Стратегічне управління підприємством

Підводячи підсумок використання методики, можна зробити такий висновок: найбільш ефективним напрямком державного регулювання темпів капіталоутворення на державному промисловому підприємстві є надання пільгових кредитів у поєднанні зі зниженням ставок податкових платежів, що входять в ціну реалізованої продукції (для наведених розрахунків -- податок на додану вартість). Його використання найбільш повно відповідає критерію узгодженості економічних інтересів, що діють у внутрішньому й зовнішньому середовищах функціонування підприємства. Це положення справедливе як при збереженні фінансової структури капіталу, так і при її зміні. Тому застосування такого важеля державного регулювання є потужним стратегічним засобом відновлення динаміки процесу капіталоутворення промислового підприємства.

У четвертому розділі -- «Стратегічне управління матеріальними ресурсами» -- розглянуто поняття, склад і взаємодію матеріальних ресурсів як об'єкта управління; зроблено аналіз існуючих схем управління і систем постачання, що використовуються у світовій практиці, оцінено їхні недоліки й переваги; сформульовано інтегральний критерій стратегічного управління матеріальними ресурсами; проведено аналіз понять «конкурентоспроможність товару» і «конкурентоспроможність підприємства»; досліджено особливості взаємодії підприємства з компонентами зовнішнього оточення у сфері матеріальних ресурсів; розроблено методику сегментації та попереднього дослідження ринку для виявлення преференцій споживачів товарів та послуг; запропоновано методичний підхід до діагностики конкурентної позиції підприємства щодо ефективності та надійності ресурсного потоку; розроблено імітаційну модель виходу з ладу технічно складних виробів та методику оцінки тривалості гарантійного і постгарантійного терміну їхнього обслуговування за економічними критеріями з урахуванням технічної надійності.

Існуючі схеми управління матеріальними ресурсами мають суттєву неповноту, оскільки не включають початкові та кінцеві етапи життєвого циклу товарів і послуг. Мова йде про НДДКР, технічну підготовку виробництва, гарантійне, післягарантійне обслуговування та утилізацію після закінчення терміну служби. Виходячи з того, що кінцевою метою стратегічного управління матеріальними елементами виробництва є формування конкурентоспроможної якості товарів та послуг, які будуть вироблятись на стратегічному інтервалі часу, в дисертації сформульовано множину підпорядкованих цілей (підцілей) для кожного етапу перетворення матеріальних ресурсів у готовий товар чи послугу, включаючи післяпродажний супровід та утилізацію. На концептуальному рівні очевидна така вимога: вихідний продукт кожного з цих етапів повинен мати якість одного порядку, оскільки якість кінцевого продукту чи послуги дорівнює найгіршому з них. Цей інтегральний критерій якості потрібно використовувати при формуванні стратегічного плану перетворення власних матеріальних ресурсів.

В основі методики дослідження ринку лежить демографічний принцип сегментування, а система анкет дозволяє встановити і кількісно виміряти неявні преференції споживачів товарів. Практичне застосування методики дозволило сформулювати систему вимог до товарів та послуг, які тільки проектуються. Ці вимоги стосуються співвідношення ціни, дизайну, тривалості гарантійного терміну обслуговування (ТГТО), дієвості реклами та поведінки продавця для різних сегментів ринку.

Крім того, дослідження, проведені на підприємствах, які випускають побутову техніку, дозволяють зробити такі загальні висновки: ТГТО є основним після ціни показником, що формує думку покупця про товари довгострокового використання, тому для підвищення конкурентоспроможності виробу необхідно забезпечити зростання ТГТО; зростання ТГТО не забезпечує прямолінійне нарощування конкурентоспроможності виробу. Його стимулююча роль спочатку різко зростає і досягає свого піка (у телевізорів -- 5 років, а в пилососів -- 3 роки), а потім до 9 років сходить практично до нуля. Основна маса респондентів (92,2%) усвідомлено, безвідносно до ціни, не вважає за потрібне збільшувати тривалість гарантійного терміну обслуговування більше 9 років.

Таким чином, одним з головних шляхів підвищення конкурентоспроможності виробу є підтримання збалансованого з ціною терміну гарантійного обслуговування як міри технічної надійності товару. В роботі показано, що необхідний рівень технічної надійності, а значить, потрібну ТГТО можна досягти тільки при використанні інтегрального критерію якості, починаючи з НДДКР.

Розроблена методика призначена для оцінки оптимальної ТГТО за такими критеріями: мінімум питомих витрат на ремонт, максимум питомого прибутку, максимум річного прибутку. Природно, що результати моделювання дають різні значення ТГТО для різних критеріїв і суттєво залежать від рівня рентабельності виробу. У наведеному прикладі по одній з моделей телевізора при 5% рентабельності за першими двома критеріями оптимальна ТГТО дорівнює 48 міс., а за третім -- 60 міс. При рентабельності 20% по мінімуму витрат на ремонт і максимуму питомого прибутку ТГТО дорівнює 48 міс., а за критерієм максимуму річного прибутку -- 120 міс. Аналіз результатів експериментів виразно підтверджує наявність зв'язку між ТГТО і рентабельністю виробу. З ростом рентабельності виробу при всіх інших рівних умовах зростає оптимальне значення ТГТО.

