Методологічні основи формування господарського механізму регіону

Специфікою розміщення виробництва в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин є врахування закономірностей розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, які відображаються в сучасних господарських формах диверсифікації виробництва транснаціональних корпорацій. Цей підхід передбачає створення умов реалізації регіональних факторів ресурсного забезпечення відтворювального процесу при поєднанні вертикальної і горизонтальної спеціалізації в межах окремих відносно відокремлених територіальних виробничих структур.

В сучасних умовах формування соціально-економічної системи в Україні аналіз розміщення продуктивних сил доцільно розглядати відносно економічного, географічного та соціального факторів.

Економічний фактор визначає механізм розміщення продуктивних сил у відповідності з дією економічних законів і, передусім, закону узагальнення виробництва, закону накопичення, закону вартості. Цей процес пов'язаний з внутрішньодержавним та міжнародним розподілом праці відносно законів функціонування та розміщення капіталу.

Географічний фактор уособлює територіальну і сировинну залежність виробництва, розміщення його відносно постачальників сировини та споживачів.

Соціальний аспект розміщення виробництва передбачає реалізацію соціальних законів.

Розділ 3."Економічні основи оптимізації регіонального управління". Формування господарського механізму регіону пов'язано з проблемою оптимізації регіонального управління. Аналіз методів оптимізації регіонального управління здійснено відносно врахування законів економічного розвитку, методів, які забезпечують збалансування пропорцій на загальноекономічному рівні, а саме: ідей Ф. Кене, втілених в "Економічній таблиці", схем розширеного відтворення К. Маркса, умов рівноваги чистого національного продукту, згідно вчення Дж.М. Кейнса, методів оптимізації балансів народного господарства і міжгалузевих балансів. На основі наведених закономірностей розміщення продуктивних сил обґрунтовується зміст методологічних підходів збалансування народногосподарських пропорцій. Обґрунтування здійснено відносно аналізу методологічних основ оптимізації народногосподарських пропорцій на основі врахування законів економічного розвитку. Даний підхід розглядається в дисертації відносно механізму функціонування складових частин економічної системи, відносно діалектики частини і цілого, взаємозв'язку і взаємообумовленості цілісної системи та її окремих частин. В умовах ринкового господарства особливістю є врахування механізму функціонування частин в формі суб'єктів приватної і комунальної власності. На прикладі Федеративної Республіки Німеччини аналізується прояв закону накопичення капіталу в ХХ столітті в формі різноманітного злиття суб'єктів господарювання. Такі об'єднання або асоціації капіталів отримали розвиток в формі багатопрофільних концернів вертикальної і горизонтальної кооперації. Відносно територіального фактору закономірним явищем стала концентрація промисловості в Німеччині навколо "Дрезднер банка" і "Дойче банка".

Відносно необхідності забезпечення цілісності народногосподарських систем в дисертаційній роботі обґрунтовується розробка адекватних методів і механізмів по її забезпеченню та підтримці. Формою такого підходу стали міжгалузеві баланси. Виходячи з цього обґрунтовується особливість балансового методу аналізу народного господарства в його розвитку відносно принципів, закладених в працях П.І. Попова, Л.М. Літошенко, О.О. Квіткіна та розвинутих в працях В. Леонтьєва та інших авторів.

Обґрунтовується положення, згідно якого за допомогою методу затрати-випуск можливо вивчити географічні наслідки переміщення промисловості і населення, зміну смаків споживачів, виникнення нових галузей. Обґрунтування здійснено виходячи з урахування того, що регіональний матричний аналіз являє собою опис національної просторової економіки у вигляді системи взаємозв'язаних товарних потоків, а для комбінування матричних моделей окремих районів необхідні знання дійсних об'єктів територіального планування.

В дисертації зроблено висновок, що всі результати, одержані за допомогою методу затрати-випуск, суттєво залежать від регіонального поділу. В свою чергу вибір районів значною мірою визначається класифікацією галузей.

В дисертації обґрунтовується методологічний підхід, згідно якого зміст розрахунків по збалансованості моделі зводиться до визначення (відповідно відомої долі кожного району в національному кінцевому попиті на регіональні і місцеві товари) необхідних обсягів випуску національних галузей. Потім на цій основі розраховується повна продукція регіональних і місцевих галузей, яка включає як витрати, необхідні для виробництва національної продукції, так і частину кінцевого попиту.

