До потужних забруднювачів повітряного простору слід зарахувати підприємства хімічної, медичної та мікробіологічної промисловості. Вони викидають до атмосфери сірчисті й азотисті гази, сполуки хлору, формальдегіду, продукти гідролізних виробництв тощо, які шкодять здоров'ю населення.

До шкідливих фізичних впливів відносять шум, вібрацію, електромагнітні хвилі. Негативні наслідки забруднення розвиваються у часі й розосереджені у просторі. Хімічні речовини потрапляють до природного середовища у процесі господарської діяльності людини, передусім до атмосферного повітря, водойм, ґрунтів. При цьому відбувається їхній взаємний перерозподіл.

Впливи є безпосередні і опосередковані, коротко- і довготривалі, виявляються у вигляді механічних порушень, руйнування, теплового ефекту. Наслідки є оборотні і необоротні, первинні та вторинні.

Як відомо, у 159 країнах, що входять до ООН, створені спеціальні служби охорони навколишнього середовища. Усі вони, разом із регіональними органами ООН, розробляють чимало проектів у цій царині на користь людству. Проте життєве середовище людини набуває дедалі драматичнішого вигляду, про що нагадує трагедія Чорнобиля.

Отже, в системі «виробництво -- природа» перевага не може бути віддана ні виробництву перед навколишнім середовищем, ні навколишньому середовищу перед виробництвом. Необхідно забезпечити таку взаємодію компонентів системи «виробництво -- природа», при якій високі темпи економічного росту і задоволення потреб населення поєднуються із збереженням і відновленням якості навколишнього середовища.

Тому необхідно проводити ряд заходів з метою раціоналізації природокористування і екологізації господарської, перш за все виробничої діяльності.

Екологія виробництва - це розширене відтворення природних ресурсів шляхом вдосконалення технології, організації матеріального виробництва, підвищення ефективності праці в екологічній сфері. Екологізація виробництва є складовою економічної політики держави. Основи екологічної політики України визначені «Законом про охорону навколишнього природного середовища».

Дія екологічного фактору впливає на:

- недопустиму концентрація шкідливих видів виробництва;

- потребу врахувати рельєф місцевості, мікрокліматичні умови та розу вітрів при проектування промислових підприємств;

- створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені від постійного проживання людей.

5. Порівнянна характеристика вітчизняних та зарубіжних факторів та нові тенденції в співвідношенні окремих факторів

Традиційно у вітчизняній економічній літературі виділяються наступні групи фактори розміщення: природні, демографічні, економіко-географічні, економічні. Найбільш використовувані фактори названі в гр. 1 табл.1.

Таблиця 1. Відповідність деяких вітчизняних і зарубіжних факторів

Характерно, що самі назви (не говорячи вже про загальновідому практику застосування) несуть відбиток епохи побудови індустріального суспільства першої половини XX в. з властивим їй екстенсивним способом господарювання при обмеженому застосуванні ринкових регуляторів.

У зарубіжній теорії і практиці в даний час прийнятий декілька інший стандартний набір чинників. В першу чергу розрізняють дві великі групи чинників: так звані «жорсткі» і «м'які».

Під «жорсткими» розуміються кількісно вимірювані чинники:

а) орієнтовані на виробничі ресурси (земля, робоча сила, капітал);

б) орієнтовані на виробництво і збут продукції (близькість партнерів по кооперації, інфраструктура, структура населення і споживання);

в) встановлені державою (податки, система господарювання, субсидії і програми підтримки).

Якщо між вітчизняними і жорсткими чинниками ще можна провести паралелі, то м'які чинники в число перших поки не включені взагалі. Вони стосуються перш за все кількісно важкозмірювадьних категорій: рівня розвитку соціального середовища населеного пункту, його, якщо можна так виразитися, дружності економіці. Як м'які чинники найчастіше згадують:

ь стабільність політичної ситуації;

ь стабільність суспільного клімату;

ь кваліфікацію зайнятих по найму;

ь регіональну структуру економіки і окремих підприємств;

ь якість системи освіти і професійної підготовки кадрів;

ь оснащення регіону вузами, технологічними центрами, дослідницькими організаціями;

ь наявність чинників, орієнтованих на виробництво послуг (економічний і податковий консалтинг, реклама, маркетинг);

ь відношення до економіки основних дійових осіб регіону (підприємств і союзів підприємців, що працюють по найму і профспілок, комунальних і регіональних адміністрацій, політиків);

ь якість життя в регіоні (якість житла, екологічна ситуація, культурні і рекреаційні можливості і т.д.).

Співвідношення між окремими чинниками розміщення і їх значущість знаходяться в постійному русі. Все ж таки для середини 90-х років можна зафіксувати декілька загальних змін, які в ще більшому ступені діятимуть на рубежі століть.

Найважливішою тенденцією є те, що значення жорстких факторів розміщення знизилося на користь м'яких. Саме м'які фактори все частіше стають умовами економічного успіху.