В основі методики лежить імітаційна модель функціонування і виходу з ладу технічно складних товарів широкого вжитку, яка базується на моделюванні випадкових змінних з експериментально встановленими законами розподілу. Змінними, якими управляють, є ТГТО та рівень рентабельності товару.

Одним з технологічних етапів стратегічного управління є діагностика фактичного стану підприємства за тим чи іншим ресурсом та оцінка його майбутньої динаміки. Для цього в роботі запропоновано методичний підхід, що базується на дослідженні: наскільки міцно підприємство утримує свою конкурентну позицію щодо залучення і використання матеріальних ресурсів, просування товарів на ринок; які перспективи зміцнення або ослаблення конкурентної позиції при збереженні поведінки; яке місце займає підприємство серед основних конкурентів; які зв'язки з розробниками технологій; наскільки потужні у підприємства групи стратегічного впливу та кваліфіковані фахівці стратегічного впливу.

Ці характеристики вимірюються показниками з слабоформалізованими оцінками сильніше (+), більш слабо (-) і приблизно однаково (=).

Далі робиться підсумовування оцінок сильних сторін кожного з суперників і розрахунок підсумкових показників їхньої конкурентоспроможності. Чим вище загальна оцінка підприємства, тим міцніше його конкурентне становище; чим більше розрив між загальними оцінками підприємства і загальними оцінками конкурентів, тим більше конкурентна перевага підприємства.

Наведена у дисертації система оцінки конкурентоспроможності дозволяє зробити корисні висновки про становище підприємства в порівнянні з її конкурентами. Оцінки показують становище підприємства порівняно з конкурентами з кожного чинника, виявляючи, таким чином, сильні та слабкі сторони підприємства з точки зору надійності та ефективності матеріального потоку. Крім цього, загальна оцінка конкурентної сили дозволяє судити про те, чи має підприємство конкурентну перевагу або конкурентне відставання в порівнянні з кожним із суперників. Підприємство з найвищою оцінкою конкурентної сили має чисту конкурентну перевагу над кожним конкурентом.

Знання слабких і сильних сторін підприємства необхідно для вироблення стратегічного плану поліпшення його становища стосовно конкурентів у довгостроковій перспективі.

У п'ятому розділі -- «Стратегічне управління трудовими ресурсами» -- дано визначення та виділено характеристики трудових ресурсів як об'єкта управління; сформульовано чинники, які визначають якість стратегічного управління трудовими ресурсами та проаналізовано існуючі методи і моделі, що при цьому використовуються, встановлено їхні недоліки; розроблено методичний підхід до виміру потенціалу мотиваційних ресурсів; запропоновано засоби мотиваційного підкріплення економічних інтересів; розроблено методику оцінки цілісності системи управління персоналом та визначення його інноваційного потенціалу; розроблено методику визначення резервів розвитку інноваційного потенціалу для їхнього використання у стратегічному управлінні трудовими ресурсами.

Характеристиками цих ресурсів, що підлягають впливу для досягнення тих чи інших цілей на стратегічному інтервалі часу, в роботі прийнято професійну кваліфікацію, мотивацію та фізичний стан працівників.

Перша характеристика відображає наявність у працівників знань, вмінь та навичок, які необхідні їм для виконання роботи. Вона характеризує об'єктивну, потенційну спроможність працівників виконувати свої виробничі функції.

Друга характеристика показує наявність бажання працівників реалізувати потенційну спроможність виконувати свою роботу. Іншими словами, вона показує, чи достатні мотиви у працівників, щоб якісно виконувати свої професійні обов'язки.

Третя характеристика дає можливість встановити, чи можуть працівники, маючи достатні мотиви і необхідну кваліфікацію, здійснювати свою професійну діяльність, враховуючи на стан свого здоров'я.

Аналіз фактичної ситуації на ринку трудових ресурсів та їхній стратегічний аналіз дозволили виділити чинники, що регламентують трансформацію вказаних характеристик: необхідність урахування майбутніх вимог до кваліфікаційних характеристик працівників; зростання абсолютного рівня необхідної виробничої кваліфікації; ріст темпів старіння знань і навичок практично всіх категорій персоналу, що беруть участь у процесах розвитку підприємства; потреба в сполученні широкої загальної освіти і вузької спеціалізації; ускладнення підготовки і перепідготовки персоналу; необхідність підтримувати безперервний процес удосконалювання і перекваліфікації; різка і важко передбачувана зміна складу та структури мотиваційного ядра персоналу, необхідність формування інноваційного характеру його поведінки; тенденція до погіршення екологічної ситуації в світі; занепад системи медичної профілактичної роботи на державному рівні.