Відносно методів оптимізації в масштабі великих регіональних комплексів в дисертації обґрунтовуються методи: лінійного програмування, аналізу промислового комплексу, побудова гравітаційних (потенційних) моделей.

Цілісним підходом комплексного методологічного обґрунтування оптимізації регіонального устрою і управління в умовах переходу до ринкових відносин в Україні передбачається система взаємообумовлених заходів, які забезпечують збалансованість народногосподарських пропорцій на основі найбільш раціональних методів оптимізації з урахуванням кейнсіанських методів макроекономічного збалансування.

Цілісний підхід до обґрунтування економічних відносин визначається структурою суб'єктів господарювання, які склалися в Україні в цілому і, зокрема, на рівні області. Окрім суб'єктів міського господарства, на території регіону функціонують підприємства загальнодержавної і недержавної форм власності. При цьому всі суб'єкти господарювання діляться на підприємства виробничої та невиробничої сфери. Дана структура обумовлена специфікою реалізації відтворюваних процесів на території регіону. Виходячи з того, що фінансово-економічну базу регіону складають суб'єкти господарювання, а також фінансові ресурси регіону, оптимізація моделі регіону визначається механізмом функціонування його трьох основних рівнів: рівнем міського господарства, підприємствами загальнодержавної власності та об'єктів господарювання недержавної форми власності.

Методи регулювання обґрунтовуються на основі принципів теорії попиту і теорії пропозиції. Зроблено висновок про раціональність використання основ теорії попиту для розробки принципів регулювання на державному і регіональному рівні в умовах переходу України до ринкових відносин. При цьому обґрунтовується механізм побічної дії на мотиваційну діяльність підприємців за допомогою: операцій держави на відкритому грошовому ринку, регулювання обліковою ставкою, регулювання обов'язковими резервами комерційних банків.

Відносно можливого використання методів регулювання обґрунтовуються положення ідей Дж.М. Кейнса, П. Самуельсона, а також Л. Ерхарда про соціальну направленість ринкової економіки.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок про раціональність використання в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин побічних методів державного регулювання, заснованих на теорії збалансованості народногосподарських пропорцій через регулювання сукупного попиту, заснованого на ідеях Дж.М. Кейнса.

Формування господарського механізму регіону передбачає вдосконалення фінансової системи. Питома вага національного доходу, яка направляється на відтворювальні процеси, має бути оцінена відносно рівня соціально-економічного розвитку регіонів, їх участі в створенні національного доходу держави та об'єктивних потреб.

Відносно загальнодержавного рівня аналізується механізм перерозподілу грошових коштів між областями країни згідно динаміки нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів в бюджети областей, субвенцій і дотацій бюджетам областей, суми коштів, які передаються із бюджетів Рад народних депутатів в Державний бюджет України. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку в Україні динаміка нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів в бюджети областей свідчить про відсутність стабільного та збалансованого підходу до їх визначення (табл. 3).

На основі аналізу процесів формування прибуткової частини місцевих бюджетів, згідно Закону України "Про бюджетну систему України", Закону України "Про місцеве самоврядування", законах України про бюджет України на поточний рік та інших законодавчих актів, зроблено висновок про необхідність удосконалення фінансової системи регіонів на основі об'єктивного підходу до використання закономірностей економічного розвитку і відтворюючих процесів в умовах ринкової економіки. На конкретному фактичному матеріалі аналізується динаміка механізму фінансування статей видаткової частини бюджету Полтавської області.

В 1998 р. податок на додану вартість та акцизний збір у повному обсязі зараховуються до доходів Державного бюджету України.

В 1998 р. податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян зараховується до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя.

