поглибленого моніторингу розвитку аграрних відносин.

Висновки

У дисертації наведені результати теоретичних узагальнень і нового вирішення наукової проблеми реформування аграрних відносин у регіоні, який відрізняється від інших регіональних утворень сукупністю природних, економічних та соціальних особливостей. Дослідження характеризується оригінальністю, науковою новизною, масштабністю, комплексністю.

1. У системі соціально-економічних перетворень, що здійснюються в Україні з часу набуття нею політичної незалежності, особливе місце посідає глибоке реформування сільського господарства, яке зумовлює сучасні аграрні відносини. Вони охоплюють земельну реформу, реформування майнових відносин власності, організаційно-правову реструктуризацію сільськогосподарських підприємств, розвиток фермерства, зміцнення присадибного сектора, макроекономічні відносини, забезпечуючі чинники, результативні показники, пореформений розвиток агроформувань. Відповідно до цього аграрні відносини розглянуто як єдність стратегічно зорієнтованих суспільно-політичних і соціально-економічних відносин з приводу політичного, правового, економічного, соціального та організаційного забезпечення переведення сільського господарства разом з його серцевиною - землею, всього аграрного сектора економіки на прогресивні засади розвитку.

2. Сучасні аграрні відносини характеризуються низкою суттєвих особливостей, які надають їм певної своєрідності і по-різному впливають на їх організацію і соціально-економічні результати. До найважливіших з них належать такі: радикалізація всіх елементів соціально-економічних відносин на селі; реформування аграрних відносин, особливо на їх початковому етапі, в умовах великого політичного протистояння з приводу доцільності аграрної реформи, її мети, завдань і механізмів здійснення; розвиток аграрних відносин на тлі глибокого занепаду економіки країни, який ускладнює проведення аграрних реформувань і є однією з найважливіших причин аграрної кризи; перевага до останнього часу в аграрних реформуваннях руйнівних процесів над створювальними, наслідками чого стали надміру велике зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, соціальний занепад села, загрозливе ускладнення в ньому демографічної ситуації та інші негативні явища.

3. Одним із найважливіших теоретичних положень, на якому базується розгляд сучасних аграрних відносин, є селянське питання. У найбільш загальному розумінні воно охоплює політико-правові та соціально-економічні аспекти вирішення і практичної реалізації проблем, підпорядкованих задоволенню інтересів селянина, незалежно від того, супроводжують вони його постійно, чи виявляються у процесі реформи. Обґрунтовано положення щодо того, що визначальною у розвитку аграрних відносин має вважатися така консолідація інтересів селян і держави, за якої першочерговим повинен бути інтерес селянства взагалі й кожного селянина зокрема. Найважливішим у цьому є забезпечення реальної власності селянина на землю та майно, при якій він реально відчував би себе її власником і господарем.

4. Методологічними положеннями, які повинні зберігати свою визначальну сутність на всіх етапах досягнення кінцевої мети розвитку аграрних відносин, є такі: відповідність цільової спрямованості розвитку аграрних відносин стратегічним політичним і соціально-економічним завданням становлення державності України; фінансово-економічне забезпечення розвитку аграрних відносин державою; своєчасне і повне забезпечення аграрних відносин всебічно відпрацьованою законодавчою базою; розгляд аграрних відносин як складного, багатоаспектного соціально-економічного явища, яке тісно переплітається з політичними аспектами розвитку; комплексна реалізація всіх елементів (складових) розвитку аграрних відносин з доведенням їх до рівня системності; розгляд у єдності власне аграрних реформувань і пореформеного розвитку та інші. Важливим організаційно-методологічним елементом розвитку аграрних відносин є розроблена автором відповідна функціонально-структурна модель.

5. Конкретно-прикладним відображенням розвитку сучасних аграрних відносин є реалізація в країні аграрної реформи, під якою розуміється сукупність соціальних, економічних, організаційних і правових заходів, здійснюваних державою з метою соціально-економічного відродження сільського господарства, всього агропродовольчого виробництва, їх поетапного виведення на рівень найбільш розвинутих в аграрному відношенні країн при обов'язковому забезпеченні достатньо високого рівня життя громадян країни та її продовольчої безпеки. Вона є складовою сучасних аграрних відносин.