Інструментами стратегічного впливу на першу характеристику є: організація власних або акціонерних закладів освіти відповідного рівня акредитації; організація фахівцями стратегічного впливу підприємства державного замовлення навчальним закладам державної форми власності на підготовку фахівців з відповідних спеціальностей та рівнів кваліфікації; участь у формуванні нормативної і варіативної частин навчальних програм з необхідних спеціальностей; замовлення незалежним навчальним закладам на підготовку фахівців потрібної кваліфікації на контрактній основі.

Стосовно другої характеристики дослідження показують, що управління трудовими ресурсами підприємства неможливе без створенням цілісної системи мотивів. Необхідно методично обґрунтовано, поступово ввести в дію нову систему мотивацій і направити її в русло інтенсифікації економічних і соціальних перетворень, що визначають економічний і соціальний розвиток підприємств на стратегічному інтервалі. В роботі пропонується такий перелік дій цього методичного підходу: перш за все потрібно виділити мотиви, які діють у колективі підприємства; з допомогою анкетування встановлюється вага кожного з мотивів системи за середнім балом, що дали експерти; проводиться анкетування для виявлення зв'язків різних мотивів з системи; формується таблиця зв'язків мотивів по підприємству; виділяється мотиваційне ядро, яке включає в себе мотиви, що підсилюють один одного; виділяються слабкі місця у системі мотивів і розробляється стратегічний план трансформації її елементів з метою підсилення мотиваційного ядра.

Якісне стратегічне управління підприємством в цілому і трудовими ресурсами зокрема неможливе, якщо система стратегічного менеджменту не достатньо цілісна і не володіє потужним інноваційним потенціалом. Тому очевидна необхідність створення оригінального методичного підходу до оцінки цих двох якостей системи.

В дисертації розроблено методику оцінки цілісності системи менеджменту, яка використовує такі характеристики системи менеджменту: стратегічні цілі підприємства; особисті цілі менеджерів підприємства; методи управління, що використовуються на підприємстві. Кожна з цих характеристик вимірюється декількома показниками, які оцінюються у балах. Кількісна обробка результатів здійснюється факторним аналізом, що дозволяє встановити ті характеристики та їхні показники, які порушують цілісність системи управління, і на цій основі розробити стратегічний план її відновлення або створення.

Крім того, розроблено методику для визначення резервів розвитку інноваційних процесів в управлінні підприємством, яка включає такі етапи: визначення характеристик для оцінки інноваційного потенціалу менеджерів; встановлення характеристик для оцінки типу поведінки організації; експертна оцінка обґрунтованих характеристик інноваційного потенціалу окремих менеджерів та організації в цілому; аналіз інноваційного потенціалу особистісної складової системи менеджменту підприємства; визначення рівня традиційного та інноваційного типів поведінки системи менеджменту підприємства; аналіз результатів і визначення резервів розвитку інноваційного потенціалу системи менеджменту підприємства. Обробка результатів методом факторного аналізу дозволяє встановити неявні фактори підвищення інноваційної складової системи управління.

У шостому розділі -- «Інформаційні ресурси підприємства» -- розроблено схеми формування інформаційних образів підприємств та їхніх реальних і віртуальних об'єднань разом з компонентами зовнішнього оточення; виділено характеристики інформаційних ресурсів, що описують їх як об'єкт управління; зроблено детальний аналіз інформаційних ресурсів і запропоновано засоби управління ними.

У роботі автор виходить з того, що всі матеріальні предмети, явища і процеси мають своє власне, об'єктивно існуюче інформаційне поле. Воно містить всю інформацію про даний предмет, явище, процес в нинішньому їхньому положенні, залишки інформації про їхні минулі стани і частину інформації про майбутнє.

Сучасний стан науки і техніки дозволяє вловити й зареєструвати частину цього поля, створити деякий інформаційний образ предмета, що більш-менш точно відображає реальність. Дослідники, які працюють з цим інформаційним образом, спираючись на сучасні досягнення науки і техніки, синтезують певні знання про даний предмет. При цьому частина інформації з інформаційного образу залишається незатребуваною. В процесі подальших досліджень частина такої інформації з інформаційного образу зменшується, а обсяг знань про предмет збільшується. При цьому інформаційний образ все повніше охоплює інформаційне поле, а тому повніше відбиває об'єктивний стан предмета. Все викладене вище повністю може бути застосоване до підприємства як системи ресурсів, взаємодія яких забезпечує випуск і реалізацію продукції при активному впливі зовнішнього середовища. Тоді можна уявити взаємозв'язок інформаційних полів, образів і знань у вигляді двох процесів, що стикаються між собою на рівні знань. Один з них має своїм базовим елементом підприємство, інший -- компоненти зовнішнього середовища.

На відміну від інших інформаційні ресурси не витрачуються при використанні, тобто передача інформації або знань від джерела до одержувача не означає, що джерело їх позбавляється. Однак це не стосується конкурентних переваг, яких позбавляється володар ноу-хау після його передачі іншим особам. Але найголовнішою характерною рисою інформаційних ресурсів підприємства є те, що вони, з одного боку, відбиваються інформаційними образами підприємства, зовнішнього середовища і відповідними знаннями, а з іншого -- забезпечують створення інформаційних образів шляхом взаємодії з відповідними інформаційними полями на основі інструментальних засобів і методів нових інформаційних технологій.

