У зв'язку з поширенням бідності необхідно особливу увагу звернути на сім'ї з дітьми, передусім багатодітні, неповні та з дітьми віком до трьох років або з дітьми-інвалідами. З метою забезпечення всім дітям рівного доступу до освіти, медичного обслуговування, професійної підготовки мають бути створені умови для:

- розвитку нових соціальних технологій підтримки сім'ї та стимулювання добровільного страхування життя дітей і молоді;

- надання молодим громадянам пільгових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах;

- запровадження довгострокового пільгового кредитування молодих сімей;

- забезпечення державних соціальних гарантій на безкоштовну медичну допомогу та освіту, харчування та медикаментозне забезпечення дітей раннього віку, оздоровлення та відпочинок, соціальну підтримку;

- профілактики бездоглядності і правопорушень у дитячому та молодіжному середовищі шляхом реалізації спеціальних соціальних програм;

- надання додаткових державних гарантій соціальної реабілітації та адаптації дітей, які перебувають у скрутних життєвих обставинах, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей, які потерпіли від екологічних і техногенних катастроф;

- запобігання поширенню соціального сирітства, безпритульності та бездоглядності;

- соціального супроводу, обслуговування, трудового та побутового влаштування неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі;

- безперешкодної діяльності громадських і благодійних організацій, що працюють у цій сфері.

Поліпшення житлових умов соціально вразливих верств населення

Серед найгостріших проблем бідності слід особливо звернути увагу на житлові проблеми (відсутність житла, невідповідність житлових умов санітарним нормам, тенденція до перекладання нерозв'язаних економічно-господарських проблем житлово-комунального господарства на населення).

Для розв'язання цих проблем передбачається:

на першому етапі реалізації Стратегії розпочати формування органами місцевого самоврядування разом з місцевими органами виконавчої влади житлового фонду соціального призначення шляхом будівництва нових, реконструкції існуючих гуртожитків та жилих будинків, переведення житла з фондів загального і спеціального призначення до житлового фонду соціального призначення за рахунок житла, конфіскованого на підставі судових рішень, добровільно подарованого державі або визнаного в установленому порядку безхазяйним, придбання житла на ринку нерухомості, а також створити гарантійні економічні механізми одержання кредитів на будівництво або придбання житла;

на другому і третьому етапах завершити формування житлового фонду соціального призначення, реструктуризацію підприємств житлового господарства, їх приватизацію з метою розвитку конкурентного обслуговування та утримання житла, зменшення витрат у житлово-комунальному господарстві, проведення ефективної енергозберігаючої політики.

Слід невідкладно вдосконалити механізм надання населенню субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, розпочати створення нормативно-правової бази для розвитку конкурентного середовища у сфері надання житлово-комунальних послуг і визначення державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування.

3.3 Збільшення доходів від трудової діяльності

На першому етапі реалізації Стратегії пріоритетним напрямом має бути збільшення рівня заробітної плати - основного джерела доходів населення та забезпечення випереджального зростання номінальної заробітної плати порівняно з ростом споживчих цін.

Дії другого етапу спрямовуватимуться на підвищення платоспроможності населення шляхом невпинного зниження кількості та питомої ваги працівників, які отримують заробітну плату, меншу за прожитковий мінімум, поступового наближення інших основних соціальних стандартів та гарантій (пенсій, допомоги) до прожиткового мінімуму.

Третій етап передбачає забезпечення динамічного зростання рівня реальної заробітної плати та інших доходів від трудової діяльності, підвищення купівельної спроможності населення, закріплення середнього класу, що здійснюватиметься шляхом:

- посилення мотивацій до продуктивної праці, запровадження погодинної системи оплати праці із застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати;

- встановлення економічно та соціально обгрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати з поетапним наближенням її розміру до прожиткового мінімуму;

- забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та недопущення виникнення заборгованості з її виплати;

- розвитку соціального партнерства і договірного регулювання трудових відносин у сфері оплати праці, вдосконалення процедури укладання колективних договорів і угод та контролю за їх виконанням;

- приведення системи організації оплати праці в сільськогосподарському виробництві у відповідність із новими умовами господарювання;

- поступової відмови від оплати праці натурою;

- легалізації всіх трудових доходів громадян шляхом зменшення оподаткування фонду оплати праці та заміни системи оподаткування доходів громадян на таку, що стимулює їх зростання.

У стислі строки необхідно розробити і прийняти закони та інші нормативно-правові акти, які визначали б механізми, що гарантують індексацію заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних і страхових виплат, відшкодування і збереження заощаджень громадян у банках. Для цього має бути створено механізми, що стимулюють заінтересованість громадян в отриманні доходів (передусім заробітної плати) через банки, а також прийнято нормативно-правові документи щодо страхування банківських вкладів населення.

Соціальне страхування як спосіб захисту особи від втрат доходу

Окремим стратегічним напрямом подолання бідності є запровадження страхових принципів соціального захисту працівників, що убереже їх від ризику потрапити до категорії бідних.

Система загальнообов'язкового державного соціального страхування має бути спрямована на посилення соціального захисту працівників і членів їх сімей від імовірної бідності внаслідок неможливості отримувати доход у разі втрати роботи або працездатності через хворобу, нещасний випадок, каліцтво, старість чи смерть годувальника. З цією метою необхідно запровадити:

систему пенсійного страхування, що гарантуватиме значно більший рівень пенсійного забезпечення майбутнім пенсіонерам і даватиме змогу збільшувати надалі розмір пенсії;

систему медичного страхування, що сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування населення та забезпеченню гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі.