6. Найважливішим наслідком земельної реформи став перехід господарювання у сільському господарстві регіону на приватні засади і прискорене становлення на цій основі приватного сектора. Визначальною передумовою цього була передача переважної частини земельних угідь у власність громадян, насамперед селян. Відповідні площі у 2000 р. порівняно з 1990 р. збільшились у 2,9 раза. Станом на 1 липня цього ж року 93,6 % селян (хто мав на це право), приватизували належні їм земельні ділянки. Майже 80 % з них господарюють - без створення юридичних осіб.

Результати паювання землі свідчать, що у регіоні середня земельна частка на одного власника сертифіката складає тільки 1,11 га або менша, ніж в Україні, у 3,6 раза. Невеликі розміри земельних паїв, а також незначні (0,15 - 0,25 га) площі присадибних ділянок стали передумовою для 4,7 % громадян приєднати земельні паї до присадиб і господарювати на них самостійно.

Основним напрямком використання розпайованої землі в регіоні виступає її оренда. Більшість власників земельних часток (87,9 %) передала належну їм землю в оренду тим господарствам, у яких її отримали. Термін оренди складає в основному 4 - 5 років (50,1 %), а також 1 - 3 роки (40,8 %), орендна плата становить у середньому 80,8 грн.

7. Реформування сільськогосподарських підприємств у регіоні здійснювалося на основі спеціально розроблених для цього моделей, які виправдали себе у практиці. Зокрема, в Івано-Франківській області такими моделями були: реорганізація колективного господарства у нове агроформування із збереженням його земельно-майнової цілісності; реорганізація колективного господарства у нове агроформування з одночасним створенням на його базі приватних господарств; ліквідація колективного господарства з передачею єдиним комплексом майна та землі в оренду приватному агроформуванню; ліквідація колективного господарства, включаючи повний розподіл майна і землі між його членами, без створення нового агроформування; комплексне реформування аграрного сектора сільського поселення на основі створення на базі колективного господарства нового агроформування, а також фермерських господарств.

8. Одним із найважливіших результатів розвитку аграрних відносин у регіоні стало розширення земельних угідь у присадибному секторі. Питома вага сільськогосподарських угідь господарств громадян (без фермерських) на початок 2000 р. у регіоні склала 45,5 % (в Україні - 15,5 %). За 1999 р. вони виробили 86,8 % валової продукції (в Україні - 60 %). Проте у зв'язку з тим, що громадянам передавалися переважно менш продуктивні землі, а вони, крім того, не могли достатньо інтенсивно обробляти розширені площі земельних ділянок, виробництво продукції у таких господарствах на одиницю земельної площі за останні десять років зменшилось у 2,9 раза (в Україні - у 2,4 раза). Оскільки спад виробництва у суспільному секторі був ще більшим, співвідношення продукції, виробленої зі 100 га сільськогосподарських угідь у приватному і суспільному секторах, змінилось з 1 : 6,6 у 1990 р. до 1 : 8 у 1999 р.

9. У розвитку різноукладності регіону важливе місце належить становленню селянського (фермерського) укладу. Проте, у зв'язку з низькою забезпеченістю регіону сільськогосподарськими угіддями, частка фермерів в угіддях усіх категорій господарств складає тільки 1,8 % (в Україні - 2,9 %). З цієї причини, а також через наявність у фермерів земель низької якості на ці категорії господарств у регіоні припадає лише 0,7 % виробництва валової продукції. Збільшення розмірів фермерських господарств у регіоні можливе в основному за рахунок орендування земельних ділянок в інших громадян.

10. Аграрна криза, яка охопила Україну в останні роки, проявилася також у Карпатському регіоні. Одним із її наслідків став спад обсягів сільськогосподарського виробництва. Однак завдяки тому, що в регіоні передано у приватну власність відносно більшу частку земель (47,6 %), ніж у середньому в Україні (18,4 %), зниження виробництва валової продукції сільського господарства тут було істотно меншим і становило 36,4 % проти 51,5 % відповідного показника в країні у цілому. Завдяки цьому питома вага регіону у загальнодержавному виробництві продукції сільського господарства зросла з 9,43 % у 1990 р. до 12,36 % - у 1999 р. Це є додатковим підтвердженням того, що передача у власність селянам більших площ гарантує менший спад обсягів виробництва у сільському господарстві.

