Соціально-економічні механізми управління адміністративним районом в системі регіонального розвитку

4. Підвищеною часткою зайнятих у промисловості (понад 45 %) у порівнянні із зайнятими в промисловості в обласному господарському комплексі вирізняються райони (наприклад Сокальський, Миколаївський у Львівській області), які спрямовані на розвиток добувних галузей промисловості та на інші види економічної діяльності.

Аналіз динаміки галузевих структур господарських комплексів різних ієрархічних рівнів за період 1985-1999 років дозволив зробити висновок, що відбувається процес їх “зближення”, зменшення частки зайнятих у промисловості і розширення видів економічної діяльності.

Застосування методу порогового аналізу дало змогу оцінити його важливість для регіональних досліджень, та визначити типи АР за величиною їх демографічної ємності: АР, які мають значний резерв територій для розміщення додаткового населення; АР, демографічна ємність яких є близькою до наявної чисельності населення в них; перенаселені АР.

Необхідність удосконалення компонентно-функціональної структури економіки територіальних утворень актуалізувалася в результаті реформування національної економіки, яке започаткувало процеси деконцентрації зайнятих на підприємствах державного сектора у результаті приватизації окремих державних підприємств, що супроводжувались вимушеними зупинками деяких з них, вивільненням працівників у зв'язку з низькою оплатою праці чи незадовільними умовами роботи тощо.

Дослідження засвідчили, що зміни галузевої структури господарських комплексів АР відбувалися під впливом загальноукраїнських тенденцій, з одного боку, і під впливом специфіки розвитку власних господарських комплексів, - з другого. При цьому деякі районні господарські комплекси, у яких була недостатньо розвинена сфера прикладання праці чи надмірно розвинений військово-промисловий комплекс, або переважав розвиток однієї-двох галузей тощо, вимагають в сучасних умовах серйозної державної підтримки. Подальші зміни в галузевій структурі залежатимуть від інвестицій в ті чи інші галузі господарства, від адаптації приватизованих підприємств до умов ринку, від своєчасної оптимізації соціально-економічних механізмів управління.

Дослідження показали, що перебудова компонентно-функціональної структури господарських комплексів АР - це складний динамічний процес, який формується під впливом багатьох факторів і відбувається в рамках тенденцій зміни аналогічної структури національного комплексу. Удосконалення такої структури господарських комплексів різних ієрархічних рівнів вимагає цілеспрямованої і динамічної політики реформування розвитку національного комплексу, виваженої регіональної політики, а також реалізації оперативних локальних заходів.

Розділ 4. Особливості вивчення територіальної структури господарства в процесі аналізу соціально-економічного розвитку АР. Регіональні дослідження вважаються повними, якщо аналіз компонентної структури по досліджуваній території доповнюється вивченням територіальної структури та їх співставленням. Методологічні та методичні засади аналізу територіальної структури АР у дисертації відпрацьовані на прикладі Тернопільського АР. Аналіз дозволив зробити наступні висновки. Сучасна територіальна структура Тернопільського районного ТВК формується, з одного боку, як територіальна структура самостійного таксону (територіального утворення) - ТВК Тернопільського району, з іншого - як периферійна зона ТВК міста Тернополя. Така ситуація суттєво впливає на рівень розвитку Тернопільського районного ТВК, на особливості розвитку окремих частин (поселень) Тернопільського АР. Сучасна територіальна структура є не тільки відображенням чи результатом територіально-структурних процесів, але і наслідком стратегії розвитку обласного Тернопільського ТВК, ТВК міста Тернополя і, звичайно, районного Тернопільського ТВК. Це означає, що в залежності від того, якими будуть названі стратегії в перспективі, такі зміни і слід очікувати в територіальній структурі.

Інші типи територіальної структури (наприклад, поділ території АР на сільськогосподарські підприємства) також впливають на ефективність господарювання. В процесі даного дослідження нами виявлено, що і форма, і величина сільськогосподарських підприємств в якійсь мірі визначають результати їх фінансової діяльності. Саме цим і пояснюється постійний процес зміни цього типу структури. Так, якщо на 01.01.1992 року на території Тернопільського районного ТВК було всього 25 колективних господарств, то за період 1992-1996 рр. колективних господарств стало 34. Поділ більших господарств на менші був зумовлений економічним реформуванням сільського господарства (паювання землі, впровадження нових виробничих відносин тощо). У 1998 році колективних господарств стало 35. Оскільки здійснення економічних реформ в Україні передбачається як тривалий процес, який може супроводжуватись не завжди вивіреними рішеннями, то в найближчий період можуть мати мiсце великi змiни в територіальній структурі цього типу. Вони повинні бути узгодженні із ще одним типом територіальної структури - поділом Тернопільського району на сільські ради. Чим вищий ступінь узгодженості буде досягнутий, тим легше буде шукати методи і шляхи удосконалення управління на найнижчому (локальному) рівні.

Детермінантом територіальної структури є будова опорного каркасу території, при вивченні якої автором переслідувалося вирішення таких завдань: розробка типології АР України за будовою опорного каркасу, уточнення і створення нової термінології, дослідження каркасних ефектів в межах АР. При розробці типології АР за будовою опорного каркасу території враховувалися кількісні і якісні характеристики елементів каркасу: адміністративного центра, інших вузлів, транспортних магістралей. В результаті аналізу систем розселення АР України нами визначені їх типи за особливостями будови опорного каркасу території (стор. 7) Характеристики цих типів дозволяють виявити локальні закономірності, врахування яких дає підстави для прийняття більш обгрунтованих управлінських рішень щодо корекції районних (в межах АР) економічних, соціальних, екологічних та інших процесів.