У дисертації виділено такі характеристики інформаційних ресурсів, що управляються: актуальність, вірогідність, цінність, джерела інформації, напрямки аналітичної обробки стратегічних даних, організація і підтримування в актуальному стані первинних стратегічних даних та стратегічної інформації і знань. Ці характеристики через значення своїх показників описують стан інформаційних ресурсів підприємства. Управління ними здійснюється шляхом зміни показників. Їхні особливості, можливі значення та засоби трансформації з точки зору стратегічного управління представлено у роботі.

Найбільш складною в частині стратегічного управління є така характеристика, як джерело інформації, оскільки показники, що описують її, кардинально відрізняються для стратегічного управління від тих, які вона має при поточному, а тим більше оперативному управлінні. Серед шести показників (стратегічна база спостереження, група, носії інформації, посередники, кількість і структура, витрати на підтримування в актуальному стані) найменш розробленим є «посередник». Він показує, яким чином інформація від точки її виникнення і фіксації передається в сховище стратегічних даних для подальшої переробки аналітиками. За посередника можуть виступати незалежні постачальники інформації, комп'ютерні мережі, комп'ютерний агент, спеціальні технічні засоби, фахівці стратегічного впливу.

У роботі проаналізовано засоби використання всіх видів посередників і запропоновано найбільш ефективні з них, але значна увага приділяється такому посереднику, як «комп'ютерний агент», що вперше запропонований автором. Ці посередники використовуються для пошуку стратегічної інформації у комп'ютерних мережах, її попередньої обробки і доставки у сховище стратегічних даних. Автором пропонується ввести два типи агентів, що являють собою принципово нового посередника між джерелом інформації і стратегічним сховищем даних. Кожний з них являє собою логічний об'єкт і фізично має в своєму складі комплекс комп'ютерних програм, власну базу даних і знань, що дозволяють йому автоматично виконувати різноманітні функції в залежності від виду агента. Пропонується розрізняти оперативного агента і агента-аналітика. Для кожного з них сформульовані структура, необхідні якості, функції. Наприклад, оперативний комп'ютерний агент повинен вміти: пересуватись по комп'ютерній мережі; здійснювати пошук інформації через сервери за допомогою гіперзв'язків з використанням заданої тематики; здійснювати автоматичний збір візуальної інформації за заданою тематикою; здійснювати первинний аналіз інформації на основі власної бази знань; відбирати зразки інформації заданого обсягу; доставляти відібрані зразки на заданий сервер; запам'ятовувати пройдений маршрут і ознаки вже одного разу перевіреної інформації; проникати в закриті бази даних під виглядом особистих послань, спільно з інформацією, що часто запрошується зсередини бази, або іншими засобами, які використовуються комп'ютерними вірусами; викликати зсередини закритих баз даних після проникнення в них інших агентів для підвищення якості відбору інформації; переховувати адресу свого базового серверу шляхом зміни своїх ідентифікаторів і створення віртуальних серверів; одержувати завдання від агента-аналітика.

Крім розглянутих питань, у дисертації запропоновано методичний підхід до вдосконалення інформаційної підсистеми стратегічного управління як однієї з складових частин інформаційних ресурсів підприємства, в основу якого покладено критерій збалансованої якості кожного технологічного етапу управління, що дозволяє уникнути, з одного боку, зайвих капітальних вкладень і майбутніх експлуатаційних витрат, а з іншого -- зниження рівня стратегічного управління з причини низької якості інформаційної системи, що його забезпечує.

Висновки

1. Статистичні дані щодо розвитку в кризові роки економіки України в цілому й окремих підприємств зокрема свідчать про наявність сукупності невирішених проблем, пов'язаних з управлінням економічними системами різних рівнів, починаючи з окремого суб'єкта господарювання і закінчуючи національною економікою. Аналіз причин, які їх зумовили, показує, що однією з головних серед них є проблема стратегічного управління підприємством, оскільки вона носить комплексний характер, охоплюючи макро- і мікрорівні. Без її практичного вирішення неможливо очікувати швидкого виходу економіки з системної кризи.

2. Система факторів, що зумовила кризу в Україні, дуже своєрідна, а тому її характеристики різко відрізняються від тих, що мали місце в інших країнах (наприклад, Чилі, Південна Корея, країни Східної Європи). Це складає великі перешкоди для використання іноземного досвіду виходу з кризи в умовах України.

3. Аналіз існуючих теорій стратегічного управління показав, що вони розроблялися для економік, які розвиваються еволюційно і не є адекватними перехідній економіці України та економіці інших постсоціалістичних країн. Тому актуальною є наукова проблема розробки теоретичних засад стратегічного управління підприємством.