По групі жорстких чинників відповідно до структурної перебудови економіки від первинного (сільське господарство) до вторинного (промисловість) і третинного (послуги і інформація) секторів чинники «земля», «близькість до джерел сировини», «витрати на заробітну платню і первинний капітал» втрачають своє значення на користь агломераційних переваг (близькості ринків, оснащення інфраструктурою і т.д.).

В ході подальшого розвитку транспорту і комунікацій знизилася роль транспортних витрат. В той же час якість транспортних з'єднань (наявність міжнародних аеропортів, швидкісних залізничних ліній) грає першорядну роль.

Серед м'яких чинників визначальну вагу одержують стабільність економічного, соціального і політичного стану. Зростає значення близькості до дослідницьких центрів, хороших умов життя для висококваліфікованих трудових ресурсів. Важливим чинником стає і сама наявність у управлінських структур регіону стратегії узгодженого розвитку, яка головної своєю метою повинна мати створення сприятливого іміджу регіону.

Актуальною вимогою стає жорстка робота по аналізу і позитивному впливу на м'які чинники розміщення. Зацікавлені в цьому регіональні і муніципальні органи влади і управління підштовхуються до довготривалої діяльності по поліпшенню виробничої, соціальної, інституційної і екологічної інфраструктур регіону, створенню і підтримці його іміджу як засоби залучення інвестицій. Іншими словами, регіон з місця реалізації маркетингових рішень господарюючих суб'єктів сам перетворюється на продукт, який є предметом збиту на ринку.

Контрольні питання

1.Дайте визначення економічного закону. На яких економічних законах грунтується розміщення продуктивних сил як галузь економічної науки?

2.У чому полягає відмінності між економічними законами і закономірностями?

3.Назвіть основні закономірності розміщення продуктивних сил і розкрійте їх сутність.

4.Глобалізація і регіоналізація як світові закономірності розвитку продуктивних сил. Національні особливості глобалізації і регіоналізації в Україні.

5. Поясніть сутність регіональної економічної інтеграції.

6.Дайте визначення і розкрійте зміст принципів розміщення виробництва. Чим визначається пріоритетність принципів регіональної економіки?

7.Назвіть основні групи факторів і поясніть їх значення в господарській практиці.

8.Наведіть приклади жорстких і м'яких факторів. Чому у розвинутих країнах м'які фактори оказують більший вплив на функціонування виробництва?

9.У чому полягає значення критеріїв розміщення продуктивних сил?

10.Виявите принципові відмінності між закономірностями, принципами і критеріями розміщення продуктивних сил.

Завдання до самостійної роботи

1. З'ясуйте, які закономірності знайшли відображення в кожному принципі РПС?

Рекомендована література

1.Алаев Э. Б. Социально-экономическая география. Понятийно - терминологический словарь.- М.: Мысль, 1983. -С. 77, 79-80, 191-193, 201.

2.Гаврилов А. И. Региональная экономика и управление. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - С.156-164.

3.Голиков А.П. Размещение производительных сил и регионалистика. - Харьков: Олант, 2002. - С.12-28.

4.Дорогунцов С. I., Пiтюренко Ю. I., Олійник С.Я. та iн. Розмiщення продуктивних сил України та регіональна економіка. - К.: КНЕУ, 2005. - С.60-86.

5.Заблоцький Б.Ф.Регіональна економіка. - Львів: «Новий світ-2000», 2007. - С.34-39.

6.Іщук С.І. Розмiщення продуктивних сил i регіональна економіка:Навч. посіб.-К.: 2006.- С.8 - 39.

7.Карлова І. Глобалізація: сутність, наслідки та вплив на соціально- економічний розвиток України// Актуальні проблеми економіки - 2008. - № 11. - С.41-52.

8.Круш П.В. Регіональне управління.-К.:ЦУЛ,2007.- С.90-134.

9.Клиновий Д. В., Пепа Т.В. Розмiщення продуктивних сил i регiональна eкономікa України / За ред.Л.Г.Чернюк: Навч. посіб. К.: ЦНЛ,2006. - С. 23-50, 71-89.

10.Манів З.О. Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка.-Львів: «Магнолія -2006», 2007. - С.30-60.

11.Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії -К.: Вища шк.,1994.-С.45-60.

12.Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є.П. Качана. - К.: Вища шк., 2005. - С.10-18.

13.Розміщення продуктивних сил України/ за ред. В.В. Ковалевського. - К.: Т-во „Знання», КОО, 2001. - С.21-31, 96-120.

14.Стадницький Ю. l., 3aгородній A. Г., Данилович Т. Розмiщення продуктивних сил (теоретичні основи).-К.: Знання, 2008.- С.87-128.

15.Стадніцький Ю.І.Класифікація підприємств за факторами розташування: теоретичний та практичний аспект//Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №3. - С.108-116.

1. Размещено на Allbest.ru