Дослідження територіальних структурних особливостей міст і приміських зон (приміських АР) засвідчило, що в сукупності вони представляють єдиний соціально-економічний організм, що функціонує за властивими йому законами. Проте йому властиве протиріччя у формуванні і розвитку районного і міського господарських комплексів, які є ядром обласного господарського комплексу. Розглядаючи різні варіанти територіальної організації АР, та відзначаючи причини, що обумовлюють такі протиріччя, автор обгрунтовує необхідність підвищення рівня узгодженості зв'язків міст республіканського і обласного підпорядкування з господарськими комплексами АР через уточнення статусу українських міст, його законодавчого регулювання, удосконалення адміністративно-територіального устрою на базі науково обгрунтованої типології міст, побудованої на основі чітких критеріїв.

Недоліки в проведенні економічних реформ, економічна криза обумовили різку диференціацію населення за рівнем доходів, умов життя, що вплинуло на характер соціальних процесів, які слабо вивчені. Практично не вивчена соціальна структура (стратифікація) суспільства. У дисертації визначено, що соціальні процеси в межах АР можуть бути стратифікаційними (вертикальними, тобто між соціальними верствами - стратами) і територіальними (горизонтальними), позитивними та негативними. Встановлено виникнення нових соціальних процесів у суспільстві (наприклад, спалахи масових акцій протесту проти порушень конституційних, соціально-економічних і трудових прав громадян, якi найбiльш активними були в АР Донецької, Луганської областей, Автономної Республiки Крим), виявлено залежнiсть соцiальних процесiв в прикордонних АР вiд типу відносин з країною-сусiдом. Аналіз показав, що за роки незалежностi активiзувалися стратифiкацiйнi процеси. Простежується взаємозв'язок між їх характером та інтенсивністю i рівнем соціально-економічного розвитку АР, між величиною і статусом міста-райцентру та особливостями соціальних процесів. Виявлена також активізація соціальних процесів у сільській місцевості та вплив соціальних процесів на зміну територіальних структур.

Соціальні процеси тісно пов'язані з етапами утворення депресивних територій. У результаті дослідження депресивних територій України автором розроблений понятійно-термінологічний апарат, який висвітлює їх особливості. На території кожного депресивного району є місця, в яких концентруються депресанти. Депресанти - це основні генератори депресії, у ролі яких виступають збиткові підприємства, джерела забруднення довкілля, аварійні об'єкти тощо. Генератори депресії виступають точками депресивної напруги. Їм можна дати кількісну і якісну характеристику. Вони мають складну будову: кожний генератор депресії, який можна вважати ядром депресії, має зону впливу. Генератор депресії разом із зоною впливу формують депресивну лійку. Кількість депресивних лійок, їх параметри визначають депресивний стан досліджуваної території в цілому. Якщо депресивна лійка охоплює територію цілого АР, то такий АР називається депресивним. У дисертації на основi порівняння районних показників із середньообласними за критеріями - збитки, кількість збиткових об'єктів, перевага видатків у бюджеті району над доходами, рівень безробіття, розвиненість каркасу території тощо, визначені депресивнi АР. Виявлені депресанти, депресивні лійки в АР, дані їх характеристики, здійснена типологiя депресивних АР.

Зокрема окреслені такі типи депресивних АР в Україні:

1. АР, територія яких постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Головні депресанти - місця концентрації забруднюючих речовин, які випали в результаті аварії. Зони їх впливу дуже часто накладаються одна на одну, простягаючись за межі АР. В результаті, в межах цих АР сформувалась екологічна ситуація, яка характеризується як кризова. Території цих АР виступають величезними депресивними лійками, які в свою чергу є депресантами по відношенню до оточуючих територій. На території цих АР недоцільно активізувати економічну діяльність, бо її результати (продукція, послуги) будуть шкідливими для населення. Фінансові ресурси слід витрачати за розробленою програмою на відселення людей, нейтралізацію забруднень, відновлення природного середовища, відтворення здоров'я людей, для чого необхідне завезення екологічно чистих продуктів на території цих і суміжних АР та інші заходи.

2. АР, що сильно забруднені в екологічному відношенні, але головні і дуже потужні депресанти розташовані на суміжних територіях, зони впливу яких простягаються на досліджувані АР, викликаючи дуже часто формування так званих вторинних депресивних лійок на їх території. Вкладати фінансові ресурси у розвиток господарства таких АР недоцільно у період найближчої перспективи: необхідно сприяти ліквідації, або принаймні зменшенню впливу головних депресантів, а також обмеженню доступу шкідливих речовин на їх територію. У якості прикладів АР цього типу можна назвати приміські АР міст-мільйонерів та міст з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб, а також багатьох інших великих міст, АР, через які протікають нижні течії рік Дніпро, Днiстер, Південний Буг, причорноморські та приазовські АР.

3. Прикордонні АР з депресивними лійками двох типів - пригніченими у економічному відношенні територіями у зв'язку з тривалим перебуванням у безпосередній близькості із “залізною завісою” під час панування тоталітарного режиму і деградованими територіями із складною екологічною ситуацією в результаті експлуатації гірничодобувними підприємствами (хімічними, вугільними тощо). Приклади цих АР: Яворівський, Сокальський Львівської області та інші. Такі АР повинні виводитись із депресивного стану в першу чергу. Адже від особливостей їх подальшого розвитку значною мiрою залежатимуть міждержавні відносини, в даному випадку України з Польщею.