Таблиця 3. Динаміка нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів в бюджети областей

* - розрахунок проводився за податком на доход

** - в 1992 і 1993 рр. прибутковий податок з громадян повністю зараховувався до місцевих бюджетів

*** - в 1997 р. податок на добавлену вартість в повному обсязі зараховується до Державного бюджету України

**** - крім акцизного збору з ввезених на територію України підакцизних товарів

Розділ 4. "Ресурси регіону. Механізм їх використання". Підхід до класифікації ресурсів обґрунтовується відносно їх статичного і динамічного стану. Так, природні ресурси, які оцінено, але не розроблено, відносяться здебільшого до статичного рівня в класифікаційній оцінці. Разом з тим, пізнання економічної сутності ресурсів правомірне через вивчення їх в динаміці. При цьому обґрунтовується положення, згідно якого визначення і класифікація ресурсів відносно їх кругообігу, з точки зору їх матеріально-предметного змісту, визначає підхід, відносно якого правомірно передбачити механізм перетворення ресурсів, тобто процес перевтілення одного виду ресурсів в інший.

В дисертації обґрунтовується положення, згідно якого механізм реалізації економічної сутності ресурсів проявляється у відтворенні суспільного капіталу. В процесі кругообігу капіталу здійснюється прояв характерних особливостей ресурсів відносно їх споживчої вартості і вартості, що слугує мотиваційним механізмом економічного змісту суспільного відтворення.

Відносно існуючих класифікаційних схем в економічній літературі обґрунтовується раціональність віднесення до економічних ресурсів грошових коштів і території. Окрім наведених раніше підходів, обґрунтовується положення, згідно якого до важливих ресурсних характеристик відноситься форма території адміністративної одиниці. При цьому одним з важливих параметрів форми території є її компактність. Виходячи з наведених вище методологічних підходів обґрунтовується класифікаційна система ресурсів регіону, яка заснована на економічному підході до змісту ресурсного потенціалу і з врахуванням категорії "територія".

Згідно цієї кваліфікаційної схеми, матеріальні і трудові ресурси об'єднані в економічні. Трудові ресурси відокремлені від людських з тієї точки зору, що людські ресурси більш об'ємні відносно їх соціально-економічної природи. Трудові ресурси в даній термінологічній інтерпретації виражають економічну сутність і форму людських ресурсів. Виходячи з цього, трудові ресурси відображають якісну і кількісну характеристику людини відносно здатності до праці і оцінку її вкладу у вироблений суспільний продукт.

Матеріальні ресурси, виходячи з своєї економічної природи, доцільно поділяти на основні і обігові. Основні ресурси включають територію, як економічну категорію, і основні фонди, які розташовані на цій території. Обігові ресурси, як складова частина матеріальних, складаються із природних ресурсів (сировина), предметів праці (матеріали) і грошових коштів.

Обґрунтовується підхід до класифікаційного впорядкування матеріальних ресурсів відносно економічної їх оцінки. Відносно існуючих підходів в економічній літературі до визначення і класифікації матеріальних ресурсів, в дисертації обґрунтовується положення, згідно якого предмети і засоби праці подані відносно основних і обігових ресурсів. Територія враховується як економіко-географічний ресурс і відноситься до основних ресурсів згідно з її економічним змістом відносно участі в створенні нової товарної вартості.

Оцінки, що використовуються при взаємовідношенні суспільства і підприємств, які використовують природні ресурси, поділяються на три групи. До першої групи відносяться оцінки суспільної корисності природних ресурсів. До другої групи належать вартісні, нормативно визначені оцінки, які відображають цінову і податкову політику держави відносно використання природних ресурсів. Третя група - ринкові ціни. Кількісні визначення вартісної оцінки природних ресурсів базуються на двох показниках: 1) витрати на підготовку їх використання і 2) прибуток споживача від використання ресурсів.

Кількісна характеристика використання природних ресурсів визначається через вартісні показники, які характеризують ефективність господарської діяльності і, зокрема, прибутку. Для цього правомірно передбачити участь в процесі виробництва двох основних факторів - праці (L) і капіталу (К). Функціональна залежність кількості продукції Y має вигляд:

Y = F(L, K) (2)

Якщо врахувати, що фірма продає свою продукцію за ціною Р, виплачує працівникам заробітну плату W і арендує капітал по ціні R, то

Прибуток = PY - WL - RK (3)

Для того, щоб відобразити, яким чином прибуток залежить від факторів виробництва (ресурсів), використовується виробнича функція Y = F(K,L). Підставляючи її в рівняння (2), одержимо:

Прибуток = PF(K,L) - WL - RK (4)

Це рівняння показує, що прибуток залежить від ціни на продукцію Р і цін на фактори виробництва W і R, тобто факторів L і K. В цьому випадку конкурентного ринку кількісне визначення використаних у виробництві ресурсів - праці і капіталу - визначає максимізацію прибутку. Таким чином, робиться висновок, що чисто ринковий кон'юнктурний підхід до кількісного визначення ресурсів через вартісні величини заснований на їхньому похідному характері попиту на ресурси.