11. У концептуальному відношенні найважливішими передумовами ефективного розвитку аграрних відносин на пореформеному етапі є такі:

здійснення державою більш досконалої аграрної політики;

зростання зацікавленості селян у якомога ефективнішому використанні можливостей, закладених у приватній власності на землю і майно (земельних і майнових паях) і прогресивних формах господарювання;

створення сприятливих економічних умов для прискорення становлення на селі реальних і ефективно діючих селян-власників і селян-господарів;

прискорення оздоровлення соціальної ситуації в агропромисловому секторі економіки, передусім у селах;

підвищення рівня організаційного забезпечення дальшого розвитку аграрних відносин (програмне забезпечення, використання здобутків попереднього етапу аграрної реформи, формування системи пріоритетів, підвищення надійності кадрового забезпечення, формування і ефективне використання ринкової інфраструктури в аграрному секторі, здійснення поглибленого моніторингу подальшого розвитку аграрних відносин);

формування і підтримання на достатньо високому рівні для розвитку аграрних відносин надійного відроджувального середовища.

Комплексне використання цих та інших чинників забезпечить формування навколо системи розвитку аграрних відносин позитивного синергетичного ефекту, який буде виявлятися в поглибленні і підвищенні ефективності розвитку аграрних відносин.

Список публікацій з теми дисертації

1. Баланюк І.Ф. Реформування в аграрному секторі регіону. - К.: ІАЕ, 1999. - 270 с. (15,7 др. арк., одноосібна монографія).

2. Баланюк І.Ф. Науково-прикладні аспекти розвитку аграрних відносин у регіоні Карпат. - К.: Інститут аграрної економіки, 2000. - 104 с. (6,0 др. арк.).

3. Баланюк І.Ф. Деякі особливості аграрної реформи в Івано-Франківській області // Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення. - К.: ІАЕ УААН, 1996. - Розд. 13, гл. 13.4. - С. 416 - 434. (1,1 др. арк.).

4. Організація та методика приватизації власності колективних сільськогосподарських підприємств / Юрчишин В.В., Онищенко О.М., Баланюк І.Ф. та ін. // Власність у сільському господарстві. - К.: Урожай, 1993. - Розд. 4. - С. 90 - 128, автору належать - С. 100 - 110 (0,4 др. арк.), обґрунтовано варіанти індексації оплати праці для визначення майнових паїв, розраховано коефіцієнти трудового внеску та процентні ставки (дивіденди) в колективних господарствах.

5. Сільське господарство / І. Баланюк, Є. Баран, Г. Білавич та ін. // Рідний край - Прикарпаття. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - Розд. 5., гл. 5.2. - С. 163 - 171, автору належить - С. 163 - 171 (0,52 др. арк.), розглянуто історико-економічні аспекти розвитку аграрного сектора економіки регіону.

6. Баланюк І.Ф., Гудима В.В. Сільськогосподарська кооперація селян-власників // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т. 1 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2000. - С. 141 - 143, автору належить - С. 142 (0,1 др. арк.), узагальнено опитування селян при створенні обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів.

7. Баланюк І.Ф. Особливості і проблеми розвитку аграрної реформи в Івано-Франківській області // Економіка АПК. - 1995. - № 11. - С. 53 - 57 (0,26 др. арк.).

8. Баланюк І.Ф. Аграрна реформа на післяприватизійному етапі розвитку // Економіка АПК. - 1996. - № 4. - С. 23 - 28 (0,32 др. арк.).

9. Баланюк І.Ф. Проблеми набуття і реалізації прав власності у сільському господарстві // Економіка АПК. - 1997. - № 2. - С. 27 - 29 (0,16 др. арк.).

10. Юрчишин В.В., Баланюк І.Ф. Проблеми розвитку аграрних відносин // Економіка АПК. - 1997. - № 7. - С. 3 - 9, автору належать - С. 4 - 6 (0,2 др. арк.), розроблено модель комплексного розвитку аграрних відносин, дано характеристику її структурних елементів.

11. Баланюк І.Ф. Розвиток аграрних відносин в Івано-Франківській області // Економіка АПК. - 1997. - № 11. - С. 11 - 17 ( 0,34 др. арк.).

12. Баланюк І.Ф. До історії сучасної аграрної реформи та її особливості в Івано-Франківській області // Регіональна економіка. - 1998. - № 4. - С. 57- 67 (0,97 др. арк.).