4. Депресивні АР у гірській місцевості. Депресивні лійки формуються гірським рельєфом, важкодоступністю до цих територій, слабкою інфраструктурою. Активізація соціально-економічного розвитку депресивних АР цього типу можлива у дуже короткі строки. Для цього основний фактор - рельєф, слід перетворити у головний позитивний фактор шляхом створення потужної інфраструктури, насамперед транспортної, а також соціальної. Це активізувало б розвиток туризму, зокрема гірськолижного, що в найближчий час після інвестування дало би змогу отримувати прибутки. Прикладами цих АР є практично всі гірські райони Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

5. Депресивні АР, територія яких перетворюється у депресивну лійку через надзвичайно слабкий розвиток транспортної мережі, через слабкість розвитку інших елементів опорного каркасу території. Рекомендується в період найближчої перспективи посилення найслабших елементів.

Розподіл депресивних районів в розрізі областей наводиться в таблиці 1.

Таблиця 1 Депресивні адміністративні райони (одиниць)

Примітки:

1. АР, що постраждали в результаті аварії на ЧАЕС - 54 АР;

2. приміські АР міст мільйонерів і великих міст - 25 АР;

3. прикордонні АР, “периферійні” у зв'язку із “залізною завісою”, і прикордонні, екологічно знищені в результаті масового вивозу сировини, - 49 АР;

4. депресивні АР у гірській місцевості - 21 АР;

5. депресивні АР в зонах сильно забруднених водних об'єктів - прирічкові, приозерні, приморські тощо - 112 АР.

Отже, в наш час в Україні нараховується 53 % депресивних АР від загальної кількості АР. Але, якщо врахувати депопуляційні АР, а також АР, які є депресивними з інших причин, то загальна кількість всіх депресивних АР є набагато більшою (за попередніми приблизними розрахунками вона досягає близько 75 % від усіх АР України).

Розв'язання проблем розвитку депресивних АР є неможливим без активної роботи органів управління різного ієрархічного рівня, заснованої на застосуванні вибіркового підходу до стратегії їх розвитку в сучасних умовах. У цьому зв'язку викликають інтерес дослідження форми територіальної організації життєдіяльності населення в межах адміністративної одиниці. В дисертації запропоновані розроблені автором положення і принципи розробки моделей форм територіальної організації життєдіяльності населення АР.

В роботі здійснений аналіз сучасних територіально-структурних процесів АР і груп АР, який дозволив виявити їх зміну під впливом розвитку господарства в ринкових умовах. Якщо в період командно-адміністративної системи переважали такі територіально-структурні процеси як концентрування, стягування, агломерування, поляризація, то в даний час їм на зміну прийшли зворотні процеси (деконцентрування, дифузія, дегломерування, вирівнювання). Зміна процесу концентрування процесом деконцентрування простежується у найбільших містах України (спостерігається відток населення). В сільській місцевості відображенням цього процесу стало виникнення і поширення фермерства та інших форм господарювання на землі. В той же час сучасні процеси концентрування, стягування, поляризації мають нове, характерне для теперішніх умов генетичне походження. Так, процеси концентрування активізувалися в прикордонних АР, де в місцях транскордонних переходів спостерігається активізація різних видів економічної діяльності, підвищення щільності населення тощо. Залежно від наявності одного чи кількох вогнищ чи джерел територіально-структурні процеси в АР можуть набирати характер моноцентричності або поліцентричності. Більш глибокий аналіз дозволив виявити, що їх походження, інтенсивність та тривалість у великій мірі залежить від типу системи розселення за опорним каркасом АР: чим розвиненіший і стійкіший опорний каркас, тим багатоманітніші територіально-структурні процеси, тим сильніший їх вплив на економічну діяльність, на господарський механізм.

В період реформування національної економіки в АР виникла низка просторових диспропорцій, які сформувалися внаслідок зниження продуктивності праці, зниження життєвого рівня населення, погіршення стану навколишнього середовища. Порушення пропорційності завершується зміною внутрішньої геопросторової структури АР, її перебудовою, формуванням нової регіональної територіальної структури. Лише виважене, економічно доцільне управління територіально-структурними процесами може сприяти оптимізації територіальної структури, без чого неможливо створити нормальні умови життєдіяльності населення не тільки в межах конкретного АР, але і у державі в цілому.

Розділ 5. Управління соціально-економічним розвитком адміністративного району в умовах ринкових перетворень. У дисертації обгрунтована необхідність та розроблені концептуальні засади трансформації організаційно-функціонального механізму управління розвитком АР. На основі оцінки впливу таких детермінуючих трансформацію основних елементів системи управління факторів, як: інституціональні перетворення, зокрема зміна форм власності; трансформація територіальної структури господарства; поява нових проблем, які вимагають нетрадиційних управлінських впливів; адміністративна реформа в Україні; завдання реалізації державної регіональної політики; поява і розвиток неурядових структур управління; хід реформи місцевого самоврядування - визначені нові типи взаємовідносин органів державного управління, їх координуюча роль і діяльність, в основу якої рекомендується покласти Концепцію розвитку АР і стратегію (стратегії) управління. Концепція розвитку АР розглядається автором як система принципів, пріоритетних напрямів, шляхів розвитку господарства і соціальної сфери, складова концепції розвитку області. Для її реалізації адміністрація АР повинна, на основі моніторингу процесів трансформації економіки, їх соціальних наслідків: виявити проблемні ситуації, розробити стратегію (стратегії) управління з наголосом на власні фінансові, науково-технічні та інші ресурси; виявити цілі і завдання - основу програмно-цільового управління; знайти форми залучення багатьох учасників до реалізації Концепції, стратегій і програм, тобто розробити організаційний механізм управління розвитком; забезпечити його функціональні аспекти. У дисертації зазначено, що така логіка управлінського процесу дозволяє відійти від традиційного управління за витратами, яке здійснюється в рамках певних фінансових ресурсів і властиве сучасній діяльності органів державної влади по управлінню АР, синтезувати управління за цілями і управління за відхиленнями.