Відносно регіонального аспекту використання природних ресурсів аналізується чинне законодавство України і, зокрема, "Кодекс про надра", Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Земельний кодекс", законодавчі акти про місцеве самоврядування і місцеві державні адміністрації.

Підхід до аналізу трудового фактору застосовано відносно його оцінки в створенні нової вартості. При цьому враховуються і аналі-зуються два наукових підходи, які обґрунтовують джерело створення нової вартості та механізм ціноутворення - принципи класичної політичної економії і маржиналізму.

В дисертації обґрунтовується оцінка трудового фактору в створенні нової вартості на регіональному рівні відносно її трактовки класичною політичною економією, а саме: як величини, що визначаються вартістю робочої сили, яка виступає в формі заробітної плати як перетвореної форми вартості робочої сили. На цій основі обґрунтовується підхід до оцінки трудового фактору на регіональному рівні відносно органічної побудови капіталу.

Розділ 5. "Формування і вдосконалення регіональної економічної політики". Підходи щодо розробки соціально-економічної політики на регіональному рівні доцільно розглядати відносно закономірностей економічного розвитку і принципів, що застосовуються в світовій практиці, з врахуванням різних модифікацій теорій соціально-економічного регулювання Дж.М. Кейнса і М. Фрідмана.

У визначенні цільової функції регіональної політики в Україні доцільно враховувати вчення Я. Тинбергена в області економічної політики. В дисертації зроблено висновок про необхідність комплексного підходу і вирішення цієї проблеми, а саме: обґрунтовується підхід відносно необхідності визначення функції переваги, тобто такої послідовності цілей, яка забезпечувала б найбільш ефективний результат на кожному етапі проведення економічної політики. Другим етапом є процес визначення послідовності елементів економічної політики, в процесі якого обґрунтовується розмірність цільової функції, а отже, сфера державного регулювання економікою. При цьому встановлено, що по мірі накопичення досвіду державного регулювання ринковою економікою, відбувається невпинне скорочення розмірності цільової функції.

На основі проведених досліджень обґрунтовується положення, відносно якого метою економічної політики в Україні в короткотерміновому періоді є вирішення завдань переважно мікрорівневої стабілізації. До завдань довгострокового періоду правомірно віднести ті, рішення яких забезпечують стабільний економічний ріст, стабілізацію і рівновагу на макрорівні. При цьому вибір інструментів економічної політики не повинен бути взаємовиключаючим відносно досягнення наведених вище завдань. Це означає, що використання, наприклад, грошової політики з метою зниження інфляції може негативно відобразитися на темпах економічного росту, якщо не використати для ліквідації можливого розбалансування суто політичні інструменти. З іншого боку, потрібні політичні й економічні прийоми стабілізації на грошовому ринку і вплив на рівень інфляції у випадку використання економічних важелів фіскальної політики, які забезпечують в більшій мірі бюджетне регулювання з метою забезпечення економічного росту.

Необхідною складовою успішного проведення регіональної економічної політики є вдосконалення механізму бюджетних відносин і грошової політики, що знаходиться переважно в компетенції центральних органів влади.

Відносно факторів, які сприяють удосконаленню регіональної економічної політики на правовому рівні, обґрунтовуються напрямки вдосконалення відносин на рівні державної і комунальної власності, системи податків, в області законодавчих актів про бюджетну систему в Україні.

В дисертації обґрунтовується необхідність відродження інституту планування на загальнодержавному і регіональному рівнях, методологічні основи планування в ринковій економіці і законодавчі основи його забезпечення. Обґрунтовується необхідність процесу планування, який заснований на директивних принципах для координації заходів в короткотерміновому і довгостроковому періодах з метою забезпечення послідовного і рівномірного переводу економіки України на ринкові принципи функціонування і управління.

