Стандартизація та сертифікації продукції в Україні

Всі шляхи вдосконалення систем стандартизації та сертифікації можливо розподілити на такі 4 групи [9, с. 15-16]:

1. Для поліпшення процедур планування потрібно:

- удосконалити процедуру встановлення пріоритетних напрямів стандартизації з урахуванням ринкових потреб та відкриття нових сфер діяльності;

- проаналізувати процедуру прийняття нових робочих тем (планування робіт) з метою вибору пріоритетних напрямків та скорочення строків розробляння стандартів;

- не допускати дублювання в роботі шляхом активної співпраці на міжнародному, європейському та національному рівнях, оповіщення всіх заінтересованих суб'єктів щодо розроблення проектів стандартів;

2. Для залучення всіх заінтересованих сторін потрібно :

- пропагувати запровадження міжнародних, регіональних і національних стандартів;

- залучати центральні органи виконавчої влади у визначеній сфері до розробляння стандартів;

- організовувати навчання і поширення інформації з теорії та практики добровільної стандартизації, пропагувати економічні та соціальні вигоди стандартизації політичним та економічним лідерам, користувачам стандартів і громадськості (здійснювати менеджмент знань);

- оцінювати ефективність міжнародних (IWA)та європейських (СWA) секторних угод як альтернативної моделі участі заінтересованих сторін .

3. Для поліпшення процедури розробки стандартів потрібно:

- удосконалити процес розгляду проектів стандартів на національному рівні, забезпечивши доступ до проектів приватного сектору, громадських організацій та інших заінтересованих сторін ;

- заохочувати обмін досвідом та здійснювати оптимізацію ресурсів за рахунок ефективної регіональної співпраці;

- розробити національні правила, якими встановити обов'язкову вимогу застосовувати посилання на міжнародні та європейські стандарти у технічних регламентах ;

- удосконалювати інформаційні технології та їх застосування у процесі розробки, погодження та розповсюдження міжнародних, регіональних і національних стандартів;

4. Для удосконалення нормативної бази:

- ефективно впроваджувати альтернативні моделі та процедури розробки нормативних документів;

- розглядати альтернативні бізнес-моделі та процедури для створення і швидкого поширення технологій;

- оптимізувати використання та ефективність прискорених процедур (зменшення часу створення стандартів без ризику погіршення їхньої якості та порушення принципів стандартизації), беручи до уваги різні потреби секторів;

- оптимізувати процедуру щодо актуалізації стандартів;

- запроваджувати засоби для зменшення кількості змін і поправок у стандартах.

Також ефективним є використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать [4, с. 281]:

1) запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які роблять можливим ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної технології;

2) удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.

Наявною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є [5, с.127-128]:

- узгоджена система прогнозування й планування якості продукції;

- установлення прийнятних для виробників і споживачів цін на окремі види товарів;

- достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства;

Формами соціального впливу є:

- всебічна активізація людського чинника;

- проведення активної кадрової політики;

- створення належних умов праці та життєдіяльності.

До найважливіших методів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль. У межах державної системи стандартизації та сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи.

Якість продукції визначальною мірою формується протягом власне виробничого процесу. Це спричиняє необхідність ретельного контролювання перебігу технології її виготовлення. Об'єктами контролю тут стає ретельне дотримування виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки та складання виробів. Рівень витрат на контролювання якості істотно залежить від добре обґрунтованого вибору тих або тих методів контролю. З них найбільш ефективними вважають: за впливом на перебіг технологічного процесу - активний; за засобами, що використовуються, - автоматизований; за організаційними формами - статистичний.

Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспро-можності продукції, що виробляється підприємствами нашої держави полягає передовсім у такому:

1). Високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;

2). Підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої пов'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;

3). Конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;

4). Підвищення якості та конкурентоспроможності продукції впливає на зростання продуктивності суспільної праці, структуру виробництва та функціональний розподіл потужностей, темпи й ефективність науково-технічного прогресу.

Отже питання конкурентоспроможності і якості є актуальними і взаємопов'язаними. Якість розглядається не тільки як необхідна умова продажу товару в умовах конкуренції, а вона стала показником національного багатства і, що особливо важливо, фактором виходу із соціальної та економічної кризи. В свою чергу підвищення конкурентоспроможності є не лише умовою підвищення продажу, а й умовою підвищення загального рівня життя населення.

Висновки за розділом 3

Ознайомившись з усіма шляхами вдосконалення систем стандартизації та сертифікації продукції України, стало можливим виділити такі найзначніші моменти:

1. Удосконалення нормативної бази має здійснюватись на основі передового досвіду міжнародної та регіональної практики за двома напрямками:

- удосконалення методології та процедури актуалізації існуючої бази нормативних документів;

- створення методології та процедур розробки нових нормативних документів, що відповідають сучасним потребам ринку та суспільства.