Вихідною позицією в забезпеченні управління АР повинна стати вимога відповідності форм організації управління сутнісному змісту Концепції регіонального розвитку. Такий підхід дозволив автору окреслити поле діяльності і групи завдань районної державної адміністрації з проведення реформ і соціально-економічного розвитку АР в сучасних умовах: консолідація і розвиток підприємницького сектору; секторна і регіональна адаптація структури господарства; мобілізація зовнішніх джерел зростання - орієнтація управління на національну і міжнародну конкуренцію; соціальне пом'якшення структурних перетворень.

Основними елементами моделі реорганізації управління в АР мають стати: перехід від прямого впливу на підприємницький сектор до формування ринкових умов для економічних дій приватних підприємств при збереженні прямого впливу на освіту, охорону здоров'я, частину інфраструктури тощо; визначення “продуктів” сучасної управлінської діяльності і представлення їх у якості цілей і дій; розподіл функцій між адміністрацією, органами міністерств і інших органів виконавчої влади на території, інститутами ринкової інфраструктури та недержавними громадськими організаціями в забезпеченні ринкового регулювання на території АР; розробка інструментів впливу на економіку АР. Провідною функцією організаційних структур управління АР в умовах динамічного розвитку його галузевої, інституціональної та організаційної структури є розробка стратегії (стратегій) розвитку і механізмів управління. Фактично мова йде про впровадження стратегічного управлiння АР, при якому в один ланцюг вибудовується: вибір стратегії - організація управління - вибір моделі господарського механізму, який би забезпечив реалізацію стратегії.

У дисертації визначені основні принципи формування стратегії розвитку АР (оцінка результатів розвитку АР в ретроспективі, визначення орієнтирів і мети, побудова міжрайонних та внутрішньорайонних зв'язків повсякденного функціонування системи “АР”), а також основні групи стратегій, придатних для умов перехідного періоду, а саме: максималістські глобальні стратегії - стратегії, які орієнтовані на максимально можливе використання всіх наявних резервів адміністративного району (власних і залучених) і спрямовані на зростання міжрайонної і регіональної ролі даного району у державі; максималістські диверсифіковані стратегії - коли виділяється одна із стратегічних груп і реалізується в якнайповнішій мірі з метою покращання ситуації не тільки в даному районі, але і в сусідніх; унікальні стратегії - ті, які розробляються для вирішення цілком нового спеціально поставленого суспільством чи органами управлiння для даного АР завдання; проміжні стратегії - стратегії, які базуються на реконструктивних заходах косметичного характеру; мінімалістські локальні стратегії - стратегії, які орієнтуються лише на місцеві ресурси і резерви і спрямовані на виживання АР як системи (політичної, економічної, соціальної тощо).

У дисертації вказується на переваги стратегій першого типу, які для перехідного періоду є, по суті, стратегіями сталого розвитку, що не виключає нерівномірності територіального розвитку в перспективі. Проаналізовані особливості соціально-економічного розвитку АР з врахуванням їх виду і виду стратегій та здійснена систематизація мети (цілей) стратегій за цими ознаками (табл.2).

Таблиця 2 Мета стратегії соціально-економічного розвитку АР в умовах перехідного періоду

Реалізація стратегії будь-якого типу значною мірою визначається господарським механізмом, обраним для цієї цілі. Господарський механізм реалізації стратегії розвитку АР на думку автора, є сукупністю елементів організаційної та функціональної структури управління, форм управлінських відносин, методів, інструментів, засобів, задіяних на певний період для реалізації певної конкретної стратегії. Перехід до іншої стратегії передбачає зміну складу цих елементів, зміну методів, інструментів і засобів, що вказує на тимчасовий характер такого механізму. У дисертації визначені найбільш прийнятні для кожного типу стратегії види управління (табл.3) та розроблена модель господарського механізму АР (депресивного, збиткового, прибуткового) для реалізації максималістської глобальної стратегії його соціально-економічного розвитку в умовах перехідного періоду.

Таблиця 3 Реалізація стратегії соціально-економічного розвитку: види управління в умовах перехідного періоду

Дано критичну оцінку сучасній практиці програмно-цільового управління в АР, обгрунтовано його значимість для реалізації максималістської глобальної і максималістської диверсифікованої стратегії, запропоновано шляхи удосконалення: застосування матричної координації робіт, врахування “сильних і слабких” сторін території, удосконалення механізму фінансово-бюджетного забезпечення.

В контексті виявлених в процесі дисертаційного дослідження основних “продуктів управлінської діяльності” на рівні АР запропоновані організаційно-функціональні механізми управління за такими проблемами, як: інвестиційна діяльність, використання людських ресурсів, розвиток сільської місцевості, розвиток соціально-культурного комплексу.