4. Методологія стратегічного управління підприємством не може не враховувати методологію макроекономічної стабілізації. Тільки їхній симбіоз дозволяє розробити ефективні методики, методи, моделі й інструменти стратегічного управління як окремим підприємством, так і економікою в цілому.

5. Структурна перебудова неможлива без активного втручання держави в економічні процеси. В умовах України механізми монетарної макростабілізації без використання структурно-виробничого методологічного підходу не дадуть бажаного результату.

6. Хоча теорії стратегічного управління, що розроблені для підприємств у країнах зі сталою економікою, не адекватні умовам України, та умовам інших країн з перехідною економікою, їх потрібно використовувати як базу для подальшого розвитку.

7. Розробка систем стратегічного управління підприємством повинна здійснюватися на основі цілісної концепції, яка розроблена з урахуванням останніх досягнень теорії менеджменту, новітніх інформаційних технологій та економіко-математичних методів.

8. В основі концепції лежать принципи стратегічного управління підприємством, які враховують особливості функціонування систем стратегічного управління в умовах перехідної економіки і забезпечують вибір адекватних методів, моделей та інструментів для розробки і забезпечення виконання стратегічних рішень.

9. Відсутність цілісної теорії стратегічного управління зумовило те, що дотепер не існує загальновизнаної, сталої термінології у цій сфері. Тому в дисертації розроблено категоріальний базис як систему, де всі категорії і спеціальні поняття знаходяться у певному взаємозв'язку між собою та виводяться один з одного за логікою стратегічного управління.

10. Аналіз існуючих методологічних підходів до вирішення складних проблем свідчить, що жоден з них повністю не відповідає вимогам, які витікають зі специфіки проблеми стратегічного управління підприємством. Тому розробка ситуаційно-ресурсного підходу до її вирішення була об'єктивно необхідною.

11. Вдосконалення існуючих теорій стратегічного управління можливе за рахунок введення в них обґрунтованої, розвиненої технології. Ігнорування цього важливого елемента теорії призводить до великих складностей при структуруванні проблеми, а отже, висуває додаткові перешкоди перед їхнім упровадженням у практику. Це зумовило розробку в дисертації технології стратегічного управління підприємством.

12. Найбільш специфічним технологічним етапом стратегічного управління є стратегічний моніторинг. Цей етап суттєво відрізняється від аналогічних етапів у поточному та оперативному управлінні й практично не має теоретичної бази своєї реалізації в економіці. Деякі розробки існують у відкритих західних літературних джерелах з проблем «комерційної розвідки». Необхідно розроблювати підсистему стратегічного моніторингу з використанням запропонованої в роботі методики та методів стратегічного моніторингу, які адаптовані до умов перехідної економіки.

13. Для забезпечення ефективного функціонування системи стратегічного управління підприємством необхідно використовувати концептуальний критерій рівноважної якості не тільки по відношенню до комплексного управління всіма ресурсами та компонентами зовнішнього середовища, а й при реалізації всіх технологічних етапів стратегічного управління.

14. Запропонований у роботі класифікатор задач в розрізі етапів технології стратегічного управління з виділенням інформаційних зв'язків між ними дозволяє відобразити множину методів, моделей та інструментів на множину задач стратегічного управління та забезпечити підтримку проектування відповідних інформаційних систем.

15. Пріоритетним інструментом стратегічного управління відновленням суспільного відтворення в умовах перехідної економіки є узгодження планів фінансової державної підтримки і планів прискорення темпів капіталоутворення промислових підприємств. Їхнє сполучення можна вважати ефективним, якщо в результаті цієї взаємодії здійснюється розширене відтворення системи економічних інтересів суспільства. Для методичної підтримки цього інструмента в дисертації розроблені методики, що дозволяють, з одного боку, виділити підприємства, яким є сенс допомагати, а з другого -- вибрати найбільш ефективне сполучення податкових пільг і кредитів у залежності від конкретного стану фінансових ресурсів підприємства і держави.

16. Аналіз кругообігу капіталу на підприємствах різних галузей показав, що недоліки систем управління фінансовими ресурсами на макро- і мікрорівнях перешкоджають зростанню капіталу або призводять навіть до його зменшення, що є причиною не тільки припинення процесу накопичення капіталу, необхідного для технічного і технологічного відновлення, а й до неможливості фінансування поточної виробничої діяльності. У зв'язку з цим необхідно констатувати, що тільки ефективне стратегічне управління рухом капіталу як вартістю забезпечить досягнення і підтримку балансу між інтересами різних учасників відтворювального процесу і є базисом для своєчасного запобігання протиріччям, що виникають між ними.

17. Для встановлення галузевих особливостей управління фінансовими ресурсами в роботі зроблено вертикальний і структурний аналізи балансів 105 підприємств різних галузей промисловості Харківської області. Все це дозволило встановити, що найбільше схильні до негативних тенденцій підприємства легкої промисловості, у меншій мірі ці тенденції спостерігаються в машинобудуванні. Найбільш прогресивними тенденціями характеризуються підприємства харчової промисловості. Це ще раз підтверджує необхідність використання запропонованого автором структурно-виробничого підходу до макроекономічної стабілізації. Підприємствам легкої промисловості, щоб вони як і харчові підприємства отримали стійкий попит на свою продукцію і змогли нарощувати власний капітал, необхідно допомогти податковими і митними пільгами. Це буде забезпечувати платоспроможні замовлення машинобудівним підприємствам, що й створить їм умови для нарощування власного капіталу.