2. Систему стандартизації можна визнати ефективною, якщо вона забезпечує своєчасну розробки високоякісних стандартів, та їх результативно використовують учасники ринку. З цією метою доцільно запропонувати для удосконалення національної нормативної бази такі заходи:

- розробка методології визначення пріоритетних напрямів стандартизації на засадах вивчення попиту та прогнозування розвитку нових об'єктів стандартизації;

- розробка підходів та методології достандартизаційних досліджень з використанням інструментів управління знаннями з метою інтеграції стандартизації в дослідження та проектування;

- удосконалення процедур розробляння нормативних документів для прискорення реагування стандартизації шляхом вибору оптимальних форм та методів стандартизації з урахуванням різних стадій життєвого циклу продукції.

ВИСНОВКИ

В Україні існує тенденція на покращення систем менеджменту якості, використання міжнародних стандартів на підприємствах є підтвердженням цьому. Цей процес лише може бути прискореним чи уповільненим обставинами, які складаються у світі. Важливо йти поряд із тенденцією на покращення нових технологій, наукових розробок, використання молодих та перспективних кадрів, які виведуть виробництво на новий технічний рівень. Оскільки якість є невід'ємною частиною виробництва та підприємства, важливим є обґрунтування найбільш прийнятних у даних умовах системи показників і методу оцінки якості.

Нині обов'язковою умовою виходу на міжнародний ринок є наявність у продавця сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність продукції вимогам міжнародних стандартів ICO серії 9000, які швидко поширюються в світі і регулюють єдині всесвітні вимоги до систем якості фірм-постачальників. Нині складається така ситуація, що фірми, які не володіють сертифікатом на систему якості, підтверджуючи тим самим її відповідність стандартам ICO серії 9000, майже не мають шансів на укладання більш-менш пристойного контракту і на участь у міжнародних тендерах, а їх товар оцінюється на світовому ринку в 2-4 рази дешевше.

Крім того, потрібно брати до уваги, що забезпечення якості відповідно до стандартів ICO серії 9000 - це умова необхідна, але не завжди достатня для гарантії конкурентоспроможності товару, оскільки багато фірм й далі вдосконалюють виробництво з орієнтацією на випуск товару з ще кращими якісними параметрами, ніж цього вимагають указані стандарти.

На початку 1993 року Україна стала членом ISO та Міжнародної електротехнічної комісії - ІЕС [4, c.45]. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнами світу брати участь у діяльності більш ніж 1000 міжнародних робочих органів технічних комітетів по стандартизації і сертифікації та використовувати понад 12000 міжнародних стандартів [14].

Для набуття максимально можливого зиску та іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати і сертифікувати також власні системи якості. Згідно з міжнародним стандартом ICO 8402 «Якість. Словник» система якості являє собою сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійснення загального керування якістю. Відповідний рівень такої системи підтримується сертифікатом, який видається підприємству на певний строк - один рік, два роки тощо. Правом видачі сертифікату на систему якості може володіти національний орган по сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати таку функцію акредитованій для цієї мети організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифікату на неї дозволяється залучати будь-яку закордонну фірму, що займається сертифікацією. Вагомість сертифікату і рівень довіри до нього залежить від іміджу організації, яка видає такий документ.

На підприємствах України аналогічні системи якості ще треба створювати. Вони повинні обов'язково передбачати комплексне управління якістю, що вимагає лише колективної діяльності і спільних зусиль.

При цьому дуже важливою і вкрай необхідною треба визнати активну політику підтримки підприємств у справі розробки, запровадження і сертифікації систем якості продукції.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 року № 2408-III (із подальшими змінами і доповненнями). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/anot/2408-14

2. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 (із подальшими змінами і доповненнями). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/46-93

3. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня 2001 року № 2406-III (з подальшими змінами і доповненнями). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2406-14

4. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг: Підручник / Салухіна Н.Г., Язвінська О.М.-- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 336 с.

5. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Болотніков А. О. -- К.: МАУП, 2005. 144 с.

6. Пархоменко М.М. Міжнародний досвід забезпечення якості продукції // Форум права. - 2010. - №3. - С.334 - 350.

7. Зимовець Г.О. Стандартизація і сертифікація як основні елементи забезпечення якості продукції // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії . - 2008.- №3(13). - С.102 - 106.

8. Васильєва Л.П. Система стандартизації в Україні // Технологія та конструювання в електронній апаратурі . - 2005. - №6. - С.58 - 64.

9. Голінка І. Розвиток стандартизації на міжнародному, регіональному та національному рівнях // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2009.- №1. - С.11-17.

10. Друзюк В., Федак. О. Система управління якістю - інвестиція в майбутнє Стандартизація, сертифікація, якість. - 2009. - №1. - С.51 - 54.

Размещено на Allbest.ur