У дисертації обгрунтовано значимість та зміст управління інвестиційними процесами в АР, запропоновано інструментарій визначення інвестиційної привабливості АР для розміщення фермерських господарств, визначення їх окупності на основі методу математично-статистичного аналізу, виходячи з виробництва ними таких видів продукції як зернові, цукрові буряки, картопля, овочі. Розрахунок зроблений на матеріалах Львівської області, АР якої характеризуються яскраво вираженою різноманітністю. На основі аналізу даних по виробництву і урожайності названих вище культур в селянських (фермерських) господарствах АР у 1997 р. поетапно розраховані: стандартне відхилення вибірки , середньовибіркові відхилення , середньоквадратичні відхилення , значення дисперсії , стандартні коефіцієнти , що дозволило визначити показники інвестиційної привабливості цих АР по виробництву вказаних видів культур та інтегральний показник інвестиційної привабливості АР для розвитку фермерських господарств (сумарні коефіцієнти приводяться в табл. 4).

Таблиця 4 Сумарні значення коефіцієнтів по чотирьох видах сільськогосподарської продукції (зернових, картоплі, цукрових буряках і овочах) в розрізі АР Львівської області

На основі ранжування даних визначено наступні типи АР Львівської області за інвестиційною привабливістю з точки зору розвитку фермерських господарств:

1). АР з високою інвестиційною привабливістю (сумарне значення коефіцієнтів - понад 20,0): Сокальський, Пустомитівський, Буський, Жовківський і Мостиський;

2). АР з середньою інвестиційною привабливістю (сумарне значення коефіцієнтів від 10,0 до 20,0): Жидачівський, Городоцький, Кам'янсько-Бузький, Миколаївський, Радехівський, Старосамбірський, Стрийський, Золочівський, Яворівський, Самбірський, Бродівський, Дрогобицький;

3). АР з низькою інвестиційною привабливістю (сумарне значення коефіцієнтів - менше 10,0): Перемишлянський, Турківський, Сколівський.

Автором запропонована модель управління інвестиційними процесами в АР (підвищення інвестиційної привабливості території - система організаційної підтримки інвестиційних проектів - інвестиційно-консалтингова діяльність - здійснення інвестицій).

Аналіз міграції і зайнятості населення та оцінка діючої практики управління людськими ресурсами в АР дозволили окреслити проблеми, які залишаються поза увагою організаційних структур управління: внутрішні й міждержавні міграції населення, неповна зайнятість, вторинна зайнятість, тимчасова зайнятість, сільська зайнятість тощо. Обгрунтована необхідність реалізації концепції повної зайнятості населення та шляхи її реалізації у системі управління в АР. Визначені завдання, які необхідно вирішити для оптимізації управління зайнятістю на рівні АР (уточнення межі міських населених пунктів: упорядкування адресного господарства міст, селищ міського типу, великих сіл та карт районів; уточнення та складання нових схематичних планів міських населених пунктів, великих сіл та карт районів; проведення перепису населення; запровадження моніторингу сільського ринку праці, аналізу міграції, формування відповідних територіально-розгалужених інформаційних систем).

В дисертації окреслені сучасні аспекти управління сільською місцевістю, розроблені пропозиції в контексті: розподілу функцій центральної і місцевої влади в моделі управління сільським регіоном, розвитку місцевого самоврядування, побудови ефективних форм управління аграрним сектором, оптимізації використання земельних ресурсів; вдосконалення планування і забудови сільських населених пунктів; поширення та адаптації локального практичного досвіду, трансформації колективних форм господарювання в нові більш ініціативні та підприємницькі види діяльності, розвитку горизонтальної та вертикальної кооперації в системі АПК.

Загострення соціальної напруженості в результаті кризових явищ, вимагає вироблення ефективних функціональних механізмів управління соціально-культурним комплексом. У дисертації зазначено, що окрім об'єктивних причин, викликаних руйнацією його системи в АР за час економічної кризи, є й суб'єктивні, пов'язані з інституційною слабкістю механізму його функціонування. Це стосується недоліків організаційного забезпечення розвитку соціально-культурного комплексу, слабкості матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування. Запропоновано: в напрямку удосконалення організації надання соціально-культурних послуг - здійснити дії, направлені на розмежування повноважень у їх наданні між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування на основі встановлення переліку державних і громадських послуг з відповідним закріпленням їх за цими структурами влади при одночасній оптимізації організаційних структур виконавчої і представницької влади, на інтеграцію територіальних громад, на формування інститутів спільної співпраці органів влади з громадськими організаціями і продуцентами послуг; в напрямку зміцнення матеріальної бази - формування міцного інституту комунальної власності, його законодавче закріплення, визначення статусу спільної власності громад, сприяння розвитку ринку небюджетних соціально-культурних послуг; в напрямку фінансового зміцнення - посилення спроможності місцевих бюджетів, удосконалення фінансового вирівнювання на базі запропонованих у дисертації критеріїв, використання системи бюджетних трансфертів, більш широке використання муніципальної позики, формування інститутів спільного фінансування проектів, удосконалення управління видатками місцевих бюджетів через застосування програмно-цільових підходів, поступове впровадження нормативного фінансування.

Запропоновано систему специфічних управлінських функцій, орієнтованих на трансформацію підкомплексу освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, культури і мистецтва.

Висновки

Виконана дисертаційна робота являє собою модель дослідження господарського механізму АР, яка дозволяє здійснити пошук ефективних соціально-економічних механізмів управління АР в системі регіонального розвитку.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що нова економічна ситуація , яка сформувалась в Україні на етапі переходу до ринкових відносин, сучасні тенденції в демократизації суспільного розвитку внесли суттєві зміни в розвиток АР і соціально-економічні механізми його функціонування як складної, відносно автономної соціально-економічної системи і як елементу (частини) соціально-економічної системи регіону, держави.

В роботі запропонований новий напрям наукового дослідження АР, як об'єкта регіональної економіки, який передбачає застосування міждисциплінарного підходу в процесі дослідження еволюції його функціонування при постійному врахуванні двох ракурсів: функціонування АР як територіально-структурної та функціональної одиниці національного комплексу.