Вирішення цього завдання передбачає розробку відповідного плану по періодах із врахуванням визначення фінансових і матеріальних джерел, які забезпечували б реалізацію накреслених цілей.

Використання знань про закономірності ринкової економіки передбачає підхід до методів планування в довгостроковому періоді по забезпеченню основних пропорцій в економічній структурі України, що зумовлюють стан рівноваги на рівні всього народного господарства країни. При цьому інструментом для досягнення і підтримки стану збалансованості на рівні регіону і країни в цілому можуть бути інвестиції, інтенсивність яких регулюється з боку держави через прямі і побічні методи на плановій основі.

Відносно методологічного підходу і принципів планування в ринковій економіці, обґрунтовується положення, згідно якого об'єктивність планових показників визначається пізнанням і можливістю використання економічних законів. У зв'язку з цим заслуговує на увагу питання вивчення і оцінки механізму функціонування економічних систем з точки зору швидкості обігу капіталу на всіх фазах відтворювального процесу. Відносно даного підходу правомірно орієнтуватися на стан рівноваги в цілому по суспільству, виходячи з об'єктивної необхідності в перерозподілі національного прибутку. В цьому випадку питання залежить від розробки оптимального механізму розподілу грошових коштів між областями країни. Виходячи з того, що цей механізм перерозподілу грошових коштів виступає функцією об'єктивного процесу по забезпеченню збалансованості на рівні всієї держави, він повинен виражатися у формі плану. Згідно з цим обґрунтовується об'єктивний підхід до перерозподілу прибутку між областями України на основі оцінки регіонального потенціалу, що визначається відносно регіональних економічних факторів. В динаміці оцінку цих факторів правомірно визначити через швидкість їх обігу. Це положення в дисертації ґрунтується на тому, що різні швидкості обігу забезпечують різну масу прибутку, що в сукупності визначає економічний потенціал регіону. Відносно такого методологічного підходу функція планування відображає його об'єктивну основу як процесу, який відбувається у відповідності з дією економічних законів.

Необхідність макроекономічної стабілізації потребує розробки методологічних підходів до планування відносно сфери комунальних послуг населенню регіону. Це положення ґрунтується на тому, що галузі, які забезпечують надання комунальних послуг в Україні в період переходу до ринкових відносин, є переважно монополізованими господарськими структурами в складі державної чи комунальної власності. Питання об'єктивної оцінки послуг таких підприємств, а отже, збалансованості через планування в сфері комунальних послуг доцільно розглядати на основі визначення по суспільству середньої норми прибутку у взаємообумовленості з органічним складом капіталу даної галузі. Процес визначення ціни продукції монополізованих галузей, і в даному випадку в сфері комунальних послуг через встановлення середньої норми прибутку в результаті переливання капіталу, відображає об'єктивний підхід до проблем ціноутворення. Таким чином, плануючий орган на макрорівні буде мати механізм оцінки показників монополізованих структур в єдиному відтворювальному процесі на основі дії об'єктивних економічних законів.

Формою директивного планування на регіональному рівні в сучасних умовах є обласний фінансовий план на поточний рік або обласний бюджет. Відносно фінансового планування аналізуються фактори, які визначили особливість формування видаткової частини обласного бюджету на прикладі Полтавської області.

В дисертації обґрунтовується необхідність створення плануючого органу з конкретними обов'язками та правами на рівні окремого управління в складі державної адміністрації області.

Управління суб'єктами господарювання на регіональному рівні потребує вдосконалення на основі закону про Кабінет Міністрів України. В даному законі, виходячи з діючого механізму вертикальної виконавчої влади, правомірно передбачити розроблення і уточнення прав і обов'язків міністерств відносно підприємств всіх форм власності і рівнів підпорядкування, порядок відносин міністерств з природними монополіями.

На основі проведеного аналізу робиться висновок, що крім договірної основи відносин виконавчих органів державної влади з підприємствами недержавної форми власності на період переходу до ринкових відносин і з метою впорядкування процесу макроекономічної стабілізації, правомірно встановити права обласних державних адміністрацій відносно механізму управління, які визначають регулювання виробництва.