18. Аналіз існуючих схем управління матеріальними ресурсами і систем постачання, що використовуються у світовій практиці, показав їхню суттєву неповноту, оскільки вони не охоплюють системно трансформацію цих ресурсів, починаючи з НДДКР і закінчуючи утилізацією товару після завершення строку служби. В роботі розроблено заходи щодо усунення цього недоліку та запропоновано інтегральний критерій якості стратегічного управління матеріальними ресурсами, використання якого забезпечить збалансований розвиток всіх етапів їхнього використання, а реалізація методичного підходу до діагностики конкурентної позиції підприємства з ефективності та надійності ресурсного потоку забезпечить зворотний зв'язок у циклі управління.

19. Одним з недоліків управління всім циклом трансформації матеріальних ресурсів є повна відсутність методик з організації та оцінки характеристик гарантійного обслуговування. Без якісного виконання цього етапу неможливо досягти конкурентних переваг ні на тактичному, ні на стратегічному інтервалі часу. Тому в роботі розроблено систему методик, використання яких дозволяє забезпечити виконання гарантійного обслуговування зі збалансованою якістю.

20. Практична реалізація методики дослідження ринку дозволяє не тільки визначити вимоги до товарів і послуг, що розробляються, а й сформулювати систему правил для маркетолога та продавця з організації їхнього продажу з урахуванням характеристик різних сегментів ринку.

21. Мотивація високопродуктивної праці є центральною задачею стратегічного менеджменту персоналу підприємства. У своїй роботі менеджери підприємства повинні використовувати реальну систему мотивів, що діють у колективах. Для цього її необхідно виділити й оцінити експертним шляхом. При цьому дуже важливо аналізувати зв'язки між мотивами, спираючись на які слід будувати систему стимулювання високопродуктивної праці. Крім того, беручи до уваги консервативність системи мотивів, однією з стратегічних задач системи менеджменту є формування нових мотивів інноваційного, підприємницького типу поведінки менеджерів. Для реалізації цих задач в роботі розроблено спеціальний методичний підхід.

22. Система стратегічного менеджменту повинна перебудовуватися в напрямку посилення його інноваційного потенціалу, який залежить від підприємливості кожного менеджера і характеру включення цього потенціалу в існуючу систему менеджменту підприємства. Підприємливість людини багато в чому забезпечується визначеними психологічними характеристиками, вкладеними в нього природою і розвинутими у процесі діяльності, тому робота з підбору та навчання кадрів є чи не головною у стратегічному управлінні підприємством. Розроблені методики оцінки цілісності системи менеджменту персоналу і визначення резервів розвитку її інноваційного характеру дають ґрунтовну методичну базу для цієї роботи.

23. Аналіз існуючих теорій стратегічного управління та практичних розробок у цій сфері показав, що інформаційні ресурси підприємства не розглядаються як самостійні ресурси. Вони визначаються як допоміжні, що значно звужує їхню роль і тим самим гальмує прояв у повній мірі синергічних якостей системи всіх ресурсів підприємства. З урахуванням цього у роботі виділено характеристики інформаційних ресурсів, якими можна управляти; встановлено показники, трансформація яких змінює ці характеристики; запропоновано засоби і напрями такої трансформації з метою підвищення ефективності стратегічного управління підприємством у цілому й інформаційними ресурсами зокрема.

24. Аналіз діючих інформаційних систем в Україні показав їхню низьку результативність (ефективність). Однією з причин такого становища є відсутність концептуального критерію збалансованої якості, що зумовило розробку в роботі такого критерію, який дозволяє порівнювати засоби, що використовуються на кожному технологічному етапі управління і в кожній підсистемі. З використанням критерію збалансованої якості в роботі розроблений методичний підхід до вдосконалення інформаційної підсистеми стратегічного управління, який передбачає використання комп'ютерних агентів для роботи в глобальних комп'ютерних мережах; сучасної концепції багатовимірних баз даних для організації сховищ стратегічної інформації та знань, що дозволяє уникнути зниження якості стратегічного управління з причини недосконалості інформаційної системи підприємства.

25. Теоретичні засади стратегічного управління підприємством, що розроблені в дисертації, у повному обсязі можуть бути використані в учбовому процесі навчальних закладів III_IV рівнів акредитації для підготовки фахівців з таких напрямків, як економіка, підприємництво та менеджмент; науково-дослідними та проектними установами або відповідними підрозділами підприємств для розробки систем стратегічного управління підприємством. Методичні розробки дисертації мають практичну цінність для проектування систем стратегічного управління виробничих підприємств та частково підприємств невиробничого профілю.