Динамізм та ієрархічність системи “адміністративний район” передбачає двояке регулювання її розвитку: як структурного елемента і як самостійного територіального утворення. Цей факт, а також актуалізація проблеми адміністративної реформи в Україні, формування та реалізації Концепції державної регіональної політики обумовлює перегляд місця і ролі адміністративного району в сучасному адміністративно-територіальному устрої держави. В роботі запропоновані підходи щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою України і заходи з їх реалізації.

Комплексна оцінка структур АР як самостійної системи показала, що суттєвими факторами його розвитку є розташування в просторі та інтегральний потенціал території, вплив на який мають компонентно-функціональна і територіальна будови АР. Останні є відображенням територіально-структурних процесів, які відбуваються на рівні АР і на вищих ієрархічних рівнях вимагають цілеспрямованого впливу на оптимізацію територіальної структури АР, а також розробки диверсифікованої для різних структур та станів АР стратегії.

На основі оцінювання рівнів економічного і соціального розвитку, здійсненого за авторською методикою, виявлено депресивні АР, інформація про які може бути використана для здійснення їх державної підтримки. Обгрунтовані підходи щодо створення та інтенсифікації функціонування полюсів (ареалів, зон) росту на території АР, відновлення їх потенціалу. Визначені стратегічні напрямки активізації розвитку (пряма державна підтримка економічно слабких АР, що постраждали від структурних деформацій і екологічних катастроф, стимулювання і підтримка підприємництва, підвищення інвестиційної привабливості, проведення реконструктивних заходів, спрямованих на “оживлення” міст тощо).

Встановлено, що в основі динамічності системи “АР” в сучасних умовах лежать зміни в економічному потенціалі, обумовлені, в першу чергу, інституціональними перетвореннями, пов'язаними з трансформацією форм власності, розвитком підприємництва. З огляду на це, обгрунтована необхідність адаптації системи управління АР до характеру і особливостей об'єкта управління.

В процесі удосконалення управління АР має реалізуватись регіональна політика держави в широкому розумінні цього слова, що передбачає: уточнення на перших порах меж АР, а з часом реформу адміністративно-територіального устрою; проведення реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, адміністративної, бюджетної реформи, реформи міжбюджетних відносин, податкової реформи; здійснення заходів на забезпечення стандартів і якості життя, а також стандартів послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування; децентралізацію, тобто розмежування повноважень щодо надання державних і громадських послуг між центральними і місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування. В цьому контексті пропонується запровадити в практику управління ( як основу підготовки управлінських рішень) використання відпрацьованих у дисертації наступних розробок:

методику регіонального і локаційного аналізу АР, яка дозволяє здійснити інтегральну і факторну оцінку його потенціалу;

методику бальної оцінки рівня соціально-економічного розвитку районних господарських комплексів;

методику оцінки рівня розвитку інфраструктурного потенціалу;

методику аналізу галузевої (компонентної ) структури з врахуванням типізації районів за особливостями поєднання природних і соціально-економічних ресурсів;

методику аналізу територіальної структури АР для вирішення проблем просторового і галузевого розвитку приміських АР;

методику порогового аналізу для визначення демографічної ємності АР, типізації їх за цією ознакою, вирішення проблем управління міграційними процесами;

методику аналізу і проектування типології АР за будовою опорного каркасу і використання її в процесі розробки районних планіровок та в умовах управління просторовою координацією соціально-економічних потенціалів;

методику визначення депресивних АР для вироблення політики державної підтримки депресивних АР;

принципи і положення розробки моделей форм територіальної організації життєдіяльності населення АР.

Крім того, пропонується здійснити трансформацію організаційно-функціональної структури управління АР на основі відпрацьованих в дисертації концептуальних засад, для чого передбачити:

стосовно упорядкування системи суб'єктів управління - збереження райдержадміністрацій як основних суб'єктів державного управління з закріпленням за ними розпорядчих і контрольно-наглядових функцій органів виконавчої влади, що посилить управлінську вертикаль; посилення ролі і відповідальності органів місцевого самоврядування і їх виконавчих структур у виконанні місцевих господарських і соціальних функцій з відповідним зміцненням їх матеріальної і фінансової бази;

стосовно відносин владних структур - законодавче впорядкування повноважень органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій, в першу чергу делегованих, забезпечення законодавчих гарантій місцевого самоврядування, державної підтримки низових органів територіального управління в АР, державної координації розвитку місцевого самоврядування;

стосовно відносин владних структур з підприємницьким сектором - оптимізацію регулятивного впливу на комплексний розвиток виробничих структур і забезпечення задоволення соціальних потреб на території АР, концентрацію діяльності місцевих державних адміністрацій на підтримці підприємництва, стимулюванні інвестиційної та інноваційної активності, супроводі реформ (приватизації, реструктуризації), стимулюванні створення робочих місць, мобілізації зовнішніх джерел зростання;

стосовно логіки управлінського процесу - розробку концепції розвитку АР і стратегії управління на основі принципів формування стратегій, їх типів, змісту управління, відпрацьованих в дисертації.