Удосконалення відносин обласної державної адміністрації з підприємствами всіх форм власності, які розташовані на території регіону, а також управління економікою регіону визначається на рівні вдосконалення відносин обласної державної адміністрації з органами місцевого самоврядування. Відносно даного положення обґрунтовується необхідність удосконалення законодавчої бази України у сфері господарської діяльності та відносин власності на регіональному рівні.

Висновки

1. Формування господарського механізму регіону передбачає розробку відповідного методологічного забезпечення, що є складовою наукового підходу по досягненню поставленої цілі дослідження.

Підхід до обґрунтування формування господарського механізму регіону передбачає використання різноманітних методів аналізу, заснованих на принципах діалектики, методів аналізу класичної політичної економії, маржиналізму, теорії попиту, теорії пропозиції, кейнсіанських методів.

Теоретичною основою щодо формування та вдосконалення господарського механізму регіону є аналіз та обґрунтування природи регіонального явища відносно його сутнісних основ. Механізм пізнання об'єктивних форм реалізації регіонального явища відбувається у результаті пізнання природи явища на його сутнісному рівні через причинно-наслідкову взаємообумовленість, що визначається дією економічних законів.

Постановка питання про необхідність розробки і вдосконалення регіонології засобами теоретичних основ цього явища передбачає його вивчення відносно вихідних економічних категорій і механізму прояву в системі економічних категорій і законів. Цей підхід застосовано в поєднанні з широким розповсюдженням в зарубіжній економічній літературі прагматичним підходом до методів аналізу і, особливо, на основі методів аналізу маржиналізму. При цьому використання в економічній літературі досвіду в аналітичному механізмі на сучасному етапі правомірно передбачити відносно діалектичного підходу, який передбачає використання сучасних і класичних методів аналізу.

2. В сучасних умовах в Україні обґрунтування регіональної економічної політики визначається постановкою завдань і економічних цілей, які визначаються специфікою перехідного періоду до ринкових відносин. Відносно короткотермінового періоду - це мета мікрорівневої стабілізації. До завдань довгострокового періоду правомірно віднести ті, вирішення яких забезпечує стабільне економічне зростання, стабілізацію і рівновагу на макрорівні. При цьому вибір інструментів економічної політики не повинен бути взаємовиключаючим відносно досягнення наведених вище цілей. Це означає, що використання, наприклад, грошової політики з метою зниження інфляції може негативно відбитися на темпах економічного росту, якщо не використати для усунення можливого розбалансування суто політичні інструменти. Тому потрібні політичні та економічні прийоми стабілізації на грошовому ринку і вплив на рівень інфляції у випадку використання економічних важелів фіскальної політики, які б забезпечували в більшій мірі бюджетне регулювання з метою забезпечення економічного росту.

3. Функцію управління обласної державної адміністрації об'єктами комунальної, загальнодержавної і недержавної форм власності правомірно розглядати відносно можливого використання відповідних інструментів регулювання на регіональному рівні. При цьому постановка мети по забезпеченню рівноваги на рівні окремого регіону міцно пов'язана з вирішенням цього питання на загальнодержавному рівні. З точки зору кейнсіанських принципів, використання грошової політики, з метою стабілізації і забезпечення рівноваги, реалізується шляхом регулювання грошової маси Національним Банком України, через обіг державних облігацій, регулюванням резервною ставкою комерційних банків і прийомами фіскальної державної політики.

4. Закономірним при розробці оптимальних моделей регіонального устрою та управління в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин є врахування принципів раднаргоспної системи господарювання, які визначали соціальну орієнтацію економіки в 20-ті роки і особливо в 1958-1965 рр. В сучасних умовах відносно раднаргоспної форми управління передбачаються моделі, які відповідають вимогам сучасності. Цей підхід відображає об'єктивну обумовленість виділення і врахування в соціально-економічній структурі України відносно відокремлених господарчих систем, які відображають сутність регіональних явищ і закономірності соціально-економічного розвитку.

5. Еволюція процесу спеціалізації відносно відокремлених товаровиробників в процесі дії закону усуспільнення виробництва визначає якісно нові форми виробничих структур з специфічною особливістю механізму їх внутрішньої кооперації. Такою формою відносно відокремлених господарських структур на сучасному рівні світового розвитку продуктивних сил є диверсифіковані виробничі структури з різнопрофільною внутрішньовиробничою спеціалізацією і кооперацією відносно єдиного органу управління.