Список друкованих робіт, що відбивають основні положення дисертації

1. Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством: Монографія. -- Харків: Основа, 1999. -- 620 с.

2. Рonomarenko V.S. Planification regional et l'amenagement de l'espace. L'Universitй de BZV, 1985, 228 p.

3. Пономаренко В.С. Моделювання дискретних процесів: Навчальний посібник. -- К.: ІСДО, 1994. -- 180 с.

4. Пономаренко В.С., Пушкарь А.И. Методы и модели финансового обеспечения развития предприятий: Научное издание. -- Харьков: ХГЭУ, 1997. -- 160 с.

5. Пономаренко В.С., Пушкарь А.И., Ле Ван Шон. Модели управления персоналом корпораций: Научное издание. -- Харьков: ХГЭУ, 1997. -- 232 с.

6. Олійник С.У., Пономаренко В.С., Медведєва І.Б. Стратегія і тактика діяльності промислового підприємства в умовах ринку: Навчальний посібник. -- К.: ІЗМН, 1996. -- 80 с.

7. Пономаренко В.С., Пушкар О.І., Коваленко Ю.І. Проектування автоматизованих економічних інформаційних систем: Навчальний посібник. -- К.: ІЗМН, 1996. -- 312 с.

8. Пономаренко В.С., Пушкарь А.И., Иващенко А.П. Средства автоматизированного проектирования программного обеспечения экономических информационных систем: Учебное пособие. -- Харьков: ХГЭУ, 1997. -- 72 с.

9. Пономаренко В.С., Бутова Р.К., Минухин С.В., Милов А.В. Технология автоматизированной обработки экономической информации: Учебное пособие. -- К.: ІСДО, 1993. -- 220 с.

10. Пономаренко В.С., Назарова Г.В., Пушкарь А.И., Бутова Р.К., Ястремская Е.Н. Информационные системы в менеджменте: Учебное пособие. -- Харьков: ХГЭУ, 1998. -- 160 с.

11. Пономаренко В.С., Павленко Л.А., Максименко І.О. Проектування баз даних: Навчальний посібник. -- К.: ІЗМН, 1997. -- 172 с.

12. Єгоршин О.О., Зосімов А.М., Пономаренко В.С. Методи багатовимірного статистичного аналізу: Навчальний посібник. -- К.: ІЗМН, 1998. -- 208 с.

13. В. Пономаренко, М. Доронина, В. Носков, А. Доронин. Организация бизнеса в сфере продаж: Учебное пособие. -- Харьков: Бизнес Информ, 1999. -- 244 с.

14. Пономаренко В.С. Методологічний підхід до стратегічного управління корпорацією. //Фінанси України. -- 1999. -- №4'99. -- С. 15-19.

15. В. Пономаренко. Технология стратегического управления. //Бизнес Информ. -- 1999. -- №3-4(247-248). -- С. 84-88.

16. Пономаренко В.С. Особенности систем стратегического управления предприятием в переходной экономике. //Вісник ХДЕУ. -- 1999. -- №1(9). -- С. 5-10.

17. Пономаренко В.С. Стратегический мониторинг. //Вісник ХДЕУ. -- 1999. -- №2(10). -- С. 3-10.

18. Пономаренко В.С. Принципы стратегического управления предприятием. //Экономика. -- 1998. -- №1(98). -- С. 3_8.

19. Пономаренко В.С. Категориальный базис стратегического управления. //Вестник ХГПУ. -- 1999. -- №27'99. -- С. 178-188.

20. В.С. Пономаренко. Информационные ресурсы в стратегическом управлении предприятием. //Вестник международного славянского университета (г. Харьков). -- 1999. -- Т.2. -- №5. -- С. 41-44.

21. В. Пономаренко, С. Минухин, С. Орехов. Методология оценки состояния приватизируемых предприятий. //Бизнес Информ. -- 1997. -- №21(217). -- С. 43-45.

22. Пономаренко В.С., Минухин С.В. Моделирование прогнозных состояний предприятия на основе нейронных сетей. //Вісник ХДЕУ. -- 1998. -- №4(8). -- С. 87-90.

23. Пономаренко В.С. Ситуаційно-ресурсний підхід до стратегічного управління підприємством. //Міжвідомчий науковий збірник «Проблеми формування ринкової економіки». Вип. 7. -- 1999. -- С. 93_105.

Анотація

Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.02 -- «Підприємництво, менеджмент та маркетинг». -- Харківський державний економічний університет, Харків, 1999.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних засад стратегічного управління підприємством.

У дисертації розроблено концепцію стратегічного управління підприємством, сформовано систему принципів стратегічного управління, обґрунтовано його категоріальний базис.

Зроблено детальний аналіз існуючих методологічних підходів і для стратегічного управління підприємством розроблено новий -- ситуаційно-ресурсний підхід.

Запропоновано і теоретично обґрунтовано технологію стратегічного управління підприємством, що через технологічні етапи зв'язує в єдину систему принципи, методи, моделі й інструменти стратегічного управління. Її ефективність підтверджується практикою.