Необхідно удосконалити функціональні механізми управління стосовно головних проблем розвитку АР, для чого рекомендується впровадити:

в управлінні інвестиційним процесом - організаційний механізм координації інвестиційної діяльності шляхом інститулізації даної функції в системі структур виконавчої влади в адміністративному районі, застосування методики визначення інвестиційної привабливості;

в управлінні людськими ресурсами - регулювання внутрірегіональної, міжрегіональної та міждержавної міграції, систему моніторингу за цими процесами, законодавче закріплення функцій за органами низового територіального самоврядування та місцевої виконавчої влади в питаннях проведення державної політики зайнятості в сільській місцевості, створення відповідних інформаційних систем відслідковування руху на сільському ринку праці;

в управлінні сільською місцевістю - практику горизонтальної та вертикальної інтеграції, створення вертикальних та горизонтальних агроструктур, систему підтримки фермерських господарств, систему заходів з формування ринку землі та підвищення ефективності її використання, адаптованих до приватної організації сільськогосподарського виробництва систем матеріально-технічного забезпечення, планування і забудови сільських населених пунктів;

в управлінні соціально-культурним комплексом - забезпечення матеріальної основи розвитку комплексу через законодавче закріплення інституту комунальної власності, статусу спільної власності; зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів, ефективне управління видатками бюджетів, використання інституту спільного фінансування, залучення альтернативних джерел фінансування на базі кооперування з прибутковими видами діяльності.

Впровадження в практику господарювання і управління окремих АР основних положень дисертації та рекомендованих методик підтвердило достовірність отриманих в процесі дослідження результатів.

Основні роботи, опубліковані за результатами досліджень

Монографії:

1. Коломийчук В.С. Соціально-економічний розвиток адміністративного району: теорія, методологія, практика. - Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства 1998, - 317 с.

Брошури:

2. Коломийчук В.С., Дерев'яний Я.М. Підходи до визначення рівня і розробки принципів прогнозування соціально-економічного розвитку територіально-виробничого косплексу (ТВК) приміського адміністративного району (на прикладі ТВК Тернопільського району Тернопільської області). Львів: ІРД НАН України, 1996.-78 с. Особистий внесок автора - методика бальної оцінки рівня соціально-економічного розвитку районних господарських комплексів.

3. Коломийчук В.С. Удосконалення компонентно-функціональної структури національного комплексу України.- Тернопіль: в-во “Збруч” 1998.- 22 с.

4. Орлатий М.К., Булавка О.Г., Купалова Г.І., Коломийчук В.С. Реорганізація об'єктів соціальної сфери села (Методичні засади). - К.:ІАЕ УААН, 1998. - 35 с. Особистий внесок автора - методика оцінки рівня розвитку інфраструктурного потенціалу.

5. Коломийчук В.С., Фрис Р.Д. Сучасні аспекти управління сільською місцевістю.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 20 с. Особистий внесок автора - висвітлення особистого практичного досвіду управління сільською місцевістю.

6. Булавка О.Г., Орлатий М.К.,Купалова Г.Л.,Коломийчук В.С., Стельмащук А.М. Організація системи управління соціальним розвитком сільських територій. - К.:УАЕ УААН,1998.-63 с. Особистий внесок автора - розробка підходів до оцінки соціальної інфраструктури сільських територій.

7. Програма “Тернопільщина - 2010” / під редакцією Коломийчука В.С., Фліссака А.А. - Тернопіль, 1999. - 127 с. Особистий внесок автора - Редагування розділів 1-3, 6-9 та участь у їх підготовці.

Статті у наукових виданнях:

8. Коломийчук В., Дерев'яний Я., Німко В. Виробничо-ресурсний потенціал Західного регіону України і шляхи підвищення його використання //Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць) Вип. І. - Львів: ІРД НАН України. - 1996.-С.20-26. Особистий внесок автора - підходи до оцінки виробничо-ресурсного потенціалу.

9. Шевчук Л., Шевчук А., Коломийчук В. Проблеми розвитку міст в період реформування української економіки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць) Вип. ІІ.- Львів: ІРД НАН України. - 1997.- С. 417 - 428. Особистий внесок автора - оцінка сучасних проблем територіального розвитку міст.

10. Коломийчук В.С. Проблеми реформування агропромислового комплексу (на прикладі Тернопільського району Тернопільської області) // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць) Вип. ІІ. - Львів: ІРД НАН України. - 1997. - С.417 - 428.

11. Бенько І.Д., Хорунжак Н.М., Коломийчук В.С. Сучасний бюджетний механізм та шляхи його удосконалення // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць) Вип. IV. - Львів: ІРД НАН України. - 1998. - С.318 - 322. Особистий внесок автора - аналіз особливостей формування бюджету території.

12. Коломийчук В.С. Галузева структура господарства України: особливості сучасного стану та проблеми удосконалення // Регіональна економіка. - 1998. - № 2 - С. 86 - 92.

13. Коломийчук В.С. Регіональні проблеми приватизації // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць) Вип. IV. - Львів: ІРД НАН України. 1998. - С.110-114.

14. Хомин О.Й., Коломийчук В.С. Багатофункціональний розвиток територій і структура робочих місць // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць) Вип. ІХ.-Львів, ІРД НАН України, 1998.- c.286-296. Особистий внесок автора - рекомендації по розвитку підприємницької діяльності в сільській місцевості.

15. Коломийчук В.С. Проблеми регіонального самоврядування в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: щорічник наукових праць. Вип.V - Львів: ІРД НАН України, 1999.

16. Романюк С.А., Коломийчук В.С.,Дребот Н.П. Методичний підхід до визначення рейтингу інвестиційної привабливості території / Регіональна економіка. - 1999 - №3. - С.108 - 113. Особистий внесок автора - розробка методичного підходу до визначення інвестиційної привабливості території.

17. Вівчар Д., Коломийчук В. Про інтегральну оцінку економічного стану регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наукових праць. Випуск Х.-Львів: ІРД НАН України, 1999. - С.48-51. Особистий внесок автора - аналіз підходів до оцінки економічного стану регіону.