6. Дія закону усуспільнення виробництва в умовах висококонцентрованого і високомонополізованого виробництва, монопольного впливу та інших факторів крупного виробництва закономірно проявляється в зміні, а саме: посиленні домінуючого впливу цих факторів на розміщення виробництва. В цьому проявляються особливості підходу до методологічних основ розміщення продуктивних сил в сучасних умовах високого розвитку продуктивних сил в ринковій економіці.

7. Виробнича направленість регіону повинна відповідати дії закону усуспільнення праці і відносно нього визначатися спеціалізація адміністративної області, тобто територіальна спеціалізація відносно територіального розподілу праці на основі місцевих ресурсів. Вибір спеціалізованої направленості території відносно наявних матеріальних ресурсів визначає напрям ефективного використання трудових ресурсів області.

Оптимальність використання трудових ресурсів на регіональному рівні в умовах ринкових відносин не може зводитися тільки до досягнення забезпечення максимальних показників фондовіддачі або віддачі від матеріальних ресурсів. Соціально орієнтована економіка передбачає пріоритет людського фактору, як домінуючого в системі соціально-економічних відносин.

Основні публікації за темою дисертації

1. Дубищев В.П. Регион в системе отношений хозяйственного комплекса страны. -Полтава: Полтава, 1996. -184 с.

2. Дубищев В.П. Теоретические и научно-методологические основы формирования оптимальной модели региона - Полтава, 1996. -64 с.

3. Дубіщев В.П. Методологічні основи формування інвестиційного ринку // Економіка України. -1998. -№3. -С. 86-88.

4. Дубищев В.П. Совершенствование экономического механизма местного самоуправления //Реформирование хозяйственных комплексов городов Украины. -Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1997. -С.188-197.

5. Дубищев В.П. Экономический механизм реализации коммунальной собственности территориальных структур в Украине // Ком-мунальное хозяйство городов.-К.:Техніка.-Вып.11. -1997. - С.142-147.

6. Дубищев В.П., Кудря Ю.А. Механизм разделения функций между центральными и местными органами власти в условиях рыночной экономики //Коммунальное хозяйство городов. -К.: Техніка. -Вып.11. -1997. - С.169-176. (Особистий внесок автора: здійснено обґрунтовання підхіду щодо аналізу узагальнених моделей, які описують відносини на рівні центр-регіони).

7. Дубищев В.П. Методологические подходы к принципам формирования городской среды промышленных регионов // Проблемы развития промышленных городов Украины.-Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1994. -С.45-51.

8. Дубищев В.П. Экономические функции государственного регулирования //Экономика - правогосударственное регулирование. -Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1992. -С.119-126.

9. Дубищев В.П. Некоторые теоретические проблемы внешнеэкономических связей // Экономические и правовые проблемы развития внешнеэкономических связей Донбасса.-Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1993. -С.21-24.

10. Дубищев В.П. Проблемы управления и самоуправления городом // Проблемы развития современного города. -Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1996. -С.32-34.

11. Дубищев В.П. Региональные аспекты внешнеэкономической

деятельности // Проблемы развития внешнеэкономических связей. -Ч.1.-Донецк: НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти.-1995.-С.53-55.

12. Дубищев В.П. Экономическая роль государства в становлении рыночных отношений // Государственное регулирование экономики при переходе к рынку: опыт, проблемы, механизмы.-К.:УкрНИИНТИ. -1992. -С.3-5.

13. Дубіщев В.П. Розвиток і вдосконалення конкуренції як складової частини комплексного соціально-економічного розвитку регіону // Проблеми раціонального використання соціально-еконо-мічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. -Ч.1. -Луцьк: Луцький індустріальний інститут. -1993. -С.117-119.

14. Дубіщев В.П. Методологія наукового обґрунтування еконо-мічного аналізу ринкових відносин в сучасних вітчизняних умовах // Проблеми переходу України до ринкових відносин. -Вінниця: Вінницький політехнічний інститут.- 1993. -С.21-23.

15.Дубищев В.П. Политическая культура и предпринимательство// Тезисы докладов и выступлений науч. конф."Политическая культура: теория и практика". -Донецк: Донецкий Государственный Университет. -1994. - С.28-30.

Размещено на Allbest.ru