13. Баланюк І.Ф. Деякі науково-методологічні аспекти реформування аграрного сектора економіки // Економіка України. - 1998. - № 5. - С. 67 - 73 (0,68 др. арк.).

14. Баланюк І.Ф. Комплексність як передумова ефективного здійснення аграрної реформи // Вісник аграрної науки. - 1998. - № 9. - С. 58 - 61 (0,32 др. арк.).

15. Баланюк І.Ф. Організаційне забезпечення реформування аграрних відносин у регіоні // Економіка АПК. - 1998. - № 12. - С. 5 - 7 (0,13 др. арк.).

16. Баланюк І.Ф. Регіон як об'єкт аграрної реформи // Регіональна економіка. - 1999. - № 2. - С. 158 - 163 (0,35 др. арк.).

17. Баланюк І.Ф. Аграрні відносини: соціально-економічна суть і місце в системі суспільних відносин // Економіка АПК. - 2000. - № 8. - С. 68 - 72 (0,4 др. арк.).

18. Баланюк І.Ф. Регіональні аспекти аграрних реформувань // Проблеми формування ринкової економіки. Спеціальний випуск “Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи“. Міжвід. наук. зб. Спеціальний випуск. / К.: КНЕУ, 2000. - С. 64 - 66 (0,18 др. арк.).

19. Баланюк І.Ф. Проблеми післяреформаційного розвитку агроформувань // Аграрний вісник Причорномор'я. Збірник наукових праць. Економічні науки. - Одеса, 1999. - Вип. 2. - С. 50 - 54 (0,24 др. арк.).

20. Баланюк І.Ф. Деякі аспекти новітньої історії аграрних відносин в Івано-Франківській області // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - № 5. - Львів: Львів. держагроуніверситет, 1999. - С. 186 - 191 (0,36 др. арк.).

21. Баланюк І.Ф. Нелегкі кроки фермерства // Пропозиція (економіка сільського господарства і АПК). - 1999. - № 3. - С. 22 - 23 (0,1 др. арк.).

22. Юрчишин В.В., Баланюк І.Ф. Надійне реформаційне середовище як передумова ефективного здійснення аграрної реформи // Агроінком. - 1999. - № 3 - 4 - 5. - С. 20 - 22, автору належать - С. 21 - 22 (0,2 др. арк.), розроблено модель реформаційного середовища.

23. Баланюк І.Ф. Досвід створення фермерсько-орендного підприємства // Агроінком. - 1998. - № 5 - 6. - С. 33 - 34 (0,4 др. арк.).

24. Юрчишин В.В., Романова Л.В., Бородіна О.М., Баланюк І.Ф. Контрактна форма кадрового забезпечення управління агропромисловим комплексом // Вісник аграрної науки. - 1992. - № 3. - С. 1 - 4, автору належить - С. 2 (0,10 др. арк.), обґрунтовано суть контрактної форми кадрового забезпечення управління сільськогосподарським підприємством, розкрито переваги контрактної форми наймання на роботу керівників.

25. Баланюк І.Ф., Брус В.Х. Соціальна функція фермерства // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - № 6. - Львів: Львів. держагроуніверситет, 1999. - С. 95 - 101, автору належать - С. 95 - 96, 99 - 101 (0,3 др. арк.), визначено специфічні особливості соціальної спрямованості розвитку фермерських господарств.

26. Баланюк І., Гавука І. Реформування колективних сільськогосподарських підприємств: стан і перспективи // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - № 7 (1). - Львів: Львів. держагроуніверситет, 2000. - С. 50 - 54, автору належать - С. 52 - 53 (0,18 др. арк.), виявлено та узагальнено ставлення сільського населення до створення нових агроформувань.

27. Баланюк І.Ф., Сухолиткий М.В. Наукове забезпечення аграрних перетворень на Прикарпатті // Аграрна наука - селу. Науковий збірник. - Вип. 7. - Том 2 (економічний факультет). - Кам'янець-Подільський: Подільська державна аграрно-технічна академія, 1999. - С. 12 - 16, автору належать - С. 14 - 16 (0,12 др. арк.), обґрунтовано необхідність ведення сільського господарства в області на науковій основі.

Размещено на Allbest.ru