На першому етапі реалізації Стратегії має бути забезпечено реформування діючої солідарної пенсійної системи (системи поточних виплат), її збалансованість і сталість, що надасть змогу підтримувати купівельну спроможність нинішніх пенсіонерів; регулярно індексувати пенсії з урахуванням індексу цін і зростання середнього розміру заробітної плати; створення добровільної системи недержавного пенсійного забезпечення, основу якої становитимуть недержавні пенсійні фонди; створення системи державного регулювання та контролю у сфері пенсійного страхування. Для цього потрібно невідкладно прийняти Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», вжити заходів, спрямованих на посилення платіжної дисципліни із збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, завершення автоматизації персоніфікованого обліку та створення єдиної бази даних застрахованих осіб, зміцнення технічного та кадрового резерву Пенсійного фонду України.

На другому етапі необхідно забезпечити функціонування реформованої солідарної та добровільної систем недержавного пенсійного страхування, відпрацювання системи державного регулювання та контролю у сфері пенсійного страхування, створення передумов для запровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, що сприятиме досягненню більш високого рівня пенсійного забезпечення, збільшенню обсягу заощаджень населення, а отже й інвестицій в економіку, пожвавленню фінансового ринку та економічному зростанню.

На третьому етапі має бути запроваджено відрахування внесків до обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, забезпечення її повноцінного функціонування.

Систему медичного страхування має бути запроваджено на першому та другому етапах реалізації Стратегії шляхом прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне медичне страхування».

Висновки

У світовій практиці рівень і динаміка здоров'я населення ставляться на перше місце серед компонентів рівня життя, оскільки розглядається як базисна потреба людини і головна умова його діяльності. Основними вимірниками здоров'я загальноприйняті показники середньої очікуваної тривалості життя при народженні і коефіцієнт смертності. Криза останнього років привів до усе більшого скорочення тривалості життя українців, а смертність усе більше зростала. Динаміка смертності значною мірою визначається ослабленням здоров'я, погіршенням охорони здоров'я і харчування людей.

Характеризуючи умови охорони здоров'я, необхідно мати через як його результати, так і використовувані засоби, а саме, не тільки число лікарняних ліжок, але і все медичне устаткування - всі основні фонди охорони здоров'я, і не тільки чисельність лікарів, але і всього медичного персоналу, включаючи середній і молодший.

Узагальнюючим індикатором рівня культури у світовому співтоваристві прийнято вважати середнє число років навчання населення (у віці 25 років і більше). За останні 20 років цей показник в України піднявся в 1,5 рази.

В даний час набагато менше засобів витрачатися на розвиток науки, що також негативно позначається на положенні країни.

Для подолання цих негативних факторів необхідно додаткове фінансування цих галузей, що утруднено в сьогоднішніх умовах України, але дуже важливо для подальшого розвитку і благополуччя країни.

Крім розглянутих вище до факторів, що визначають рівень життя відносяться: умови праці, умови відпочинку, соціальна забезпечення, соціально-побутова обстановка (у тому числі екологічні умови, рівень злочинності тощо), особисті заощадження. Як показує досвід, які-небудь кількісні оцінки по кожному з цих факторів і по них у цілому практично неможливі. Ці умови життя знаходяться в прямої залежності від наявних у країні загальних ресурсів для споживання і нагромадження, найбільше повно вимірюваних ВВП.

Список використаної літератури

1. Бункина М.К., Семенов В.А. «Макроекономіка (основи економічної політики)».-М.: АТ «ДИС», 1996 р.-320 с.

2. Вегера С. Модель соціального бюджету в Україні: методи її формування // Економіст. - 2001. - №5. - с. 24-29,

3. Григорович Н.В., Калачова І.В. Соціально - економічна захищеність населення України // Статистика України. - 2001. - №3. - с. 37-42.

4. Жиляєв І. Рівень життя в Україні // Економіка, фінанси, право-2000 - №7 - с. 10-14.

5. Задоячи А.А., Петруня Ю.Е. Основи економіки: Учебн.посібник.-К.: Вища шк. - Знання, 1998. - 478 с.

6. Мандибура В.О. Рівень життя населення, автореферат, Київ-1999

7. Мірошник А. Поновлення економічного росту і необхідність зміни антиінфляційної політики в Україні // Економіка України, 1999, №9, с. 12-21

8. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України / Міністерство економіки. Київ, 2006 р. С. 14.

9. Оцінка рівня доходів та витрат населення України у 1997-2000 роках // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №4. - с. 53-64

10. Послання Президента України до верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році» // Економіст - 2002. - №6 - с. 4-57

11. Пятницький В. Економетрія критерію бідності // Економіст - №3-2001-с. 12-17

12. Соціальні індикатори рівня життя населення: Стат. збірник / Київ: Держкомстат України, 2006. С. 226.

13. Статистика України - 2001 - №2, с. 67-71.

14. Статистика України. - 2001.- №3 с. 37-42

15. Базилевич В. Економічна природа бідності та шляхи її подолання // Вісник КДТЕУ. - 2000. - №3. - С. 3-14.

16. Данилишин Б., Куценко В. Соціальна складова економічного розвитку. - Житомир. - 2006. - С. 9-11.

17. Лібанова Е. Проблеми соціального захисту в умовах перехідної економіки. - К.: «День», від 16.02.2007.

18. Майер В.Ф. Уровень жизни. - М.: 1987.

19. Україна у цифрах. 2007 - К.: 2008

20. Податкова система: Підручник / За ред. Ю.Б.Іванова, А.І. Крисоватого, О.М. Десятнюк. - К.: Атіка, 2006. - С. 58-69.

Размещено на Allbest.ru