18. Коломийчук В.С. Сучасні соціальні процеси в Україні: актуальність дослідження, особливості трансформації / Регіональна економіка.- 2000 - №1. - С. 87 - 91.

19. Коломийчук В.С. Низові територіальні ланки, їх місце і роль у реформуванні економіки / Регіональна економіка. - 2000. - № 2. - С. 158-160.

20. Коломийчук В.С. Підвищення ролі територій в активізації зовнішньоекономічної діяльності // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць). Випуск XVII. - Львів, 2000. - С. 425-427.

21. Коломийчук В.С. Модель аграрної економіки України та стратегія її дальшого реформування // Науковий вісник Ужгородського державного університету. Серія 6. “Економіка”. - 2000. - №6. - С. 90 - 91.

22. Коломийчук В.С. Реформування земельних майнових відносин на селі // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць). Випуск XVIII. - Львів, 2000.

23. Коломийчук В.С., Фрис Р.Д. Сучасні аспекти управління сільською місцевістю // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць). Випуск XIV. - Львів: ІРД НАН України, 2000. - С. 18-34. Особистий внесок автора - розкривається власний досвід практичного застосування соціально-економічних механізмів управління сільською місцевістю.

24. Коломийчук В.С. Соціально-економічний механізм управління інвестиційними процесами в системі управління адміністративним районом // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць). Випуск XVI. - Львів: ІРД НАН України, 2000. - С. 338-346.

25 Коломийчук В.С. Проблеми управління соціально-економічним розвитку адміністративного району // Проблеми економічної інтеграції України В Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти: Матеріали третьої міжнародної наукової конференції 14-16 вересня 1998 р., Ялта-Форос. - Ялта-Форос: TACIS, 1998. - С.318-326.

Препринти:

26 Коломийчук В.С. Методологічні основи створення системи економічного та соціального програмування розвитку регіону.- Львів: Львівське відділення інституту економіки НАН України, 1994. - 18 с.

27 Коломийчук В.С., Антонюк Я.М., Андрійчук В.Г. Основні засади реформування внутрішньої торгівлі. - Львів, 1996. - 38 с. / Препр. наук. доп. / ІРД НАН України. Особистий внесок автора - аналіз стану внутрішньої торгівлі.

28 Коломийчук В.С., Дерев'яний Я.М. Підходи до визначення рівня розробки принципів прогнозування соціально-економічного розвитку територіально-виробничого комплексу (ТВК) приміського адміністративного району (на прикладі ТВК Тернопільського району Тернопільської області). - Львів, 1996. - 78 с. ( Препр. наук. доп.) . - ІРД НАН України. Особистий внесок автора - розробка принципів прогнозування соціально-економічного розвитку територіально-виробничого комплексу / ТВК/ приміського адміністративного району.

29 Бойко Є.І., Горін М.П., Коломийчук В.С. Форми організації та методи регулювання структурної перебудови промисловості. - Львів: ІРД НАН України, 1997. - 61 с. (препринт НАН України, Інститут регіональних досліджень). Особистий внесок автора - аналіз наявних методів регулювання структурної перебудови промисловості і пропозиції.

30 Коломийчук В.С., Шульц С.Л. Теоретичні та методичні основи дослідження циклічності соціально-економічного розвитку територіальних господарських утворень. - Львів: ІРД НАН України, 1997.- 59 с. (препринт / НАН України, Інститут регіональних досліджень) Особистий внесок автора - аналіз особливостей функціонування територіальних господарських утворень.

31 Бойко Є.І., Войцехівський В.Б., Коломийчук В.С., Горин М.П. Організаційно-економічне та фінансове забезпечення структурних реформувань промисловості регіону. - Тернопіль: Укрмедкнига. 2000.- 34 с. - Препринт ІРД НАН України. Особистий внесок автора - дослідження впливу організаційно-економічних важелів управління на трансформацію структури промисловості.

32 Коломийчук В.С., Побурко Я.О., Матковський С. Методологічні основи управління процесами ресурсозбереження на регіональному рівні. - Львів: ІРД НАН України, 1994. - 48с. (препринт НАН України, Інститут регіональних досліджень). Особистий внесок автора - дослідження механізмів управління процесами ресурсозбереження на регіональному рівні.

Тези доповідей

33 Вихрущ В.П., Коломийчук В.С. Основні напрямки управлінського впливу на економічний процес на регіональному рівні // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів. Частина ІІ. - Львів: ІРД НАН України, 1997. - С. 32 - 34. Особистий внесок автора - розробка соціально-економічних та організаційних методів управління економічними процесами.

34 Коломийчук В.С. Проблеми реформування агропромислового комплексу (на прикладі Тернопільського району Тернопільської області // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Частина ІІ. / - Львів: ІРД НАН України, 1998. - С.63-67.

35 Коломієць Т.В., Коломийчук В.С. Структурні особливості зайнятості в сферах і галузях АПК // Соціально-економічні і екологічні проблеми розвитку адміністративних районів. Частина ІІІ. - Львів. ІРД НАН України, 1997. - С. 69 - 72. Особистий внесок автора - дослідження особливостей структури зайнятості АПК.

36 Павлов В.І., Димарчук С.М., Коломийчук В.С. Місцеве самоврядування та проблеми регіональної бюджетної політики. // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів. Чатина ІІ.- Львів: ІРД НАН України, 1997.-С.117-121. Особистий внесок автора - дослідження проблем регіональної бюджетної політики.

Размещено на Allbest.ru