Основні теоретичні та практичні результати впроваджені в навчальний процес і практику стратегічного управління підприємством.

Ключові слова: стратегічне управління, підприємство, моніторинг, принципи, категоріальний базис, технологія, ситуаційно-ресурсний підхід, методологія, методи, інструменти.

Аннотация

Пономаренко В.С. Стратегическое управление предприятием. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.06.02 -- «Предпринимательство, менеджмент и маркетинг». -- Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 1999.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ стратегического управления предприятием.

В работе обоснована объективная необходимость совершенствования стратегического управления предприятием как одного из средств выхода страны из экономического кризиса. Показана неадекватность существующих теорий стратегического управления условиям переходной экономики. Обоснованы необходимость и целесообразность совместной разработки методологии макроэкономической стабилизации и стратегического управления предприятием.

Разработана концепция стратегического управления предприятием, обоснована необходимость использования для макроэкономической стабилизации структурно-производственного методологического подхода и сформулированы особенности его применения в Украине. Сделан детальный анализ существующих методологических подходов и для стратегического управления предприятием разработан новый -- ситуационно-ресурсный подход. Он объединяет наиболее адекватные стратегическому управлению элементы ситуационного и ресурсного подходов, базируется на имитационном моделировании и методе динамического анализа иерархий.

В диссертации разработаны система принципов стратегического управления и его категориальный базис, в котором выделены два потока. С одной стороны, от противоречий экономических интересов через виды деятельности, процессы, стратегические базы наблюдений и каналы информации к технологии стратегического управления предприятием, с другой -- от конкретных задач стратегического управления объектами через методы, модели и инструменты стратегического управления и принципы, которые их определяют, до технологических этапов стратегического управления.

Таким образом, технологические этапы стратегического управления «сшивают» указанные выше два потока. Отсюда следует, что технология является ядром теории стратегического управления предприятием. Поэтому ей в диссертации уделяется особое внимание как с точки зрения теоретического обоснования, так и практической реализации.

В рамках методического обеспечения технологии стратегического управления предприятием разработаны методики оценки эффективности инструментов государственного налогово-бюджетного и кредитного влияний на темпы роста собственного капитала промышленного предприятия и обоснования предприятием стратегии внешней финансовой поддержки, которые позволяют выработать обоснованный план как взаимодействия специалистов стратегического влияния с компонентами внешней среды, так и использования собственных финансовых ресурсов предприятия. Сформулированы требования к специалистам стратегического влияния и методический подход их совместного использования со стратегическими группами влияния и виртуальными организациями как инструментами стратегического управления предприятием, которые позволяют гармонизировать экономические интересы предприятия и внешней среды. Разработаны методический подход и методики выделения мотивационного ядра персонала предприятия, оценки целостности и инновационного потенциала системы менеджмента.

В части стратегического управления информационными ресурсами разработан методический подход, служащий для формирования информационной подсистемы стратегического управления как составной части интегральной информационной системы предприятия с использованием критерия сбалансированного качества всех технологических этапов и подсистем. Предложены структура, функции и средства использования принципиально нового посредника между источником информации и хранилищем стратегических данных -- компьютерного агента, который самостоятельно действует в среде глобальных компьютерных сетей. Разработана методика стратегического мониторинга внешнего окружения предприятия как одного из этапов технологии стратегического управления, который использует метод «цель - потребность - база наблюдения - источник». Методика предназначена для использования специалистами стратегического влияния и компьютерными агентами.

Разработана имитационная модель выхода из строя технически сложных изделий, которая является базовым элементом методики оценки продолжительности гарантийного и постгарантийного срока их обслуживания по экономическим критериям с учетом технической надежности. Предложена методика определения факторов предпочтения потребителей продукции, которая базируется на их опросе по специально разработанным анкетам, что позволяет оценить неявные предпочтения через косвенные вопросы.

Основные теоретические и практические результаты, полученные в диссертации, внедрены в учебный процесс и практику стратегического управления предприятием.

Ключевые слова: стратегическое управление, предприятие, мониторинг, принципы, категориальный базис, технология, ситуационно-ресурсный подход, методология, методы, инструменты.

Annotation

Ponomarenko V.S. Strategic Management of Business. -- Manuscript.

Dissertation to compete for scientific degree of Doctor of Sciences in Economics majoring in 08.06.02 -- «Entrepreneurship, Management and Marketing». -- Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 1999.

Dissertation deals with working out theoretical basis of strategic management of business. Concept of strategic management of business is worked out, system of strategic management principles and its categorical basis are scientifically grounded. Detailed analysis of existing methodological approaches is made, a new situation resource approach is worked out. Theoretically grounded technology of strategic management of business that united principles, methods, models and instruments of strategic management through technological stages is suggested. Its efficiency is proved by practice. Main theoretical and practical results are introduced into educational process and practice of strategic management of business.

Key words: strategic management, business, monitoring, principles, categorical basis, technology, situation-resource approach, methodology, methods, instruments.

Размещено на Allbest.ru